Відділ освіти Ужгородського міськвиконкому



Сторінка1/7
Дата конвертації10.01.2018
Розмір1.46 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ІНСТИТУТ

МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ,

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДКАДРІВ


ВІДДІЛ ОСВІТИ

УЖГОРОДСЬКОГО МІСЬКВИКОНКОМУ

МАЙОР Н.С. ЧАВАРГА О.Ю.

УКРАЇНОЗНАВСТВО

В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

(Методичні рекомендації)

Рекомендовано науково-методичною Радою Закарпатського інституту методики навчання і виховання, підвищення кваліфі-кації педагогічних кадрів

Ужгород 2000

ББК 74 10

М 14

УДК 37
Рецензенти:
Марусинець М.М. – заступник директора Мукачівського педучи-лища, кандидат психологічних наук, викладач-методист.
Токар Г.А. – заступник завідуючого відділом освіти Ужгород-ського міськвиконкому.
Тулай О.Ю. – методист ДЗО № 29 м.Ужгорода.

Майор Надія Симонівна, Чаварга Ольга Юріївна

М 14 Українознавство в дошкільному закладі. Методичні реко-мендації. – Ужгород 2000, – 120 с.


Посібник містить методичні рекомендації до проведення робо-ти з українознавства в дошкільному закладі, а також ряд орієнтов-них конспектів занять, сценаріїв свят та розваг, які можуть бути творчо використані вихователями у роботі з дітьми.

Для вихователів дошкільних закладів освіти.
Щира подяка підприємцю Фуглевичу Ярославу Мироновичу, людині великої душі, людині, якій не байдуже майбутнє нашого народу, а також підприємцю Патаю Степану Йосиповичу за до-помогу у виданні цього посібника.

© Майор Н.С.

© Чаварга О.Ю. 2000 р.
Дитятко – що тісто,

Як замісив, так і виросло.

Народна мудрість
СЛОВО ДО ЧИТАЧА
Нашій Вітчизні потрібні громадяни з усвідомленням своєї на-лежності до роду, краю, держави, творчі особистості етнонаціо-нально усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духов-но багаті. Виховати таких громадян, “виколисати” з дітей народ, носіїв і продовжувачів його духовності,– основне завдання укра-їнської національної освіти.

Формування національної самосвідомості людини запізно по-чинати в школі. Це потрібно робити вже в дошкільному закладі, бо саме в ранньому віці закладається фундамент особистості. Втрачене на цьому етапі надолужити дуже важко. Усвідомлювати своє українство діти повинні змалечку.

Наймогутнішою дієвою силою, за допомогою якої можна ус-пішно вирішувати питання щодо формування національної гіднос-ті, гордості, самоповаги, самодостатності, виховання патріотич-них почуттів є українознавство. Українознавство – це знання про сучасне і минуле українського народу, його багатогранне духовне життя. Це інтегрований курс, який не може бути обмежений рам-ками одного-двох розділів програми. Українознавство має бути не просто складовою частиною кожного розділу програми, а стриж-нем усієї навчально-виховної роботи.

Українознавство в дошкільному закладі…З чого необхідно по-чинати? Чим обмежити, щоб не переобтяжити? Як осягнути, аби чого не загубити? А головне – як уникнути дитячої байдужості до щирих поривань вихователя дати, навчити, виховати? Відповідь на ці та інші запитання ми пропонуємо в методичних рекоменда-ціях щодо шляхів формування особистості дитини засобами украї-нознавства. Ми спробуємо показати, як практично втілити украї-нознавство в навчально-виховний процес в дошкільному закладі, в якому напрямку слід проводити роботу, щоб виховати з дітей справжніх, знаючих, допитливих, чутливих людей.

В запропонованих методичних рекомендаціях подається мате-ріал про зміст і засоби українознавчої роботи, програмні завдання. Ці завдання вихователь повинен вирішувати в різних видах діяль-ності: під час занять, ігор, праці, спостережень, свят та розваг, у повсякденні. В другому розділі подано ряд орієнтовних конспек-тів занять з різних розділів програми, сценарії свят та розваг, опис ігор та додатковий художній матеріал, які можна використати в роботі. Заняття мають в основному комплексний характер, що по-зитивно впливає не тільки на ознайомлення з культурою, побутом свого народу, але і на розвиток мовлення дітей. Запропоновані конспекти занять та сценарії свят апробовані в ДЗО № 29 м. Ужгорода.

Сподіваємося, що використання запропонованих матеріалів до-поможе вихователям прилучити дошкільників до духовних скар-бів українського народу.

УКРАЇНОЗНАВСТВО В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

ФОРМУВАННЯ ГАРМОНІЙНО РОЗВИНЕНОЇ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ УКРАЇНОЗНАВСТВА


У кожну історичну епоху виховується не абстрактна людина, а пред-ставник того чи іншого народу, носій певної національної культури. Сьогодні перед нами поставлено завдання виховати інтелектуальну, ін-телігентну, високогуманну людину, патріота свого народу, землі своїх батьків.

Нині настали сприятливі умови для подолання духовного занепаду нашого суспільства, відродження та розвитку національної освіти, куль-тури. Настав час сприймати нашу історію очима і серцем українського патріота, бо ще не всі маємо достатньо розвинуте почуття національної гідності, не вміємо шанувати і любити свою минувшину так, як інші на-роди. Немає сумніву у тому, що нам ще багато разів доведеться заглиб-люватися в наше минуле, щоб у скарбниці давньої краси – народній культурі – черпати сили для подальшого руху вперед. Звертаючись до історичних святинь, прагнучи осягнути споконвічне, нетлінне, маємо чітко усвідомлювати: животворним корінням, що першим чутливо вби-рає цілющі соки, є дошкілля. В цьому його безумовний пріоритет і пер-шозначення.

У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.) за-значено, що дошкільне виховання є вихідною ланкою в системі безпе-рервної освіти, становленні і розвитку особистості. Дошкільне вихован-ня спрямовується на практичне оволодіння рідною мовою в сім’ї та до-шкільному закладі; виховання поваги й любові до батьків, родини, Бать-ківщини, започаткування моральної орієнтації в національних і загаль-нолюдських цінностях. Суспільне виховання покликане продовжувати повноцінний і всебічний розвиток дитини на засадах національної куль-тури і духовності, а саме: розвиток у дитини духовності як домінуючого у структурі особистості. Саме це є основною метою концепції дошкіль-ного виховання, а головним її завданням є формування творчої індиві-дуальності на національній основі і водночас розвитку на рівні сучас-ності.

Національно-державне, духовно-культурне відродження України зу-мовило всесторонній процес відродження українознавства. У здійсненні основного завдання – “виколисувати” з дітей народ, носіїв і продовжу-вачів його духовності, неабияка роль належить українознавству. Велін-ням часу є осмислення українознавства як освітньої й наукової системи, як філософії суспільства й політики держави. Введення українознавства в систему освіти (виховання й навчання) здійснюється відповідно до ви-мог “форм і методів”, рекомендованих Міністерством освіти України.

Часто виникає питання: чи рівноцінні поняття “українознавство” та “народознавство”? Тут йдеться про різновимірні світоглядні, політичні та практичні погляди. Народознавство, що зорієнтоване на традиції, зви-чаї, обряди, є складовою розвитку українознавства. Державотворчої проблеми нації воно не охоплює. У нинішніх умовах побудови само-стійної держави перед українською нацією стоять завдання: зберігаючи, використовуючи традиції, звичаї, засвоювати і розвивати культурно-інформаційні надбання цивілізації. Тому нині пріоритет українознавства безперечний. Українознавство – це цілісна інтегрована система знань, яка об’єднує головні проблеми не лише розрізнених наук про Україну, українознавство (наприклад, мовознавство, етнологію, етнографію, гео-графію і т.д.), а й філософську думку, релігійну творчість, суспільно-політичні проблеми, творіння мистецтва.

Українознавство має відображати національні інтереси, розвивати принципи і найвищі цінності, пробуджувати самостійність, самоповагу. Це інтегративний курс, який охоплює знання про побут, звичаї, тради-ції, світогляд українського народу, а також матеріал про історію науки, про внесок до скарбниці вселюдських знань українських вчених, мисли-телів, політичних діячів, матеріал, пов’язаний з державотворчими про-блемами нації. Через українознавство іде духовне збагачення дітей, ви-ховання любові до Батьківщини, любові до природи, рідної мови, історії народу, любові до краси і життя; діти переймаються глибоким почуттям національної гідності, гордості за культуру свого народу, невтрачену спадщину.

Сьогодні, коли відбувається повернення до джерел народного буття, до історії народу, постає питання: з якого віку слід присуспільнювати особистість до народної спадщини?

Провідні психологи (В.Т.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.А.Венгер та ін.), досліджуючи психологічні механізми особистості і розкриваючи вікові особливості дітей, звертають увагу на необхідність своєчасного вихо-вання моральної свідомості, відповідних почуттів і поведінки. Саме до-шкільний вік є найсприятливішим для закладання будь-яких основ ви-ховного процесу.

З чим же ми повинні знайомити дітей в дошкільному віці в плані ук-раїнознавства? В дошкільному закладі доцільно знайомити дітей з побу-том і культурними надбаннями українського народу, виховувати інтерес до національних традицій, знайомити дітей з національними та народ-ними символами, формувати почуття любові до рідної землі, до села (міста), де вони народилися і зростають, розширювати зміст знань дітей про сім’ю, родовід, пробуджувати розуміння історії та інтерес до неї.

Програма з українознавства визначає предмет вивчення, що поєднує в собі такі концентри: Україна – етнос, Україна – природа, Україна – мова, Україна – історія, Україна – нація, Україна – держава, Україна – культура.


Українознавча робота повинна спрямовуватись на:

 формування гармонійно розвиненої підростаючої особистості, на-діленої національною свідомістю, гідністю, здатністю зберігати і при-множувати національну культуру як елемент загальнолюдської куль-тури;

 збереження національної психології, генотипу, який сформувався протягом століть у певних природно-географічних та історичних умовах як сукупність спадкових психічних і фізичних структур, що передавали-ся нацією з покоління в покоління й зумовили її національне обличчя;

 відродження національної культури за допомогою різних видів мистецтва рідного народу, використання фольклору, національних мо-тивів у сучасному інтер’єрі, одязі з урахуванням регіональних умов;

 оволодіння дітьми мовою як найбільшим скарбом нації, плекання любові до материнського слова як першого й могутнього духовного на-ставника людини, як найдієвішого вияву національної культури та істо-рії, додержання статусу української мови як державної;

 ознайомлення з історією рідного народу як джерелом духовності й мудрості, свідченням безперервної наступності поколінь, національної самосвідомості, гордості, основою для формування суверенної демокра-тичної держави;

 розкриття географічних особливостей як багатства рідного краю, як витоків формування в дитини чуття Батьківщини, чуття господаря своєї країни.
Основні напрями і зміст українознавчої роботи

Найбільшу увагу необхідно звертати на мову. Рідна мова – найяскра-віший вияв національного буття народу, його головна духовна скарбни-ця. Вона концентрує культурно-історичний шлях нації, є могутнім при-родним засобом об’єднання людей. Через мову народ передає з поко-ління в покоління свою мудрість і славу, традиції і культуру. Оволодіва-ючи рідною мовою, дитина пізнає свій народ, його характер, його мате-ріальну та духовну культуру, його історію та думки. Саме рідна мова допомагає дитині пізнати і полюбити природу своєї Батьківщини. Пер-ше слово дитина має почути і сказати рідною мовою. Рідна мова обу-мовлює її психічний розвиток, формує усвідомлення себе як представ-ника української нації. Дослідження показують, що коли в дитячі роки чуття слова не ввійде у відкрите чисте серце, то вже в підлітковому віці зробити це дуже важко. Любов до мови свого народу найлегше і най-краще сформувати, використовуючи її у повсякденному спілкуванні з дітьми.

В роботі з дітьми необхідно широко використовувати малі форми усної творчості українського народу – потішки, забавлянки, пісні та ін. Усна народна творчість – це живе джерело, яке в доступній формі доне-се до малят мелодику української мови, елементи історії, етнографії. За-учування напам’ять малих творів допомагає вдосконалювати мовленнє-ві навички дітей, збагачувати словниковий запас дітей, оскільки запам’-ятовуються не лише окремі слова, а й кращі зразки зв’язного мовлення, які потім можуть служити основою для самостійного висловлювання. Заучування скоромовок, забавлянок допомагає формуванню мовного апарату дитини, привчає до складних поєднань звуків, підтримує радіс-ний настрій. Усна народна творчість відображає життя народу, його іс-торію, мову, народну мудрість. Саме через казки, пісні, прислів’я, при-казки дошкільник дістає перше уявлення про культуру та побут свого народу.

З давніх-давен серед українців виник і утвердився погляд на сім’ю і рід як на святиню, а на виховання дітей – як на святий обов’язок бать-ків. Тому змалку необхідно прилучати дітей до пізнання своєї сім’ї, сво-го роду. У повсякденні потрібно ознайомлювати дітей з правилами ввіч-ливого ставлення до рідних, виховувати любов і пошану до матері, бать-ка та інших членів сім’ї. В українському фольклорі багато народних афоризмів, що відображають інституцію роду й сім’ї. Всі вони, як пра-вило, наголошують на важливості роду й родинних зв’язків кожної людини. “Який рід – такий пліт”, “Без сім’ї нема щастя на землі”, і т.д.

Дитина повинна засвоїти родинні відносини (батьки – діти), імена матері і батька, дідусів, бабусь, сестер, братів. В повсякденні необхідно знайомити дітей з правилами ввічливого ставлення до рідних: як треба вітатися з ними, дякувати, звертатися з проханням, відгукуватися на пропозиції, допомагати дорослим у хатній роботі, у підготовці до сімей-них свят. В роботі з дітьми доцільно широко використовувати давній і водночас сучасний підхід – це звернення до виховання людини через виховання любові до матері. Ідеал матері, яка зігріває дитину теплом, ласкою і палкою любов’ю, виховує в дитині доброту і світлий розум, плекає чуйність і доброзичливість.

Велике значення необхідно надавати авторитету батька у вихованні дітей. “Що робить батько, те й його дитятко”,– каже народна мудрість. Формувати поняття, що батько – голова сім’ї, годувальник. Необхідно також вказувати на зв’язок між словами батько – Батківщина. На особ-ливу любов і повагу в сім’ї заслуговують бабуся та дідусь. Дітей стар-шого дошкільного віку потрібно знайомити із сімейними стосунками, сімейними традиціями в Україні. Доцільно виховувати в дітей риси май-бутніх дбайливих матерів та батьків: у дівчаток – лагідність, хазяйнови-тість, прагнення мати дітей, любити їх; у хлопчиків – шанувати сім’ю, бути добрим, щирим, працьовитим господарем, дбати про сім’ю.

Одне із завдань в дошкільній педагогіці – це виховання потреби бе-регти свій рід, свій родовід, пам’ять про нього, бо ж з історії родоводу починається історія рідного народу. Старші дошкільники цілком спро-можні сприйняти певні історичні знання. У період відродження націо-нальної самосвідомості доречно сягнути з ними витоків Стародавньої Русі – часу заснування Київської держави, русинів, пращурів українців; перегорнути сторінки історії багатостраждальної України. Доступні роз-повіді про доленосні віхи на шляху розвитку рідного народу, про його боротьбу, спроби відродитися й стати у рівень з іншими народами ви-кличуть інтерес у дошкільників.

Великий виховний потенціал містить у собі історія української ко-заччини, гетьманщини. В українській народній педагогіці, починаючи з XV століття, ідеал довершеної людини репрезентується образом укра-їнського козака. Український народ прославляє козаків за їхні звитяжні подвиги в ім’я волі рідної землі, даючи щонайкращі характеристики, ви-діливши такі їхні типові риси, як вірність службовому обов’язку, відв-ага, загартованість і витривалість, вільнодумство, здатність до перебо-рення труднощів, лицарська гідність, порядність, а ще козак – надійний товариш і щирий друг. Сучасна козацька педагогіка – це частина укра-їнської національної педагогіки, яка формує в дітей і молоді синівську любов до рідної мови, культури, землі, народу, Батьківщини, виховує в них силу волі і духу, високу лицарську мораль, духовність. Узвичаєною нормою стало іменувати козаком не тільки учасників війська запорозь-кого. Цим словом нерідко називають також молодого, ставного парубка, а також відважну, завзяту людину, чи просто юнака або навіть хлопчи-ка, якщо хочуть його у чомусь відзначити або за щось добре похвалити.

Старших дошкільників доцільно знайомити з історією виникнення Київської Русі, заснування Києва, виникнення Запорізької Січі, розпо-вісти про козацьке житло, правила козацького життя, про народних ге-роїв, козаків-оборонців рідної України. Через казки, оповідання, леген-ди, пісні, забави та ігри викликати у дітей інтерес до історичного мину-лого свого народу. Дітей також необхідно знайомити з історичними міс-цями, пам’ятниками, музеями.

У єдності з історичним минулим народу потрібно розглядати дер-жавну і народну символіку. Вона виражає істотні сторони, доленосні події у житті української нації, держави, духовності. Символіка містить у собі важливий філософський, політичний, ідейно-моральний та есте-тичний зміст і спрямованість. Ознайомлення дітей із змістом і мотива-цією державних та етнічних символів, доречне їх використання у по-всякденному житті, державних урочистостях формує чуття дому, роди-ни, краю, гордості за свій народ, єдності на основі спільних емоційних переживань, духовних цінностей.

Глибокі почуття любові до батьківського дому, рідного краю спо-конвіку виховували в дітей символи-обереги етнічної пам’яті: верба над водою, калина в лузі, тополя край дороги, соняшник на городі, виноград біля хати, лелече гніздо, криниця біля людської оселі. Це незрадливі обереги нашої духовності. Національні символи України – герб (три-зуб), прапор (синьо-жовтий), гімн “Ще не вмерла Україна”, в історичній пам’яті народу символізують державну, політичну, економічну і націо-нальну незалежність України. З державними символами України дітей ознайомлюють в старшому дошкільномі віці. Необхідно знайомити ді-тей із символічним значенням кольорів прапора, знака тризуба. Діти по-винні знати, що коли звучить державний гімн, потрібно встати.

З раннього дитинства треба виховувати почуття любові до Батьків-щини. Кожна людина повинна пам’ятати те місце, де вона народилася, те дерево, що росло біля її будинку, колисковий спів матері і щебет пта-шок. Всі ці образи будуть наповнювати на її життєвому шляху конкрет-ними картинами і уявленнями велике і святе слово Батьківщина. Образ Батьківщини є важливим фактором формування громадянської свідо-мості. Вже молодших дошкільників необхідно підвести до розуміня то-го, що у кожної людини є місце, де вона народилася і живе, де народи-лися і живуть батьки. Це місце – її батьківщина. Для молодших до-шкільників Батьківщина – це місто (село), це батьківська домівка, рідна вулиця. Поступово слід розширювати поняття батьківщини. Старших дошкільників потрібно вчити, що їхнє місто, край – це частина великої держави України.Для формування могутнього почуття любові до Бать-ківщини необхідно показати дитині велич і могутність, простори і ба-гатства рідної землі, знайомити з різноманітною природою.

Природа рідного краю є основою матеріальної і духовної культури народу. Географічні, біологічні та інші природні фактори, що зумовили національні особливості українців, формують у дітей чуття єдності, гар-монії людини й природи. Щоб у серце дитини назавжди увійшли глибо-кі почуття любові до навколишнього середовища, необхідно виховувати почуття краси природи в різні пори року. Використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі стимулює пізнавальну актив-ність дітей, сприяє міцному й осмисленому засвоєнню знань, формуван-ню інтересу до вивчення природи свого краю, наближує навчання до життя, пробуджує і розвиває у дітей почуття національної самосвідо-мості. Найдоступнішим для дошкільників є матеріал місцевої природи. Виховна мудрість народу стверджує, що любов до всього живого на землі починається з раннього дитинства, чуйного ставлення до кожної билинки і комашки. Дитяче чутливе сприймання природи як живого ор-ганізму породжує екологічне світобачення, виховує дітей у дусі любові до природи, збереження і примноження її багатств.

Практично невичерпні можливості у формуванні людини-гуманіста відводяться мистецтву. Історична енергія народу, стійкість, багатство і краса його національного духу трансформувалися і акумулювалися в різноманітних видах і жанрах мистецтва – пісенному, декоративно-прикладному, тощо.

У процесі виховання дитина поступово вводиться в світ прекрасно-го: спочатку вона бачить різьблене чи намальоване “сонечко” на колис-ці, яскраву саморобну забавку, вловлює гармонійні звуки різних бряз-калець, дзвіночків, сприймає задушевні колискові пісні, пізніше дитина прилучається до виготовлення іграшок, розмалювання писанок та ін. Далі – особиста участь у хороводах, танках, співі, вишиванні, грі на му-зичних інструментах, прикрашанні інтер’єру житла. Чільне місце в ро-боті з дошкільниками займає ознайомлення дітей з творами декоратив-но-ужиткового мистецтва: керамікою, вишивкою, лозоплетінням, вити-нанками, писанкарством, килимарством.

Під час ознайомлення дітей із зразками народної творчості треба звертати їхню увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання ко-льорів, яке є найбільш характерним для українських розписів на кера-міці і вишивках, що не тільки сприяє прилученню дітей до народної на-ціональної спадщини, а й допомагає введенню в словник дитини таких слів, як куманець, глечик, макітра, рушник, хідник, які від діда-прадіда лунали в українській хаті.

Чи не найбільш поширеним мистецтвом в Україні є вишивка. Ви-шивка використовується як прикраса чоловічого та жіночого одягу, предметів домашнього вжитку. Велике значення надається вивченню українського костюма, який є справжньою скарбницею духовної куль-тури народу. Належне місце в житті дітей повинні посісти український рушник та сорочка-вишиванка.

Неоціненна роль в ознайомленні дітей з творами народного мис-тецтва належить народній іграшці. Це іграшки керамічні, дерев’яні, із соснових шишок, із сиру та тіста. Народна іграшка ненав’язливо, без зайвого дидактизму розкриває дитині світ, активізує творчі можливості. Оволодіваючи мистецтвом, народними ремеслами, діти засвоюють ду-ховність, ідейність, моральність, естетику рідного народу.

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжуються ігровою діяльністю: різні фізкультурні ігри та спортивні змагання на на-родних святах, урочистостях та гуляннях. Боротьба, біг, скачки, метання збирали велику кількість бажаючих помірятися силою, спритністю. Окрім виразного спрямування на фізичний розвиток, народні ігри мали ще й потужний емоційний та пізнавальний заряд. Здебільшого такі ігри супроводжувалися поєднанням фізичних рухів з епічно-пісенним супро-водом, а за змістом відтворювали окремі трудові процеси. Гра – це не просто забава, а водночас і весела школа життя. В іграх закладена муд-рість народна; вони не лише розвивають фантазію, кмітливість, сприт-ність, а й вчать справедливості, чесності, бережливого ставлення до всього живого, знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявлен-нями про світ. Крім того вони не дають нудитися, марнувати час. В про-цесі виховання дошкільнят велику увагу треба приділяти іграм з прави-лами, лічилками, співом і музичним супроводом. Ігрова форма, емоцій-ний характер фольклорних ритуалів створюють радісний настрій, фор-мують позитивне ставлення до народних звичаїв.

Народні ігри поділяються на рухливі, малорухливі, дидактичні і сю-жетно-рольові, ігри зі співом та діалогом. Рухливі ігри – це: “Гуси-гу-си”, “Піжмурки”, “На чім стоїш” та інші. Традиційною сюжетно-рольо-вою грою є “Сім’я”, ігри зі співом і діалогом – “Подоляночка”, “Мак”, “Перепілочка” та інші. В ознайомленні дітей з національною спадщи-ною значне місце займає саме дидактична гра. У ході дидактичних ігор вихованці знайомляться з ознаками і особливостями побуту, одягом на-роду, уточнюють набуті раніше уявлення, закріплюють розуміння зна-чення слів-назв. Це, наприклад, такі ігри, як: “Вкладаємо ляльку спа-ти”,”Іграшки”, “Почастуємо ведмедика”, “Одягнемо ляльку на прогу-лянку” та багато інших. Через гру діти вчаться виразно володіти словом, аналізувати вчинки, додержуватися етичних норм поведінки. У дітей виробляється гарна постава, пробуджується мистецький хист до худож-нього слова, танцю, співу.

Як носії жарту, сатири, в процесі виховання необхідно використову-вати народні театри – сплав пісень, таночків, гри, гумору. Бо ж як відо-мо, українці відзначаються таким естетичним і інтелектуальним почут-тям, як почуття гумору. Вже змалку в дітей необхідно розвивати вміння бачити і чути смішне, здатність самим пожартувати, адже гумор – це та-ка цінна якість, яка, коли діти виростуть, збільшить їхній опір несприят-ливому середовищу і поставить вище над життєвими дрібницями.

До живої енциклопедії побуту й дозвілля народу дошкільнят можна прилучати через народний календар. Народний календар – це система історично обумовлених дат, подій, свят, традицій, звичаїв і обрядів, які в певній послідовності відзначає весь народ протягом року. Зміст та ідейно-моральна спроможність народного календаря виховують у малю-ка добропорядність, милосердя та інші чесноти. Традиції і обряди, при-таманні кожному святу, пов’язані з природою рідного краю, природою самої людини, трудовою діяльністю народу в різні пори року. Активна, доступна дошкільникам участь у підготовці та відзначенні свят, урочис-тостей поглиблює зв’язок дітей з сім’єю, рідним народом. Традиції, зви-чаї і обряди народного календаря комплексно діють на особистість, все-бічно розвивають її. Педагогіку народного календаря можна назвати пе-дагогікою життя і праці, добра і краси.

В час національного відродження України, повернення до витоків свого народу, відтворення національного духу, різко зростає роль сім’ї як важливої виховної ланки. Поряд із дошкільним закладом і школою, сім’я має стати рівноправним інститутом у вихованні дитини. Для того, щоб кожна сім’я зрозуміла своє призначення, усвідомила свою відпові-дальність за справу виховання дітей, аби підказати їм дієві шляхи ви-ховних зусиль, які принесуть бажані результати, дошкільний заклад по-винен тісно співпрацювати із сім’єю. Вихователь повинен постійно за-лучати батьків до підготовки та проведення свят, проведення виставок сімейної творчості, спільно з батьками проводити дні іменинника, орга-нізовувати обмін батьківським досвідом сімейного виховання.

Український народ здавна характеризували такі чесноти, як това-риськість, побратимство, лицарство, спільна праця, піклування про ци-вілізоване буття кожної особистості, взаємодопомога, піклування про довкілля. Пам’ятниками високій духовності нашого народу були церк-ви, храми, викопані криниці, прекрасні зразки народних ремесел. Отож, не цураймося свого національного скарбу, прилучаймо до цього багат-ства наших дітей вже на рівні дошкілля.

Мета українознавчих заходів включає в себе виховні, розвивальні і навчальні цілі, що сприяють формуванню, закріпленню і розвитку і до-шкільників морально-етичних та громадських якостей: любові до рідно-го краю, села, міста, країни, усвідомлення себе громадянином України, прагнення бути добрим, турботливим, оберігати навколишнє середови-ще, шанувати народні традиції і звичаї, розуміти красу в природі, пред-метах побуту, праці, людських взаємин тощо. Слід пам’ятати, що зміни в якості особистості дитини відбуваються поступово: формуючи їх, тре-ба багато разів повертатися до однієї і тієї самої мети. Тому недоцільно записувати до окремого виховного заходу мету “виховати” чи “сформу-вати”, а треба ставити конкретні виховні завдання, які посильно розв’я-зати в процесі підготовки і проведення даного заходу, наприклад: “ви-ховувати повагу”, “викликати бажання, наслідувати”, “розвивати спо-стережливість”, “пробуджувати почуття”.

Вихователь, проводячи роботу з українознавства, повинен спиратися передовсім на той життєвий досвід, який уже мають діти. Він здобутий у сім’ї, під час спілкування зі старшими дітьми, в дитсадку. Це можуть бути жваві і цікаві заняття-бесіди, заняття-ігри, де якнайбільше вико-ристано фольклорного матеріалу, творів образотворчого мистецтва і ху-дожньої літератури, з багатим наочним матеріалом. При цьому діти ма-ють одержати найяскравіші зорові, слухові, емоційні враження. Педаго-гічний досвід підказує, що дитина не може тривалий час підтримувати інтерес до одного виду діяльності у чистому вигляді, тому варто об’єд-нати розповідь з поезією, театром, піснею, танком, малюванням, апліка-цією і т.д.

Зміст українознавчої роботи пропонується реалізовувати не тільки на заняттях з усіх розділів програми. Особливої уваги потребує органі-зація змістовної діяльності дітей поза заняттями, адже саме у грі, спо-стереженнях, в самостійній художній діяльності в основному засвоюєть-ся визначене програмою. Більшість занять щодо ознайомлення з навко-лишнім середовищем та природою варто проводитти як узагальнюючі після набуття дітьми знань у процесі спостережень, ігор, праці, подоро-жей у світ мистецтва.

У повсякденні необхідно ознайомлювати дітей з історією родоводу, народними ремеслами, народною іграшкою, іграми, дитячим фолькло-ром тощо. Великий виховний потенціал несуть у собі народно-календар-ні свята та обряди, які пропонуємо широко впроваджувати в життя до-шкільного закладу. Не тільки діти, але і батьки повинні брати активну участь у підготовці та проведенні свят.

Українознавча робота – це не визначені заняття щотижня, це саме життя, те, що має наповнювати душі, почуття наших дітей. Тоді тільки можна буде говорити про відродження української нації.
ПРОГРАМА З УКРАЇНОЗНАВСТВА

ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ ДРУГОЇ МОЛОДШОЇ ГРУПИ


І. РІДНА МОВА МОЯ
Вчити дітей спілкуватися рідною українською мовою, збагачувати словниковий запас дітей, активізувати словник дітей, використовуючи художню літературу, фольклор. Виховувати у дітей любов та інтерес до рідної мови, бажання розмовляти українською мовою.

Фольклор. Слухати і наспівувати з дітьми колисанки, дитячі пісенки. Розучувати забавлянки, заклички, потішки; читати українські народні казки.


ІІ. МОЯ СІМ’Я
Дати дітям первинні уявлення про сім’ю; про роль кожного члена сім’ї; закріпити знання дітей про повне ім’я, по батькові, прізвище своє і всіх членів сім’ї. Дати уявлення про сімейні свята, у яких беруть участь усі члени сім’ї і гості; дні народження членів сім’ї. Вчити готувати ві-тання і подарунки до свята. Вчити поважати членів сім’ї похилого віку – бабусю і дідуся.
ІІІ. МОЯ БАТЬКІВЩИНА
Дати дітям знання про назву міста, в якому живе дитина, і вулиці, на якій вона живе і на якій розташовано дитячий садок. Розширити уявлен-ня дітей про батьківську домівку, предмети домашнього побуту та вжитку, людське житло, його влаштування. Звернути увагу дітей на зви-чаї українського народу прикрашати предмети побуту розписом, а осе-лю – вишивкою.

Формувати почуття любові до рідної оселі, землі, до міста, де вони народилися і зростають, де живуть і працюють їхні рідні.

Дати знання про природу рідного краю, зміни рослинного світу в різні пори року. Виховувати бережне ставлення до рослин і тварин, вчи-ти доглядати за ними.
IV. НАРОДНЕ ДЕКОРАТИВНО-ВЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО
Знайомити дітей з українською народною іграшкою, керамічним посудом, вишивкою, з декоративними візерунками українського народ-ного декоративно-вжиткового мистецтва. Розвивати у дітей естетичні почуття, чутливість до гармонії кольору, виразності лінії та форми ви-робів з кераміки, дерева, вишивок та малюнків на тканинах. Привчати дітей милуватися предметами народного декоративного мистецтва.

Вчити ритмічно прикрашати мазками, лініями, крапками, кільцями, кругами плоскі силуети з паперу, які імітують предмети побуту, іграш-ки; зображувати прості епізоди з народних казок, свят.

Вчити дітей складати візерунки, розташовуючи готові форми (круги, квадрати, трикутники) та рослинні елементи (листки, квіти, ягоди) на смужці паперу, в квадраті, крузі та на опредмечених формах (фартушок, спідниця) чергуючи їх за кольором, формою, розміром.
V. УКРАЇНСЬКІ ОБЕРЕГИ, СИМВОЛИ
Дати дітям первинні уявлення про українські символи, обереги: рушник, вінок, лелече гніздо, калину, колисанку, значення цих симво-лів.

Український рушник – оберіг людини впродовж усієї життєвої доро-ги. Різноманітність візерунків на рушниках, кольори; різне призначення та назви рушників.

Роль українського віночка в убранні дитини. Значення квітів: барвін-ку, незабудок, ромашок, чорнобривців.
VI. НАРОДНА МОРАЛЬ
Формувати розуміння понять: “доброта”, “співчуття”, “подільчи-вість”, “гостинність”. Формувати вміння звертатися до членів сім’ї ввічливо, охоче виконувати їхні прохання, доручення, пропонувати до-помогу, не заважати, коли людина зайнята, ввічливо звертатися до не-знайомих людей. Виховувати чуйне ставлення до близьких людей, ба-жання зробити приємне для них. Спонукати до виявлення співчуття, співрадості від участі у спільних справах, у сімейних святах.
VII. ІГРИ ТА РОЗВАГИ
Створювати умови для проведення ігор за змістом відомих творів дитячої художньої літератури та фольклору. Розвивати інтерес до каз-кових образів, виразно зображати персонажів, які сподобались, харак-терно відображати окремі способи їхньої поведінки. Спільно з доросли-ми розігрувати різні сюжети знайомих казок, використовуючи елементи костюмів.

Викликати бажання брати участь у хороводних іграх, підтримувати позитивний емоційний відгук на ігри з музикою та співом.

Розучувати пестівки, утішки, приспівки, народні ігри, загадки. Учи-ти дітей застосовувати малі форми народної творчості в самостійних іграх.

Слухати й підспівувати народні мелодії. Знайомити з грою на народ-них музичних інструментах. Вчити простих елементів народного танцю.

Розвивати радісне передчуття свята і переживати його. Виховувати прагнення до наслідування суспільної поведінки дорослих на святі.
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ ДО ПРОГРАМИ З УКРАЇНОЗНАВСТВА ДЛЯ ДРУГОЇ МОЛОДШОЇ ГРУПИ
“Мої рідні батько й ненька”, “Бабусина казка, дідусева мудрість”, “Моя сім’я”, “Мамина пісня колискова”, “На гостину до іменинника”, “Моя вулиця”, “Мій дім”, “Моє рідне місто”, “Природа мого краю”, “Де най-краще місце на землі?”, “Квіти біля нашої домівки”, “Бабусина хата”, “Український посуд”, “Народна іграшка”, “Сопілочка-співаночка”, “Пів-ник-свищик”, “Ой вдягнуся я на свято”, “У нас в гостях Оксанка та Іван-ко”, “Вишиваю вишиваночку”, “Рушники, рушники…”, “В гості до ка-лини”, “До рідного краю лелеки летять”, “Мій перший віночок”, “Іди, іди, дощику”, “Я печу, печу, печу…”, “Український фольклор: пісні, лі-чилки, колискові”, “Народні ігри і забави”, “Ввічливі слова”, “В гостях у дітей казка”, “Весно, весно, озовися!”, “Ігри і інсценівки за мотивами українських народних казок”.

ПРОГРАМА З УКРАЇНОЗНАВСТВА ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ СЕРЕДНЬОЇ ГРУПИ


I. РІДНА МОВА МОЯ
Продовжувати збагачувати словник дітей питомо українськими сло-вами, розвивати зв’язне мовлення. Вчити культурі спілкування, активі-зувати в мовленні дітей вживання слів ввічливості при зустрічі й про-щанні, вираженні прохання, вдячності (доброго ранку, дякую, прошу, вибачте, будь ласка, дозвольте та ін).

Фольклор. Співати разом з дітьми дитячі пісеньки, колисанки. Розу-чувати лічилки, народні пісні, народні ігри, читати казки. Розвивати відчуття краси слова фольклорного або художнього твору.


ІІ. МОЯ СІМ’Я
Розширити знання дітей про сім’ю, учити дітей звертати увагу на те, як почувають себе члени сім’ї, допомагати їм. Розвивати турботливе ставлення до членів сім’ї. Розвивати цікавість дітей до імен, символіч-них значень їх, зокрема значень імен родичів. Поглибити знання дітей про сімейні свята, залучати дітей до підготовки та участі в святах.
ІІІ. МОЯ БАТЬКІВЩИНА
Формувати уявлення про те, що рідне місто, село, рідна мова – то часточки нашої Батьківщини – України. Люди, які народилися і живуть в Україні – український народ. Столиця України – місто Київ.

Продовжувати знайомити з рідним краєм, з тим, що переважає в на-шому довкіллі: гори, ліси; ріки, тварини та рослини мого краю. Легенди нашого краю. Через казки, оповідання, пісні, ігри викликати інтерес до історичного минулого. Дати дітям уявлення про житло в Україні (хату, двір), надвірні приміщення, криницю, тин, садок, дерева в саду, квітник. Розширювати знання про інтер’єр хати.

Знайомити з творчістю Т.Г.Шевченка, Лесі Українки. Вчити впізна-вати на портретах, шанувати їх.

Знайомити з українськими національними стравами (куліш, борщ, вареники), називати їх, вміти переповісти нескладні рецепти.


ІV. НАРОДНЕ ДЕКОРАТИВНО-ВЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО
Продовжувати знайомити дітей з глиняними та дерев’яними іграш-ками, з вишивкою, народним одягом, килимами, з глиняним посудом та іншими побутовими речами.

Виховувати у дітей емоційно-естетичне ставлення до навколишньої дійсності та творчо відображати її в роботах з малювання, ліплення, ап-лікації. Розвивати естетичне сприйняття, уяву, фантазію. Організовува-ти малювання за народними мотивами: виконувати візерунки на різних плоских паперових формах, що імітують предмети побуту. Використо-вувати елементи візерунка: лінії, мазки, крапки, кільця. Розвивати від-чуття ритму в кольорах та лініях. Формувати в дітей вміння сприймати засоби виразності української народної іграшки, помічати розміщення елементів узору на керамічних виробах. Вчити складати візерунки з го-тових рослинних елементів і геометричних фігур на смужці, квадраті, прямокутнику, крузі та опредмечених площинних формах за мотивами української вишивки та кераміки.


V. УКРАЇНСЬКІ ОБЕРЕГИ, СИМВОЛИ
Продовжувати формувати у дітей уявлення про фольклорні символи й обереги: криницю-журавля, крашанку, писанку; хліб – символ достат-ку. Прищеплювати шанобливе ставлення до хліба, познайомити дітей з процесом випікання хліба.

Розширити знання дітей про український національний костюм. Да-ти знання про віночок для чотирирічної дівчинки, вчити добирати квіти до віночка (барвінок, незабудку, чорнобривці, деревій, безсмертник), на-зивати їх, знати їх символічне значення. Ознайомити дітей з українсь-кою хустиною.

Познайомити дітей з рушником для хлопчиків (рушником-гральни-ком), та для дівчаток (рушником-росяничкою). Вказати на символічне значення вишивок для дівчаток (калина, цвіт яблуні) та для хлопчиків (листя дуба, хмелю). Вчити знаходити у вишивках кольори-символи, пригадувати їх значення та розповідати про них. Виховувати шанобливе ставлення до вишивок.
VI. НАРОДНА МОРАЛЬ
Формувати розуміння понять “чемність”, “співчуття”, “співпережи-вання”, “правдивість”. Розвивати турботливе ставлення до маленьких дітей, до людей похилого віку, допомагати їм, поступатися зручним місцем, не турбувати, коли вони відпочивають. Розвивати взаємодопо-могу, товариські взаємини між дітьми.
VII. ІГРИ ТА РОЗВАГИ
На основі поглиблених знань про навколишнє творчо здійснювати цікаві ігрові задуми, реалізувати їх у розгорнутих ігрових ситуаціях. Прилучати дітей до багатства моральних та естетичних почуттів і взає-мин, носіями яких є дорослі люди, з інтересом втілювати їх у рольовій поведінці та поза грою. Розвивати інтерес до ігор-драматизацій, інсце-нівок, театралізацій, бажання виконувати окремі ролі. Вправляти в умін-ні інтонаційно передавати настрій персонажа. Викликати у дітей бажан-ня брати участь у хороводах, народних іграх, розвивати естетичні по-чуття, збагачувати музичні враження засобами українського фольклору.

Залучати дітей до участі у святах, розвивати у них інтерес, бажання брати участь у театралізованих дійствах.


ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ СЕРЕДНЬОЇ ГРУПИ
“Шануй батька й неньку…”, “За сторінками сімейного альбома”, “Без хліба – нема обіду”, “Гостинність в нашому домі”, “Мамина пісня ко-лискова”, “Іграшки моєї бабусі”, “Рідне місто моє”, “Вулиця, на якій я живу”, “Чи всі ми вмієм спілкуватись?”, “Де починається моя Батьків-щина”, “Природа рідного краю”, “Народні символи. Ознайомлення з криницею”, “Моє ім’я, що воно означає”, “Вишиванко, моя вишиванко”, “Наша мова солов’їна”, “Чарівний світ писанки”, “Свято Миколая”, “Колядую, колядую”, “Свято казки”, “Калина біля нашого вікна”.

ПРОГРАМА З УКРАЇНОЗНАВСТВА ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ СТАРШОЇ ГРУПИ


І. РІДНА МОВА МОЯ
Заохочувати дітей до спілкування українською мовою. Викликати прагнення удосконалювати своє мовлення. Дати знання про те, що укра-їнська мова – одна з найдавніших мов світу. Вчити відчувати красу, ме-лодійність української мови, пишатися нею.

Удосконалювати вміння щодо етики мовлення: вміння звертатися до дорослого, товариша, відповідати на запитання, вибачатися, привітатися і прощатися. Удосконалювати вміння передавати інтонацію мовлення героїв казок та оповідань під час ігор-драматизацій.

Фольклор. Поглибити знання дітей про народну творчість: народні пісні, казки, прислів’я і приказки, ігри. Знайомити з легендами про обе-реги, з історичними легендами та переказами. Розучувати колядки, щед-рівки, заклички, веснянки та інші обрядові пісні.
ІІ. МОЯ СІМ’Я
Продовжувати формувати поняття про сім’ю, стосунки між членами сім’ї, їх обов’язки. Формувати уявлення про рід, рідню, родовід, розви-вати інтерес до історії свого родоводу. Показувати, як у народній твор-чості відбито родинні стосунки. Використовуючи казки, прислів’я, при-казки, знайомити дітей з сімейними традиціями, звичаями українського народу, гумором, доброзичливістю, його ставленням до працьовитих і ледачих. Виховувати почуття любові й поваги до рідних, навчати вис-лювлювати свою любов і ніжність. Ознайомити з традиціями і звичая-ми, пов’язаними з будівництвом житла в Україні, оздобленням зовні і всередині. Дати уявлення про зображення житла в усній народній твор-чості, відображення шанобливого почуття до батьківської хати, рідних порогів.
ІІІ. МОЯ БАТЬКІВЩИНА
Розширити уявлення дітей про рідне місто, край, Україну. Виховува-ти почуття гордості за свою приналежність до українського народу, за нашу Батьківщину – Україну. Поглибити знання про столицю України – стародавній Київ: заснування Києва, визначні місця, пам’ятники, розта-шування на берегах Дніпра. Вчити шанувати державну символіку Укра-їни – Герб, Прапор, Гімн.

Ознайомлювати з державним часом Київської Русі: казки про Коти-горошка, Кирила Кожум’яку, “екскурсії” по Києву. Пам’ятники: Воло-димиру, Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либідь та інші.

Ознайомлювати з державними часами Запорізької Січі, Гетьманщи-ни через казки, оповідання, пісні про козаків, ігри та забави.

Продовжувати знайомити дітей з природним оточенням, з природо-охоронною діяльністю в Україні (створення заповідників, охорона рід-кісних рослин і тварин, збереження чистоти водойм і повітря). Вихову-вати почуття гордості за рідну домівку, землю.

Формувати уявлення дітей про українську кухню та особливості кух-ні свого регіону, основні страви. Розповісти про народні ритуали, обря-ди, пов’язані із приготуваням та споживанням їжі, вшанування хліба, про звичай зустрічі гостей хлібом-сіллю на вишитому рушнику.
IV. НАРОДНЕ ДЕКОРАТИВНО-ВЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО
Продовжувати знайомити дітей із яскравими зразками національно-го народно-прикладного мистецтва. Знайомити з народним мистецтвом свого регіону, елементами узору, поєднанням кольорів.

Продовжувати знайомити з українською іграшкою, керамікою, ви-шивкою, килимарством. Малювати казкових птахів, тварин, казкові кві-ти за мотивами М.Приймаченко. Складати візерунки за мотивами пет-риківського розпису. Використовувати рослинні елементи (стилізовані квіти, ягоди, листя), прямі, криві і хвилясті лінії різної ширини, подвій-ний і потрійнний мазок, крапки, дуги тощо.

Ліпити посуд за мотивами української народної кераміки, народні іграшки, прикрашати розписом, наліпами.

Складати декоративну аплікацію на геометричних та опредмечених формах з рослинних елементів, використовуючи фрагменти візерунків з української кераміки та вишивки.

Знайомити з майстрами, людьми творчої праці, чиї руки називають "золотими", виховувати повагу до них і до їхньої творчості.
V. УКРАЇНСЬКІ ОБЕРЕГИ, СИМВОЛИ
Розширити знання дітей про фольклорні символи, пов’язані з історі-єю і побутом українського народу: дуб на леваді, калину при криниці, вербу над ставом, тополю при дорозі, квіти біля хати. Поглибити знання дітей про український національний одяг, про роль українського віночка в убранні дівчини, його виготовлення, розташування та значення квітів, інших рослин, стрічок у ньому, правила носіння. Ознайомити дітей з на-ціональним одягом українців свого регіону, порівнювати з елементами одягу інших областей України.

Вчити дітей описувати вишивки на рушниках (обереги, обрядові, ро-динні, утирачі), розуміти символічне значення деяких візерунків.

Знайомити дітей з державними символами: гербом, прапором, гім-ном, символічне значення кольорів прапора, знака Тризуба. Виховувати повагу до державих символів, вчити, що коли звучить державний гімн, потрібно встати.
VI. НАРОДНА МОРАЛЬ
Дати дітям знання про моральні категорії: “добро”, “справедли-вість”, “чесність”, “правдивість”, скромність”, “працьовитість”.

Виховувати бажання поводитися відповідно до вимог моральних норм, уміння виявляти своє ставлення до вчинків однолітків, об’єктивно і доброзичливо їх оцінювати. Познайомити з творами усної народної творчості, в яких відображено щирість, працелюбність українського на-роду.


VII. ІГРИ ТА РОЗВАГИ
Прилучати дітей до етичних норм спілкування, охоче й невимушено користуватися ними. Самостійно і змістовно, весело спілкуватися з од-нолітками, вільно користуватися виразним жестом, словом.

Розігрувати окремі сценки, тривалі ігри, спектаклі за сюжетами зна-йомих казок, оповідань, малих форм народної творчості. Вчити з набору знайомих мелодій, таночків обирати ті, які спроможні доповнити розіг-рувані сцени, створюючи емоційний настрій відповідно до теми. Погли-бити знання народних дитячих ігор, забавлянок, лічилок, потішок.

Ознайомити дітей із старовинними ритуалами святкових дій, що су-проводжувались співом, іграми. В доступній формі знайомити із свята-ми Миколая, Різдва, Нового Року, Стрітення, Великодня, Днем Матері, Івана Купала, обжинками або святом Урожаю. Вчити розуміти та пова-жати споконвічні традиції, звичаї українського народу, виховувати по-чуття приналежності до свого народу, його духовної і матеріальної культури, яку слід оберігати і збагачувати.
ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ЗАНЯТЬ ДО ПРОГРАМИ ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ СТАРШОЇ ГРУПИ
“Родина, родина…”, “Мій рідний край”,”Рідну землю, де живем, Украї-ною зовем”, “Без верби і калини нема України”, “Мій народ. Рідна мо-ва”, “О, що за мова, це ж бо мова-пісня”, “Наші обереги. Віночок”, “Ке-рамічний оберіг”, “Державні символи України”, “Київ – столиця Украї-ни”, “Ану, який з тебе козак?”, “Ми роду козацького діти”, “Козацькі забави”, “Щедрівки та колядки як різновид народної творчості”, “Сим-воліка писанки”, “Хліб – джерело життя”, “Український національний костюм. Національний костюм мого краю”, “Андріївські вечорниці”, “Бабусина оселя”, “Стрітення”, “День матері”.

ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ З УКРАЇНОЗНАВСТВА (друга молодша група)


ВЕРЕСЕНЬ


Дитина і навколишній світ

Моя сім’я



Художня література
Вивчення закличок: “Іди, іди дощику”, “Ой дощику, поливайчику”. Вивчення віршів про членів сім’ї. Розповідання української народної казки “Колобок”.

Образотворче мистецтво

Малювання: “Дощик ллється швидко, швидко”. Ліп-лення: “Колобок котиться по доріжці”.

Ігрова діяльність


“Кую-кую чобіток”, “Коровай”, “Мир миром”. Рух-лива гра “Колобок”. Дидактична гра “Назви членів сім’ї”, сюжетно-рольова гра “Сім’я”.

У повсякденні


Читання віршів, оповідань про сім’ю. Відносини в сім’ї. Вивчення віршів: Л.Рева “Тато й я”, “Наш хлопчик”. Розглядання картин “Сім’я на прогулян-ці”, “Сім’я обідає”, “У бабусі іменини” та ін. Ви-вчення закличок, забавлянок, колискових. Спосте-реження в природі, зокрема на квітнику.

Розваги

Концерт, підготовлений дорослими та дітьми. По-тішки, забавлянки, українські народні пісні, колисан-ки.

Робота з батьками

Залучити батьків до підготовчої роботи до заняття “Моя сім’я”, а саме: розповідь дітям про сім’ю, та до участі в розвагах.

ЖОВТЕНЬ



Дитина і навко-лишній світ
Розглядання ляльок в національному одязі.

Мовленнєве спілкування
Мій перший віночок.

Рідна природа
Квіти біля нашої домівки.

Художня література
Вивчення віршів “Я маленька українка”, “Виши-ваю вишиваночку”. Розповідання української на-родної казки “Лисичка та журавель”.

Образотворче мистецтво
Аплікація “Віночок”.
Малювання “Фартушок для ляльки”.

Ігрова діяльність



Дидактичні ігри: “Назви елементи українського одягу”, “Вдягнемо ляльок на свято”, “Квіти, до ме-не”. Хоровод “Барвінок”. Рухливі ігри: “Сонечко і дощик”, “Качечка”.

У повсякденні


Розглядання ілюстрацій “Діти в українському вбранні”. Розглядання ілюстрацій, де зображені кві-ти: ромашки, барвінок, незабудки, чорнобривці. Вивчення віршів про ці квіти.Вивчення і співання “Коломийки про барвінок”. Читання легенд, вір-шів про вінок та квіти. Прикрашання лялькового одягу.

Розваги
Гра-інсценівка “Сорока-білобока”.

Робота з батьками
Бесіда: “Вишийте сорочку – оберіг для дитини”.

ЛИСТОПАД



Дитина і навко-лишній світ
На гостину до іменинника.

Мовленнєве спілкування

Ми ввічливі діти.



Художня література

Вивчення пісні “Я лисичка, я сестричка”. Читання української народної казки “Півник і двоє мише-нят”.

Образотворче мистецтво

Малювання: “Намисто для ляльки Наталочки”. Аплікація: “Хустинка для іменинниці”.

Ігрова діяльність



Ігри: “Віночок”, “Коровай”. Дидактичні ігри: “Зуст-річаємо гостей”, “Почастуємо звірят”. Рухлива гра “Бубонець”.

У повсякденні



Вивчення пісні “Вітальна”, вивчення потішок, колисанок. Розглядання ілюстрацій “Квіти у віноч-ку”. Знайомство з музичним інструментом – буб-ном. Пограти на ньому. Вивчення ролей для роз-ігрування казки “Колобок”.

Розваги

Гра-драматизація казки “Колобок”.

Робота з батьками

Залучити батьків до виготовлення костюмів для персонажів казки “Колобок”.

ГРУДЕНЬ


Дитина і навко-лишній світ

1. Український посуд. Дидактична гра “Нагодуємо ведмедиків”. 2. На веселому ярмарку.

Художня література



Вивчення вірша П.Воронька “Облітав Журавель”. Розповідання української народної казки “Лисичка і глечик”. Заучування та розігрування вірша П.Во-ронька “Доня хоче спати”.

Образотворче мистецтво

Малювання: “Розмалюємо тарілочку”.

Аплікація: “Серветка”.


Ігрова діяльність



Дидактичні ігри: “Чарівний мішечок”, “Магазин”, “Чий посуд?”, “Почастуємо ляльок”. Рухливі ігри: “Кіт і миші”, “Віночок”, “Ведмедик і діти”.

У повсякденні



Відгадування загадок на тему “Посуд”, для чого потрібний цей посуд. Вивчення потішок, закличок: “Киця Мура”, “Сорока-ворона”. Читання віршиків про глиняний посуд. Вивчення пісні “Як ішли ми на базар”. Розглядання альбому “Гончарні вироби”. Дидактична гра “Почастуємо ляльок”.

Розваги

Гра-драматизація казки “Лисичка та журавель”.

Робота з батьками

Залучити батьків до виготовлення костюмів та де-корацій до казки “Лисичка та журавель”.

СІЧЕНЬ



Дитина і навко-лишній світ

Свищик – молодший брат сопілочки. Бабусина ха-та.

Художня література



Вивчення вірша В.Морданя “Півник”. Читання ук-раїнської народної казки “Рукавичка”. Читання оповідання О.Коваленка “Глиняні свищики”.

Образотворче мистецтво

Ліплення: “Пташка”.

Малювання: “Розмалюю півника-свищика”.


Ігрова діяльність



Дидактичні ігри: “Магазин іграшок”, “На виставці”, “Відгадай за описом”. Вивчення пісні “Два півни-ки”. Рухливі ігри: “Ішов коток”, ”Качечка”. Дидак-тична гра “Відгадай, що грає”.

У повсякденні



Перегляд альбомів, ілюстрацій, які демонструють народну іграшку різних промислів. Оформлення куточка народної іграшки. Читання віршів про ба-бусю. Розглядання ілюстрацій, де зображена сільська місцевість з хатою, інтер’єр хати, різні предмети побу-ту. Прикрашання іграшок.

Розваги


Святковий концерт: “Казкові персонажі співають свої пісні”.

Робта з батьками

Залучити батьків до виготовлення разом з дітьми іграшок для куточка народної іграшки.

ЛЮТИЙ



Дитина і навко-лишній світ

“Сопілочка, співаночка”.



Мовленнєве спілкування

День народження бабусі.


Художня література



Вивчення потішок “Печу, печу хлібчик”, ”Цить, не плач!”, вірша Т.Бойка “Бублики”, вірша “Їде віз з гори в долину”. Читання казки “Коза-дереза”.

Образотворче мистецтво

Ліплення: “Калачі для ведмедика”.

Малювання: “Хустка для бабусі”.


Ігрова діяльність



Дидактичні ігри: “Відгадай на слух, що грає”,

“Бабусин мисник”, “Постав на місце”.

Ігри-хороводи: “Калач”, “Коровай”, “Веселі гуси”.


У повсякденні



Лічилки, мирилки, потішки, заклички. Заучування напам’ять. Ліплення із пластиліну: “Частування для гостей”. Розмальовування силуетів, які імітують предмети побуту. Вивчення коломийки про сопіл-ку. Слухання народних пісень. Гра на музичних інструментах (бубон, сопілка, свищик).

Розваги


“Колисковий віночок” (вкладання ляльок спати, ін-сценування різних колисанок).

Робота з батьками

Залучити батьків до підготовки розваг та участі в них.

БЕРЕЗЕНЬ



Дитина і навко-лишній світ

Два кольори мої, два кольори.



Мовленнєве спілкування

Рушники, рушники…



Образотворче мистецтво

Аплікація: “Рушник-утирач”.

Малювання: “Скатертина”.


Художня література



Вивчення віршів “Вишиваю вишиваночку”, “Ой вдягнуся я на свято”. Вивчення вірша І.Кульської “Мамине свято”. Читання оповідання А.М’ястків-ського “Наш рід”.

Ігрова діяльність



Дидактичні ігри: “Смугасті рушнички (килимки)”, “Почастуємо ляльок”, “Кому який рушничок”. Рухливі ігри: “Ведмідь і діти”, “Іваночку, покинь схованочку”. Сюжетно-рольова гра “Сім’я”.

У повсякденні



Розглядання альбому “Українські вишивки”, роз-глядання рушників, ознайомлення з їх призначен-ням, кольорами вишивок. Виготовлення подарунків для мами, сестрички, бабусі. Розглядання картин на тему весни, альбому “Весняні квіти”. Вивчення пісні “Рушничок”. Читання віршів про вишивки. Вивчення весняних закличок.

Розваги

Весна! Весна! Радійте, діти!

Робота з батьками

Виставка бабусиних вишивок. Залучити батьків до підготовки свята закликання Весни.

КВІТЕНЬ



Дитина і навко-лишній світ

Народна символіка – лелека.



Рідна природа

До рідного краю лелеки летять.

Художня література



Читання та вивчення напам’ять вірша Д. Павличка “Мрія”. Вивчення вірша А. М’ястківського “Рідний край”. Читання української народної пісеньки “Прилетіла зозуленька”, української народної казки “Вовк і семеро козенят”.

Образотворче мистецтво

Малювання: “Глечик для молока”.

Аплікація: “Килимова доріжка”.


Ігрова діяльність



Дидактичні ігри: “Чого не стало”, “З чого зробле-но”. Рухливі ігри: “Лелека і жаби”, “Віночок”, “Бабуся і гуси”.

У повсякденні



Розглядання альбому “Перелітні птахи”. Читання та вивчення напам’ять віршів про лелек. Читання та розігрування потішок, забавлянок. Розглядання ви-робів з дерева, з глини. Малювання та аплікація: прикрашання іграшок, вишивок.

Розваги


Гра-інсценівка за мотивами казки “Півник і двоє мишенят”.

Робота з батьками

Залучити батьків до підготовки інсценівки,

виготовлення костюмів, декорацій.


ТРАВЕНЬ



Дитина і навко-лишній світ

Моя вулиця, наше місто.



Рідна природа

В гості до калини.

Художня література



Вивчення вірша Н.Ковалишиної “Символ України”, колискової “Люлі, люлі, спати”. Читання вірша Т.Шевченка “Зацвіла в долині…”. Читання твору Н.Забіли “Ясоччина грядка”, української народної казки “Котик і Півник”.

Образотворче мистецтво

Аплікація: “Гарна квітка для мами”.

Малювання: “Вишиванка”.


Ігрова діяльність



Дидактичні ігри: “Зроби букет”, “На місця”.

Рухливі ігри: “Ой є в лісі калина”, “Пташки і Зозу-ля”, “Мишоловка”.


У повсякденні



Читання легенди про калину, співання пісень, водіння хороводів біля калини, спостереження в природі. Вивчення прислів’їв про калину, про рід-ний край. Розглядання листівок про Ужгород.

Розваги

“Рідну матусю зі святом вітаємо”.

Робота з батьками

Запропонувати батькам відвідати разом з дітьми Ужгородський музей архітектури і побуту.

ОРІЄНТОВНІ КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ


МОЯ СІМ’Я

(Дитина і навколишній світ. Молодша група)



Завдання: дати дітям первинні уявлення про сім’ю, про тих, хто її складає. Ознайомити дітей з найпростішими правилами народного ети-кету: взаємини між членами сім’ї. Розвивати почуття поваги до старших членів сім’ї, чуйність, доброзичливість. Виховувати любов до найближ-чих і найрідніших людей – до всіх членів сім’ї.

Матеріал: вірші про сім’ю, сюжетні картини за змістами віршів.
Хід заняття

– Діти, сьогодні ми будемо говорити про тих людей, які вас люблять найбільше, які постійно дбають про вас і яких ви теж дуже любите. Ска-жіть мені, кого ви найбільше люби-те? (Маму, тата, бабусю, дідуся, сестричку, братика).

– Так, дітки. Найдорожчі люди – це мама, тато, бабуся, дідусь, бра-тики і сестрички. Всі вони живуть разом, дружно, допомагають один од-ному. Вони всі разом складають сім’ю. Подивіться, як зображена сім’я на цій картинці. Хто тут зображений?

(Діти розглядають ілюстрацію вірша “Наш хлопчик” – зображення кисті руки, де на кожному пальці портрети дитини і дорослих різного віку. Діти називають членів сімї.)

– Діти, це картинка до вірша “Наш хлопчик”. Хто згадає цей вірш?

НАШ ХЛОПЧИК

Оцей пальчик – наш дідусь,

Оцей пальчик – баба,

Оцей пальчик – наш татусь,

Оцей пальчик – мама,

Оцей пальчик – хлопчик наш,

А зовуть його – Тарас.


– Всі згадали цей віршик і запам’ятали, хто належить до сім’ї? А те-пер послухайте, і скажіть, про кого я прочитаю вірш (Вихователька чи-тає вірш про маму.) Про кого цей віршик?

– (Про маму).

– Так, про найдорожчу, любу мамочку. Хто скаже, що мама робить для вас і для інших членів сім’ї?

(Діти розповідають про маму.)

– Діти, а хто допомагає у всьому мамі? Хто виконує найважчу робо-ту в сім’ї?

– (Тато. Розповіді дітей про тата).



  • А хто з хлопчиків розкаже нам віршик про тата?
МИ З ТАТОМ Л.Рева
Ми мужчини – Ми мужчини –

Тато й я! Тато й я!

І робота в нас своя: І робота в нас своя:

Ремонтуємо замки, Помагаєм мамі ми,

Забиваємо гвіздки. Посуд миємо самі.

Тук – тук молоток – От, от ми які

І забили ми гвіздок. З татом вдвох помічники!


– Молодці хлопчики, ось які вони помічники. Діти, найстарші члени сім’ї – це бабуся та дідусь. Вони знають багато цікавих казок, пригод і розповідають їх вам. Вони дуже люблять гратися з вами, гуляти. Діти, давайте пограємося з вами в гру, в яку гралися ваші бабусі і дідусі, коли ще були маленьками дітками.

(Гра: “Кую, кую чобіток”)

– Діти, ви повинні бути слухняними, уважними до дідуся і бабусі і допомагати їм, як можете. Бабуся і дідусь – це батьки вашої мами та ва-шого тата, а ви для них – онуки. У кого є бабуся та дідусь? Розкажіть про них.(Розповіді дітей)

– А хто знає віршик про бабусю чи дідуся?


Дуже я люблю бабусю,

Маму нашої матусі,

В неї все чоло у зморшках,

Сивини багато.

Так і хочеться обняти

І поцілувати.


– Молодець! Діти, якщо бабуся і дідусь живуть не з ва-ми, то їх тре-ба відвідувати, ходити до них в гості – може, їм треба щось допомогти, а вони завжди будуть вам дуже раді. Бабуся і дідусь завжди приготують вам гостинці. Послухайте віршика, а потім ми вивчимо його.
У село по молоко Ой солодкий мед у бджіл

Я до бабки їду. До сніданку з дідом,

Там собака, кіт Стецько, Добра бабка, добрий дід,

Пасіка у діда. Я іще приїду


– Діти, ми поговорили про сім’ю, про те, як члени сім’ї ставляться один до одного. Ми ще будемо про це говорити багато разів, читати різ-ні вірші та оповідання, а тепер ще раз нагадаємо собі, хто входить до складу сім’ї. Послухайте віршик, і ви легко запам’ятаєте всіх членів сім’ї. (Діти з вихователькою кілька разів повторюють віршик.)
Сім’я наша невеличка –

Тато, мама і сестричка,

А в селі поблизу міста –

Дід Панас і баба Христя.


– Молодці, діти. Ви сьогодні гарно говорили про своїх рідних і, ду-маю, запам’ятали, що всі члени сім’ї повинні жити дружно, з повагою ставитися один до одного.

ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ

(Художня література, малювання. Молодша група)
Завдання: учити емоційно, з відповідною інтонацією передавати текст малих жанрів фольклору, виразно промовля-ти заклички, розвива-ти інтерес до народної творчості. Розвивати у дітей здібності виконува-ти сюжетно-ігрові задуми, навчати ритмічно проводити на аркуші папе-ру короткі вертикальні лінії, правильно тримати олівець, визначати ко-лір олівця і намальованого, передавати в малюнку явища природи. Ви-ховувати посидючість, інтерес до малювання.

Матеріал: сині олівці, ілюстрації із зображенням дощу, малюнки-заготовки, де зображено сині хмаринки та зелену травичку.
Хід заняття

– Діти, ми не раз на прогулянці оглядали територію нашого дитсад-ка. Хто скаже, що є в нашому дворі?

– (Багато дерев, кущів, різних квітів).

 Так, наш двір дуже гарний, бо у нас росте багато дерев, квітів. А хто скаже, що треба, щоб квіти, трава, кущі добре росли?

 (Треба доглядати їх, а ще треба, щоб гріло сонечко і падав дощик).

 Так, всі рослини ростуть від води та тепла. Коли довгий час не па-дає дощик, всі рослини хочуть пити водичку, а без води вони засихають. Колись, дуже давно, якщо довго не падав дощ, то люди виходили на по-ля і закликали дощ. Ми з вами теж знаємо заклички до дощу. Хто зга-дає, хто розкаже? (Діти промовляють заклички.)


Іди, іди, дощику, Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику! Зварю тобі борщику,

Мені кашка, тобі борщ, Поставлю на дубочку.

Щоб ішов добрий дощ! Дубочок схитнувся,

А дощик линувся!

 Молодці, діти, гарно ви кличете дощик. А я ще знаю ось таку за-кличку:

Дощику, дощику, припусти На гарненькі квіти,

На городні капусти, На маленькі діти.

На Галине зіллячко, На зелені жита,

На наше подвір’ячко, Щоб нас звеселити.


 Діти, вибігайте на середину кімнати “під дощ”, порадіємо дощу.

(Діти стрибають, плещуть в долоні, промовляючи:)


Ой дощику, поливайчику,

Поливай, поливай,

Та і нас не минай!
(Заходять “Сонечко” і “Хмаринка”.)

 Ой, як нам весело під дощем! За грою ви і не помітили, хто до нас прийшов. Хто це прийшов, діти?

 (Сонечко і Хмаринка).

 Так, до нас завітали тепле, яскраве Сонечко і Хмаринка. Давайте пограємося з ними в гру “Сонечко і дощик”.

(Проводиться рухлива гра “Сонечко і дощик”.)

 Діти, а тепер сідайте, будь ласка. Подивіться – Сонечко і Хмарин-ка нам щось принесли у цьому гарному конверті. Давайте спитаємо, що вони нам принесли. (Діти питають.)

Сонечко: Ми принесли вам малюночки, які треба закінчити. Чи хочете ви домалювати ці малюнки?

(Діти розглядають малюнки).

Вихователька: Що ви бачите на малюнку?

– (Хмаринку і травичку).

 Якого кольору хмаринка, травичка?

– (Синього, зеленого).

 Правильно, молодці, діти. Травичка, мабуть, хоче водички, вона чекає дощу. Отож, домалюємо веселий дощик. Яким олівцем будемо малювати дощик?

– (Синім).

 Беріть, будь ласка, сині олівці і намалюйте дощик. Ми будемо ма-лювати короткі лінії  крапельки дощу. Старайтеся правильно тримати олівець, і у вас вийде гарний малюнок.

(Малюванння супроводжується “музичним дощиком”. Помилуватися малюнками, зробити виставку малюнків для батьків).





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка