Розрахунок параметрів І характеристик виробничої функції



Сторінка1/10
Дата конвертації10.06.2019
Розмір2.44 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….4

ГЛАВА 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЧИХ ФУНКЦІЙ……...8


    1. Сутність виробничої функції………………………………………...8

    2. Класифікація виробничих функцій………………………………...16

    3. Основи методології виробничої функції………………………......18

    4. Параметри виробничої функції та їх економічна інтерпретація………………………………………………………...23

    5. Виробничі функції як інструментарій удосконалення еконо-мічних досліджень………………………………………………......29

ГЛАВА 2 ПОБУДОВА І РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ФУНКЦІЇ...39

2.1 Постановка проблеми, її теоретичне і логічне формулювання......39

2.2 Вибір результативного показника і відбір системи

факторіальних показників………………………………….............41

2.3 Вибір і обґрунтування форми зв`язку виробничої функції………45

2.4 Збір і обробка початкової інформації……………………………...49

2.5 Розрахунок параметрів і характеристик виробничої функції……52

2.6 Оцінка статистичної надійності параметрів і характеристик рівняння виробничої функції……………………….........................56

2.7 Методи надання рівнянню виробничої функції статистичної надійності…………………………………………………………….59

2.8 Економічний аналіз і прогнозування на основі виробничої функції………………………………………......................................63

ГЛАВА 3 ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ФУНКЦІЇ

В УПРАВЛІННІ ВИРОБНИЦТВОМ…………………….....68

3.1 Функція випуску…………………………………………………….68

3.2 Функція продуктивності праці……………………………………..97

3.3 Функція собівартості продукції…………………………………..106

3.4 Функція рентабельності…………………………………………...117


ДОДАТКИ……………………………………………………………...124

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………..133



ВСТУП
В умовах безперервних і динамічних змін, що переживає сучасний постіндустріальний світ, керівник будь-якого рангу повинен, зазвичай, приймати рішення в умовах невизначеності за наявності значної кількості можливих альтернатив.

Щоб знизити ризик прийняття невдалих управлінських рішень, необхідно постійно підвищувати ступінь інформованості членів організації, які розробляють, обґрунтовують і приймають ці рішення.

Тому дедалі більшого значення набуває інформаційне забезпе-чення управлінських рішень та оцінка їх результатів.

Потреби виробництва у достатній, достовірній інформації, необхідність підвищення вимог до надійності і точності розрахунків є визначальними факторами, що обумовили процес математизації економічних наук, тобто проникнення математичних методів у всі галузі економічних знань.

Економічні дослідження на цій основі збагатилися новими, більш досконалими прийомами.

Широке впровадження математичних методів в економіку пов`язане, насамперед, з моделюванням економічних процесів (явищ), тобто з побудовою економіко-математичних (економіко-статистич-них) моделей.

У сукупності економіко-математичних моделей слід виокремити виробничу функцію, як складову частину економіко-статистичних моделей.

Виробничі функції відкривають широкі можливості для проведення економічного аналізу – поточного і стратегічного – побудови економічних прогнозів, вибору оптимальних варіантів управлінських рішень. За допомогою виробничих функцій можна дослідити ефективність використання виробничих ресурсів, виявити і оцінити резерви виробництва.

Аналіз тематики видань з виробничої функції свідчить про те, що у переважній більшості вони орієнтовані на макрорівень, тобто в основному на рівень народного господарства.

Незайве також відзначити поодинокі роботи, де наведені результати реалізації міждержавних виробничих функцій, які побудовані на основі статистичних даних трьох груп країн: перша група включає 98 країн, друга – 75 країн, третя – 23 країни [55].

Доречно заради справедливості, з огляду на вищевикладене, зважити на рекомендації щодо доцільності і ефективності побудови і аналізу виробничих функцій для вузькоспеціалізованих галузей [8], але подальшого широкого розвитку цей напрям не дістав, про що свідчать видання за останні десятиріччя.

До цього ж слід додати, що серйозні дослідження, де б розглядалися теоретичні і практичні аспекти використання виробни-чих функцій на рівні підприємств і об`єднань, практично взагалі відсутні.

Водночас при ретельному аналізі літературних видань з виробничих функцій не можна не відзначити, що увага в них переважно сконцентрована на теоретичні основи побудови рівняння, модифікацію структури моделі. Значно менше уваги приділяється методиці побудови виробничої функції, аналізу результатів її реалізації.

Як виняток, необхідно відзначити окремі дослідження на основі виробничих функцій в аграрному секторі [24;44;49], в цементній промисловості [46;47], у металургії [7;8]. Однак стверджувати, що у зазначених дослідженнях використовуються всі можливості апарата виробничих функцій для проведення економічного аналізу, було б перебільшенням.

У спеціальній літературі, де досліджується використання виробничих функцій в управлінні виробництвом, по суті відсутні практичні рекомендації і методики щодо застосування їх у прогнозуванні.

Для побудови прогнозів окремі автори використовують методи екстраполяції тенденції – часовий тренд, експоненціальне згладжу-вання тощо [41; 46; 47]. Зазначені методи базуються на інерційності досліджуваного явища (процесу), тобто з припущення, що тенденції і закономірності, що діяли у “передісторії” (попередньому періоді), будуть незмінно або з невеликими відмінностями діяти і у прогнозованому періоді. Незважаючи на простоту, зазначені методи варто використовувати з певними застереженнями, оскільки вони не враховують важливий чинник сьогодення – чинник ситуативних перемін, а це, природно, обмежує їх використання в управлінні і, насамперед, у стратегічному.

У цьому контексті особливо гострим постає завдання побудови прогнозів на основі факторних моделей, до яких відносяться і виробничі функції.

В умовах ринкових відносин і самостійності підприємств багаторазово посилюється відповідальність керівника у прийнятті рішень, для чого він повинен бути забезпечений оперативною, поточною та стратегічною інформацією.

Усе викладене дозволяє дійти висновку: у сучасних умовах і на перспективу визначального значення набуває розвиток і вдоскона-лення методики економічного аналізу та прогнозування на основі виробничих функцій, посилення прогностичної функції управління, вибір пріоритетів, напрямків та об`єктів дослідження.

Не заперечуючи важливість розвитку і вдосконалення теоретичних основ виробничої функції, не менш суттєвого значення набуває впровадження теоретичних знань у практику управління виробництвом для розв`язання конкретних управлінських задач.

Тому мета пропонованої роботи – теоретично обґрунтувати основні принципи, межі й особливості використання виробничих функцій в економічних дослідженнях і пов`язати дослідження теоретичних питань безпосередньо з практичними задачами управління виробництвом.

Для виконання поставленої мети теоретичні положення супроводжуються прикладами розв`язання конкретних задач з економічного аналізу і прогнозування на базі реальних даних статистичної, бухгалтерської і оперативної звітності, матеріалів вибіркового спостереження підприємств цукрової, олійножирової, спиртової, кондитерської промисловості.

Структура книги розроблена у відповідності до поставленої мети.

Перша глава присвячена теоретичним основам виробничої функції. Значна увага приділяється змісту виробничої функції, дискусійним питанням щодо складу елементів, з яких формується виробнича функція. Наводяться переваги виробничої функції порівняно з іншими методами дослідження у контексті використання їх як інструменту вдосконалення економічних досліджень.

У другій главі детально описані етапи побудови і реалізації виробничої функції. Наведені методики проведення факторного і міжзаводського аналізу основних показників діяльності підприємства, побудови прогнозів та їх верифікація (оцінка достовірності і точності прогнозу).

Третя глава орієнтована на перевірку теоретико-методологічних положень, описаних у попередніх главах, з метою переконатися у їх науковій обґрунтованості та можливості прикладного використання у економічному аналізі і прогнозуванні. Досягається це шляхом побудови виробничих функцій для основних економічних показників за даними підприємств різних галузей промисловості і проведення на їх основі економічних досліджень.

Пропонована робота не претендує на роль вичерпного джерела, порадника щодо проведення економічного аналізу і побудови прогнозів на основі виробничої функції.

Основна задача – виправити становище, коли пріоритет надавався переважно макроекономічним виробничим функціям і водночас нехтувалася роль мікроекономічних, користь яких незаперечна, про що свідчить досвід автора відносно використання мікроекономічних виробничих функцій в економічному аналізі [9;15;16; 42] та прогнозуванні в реальному режимі часу на всіх рівнях спеціалізованої галузі – республіканське об’єднання – виробниче об’єднання – підприємство [18; 20; 25; 50].

Для залучення і зацікавлення широкого кола читачів автор намагався якомога доступніше подати математичний апарат дослід-ження.

Пропонуючи цю книгу як результат тривалих досліджень і впровадження виробничих функцій в управління виробництвом, автор має надію, що вона буде корисна науковцям, аспірантам, студентам, спеціалістам народного господарства, які цікавляться і стикаються з проблематикою використання економіко-статистичних методів в науковій і управлінській діяльності.

Програмне забезпечення для реалізації виробничих функцій на ЕОМ складене Т.А. Спіріною за алгоритмами, розробленими автором.

Автор щиро вдячний рецензентам доктору економічних наук, професору О. О. Прутській, доктору технічних наук, професору Р. Н. Квєт-ному за критичні зауваження та цінні рекомендації, які сприяли підви-щенню наукового рівня видання.



Глава 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

ВИРОБНИЧИХ ФУНКЦІЙ
1.1 Сутність виробничої функції
Згідно з канонами економічної теорії створення матеріальних благ – це результат взаємодії і взаємозв`язку трьох елементів (факторів) виробництва: робочої сили (жива праця), засобів праці і предметів праці (уречевлена праця).

Природно, якщо існує взаємозв`язок між результатами виробництва (випуском продукції) і елементами виробництва (затрати, ресурси), виникла потреба у формалізації цього взаємозв`язку, тобто у побудові відповідного рівняння та його дослідження. Складний процес створення матеріальних благ через кількісні взаємозв`язки продукту праці і ресурсів описується єдиним рівнянням, яке отримало назву виробничої функції.



Виробнича функція – це рівняння (модель), яка описує причинно-наслідкові взаємозв`язки між затратами ресурсів (вхід) і випуском продукції (вихід) при наявному рівні техніки, технології і робочої сили. Це первинне узагальнене визначення виробничої функції.

Показниками випуску продукції можуть бути товарна продукція, чиста продукція, валовий внутрішній продукт, національний дохід, виробництво продукції у натуральному вимірі.

Під затратами (ресурсами) слід розуміти все, що необхідно придбати для забезпечення виробничого процесу і досягнення необхідного результату.

Зв`язок між випуском продукції і затратами ресурсів є рекурсивним, тобто однонаправленим, незворотним; він одночасно відображає реальні причинно-наслідкові співвідношення між економічними показниками.

Історично виробнича функція – це поняття агротехнічної та біологічної науки [49]. Однак у силу обставин, що склалися, розвиток методичного і понятійного апарата, практичне використання методу дослідження відбувалося переважно у сфері економіки. Автори пояснюють цей процес такими причинами:


  • по-перше, виробничі функції мають значення для розробки програм економічного розвитку і для визначення меж зростання національного доходу за наявних первинних ресурсів;

  • по-друге, система і розмір коефіцієнтів виробничої функції служать базою для визначення структури міжнародної та міжрегіональної торгівлі;

  • по-третє, виробнича функція лежить в основі певних теорій функціонального розподілу доходів, оскільки випуск продукції може бути віднесений за рахунок дії факторів, які приймають безпосередню участь у його створенні;

  • по-четверте, виробнича функція забезпечує половину інформації, яка необхідна для оцінки ступеня використання ресурсів і структури виготовленої продукції, за якої досягається максимум прибутку підприємства;

  • і, нарешті, по-п`яте, природа виробничої функції визначає алгебраїчний характер функції пропозиції.

Як модель, виробнича функція належить не до процесу обміну, а до процесу виробництва з матеріальних благ на будь-якому ієрархічному рівні управління за певний проміжок часу.

У загальному вигляді виробнича функція може бути пред-ставлена як залежність:

, (1.1)

де у – випуск продукції;



хіі-й вид затрат (ресурсів).

Всі змінні, включені у склад виробничої функції, повинні мати чіткий економічний зміст, числові одиниці виміру.

У теорії виробничої функції вважається, що залежність (1.1) доцільно описати степеневим рівнянням:

, (1.2)

де а0, аі – параметри рівняння.

На практиці вперше була використана двофакторна модель виробничої функції

, (1.3)

де А – коефіцієнт нейтрального технічного прогресу;

К – виробничі фонди;

L – робоча сила;

,  – коефіцієнти при невідомих.

Однією із умов, якій повинна відповідати виробнича функція (1.3), є рівність обсягу виробництва нулю, якщо відсутній будь-який ресурс.

Вперше двофакторну виробничу функцію побудували американські дослідники Г. Кобб і П. Дуглас у 1928 р. на підставі даних економіки США за 1899 – 1922 рр. [54].

Виробнича функція Кобба-Дугласа є класичною, і незважаючи на те, що з моменту її оприлюднення минуло досить багато часу, за який запропоновано багато підходів щодо її модифікації і удосконалення, вона і надалі залишається базою для проведення економічних досліджень.

Це пояснюється тим, що виробнича функція Кобба-Дугласа має ряд переваг, зокрема, особливий вид алгебраїчного рівняння створює зручності при реалізації його наявними математичними засобами та інтерпретації коефіцієнтів при невідомих і, що винятково важливо, модель адекватно відображає досліджуваний процес.

Функція Кобба-Дугласа є частковим випадком рівняння (1.3), оскільки у ньому передбачена умова =1, а звідси 1.

У такому випадку функція Кобба-Дугласа набуває такий вигляд:

, (1.4)

Після її реалізації на основі даних американської економіки за 1899 – 1922 рр. отримані такі результати:

.

Оскільки у виробничій функції Кобба-Дугласа сума коефіцієнтів при невідомих дорівнює одиниці (1), то така виробнича функція є лінійною однорідною. Це означає, що зростання випуску продукції прямо пропорційно рівному відносному збільшенню кожного елемен-та витрат ресурсів, тобто при збільшенні всіх затрат на 1% обсяг виробництва продукції також збільшиться на 1%. Таке співвідношення свідчить лише про екстенсивний напрямок розширення виробництва, що не відповідає реальним процесам розвитку суспільства – підвищенню ефективності виробництва. Останнє ж досягається переважно за рахунок інтенсивних факторів.

Для того, щоб виробнича функція відображала не тільки екстенсивну складову, а й інтенсивну, економісти докладають багато зусиль щодо її модифікації та удосконалення. Така модифікація, яка б характеризувала інтенсивний шлях розвитку, здійснюється у двох напрямках.

Перший напрямок трансформації виробничої функції Кобба-Дугласа спрямований на врахування "ефекту масштабу" виробництва за умови >1. Це означає відмову від жорсткої умови 1.

Ефект масштабу виробництва полягає у тому, що між зростанням обсягу виробництва і зміною виробничих ресурсів немає пропорційної залежності. Так, проведені автором дослідження залежності окремих статей затрат від обсягу виробництва засвідчили, що темп приросту обсягу продукції випереджає темп приросту всіх без винятку статей затрат [9; 10].

Такі результати цілком обґрунтовані, оскільки умовно-постійні витрати містяться у більшій або меншій мірі у всіх статтях затрат.

Отже, якщо у виробничій функції сума показників при невідомих більше одиниці (>1) і немає суттєвих якісних змін елементів виробничого процесу, то має місце економія питомих витрат ресурсів на одиницю продукції при зростанні обсягу виробництва, тобто "ефект масштабу" виробництва.

Якщо дотримуватися зазначеної вище тези про незмінність якісних характеристик елементів виробничого процесу, то "ефект масштабу" виробництва (інтенсивна складова) дорівнює () – 1.

Другий напрямок вдосконалення функції Кобба-Дугласа передбачає включення у модель додатково експоненціального множника .

У результаті виробнича функція набуває такого вигляду:

, (1.5)

де е – основа натуральних логарифмів;

 – параметр рівняння;

t – натуральний ряд чисел (t = 1,2,3,...,n).

З урахуванням класичної виробничої функції Кобба-Дугласа (1.4) формула (1.5) набуває такого вигляду:



(1.6)

У останній формулі коефіцієнти  і 1 –  відображають зміни обсягу продукції під впливом відповідних екстенсивних факторів – робочої сили та виробничих фондів, а параметр  характеризує сукупну ефективність інтенсивних факторів – "ефект масштабу" виробництва і рівень якісних змін характеристик елементів виробничого процесу.

За наявності у моделях (1.5; 1.6) трьох чинників виникає природно питання розкласти їх на три складові.

З цією метою, для прикладу, проведемо логарифмування моделі (1.5), у результаті чого вона перетвориться на лінійно-логарифмічне рівняння:


(1.7)

Якщо взяти диференціал від обох частин рівняння (1.7) і вважати, що приріст даних розглядається за рік (dt = 1), то отримаємо



, (1.8)

Для зручності розрахунків рівняння (1.8) можна спростити до



, (1.9)

де – коефіцієнти приросту відповідно обсягу про-дукції, виробничих фондів, робочої сили.

У рівняннях (1.8; 1.9) коефіцієнт (темп) приросту випуску продукції розкладений на три складові.

Водночас не можна не відзначити дискусійність серед економ-містів питання включення у виробничу функцію множника , яка триває з моменту його введення у рівняння.

Дискусії відбуваються у двох напрямках: обґрунтованість змісту і складу цього експоненціального множника та наскільки він дійсно з теоретичної і практичної точок зору відповідає поставленій меті.

Так, висловлюється точка зору, що включення у виробничу функцію фактора часу t лише описує тенденцію технічного прогресу, але не розкриває матеріалізовану частину економічних процесів та явищ. Фактор часу не припустимо розглядати як економічний чинник, що самостійно впливає на зростання ефективності суспільного виробництва.

Тому доцільно у виробничу функцію включити як окремі фактори витрати на освіту, підвищення кваліфікації працівників (якість робочої сили) та витрати на науково-дослідні і експериментально-конструкторські роботи [4; 28].

Американські економісти включили у модель додатково показник "інтелектуальний капітал", до якого відносять дані про витрати на освіту, будівництво і обладнання навчальних закладів, видання наукової літератури тощо [55].

Опоненти вищевикладеного вважають необґрунтованим вклю-чення у виробничу функцію Кобба-Дугласа зазначених у роботах [4;55] факторів, оскільки не можна зводити до них все різноманіття поняття "технічний прогрес" [38].

Сучасний світ характеризується безпрецедентними за масшта-бами і темпами розвитку та впровадження у всій сфері людської діяльності сучасних інформаційних технологій (ІТ).

Враховуючи те, що фірми витрачають значні кошти на придбання і засвоєння інформаційних технологій (комп`ютери, програмне забезпечення, засоби зв`язку, інтернет тощо), природно, виникла потреба у визначенні ефективності ІТ. Тому становить інтерес використання виробничої функції для дослідження впливу інформаційних технологій на економічне зростання [56].

Автори кількісно оцінили параметри виробничої функції, де показники інформаційних технологій включені як самостійні фактори, зокрема, витрати на персональні комп`ютери, програмне забезпечення, засоби зв`язку. Результати розрахунків засвідчили, що у другій половині 90-х років ХХ ст. інформаційні технології зайняли провідне місце у економічному зростанні.

Представники економічної теорії вважають актуальним визначити через виробничу функцію "міру відповідності частки власників факторів виробництва в сукупному доході тому вкладові, який кожний даний фактор вносить до цього доходу" [1].

По суті ставиться питання персоніфікувати вклад кожного власника факторів виробництва у створенні сукупного продукту, що дозволить на науковому ґрунті вирішити проблему справедливого розподілу доходів.

Становить, безумовно, інтерес з огляду на вищевикладене точка зору економістів, які заперечують доцільність включення у виробничу функцію множника у тому розумінні, що панує серед окремих авторів.

У формулі виробничої функції, на нашу думку, не враховується лаг, тобто запізнювання ефекту. Фактор часу t включається у модель у відповідності з рівнями динамічного ряду. Так, першому рівню відповідає t=1, другому рівню t=2, останньому рівню – t=n.

Впровадження нової техніки, технології, вдосконалення організації виробництва і праці та інші нововведення не дають миттєвого результату. У цьому і проявляється запізнення (лаг).

Тому справедливе зауваження, що "довільний вибір точки відліку часу у функціях типу Кобба-Дугласа і більш складних формах функції (як правило t=1,2,...,n) означає довільне задання темпів технічного прогресу, що обумовлює у свою чергу частку приписуваного йому приросту виробництва і величини коефіцієнтів по ресурсах" [8]. Звідси робиться висновок, що використання неспецифікованої змінної ускладнює як аналіз, так і прогнозування на основі виробничої функції, оскільки неможливо реально виявити вплив технічного прогресу на розвиток виробництва.

Висловлюється також думка, що науково-технічний прогрес не веде до автоматичного росту випуску продукції у раз за одиницю часу, отриманому при довільному поєднанні виробничих фондів і робочої сили. Тому включення множника у виробничу функцію не усуває проблеми оцінки впливу технічного прогресу на випуск продукції [29].

Коли розглядаються питання включення множника у виробничу функцію, слід зосередити увагу на можливості спотворення результатів розрахунків, про що неодноразово пересвідчився автор у своїх дослідженнях [13].

Для підтвердження вищевикладеного, розглянемо результати досліджень на основі виробничої функції, виконаних для двох видів продукції [34] :


  • прокат чорних металів:



  • цемент:

.

Наведені рівняння некоректні ні у математичному, ні тим більше у економічному смислі, і тому не відповідають змісту досліджуваного виробничого процесу.

Так, у рівняннях сума коефіцієнтів при невідомих менше одиниці, тобто <1.

Друга вимога, що висувається до методичного апарата виробни-чої функції, полягає у тому, що перші частинні похідні повинні бути більше нуля, тобто .

Від`ємні значення коефіцієнтів при невідомих відповідно призведуть і до від`ємних значень першої частинної похідної, що суперечить другій вимозі до реалізованих виробничих функцій.

Не в меншій мірі спотворена і економічна природа досліджуваного процесу. Згідно наведених рівнянь і опираючись на економічний зміст параметрів при невідомих, в обох випадках збільшення чисельності робочої сили призведе до зменшення обсягу випуску продукції, а для цементу це твердження стосується всіх елементів виробничого процесу. Абсурдність тут цілком очевидна і не потребує особливих доказів. Виходячи із теоретичних основ економіки, і, врешті-решт, опираючись на здоровий глузд, неприпустимо твердити, що зростання факторів виробництва призведе до зниження випуску продукції. Це не відповідає реальній природі, змістовній сутності виробничого процесу.

Вищенаведені виробничі функції непридатні ні для економічного аналізу, оскільки вони не відображають економічно обґрунтовані зв`язки між окремими елементами виробничого процесу, ні для прогнозування, оскільки прогнозні оцінки не будуть відповідати реальному стану досліджуваного процесу у майбутньому.

Тому результати реалізації таких функцій не можуть бути використані як інформаційний матеріал для прийняття управлінських рішень.

Одним із найсерйозніших доводів опонентів інтерпретації додаткового множника у складі виробничої функції як прояв технічного прогресу полягає у тому, що він ніби діє автономно (автономний науково-технічний прогрес) і не зв`язаний іманентно з якісними змінами живої праці та засобів виробництва. Технічний прогрес, який веде ніби до зростання ефективності факторів виробництва, несе екзогенний (зовнішній) характер і залежить тільки від часу.

Незважаючи на те, що такий підхід до побудови виробничої функції не отримав достатньо підтверджених експериментальних перевірок, значна кількість економістів проводять свої дослідження на підставі модифікованих виробничих функцій. У цьому і полягає парадокс сучасної економічної науки [51].

Звідси виникає необхідність побудови такої виробничої функції, де науково-технічний прогрес мав би не екзогенний характер, а був би іманентно матеріалізований у робочій силі і виробничих фондах (ендогенний технічний прогрес). В такому випадку капітал і праця включаються у виробничу функцію через структуру і якість факторів виробництва.

З огляду на вищезазначене, привертає увагу виробнича функція зі структуризованим складом факторів, зокрема робочої сили [6].

Пропонована виробнича функція має вигляд:

, (1.10)

де – 1.

Модель (1.10) передбачає поділ фактора "праця" на дві складові: -праця і -праця. Такий умовний поділ праці визначає  - працю як початкову, регламентовану, і  - працю як творчу, інноваційну працю.

Поділ на -працю і -працю умовний і визначається характером виконаної роботи. Так,  - праця може бути як фізичною, так і розумовою, наприклад, діяльність чиновника, службовця.

Це початкові дослідження, далеко не досконалі, опираються на певні умовності. Тому нагальною потребою є подальші дослідження у напрямку зазначеної проблематики.



Каталог: file


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка