Практикум «Формування комунікативних навичок дошкільника народознавчими методами»



Скачати 114.14 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір114.14 Kb.
ТипПрактикум

Семінар – практикум

«Формування комунікативних навичок дошкільника народознавчими методами»

Мета: активізувати педагогів на творчий пошук найоптимальніших засобів та прийомів формування комунікативних навичок дошкільника через народознавство; формувати навички самостійної роботи з психолого-педагогічною літературою, застосування теоретичних знань на практиці, розвивати вміння аналізувати та систематизувати отриману інформацію.
ПЛАН
Частина I. Колективний перегляд занять.

Частина II.

  • Актуальність проблеми.

  • Художньо-мовленнєва діяльність як засіб формування світогляду дошкільника через ознайомлення з українським фольклором.

  • Теоретичні засади використання народного фольклору як засобу збагачення уявлень дитини про навколишній світ.

Технології застосування народного фольклору в педагогічному процесі ДНЗ.

Художньо-мовленнєва діяльність як засіб формування світогляду дошкільника через ознайомлення з українським фольклором.

  • Мовному розвитку дітей у народній дидактиці надається найбільшого значення. Цікаві дослідження в цьому напрямку були проведені вченим П. Бачинським. Він стверджує, що опанування першої мови малюком є особливою формою його діяльності, яка здійснюється завдяки власним зусиллям дитини і є найважливішим кроком в освоєнні нею життєвого простору. Це, безумовно, найважливіший інтелектуальний подвиг у житті людини. На думку вченого, позитивне емоційне спілкування матері з дитиною рідною мовою в перші роки життя - найпотужніший нейролінгвоекологічний чинник як вищих емоцій, так і інтелектуального розвитку дитини, що збагачує комунікативну функцію мови і створює основу успіхів її власних зусиль як особистості в процесі освоєння життєвого простору в суспільстві.

Народна дидактика виробила свій погляд на мову як на динамічну систему, що не виникає у новонародженої людини автоматично, а формується поступово. На думку М. Стельмаховича, дитяча мова є основним словесним засобом народної дидактики, який чи не першого дня допомагає немовляті пізнавати навколишній світ, входити в коло родинного спілкування. Особливим в дитячому мовленні є те, підкреслює вчений, що в ньому найчастіше сконцентровані саме ті звуки, які становлять основний фонд живої материнської мови. Дитяча мова створена й представлена в народній педагогіці як стимулюючий засіб, першоелемент мовного розвитку дітей.

Прекрасним стимулюючим засобом народної педагогіки є дитячий фольклор. Він охоплює словесну творчість дорослих для дітей, і включає в себе колискові пісні, пестушки, потішки, забавлянки, небилиці, казки, заклички, примовки, приспівки, ігрові пісні, лічилки. Окремо можна виокремити дитячу творчість - скоромовки, дражнилки.

Дитина входить в мову саме через колискову пісню. В ній сповна розкриваються краса і велич усної мови. Народні колискові глибокі за змістом. Вони вчать любити рідну землю, батьків і працю, захищати правду, поважати старших. Вони виробляють у дітей слух і будять чуття мови, мелодики, створеної народом.

Н. Сивачук надає колисковим важливого значення в дитинознавстві, остільки у них віддзеркалювалися найглибинніші людські почуття та чесноти, які є творчістю жіночої поетичної душі, психологічним ґрунтом, на якому росте дитя. Спираючись на етнолінгвістичні дослідження лексики колискових пісень, педагог зазначає, що вони зберігають первинність мовної традиції, виступають оберегами з властивою їм сакральністю, словами-символами, завуальною чи ясною метою виконання: «Баєчки, баю кота» - зберігає старослов’янську форму. Від нього утворено слово балувати у значенні пестити, лікувати словом, замовляти. Відредагований віками підтекст колискових пісень є дослівним діалогом людини з Космосом. Мати-берегиня говорить з вищими силами природи, бавить дитину, люляє її, веде магічну гру-містерію.

М. Стельмахович викремлює такий жанр дитячого фольклору, який містить в собі елемент гри. До нього можна віднести віршики-пестушки та потішки. На його думку, пестушками дорослі супроводять перші рухи дитини. Вони багаті на мовно-сюжетні нюанси. Пестушки, вважав видатний вчений, тісно переплітаються з потішками - елементарними словесно- рухливими іграми з пальчиками, ручками і ніжками дитини. Наступним фольклорним жанром є забавлянки - пісеньки та віршики складного змісту, вже не пов'язані з грою. Своїм характером забавлянки нагадують маленькі казочки у віршах з особливим виділенням через діалоги різних причинно-наслідкових зв'язків між предметами та явищами, що сприяє розвиткові в дітей уваги і логічного мислення.

Для розвитку мовлення дітей можна також використовувати заклички, примовки, "заклички" походить від слова "закликати" - звати, просити, запрошувати, звертатися, як і "примовки" - від "примовляти", "приговорювати". Походження їх дуже давнє і пов'язане з язичницькою вірою у магічну силу людського слова, його здатність приборкувати навіть стихію природи. Він стверджує, що зародилися заклички та примовки в середовищі землеробів, тому й спрямовані вони до життєдайної землі, сонця і води. Їхній зміст тісно пов'язаний з календарним циклом сільськогосподарських робіт. Тому пісенні заклички і словесні примовки можна віднести до календарного фольклору.

Багаті на творчу фантазію дітей лічилки - віршики на шість, вісім, десять і більше рядків, за допомогою яких перелічуються гравці. Головним у лічилках є те, що там переважно фігурують слова на позначення лічби. Дидактичне значення їх полягає в тому, що вони в ігровій формі, легко, доступно й швидко підводять дітей до засвоєння числових понять у їх практичному застосуванні. Важливого значення педагогіка надає лічилкам, активному залученні дітей до словникового багатства рідної мови, загостренні чуття до смислових та інтонаційних барв живого слова.

Дитяче дозвілля породило свої жанри фольклору - скоромовки, дражнилки. Цікавою, веселою і захоплюючою словесною грою для дітей старшого віку є скоромовки - чудовий витвір народної логопедії. Вони складаються з жартівливих висловів, скомпонованих з важких для швидкого вимовлення слів, якими часто розважаються діти, випробуваючи свої орфоепічні можливості та вдосконалюючи власне мовлення. У народній дидактиці їх створено чимало.

Важливу роль у народній педагогіці відіграють прислів'я та приказки. На думку педагога О.Дейч, в них чітко сформульований ідеал виховання, визначено моральні якості, притаманні вихованій людині. В них зібрані конкретні правила культурної поведінки, викладені в дотепних формах, що полегшує їх усвідомлення. В прислів'ях прихована не лише мудрість, вивірена сотнями поколінь, багатовікові роздуми і спостереження, піклування про людей та взаємини між ними, а й чарівна привабливість рідної мови, поетичний геній народу.

Окрасою народної дидактики стали загадки, які є засобом розвитку уважності, кмітливості, тямущості, випробування розумових здібностей дитини. Кожна загадка несе в собі елемент гри, що збуджує уяву того, хто має її відгадати, розвиває художнє мислення.

М.Стельмахович розкриває загадку, як короткий алегоричний опис подій, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати. На його думку, цікава загадка завжди міцно вкарбовується у дитячу пам'ять, збагачує знання і перевіряє рівень інтелектуальної підготовки, спонукає до різноманітних розумових операцій - аналізу, синтезу, індукції, дедукції і порівняння, учить мислити, логічно обґрунтовувати свої міркування, будить емоційні переживання, привчає до розумової праці, виробляє уважність, спостережливість, кмітливість, тямучість, збагачує мову, розвиває пам'ять, уяву. Кожна загадка - це своєрідний урок мислення.

Отже, виховання особистості з високими інтелектуально-творчими, духовно-моральними можливе лише за умови використання кращих здобутків народної педагогіки, серед яких вагому роль відіграє дитячий фольклор як джерело розвитку мовлення, мислення, естетичних почуттів дитини. 




  • Теоретичні засади використання народного фольклору як засобу збагачення уявлень дитини про навколишній світ.

Завдання виховання та навчання у дошкільному закладі - виробити у дітей уміння правильно, чітко, просто, зрозуміло висловлювати свої думки. Культура мовлення людини складається з двох взаємопов'язаних сторін: культура мовних особливостей: правильна вимова, багатство словникового запасу, стилістична виразність; культури самого процесу спілкування: змістовність, зрозумілість, доказовість, сила впливу слова.

Повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання у неї правильного мовлення.

Мовлення - це одна з найголовніших функцій, „дзеркало” наших мисленнєвих операцій, емоційного стану, засіб самореалізації та входження в соціальний світ. Воно має великий вплив на формування психічних процесів у дитини і на її загальний розвиток. Розвиток мислення залежить в значній мірі від розвитку мовлення; звуковимова є основою оволодіння грамотою та всіма іншими дисциплінами; вона є основним засобом спілкування людей між собою; мовлення відіграє велику роль в регуляції поведінки та діяльності дитини на всіх етапах його розвитку.

Над розробкою даної проблеми працювали І. М Сеченов, Л. С. Виготський, В. І. Лубовський. Мовне спілкування з дорослими та однолітками кількісно збільшує словниковий запас та якісно його удосконалює, уточняючи значення слів. Робота по розвитку мовлення та ознайомлення з навколишнім світом займає більшу частину у системі виховання та навчання дітей дошкільного віку. Важливе місце в системі засобів розвитку зв'язного мовлення у дошкільників посідає фольклор. Його вплив на мовну освіту дітей було розкрито в роботах видатних учених, педагогів, письменників (О.В. Духнович, С.Ф. Русова, Г.С. Сковорода, І.І. Срезнєвський, Є.І. Тихеєва, К.Д.Ушинський, І.Я.Франко та ін.). Питання щодо використання творів українського фольклору в процесі навчання дітей рідної мови розглядалося й сучасними науковцями (А.М. Богуш, Н.І. Луцан, В.І. Кононенко, Н.В. Лисенко, та ін.) Аналіз фольклорних жанрів засвідчив, що їм притаманна низка специфічних рис, які надзвичайно приваблюють дитину, а саме: невеличкий об'єм тексту, доступність змісту, захоплюючий ігровий сюжет, використання художньо-зображувальних засобів мови. Фольклорні твори відзначаються барвистістю, виразністю, ритмічністю, легкістю для запам'ятання. Це дозволило вважати, що за своїми художньо-специфічними рисами фольклор може слугувати ефективним засобом розвитку зв'язного мовлення дітей, збагатити їхнє мовлення образними виразами, текстами жанрів фольклору. Водночас, як у науковій, так і методичній літературі не була піднята проблема комплексного дослідження розвитку зв'язного мовлення у дошкільників засобами фольклору. Це й обумовило вибір теми курсової роботи „Усна народна творчість - засіб розвитку зв'язного мовлення у дошкільників”.

У завдання розвитку мовлення входить формування словника та граматично правильної мови, розвиток зв'язного мовлення, виховання звукової культури мовлення, ознайомлення з художньою літературою.

Чудовим засобом досягнення поставленої мети є використання усної народної творчості на заняттях по розвитку зв'язного мовлення, одним із різновидів якої є - казка.

Мова - це унікальний засіб прилучення людини до цінностей духовної культури різних поколінь. Ознайомлення з літературою та фольклором,опановуючи рідну мову, ми зростаємо корінням в історичну культуру та культурну спадщину свого народу. Класичний зразок фольклору - казка, стародавній знак усної народної творчості.

Тому не випадково у Державній національній програмі „Освіта” Україна ХХІ ст., базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, програмі „Дитина” та в інших нормативних документах вказується відповідність системи методичної роботи сучасному соціальному замовленню суспільства і держави.

Науково - теоретичні засади активізації мовленнєвої діяльності за допомогою усної народної творчості у дітей дошкільного віку

Використання усної народної творчості на заняттях по розвитку мовлення у дітей дошкільного віку

З життям дитини, від колиски до юності, у традиційному народному побуті міцно пов'язане художнє явище, що дістало у фольклористів назву „дитячий фольклор” - усна народна творчість. Коло творів, охоплюваних цим поняттям, широке і багатоманітне - за призначенням, тематикою й образною системою, формою, способом і часом виконання. Усна народна творчість різноманітна за жанровою характеристикою. Вона включає в себе загадки, чистомовки, утішки, забавлянки, колискові пісні. Жанри дитячого фольклору - усної народної творчості мають різні джерела і виникали в різні історичні періоди розвитку народу. Так, деякі із них ведуть початок від народних обрядів та вірувань, сягають корінням у глиб віків. Від дорослих до дітей перейшли і деякі твори пізнішого походження, також зазнавши при цьому певних змін. Чимало пісеньок, прозивалок, лічилок мають виразні ознаки дитячої творчості - безпосередність, емоційність, потяг до гри словами й звуками, таємничості й загадковості. Усна народна творчість існувала і певною мірою продовжує існувати як суттєва частина загальнонаціонального багатства, і відбиває види, динаміку життя та розмаїття його форм [1, с. 150].

Українська народна творчість, як невід'ємна частина практичної педагогіки народу, протягом століть формувала естетичні смаки дитини, становлячи морально - етичну основу розвитку особистості. В традиції народного виховання його твори сприяли фізичному і моральному здоров'ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовці до суспільно - корисної діяльності. Художнє слово, водночас із живими спостереженнями, збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти й співчуття, допомагало самоствердженню.

І переживши віки, ці твори як безцінне багатство передаються новим і новим поколінням.

Сучасна педагогічна наука, народна дидактика виробили цілісну систему засобів для позитивного розв'язання цих завдань. І чільне місце поряд з іншими загадки.

Загадка - це етичний поетико - алегоричний опис предмета чи явища. Подається вона у формі запитання , описового речення, найчастіше у віршованій формі, яка потребує відповіді.

Загадки перевіряють кмітливість людини, оцінюють її знання, спостережливість, допитливість. Відгадування загадок дає змогу дітям уточнювати уявлення про предмети, їх властивості, назви, усвідомлювати шляхом порівняння зв'язки між ними, узагальнювати окремі ознаки. Загадки вчать дітей мислити образами, розуміти переносне значення слів, висловів. Вони відображають реальний світ, містять широке коло знань, їх рекомендують для навчання дітей грамоти:

- загадки для навчання дітей здійснювати звуковий аналіз слів;


РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Здійснювати розвиток образного мовлення в процесі сприйняття художніх творів та складання зв’язних висловлювань, використовуючи інноваційні підходи, засоби, методи розвитку мовлення, віддаючи перевагу тим, що забезпечують активну позицію дитини.

2. Опрацювати статтю Наталі Гавриш «Художня література в освітньому процесі: сучасні технології». Впорядкувати та надати системного характеру ознайомленню дітей з художньою літературою: читання та розповідання творів, переказ, декламування, творче розповідання, роботу з дитячою ілюстрацією тощо.

3. Опрацювати розділи «Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності в дошкільних закладах», «Організація театрально-ігрової та театрально-мовленнєвої діяльності» з посібника Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Автори Богуш А., Гавриш Н., Котик Т.

4. Урізноманітнити розвивальне середовище групи компонентами, що сприятимуть ініціативній художньо-мовленнєвій діяльності дошкільників: дитячі ілюстровані книги, добірки ілюстрацій до дитячих творів, атрибути та елементи костюмів для розгортання театралізованої діяльності, різні види театрів тощо.

5. У власній практиці роботи створювати і підтримувати умови, що стимулюють активність дітей, у тому числі художньо-мовленнєву та пізнавально-мовленнєву. Активно використовувати методи та прийоми інтерактивного навчання.

6. Опрацювати та запровадити у практику роботи методичні прийоми навчання висловлюванню: закритий об’єкт, мовленнєві логічні задачі, метод розв’язання проблеми, прийом припущення.

7. Практикувати надання мовленнєвій діяльності дошкільників «дослід-ницького» характеру, у тому числі діяльності дитини зі сприйняття та перетворення літературного твору.

8. Активно застосовувати у мовленнєвій діяльності з дітьми методи та прийоми креативного розвитку, як то:

моделювання (Л. Венгер) ;

робота з казкою (ТРВЗ, Л. Б. Фесюкова) ;



творче проектування (Т. О. Піроженко) ;

мистецтво вигадування історій (Джанні Родарі).
Каталог: Files -> downloads
downloads -> Бджільництво – галузь, яка займається розведенням бджіл для отримання меду, воску. Бджільництво – галузь, яка займається розведенням бджіл для отримання меду, воску
downloads -> Українська мова
downloads -> Романтизм, а з другої половини ХІХ ст реалізм
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Інформації про материки та океани. Карти материків та океанів, їх класифікація за масштабом, просторовим охопленням, змістом і призначенням Учень: називає
downloads -> Використання на уроках географії технологій інтерактивного навчання
downloads -> Конспект інтегрованого уроку для 10 класу з географії та англійської мови
downloads -> 1. Підготовчий період
downloads -> Комп'ютерні комунікації – обмін даними між комп'ютерами. Сьогодні комп'ютерні комунікації здійснюються за допомогою комп'ютерних мереж

Скачати 114.14 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка