Національні процеси в Україні: ісорія І сучасність



Скачати 342.13 Kb.
Дата конвертації26.10.2017
Розмір342.13 Kb.
ТипРобоча програма

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Кафедра історії України

ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор
_________________________

“____” ____________20___р.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

_______Національні процеси в Україні: історія і сучасність________

(навчальної дисципліни)

_______________напряму підготовки_ ________0203_Історія________________

(шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності___________ 8. 020302 історія ______________________________

(шифр і назва спеціальності (тей)

спеціалізації_______________історія України_________________________________

(назва спеціалізації)

інституту, факультету_історичного _факультету______________________________

(назва інституту, факультету)


Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

2012–2017


Робоча програма навчальної дисципліни Національні процеси в Україні: історія і сучасність

для студентів за (назва навчальної дисципліни)

напрямом підготовки __ 0203_Історія __, спеціальністю ___ 8. 020302 історія__.

“___” __________, 2012. - _____ с.

Розробник: кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Новікова Людмила Володимирівна

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри історії України


Протокол № ___ від “___” ______________ 2012 р.
Завідувач кафедрою ___________________________ (_Хмарський В. М._)

(підпис) (прізвище та ініціали)

Схвалено методичною комісією за напрямом підготовки

(спеціальністю) ___ _________Історія_____________

(шифр, назва)
Протокол № ___ від “___” ______________ 2012 р.

Голова методичної комісії ______________ (__Шабашов А. В.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

©Одеський національний університет, 2012



1. Опис навчальної дисципліни


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів –2

Галузь знань

Гуманітарна

0203_Історія

(шифр і назва)



Нормативна

(за вибором)



Напрям підготовки

6. 020302 історія

(шифр і назва)


Модулів – 2

Спеціальність

(професійне спрямування):

___історія____________


Рік підготовки:

Змістових модулів – 3

6-й



Індивідуальне

науково-дослідне

завдання__Реферат_

(назва)


Семестр

Загальна кількість

годин –


12-й



Лекції

Тижневих годин для денної форми

навчання:

аудиторних – 4

самостійної роботи студента – 2



Освітньо-кваліфікаційний рівень:

магістр


30 год.

год.

Практичні, семінарські

-

год.

Лабораторні

-

год.

Самостійна робота

10

год.

ІНДЗ: 5 год.

Вид контролю: залік


Примітка:

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 50:50

для заочної форми навчання –



2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета спецкурсу: сформувати у студентів поняття стосовно особливостей національних процесів в Україні в їх історичному розвитку і на сучасному етапі, щодо дискусійного стану ряду теоретичних та історичних проблем, показати широку палітру ідей представників української суспільно-політичної думки стосовно минулого, сучасного та майбутнього українських національних процесів, порівняти загальний та регіональний рівні національних процесів, український та російський й білоруський варіанти.
Завдання спецкурсу: кожна дисципліна має завдання передусім виховати самостійного наукового дослідника, кожна у своїй сфері. Під час прослуховування спецкурсу студенти мають оволодіти фактичним матеріалом з історії національних процесів в Україні, а також стосовно їх сучасного стану, навчитися аналізувати окремі факти, дослідницьку, політичну та публіцистичну літературу, вільно висловлювати свої думки усно й на письмі, ознайомитися з рекомендованою обов’язковою та, по можливості, додатковою літературою, навчитися аргументовано і з пошаною до чужої думки вести дискусію з окремих проблем, виявити творчий підхід до розгляду окремих питань у рефератах. Крім того, студенти повинні оволодіти вмінням використовувати матеріал з історії та сучасного стану національних процесів в Україні при засвоєнні інших предметів соціо-гуманітарного циклу. Важливою складовою знань та вмінь студентів має стати оволодівання методикою критики джерел. Знання, які вони отримують під час прослуховування спецкурсу, мають включати в себе матеріал теоретичного циклу, історіографії проблеми, інформацію стосовно важливих чинників національних процесів в Україні, щодо складної структури цих процесів, які мали етноконфесійне, етнічне та політичне забарвлення, в залежності від історичного періоду. Студенти мають виявляти окремі проблеми у процесі національного розвитку України, розуміти регіональну та національну специфіку, давати аналіз сучасній ситуації у процесі націотворення в Україні та Європі.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен



знати: теоретичне підґрунтя спецкурсу, відображення національних процесів в Україні в історіографії та суспільно-політичній думці, окремі з головних чинників національної консолідації, національні процеси відповідно кожного історичного періоду, національні процеси серед етнічних меншин України, особливості та спільні риси між національними процесами в Україні, Росії та Білорусі, сучасне становище в сфері націотворення в Україні та Європі.

вміти: вільно володіти головним фактичним матеріалом, працювати з джерелами та літературою, вміти виділяти окремі проблеми історії національних процесів в Україні в різні періоди її історії та на сучасному етапі., давати оцінку діяльності окремим програмам націотворення, персоналіям. Студенти мають чітко уявляти причини політизації національного руху, вміти виділити позитивний досвід міжнаціонального спілкування, розглядати національні процеси без модернізаційного ефекту, а враховуючи реалії та термінологію певних історичних періодів..
3. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Загальні проблеми процесу націотворення та їх осмислення в історичній та політичній думці.
Тема 1. Теоретичні питання спецкурсу. Історіографія проблеми (до початку ХХ ст.).

Вступ до вивчення матеріалу спецкурсу. Теоретичні питання. Поняття «нація», «національний процес». Національна, етнічна ідентичність. Дискусійні питання. Різний історичний зміст поняття. Неоднозначне трактування на сучасному етапі. Нації етнічні та політичні. Питання про час формування українського народу.

Історіографія проблеми. Питання етно- та націотворення у працях дослідників та суспільно-політичних діячів ХІХ-поч. ХХ ст.: загальна характеристика.
Тема 2. Історіографія проблеми у ХХ - на початку ХХІ ст.

Проблема націотворення як рефлексія та осмислення історичного досвіду у працях учасників подій 1917-1920 рр.: загальна характеристика. Питання етно- та націотворення у працях дослідників ХХ ст. Процес націотворення у працях радянських дослідників. Діаспорна історіографія. Багатоаспектність досліджень з питань національного процесу в незалежній Україні. Публікація джерел.


Тема 3. Історія утвердження самоназви країни та народу. Роль Києва та інших столиць у забезпеченні процесів етнічної та національної консолідації.

Русь. Руські, русини. Україна, українці. Мала Росія, малороси. Військо Запорозьке, козаки, малоросіяни, руси, роси. Регіональні та хронологічні варіації. Міста та столиці як об’єднуючий чинник по горизонталі та вертикалі. Значення Києва як релігійного, адміністративного, культурного центру. Значення Галича. Роль Чигирина, Батурина, Глухова. Запорозька Січ як адміністративно-політичний центр запорозького козацтва. Київ, Харків, Київ у новітню добу.


Тема 4. Роль явищ культури та духовного життя у національних процесах в Україні.

Роль релігій та церкви. Церква. Її роль у процесах консолідації та дезінтеграції етноса. Над етнічний характер церкви. Сприяння формуванню українського народу та зростанню православної спільноти на схід у середні віки. Подвійна лояльність, подвійна ідентичність: етнічна та конфесійна (як невід’ємна тоді від етнічної та як входження до світової православної спільноти). Намагання католицької церкви поширити свій вплив на схід. Етноконфесійна структура етносу. Входження до складу різних конфесійних та цивілізаційних спільнот, при збереженні етнічних особливостей. Значення релігійної ідентичності для процесів національної консолідації в межах окремих періодів.

Літературні здобутки українського народу та їх об’єднуючий потенціал. Внесок Т.Г.Шевченка у цей процес. «Політизація» літературного процесу.

Процес розвитку української літературної мови як чинник консолідації українського етносу.


Змістовий модуль 2. Національні процеси в Україні: історія.
Тема 5. Розвиток етнічних та національних процесів у княжий період та польсько-литовську добу.

Політична активність русів на міжнародній арені. Сприйняття у світі як спільноти. Християнізація як чинник консолідації. Етнокультурна спільність. Церковна організація як передумова етнокультурної консолідації русів-українців. Роль фактора захисту від зовнішньої загрози. Ідея відповідальності всього суспільства за захист Русі. Висока оцінка оборонної війни як війни- випробування від Бога. Негативна оцінки міжусобних воєн. Роль їх у дезінтеграції суспільства. Експансія русів у княжу добу: результат історичних спогадів про політичні стосунки з Хазарією та перебування слов’ян на Дунаї.

Під владою монгольських держав. Потреби монголів як спільний обов’язок і фактор консолідації суспільства. Збереження етнокультурної спільності на території колишньої Київської Русі внаслідок політики монголів у церковній сфері. Церква як запорука збереження ідентичності, відмінної від монголів. Невдачі у політиці консолідації проти монголів як один з чинників внутрішньої консолідації українців західноукраїнських земель та Наддніпрянщини. Галицько-Волинське князівство. Русь у баченні Романа Мстиславича. Зростання внутрішньої консолідації та потреби відокремитися в релігійному відношенні. Створення Галицької митрополії.

Входження українських етнічних земель та суспільства в державну й цивілізаційну орбіти Великого князівства Литовського, Польщі, Кримського ханства та Московської держави. Зв’язок з білоруським етносом: руська спільнота в ВКЛ, правові, та культурні чинники її формування. Конфесійно-правова асиміляційна державна політика та політика католицької церкви як чинник до консолідації «руської спільноти» ВКЛ (українців та білорусів, поряд з моноетнічними консолідаційними процесами.

Значення державних та релігійної уній в українському національному процесі. Спроба Речі Посполитої подолати на той час традиційну подвійну ідентичність русів. Пропозиція нових релігійної та державної ідентичності. Наслідки. Включення до орбіти європейської католицької цивілізації на тіл існування міцної етноконфесійної свідомості. Зростання внутрішнього конфлікту. Державна асиміляція частини української еліти Етноконфесійне протистояння в Речі Посполитій як важлива складова сфери суспільної конфліктності. Дальший вплив обмеження у правах православних-русинів (українців та білорусів) на усвідомлення своєї окремішності у Речі Посполитій. Невідповідність політичного устрою Речі Посполитої як республіки «двох народів» факту існування православної спільноти. Надання автономних прав литовцям, іудеям і практична відсутність автономії у русинів. Роль духовенства у відродженні апеляції до історичного досвіду русинів – Київської Русі. Збереження релігійних зв’язків з Московською державою та значення цього факту для розвитку національного процесу в Україні.
Тема 6. Етнічні та національні процеси у період появи козацтва та існування козацької державності.

Козацтво як об’єднуючий чинник українського суспільства у 16-18 ст. Структура козацтва. Національна відкритість запорозького козацтва при домінуючому переважанні українців. Головні пріоритети: військовий захист України та православ’я (дискусія навколо останнього питання щодо часу появи такої вимоги). Самостійна зовнішньополітична діяльність козацтва як чинник формування та закріплення «образу» українських козаків як спільноти на певній території. Захист православної церкви в умовах речі Посполитої і перетворення козацтва на провідну верству у збереженні традиційної української етноконфесійної ідентичності в Речі Посполитій. Перетворення козацтва на соціальний символ. Принцип соціальної, духовної та політичної волі як важливі характеристики української ідентичності того часу. Військова слава козаків у поєднанні з масовістю козацтво-селянських повстань – важливі чинники у процесі перетворення терміну «козак» на етнонім в очах західно-європейців. Роль козацтва у вирішенні окреслених вище політичних питань, соціальних питань та пошуку цивілізаційної ідентичності.

Національно-Визвольна війна як передумова для дальшого розвитку українського національного процесу. «Образ Вітчизни» у переговорах та договорах Б.Хмельницького та інших гетьманів. Питання щодо місця у проектах України етноконфесійних меншин. «Віра руська і мова руська» як головні складові української ідентичності в той час. Апеляція до історичного досвіду Київської Русі. Політичне втручання Московської держави у питання про належність білоруських земель і розділення «руської» спільноти Речі Посполитої. Новий поділ українських етнічних земель у другій половині 17 ст. та відповідна державна політика як передумови збереження та дальшого формування кількох політичних та релігійних ідентичностей українців. Пропозиція нової національної консолідації в «Синопсисі». Спільнота русів-росів. Роль гайдамацького руху у консолідації українців (як православних). Питання про іноконфесійний елемент на Правобережній Україні. «Образ Вітчизни» та народу у Пактах та Конституціях прав і вольностей Війська Запорозького та кодексі законів 18 ст. «Права, по которым судится малороссийский народ». Національні процеси в козацьких автономіях у Російській державі (імперії). Інтегруючі та дезінтегруючі чинники.
Тема 7. Український національний процес з кінця 18 – у першій половині 19 ст.

Українські етнічні землі у складі трьох імперій. Завершення «збирання» більшості українських земель з боку Російської імперії. Ідеологічне обгрунтування процесу, повернення до ідеї історичного стрижня Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (у випадку з Австрійською імперією). Українські етнічні території на той час. Особливості самоназв. Початок українського національного відродження: історіографія питання. Регіональний аспект процесу національного відродження. Соціальна структура українського суспільства на західноукраїнських землях та Наддніпрянщині. Провідні верстви. Явища соціальної та державної асиміляції. Спільне й відмінне у культурній сфері. Політичні позиції частини соціальної еліти. Вплив на їх розвиток та виявлення війни з Наполеоном 1812 р. Початок перетворення греко-католицької церкви на церкву національну. Релігійна уніфікація 1839 р. (ліквідація уніатської церкви на Правобережній Україні) як чинник внутрішньої консолідації наддніпрянських українців. Урядова політика формування нової спільноти – «руського народу». Теорія «офіційної народності». Розвиток нових форм подвійної ідентичності в межах Російської та Австрійської імперій. Ідея зовнішньої ідентичності з так званою «слов’янською народністю» та ставлення до неї української інтелігенції. Питання об’єднуючих чинників для українського народу в програмних документах українських товариств першої половини ХІХ ст.

Історики України про «історичну Вітчизну». Формування уявлення про державно-політичне минуле одного з регіонів Російської імперії та кордони України. «Історія Русів»: коротка характеристика. Праця М.Маркевича.
Тема 8. Український національний процес у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Роль соціально-економічного розвитку періоду у формуванні підгрунтя для дальшого розвитку національного процесу в Україні. Створення гомогенної у соціально-правовому відношенні селянського прошарку, формування національної буржуазії як передумови для національної консолідації. Урбанізація як чинник для формування «руського народу». Перепис населення Києва 1874 р. як свідчення певної успішності урядового національного проекту.

Причина та обставини появи ідеї необхідності розділення адміністративних територій за етнічною ознакою (у межах Австрійської імперії). Продовження пошуків української ідентичності: у імперських кордонах або без врахування кордонів. Два варіанти маніфесту Головної Руської ради 1848 р.

Українофіли, австрофіли, москвофіли, староруси та інші напрямки пошуку або констатації національної ідентичності серед переважно української інтелігенції. Соціальна структура та освітній рівень українців в Російській та Австро-Угорській імперіях та можливості для поширення у суспільстві ідеї єдиної нації. Фактор політизації національного руху. «Образ Батьківщини» у програмах політичних партій кінця ІХ – початку ХХ ст. Зовнішні впливи та досвід. Італійський рух та український. Пошук нового об’єднуючого центру – «П’ємонту». Значення інтелектуальних міграцій між різними українськими етнічними регіонами.

Роль українських друкованих релігійних, популярних та освітніх видань у формуванні національної свідомості в зазначений період. Значення Валуєвського циркуляру та Емського указу для розвитку національного процесу в Україні. Валуєвський циркуляр та Емський указ як український варіант національної політики Російської імперії. Зростання можливостей для українського друкованого слова на початку ХХ ст. Роль подій революції 1905-1907 рр. Значення поширення української періодики у процесі формування національної свідомості. Роль у ньому інших україномовних видань. Реакція офіційної цензури на початку ХХ ст. Оформлення російського націоналізму. Формування українського націоналізму. Характеристика українців як інородців у документах міністра внутрішніх справ П.Столипіна – шлях до руйнації образу «руського народу», до формування однієї ідентичності. «Свідомі українці» та «малороси» в українській політичній думці початку ХХ ст. Особливості ставлення до українського руху з боку панславістів. Руйнація ще однієї зовнішнього по відношенню до Російської імперії характеру, пов’язаної з усвідомленням належності українців до «слов’янської народності».
Тема 9. Національні процеси у середовищі національних меншин в Україні. ХІХ - початку ХХ ст.

Польський національний процес в Україні. Проекти майбутньої Вітчизни. Боротьба за відновлення Речі Посполитої. Перехід від станового шляхетсько-священницького повстання проти Російської імперії до ідеї розмитості станових меж у побутовій сфері й спроби формування масової національної свідомості. Гасло «Через народ для народу» як гасло політизації широких народних мас – потенційних учасників опозиційного польського руху. Польське повстання 1863-1864 рр. і вплив його на національний процес в польській громаді в Україні. Впливи польського національного руху на український та його наслідки. Національна політика Російської імперії у польському питанні.

Грецький національний рух. Офіційна підтримка зростання національної свідомості. Причини. «Філікі Етерія» та організація грецької революції. Роль греків в Україні у становленні та розвитку національної державності у власне Греції. Масова еміграція греків після створення національної держави як показник рівня розвитку національної ідентичності.

Болгарський національний рух. Підтримка з боку Російської імперії. Причини. Впливи. Організація «українськими» болгарами закладів освіти в Болгарії. Підготовка болгарської інтелігенції в навчальних закладах в Україні та в Російській імперії в цілому. Конфлікти на грунті відволікання болгарів можливістю еміграції до Російської імперії від боротьби за власне Болгарію та її розвиток.

Кримсько-татарський національний рух. Національні процеси в єврейській громаді. Значення погромів. Формування сіоністського руху. Реакція з боку уряду Російської імперії.
Тема 10. Національні процеси в Україні у 1914-1920 рр.

Перша світова війна як передумова для дальшого формування «образу Вітчизни» серед різних українських політичних сил. Українці у складі армій воюючих блоків. Питання про «образ ворога» під час війни. Значення війни як дезінтегруючого фактору. Регіональна українська консолідація. Січові стрільці. Відсутність національної свідомості серед світоглядних пріоритетів більшості населення в окремих регіонах (Закарпаття, Волинь). «Пробуджуюче» значення військової та освітньої активності Січових стрільців для молоді в цих регіонах. Революція в Російській імперії 1917 р. Припинення існування імперії і питання про дальше існування колишніх «національних окраїн». Революційні процеси в Європі. Завершення першої світової війни та питання про нові держави й кордони в Європі як чинники національних процесів в Україні. Роль створення українських державностей. Національний процес під час діяльності Центральної Ради. Активізація українського етнополітичного процесу й одночасна активізація і політизація національного процесу серед етнічних меншин в Україні та на території колишньої Російської імперії. Створення власних програм. Політизація кримських татар. Спроба розбудови власної державності. Пошук з боку Центральної Ради внутрішнього консенсусу, стосунки з представниками інших етносів в Україні, законодавство про національно-персональну автономію. Перехід від подвійної політичної лояльності та відповідної їй ідеї перших трьох універсалів до ідеї єдиної політичної лояльності в 4 універсалі як чинники та прояви національного процесу в Україні. Період Української держави. П.Скоропадський та його погляди на наддніпрянських та західних українців. Проведення культурної консолідуючої політики на Наддніпрянщині. Процес «збирання» етнічних українських земель. Західноукраїнська республіка: від об’єднання українського суспільства в межах Австро-Угорщини до ідеї соборності України, закріпленої політичним актом 22 січня 1919 р. з Наддніпрянщиною – УНР Директорії. Різне ставлення до ідеї соборності окремих груп політично активного населення ряду українських регіонів. Новий міждержавний поділ українських земель.


Тема 11. Національні процеси в Україні у 1920-1940-х рр.

Українські землі в нових історичних реаліях. Політика державної та етнічної асиміляції в Польщі, Румунії, Чехословаччині. Нова подвійна ідентичність. Розвиток радикального напрямку національного руху. ОУН. Порівняння «образу Вітчизни» в програмах українських партій, організацій різних напрямків, установ політичної еміграції, працях представників української суспільно-політичної думки. Стан національної свідомості у різних верствах суспільства. Заходи по її формуванню. Робота серед молоді, поширення української літератури, створення організацій, структурованої системи освіти, виступ у сеймі з «українських питань» тощо. Ставлення до представників етнічних меншин. Ускладнення у сфері міжетнічних відношень внаслідок урядової політики та поєднання невизначеного офіційно статусу етнічних меншин в українських регіонах зі статусом титульної нації у Польщі, Румунії, Чехословаччині. Вплив «особливої» державної політики щодо українців на дальше формування почуття відокремленості та осібності. Негативні наслідки обмежень для розвитку української культури. Міжнародна ситуація у другій половині 1930-х рр. і політизація українського руху в Чехословаччині. Нові національні проекти та спроба їх реалізації. Карпатська Україна.

Особливості національних процесів в УСРР (УРСР). Політика коренізації та її наслідки для українців та національних меншин з точки зору розвитку національної свідомості та консолідації. «Націоналізація» (етнічна) всіх сфер життя етносів в Україні. Формування радянських етносів. Проблема збереження єдиної національної ідентичності з західноукраїнськими землями. Державна політика у цій сфері. Повернення інтелігенції до Радянської України як символ єдності всіх українців. Наукові зв’язки УСРР з західноукраїнськими вченими. Членство їх у ВУАН. Питання про літературну мову як можливого чинника розширення зв’язків між українцями УСРР та Західної України. Згортання коренізації, репресії та їх негативне значення для розвитку національного процесу в Україні.

Входження західноукраїнських земель до складу УСРР. Наслідки для українського національного процесу. Національна політика уряду СРСР та І.Сталіна під час Другої світової війни. Пошук об’єднуючих символів та виховний процес у сфері національної свідомості. Депортація «націй». Соборний «образ Вітчизни» в програмних документах ОУН. Боротьба за українську державність як консолідуючий процес. Інші національні рухи в Україні.


Тема 12. Особливості національного процесу в Радянській Україні у другій половині ХХ ст.

Нові підходи у національній політиці в другій половині 1940-х рр. І.Сталін про роль народів СРСР у другій світовій війні. Оцінка його ставлення до цього питання з боку опозиційних представників української інтелігенції. Новий етап боротьби з «буржуазним націоналізмом». Заборона публікацій звинувачених у проявах націоналізму окремих історичних праць, виходу періодики тощо. Обмеження інформаційної сфери та його негативне значення для розвитку масової національної свідомості. Соціально-економічні наслідки війни та трудова імміграція в Україну. Позитивний досвід міжетнічних взаємин. Процес дальшої урбанізації українського суспільства. Його значення в контексті формування нації модерного типу. Реформи М.Хрущова та зростання республіканської автаркії. Значення цього процесу. Політизація національного руху. Ідея виходу з складу СРСР.

Приєднання Кримської області до УРСР та нова соціально-економічна та демографічна ситуація. Значення події в контексті національних процесів. «Тези» як офіційне підґрунтя для відродження ідеї про спільне коріння й історію східних слов’ян.

Національні та політичні ідентичності українців у цей період. Співіснування множинних та єдиних ідентичностей в укарїснькому суспільстві. Нова консолідаційна ідея в СРСР: ідея формування нової спільноти – радянського народу. Підйом розвитку національного українського процесу. «Україна наша радянська» П.Шелеста. Розвиток національної культури. Ідея інтернаціональних зв’язків між народами СРСР та її історичне значення. Погляди на інтернаціоналізм І.Дзюби. «Образ Вітчизни» у баченні опозиції. Репресивна політика уряду та її вплив на національні процеси. Повна та часткова реабілітація ряду національних груп. Питання стосовно повернення їх на територію України. Доба «перебудови» та піднесення суспільного та національного руху. Їх роль у процесі формування національної свідомості та суспільній консолідації, у політизації настроїв в УРСР.


Тема 13. Національні процеси в Росії та Білорусі у період з Київської Русі до кінця ХХ ст. Порівняльна характеристика з українським національним процесом.

Дискусія навколо питання формування російської нації у вузькому розумінні. Історія розвитку російської літературної мови. Перепони на шляху формування: становище росіян як імперської нації, триєдине бачення «руської нації» (великороси, малороси, білоруси). Етнічна консолідація у середні віки. «Московіти». «Росси». Поняття внутрішньої Росії, внутрішніх губерній на межі 18-19 ст. Національний процес у ХІХ ст.. Результат та передумова – розвиток російської літератури, формування національної філософії історії. Питання про певний «еталон» при проведенні політики русифікації. Формування російської нації як етнополітичної. Розмитість меж між поняттями етнічної та політичної нації. Реформи середини ХІХ ст. як значний поштовх до формування російського національного процесу. Національна політика Російської імперії та інонаціональні рухи та повстання в цій державі як передумови до радикалізації російської ідентичності. Російський національний процес у ХХ ст. Значення революцій, Першої та Другої світових воєн. Збереження функції державного центру в СРСР. Розвиток російської культури у 1920-30-х рр. Репресії. Вплив на національні російські процеси статусу російської мови як «мови міжнаціонального спілкування».

Особливості національних процесів у Білорусі. Початок етнічної історії. «Руська спільнота» у ВКЛ (разом з українцями) - «бєлорусци» московських джерел. Зростання етноконфесійної свідомості на грунті спроб закриття православних церков та впровадження уніатської релігії та церкви (конфлікт у 1620-х рр.. з полоцьким уніатським архієпископом І.Кунцевичем). Активізація національного процесу під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Поділ «руської спільноти». Роль етноконфесійного чинника у ранньомодерний час. Національні процеси у білоруських землях у 18-на початку 20 ст. Ліквідація унії у 1839 р. та її наслідки. Створення Білоруського учбового округу. Домінування польської мови у навчанні. Урядові заходи по впровадженню білоруської мови в навчання у 1860-х рр. Офіційна підтримка білоруської мови на початку ХХ ст. на противагу польським впливам. Активізація білоруського нааціонального руху під час революції 1905-1907 рр. Політизація білоруського національного руху у 1917-1918 рр. Утворення БРСР у складі СРСР. Друга світова війна та її значення для подальшого процесу націотворення. Білоруси у другій половині ХХ ст.

Порівняльна характеристика головних чинників, етапів та форм національних процесів в Україні, Росії, Білорусі.


Змістовий модуль 3. Національні процеси в Україні: сучасність.
Тема 14. Національні процеси у незалежній Україні.

Новий етап розвитку національного процесу. Завершення чи незавершеність формування нації: дискусія. Чинники її формування на сучасному етапі. Створення незалежної державності як національна ідея. Проблема національної ідеї як чинника суспільної консолідації. Варіанти національної ідеї в програмах політичних партій та організацій. Роль переосмислення української історії, зокрема. ХХ ст., у якості одного з чинників національного процесу. Процес «відокремлення» історії як свідчення процесу формування національної ідентичності. Роль преси у розвитку національних процесів. Створення системи освіти українською мовою. Увічнення пам’яті персоналій української історії та окремих подій. Політичні події як наслідок та джерело для аналізу стану національного процесу в Україні. Національні меншини та їх правовий статус у сучасній Україні. Створення системи освіти мовами національних меншин. Увічнення історичної пам’яті представників національних меншин або пов’язаних з ними подій. Національна ідентичність і сучасна українська література. «Образи Вітчизни» у програмах партій. Результати політичних виборів в Україні як відображення складної аксіологічної структури світогляду українського суспільства. Проблеми національних процесів в Україні на сучасному етапі.


Тема 15 Регіональний вимір національного процесу в Україні. Національні процеси і глобалізація.

Національні процеси в регіонах, їх особливості. Проблеми. Крим: Кримсько-татарський рух. Процес ісламізації. Російський рух. Етнічна анізотропія. Різні погляди на майбутні шляхи розвитку Криму представників радикальних напрямків кримсько-татарського, російського та українського національних рухів. Закарпаття: активізація русинства, формування та ідеї політичного русинства, протистояння прибічників політичного русинства та українофілів, політизація та радикалізація різних організацій та рухів, створених за етнічною ознакою. Північна Буковина: прояви румунофільства, політизації «румунського руху». Галичина: «австрійські автономісти» у Львові, апеляція до «європейського» історичного минулого. Південно-Східна Україна: домінування локальної ідентичності, політизація російського етносу, прояви етнополітичного реігоналізму. Одеська область: локальна самосвідомість окремих етнічних груп. Проблема для Одеської, Чернівецької та Закарпатської областей: близькість до «європейської дуги етнополітичної нестабільності».

Європейський Союз і подвійна ідентичність на сучасному етапі європейської історії. Європейська наднаціональна ідентичність. Національні ідентичності в Європі. Перспектива України у процесі формування цих видів ідентичностей.
4. Структура навчальної дисципліни

<...>
5. Теми семінарських занять

Семінарські заняття навчальною програмою не передбачені


6. Теми практичних занять

Практичні заняття навчальною програмою не передбачені


7. Теми лабораторних занять

Лабораторні заняття навчальною програмою не передбачені


8. Самостійна робота

Формами самостійної роботи студентів під час опанування даного курсу є: ознайомлення з основною літературою до курсу, обрання теми, складання бібліографії та виконання індивідуального навчально-дослідного завдання, підготовка до підсумкового опитування наприкінці курсу.



<...>
9. Індивідуальне навчально-дослідне завдання

- Опрацювання необхідних джерел та літератури

- Підготовка реферату (тематика додається)
10. Методи навчання

Завдання навчання полягає у забезпеченні зростання активності та самостійності студентів у процесі отримання знань, у створенні мотивації для засвоєння запропонованого матеріалу, у забезпеченні створення чітких переконань та уявлень стосовно предмету, що вивчається. Педагогіка є наукою, що значною мірою опирається при просуванні вперед на накопичений досвід. Тому вважаємо за можливе опиратися на методи навчання, запропоновані у 1965 р. І.Я.Лернером та М.М.Скаткіним, які враховують необхідність розвитку внутрішньої активності студентів у процесі навчання. Виділені ними методи мають внутрішній зв’язок і покликані поступово збільшувати ступінь активності та самостійності у діяльності отих, хто навчається.

1. Пояснювально-ілюстративний метод, коли студенти отримують знання з лекції, учбової та методичної літератури, за допомогою інших засобів у «готовому» вигляді. Сприймаючи та осмислюючи факти, оцінки та висновки, студенти залишаються в межах репродуктивного (відтворюючого) мислення. Цей метод підходить особливо при передачі великого обсягу інформації.

2. Репродуктивний метод. До нього відносять застосування вивченого на основі взірця або правила. Діяльність студентів має алгоритмічний характер.

3. Метод проблемного викладу. Викладач формулює пізнавальну задачу, а далі, використовуючи систему доказів, порівнюючи різні точки зору та підходи, показує спосіб вирішення поставленого завдання.

4. Частково-пошуковий, або евристичний метод. Він полягає в організації активного пошуку рішення висунутих у процесі навчання або самостійно сформульованих пізнавальних задач під керівництвом педагога або на основі евристичних програм та вказівок. Процес мислення при цьому набуває продуктивного характеру, водночас знаходиться під контролем викладача або самоконтролем на основі роботи над програмами та навчальними посібниками. Різновид – евристична бесіда на семінарах та колоквіумах.

5. Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблеми та задач та короткого усного або письмового інструктажу студенти самостійно вивчають літературу та проводять іншу роботу пошукового характеру. Створюються передумови для оволодіння методами наукового дослідження.

11. Методи контролю

<...>
12. Розподіл балів, які отримують студенти


Поточне тестування та самостійна робота

Сума

Змістовий модуль №1

Змістовий модуль №2

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

100

8

8

3

3

3

3

3

8

8

Поточне тестування та самостійна робота




Змістовий модуль №2

Змістовий модуль №3

Т10

Т11

Т12

Т13




Т14

Т15










3

3

3

3




3

8






ІНДЗ – 30 балів



<...>
13. Методичне забезпечення

1. Програми професійно-орієнтованих дисциплін зі спеціальності “Історія” (для спеціалізації “Історія України”) .-О., 2005.-Програма спецкурсу “Історія національних меншин в Україні” / Уклад. Новікова Л.В. – С. 39-48.


14. Рекомендована література

Базова

  1. Міронова І.С. Національні меншини України: Навчально-методичний посібник.-Миколаїв, 2006.

  2. Національні процеси в Україні: історія і сучасність: Док. і матеріали: Довідник / Упоряд. Кресіна І.О. (кер.) та ін.: У 2 чч.-К., 1997.

  3. Нагорна Л. Національна ідентичність в Україні.-К.: ІП: ЕНД, 2002.

  4. Курас І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення.-К.: Ґенеза, 2004.

  5. Котигоренко В.О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт. – К.: Світогляд, 2004. – 722 с.

  6. Етнополітичні процеси в Україні: регіональні особливості / Панчук М., Євнух В., Войналович В. та ін.-К., 2001.

  7. Магочій П.-Р. Історія України.-К.: Критика, 2007. Інші підручники з історії України.

Допоміжна

  1. Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в галичині в середині ХІХ-на початку ХХ ст..: генеза, етапи розвитку, світогляд // Вісн. Львів. Ун-ту. Сер. Іст.-1999.-Вип. 34.-С. 231-268.

  2. Грушевський М. Україна і Галичина // Літературно-науковий вісник.-1906.-Вип. 36.

  3. Депортовані кримські татари, болгари, вірмени, греки, німці: Зб. Док. (1989-2002).-К.: Абрис, 2003.

  4. Дотримання прав національних меншин в Україні.-К.: ГО «Молода Альтернатива», 2011.

  5. Драгоманов М. Шевченко, українофіли і соціалізм

  6. Духовність і культура у формуванні особистої та відродження національної самосвідомості. Матеріали міжнарод. наук. конф.-О., 1999.

  7. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / За ред.. В. НАулка.-К.: Голов. спеціаліз. ред. Літератури мовами національних меншин України, 2001.

  8. Ісламська ідентичність в Україні /Богомолов О.В., Данилов С.І., Семи волос І.М.-К.: AMES, 2005.

  9. Каппелер А Росія як полі етнічна імперія. –Львів, 2005.

  10. Картунов О.В. Західні етнонаціональні та етнополітичні концепції: теоретико-методолог. Аналіз: Дис. … д.і.н.-К., 1996.

  11. Корюшко М.І. Іслам в Криму: регіонально-національна само ідентифікація кримсько-татарського народу.-К.: Світогляд, 2005.

  12. Курас І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення.-К.: Ґенеза, 2004.

  13. Лойко Л.І. Громадські організації етнічних меншин України: природа, легітимність, діяльність.-К.: ПЦ «Фоліант», 2005.

  14. Макарчик С.Національна свідомість і етноніми українців у ХІХ ст.. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.-2000.-Вип. 7.-С. 127-131.

  15. Миллер А. «Украинский вопрос в политике властей и русском общественном мнении (вт. пол. 19 в.)-СПб.: Алетейя, 2000.

  16. Михальченко М. Україна розділена в собі: від Леонідії до Вікторії.-К.: ІП: ЕНД ім.. І.Ф.Кураса НАНУ, 2009.-«009.-Т.1; 2008.-Т. 2.

  17. Мітряєва Г.І. Міжнаціональні аспекти консолідації українського суспільства (регіональна модель).-К.; Ужгород, 2001.

  18. Нагорна Л. Феномен регіоналізму і національна ідентичність в Україні: історичні витоки // Регіональна історія України: зб. наук. праць.-К.: Ін-т історії України НАНУ, 2007.-2007.-Вип. 1.-С. 107-122.

  19. Національні процеси в Україні: історія і сучасність: Док. і матеріали: Довідник / Упоряд. Кресіна І.О. (кер.) та ін.: У 2 чч.-К., 1997.

  20. Осадчук С. Німці Буковини. Історія товариського руху (друга половина ХІХ-поч. ХХ ст..).-Чернівці, 2002.

  21. Палій Г. Проблема збереження єдності Української держави: контекст суперечностей у національній ідентичності // Наук. Зап.-К., 2002.-Т. 20. Спеціальний вип.

  22. Пелагеша Н. Україна у смислових війнах постмодерну: трансформація української національної ідентичності в умовах глобалізації.-К.: НІСД, 2008.

  23. Позняк О. Прогноз етнічного складу населення України на період до 2016 р. // Розбудова держави.-2000.-№ 1-6.-С. 122-127.

  24. Ребкало В.А. Етнонаціональні проблеми в сучасній Україні: досвід, проблеми, перспективи.-К.: Вид-во УАДУ при Президенті України, 1996.

  25. Рубчак М. Від периферії до центру: розвиток української національної свідомості у Львові у 16 ст. // Філос. І соціолог. Думка.-1993.-№ 1.

  26. Рябчик М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націотворення.-Льві: Вд. Центр ЛНУ ім.. І.Франка, 2000.

  27. Сабол С.С. (Зореслав). Зростання української свідомості серед молоді Закарпаття в 1930-х рр.. // Українські Карпати.-Ужгород, 1993.

  28. Сергійчук В.І. Українці в імперії.-К., 1992.

  29. Сухий О. Від русофільства до москвофільства (російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у хІХ ст..).-Львів, 2003.

  30. Тишков В.А. Этничность и власть в СССР (этнополитический анализ) // Сов. этнография.-1991.-№ 3._ С. 9-15.

  31. Україна: процеси націотворення/Упор. А.Каппелер.-К.: К.І.С., 2011.

  32. Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура: доп. та повідомл.: Кн.. 1-2 /НАНУ.-К.: Вид-во асоціації етнологів, 2000.

  33. Український націоналізм: Антологія. Т.1.-2-е вид.-К., 2010.

  34. Шпорлюк Р. Імперія та нації.-К., 2000.

  35. Щербак М.Г., Щербак Н.О. Національна політика царизму на Правобережній Україні.-К., 1997.

  36. Этничность на постсоветском пространстве: роль в обществе и перспективы: Мат. конф., Киев, нояб. 1995.-К., 1997.


15. Інформаційні ресурси

1.Наукова бібліотека Одеського національного університету ім.. І.І.Мечникова

2. Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького.

3. Ресурси кафедри історії України.



4. Інтернет-ресурси: сайт Інституту політичних ат етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАНУ, адреса сайту: http://www.ipiend.gov.ua/?mid=1
ДОДАТКИ
Тематика рефератів:

  1. Поняття «національна ідентичність» та його значення для аналізу національного процесу.

  2. Значення м. Києва у процесі консолідації українського народу та нації.

  3. Об’єднуючий потенціал творів Т.Г.Шевченка у контексті українського націотворення.

  4. Етноконфесійна структура ранньомодерного суспільства Речі Посполитої як одна з передумов розвитку соціальної конфліктності.

  5. «Образ» українського козацтва як спільноти на певній території у працях іноземних авторів ранньомодерної доби.

  6. Головні риси «образу Вітчизни» у переговорах та договорах Б.Хмельницького

  7. «Синопсис» і його роль та призначення у формуванні нової національної ідентичності.

  8. «Образ Вітчизни» та народу у Пактах та Конституціях прав і вольностей Війська Запорозького П.Орлика: витоки та особливості.

  9. Регіональний аспект процесу національного відродження в Україні у кінці 18- на початку 20 ст.

  10. Процес формування в межах Російської імперії ХІХ ст. нової спільноти – «руського народу».

  11. Праця М.Маркевича та її значення для формування української національної ідентичності.

  12. Результати перепису населення Києва 1874 р. як важливе джерело для аналізу національних процесів в Україні у ХІХ ст.

  13. Українофільський напрямок в західноукраїнських землях: походження, головні ідеї та персоналії.

  14. Москвофільський напрямок в західноукраїнських землях: походження, головні ідеї та персоналії.

  15. Ремінісценції італійського національного руху у теорії та практиці українського.

  16. Валуєвський циркуляр та Емський указ: порівняльний аналіз з подібним законодавством стосовно етнічних меншин в Україні у другій половині ХІХ- на початку ХХ ст.

  17. Роль української періодики періоду 1905-1914 рр. у процесі формування національної свідомості.

  18. Роль Українських Січових стрільців у розвитку національної ідентичності серед українців Волині.

  19. Праця М.Грушевського «Хто такі українці і чого вони хочуть» як джерело для аналізу «образу української ідентичності».

  20. Досвід Центральної Ради у справі організації керівництва національними процесами в Україні.

  21. Розвиток радикального напрямку національного руху у 1920-1930-х рр.

  22. завдання формування національної свідомості та засоби для його досягнення у документах та діяльності ОУН.

  23. Об’єднуючий потенціал наукового співробітництва: стосунки вчених УСРР з західноукраїнськими дослідниками.

  24. Особливості національної політики та національної міфології під час Другої світової війни.

  25. Значення реформ М.Хрущова у розвитку національного процесу в Україні.

  26. Роль періодики доби «перебудови» у піднесення національного руху в Україні.

  27. «Україна наша радянська» П.Шелеста: нереалізований потенціал для формування національної свідомості.

  28. Особливості формування російської національної ідентичності у ХІХ ст.

  29. Політизація білоруського національного руху у 1917-1918 рр. і створення державності.

  30. Увічнення історичної пам’яті представників національних меншин або пов’язаних з ними подій в Одеській області.

  31. Увічнення пам’яті персоналій української історії та окремих подій в Одеській області.

  32. Інтеграція до Європейського Союзу та питання стосовно подвійної ідентичності на сучасному етапі європейської історії.

  33. Прояви процесу ісламізації в Криму ат його вплив на формування національної свідомості кримських татар.

  34. Румунофільский напрямок у Північній Буковині: витоки та головні ідеї.


Контрольні питання

  1. Мета і завдання курсу. Опорна термінологія спецкурсу: характеристика в історіографічному контексті.

  2. Національна ідентичність. Типи національної ідентичнсті.

  3. Інтегруючі чинники етноконфесійного та етнополітичного процесів в Київській Русі.

  4. Дезінтегруючі чинники етнополітичного процесу в Київській Русі.

  5. Роль української літератури у формуванні національної свідомості та консолідації українського суспільства у ХІХ-на початку ХХ ст.

  6. Роль Києва та козацьких столиць у консолідації українського етносу та нації у ІХ – на поч.. ХХ ст..

  7. Київ та Харків: консолідуюча роль українських столиць у ХХ ст..

  8. Релігія та церква: характеристика потенціалу у розвитку національних процесів в Україні.

  9. Т.Шевченко як один із символів українського національного образу.

  10. Історіографія та рефлексія стосовно національних процесів в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст.

  11. Історіографія та рефлексія стосовно національних процесів в Україні у ХХ ст.

  12. Історіографія та рефлексія стосовно національних процесів в Україні у добу незалежності.

  13. Етнополітичні та етноконфесійні процеси у Галицько-Волинському князівстві. Монгольська навала та її значення у національному процесі в Україні.

  14. «Руська спільнота» у Великому князівстві Литовському ат Руському.

  15. Значення входження українських земель до Польщі у контексті національного процесу в Україні.

  16. Козацтво та його роль у формуванні зовнішнього образу України.

  17. Козацтво та його роль у збереженні етноконфесійної ідентичності більшості українського суспільства.

  18. Унійні процеси в Речі Посполитій і формування української спільноти.

  19. Структура ідентичностей в українському суспільстві у середньовічну добу.

  20. Структура ідентичностей в українському суспільстві у ранньомодерну добу.

  21. Структура ідентичностей в українському суспільстві у модерну добу.

  22. Структура ідентичностей в українському суспільстві у новітню добу.

  23. Формування національної ідентичності на сучасному етапі.

  24. Значення діяльності Б.Хмельницького у формуванні «образу Вітчизни».

  25. Консолідаційні та дезінтегруючі фактори національного процесу в Україні у другій половині 17 ст.

  26. Роль «Синопсису» у вироблені концепції спільноти православних росів-русів.

  27. Міжетноконфесійні стосунки в Україні та їх роль у розвитку національного процесу в Україні у 17 ст.

  28. Консолідаційний потенціал Гетьманщини та інших козацьких автономій

  29. Особливості «образу Вітчизни» у Пактах та конституціях прав і вольностей Війська Запорозького П. Орлика.

  30. Реалізовані та нереалізовані проекти К.Розумовського ат їх значення для національного процесу в Україні.

  31. Процес «відділення» образу України від образу Росії в історичних ат літературних творах 18 ст.

  32. Процес формування національної свідомості у першій половині ХІХ ст..

  33. Особливості «образу Вітчизни» у літературних, політичних та історичних творах першої половини ХІХ ст..

  34. Значення «Історії Русів» для створення самостійного образу українського народу.

  35. Передумови розвитку національних процесів у другій половині ХІХ – на поч.. ХХ ст..

  36. Москвофільство: передумови формування, головні ідеї, персоналії.

  37. Українофільство: передумови формування, головні ідеї, персоналії.

  38. Роль історичних та політичних творів другої половини ХІХ –поч. ХХ ст. у процесі формування «образу Вітчизни». Джерельний потенціал цих робіт.

  39. Особливості національного процесу в Україні на початку ХХ ст.

  40. Національні процеси і етнічні меншини України (у ХІХ-на поч. ХХ ст.): поляки.

  41. Національні процеси і етнічні меншини України (у ХІХ-на поч. ХХ ст.): болгари.

  42. Національні процеси і етнічні меншини України (у ХІХ-на поч. ХХ ст.): греки.

  43. Національні процеси і етнічні меншини України (у ХІХ-на поч. ХХ ст.): євреї.

  44. Національні процеси і етнічні меншини України (у ХІХ-на поч. ХХ ст.): кримські татари.

  45. Російський національний процес (до кінця ХХ ст.).

  46. Білоруський національний процес (до кінця ХХ ст.).

  47. Порівняльна характеристика українського, російського та білоруського національних процесів.

  48. Національні процеси в Україні у 1914-1920 рр.

  49. Особливості національних процесів в Радянській Україні у 1920-1930-х рр.

  50. Радикальний напрямок українського національного руху та його роль у розвитку національних процесів в Україні

  51. Національні процеси в Україні під час Другої світової війни й у другій пол. 1940-х рр..

  52. Особливості національних процесів в Україні після І.Сталіна. Конструктивні та деструктивні чинники.

  53. Створення нової спільноти «радянський народ»: проблема нової структури національної ідентичності.

  54. Значення діяльності представників дисидентського руху у формуванні єдиної національної свідомості та «образу Вітчизни».

  55. Національні процеси в Україні в період «перебудови».

  56. Національні процеси в незалежній Україні.

  57. Регіональні особливості національних процесів в Україні АН сучасному етапі. Одеська область та Північна Буковина.

  58. Регіональні особливості національних процесів в Україні АН сучасному етапі. Кримська Автономна Республіка та Галичина.

  59. Регіональні особливості національних процесів в Україні на сучасному етапі. Закарпатська область та Південно-Східний регіон.

  60. Глобалізація і національний процес в Україні. Нова структура національної ідентичності.


Скачати 342.13 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка