Літературний ековернісаж «Любіть травинку, І тваринку, І сонце завтрашнього дня»



Скачати 194.59 Kb.
Дата конвертації10.01.2018
Розмір194.59 Kb.

Літературний ековернісаж «Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня»
Доброго дня, наші шановні юні читачі!
Вам у походи ходити

І мандрувати, любі діти.

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти.

В полі, у лісі, над яром –

Квіти, дерева і трави...

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю.

П. Ситниченко
Кожну хвилину, кожну мить ви спілкуєтесь з навколишнім світом. І, мабуть, встигли помітити: все, що вас оточує, перебуває в нерозривному взаємозв'язку: живі організми повністю залежать від неживої природи. Та й у самій живій природі все пов'язане одне з одним. Практично всюди на Землі існують найрізноманітніші форми життя – від невидимих вірусів та бактерій до велетенських китів та гігантських дерев. У кожному куточку нашої планети мешкають живі істоти, які вважають те чи інше місце своєю домівкою. А ви любите природу? Читаєте книжки про природу?

Бажання знати якомога більше про природу й довкілля було завжди притаманне людині ще з перших кроків її розвитку. У той час такі знання були необхідною умовою виживання. Вони використовувалися під час облаштування житла, полювання, рибальства, тощо. З часом знання про довкілля органічно вписалося в світогляд людини.

Поняття «Екологія» з’явилося недавно – близько 150 років тому. До того моменту ніхто, мабуть, і не замислювався, що людина шкодить природі. Та тепер всі ми чуємо, як розлита нафта винищено тварин у морі, знаємо про «Червону книгу», в яку занесено тварин на межі зникнення, і навіть самі відчуваємо нестачу чистого повітря, коли йдемо повз автостраду.

Світ навколо нас прекрасний і дивний, і ми – часточка цього незвичайного світу. Можна бути байдужою людиною і нічого не помічати навколо, а можна бути допитливим і бачити й відчувати красу оточуючого нас світу. І щораз відкривати для себе щось нове, дивуватись і захоплюватись. Хіба природа не дарує нам диво – розмаїття форм, незвичайну палітру фарб і красу?! І сьогодні ми хочемо ближче познайомити вас із дивовижними творіннями природи, рослинним і тваринним світом; ви дізнаєтесь про письменників, що у своїх творах пишуть про природу; також вами з поміркуємо над проблемою: як все це зберегти.

Розпочнемо? А для початку, аби перевірити, чи дійсно ви любите природу і читаєте про неї книжки я хочу поставити вам питання. Гаразд?


  1. З деревини якого дерева виготовляють сірники? (Осика)

  2. На яку довжину крокодил може висунути свого язика? (Взагалі не може, тому що він приріс до рота)

  3. Яка жива істота є найшвидшою? (Тварина- гепард: 96 км/год; у підводному світі – це риба-вітрильник – 100 км/год; а найшвишким є сокіл-сапсан, що кидається на свою здобич зі швидкістю 200 км/год)

  4. Який птах може літати хвостом вперед? (Колібрі)

  5. Діти, а чи всі птахи вміють літати? (Ні) А які не вміють? (Страус, пінгвін, ківі, курка)

  6. А які найпоширеніші напої виготовляють з рослин? (Чай, каву, какао)

  7. Чи правда, що китова акула - найбільша риба? (Так!(Кит відноситься до ссавців і не є рибою))

  8. А косатка - це дельфін чи акула? (Дельфін)

Молодці! Ви дійсно багато знаєте про природу.

Ми звикли бачити навколо себе безліч рослин. Під ногами зеленіє трава, над головою тремтить листя, барвистим килимом устиляють луги квіти, зеленими хвилями вирують степи, таємничими хащами манять до себе ліси, солодкими пахощами притягують квіти.

Повз таку красу неможливо пройти. Але пройти можна по-різному. Можна милуючись, можна із захопленням і натхненням, а можна... нарвати оберемок квітів, чи зламати гілку просто так.

Багато письменників у своїх творах описують красу лісу, його незвичність, його душу, його біль. От хоча б вірш відомої сучасної української письменниці Ліни Костенко. «Цей ліс живий»
Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

Літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

На білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій фуфайці

Дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною

У просвіт хмар показує кіно,

Малі озерця блискають незлісно,

Колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом,

А вже тоді я можу і з людьми.


Гарний вірш! Багато людей відпочивають на відкритому повітрі, але часто буває, відновлюючи своє здоров'я, ми погіршуємо здоров'я довкілля.

А чим загрожує природі наш відпочинок?

Порубані та поламані дерева й кущі, витоптана земля, звалища сміття, вогнище – це далеко не повний перелік того, чим ми «віддячуємо» природі за приємний відпочинок. Вихована людина не залишає після себе такого. Однак, у найбільш привабливих для нас місцях відпочинку, навіть, якщо просто пройти крізь якусь територію, яка не передбачена для пішоходів, то завдаємо оточуючому середовищу значної шкоди. Тут зім'ята трава не встигає піднятися, грунт ущільнюється десятками ніг. У місцях масового відпочинку люди витоптують землю подібно до того, як це робить худоба на випасі.

Завдати болю природі – нехитра справа. На жаль, погане ставлення до природи призводить до того, що деяким деревам загрожує зникнення, і вони потребують охорони. Валентин Бичко написав такого проникливого вірша, який має назву «Ти думаєш, деревам не болить?»


Ти думаєш, деревам не болить?

Ти думаєш, в дерев немає серця?

Та чую я – з корінь до верховіть –

Мій любий клен так жалібно трясеться...


До себе вабить лісова краса,

Дерева небо прихиляють низько.

Радіє все...Але я бачив сам,

Як ліс ридав, як плакали берізки.


Від сліз беріз так солодко було

Тим сокопивцям, що не знають жалю,

Що, позабувши про добро і зло,

Ножа встромляють в кору, наче жало.


Комусь повужчав шлях і – напролом!

Від лісу вже відрізано окраєць.

Машини йдуть, неначе бурелом...

Держись, дубки, тікай, сороко й заєць!


Пливуть ліси... За ними ген степи...

Ти в лісі задарма не зріж ялинку.

Природа скрізь одна. Гляди не наступи

Ні на чебрець, ні на гнучку билинку.


Твої онуки тут гулятимуть навкруг,

Хай пройдуть і твоїм щасливим слідом.

Хай їх ласкає ліс, хай їх голубить луг,

Збережені навік дбайливим дідом.


А ви знаєте, які дерева ростуть в лісі? Якщо ви впевнені у своїх знаннях, то давайте ми з вами розгадаємо кросворд.
1. Стоїть Олена, в неї хатка зелена,

тоненький стан, білий сарафан (Береза)


2. Заблудилась в верболозі.

День і ніч роняє сльози (Верба)


3. Восени намистом рясним вона квіти прикрашала.

Як весна-красна настала - намистин уже не стало!

Без окраси залишилась ти, красуне, не даремно.

Взимку пташок годувала намистинами ти, певно (Горобина)


4. Кожний мій листок різьблений.

Осінь пензлем восени

в колір жовтий і багряний

розмальовує мені (Клен)


5. В золотий клубочок схований дубочок (Жолудь)
6. Голки має коротенькі,

всім знайомі ці голки.

Й шишки довгі, як свічки (Ялина)
7. Влітку рясним цвітом покриваюся,

пахощі солодкі чути вже здаля,

але поки квітну - часу не втрачай –

з моїх квіток взимку можеш пити чай (Липа)


8. У зеленім кожушку,

в костяній сорочці,

я росту собі в лісочку,

всім зірвати хочеться (Горіх)


9. Стовбур жовтий, мов янтар

Досягає стеля хмар.

І колючі, й довгі, й тонкі

На гілках зелені голки.

Шишок безліч, та маленькі

І не довгі, а кругленькі.(Сосна)





Б

е

р

е

з

а




В

е

р

б

а




Г

о

р

о

б

и

н

а




К

л

е

н




ж

о

л

у

д

ь




Я

л

и

н

а



Л

и

п

а




Г

о

р

і

х




С

о

с

н

а

А разом виходить?...(БЕРЕЖИ ЛІС)

Добре, молодці. Ось подивіться на цю книгу (Ірина Грущинська «Сторінками Червоної книги України. Зникаючі рослини») в ній містяться відомості про понад 100 зникаючих рослин, які зберігає вона на своїх сторінках. Матеріал поданий у формі 4 подорожей: - до лісу, - у степ, - в гори, - на луки.

Ми з вами живемо на півдні України в степовій зоні, тому нам, звичайно, цікаво помандрувати у степ і дізнатися, які рослини нашого краю записані в Червону книгу України. Це - півонія тонколиста (воронець); ковила; шафран (крокус), півники (іриси), тюльпани.

Ось взяти хоча б тюльпани – чудові весняні квіти. Які ж вони гарні, коли розкривають свої яскраво-червоні або золотисто-жовті келихи-квітки! Степ вкривається яскравим мереживом, коли квітнуть тюльпани.

За легендою, у золотому, щільно зімкнутому бутоні тюльпана ховається...людське щастя. Якось ішла широким степом бідна жінка і вела за руку маленького хлопчика, свого синочка. Помітила вона золотистий бутончик, наблизилася до нього, не маючи наміру силою відкрити його. Жінка хотіла лише помилуватися чарівною квіткою. Раптом і хлопчик побачив осяйний бутончик і, дзвінко сміючись, кинувся до квітки.

І – о диво! Тієї ж миті бутон розкрився. Виявилося, що радісний дитячий сміх – це і є щастя!

От така цікава легенда. Ви можете прочитати і інші легенди в цій книзі і дізнатися багато цікавого. Тож бережіть квіти.

Діти, а хтось з вас колись збирав гербарій? Листочки у книгах сушив? А ось ця книга отця Яна Твардовського «Гербарій» особлива. Ця книга сама, наче, гербарій. Коли її відкриваєш, то малюнки квітів на сторінках цієї книги здаються живими, наче вони засушені, хочеться взяти в руки квіточку чи листочок, але вони намальовані. Книжка містить в собі вірші отця Яна, присвячені рослинам. Деякі з цих віршів смішні, деякі дуже серйозні. Ось, наприклад вірш, «Чорниця»

Чорниця близька як сестра і брат

Захищає свою незвичність

Її не виростиш у жоднім саді

Ніхто не придушить чорниці
Чи ось такий вірш з цієї книги

«Кмин»


Кмине, я дуже вдячний

Що хліб їсти з тобою смачно

Ростеш скромно, несміливо

Не любиш щоб тебе хвалили


В наступній книзі: «Таємниці рослинного світу. Дивовижні факти з життя рослин»- відображений дивний світ живої природи. На її сторінках ви знайдете інформацію про незвичайні властивості рослин, їхню харчову і промислову цінність, про унікальні рослини. Ось хоча б про хижі рослини. У природі дійсно існують рослини-хижаки. Їм, звичайно, не по силах впоратися не тільки з угодованою твариною, але навіть із невеликим мишеням; їхні жертви – майже виключно комахи. Якщо говорити про приклад, насамперед, варто згадати росичку. Листя її нагадують щітку. На всій його поверхні стирчать щетинки, увінчані кулястими здуттями, на яких виділяються краплини рідини. Саме тому, до речі, і назвали її росичкою.

Сідає мушка на листочок, прилипає лапками до клейкого соку щетинок і намагається звільнитися. Але де там! Щетинки раптом починають загинатися всередину листа. Трапляється, що на допомогу листу, який схопив дуже велику здобич, наприклад, бабку, приходять інші листочки росички.

Листя цих дивних рослин може переварювати м’ясо, сир, кров, насіння, квітковаий пилок, шматочки кісток і навіть тверду, як метал, емаль зубів. Переваривши все це, лист комахоїдної рослини всмоктує і засвоює поживні соку своєї жертви.

Ви знайдете ще багато чого цікавого в цій книзі: про овочі, фрукти, дерева, чагарники, водорості, кімнатні рослини і гриби. Тож читайте, ми впевнені, що ця книга вам неодмінно сподобається.

Багато книг написано про рослини. Всіх їх і не перерахувати: енциклопедії, і художня література. Українськими письменниками написано багато творів про красу лісу, квітів, степів, дерев. Природа не залишила байдужими творчі особистості до своєї краси. Серед письменників, яких надихнули зелені красуні, є: Дмитро Павличко (вірші "Акації. Бджолині дзвони...", «Дикі груші», «Каштани», «Мальва», «Троянда»), Леся Українка («Стояла я і слухала весну», «На зеленому горбочку»), Дмитро Чередниченко (казки «Мандри жолудя», «Яблуко не таке як усі»; оповідання «Мандрівка в село») та багато інших.

Тож треба берегти рослинний світ нашої планети. Природа потерпіла від непомірних апетитів людей і відповідає нам за це зникненням рослин, скороченням лісів, збільшенням пустель. Без рослин життя на Землі існувати не може.

Людина повинна дбайливо й уважно ставитися не тільки до тих рослин, що занесені до Червоної книги, але і до тих, що всюди оточують нас — і на природі, і в саду, і в будинку.

Можна отримати велике задоволення від спілкування з природою, не зірвавши жодного листка чи квітки.

Тваринний світ не менш цікавий і різноманітний, ніж рослинний. У ньому й численні комахи, і амфібії, і птахи, і риби...

Якщо ми поглянемо на нашу планету з космосу, основний її колір – блакитний. Тому, що вода займає 71% земної поверхні. Діти, чому ж тоді ми називаємо нашу планету Землею? Води ж значно більше? Відповідь дуже проста: людина у воді жити не може. Ми робимо невеликі екскурсії до підводного світу, ми користуємося його скарбами, але переселитися до нього навіть не мріємо.

Науковці вважають, що життя зародилося у воді, вода – колиска людства. Важко уявити собі бодай один день, прожитий без води. Певно, по-справжньому пізнав ціну цієї «звичайної» речовини той, хто хоча б раз у житті відчував нестерпну спрагу.

Можна сказати, що все живе складається з води. Без води людина не змогла б прожити 3-5 днів, а без їжі людина може обходитись впродовж декількох тижнів.

Людська кров за своїм складом близька до морської води.

Вода – не просто джерело життя, вона – саме життя. Вона скрізь: у весняному дощі, у візерунках на зимовому склі, у бризках, якими ненароком облила машина, у квітах, вона – в нас самих.


Вода!.. ти не маєш ані смаку,

ані кольору, ані запаху,

тебе не можна описати,

тобою насолоджуються,

не відаючи, що ти таке!

Не можна сказати, що ти

необхідна для життя:

Ти сама – життя.

Ти наповнюєш нас радістю,

яку не передаєш ніякими словами.

Ти наповнюєш нас снагою,

Якої ми вже давно не відчували.

З твоєї милості починають нуртувати

глибинні джерела нашого серця.

Ти – найбільше багатство у світі,

Але найпримхливіше,

Ти найчистіша в лоні Землі.
Цей вірш про воду належить відомому письменнику Антуану де Сент-Екзюпері, який, як ви зрозуміли, присвятив цей вірш воді.

А хто живе у воді? Ви добре знаєте тих, хто живе у ній? Так!

Давайте ми з вами пограємо у гру «Вірю-не вірю»!

Ми вже знаємо, що підводний світ – це королівство загадок і таємниць. Але іноді про його мешканців розповідають такі речі, що в них неможливо повірити. Ось і ми пограємо в гру «вірю-не вірю». Ми будемо розповідати вам історії про тварин, які мешкають у воді, а ви скажете, чи дійсність це, чи вигадка. Отже, слухайте...



Чи буває на світі риб'яче молоко? Не зовсім молоко, але буває. Коли у дискуса з'являються мальки, на боках його тіла проступає біла рідина, якою годуються мальки.

Чи вірите ви в те, що деякі риби вночі сплять, та ще й не просто так, а у власному спальному мішку? Ці риби – губани. Деякі з них сплять просто у схованках, а інші влаштовують собі зручний кокон зі слизу.

Чи вірите ви, що морська свинка може переплисти океан? Ні? І правильно. Ця пухнаста тваринка не має нічого спільного ані з морем, ані зі свинями.

А чи вірите ви в те, що риби та жаби можуть дощем падати з неба? Хоча це й дуже рідкісне явище, все ж таке буває. «Рибний» дощ трапляється тоді, коли смерч засмоктує у свою воронку воду разом з усіма її мешканцями. Коли його сила зменшується, все це падає на землю.

Чи дійсно, що вчені ще досі відкривають нові види риб? Це є правда. І не тільки риб, але й комах, тварин, рослин.

А чи правда, що крокодили ковтають камені, щоб плавати? Шлунки крокодилів повні каміння. Камені допомагають перемелювати тверду їжу. Але, крім цієї функції, судячи з усього, каміння використовується і як баласт при зануренні під воду.

Добре. Молодці.

А за те, що ви такі розумні, ми розповімо вам цікаву історію з книги відомої журналістки Ярослави Межжеріної «Про пухнастих та повзючих, про летючих та кусючих». Ця історія має назву «Все можуть карасі»

Ні, я не жартую. Насправді, це цілком можливо. Риби – зовсім не безглузді істоти. Більше того, риби не глухі і не зовсім німі. Тобто, співати, як канарка, ваша золота рибка, звичайно ж, не зможе, а от видавати звуки – будь ласка. Розмовляють риби – хто до чого здатний, кидаючи виклик природі, що не дала неборачкам голосового апарату. От і викручуються, нещасливі: хто ухає плавальним міхуром, хто скрипить лускою, хто ляскає зябровими кришками, хто скрипить кістками, а хто в нападі гніву на недосконалість світобудови скрегоче зубами. Отож, не сприймайте свій акваріум як світ тиші. Він звучить, ну якщо не як орга′н, то як дуже розстроєний орга′н – просто 99 відсотків звуків утрачають свою енергію при проходженні з водяного середовища в повітряне.

Риби добре усвідомлюють недосконалість звуків, які вони видають, а тому прагнуть прекрасного: дуже багато риб люблять слухати музику, більше того, багато рибок навіть здатні пританцьовувати....Багато ще історій зібрано в цій книзі. І не лише про риб, тож, якщо ви прагнете поглибити свої знання, то читайт..

Діти, а чи знаєте ви найголовнішу відмінність води від всіх інших речовин, що є у природі? Ця відмінність полягає в тому, що вода – це єдина на Землі речовина, яку в природних умовах можна зустріти і в твердому, і в рідкому, і в газоподібному стані. Для кожного стану води ми маємо окремі назви: рідину називаємо водою, тверду воду – кригою або снігом, а газоподібну – парою. Про ці явища ви можете прочитати у книгах: «Моя планета Земля», «Дивовижна подорож планетою Земля» та багатьох інших книгах.

Вода, дійсно, джерело життя, джерело натхнення і спокою. Багато письменників у своїх творах звертаються до цього, як кажуть восьмого дива світу. От хоча б наш земляк Анатолій Качан у своїй книзі «Хвиля хвилю доганяє». Автор у збірці яскраво відображає природу і, зокрема, море.
Понад лиманом трави цвітуть,

Ластівка воду п'є на льоту:

Ледве торкнулась дзьобом до скла –

Ніби алмазом слід провела.


Понад лиманом срібна коса

Тягнеться в море, у небеса.

А на косі, як в дорозі моряк,

З мандрів когось виглядає маяк.

Понад лиманом – скіфський курган,

Сонце сідає в тихий лиман.

Сонце заходить і на льоту

Ластівка воду п′є золоту.

Тваринний світ України відрізняється розмаїтим видовим складом і включає за приблизними підрахунками 44 800 видів тварин. На території України багато унікальних природних місцевостей, де водяться рідкісні тварини, такі як: білий заєць, горностай, рись звичайна, лісовий кіт, бурий ведмідь, вухастий їжак, жовтопузик та багато, багато інших.

Серед вимираючих тварин не можна виділити більше чи менше важливих. Природа - настільки величний творець, що всі її творіння унікальні та неповторні. Проте все-таки є тварини, зникнення яких викликає особливо гучний резонанс.

Перед вами на екрані тварини, що, на жаль, вже не можна зустріти на нашій планеті.

До Червоної книги України занесено 541 вид рослин і 382 види тварин. На жаль, сьогодні ці цифри лише виросли. І що ще гірше, вони продовжують зростати.

Тваринний світ такий тендітний, всі живі істоти в ньому зв'язані.

Книг, що їх присвятили тваринам, не злічити. Ми познайомимо вас з деякими з них, ви їх можете взяти в нашій бібліотеці.



Дмитро Чередниченко «Мандри жолудя». До збірки відомого сучасного українського письменника ввійли вірші, лічилки, скоромовки, казки, притчі, оповідки про різних живих істот.

Ми вам зачитаємо вірш з цієї книги, що має назву «Солов’ї»


Чого ж це в милій Україні

Отак співають солов’ї?

Бо люди їм сади вишневі

Створили, і калинові гаї.

А чемні птахи солов’їнці

За це співають їм щодень.

Бо люблять щирі українці

Сади творити для пісень.


Хрестоматія школяра «Дітям про тварин». До збірки увійшли прозові та віршовані твори про різноманітних представників фауни, а також цікаві факти. Ось, наприклад, такий факт, який має назву «Лісові стражі порядку».

Чимало професій опанували мурашки. Будівельники й няні, мисливці й воїни...Та, виявляється, є серед цих маленьких трудівників ще й «Стражі порядку». Один вчений спостерігаючи за ними, помітив, як руді мурахи витягали зі своїх підземних «покоїв» інших мурах, що відчайдушно відбивалися. Очевидно, ці мурашки не хотіли працювати разом з усіма. Вони зледачіли і забули про свої обов’язки.

Мурашки водили своїх бранців навколо лісового житла-колонії доти, доки ті знову не бралися до роботи.

Микола Сладков - автор більш ніж шести десятків книг, присвячених природі. У своїх книгах він розповідає про те, яке прекрасне і неповторне життя природи, про безкінечну різнобічність оточуючого світу.

Ось, наприклад, в одному з його творів йдеться про те, як звірі намагалися наблизити прихід весни, а твір має назву «Як ведмедя перевертали».



Натерпілися птахи та звірі від зими. Вдень – завірюха, вночі – мороз. Зимі кінця немає. Спить ведмедь у берлігу. Забув, мабуть, що пора йому на інший бік перевертатися.

А є така лісова прикмета: як Ведмідь перевернеться на інший бік – так сонце повернеться на літо.

Зібралися звірі і почали ведмедя прохати, аби він повернувся на інший бік, просили, просили, а йому все одно. Він навіть розсердився, що йому спати заважають. Лісовим мешканцям нічого не лишилося, як розійтися. Але раптом, з-під снігу визирнула маленька мишка, їй стало шкода інших звірів, і вона сказала, що допоможе їм. Всі здивувалися, як така маленька зможе змусити ведмедя перевернутися на інший бік. Миша прошмигнула у берліг і почала лоскотати ведмедя. Бігала по ньому, нігтиками дряпала, кусає. Засіпався ведмідь, лапами почав перебирати.

Довго не витримав ведмідь «Повернуся, добре, тільки не лоскочися, мишо».

Як повернувся ведмідь на інший бік – так одразу сонечко з’явилося. Кожного дня воно підіймалося все вище і вище – з кожним днем весна наближалася.

А в цих книгах - «Оповідання про тварин» можна знайти твори відомих авторів про природу і тварин. Прочитавши їх, можна дізнатися багато цікавого і корисного.

В одному з творів, автором якого є Евген Іванович Чарушин, що має назву «Про зайченят», мова йде про те, як хлопчик приніс додому з лісу зайців. Ще зовсім маленьких, які не вміли їсти самі і їм потрібна була мама, яка б годувала їх молоком. Хлопчик зі своїм батьком обійшли декількох кицьок, які були гарні, вгодовані і які мали власних кошенят, але вони не захотіли прийняти маленьких зайчиків. Але трапилась їм одна кицька, худенька, негарна, яка втратила своїх кошенят і ходила шукала їх по селу. Цю кицьку хлопчик з татом взяли додому, нагодували і підклали їй зайченят, аби вона нагодувала їх молоком. Кицька спочатку з настороженістю поставилася до них, але потім прийняла їх за власних кошенят. Зайці виросли гарні і здорові на кициному молоці.

Євген Гуцало «Лелеченя». До збірки відомого українського письменника включено оповідання та вірші для дітей. Герої творів цього письменника - це не лише хлопчики й дівчатка, а й лелеки та жайворонки, зайці й білченята, золотоголові соняшники і блакитні дзвіночки.

В одному з творів з цієї книги, що має назву «Лелеченя», йдеться про те, як хлопчик підклав гусяче яйце у гніздо лелеки. Пташенятко вилупилося, росло, але літати воно не могло. Всі міркували, чому так, може ще підросте. Але одного дня всі лелки відлітали. І, той лелека, що висиджував гусака, також мусив летіти, проте його пташеня не змогло піднятися у повітря і впало на землю. Птах, побачивши, як загинуло його пташеня, склав крила і впав поруч. Хлопчик, через якого це сталося, довго плакав і дорікав собі за це.

Ще є багато книжок, що присвячені тваринам. «Екологічні казки», «Світ-дивосвіт України», різноманітні енциклопедії ви знайдете у нашій бібліотеці.

Але чим же ми можемо допомогти природі?

Вважають, що охорона природи – справа лише для дорослих. «Від дітей нічого не залежить, ось виростимо, – тоді й будемо міркувати стосовно цієї проблеми. Ми будемо користуватися дарами природи, а ці дари відновлюватимуться, тому що їх охороняють якісь «добрі дрослі люди».

На жаль, цих «добрих дорослих людей» надто мало, щоб вони могли упоратися з екологічними проблемами...Наше життя нерозривно пов’язане з навколишнім середовищем, за його межами людство не житиме. Проте на планеті сьогодні стало так багато людей, що довкілля не витримує цього навантаження.

Нині ведеться багато розмов про екологічну катастрофу. Земля вже пережила їх багато: так, під час однієї з них зникли динозаври, під час іншої - мамонти.

Природа Землі після екологічних катастроф збереглася, зникли лише окремі види живих істот. Діяльність сучасної людини призвела до нової екологічної катастрофи – які види ще зникнуть? І на скільки скоротиться чисельність нашої живих істот нашої планети.

Збереження рідкісних та зникаючих видів потребує участі кожного з нас. По-перше, всі вони є невід’ємною часткою навколишнього середовища, і зберігаючи їх, ми зберігаємо довкілля. По-друге, ми не створювали ці види, тому не маємо права нищити їх. Всі живі організми мають рівні із нами права на життя.

Що ж можете зробити з цього приводу ви? Давайте поміркуємо, чого не треба робити.

Не робити того, що призводить до зникання рідкісних видів: не зривати квіти, не ловити комах, не вбивати змій, не засмічувати природу, не палити суху траву, не пошкоджувати кору дерев, не руйнувати мурашники і пташині гнізда, не ловити диких тварин і не приносити їх додому.

Пам’ятайте! У хворій природі не можна залишитися здоровим - і ще те, що природа – окраса нашого краю. Лише говорити про її збереження мало, потрібно діяти.



Дякуємо вам за увагу!





Каталог: Files -> downloads
downloads -> Бджільництво – галузь, яка займається розведенням бджіл для отримання меду, воску. Бджільництво – галузь, яка займається розведенням бджіл для отримання меду, воску
downloads -> Українська мова
downloads -> Романтизм, а з другої половини ХІХ ст реалізм
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Інформації про материки та океани. Карти материків та океанів, їх класифікація за масштабом, просторовим охопленням, змістом і призначенням Учень: називає
downloads -> Використання на уроках географії технологій інтерактивного навчання
downloads -> Конспект інтегрованого уроку для 10 класу з географії та англійської мови
downloads -> 1. Підготовчий період
downloads -> Комп'ютерні комунікації – обмін даними між комп'ютерами. Сьогодні комп'ютерні комунікації здійснюються за допомогою комп'ютерних мереж

Скачати 194.59 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка