Книга Д. Багалія «Григорій Сковорода український мандрований філософ»



Дата конвертації04.04.2019
Розмір445 b.
ТипКнига













Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Захоплювався вивченням літератури, зокрема української.Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».

    • Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Захоплювався вивченням літератури, зокрема української.Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».


Якось підійшла до мене тоді шестирічна дочка Юліана і каже:

  • Якось підійшла до мене тоді шестирічна дочка Юліана і каже:

  • - Тату, ось ти письменник, а ми не знаємо який!

  • -Звісно, не знаєте, - відповів я. – Бо я дорослий письменник, тобто пишу для дорослих. Виростеш і прочитаєш мої книги.

  • -А чому б тобі не написати книги для нас, - сказала й старша моя дочка Мирослава. – А то всі знають, який ти письменник, а ми, твої діти, й не знаємо.

  • Я задумався: а може, й справді узяти й написати книгу казок, адже ми, дорослі й діти, потайки тягнемося до казки: мріємо – і це казка, сподіваємось – і це також казка. Але щось мене й стримувало.

  • -Боюся, - сказав своїм дочкам. – Дорослим писати легше, як дітям. треба писати по-особливому.

  • -Хочеш ми тобі допоможемо? – сказала Юліана. – Он у мене в зошиті уже написано кілька казок, але так – по-дитячому. Візьми й перепиши, як це письменники роблять, по-дорослому.

  • -І я тобі хочу допомагати, - сказала Мирослава. Юліанин зошит зберігається в мене й досі. Його не можу перегортати без зворушення. Вона писала великими друкованими літерами, бо інакше не вміла, а ще малювала малюнки. Я уважно перечитав ті плоди дитячої фантазії, передивився малюнки, й мені подумалося: щось тут є. Отак разом вигадувати з дітьми, - може, й справді напишеться книжка?

  • І ми почали. Разом вигадували героїв, разом обмірковували, як героям поводитись в тій чи іншій історії.



Поступово в моїй уяві почали вимальовуватися Бігунець та Котило, Панна квітів із жовтим тюльпановим , полем, Чотири сестри, дивне Місто, де не ростуть квіти, Дівчинка, яка шукала маму. Я захопився, і за літо, бо пишу передусім улітку в маленькій батьківській хаті в Житомирі, на околиці, де річка Кам`янка впадає в річку Тетерів, написав оцю книгу, яку дівчатка вирішили назвати “Панна квітів” (бо це так урочисто звучить!) і до якої я додав підзаголовок: “Казки моїх дочок”. Потім ми читали ті казки: дещо дівчаткам подобалося, а дещо ні, адже я таки справді не дитячий, а дорослий письменник, дечим вони захоплювались, а дещо критикували. І я подумав: все-таки страшенно важко бути дитячим письменником, значно важче, аніж дорослим… Згодом і дочки мої повиростали, в них інтереси стали інші, та й книжки інакші почали читати, і я про свої казки забув; зрештою зайнявся іншими справами і, звісна річ, справами дорослими.

  • Поступово в моїй уяві почали вимальовуватися Бігунець та Котило, Панна квітів із жовтим тюльпановим , полем, Чотири сестри, дивне Місто, де не ростуть квіти, Дівчинка, яка шукала маму. Я захопився, і за літо, бо пишу передусім улітку в маленькій батьківській хаті в Житомирі, на околиці, де річка Кам`янка впадає в річку Тетерів, написав оцю книгу, яку дівчатка вирішили назвати “Панна квітів” (бо це так урочисто звучить!) і до якої я додав підзаголовок: “Казки моїх дочок”. Потім ми читали ті казки: дещо дівчаткам подобалося, а дещо ні, адже я таки справді не дитячий, а дорослий письменник, дечим вони захоплювались, а дещо критикували. І я подумав: все-таки страшенно важко бути дитячим письменником, значно важче, аніж дорослим… Згодом і дочки мої повиростали, в них інтереси стали інші, та й книжки інакші почали читати, і я про свої казки забув; зрештою зайнявся іншими справами і, звісна річ, справами дорослими.



І ось тепер, переглядаючи свої рукописи, я перечитав цю книгу. Мені здалося, що все-таки вона могла б бути цікава дітям, саме тим, котрі люблять фантазувати, вигадувати, котрі бачать перед собою зелений світ не просто так, а населений найдивовижнішими істотами і найнезвичайнішими людьми. Ще тоді, коли писав оці казки, не хотів складати їх надто просто, щоб усе було розжоване і розкладене по однакових, гладко витесаних поличках. Завжди вважав і тепер уважаю: діти мудрі і часом сприймають твори глибше і тонше за дорослих. Вони мудрі, бо перед їхніми очима простіше лягає широкий світ, вони йдуть у нього з широко розплющеними очима і з відкритими серцями. Отож, може, мені вдасться увійти в ті розкриті серця і зі своїм словом, може, вони послухають дорослого чоловіка, який захотів оповісти ще не розказані казки, витворені далекого літа, здається, не тільки для своїх дочок, але й для Тебе, мій читачу.

  • І ось тепер, переглядаючи свої рукописи, я перечитав цю книгу. Мені здалося, що все-таки вона могла б бути цікава дітям, саме тим, котрі люблять фантазувати, вигадувати, котрі бачать перед собою зелений світ не просто так, а населений найдивовижнішими істотами і найнезвичайнішими людьми. Ще тоді, коли писав оці казки, не хотів складати їх надто просто, щоб усе було розжоване і розкладене по однакових, гладко витесаних поличках. Завжди вважав і тепер уважаю: діти мудрі і часом сприймають твори глибше і тонше за дорослих. Вони мудрі, бо перед їхніми очима простіше лягає широкий світ, вони йдуть у нього з широко розплющеними очима і з відкритими серцями. Отож, може, мені вдасться увійти в ті розкриті серця і зі своїм словом, може, вони послухають дорослого чоловіка, який захотів оповісти ще не розказані казки, витворені далекого літа, здається, не тільки для своїх дочок, але й для Тебе, мій читачу.



1. Прослідкувати за сюжетною лінією твору.

  • 1. Прослідкувати за сюжетною лінією твору.

  • 2. Дати характеристику образам Зеленоочки, Кріноса, Димка.

  • 3. Пояснити значення слів: “Добрі справи самі від себе добрі і навмисної похвали не потребують…”





  • “Я ж бо із тих, хто співчуває бідним і знедоленим, сиротам і покинутим…ти навіть не уявляєш собі,як я їм співчуваю.Улегшую їм життя…”



  • Я маю перед тобою нашого господаря похвалити.Він такий славний,і добрий,і розумний,і хоче щастя бідним людям.





  • “… квіти мусять бути веселі, на те вони й квіти”



“Чи вони, ті люди, хотіли стати тюльпанами?”

  • “Чи вони, ті люди, хотіли стати тюльпанами?”



“ –Хмари, хмари! Дайте мені трохи своєї сили і свого розуму! Дайте мені зрозуміти мову тюльпанів...”

  • “ –Хмари, хмари! Дайте мені трохи своєї сили і свого розуму! Дайте мені зрозуміти мову тюльпанів...”



“Збудіть цих людей,і хай ті,хто не хоче тут залишатися,хай усі ті встануть!”

  • “Збудіть цих людей,і хай ті,хто не хоче тут залишатися,хай усі ті встануть!”











Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка