Кафедра гуманітарних І суспільних дисциплін словник історичних термінів І понять навчально-методичний посібник



Сторінка1/12
Дата конвертації29.12.2017
Розмір0.63 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Міністерство освіти і науки України




Державний університет інформатики і штучного інтелекту



Кафедра гуманітарних і суспільних дисциплін

СЛОВНИК ІСТОРИЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ
Навчально-методичний посібник






ЗМІСТ





  1. Історія Стародавнього світу............................................................................С. 4



  1. Історія середніх віків.......................................................................................С. 18



  1. Історія Нового часу..........................................................................................С. 31

4. Новітня історія..................................................................................................С. 44



















ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ



Австралопітек – викопні гоміноїди-троглодіти, здатні до двоногого прямоходіння. Жили 5 – 1 млн. років тому.



Автокефалія самоврядування; адміністративна незалежність помісних православних церков. Перші автокефальні церкви виникли на території східної частини Римської імперії та суміжних з нею держав. У 4 ст. в результаті відокремлення ряду патріархій і митрополій провінцій Візантії з’явилися чотири такі церкви: Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Єрусалимська.

Агора – народні збори давніх греків, а також назва площі, на якій вони проходили.




Агностики – захисники ранньохристиянського вчення та моралі.




Акінак – короткий меч довжиною 40 – 60см., зброя давніх персів і скіфів.




Акрополь – укріплена частина давньогрецького міста; так зване
верхнє місто, фортеця.


Анімізм - віра в існування в тілі людини її двійника – душі, від якої залежить її життя, фізіологічний і психологічний стан.
Антропогенез – 1) процес еволюційного формування людини; 2) розділ антропології, що вивчає походження людини.
Апокрифи – твори іудейської та ранньохристиянської літератури, що не включені до біблійного канонічного тексту.
Ареал – зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, мов, діалектів тощо.

Ареопаг – від грецького “пагорб Арея”. Рада родової знаті в Афі-

нах. Як орган управління, слідкував за виконанням законів та здійснював суд за карні злочини. З часом втратив своє значення. Пер. зн.: зібрання старійшин, авторитетних персон для вирішення важливих питань.




Аріанство – релігійне вчення, прихильники якого вважали, що Ісус Христос був не Богом, а посередником між Богом і людьми.



Аристократія найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницьких і феодальних суспільствах, а також форма державного правління, за якої аристократія належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі – узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства.

Архонти – дев’ять вищих урядових осіб у Афінах. Очолював архон-тів архонт-епонім. Архонт-басилей вирішував релігійні питання, архонт-полемарх командував військом. Шість інших архонтів-фесмофетів мали суддівські повноваження.




Барди – народні співаки кельтських племен. Відомі римлянам ще з 2 ст. до н.е.




Басілей – правитель селища мікенського періоду; за Гомером – голова союзу племен.




Біблія – збірка християнських та іудейських священних книг (12 ст. до н.е. – 2 ст. н.е.). Складається з двох великих частин: Старого і Нового Заповіту.




Бенефіцій – будь-яка пільга у Стародавньому Римі.




Бехистунський


надпис – надпис давньоперського царя Дарія І (522 – 486рр. до н.е.) на скелі Бехиступ (100 км. від Хабадака). Один з важливих документів Стародавнього Сходу.

Брахманізм – давня індійська релігія, яка виникла на початку І тис. до н.е. як подальший розвиток ведичної релігії. Зародження брахманізму знаменувало вироблення єдиного релігійного канону.




Брахмани – члени жрецьких родин у Індії, охоронці культури і тра-дицій, служителі релігійного культу.




Вайш’ї – вільні общинники в Індії, які займались рільництвом, скотарством, торгівлею та ремеслом.



Вакханалія – нічне свято на честь давньоримського бога Вакха (грецького – Діоніса), яке мало характер оргій і набуло особливої популярності в Стародавньому Римі на початку ІІ ст. до н.е. У вакханаліях брали участь вільні і раби, незалежно від статі, віку, народності.




Ван – військовий вождь, верховний жрець і правитель у Ста-

родавньому Китаї та Кореї.




Вандали – група східногерманських племен, відомих жорстокими війнами з Римом. В 455р. оволоділи Римом, розграбували його і винищили багато творів мистецтва.




Варвари – назва, яку стародавні греки і римляни давали сусіднім з ними народам і племенам, усім чужинцям.




Варни – 4 основні стани у давньоіндійському суспільстві. Належність до тієї чи іншої варни була спадковою.






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка