Формування ціннісного ставлення до рідної домівки



Скачати 63.97 Kb.
Дата конвертації14.05.2019
Розмір63.97 Kb.

Наталя Петрівна Павліченко вихователь ДНЗ № 3 м. Жашкова Черкаської обл.


Формування ціннісного ставлення до рідної домівки

Любов до Батьківщини, інтерес до історії рідного краю, повага до свого народу беруть початок від дитячої прихильності до своєї сім’ї, родичів, шанобливого ставлення до старших у родині, бажання не зганьбити свого роду. Слід формувати в маленької дитини розуміння того, що слово «я» означає якусь людину. Сім’я – це найближчі люди, з якими добре, які можуть підтримати, пожаліти, захистити, навчити, дати пораду. Виховання починається з батьківської оселі. В.С. Сухомлинський зазначав, що любов і відданість своїй матері – перша школа громадянськості, і якщо дитина вийшла безграмотною із цієї школи, то їй не оволодіти в майбутньому вищої школи громадянськості – інтересам Батьківщини. Саме в родині закладається основи моральності. У роботі з дітьми варто працювати над збагаченням словника словами: рідна домівка, рід , родина Україна, Батьківщина. Ознайомлюючи дітей зі звичаями і обрядами українського народу,слід спиратись на принцип посильності. Щоб діти дізналися про звичаї та традиції, які супроводжували будівництво хати, доцільно провести таку підготовчу роботу: розглянути ілюстрації із зображенням цих процесів, а також із зображенням сільських осель колись і тепер. Доцільно розповісти про інтер’єр старовинного селянського житла, розглянути давні речі вжитку. При цьому обов’язково слід наголосити на такій рисі українських жінок, як любов до порядку, чистоти, охайності (часто білили хату, прикрашали вишиванками та витинанками, розмальовували піч,на вікна ставили вазони з гарними рослинами, а біля хати завжди садили багато квітів). Знайомлячи дітей з національним одягом, побутом, рослинами, які здавна росли в українських дворах, варто приділити увагу вивченню народних символів. Народними символами ми називаємо вербу і, калину, чорнобривці біля хати, золотий соняшник на городі, духмяний хліб на столі, вишитий рушник, віночок із стрічками.

Здобуту інформацію закріпити під час конструктивно – будівельних ігор. Логічно організувати «входини» в новобудову. Запропонувати ігрову ситуацію, ознайомити з правилами народного етикету ( як слід вітатися, запрошувати, пригощати), закріплюючи знання «чарівних слів», відповідних народних побажань з приповідками.
«На гостини до бабусі»

Інтегроване заняття для середньої групи

(Ознайомлення з навколишнім, розвиток мовлення)

Програмовий зміст: 

Продовжувати ознайомлювати дітей з українською оселею, з народними традиціями її прикрашання. Поглибити знання дітей про будинок і атрибути сільського побуту (піч, ослін, ліжко, скриня, стіл).Вчити дітей складати описові розповіді.Вміння дітей добирати синоніми до слів. Розвивати мовне дихання, вміння спілкуватися українською мовою. Виховувати повагу,гордість до національних звичаїв, бережливе ставлення до народних реліквій,інтересдо предметів українського народного побуту, фольклору.



Матеріал та обладнання:

Картинки із зображенням українського села і сучасного міста,керамічні вироби, інтер’єр української хати,предмети та ілюстрації домашнього вжитку,скриня. Попередня робота вихователя з дітьми: розгляд хатніх символів та оберегів;читання художніх творів з даної теми; ознайомлення з легендами та повір’ями рідного краю; народні рухливі та дидактичні ігри.


Хід заняття

Бесіда «Хата бабусі Одарки».

Вихователь:

Діти, сьогодні я отримала листа від бабусі Одарки. Вона запрошує нас до себе в гості.

Стоїть хата небагата, солом’яна стріха;

Причілочки у китицях, мальовані вікна;

Обмазана, підведена, а сама біленька.

На подвір’ї, як барвінок, трава зелененька.

Ще й садочок, як віночок, хатину квітчає,

Там чистенько і гарненько, там усе в порядку.

*А зайдемо до хати, та подивимось, чи дійсно в хаті все в порядку.

( Діти заходять до групи, облаштованої, як українська хата.)

Дітей зустрічає бабуся.

Бабуся:

Заходьте, діти-квіти.Я рада вітати вас у себе. У моїй хаті є багато речей, про які ви, мабуть, і нечули. Давайте про них поговоримо.

Мовленнєва вправа «Відгадай предмет».

( Діти, а давайте разом з вами будемо шукати хатні предмети, відгадуючи загадки про них, ознайомлення з ними.)

З землі родився,на кружалі вертівся.

На вогні пікся, на базарі бував,

Як упав, то пропав – ніхто не поховав ( Горщик.)

Зроблена, я зроблена – з горішка

Заколисую ніжненько - мамину потішку (Колиска.)

Сама гола, а за пазухою сорчки носить (Скриня.)

Хурчить, дзизчить, крутиться,

а хвіст в неї сучиться ( Прядка.)

Сама не їм,а всіх годує (Ложка.)

Лючений, товчений, сушений, душиний

Хто умивається, з ним привітається (Утирач.)

в полотно мене вбирають,

Їсти й пити заставляють (Стіл.)

Зв’язаний, скручений,

А щоранку по хаті танцює (Віник.)

Я морозу не боюся, а хто змерзне – я сміюся.

Бабу гріє не кожух, а веселить теплий дух (Піч.)

Так піч. А що на ній роблять? А які ви знаєте українські страви? (Борщ, вареники, каші, млинці.) А давайте разом зваримо смачний український борщ.



Дидактична гра «Звари борщ»

Перед дітьми розкладені змішані овочі, які кладуть у борщ.



Бабуся:

А ще у мене є чарівна скриня.


Пізнавальна хвилинка «Назви предмет іншим словом»

Стоїть бабусина скриня, в якій знаходиться ілюстративний матеріал з зображенням предметами домашнього вжитку: рушник – утирач, колиска – люлька, мисник – шафа для посуду.



Бабуся:

А відчиниться вона тоді,коли ви розгадаєте загадку:

Говорила доріжка-

Два вишитих кінця:

«Помийся, ти хоч трішки,

Бруд змий з свого лиця».(Рушник.)

Відчиняється скриня. Бабуся показує рушники: для дівчаток – росяночки, для хлопчиків – грайлик, сімейний та утирач.

Росяночка – рушничок з яскравими квітами.

Грайлик – рушничок з блакитними квітами.

Сімейний – великий рушник із барвистими квітами по краях.

Утирач – рушничок без квітів з орнаментом.

Бабуся:

Про рушник складено багато прислів’їв.

- Рушничок на кілочку – хата у віночку;

- Хата без рушників – родина без дітей;

-Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати.

Дидактична гра «Знайди рушничок».

Діти, за описом вихователя, обирають відповідний рушничок і називають його.
Фізкультхвилинка

Ладусі-ладусі, де були? В бабусі?

Пригощала старенька – онучат раденьких.

(плеснути в долоні, руки розвести в сторони)

Максимко сів на стільчик, Дениско – на ослінчик, Стасік на диванчик, Олєжка сів у кріслі, щоб бути всім у купці.

(присідають руки на поясі)

Дуже раді внучата –

почали всі танцювати.

(плеснути в долоні, покружляти, потанцювати).

Вихователь:

А хто це плаче в колисці?



Бабуся:

Та це моя онука Даринка.



Вихователь:

Як її можна заспокоїти?



Бабуся:

Заспіваймо їй колискову.



Діти: (співають колискову).

Колисонька, колисонька,

Колиши нам дитиноньку,

А щоб спало – не плакало,

А щоб росло – не боліло

Ні голівка, ні все тіло.

Ой ходила журавка

Та й по комину,

А я свою дитиноньку

Та й заколишу.



Бабуся:

Поки Даринка заснула, ми ще роздивимося український віночок із моєї скрині. А чи знаєте ви, які квіти вплітали в нього?



Діти розповідають:

( маки, волошки, ромашки,сояшники).


Гра «Віночок»

Діти стоять колом під музичний супровід передають віночок один одному. Коли музика стихає,той, хто тримає віночок, виконує в середині кола танцювальні рухи. З відновленням музики гра продовжується.



Бабуся:

Ось, діти, і час промайнув швидко. Дякую, що завітали до мене. До побачення!



Підсумок:

Діти прощаються з бабусею й обіцяють їй завітати до неї на гостинну й наступного разу.

Скачати 63.97 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка