Еволюція Ничипора Варениченка: від правдошукацтва до розбійництва



Скачати 100.42 Kb.
Дата конвертації20.01.2018
Розмір100.42 Kb.
ТипУрок

Тема уроку: Еволюція Ничипора Варениченка: від правдошукацтва до розбійництва

Мета уроку: розкрити характер головного героя роману Чіпки, простежити еволюцію його поведінки; з’ясувати причини, що привели Чіпку до морального падіння; сприяти виробленню навичок аналізу головного героя твору; виховувати високі морально-етичні риси простої людини.

Тип уроку: комбінований.

Методи і прийоми роботи на уроці: розповідь вчителя, бесіда постановка проблемного запитання, робота з книгою.

Базові поняття та терміни: реалізм, соціально-психологічний роман, головний персонаж твору, психологічні чинники, еволюція, складність і суперечливість характеру, гуманність.

КМЗ: підручник, портрет письменника, текст твору.

Хід уроку

І. Організаційний момент. Добрий день! Сідайте. Розгорніть, будь ласка, свої зошити і запишіть дату, тему уроку.

ІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Сьогодні на уроці ми спробуємо розкрити характер головного героя роману Чіпки, простежити еволюцію його поведінки; з’ясувати причини, що привели Чіпку до морального падіння.



ІІІ. Повторення.

  • Бесіда

  • Сюжетна лінія роману Основні сюжетні лінії

  • Рід та життя Чіпки;

  • Рід та життєвий шлях Максима Гудзя;

  • Історія життя Грицька та Христі;

  • Життєпис панів Польських, історія села Піски.

Другорядні сюжетні лінії:

  • Мотрі Луківни (матері Чіпки);

  • Івана Вареника (батька Чіпки);

  • Явдошки;

  • Василя Прохора.



  • Творче завдання

Створити загальнолюдський моральний кодекс на основі прислів'їв, приказок.

Все добре переймай, а зла уникай.

Добре ім'я — найкраще багатство.

З ким поведешся, в того й наберешся і т. ін.

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

  • Слово викладача

Чи сповідував у своєму житті святі моральні принципи головний герой роману Чіпка Варениченко? Ні. Можливо, те, що він час від часу був надто свавільним, робив переступи прадідівських законів, і призвело його до морального падіння. Правда, на те були й інші причини зовнішнього характеру, що ускладнювали шлях Чіпки. Тому його доля викликає у нас неоднозначні думки.

Як бачимо, головний герой роману — психологічно складна, вразлива натура. Добре і зле в ньому живе водночас. Тому глибокий аналіз цього образу викликає в нас так багато різних міркувань, спонукає замислитись над суттю людського буття.



  • Проблемні запитання

Що зробило Чіпку Варениченка «пропащою силою»?

  • Бесіда

  • Пригадаймо, чиїм сином був Чіпка.

Мати — зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство — це працьовиті руки й чесна душа. Батько — панський попихач, утікач із панської неволі, москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника. А тут ще й — «байстрюк», «виродок». Чіпка змалечку відчув себе нелюбим, відкинутим, другосортним. Так мало радості й добра зазнав, і так багато болю.

  • Які особливості характеру проявляв Чіпка в дитинстві та юності? Чи щось насторожило вас?

Найкращі свої риси малий проявляв у спілкуванні зі своїми добрими наставниками — бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявляв свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро. Водночас рано усвідомлена соціальна кривда сприяла тому, що виростав хлопець надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Пригадується, як у відповідь на покарання Чіпка хоче підпалити обійстя свого хазяїна Бородая. Насторожує і момент, коли разом із пустотливим та байдужим Грицьком Чіпка з насо- Лодою відкручує голови горобцям. Можна простежити, як у нього з дитинства розвивається неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевершує саму правду.

  • Чи траплялося вам у середовищі підлітків спостерігати невиправдану жорстокість?

  • Розкажіть про Чіпку-хлібороба, охарактеризуйте його почуття і настрій в той період життя?

  • Чому так тяжко сприйняв герой те, що в нього забирають землю?

  • Що є свідченням слабкої волі Чіпки?

  • Хто підказував йому вихід із становища?

Учні ілюструють свою розповідь цитатами, які свідчать, що він любив землю, знав їй ціну — і не лише матеріальну.

Недаремно, саме тут, серед полів, до Чіпки прийшло кохання. Разом із землею Варениченко втрачає віру в справедливість, у людей: «Що тепер я? Людський потикач, наймит?.. Пропало… все пропало… і добро, і душа пропала…, бо немає правди між людьми». Мотрі також було жаль землі, але найстрашніше було втрачати сина. Відчуваючи серцем недобре, вона каже: «Навіщо, це ти, сину, сам собі лихо робиш? Це ж ти сам себе з світа зживаєш… Плюнь ти на ту землю!..Що ж робити?.. Жили ж он без землі кілька літ, та хліб їли…й тепер не сидітимемо без нього… Тоді ти малий був,— сама пучками та ручками заробляла,— та не померли з голоду… А тепер — не те, що тоді!.. Тепер і ти заробляєш, і я допоможу». Хіба це не було добрим научуванням? Але Чіпка не послухався матері. Відтоді він то втрачає людську подобу, то знову приходить до тями і стає тим бажаним, добрим Чіпкою, що подобається й автору й читачам.



  • Які вчинки Варениченка викликають у вас осуд?

  • У яких випадках він чинить переступи, порушує найголовніші правила народної моралі й етики? А в яких епізодах Чіпка проявляє кращі риси свого людського єства — розсудливість, мудрість, доброту? Дайте оцінку вчинкам Ничипора після вигнання із земства?

Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль, а разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі.

Селяни розуміли страждання Скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя — приниження — пияцтво — злочин. У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: «Де ж правда?». Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив.

А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, остаточно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий цинізм чиновників. Але й сам Чіпка виявився не гідним поваги людей. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає «відбиранням свого», зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших. Коли ж Чіпка остаточно знавіснів, розтоптав надії коханої дружини Галі на щасливе родинне життя, втопив рештки своєї честі в безневинній крові родини Хоменків, вироком прозвучали Галині слова: «Так оце та правда?! Оце вона!!!»


  • Які почуття вкладено в слова Галі? Що рухало вчинками Чіпки: розум чи почуття?

У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислювався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.

  • Слово викладача

Народ, найсправедливіший суддя, каже: «Добро довго пам’ятається, а лихо ще довше». Про це варто знати кожному.

З Чіпкою читач знайомиться вже на перших сторінках твору. Це широкоплечий двадцятирічний парубок, э гострими карими очима, довгобразим лицем, одягнений у білу вишивану сорочку та просту свиту, накинуту наопашки. На голові в нього висока шапка.

Та автори не задовольняються зовнішніми ознаками в змалюванні портрета. Вони знаходять риси, що розкривають соціальний стан персонажа («Не багатого роду! — казала проста свита»), і якості характеру («Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. Одно тільки в нього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць, разом з якоюсь хижою тугою...»).

А далі докладно показано формування характеру героя, нарост тання його протесту проти поневолення людини. Син зневаженої селянки-біднячки, Чіпка зростав у злиднях, в атмосфері недоброзичливості і ворожості. Тільки бабусині казки розширювали світогляд хлопчика, примушували його задуматися і часом викликали в нього не дитячі запитання. Розумний від природи, кмітливий, працьовитий, гордий, він гостро переживає соціальну несправедливість. У житті йому зустрічалося небагато хороших людей: баба Оришка, дід Улас, Галя. Найчастіше малого Чіпку ображали: батько покинув, мати лаяла й била, зриваючи злість за своє невдале заміжжя, тяжку працю та злидні. Доля не зглянулась і в подальші роки: землю відібрали, вигнали з земства. Прагнення помсти з'явилось у Чіпки ще в дитинстві. Коли за впертість його прогнав багатій Бородай, він «поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника...».

Вразлива душа й допитливий розум прискорюють зростання Чіпки. Його добре, гаряче серце, розбуджене побаченим чи почутим, довго не могло заспокоїтися. Розповіді діда Уласа про кріпацьку неволю, зокрема про нещасливу долю батька, важким каменем лягали в дитячу душу.

Кожний етап життя героя Подано дуже виразно через розкриття його внутрішнього світу. Так, великою силою емоційної наснаженості, психологічною переконливістю позначені роздуми Чіпки в зв'язку з несправедливим відбиранням землі. Чесну, бентежну душу парубка розкривають різкі переходи від сподівань жити щасливо до болісних думок про кривду, що «заснувала цілий світ», про лихо, з тенет якого трудівникові не вирватися. Яскраво розкриває характер Чіпки й гарячкова розмова з самим собою у важку безсонну ніч, коли зримо постала неправда у світі сильних, адже за право працювати на своїй землі чиновник з цинічною відвертістю вимагає у селянина хабара.

Саме в цю мить Чіпка втратив не лише ниву, а й віру в справедливість. У його серці знову закипіла ненависть, але, на жаль, не тільки до гнобителів та їх прислужників, а й до всіх людей. Це той пси-хологічний.мбмент, який проливає світло иа його подальшу долю, пробуджує сліпе бунтарство зневаженої» обікраденої людини.

Своє горе, чорну безнадію Чіпка починає топити в чарці. Та й компанія для цього швидко знайшлась: Лушня, Пацюк, Матня. А від пиятики вже прямий крок до грабунку.

В романі глибоко вмотивовуються злочинні дії парубка. Болі змученої душі, кричуща соціальна несправедливість — ось що штовхнуло вчорашнього хлібороба, щасливого своєю працею» на шлях грабіжництва. Чіпка вважає ці вчинки відбиранням свого ж добра, привласненого багатшими і сильнішими.

Прагнення помсти ще більше поглиблюється в Чіпці після катування його екзекуторами в день придушення селянського бунту. Гнівні слова злітають з його вуст, звучать у них і біль, і грізне застереження гнобителям: «За ті сльози, за ту кров, що сьогодні безневинно пролито... будуть вони довіку мучитися, до суду мордуватися!..» Нестримним почуттям ненависті до панства Чіпка близький до шевченківських протестантів і месників.

Чіпці Варенику не вистачило сили волі протистояти руйнуванню свого життя. Він зрозумів, що гріховний шлях легший. Звідси — сліпе, стихійне бунтарство зневаженої, обікраденої людини. Роздумуючи над особистою недолею, над всенародним лихом, Чіпка все глибше усвідомлює соціальні корені пануючої несправедливості. Для нього стає очевидним, що на трудівника «налягли» і поміщик, і піп, і шинкар, і «свій брат-богатир», що «всім бажається поїздити» на шиї безправного селянина.

Під впливом лихого «товариства» Чіпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натурі на якийсь час перемогло. Він соромився свого давнього безпуття. А коли пішли розмови про земство, про вибори гласних, Чіпка закликає громаду захищати свої інтереси. Останнім поштовхом, що зіпхнув правдошукача на стежку сліпої помсти став наказ губернатора про виведення Чіпки з управи «по неблагонадежности». Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невинних людей страшним тавром за-плямовуе Чіпку. Із правдошукача він перетворився на кримінального злочинця, коли очолив банду, убив сторожа, вирізав мирну сім'ю хуторян.



V. Закріплення знань, умінь і навичок.

  • Літературна гра «Темна конячка»

На дошці записані імена героїв твору, закриті папером. На основі приказок-цитат учні повинні їх вгадати, та прокоментувати.

Хто з героїв і героїнь роману «Хіба ревуть воли, як ясла Повні?»: 1. «…дізнавшись від бабусі, що бог усіх «хлібом годує», дивується, чому це мати сама «хліб заробляє,— ось досі з роботи нема»? 2. «…мав чотири прізвища»? 3. «…до батьків горнувся, а на голоту дивився згорда, хоч сам вийшов із бідноти»? 4. «…часто вживав прислів’я «своя сорочка ближча до тіла», «дарованому коневі в зуби не дивлються», «як багатство, то й щастя»? 5. «…намагалася повернути свого чоловіка до чесної праці, а, втративши надію на щасливе життя з ним, накладає на себе руки»? 6. «…дізнається про страшний злочин сина і, перемагаючи материнське почуття любові, йде до волості, щоб заявити на нього»? 7. «…покарала наймичку тим, що почепила їй на шию ненароком задавлене кошеня й примусила так прилюдно мазати панські кухні»? 8. «…любив вживати високопарні, незрозумілі для простих селян слова на зразок «всесловность земська», «інтелектуальная деятельность», «алтарь общественного благополуччя»? 9. «Тонкий, цибатий, як журавель, з рижуватим, жорстоким, як на ведмеді волоссям, з великим лобом — хоч кошенят бий, з великими, розумними, сірими очима, з товстою, униз обвислою губою»? 10. «…низенька, чорнявенька, не дуже хорошої вроди дівчина»? 11. «А й дитина ж то вийшла — на славу. Повновидне, чорняве, головате, розумне… Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе»? 12. «З молодих літ зсушена то працею, то нуждою, суха, як опеньок, тиха, бідненько зодягнена»?



VІ. Підсумок уроку.

Чіпка — тип селянина-трудівника.

У його образі автор відбив найістотніші риси трудящого селянства за капіталізму: працьовитість, любов до землі, ненависть до поміщиків, куркулів й інших експлуататорів, пристрасне бажання волі й кращого життя. Проте Чіпка в змалюванні П. Мирного не тільки позитивний герой. У ньому, на думку автора, є і негативні риси.

Чіпка недостатньо зв’язаний із трудовим народом. Він не став на шлях організованої боротьби проти експлуататорів, а потоваришував з п’яницями, розбійниками, морально зіпсованими людьми.



Співчуваючи, підтримуючи його в боротьбі проти поміщиків, чи­новників, земців, народ засуджує ті вчинки Чіпки, які зв’язані з розбоєм, з грабежем. Гине сила, яка в інших соціальних умовах могла б дати велику користь народові. Ось чому автори назвали Чіпку «пропащою силою».

VІІ. Оцінювання учнів.

VІІІ. Домашнє завдання. Скласти цитатну характеристику до жіночих образів.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2017
2017 -> Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи самостійна робота студентів
2017 -> Навроцька Юлія Вячеславівна, доцент кафедри цивільного права та процесу, кандидат юридичних наук, доцент робоча програма
2017 -> Навроцька Юлія Вячеславівна, доцент кафедри цивільного права та процесу, кандидат юридичних наук, доцент робоча програма
2017 -> Зарубіжна історіографія
2017 -> Навчально-методичний комплекс
2017 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
2017 -> Програма навчальної дисципліни
2017 -> Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни «основи екології»

Скачати 100.42 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка