Цілі І задачі курсу



Скачати 291.13 Kb.
Дата конвертації26.10.2017
Розмір291.13 Kb.
ТипПрограма

Міністерство освіти і науки України

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор

Інституту інноваційних технологій

і змісту освіти

О.А. Удод
“ “ 2010 р.


НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ

ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

Київ 2010


Розробники: Левківський К.М., Даниленко В.І., Мележик В.П.

Технічний упорядник Тихонова Л.М.

Рецензенти: Покроєва Л.Д.

Лисянська Т.М.

Для використання в навчальному процесі

курсів підвищення кваліфікації педагогічних

працівників обласних закладів післядипломної

педагогічної освіти

Програма ухвалена секцією післядипломної

педагогічної освіти

Науково-методичної комісії

галузі знань “Педагогічна освіта”

Протокол № від 2010 р.



Цілі і задачі курсу

Важливою подією з початку 90-х років XX століття було прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 року) і проголошення Акту незалежності України (24 серпня 1991 року), якими започатковано незалежність України та створення самостійної української держави.

Добу справжнього національного відродження переживає нині і українська освіта, наука, культура, що відбувається на підгрунті відтворення традиційних християнських моральних цінностей, ідеалів добра і любові.

Тому українське суспільство на сьогоднішньому етапі свого соціально-економічного розвитку потребує духовного і морального відродження

Головна роль в цьому відродженні належить освітній галузі. Адже освіта, згідно із законодавством України про освіту, є світською. А подальший розвиток демократизації в нашому суспільстві забезпечує людині право на свободу думки, совісті та релігії, свободу переконань і вільне їх виявлення, одержувати і поширювати інформацію та ідеї щодо своїх світоглядних позицій та віросповідань.

Саме ці права і свободи гарантує загальна Декларація прав людини, що проголошена та затверджена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй.

Отже, саме освіта забезпечує самовизначення особистості, ознайомлення вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, студентів вищих навчальних закладів з основами християнської етики.

Досвід багатьох європейських країн, зокрема Німеччини, Швеції, Греції, Росії, Румунії, Литви, Фінляндії свідчить про те, що вивчення загальноосвітніх шкільних предметів, які містять елементи релігійного, зокрема християнського світогляду, може започаткуватися винятково на базі партнерських стосунків між різними конфесіями, державою і церквою; через діалог з батьками учнів та учнями.

Згідно із Законом України “Про загальну середню освіту” загальноосвітні шкільні предмети духовно-морального спрямування можуть викладати вчителі, які пройшли відповідну педагогічну підготовку у вищих педагогічних навчальних закладах або в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти на курсах підвищення кваліфікації за відповідними навчальними програмами та навчально-тематичними планами.

Вивчення навчального предмету в загальноосвітніх школах та навчальної дисципліни у вищих педагогічних навчальних закладах “Християнська етика в українській культурі” сприятиме загальному зростанню ролі моралі в житті суспільства та подоланню міжконфесійних протиріч.

З огляду на це запровадження навчального предмета та навчальної дисципліни духовно-морального спрямування “ Християнська етика в українській культурі” у навчальний процес загальноосвітніх шкіл, вищих педагогічних навчальних закладів та обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти є актуальним.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Сьогодні стан духовної культури і моралі, як у цілому світі, так і в Україні свідчить про ерозію загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу.

Прагматизація життя, пропаганда насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами створили гостру соціальну проблему, привели до руйнації моральних, духовних, культурних принципів.

Відсутність у більшої частини молоді розуміння сутності найпростіших соціальних процесів, що відбуваються у нашому суспільстві, призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної поведінки, життя у віртуальному середовищі, тобто “втеча від реалій” через алкоголізм, наркоманію, розпусту тощо.

А пропаганда засобами масової інформації аморальних принципів викорчовує духовні чесноти, які стали втрачати свою дієвість.

Прагматизація життя, в свою чергу, продукує меркантильність, користолюбство, здирництво, накопичення і цинізм, що знецінює одвічне: любов, сім’я, культурні цінності. Як наслідок, серед сучасної молоді культивуються принципи гедонізму, на підгрунті якого неможливо створювати міцну сім’ю, народжувати та виховувати дітей, що може привести не тільки до демографічної кризи, зокрема, а й до руйнації всього суспільства, взагалі.

Відсутність чітких ідеологічних інститутів, прогалини у виховній роботі серед учнівської та студентської молоді спонукають до виопрацювання нових підходів формування активної життєвої позиції кожної людини.

На сучасному етапі не лише загальноосвітні навчальні заклади, не лише вищі педагогічні навчальні заклади, а й Церква не забезпечені достатнім набором виховних інструментів для подолання негативних чинників у нашому суспільстві та не в змозі забезпечити молодій особі належну поінформованість про її духовний світ, зв’язки із навколишнім світом, навчити її аналізувати та коригувати власну поведінку відповідно до моральних норм.

Адже загальна культура людини визначається її духовною культурою, а саме ідеологією, мистецтвом і релігією, що формують систему духовних цінностей, соціальних норм, відношення людини до Вищого Начала, світу, людей. Отже духовна сфера безпосередньо визначає спрямованість християнської культури, яка є осердям історії України протягом десятка століть.

Виховні можливості християнської етики полягають в тому, що вона є відзеркаленням християнської культури, яка зберегла певні почуття, еталонні цінності, способи реагування людини на світ.

Запровадження у навчальний процес загальноосвітніх шкіл навчального предмета, а у вищих педагогічних навчальних закладах навчальної дисципліни “Християнська етика в українській культурі” слугуватиме підгрунттям задля реалізації навчально-виховних і культурологічних спрямувань у молодіжному середовищі.

Дотепер в Україні накопичено певний досвід викладання та вивчення навчальних предметів і навчальних дисциплін духовно-морального змісту.

Так, в загальноосвітніх школах Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Рівненщини, у Автономній Республіці Крим в інваріантну частину навчальних планів введено навчальний предмет “Основи християнської етики”.

Підготовку вчителів для викладання цього предмету започатковано в інститутах післядипломної педагогічної освіти та у Національному університеті “Острозька академія”. Крім того, підготовка вчителів з християнської етики в українській культурі, починаючи з 2010/2011 навчального року, здійснюватиметься в класичних та педагогічних університетах. Підставою для цього слугує Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 787 “Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра”, якою в галузі знань “Гуманітарні науки” затверджено спеціальність “Богослов’я (теологія)”.

Навчальна програма “Християнська етика в українській культурі” структурована змістовними модулями, до складу яких крім теоретичних питань, входять тематика семінарських занять, орієнтовна тематика рефератів, запитання задля самоперевірки та перелік рекомендуємої літератури.

Крім того, до навчальної програми “Християнська етика в українській культурі” розроблено навчально-тематичний план з визначенням обсягів годин на вивчення кожного змістовного модуля.

Стрижневими змістовними модулями навчальної програми є модулі “Духовно-виховні та культурологічні аспекти в християнській етиці”, “Християнська етика людських взаємин”, “Хритстиянські настанови, обряди та народні звичаї як осердя української культури”.

Саме переліченим змістовним модулям належить приділити особливу увагу при реалізації навчальної програми у навчальному процесі курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Розгорнутий перелік основних термінів та визначень щодо християнської етики в українській культурі значно полегшує використання навчальної програми в освітній діяльності вищих та загльноосвітніх навчальних закладів.

Навчальна програма розрахована на 54 академічні години (один національний кредит або 1,5 кредита ЕСТS), на підставі якої в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти розробляються робочі програми курсу.

При розробці робочих програм їх розробники мають враховувати духовно-культурологічні звичаї та обряди, що започатковані в певному регіоні (колядки, вертепи, дідухи тощо).

Після опанування теоретичного матеріалу програми слухачі курсів підвищення кваліфікації мають підготувати реферат на задану викладачем тематику.

Навчальна програма “Християнська етика в українській культурі” може бути започаткована і у вищих педагогічних навчальних закладах.

Форма семестрового контролю знань - з а л і к.



КОМПЕТЕНТНОСТІ,

що набуті особою після опанування

теоретичного матеріалу курсу
Після опанування теоретичного матеріалу курсу з питань християнської етики в українській культурі особи, які навчаються за даною програмою, повинні знати:


  • основні терміни та визначення;




  • сутність понять “Етика”, “Християнська етика”, “Етикет”, “Релігієзнавство”, їх спорідненості та відмінності;




  • дохристиянські політеїстичні релігії, загальні ознаки дохристиянських релігій;




  • історичні корені виникнення та розвитку християнства в Україні як монотеїстичної релігії;




  • моральне вчення та сутність християнства;




  • місце і роль релігії в українській культурі;




  • юрисдикцію і юриспруденцію принципу відокремлення школи від Церкви, а Церкви і релігійні організації від держави;




  • духовно-виховні та культурологічні аспекти християнської етики;




  • біблійні та євангельські висліви-накази та висліви-повчання морально-побутового характеру;







  • християнську етику людських взаємин;




  • найбільші релігійні свята;




  • прикмети, прислів’я та повір’я, що пов’язані з найбільшими релігійними святами;




  • християнські народні свята, їх суспільна значимість і зміст;




  • обрядові масові святкові заходи християнства;




  • сутність народного святкового календаря, основні щомісячні народні свята;




  • християнський етикет, норми поведінки і правила ввічливості в християнстві;




  • принципи використання потенціалу української традиційної культури у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів;




  • головні чинники морально-естетичного самооздоровлення, збереження і розвитку національної свідомості та духовності народу;




  • походження, розселення, характерні риси побуту, духовної культури українського етносу.



КОМПЕТЕНЦІЇ


фахівця з питань християнської етики

в українській культурі
У професійній діяльності особа, яка опанувала теоретичний матеріал програми і набула відповідних компетентностей, повинна уміти:


  • характеризувати дохристиянські політеїстичні релігії, загальні їх ознаки;

  • пояснювати історичні витоки та сутність християнства як монотеїстичної релігії;




  • використовувати духовно-виховні та культурологічні аспекти християнської етики у професійній діяльності вчителя, викладача вищого навчального закладу, вихователя дошкільного виховного закладу;




  • користуватися нормативно-правовою базою стосовно запровадження основ християнської етики у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів;




  • трактувати принцип відокремлення школи від Церкви, а Церкви і релігійні організації від держави;




  • тлумачити біблійні та євангельські висліви-накази та висліви-повчання морально-побутового характеру;




  • давати пояснення щодо християнських настанов, обрядів та народних звичаїв;




  • обгрунтовувати важливість християнської етики і етикету людських взаємин в українському суспільстві та українській культурі;




  • давати коментар найбільшим релігійним святам християнства, їх особливостям та основному змісту;




  • тлумачити сутність християнських народних свят та їх вплив на українську культуру;




  • використовувати основи християнської етики та потенціал української традиційної культури у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів;




  • пояснювати сутність християнського етикету, норми поведінки і правила ввічливості в християнстві.

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН


(ОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ – 54 год. 1,5 кредита ЕСТS)

(Орієнтовний)*



№№

п/п



Стислий зміст

змістовних модулів

(Розділи, теми програми)

ОБСЯГ ГОДИН



Л

Е



К

Ц

І



Ї

С

Е



М

І

Н



А

Р

С



Ь

К

І


В


С
Ь
О
Г
О

А
У
Д
И
Т
О


Р
Н
И
Х


С

А
М
О


С
Т
І
Й
Н
А
Р
О
Б
О
Т
А

В
С
Ь


О
Г
О

1.

Вступ. Основні терміни і визначення.Сутність навчальної дисципліни “Християнська етика в українській культурі”.

Дохристиянські політеїстичні релігії.

Історичні витоки та розвиток християнства як монотеїстичної релігії.

Християнські орієнтири людського життя.



2




2

1

3

2.

Християнська етика як складова науки про мораль. Світський і християнський світогляди в українській культурі. Християнизація освіти, виховання, науки, мистецтва і культури. Філософське підгрунтя християнської етики.

2

1

3

1

4

3.

Духовно-виховні та культурологічні аспекти в християнській етиці. Біблійні або євангелські висліви-накази та висліви-повчання морально-побутового та культурного характеру.

Порушення релігійно-моральних норм. Епітімія.

Християнська етика родинних взаємин.


4

2

6

2

8

4.

Християнські настанови, обряди та народні звичаї як осердя української культури. Хрещення і христини.

Християнський родинний союз чоловіка і жінки. Церковне вінчання.



3

1

4

1

5

5.

Християнська етика людських взаємин.

Сенс людського життя. Християнські цінності. Співчутливе ставлення до ближнього. Чуйне ставлення до горя, страждань. Щоденні вчинки. Благородство, мудрість, високодуховність.



3

1

4

2

6

6.

Найбільші релігійні свята. Основний зміст найбільших релігійних свят та особливості їх святкування. Свята, що не виходять із числа.

Повір’я, приказки, прислів’я та прикмети, що пов’язані з найбільшими релігійними святами християнства. Свята, що виходять із числа.



4

2

6

2

8

7.

Християнські народні свята як складова української культури, християнської етики.

Система християнських правил , прикмет, звичаїв і спостережень за природними явищами. Християнський календар та його особливі дати.

Періодичність процесів у природі та відтворення їх у народному святковому календарі.

Етимологія назв місяців року та фенологічні дні.



3

1

4

2

6

8.

Християнський етикет в українській культурі. Норми поведінки і правила ввічливості в християнстві Пошана та повага. Розуміння розуміння. Відкритість як шлях до пізнання і розуміння. Каяття як поновлення довіри, поваги, розуміння. Ставлення до ближнього, доброзичливість.

4

1

5

2

7

9.

Використання основ християнської етики та потенціалу української традиційної культури у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів.

Моральне вчення та сутність християнства.

Місце і роль релігії в українській культурі..

Теоретико-методичні основи викладання курсу “Християнська етика в українській культурі”.



2




2

1

3

10.

Підготовка та захист реферативних робіт










4

4

11.

Разом (годин)

27

9

36

18

54



  • До програми додатково можуть бути включені розділи, вивчення яких є актуальними для даного регіону, області, міста, сільської місцевості або окремого вищого навчального закладу.


ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ



Бастарди – позашлюбні діти впливової особи.

Ввічливість – моральна і поведінкова категорія, риса характеру особи, під якими розуміють уміння шанобливо і тактовно поводитися з людьми, готовність знайти компроміс і вислухати точку зору іншої особи.

Вінчання – здійснення шлюбного церковного обряду вступати в шлюб. Гедонізм – ідеалістичний напрям в етиці, за яким насолода, приємність є найвищим благом, метою життя.

Гнів – найсильніший прояв ворожості.

Гріх – порушення Божих заповідей.

Гордість – почуття власної гідності, самоповаги.

Гординя - почуття особи своєї особливої, порівняно з іншими людьми, гідності.

Доброзичливість – ставлення до ближнього, що передбачає прагнення робити для нього добро.

Еготизм – перебільшення особою своїх позитивних якостей; самозакоханість, самолюбування.

Етика християнська – наука про християнську мораль, її походження, розвиток і роль в суспільному та особистому житті людей.

Етикет християнський – установлені норми поведінки і правила ввічливості в християнстві.

Етимологія - походження слова і його споріднені зв’язки з іншими словами тієї самої або інших споріднених мов.

Епітімія – церковне покарання, що накладається духовенством за гріховний вчинок.

Євангліє – головна частина Святого Письма Нового Завіту, головна частина Біблії.

Заздрість – хвороблива вразливість людини по відношенню до матеріального становища або службових успіхів та переваг ближнього.

Заповідь – біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру.

Злослівя - недоброзичливі слова певної особи на чиюсь адресу.

Захланність – жадібність, ненажерливість.

Каяття – визнання особою власної провини.

Конфесія – самостійне, незалежне від інших релігій, віросповідання – належність до якої-небуть релігії.

Маслосвяття (соборовуння) – обряд помазання єлеєм тіла тяжкохворого чи вмираючого.

Милосердя – здатність особи любити, прощати, допомогати ближньому.

Миропомазання – таїнство, метою якого є наділення людини божественною благодаттю і полягає у змазуванні чола, очей, вух та інших частин обличчя і тіла віруючого ароматичною олією-миром.

Монотеїзм (єдинобожжя) - християнство, магометанство та інші релігії – релігійні вчення, що визнають творцем і правителем світу тільки одного Бога.

Морганатичний шлюб (мезальянс) – нерівний шлюб, шлюб з особою низчого соціального стану.

Пихатість – властивість особи надмірно високо думати про себе, погорда, зарозумілість, зазнайство.

Покаяння – визнання віруючою особою своїх гріхів перед священником, сповідь.

Політеїзм (багатобожжя) – релігія, що визнає існування багатьох богів.

Порок – небезпечна стадія гріха, при якій гріх настільки оволодіває людиною, що сковує її волю.

Поховання (похорон) – обряд проводів тіла померлого для погрибіння.

Причастя – християнський обряд,під час якого віруючі вживають хліб і вино -–символ тіла і крові Христа, стаючи ніби причетними до вічного життя.

Сповідь – частина Таїнства покаяння.

Спокуса – душевний стан людини, коли вона схильна до недозволених, небажаючих вчинків, хибних переконань, відходу від християнського життєвого напряму.

Священство – таїнство, за допомогою якого здійснюється зведення у сан священослужителя.

Таїнство – обрядові дії, через які, за вченням Церкви, віруючому передається Божа благодать: хрещення, причастя, священство, покаяння (сповідь), миропомазання, шлюб, маслосвяття (соборування).

Теологія – сукупність церковних учень про Бога й догмати релігій.

Фенологічні дні - дні, що характеризуються явищами, які відбуваються в рослинному і тваринному світі у зв’язку зі змінами пір року (строки цвітіння певних рослин, прильоту та відпьоту птахів, їх гніздування, парування тварин тощо).

Хрестини і христини – християнський церковний обряд хрещення (хрищення) та святкування і частування після цього обряду.

Хрещення і хрищення – релігійний обряд, що його відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської етики.

Християнізація обрядів – церемонія проведення визначених звичаєм заходів, пов’яязаних з побутовими традиціями, з виконанням та дотриманням установлених Церквою культових дій.

Християнізація – прилучення до християнської релігії, узгодження з ідеологією християнства.

Християнство - одна з трьох світових монотеїстичних релігій (поруч із буддизмом та ісламом), має три напрями: православ’я, католицизм, протестантизм.

Христосування - у православних цілуватися тричі, вітаючись з Великоднем.

Хтивість – відчуття тілесного, плотського потягу; властивість особи, яка викликає або виражає тілесний, плотський потяг.

Церква – релігійна організація духівництва і віруючих, що об’єднана спільністю вірувань та обрядовості; будівля, в якій відбувається християнське богослужіння.

Язичество (поганство) – політеїстична релігія Київської Русі (до хрещення).

.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.


Загальні відомості
Сутність навчальних дисциплін “Етика”, Християнська етика”, “Релігієзнавство” та іншихнавчальних дисциплін духовно-морального спрямування. Їх спорідненості та відмінності.

Дохристиянські політеїстичні релігії. Язичество (поганство) як дохристиянська релігія Київської Русі до хрещення.

Язичницькі боги: Дажбог (бог щастя і багатства); Перун (управляв громами і блискавками); Сварожич (бог вогню); Волос (опікувався худобою); Стрибог (бог вітрів); Лада (богиня краси й порядку).

Обряди жертвопринесення богам.

Історичні витоки та розвиток християнства в Україні як монотеїстичної релігії. Християнство у релігійному просторі світу. Християнські орієнтири людського життя. Морально-етичні цінності християнства
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.
Сутність моральних правил в українській культурі.

Мораль і її роль в суспільному та особистому житті людей.
Етика та етикет. Християнська етика як складова науки про мораль. Світський і християнський світогляди в національній культурі. Філософське підгрунтя християнської етики. Християнизація побутових традицій та установлених звичаїв. Християнизація освіти, виховання, науки, мистецтва і культури.

Конституція України про права людини, свободу совісті, світогляду і віросповідання.

Юрисдикція і юриспруденція принципу відокремлення школи від Церкви, а Церкви і релігійні організації від держави.

Проблеми співпраці школи і Церкви.

Обов'язковість вивчення релігії, проблем конфесійності. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників з християнської етики та інших навчальних дисциплін духовно-морального спрямування.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.
Духовно-виховні та культурологічні аспекти в християнській етиці.
Заповідь. Біблійні або євангельські висліви-накази та висліви – повчання морально-побутового характеру. Сувора поведінка та неухильне виконання висловів-наказів та висловів-повчань.

Порушення релігійно-моральних норм, настанов, наказів та повчань. Гріх. Обряд покаяння в гріхах перед священником. Сповідь. Відверте признання і каяття в гріхах.

Епітемія як церковне покарання за гріхівний вчинок.

Християнська етика родинних взаємин. Сім’я як головний чинник виховання. Роль Церкви у вихованні. Сімейний молитовник. Моральні відносини в сім’ї.


ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 4.
Християнські настанови, обряди та народні звичаї

як осердя української культури.
Ім’я особи як параметр Ангела Хранителя, відзеркалення Душі.

Способи вибору ім’я новонародженому. Ім’я як інформаційна матриця (“Как вы яхту назовете, так она и поплывет”).

Хрещення (хрищення) новонароджених та дорослих. Хрестини (христини).

Християнський родинний союз чоловіка й жінки. Церковний шлюб. Співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою. Цивільний шлюб. Позашлюбні стосунки чоловіка й жінки. Морганатичний шлюб. Позашлюбні діти. Бастарди. Похіть. Біблійний та євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру щодо похоті.

Церковне вінчання: надівання і обмінювання перстнями, передшлюбний перстень, рушники, “взірці” для молодят, вінці, “св’яте письмо” для жінки, спільний келих, поєднання рук молодих, зняття вінців і многоліття. Взаємний поцілунок.

Причини тривалого існування вінчального ритуалу.

Урочиста реєстрація церковного шлюбу.

Шлюбні обряди та звичаї різних народів і релігій.

Похіть. Біблійний та євангельський вислів-наказ, вислів навчання морально-побутового характеру щодо похоті.

Шанування пам’яті людини. Обряди, що пов’язані з проводами тіла померлого для погребіння (поховання), (похорон).

Християнський обряд похорону. Поховальне спорядження. Погребальна процесія.

Поховальні звичаї інших народів.


ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 5.
Християнська етика людських взаємин.
Християнські цінності. “Покірна мудрість” або смиренність. Підкорення Божій волі (послух). Перемога добра над злом. Правда. Правдомовність. Щоденні вчинки. Сенс людського життя. Благородство, мудрість, високодуховність. Позитивне почуття втіхи.

Співчутливе ставлення до ближнього. Милосердя. Шанобливе ставлення до ближнього.Незлопам’ятство, вибачення провини. Доброзичливість. Чуйне ставлення до горя і страждань. Безупереджене та шанобливе ставлення до інших. Щедроти. Духовні цінності Терпіння. Гординя. Еготизм як вища стадія гордині. Зневага до інших. Пихатість та захланність.



ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 6.
Найбільші релігійні свята християнства.
Основний зміст найбільших релігійних свят та їх тлумачення.

Особливості їх святкування та церковної служби.

Свята, що не виходять із числа. Різдво, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Успіння Божої Матері, Воздвиження, Покрова Пресвятої Богородиці, Водохреще, Йордана та інші.

Свята, що виходять із числа. Паска (Великдень), Трійця, Масляна, Вербна, Вознесіння Господнє (Ушестя), Переполовення (Права (Переплавна) Середа), Початок Великого поста, Початок Петрова поста, Чистий Четвер та інші.

Повір’я, прикази, прислів’я та прикмети, що пов’язані з найбільшими релігійними святами християнства.

Передсвяткові та святкові страви християн. Кутя, узвар, капусняк, паска, крашанки та інші продукти живлення під час постів, передсвяткових та святкових днів християнства.



ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 7.
Християнські народні свята.
Система християнських правил, прикмет, звичаїв і спостережень. Християнський календар свят різних святих. Народний календар.Особливі дати народного календаря: зимове і літнє сонцестояння, весняне і осінне рівнодення. Найвизначніші зимові, літні, весняні та осінні свята. Християнські пости. Різдвяний або Пилипів (свята чотиридесятниця), Великий Суворий, Слабкий або звичайний, Петрів, Успенський, Одноденні пости. Дні ситої їжі.

Свята як складова частина української культури, християнської етики. Суспільні функції і зміст християнських свят. Обрядові пісні, танці, масові святкові заходи.

Періодичність процесів у природі і відтворення їх в народному календарі. Етимологія назв місяців року та фенологічні дні. Прикмети та прислів’я.

Перелік християнських народних свят

та їх змістовна характеристика.
Християнські народні свята грудня.


  1. грудня - Платона і Романа.

3 грудня - Свято Прокла

4 грудня - Введення у Храм Пресвятої Богородиці. Третя Пречиста

5 грудня - Прокопа

6 грудня - Канун святої Катерини



  1. грудня - Великомучениці Катерини

9 грудня - Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія, Юр’їв день

10 грудня - Зимове знамення

11 грудня - День Сойки

12 грудня - Парамона, Передантрія

13 грудня - Андрія Первозванного

14 грудня - Пророка Наума

17 грудня - Великомучениці Варвари

18 грудня - Сави

19 грудня - Миколи чудотворця (Миколи Зимового)

20 грудня - Амвросія, Андросія

22 грудня - Ганни

25 грудня - Спиридона Сонцеворота


Християнські народні свята січня
2 січня - Гната

4 січня - Анастасія

6 січня - Святвечір, багатий вечір, Багата кутя, Вілія

7 січня - Різдво

8 січня - Богородиці, Свято Матері Божої

9 січня - Степана (Стефана)

13 січня - Меланки, Меланії, Щедрий вечір, Щедра кутя

14 січня - Святого Василя Великого

18 січня - Голодна кутя, Друга Вілія

19 січня - Водохреща, Йордана, Богоявлення

20 січня - Івана Предтечі, Хрестителя

21 січня - Опанаса-Пів-Івана, Різдвяний день

23 січня - Маркіяна

25 січня - Тетяни

28 січня - Отдання, Видання

29 січня - Петра Вериги

31 січня - Опанаса

Християнські народні свята лютого


  1. лютого - Макара

  1. лютого - Оксани Напівзимниці

10 лютого - Юхима

13 лютого - Трьох Святих

14 лютого - Трохима

15 лютого - Стрітення, Громниці, Зимодор

17 лютого - Миколи

20 лютого - Парфенія

21 лютого - Хоми Весногрія

23 лютого - Прохора і Харлампія

24 лютого - Власа

25 лютого - Святого Мелентія

29 лютого - Касьяна
Християнські народні свята березня
4 березня - Казимира

6 березня - Тимофія-Весновія, Хоми

9 березня - Обертіння (Обретіння), Івана Предтечі

13 березня - Василя Плаксивця

14 березня - Євдокії (Явдохи Плющихи)

15 березня - Федот Вітронос

17 березня - Герасим-Граківник

18 березня - Конон-Городник

21 березня - Весняне рівнодення

22 березня - Сорока Святих або Сорока Мучеників

25 березня - Феофана, Святого Григорія Двоєслова, Пана Римського

30 березня - Теплого Олексія

31 березня - Кирила
Християнські народні свята квітня
1 квітня - Дарини, Хризанта

4 квітня - Василя Теплого, Василя Катіжника

7 квітня - Благовіщення

8 квітня - Благовісника, Архангела Гавриїла

9 квітня - Мотрони

11 квітня - Марка, Кирила

14 квітня - Марії

16 квітня - Микити Водопоя

17 квітня - Йосипа- Співця

19 квітня - Федула



Християнські народні свята травня
2 травня - Івана Староперечника

4 травня - Глинов’яза

5 травня - Луки

6 травня - Юрія, Георгія Побідоносця

8 травня - Марка

13 травня - Якова

14 травня - Яреми, Єреми, Єремії

15 травня - Бориса і Гліба, Борисів День

16 травня - Тимофія

18 травня - Ярини

19 травня - Іови

21 травня - Івана

22 травня - Івана (Іоанна) Богослова

23 травня - Симона (Семена) Зилота

24 травня - День Кирила і Мефодія, День слов’янської писемності і

культури


24 травня - Мокія

25 травня - Єпіфана, Єпіфанії

26 травня - Глікерії, Олександра

27 травня - Ісидора

28 травня - Пархома Теплогорія

31 травня - Федота


Християнські народні свята червня
2 червня - Палагея

3 червня - Олени

11 червня - Феодосії

14 червня - Харитона

16 червня - Луки

17 червня - Митрофана

22 червня - Кирила

24 червня - Варфоломіяі Варвари

25 червня - Онуфрия, Онопрія

29 червня - Тихона

30 червня - Мануїла
Християнські народні свята липня
2 липня - Мефодія


  1. липня - Горпини Купальної

  2. липня - Свято Івана Купала

10 липня - Самсона

12 липня - Петра і Павла

13 липня - Полупетра або Петрового Батька

14 липня - Кузьми і Дем’яна

15 липня - Фотія

18 липня - Кирила і Афанасія

20 липня - Євдокії, Єфросинії

21 липня - Прокопа

23 липня - Антонія

25 липня - Прокла

26 липня - Архангела

29 липня - Валентина

31 липня - Івана Багатостраждальника
Християнські народні свята серпня
1 серпня - Мокрини

2 серпня - Іллі

4 серпня - Марії-Магдалини

6 серпня - Бориса і Гліба

7 серпня - Анни

9 серпня - Панталеймона-Паликопа

10 серпня - Смоленської ікони Божої Матері

12 серпня - Сили, Івана

14 серпня - Маковея і Першого Спаса

15 серпня - Стефана

16 серпня - Антона

19 серпня - Спас другий (Великий)

21 серпня - Ємиляна

23 серпня - Лаврентія

25 серпня - Фотія

27 серпня - Феодосія

28 серпня - Успення і Перша Пречиста

29 серпня - Третій Спас або Післясвятого Успеня


Християнські народні свята вересня


  1. вересня - Андрія Стратилата

3 вересня - Тадея

4 вересня - Боголіпа

5 вересня - Луки

6 вересня - Євтихія

7 вересня - Варфоломія

10 вересня - Мусія

11 вересня - Усікновення, Головосіки Іоанна Хрестителя

14 вересня - Семена, Симеона Стовпника

17 вересня - Христодули, Ікони “неопалима Купина”

18 вересня - Захарія та Лисавети

21 вересня - Друга пречиста, Різдво Богородиці

23 вересня - Минодори

24 вересня - Федора

26 вересня - Корнелія Сотника

27 вересня - Воздвиження, Здвиження

30 вересня - Віри, Надії, Любові та їх Матері Софії


Християнські народні свята жовтня
1 жовтня - Ярини

2 жовтня - Трохима

3 жовтня - Дениса

4 жовтня - Кіндрата

5 жовтня - Фотія

6 жовтня - Зачаття Івана Предтечі

8 жовтня - Єфросинії

9 жовтня - Івана Богослова

14 жовтня - Покрова

20 жовтня - Сергія Послушного

22 жовтня - Якова

23 жовтня - Євлампія

28 жовтня - Євфримії

30 жовтня - Осія

31 жовтня - Луки
Християнські народні свята листопада
4 листопада - Казанський день, Казанська Божа Мати

5 листопада - Якова

8 листопада - Дмитра, Змитра

10 листопада - День Параскеви-П’ятниці, Параски

14 листопада - Кузьми і Дем’яна

19 листопада - Павла

20 листопада - Федора

21 листопада - Михайла Архистратига

22 листопада - Мотрини

27 листопада - Пилипа, Заговини, Запусти на Пилипівку

28 листопада - Пилипивський піст, Пилипівка

28 листопада - Матвія, Симеона-Юди




ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 8.
Християнський етикет. Норми поведінки і правила

ввічливості в християнстві.
Признання значності та цінності іншої особи. Пошана та повага. Способи вираження пошани та поваги.

Розуміння розуміння.Відкритість як шлях до пізнання і розуміння. Повага до гідності особи. Гнів і зло, богохульство, злослів’я. Примирення. Каяття. Поновлення довіри, поваги, розуміння. Щирість і довіра. Виконання обіцянок. Чесність. Тактовна і шаноблива поведінка з людьми. Ввічливість. Почуття власної гідності. Почуття своєї особистої гідності. Гордість і гординя. Ставлення до ближнього, доброзичливість. Хвороблива вразливість людини до матеріальних благ або переваг ближнього. Заздрість. Тяжіння до отримання вигоди із всіх життєвих ситуацій. Користолюбність. Здатність любити, прощати, допомогати ближньому. Милосердя.



ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 9.
Використання основ християнської етики та потенціалу

української традиційної культури у навчально-виховному

процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів.
Збереження та популяризація християнської етики як могутнього духовно-творчого потенціалу традиційної української культури. Головні чинники морально-естетичного самооздоровлення, збереження і розвитку української мови, національної свідомості, духовності народу.

Походження української нації, розселення, характерні риси побуту, духовна культура самобутнього етносу.

Моральне вчення та сутність християнства. Місце і роль релігії в українській культурі. Історичні корені духовно-морального виховання в українській родині.

Теоретико-методичні основи викладання курсу “Основи християнської етики в українській культурі”.

Особистісні та професійні характеристики вчителя курсу “ Основи християнської етики в українській культурі”.

Орієнтовна тематика рефератів


  1. Навчальні дисципліни “Етика і естетика”, “Християнська етика в українській культурі”, “Релігієзнавство”, “Історія української культури”, “Історія України”, “Історія науки і техніки”, “Соціологія”, їх місце і роль в навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів.




  1. Основні риси дохристиянських політеїстичних релігій.

Язичество (поганство) як дохристиянська релігія Київської Русі.


  1. Історичні витоки та розвиток монотеїстичних релігій.

Християнство у релігійному просторі світу.
4. Мораль та її роль в суспільному та особистому житті людей Сукупність

моральних правил в українській культурі.


5. Етика і етикет. Християнська етика. Світський та християнський світогляди

у національній культурі.


6. Духовно-виховні та культурологічні аспекти в християнській етиці. Основні.

риси християнських заповідей.


7. Християнська етика родинних взаємин. Сім’я як головний чинник виховання. Моральні відносини в сім’ї.
8. Християнські настанови, обряди та народні звичаї як осердя української

культури.




  1. Християнська етика людських взаємин. Християнські цінності.




  1. Християнські свята як складова християнської етики та української культури.




  1. Основні риси найбільших релігійних свят християнства та особливості їх святкування.




  1. Основні риси християнських народних свят та особливості їх святкування.




  1. Християнський етикет. Норми поведінки і правила ввічливості в християнстві та вимоги щодо їх дотримання.




  1. Методичні засади використання основ християнської етики та потенціалу української традиційної культури в навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ


  1. Основні терміни та визначення в курсі “Християнська етика в українській культурі”.




  1. Яка сутність дохристиянських політеїстичних релігій ?



  1. Яка сутність моноїстичних релігій ?




  1. Яка роль християнської етики і християнськогоетикету в українській культурі ?




  1. Які основні ознаки християнизації побутових традицій та установлених звичаїв українського народу ?




  1. Які основні ознаки християнизації освіти, виховання, науки, мистецтва і української культури ?




  1. Що висловлюється та наказується в біблійних та євангельських заповідях-настановах ?




  1. Як впливає християнська етика родинних взаємин на процес виховання дітей ?




  1. Які основні риси християнських настанов, обрядів та народних звичаїв?




  1. Яке розуміння християнських цінностей та християнських людських взаємин ?




  1. Який основний зміст найбільших релігійних свят християнства та які особливості їх святкування ?




  1. Які основні християнські свята та їх суспільні функції ?




  1. Який зв’язок основних християнських свят з природними процесами та відтворення його в народному святковому календарі ?




  1. Що визначає християнський етикет ?




  1. Які методичні засади використання основ християнської етики та потенціалу української традиційної культури у навчально-виховному процесі вищих та загальноосвітніх навчальних закладів ?


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


  1. Гребенюк Г.Є., Слесик К.М., Філоненко О.С., Стігореско Н.В.

Християнська етика в українській культурі. Навчальний посібник. – Ялта, 2008. – 139 с.


  1. Жуковський В.М. Методика викладання основ християнської етики в

школі. – Острог. Національний університет “Острозька академія”,

2007. – 80 с.


3. Вознюк А.П. Християнське виховання молоді //Просвіта. – 2003. -

№ 4. – С.CAPut!’-22.




  1. Громадська думка про релігію і Церкву в Україні (соціологічні

дослідження Центру ім. О. Розумкова) // Національна безпека і

оборона. – 2004 - № 3 (51). – С. 30-40.


5. Дроздовський О.М. Християнські цінності в освіті та вихованні. – Біла

Церква: Єпархія УПЦ, 2004. – 40 с.


6. Сухомлинський В.О. Моральні заповіді дитинства і юності. – К., 1996.

–323 с.



  1. Матвієнко П.І., Мирошниченко В.І., Тарасовська Л.Г. Народний

календар. Полтава. 2003.- 235 с.





Скачати 291.13 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка