Бібліотечний урок Мета



Скачати 132.41 Kb.
Дата конвертації10.01.2018
Розмір132.41 Kb.
ТипУрок

Бібліотечний урок


Мета: Розповісти учням про можливість «читати» книгу за ілюстраціями; навчити здогадуватися про зміст твору за малюнками, щоб показати прямий зв'язок між ілюстрацією і текстом, заохочувати уважно розглядати ілюстрації в книзі; виховувати бережне ставлення до книги, естетичний смак.

Обладнання: Книги «Лисичка та журавель» з різним художнім оформленням одного і того ж видання.

«Лисичка та журавель»: Українська народна казка / художник В.Голозубов. – К.: Веселка, 1973.

«Лисичка та журавель»: Українська народна казка / художник А.Гілевич. – К.: Веселка, 1982.

«Лисичка та журавель»: Українська народна казка / художник Н.Сердюкова – К.: Веселка, 1990.


Майже у кожній книзі для дітей, особливо для маленьких, -

два автори. Один із них письменник, другий – художник.

С. Маршак



ХІД УРОКУ

І. Організація класу до уроку.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Питання до учнів: "Які книги ви любите читати: з малюнками чи без них?

Свою першу зустріч з книжкою ми всі (навіть і дорослі) починаємо з малюнків, з ілюстрацій.

Слово ілюстрація запозичене з латинської мови, первісне його значення - наочне зображення, освітлення збереглося й донині.

Ілюстрації - це малюнки. які наочно доповнюють друкований текст, зокрема художні твори.

Коли ми беремо в руки книгу, нашу увагу перш за все привертає її оформлення. Зараз важко знайти книгу, в якій не було б жодного малюнка. Ілюстрації мають велике значення, вони полегшують сприймання учбового матеріалу, розвивають нашу фантазію, думку, логіку.

У книгах для маленьких, як правило, багато малюнків. Дитячі книги схожі на свято - яскраві, привабливі, так і просяться, щоб їх вибрали. малюнки передають зміст книги. Діти вчаться читати, а малюнки їм допомагають у цьому.

Красивіф, яскраві, хороші малюнки у книзі - це заслуга художника. Художник та письменник - це автори книги, завдяки яким вона має довершений, привабливий вигляд.

Ілюстрації-малюнки розкривають зміст твору, тому дитина, яка ще не вміє читати, за малюнками може "читати" його.

Художню книгу прикрашають малюнки, акварелі, пейзажі, портрети, орнаменти. Ілюстрації допомагають глибше проникнути в художній твір, зрозуміти характер персонажів. Якість дитячої книги залежить і від змісту, і від якості ілюстрацій.

- Як же створюється ілюстрація?

- Як ви думаєте, чи можна "прочитати" книгу лише за малюнками?

Створити якісну ілюстрацію до літературного твору - справа не з легких.

- А хто створює ілюстрації?

Так, художник. А ще кажуть ілюстратор.

- Як же художник створює ілюстрації?

Насамперед художник читає рукопис майбутньої книги. Знайомиться з героями казки, повісті, оповідання, рогману. Найголовніше для нього - зрозуміти характери, уявити обличчя героїв, фігури, жести, проникнутись твором. Художник для ілюстрації обирає епізоди, що найголовніше розкривають зміст тексту або окремих фрагментів твору. Фантазія художника спроможна творити чудеса. На малюнках оживають герої книги, країни, міста, де відбуваються події. І все, про що розповідає автор, стає близьким і зрозумілим.

Чимало книг для дітей ілюстрували такі талановиті художники, як Іван Їжакевич, Василь Касіян, Михайло Дерегус, Георгій Якутович, Сергій Адамович.



ІV. Опрацювання нового матеріалу.

Сьогодні ми розглянемо різні видання відомої української казки "Лисичка та журавель" проілюстровані такими художниками: Володимиром Голозубовим, Адель Гілевич, Наталією Сердюковою. Ви дізнаєтесь багато нового, станете освіченішими і зовсім по-іншому сприйматимете книжки.

Кожен художник по-своєму ставиться до героїв книги і це відбиваться на його малюнках. Ось чому до одного і того ж твору створюються різні ілюстрації.

ІЛЮСТРАЦІЯ - малюнок, який розкриває і поглиблює зміст тексту. Достатньо поглянути на обкладинку книжки - і одразу стане зрозумілим, про що чи про кого розповідається в ній. Ілюстрації бувають: сторінковими, тобто на всю сторінку, а можуть займати лише частину сторінки.

Розглянемо ілюстрації В.В.Голозубова, вміщені в книзі "Лисичка та журавель" (К.: Веселка, 1973).

Обкладинка книги яскраво свідчить про те, що на читача чекає зустріч з українською казкою. Вона ознайомлює дітей з побутом селян, з небагатим оздобленням сільської хати, з найбільш поширеними на селі знаряддями праці, речами домашнього вжитку. Ще навіть не розгорнувши книгу, ми бачимо головних героїв казки: працівника журавля, зайнятого гончарною справою, і гарно вбрану лисичку, яка завітала до нього з порожніми кошиками.

Перегорнувши першу сторінку, опиняємося в казці й стаємо свідками зустрічі лисички і журавля в лісі. На малюнку зображений звичайний буденний день села. Кожен зайнятий своїми повсякденними справами. Журавель з косою іде до лісу, щоб накосити сіна, а лисичка з лисенятком вже назбирали грибів і повертаються додому. Важливим доповненням обстановки є наявність додаткових персонажів, які в казці не згадуються, але дають змогу художнику більш повно відтворити колорит буденного життя села. Це і котик з вудкою, який поспішає на риболовлю, і козенятко, яке залюбки ловить рибку і слухає веселу гру сопілкаря-жабеняти, і хазяйновиті миші, одна з яких іде згрібати сіно, а інша поспішає до млина, щоб обмолотити зібраний у полі врожай.

Наступний розворот дає змогу читачам разом із журавлем потрапити до лисиччиної хати. І що ж ми бачимо? Журавель, як вихований гість, приходить на гостину не з порожніми руками. Він приносить квіти господині й смачні гостинці для її лисенят. Лисичка ж , у свою чергу, виявляє себе прекрасною господаркою. Стіл білою скатертиною застелила, каші наварила, курячу лапку приготувала, ще й повний горщик вареничків наліпила. Та, як кажуть у народі: "Уміла готувати, та не вміла подавати!" Про це дізнаємося на наступній сторінці. Лисичка потихеньку кашку з тарілки злизує та хитрими оченятами на журавля дивиться. а той сидить собі, сумно дзьоба повісивши, бо не може страви скуштувати. А навколо всім весело: лисенята із задоволенням пригощаються журавлевими гостинцями, мухи - і ті вареничка з горщика витягли, щоб поласувати. А журавлеві на частування більше сподіватися не доводиться. Бо сама господиня йому про це так сказала: "Вибачай, Журавлику, що мала, тим тебе й приймала, а більше нема нічого. Хоча, якщо уважно подивитися на ілюстрацію, можна побачити, що й курячу лапку вона приховала, накривши її рушничком, та й горщик з вареничками на печі стоїть, майже не помітний.

Наступна сторінка книги розповідає про прихід лисички до журавля. Як виявляється, і журавель - гарний господар. У хаті в нього чисто, прибрано, стіл застелено скатертиною, на столі стоїть глечик зі стравою. Та й смачно ж вона пахне! Навіть лисичка, коли зайшла до хати, не втрималася, щоб не облизатися. Бо, як видно з малюнка, прийшла вона не лише для того, щоб у журавля пообідати, а ще й для того, щоб і додому не з порожніми руками повернутися, бо в лапках тримає два порожні кошики. А в хаті у журавля всі ситі, задоволені: і котики, і жучки, і мушки.

Перегорнувши сторінку, бачимо, як лисичка намагається до страви дістатися. "От лисичка до глечика - голова не влазить! Вона сюди, вона туди, вона й боком, і лапкою, і навстоячки, і зазирати, й нюшити ... Аж н6а стіл добулася - нічого не вдіє!"

Тому на наступній сторінці бачимо, як журавель сам заходився поратися біля глечика зі стравою, а лисичці нічого не залишилося, як сумно спостерігати за ним і ковтати слинку.

"Ох і розгнівалася ж Лисичка! Так розсердилася, що йподякувать забула як годиться, чемним бувши". Про це розповідає остання ілюстрація, вміщена в книзі. Лисичка вийшла за ворота з гордо піднятою головою, однак надзвичайно ображена. На це вказують незадоволений вираз її обличчя й порожні кошики в лапках. А журавель, як і годиться доброму господареві, провів її до воріт і з сумом дивиться услід, оскільки зна., що нічого після цієї пригоди лисичка не зрозуміла і більше не буде з ним товаришувати.

Як бачимо, В.Голозубов своїми ілюстраціями передає власне ставлення до героїв казки. Не виникає сумніву, що художник з симпатією ставиться до журавля, який намагається допомогти лисичці зрозуміти загальнолюдську істину: "Як гукають, так і відгукуються!" (або "Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють". І в той же час, не зважаючи на те, що лисичка в його ілюстраціях виявляє такі негативні риси характеру, як хитрість, жадібність, художник по-справжньому переживає, що вона не визнала своєї провини перед другом. Завдяки вміщеним у книзі ілюстраціям, які є своєрідним доповненням тексту, дають змогу дітям зробити такий висновок після ознайомлення з казкою: не може бути другом той, хто дбає лише про себе, хто не може вчасно визнати своєї провини перед іншими.

Малюнки В.Голозубова є своєрідним, його манера малювання не дає змоги сплутати його роботи з роботами інших художників. Важливе значення надає художник другому плану малюнка, знаходить такі деталі, які розкривають особливості життя головних героїв твору, доповнюють їх характеристику. Такий підхід до зображеного не може залишити байдужими читачів, які тримають у руках книгу. Виникає постійне бажання ще і ще раз більш уважно розглянути малюнки, щоб нічого не пропустити, з одного боку, а з іншого - щоб виділити головне.

Однак дещо інші висновки можна зробити після читання-розгляду книжки "Лисичка та журавель" (К.: Веселка, 1982), ілюстрованої художником Адель Гілевич. На першому розвороті художниця досить виразно зображує, як лисичка запрошує журавлика до себе на гостину. Вираз її обличчя переконує читачів у правдивості слів: "Приходь, журавлику, приходь, лебедику! Я для тебе - як для себе". Та й пригощати журавлика буде чим. Адже не просто так ходила лисичка лісом - назбирала повний кошик грибів, а журавлик, у свою чергу, лісовими ягідками розжився.

На другому розвороті бачимо, як журавель іде в гості. Одягнув свого найкращого жупана, жовтого капелюха. Справжній красень! Іде, пишається собою, навіть очі заплющив від задоволення. А в крилі кошика з гостинцями (лісовими ягідками) тримає. Лисичка ж, видно, вже давно на гостя чекає - у віконечко виглядає.

Наступний малюнок ілюструє, як лисичка журавлика пригощає. Сама сидить, тарілочку до себе ближче підсунула та потихеньку язичком кашу злизує. А журавлик сидить собі, дзьоба роззявивши, та лише дивиться на неї. А в горщику, що стоїть на поличці, мабуть, ще багатенько каші лишилося. На мотузці сушені грибочки висять, а в банці ще й засолені бачимо. Та лисичка говорить журавлику, що частувати більше нічим. Це дає змогу читачам переконатися в тому, що і в цій казці, як і в багатьох інших, лисичка залишається лисичкою - хитрою, улесливою, брехливою.

Перегорнувши сторінку, бачимо, як уже лисичка іде до журавля. Вбралася вона по-святковому. Одягла вишитий жупан, узула червоні чобітки, зав'язала нову хустку (що відповідає українській народній традиції). Та й не з порожніми руками вона йде - несе кошик з грибочками на гостинець хазяїну. А журавель її біля тину зустрічає.

Наступна ілюстрація дає змогу наочно переконатися в тому, що лисичці дуже хочетьсяпокуштувати приготовану журавлем страву. Та ніяк не вдається: не може встромити у вузьку шийку глечика свою мордочку. А журавель сидить собі на стільці, розкрив дзьоба, ніби щось говорить, і правим крилом розмахує. Цією ж ілюстрацією художник дає право читачеві не повірити словам журавля: "Вибачай, лисуню, що мав, то тим і приймав. Та вже більше нічого не маю на гостину", бо Гілевич прикрашає свою ілюстрацію низками часнику та перцю, які висять у хаті журавля, а в печі важко не помітити ще один глечик (вже з широкою шийкою), прикритий біленькою хусточкою. Ось чому й бачимо на останній сторінці книги ображену лисичку і самовдоволеного журавля.

Після читання-розгляду цієї книги можна зробити такий висновок: Жоден із зображених персонажів не викликає симпатії. Кожен з них виявив свою нездатність дружити. І лисичці, і журавлеві, як виявляється після аналізу вміщених у книзі ілюстрацій, притаманні негативні риси характеру - жадібність, брехливість. До того ж не можна залишити поза увагою і прагнення журавля до помсти. Йому не сподобалося, як його прийняла лисичк4а, то й він вирішив віддячити їй тим же. Це свідчить про недалекоглядність і недостатній розум журавля. Або, навіть, про його підступність. Можливо, він просто вирішив для себе, що не буде більше дружити з лисичкою після тієї образи, яку пережив у неї в гостях, то й водночас помстився за образу і розірвав дружні стосунки з лисичкою. Нічого не варта така несправжня дружба. То й жалкувати за нею нічого!

Отже, як бачимо, скільки є книжок, які містять один і той же твір, але ілюстрованих різними художниками, стільки знаходимо різних трактувань змісту цього твору. Кожен ілюстратор приносить у книжку щось своє, акцентує увагу на тих рисах характеру героїв та їх стосунки, які найбільше вразили саме його.

Розглянемо ще одну книжку "Лисичка та журавель" (К.: Веселка, 1990). Художник-ілюстратор - Наталія Сердюкова. У цій книзі вміщено однойменну українську народну казку в літературній обробцйі І.Франка. Це означає, що від казки, вміщеної в розглянутих вище книгах, вона відрізняється мовним оформленням, суть же її залишається незмінною.

Оформлення титульної сторінкивідповідає всім вимогам. З неї ми дізнаємось про назву вміщеної в книзі твору. Відповідно до ілюстрації можемо зробити правильне припущення про те, що це казка, та ще й українська, оскільки головні герої зображені в національному вбранні, ідуть побіля річки й про щось захоплено розмовляють.

З першої ілюсьрації дізнаємось, що лисичка і журавель, дуже різні. Живуть у різних умовах: лисичка- в лісі, а журавель - біля річки. Кожний по-своєму веде господарство. Журавель полюбляє ласувати рибкою, а лисичка - бубличками та сметанкою чи молочком.

Наступний розворот книги переконує читачів у тому, що лисичка - прекрасна господиня. Вона живе не сама, а разом з мишенятами. Дбайливо ставиться до них. Наваривши смачної кашки, вона, насамперед, нагодувала "від пуза" своїх маленьких улюбленців. Журавель на цій ілюстрації постає справжнім франтом: у жупані, з червоним бантом на шиї, з капелюхом, прикрашеним лататтям, та букетом великих червоних маків. Далі, перегорнувши сторінку, ми бачимо святковий стіл, за яким сидять лисичка і журавель. Перед кожним стоїть тарілка з кашею. Лисичка перехилила свою тарілочку і злизує кашку язичком, а журавель намагається дзьобати кашу зі своєї тарілки, та нічого не виходить. На столі стоїть повний горщик з кашею, на плетеній тарілочці лежать смачні бублички з маком. червонобокі яблучка. Бери, що хочеш! Саме так і вчинило одне мишеня: взяло бубличка і їсть залюбки. Тому стає зовсім не зрозуміло, чому це журавель розмовляє з лисичкою "пісним голосом". Чим же він невдоволений: лисичкою чи собою, тим, що не зміг пояснити, що з тарілки йому незручно їсти?

Наступна ілюстрація розповідає про прихід лисички до журавля. Лисичка причепурилася, іде до журавлика весела, несе йому в подарунок букет лісових квітів та ще й , мабуть, повний кошик гостинців, бо дбайливо обв'язала його біленькою хусточкою. А журавель тим часом не байдикує, наполегливо працює - смачну страву готує, та не сам, а з жабками-помічницями. Журавель бурячки кришить, а жабка дбайливо складає їх у глечик з вузькою шийкою. Інша скрекотушка моркву в річці миє.

На наступній сторінці бачимо, як бідна лисичка не може до смачної страви дістатися. Журавель же здалеку на неї самовдоволено поглядає, а жабки сидять, весело посміхаються й ніби чекають, що ж воно буде далі. А далі - остання сторінка й кінець казки. На малюнку бачимо засмучену, ображену лисичку, яка сидить і гірко плаче. А від неї з гордо піднятою головою, не звертаючи уваги на гіркі сльози колишньої подруги, відходить переконаний у своїй правоті журавель.

У зв'язку з прочитаним і побаченим самі собою напрошуються такі висновки: не можна залишатися байдужим до горя лисички. Вона хотіла товаришувати з журавлем і робила все для цього, а він повівся, як нікчема: затаїв образу на лисичку за те, що виявив невиправдану сором'язливість, не зміг через вдавану скромність забезпечити собі комфортне перебування в гостях, а потім за це в себе вдома зіпсував настій лисичці, глибоко образив її своєю поведінкою. То, мабуть, не варто лисичці сумувати за таким "другом", якщо не може свою дрібну образу ставить вище за справжню дружбу.

Ми розглянули три книги, у яких вміщено українську народну казку "Лисичка та журавель" і зробили різні висновки стосовно характеру та поведінки дійових осіб, хоча в тексті твору подібні вказівки майже відсутні. Незважаючи на те, що кожен читач по-своєму бачить і розуміє героїв казки, усім варто зрозуміти головне: якщо назвався другом - умій дружбу підтримати і зберегти! І саме ця думка об'єднує такі різні за своїми ілюстраціями книги, в яких вміщено казку "Лисичка та журавель".



ВИСНОВОК: Кожен художник малює по-різному, але завжди малюнок відповідає твору. Отже, щоб створити ілюстрацію, треба ознайомитися з текстом. визначити, через які образи та ерізоди можна виразно передати мовою ілюстрації ідею твору.

V. Підсуток уроку

- Що таке ілюстрвція?

- Які бувають ілюстрації?

- Хто їх створює?

- Для чого потрібні в книжках ілюстрації?

ПАМ’ЯТКА

(роздатковий матеріал для дітей)


РОБОТА З ІЛЮСТРАЦІЯМИ ХУДОЖНИКІВ ДО КАЗКИ
У роботі з ілюстраціями використовуються такі прийоми, як самостійний неквапливий розгляд ілюстрацій дітьми та бесіди за їх змістом.

1. Чи подобається тобі ілюстрація?

2. Чи відповідає вона прочитаній казці? Чому ти так гадаєш?

3. Що зображено на першому (другому) плані? ... в центрі? ... зліва (справа)?

4. Як ти гадаєш, що в цій ілюстрації найголовніше?

5. Яку думку виразив художник?

6. У чому художник дотримується тексту?

7. Які зображувальні засоби використані художником?


РОБОТА НАД ЗОБРАЖЕННЯМ ДІЙОВИХ ОСІБ
1. Хто зображений на малюнку?

2. Як підійшов художник до дійових осіб: дає тільки портрет персонажу чи показує його у стосунках з іншими?

3. Які риси характеру та зовнішнього вигляду героїв казки вдалося передати художнику?

4. Як передав художник внутрішній стан героя?

5. Як ним передані радість (сум), образа, журба?

Порівняння ілюстрацій до казки, виконаних різними авторами.

Використана література:

Коваленко О. Ілюстрована дитяча книга: читаємо, розглядаємо, спілкуємося. / Початкова освіта № 19, 2006, с. 6 – 11.

«Лисичка та журавель»: Українська народна казка / художник В.Голозубов. – К.: Веселка, 1973.

«Лисичка та журавель»: Українська народна казка / художник А.Гілевич. – К.: Веселка, 1982.



«Лисичка та журавель»: Українська народна казка / художник Н.Сердюкова – К.: Веселка, 1990.


c:\users\администратор\desktop\оля 22222\img_3315.jpg
c:\users\администратор\desktop\оля 22222\img_3320.jpg

c:\users\администратор\desktop\оля 22222\img_3322.jpg

Скачати 132.41 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка