Звучить «Елегія» М. Лисенка Учитель. «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте»



Скачати 68.52 Kb.
Дата конвертації16.01.2018
Розмір68.52 Kb.

На сцені – прикрашений вишитим рушником портрет Лесі Українки. Під портретом плакат із словами:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

(Звучить «Елегія» М. Лисенка)

Учитель. «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст цієї слабосилої, хворої дівчини. У неї є свій пафос, своє власне слово… Вона сама має що сказати читачам, у самої наболіло на душі чимало, у самої поетичне слово доспіло і сиплеться, мов золота пшениця».

ЇЇ називають співачкою «досвітніх вогнів», українською Сaпфо, дочкою Прометея. А для нас – вона просто Леся Українка. Сьогодні, 25 лютого, минає 140 років з дня народження геніальної поетеси. Розпочинаємо свято «Дочка Прометея».



Перша учениця. «Дитячі роки Лесі Українки».

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач, в одруженні – Квітка) народилася 25 лютого 1871 року в Новгород-Волинському. Зростала в інтелігентній і революційно настроєній родині, яка мала давні волелюбні традиції. Лесин дід по матері – Яків Драгоманов – був декабристом, а дядько – Михайло Драгоманов – відомим публіцистом, істориком, громадським діячем. Переслідуваний урядом, він емігрував за кордон і в Женеві організував вільну друкарню, в якій видавалися твори прогресивних українських письменників, гостро виступав проти царя. Батько – Петро Антонович Косач – юнаком брав участь у студентському русі, за що й був виключений з Петербурзького університету. Мати Лесі – Ольга Петрівна Косач – відома українська письменниця, що друкувалася під псевдонімом Олена Пчілка.

Маленька Леся не тільки захоплювалася казками, а й створювала їх сама. Дуже любила гратися в гру «Юнак і біла Віла», яку сама складала на основі сербських пісень. Гралися малі Косачі і в «Одіссею», також придуману Лесею за мотивами однойменного античного твору. Тоненька, ніжна і вразлива Леся завжди була Андромахою – втіленням усього доброго. А ще золотоволосій дівчинці подобалося зображати Жанну Д’Арк.

Косачі не цурались трудящого люду, і їхні діти близько сходились з дітьми селян. Від своїх маленьких друзів Леся дізнавалася про безпросвітну нужду в курних хатах, хвороби, непосильну фізичну працю. Все це лягало на вразливе серце малої дівчинки, відгукувалося нестерпним болем, що згодом вилився на папір вогненним словом протесту.



Показуємо на мультимедійному екрані фото маленької Лесі (1878-1879).

Перші спроби віршувати були в Лесі не примхою, забаганкою, а емоційною відповіддю на те, що її схвилювало. Так, перший вірш «Надія» написаний у 1880 році під враженням трагічної події, яка сталася в сім’ї Косачів - Лесину тітку, з боку батька, Олену Антонівну Косач було заарештовано у Петербурзі і засуджено до п’яти років заслання.



Вірш «Надія»

В 1881 році Леся тяжко застудилася на річці Стир. З цього часу почалася «тридцятилітня війна» з тяжкою і невиліковною на той час хворобою – туберкульозом. Одержала початкову освіту дівчина вдома. У Київ на навчання поїхав брат Михайло, з яким Леся доти майже не розлучалась. Від’їзд Михайла в гімназію збігся з тяжкою для Лесі операцією на руці, після якої вона вже не могла грати на фортепіано. Невдовзі довелося відмовитися і від запальних дитячих ігор, і від мрії про будь-який навчальний заклад. Отож Леся Українка через хворобу не вчилась в жодній школі. Але вона так наполегливо здобувала знання самостійно,що стала однією з найосвіченіших жінок у Європі.



Друга учениця. «Юність Лесі Українки».

На роки юності Лесі Українки припадає значна частина творів. Молодий талант швидко міцнів.

1893 року у Львові побачила світ перша книжка поетеси « На крилах пісень». Критика схвально зустрічає прихід в літературу обдарованої,сильної натури. Її вітають рідні та друзі.

Вірш «На шлях я вийшла ранньою весною»

Молода авторка внесла в українську літературу новий свіжий струмінь,новий вогник. Леся пробує себе і в науці. Вона глибоко вивчає філософію, мистецтво,іноземні мови, історію, пише для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних слов’ян» українською мовою. Зовсім молодою вона познайомилась з М.Павликом та І.Франком.

( На мультимедійну дошку спроектовані світлини М.Павлика та І.Франка).

Ці відомі письменники та громадські діячі мали великий вплив на формування світогляду юної поетеси. Вона мала особисті зв’язки з нелегальними студентськими гуртками, київським “Союзом боротьби за визволення робітничого класу». Царська охранка не без підстав запідозрювала Лесю Українку. У Гадячі, Немирові, у Києві – всюди вона знаходилась під «недремним» оком агентів царської жандармерії.

Восени 1896 року російський цар і цариця виїхали за кордон у дипломатичну подорож. Після відвідин Австрії, Німеччини, Англії вони прибули до Парижа. Французький уряд влаштував пишну зустріч коронованим катам російського народу, а деякі письменники й артисти присвятили їм улесливі вірші та пісні. Передова громадськість Росії була обурена такою ганебною поведінкою французьких митців. Але публічно висловити свою думку могла лише Леся Українка. Гнівом і осудом пройняти її стаття « Голос однієї російської ув’язненої».

Учениця – Леся Українка. Ганьба лицемірній лірі, улесливі струни якої наповняли акордами зали Версаля… Ганьба вільним поетам, які перед чужинцем дзвонять ланками своїх добровільно накладених кайданів. Неволя ще мерзотніша, коли вона добровільна. Чи знаєте ви, славні побратими, що таке убожество? Убожество країни, яку ви називаєте такою великою? Так, Росія величезна. Росіянина можна заслати аж за край світу, не викидаючи поза державні межі…Наші царі перевищили царів єгипетських своєю схильністю до масивного.

Третій учень(продовжує).

30 СІЧНЯ 1907 року на квартирі Косачів у Києві був проведений обшук. Поетесу заарештували й відправили в поліцейську дільницю. Відтоді до кінця життя Лесю супроводжував пильний нагляд поліції.



Четверта учениця. « Леся і Сергій Мержинський».

Сильна духом, кришталево чесна і безкомпромісна, поетеса могла покохати тільки таку людину, яка була б її ідейним другом, товаришем по боротьбі. Пропагандист революційного руху на Україні Сергій Мержинський став для Лесі тією єдиною людиною, якій вона віддала свої гарячі почуття. Та тяжка недуга – туберкульоз легень – прикувала Мержинського до ліжка. Він помирав у далекому Мінську і знав ,що помирає. Знала про й Леся, але в листах і при зустрічах приховували одне від одного страшну правду. Чотири рази на рік за 1901 рік побувала Леся Українка в Мінську. Власна хвороба, матеріальні нестатки не могли перешкодити її поїздкам, бо вона розуміла, що дуже потрібна Сергієві. 16 березня коханий помер у неї на руках. У цю ж ніч Леся написала одну із своїх найтрагічніших і найкращих поем – поему «Одержима».



Сергієві Мержинському вона присвятила багато творів. Один з найкращих – «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами».

Дівчина – Леся Українка – читає неповторну ліричну поезію в прозі –

«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами».

П’ятий учень. «Дочка Прометея».

«… В міфі про Прометея,- писала Леся,- поки Прометей, наперекір Зевсові, не здобув для людей вогню з неба, то люди жили, як « сонні мари», як дикуни, гірше звірів, і хоч сам Прометей постраждав за свій вчинок, але люди стали краще жити, ніж жили до того часу…» Уже з тих слів можна зрозуміти, чому таким близьким для Леся Українки був образ титана-богоборця. Леся сприймала Прометея не як бога чи рівного богам, а як героя, що заради людей пішов на страждання. Образ Прометея був для Лесі взірцем волелюбності, нескореності, непереможності, який додавав сили в особистому змаганні з хворобою, стійкості серед життєвих бур.

У поезіях Лесі Українки образ Прометея зустрічається досить часто. Міфічний богоборець постає в творах «Сон», «Ніобея», «Товаришці на спомин», «Іфігенія в Тавріді», «У катакомбах» то бунтарем, то повстанцем, то революціонером. Борців за народну справу поетеса називає нащадками Прометея, а слуг царського уряду – «бридкими гадюками».

Брати мої , нащадки Прометея!

Вам не орел розшарпав груди горді,-

Бридкі гадюки в серце уп’ялись.

Поетеса розуміла, що революційна боротьба потребує багато фізичних сил, а в неї їх так мало. Проте це не змусило її зректися прометеївської боротьби за кращу долю народу.



Тяжкий твій спадок батьку Прометею,

Та я, дочка твоя, прийму його…

Ці слова можна вважати Лесиною клятвою, від якої вона ні разу не відступала за все своє життя. Полум' яним поетичним словом поетеса закликала трудящих не коритися гнобителям, «з долею битися», змальовувала яскраві картини революційної боротьби. Так, головним героєм поеми «Давня казка» є повсталий народ.

Учні інсценізують уривок з поеми «Давня казка».

Повстанець. В мужика землянка вогка,

В пана хата на помості;

Що ж, недарма люди кажуть,

Що в панів біліші кості!

Жінка. У мужички руки чорні,

В пані рученька тендітна;

Що ж, недарма люди кажуть,

Що в панів і кров блакитна



Другий повстанець. Мужики цікаві стали,

Чи ці кості білі всюди,

Чи блакитна кров поллється,

Як пробити пану груди?



Повстанець. Нас таки чимале військо,

Маєм свого отамана,

Він у нас одважний лицар,

Врешті, він знайомий пана…



Ведучий. Ось одного разу чує

Граф лихі тривожні вісті:

Донесла йому сторожа,

Що не все спокійно в місті,

Що співці по місту ходять

І піснями люд морочать,

Все про рівність і про волю

У піснях своїх торочать.



Бертольдо. Що се, що?

Гей, ловіть співця, в’яжіте!

У тюрму його, в кайдани!

Та скоріш, скоріш біжіте!



Повстанець. Гей, біжіте, панські слуги,

Та ловіте вітра в полі!

Не турбуйся ти даремно,

Все одно,вельможний пане,

Вловиш нас сьогодні десять,

Завтра двадцять знов настане!



Поет. Тож підіте і скажіте,

Що, поки я буду жити,

Не подумаю довіку

Зброї чесної зложити!



Шоста учениця.

Улюбленим жанром Лесі Українки з середини 90-х років стає жанр драматичної поеми. Усього вона створила 18 таких поем.

У 1911 році Леся пише свою лебедину пісню –драму-феєрію « Лісова пісня». В образі Мавки поетеса зображує людину нового суспільства, благородну, чесну, красиву.

Померла видатна дочка України 1 серпня 1913 року в Грузії. Леся Українка своїм могутнім талантом прославила рідний край, свій народ, землю, на якій народилася. Її поетичне слово наповнює душі читачів силою, мудрістю,ліризмом.



Пророчими стали слова великої поетеси:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

Учні показують уривок з драми-феєрії « Лісова пісня».

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка