Звіт про науково-дослідну роботу оцінка ефективності та оптимізація діяльності фінансових посередників (проміжний) Етап 1 еволюція процесу становлення та сучасні тенденції розвитку фінансового посередництва начальник ндч



Сторінка8/9
Дата конвертації08.07.2018
Розмір0.78 Mb.
ТипЗвіт
1   2   3   4   5   6   7   8   9

4.3 Напрями й перспективи удосконалення системи освіти фахівців для фінансових посередників


На сьогодні в Україні в системі післядипломної освіти функціонує понад 500 навчальних закладів та підрозділів вищих навальних закладів державної та недержавної форм власності, з яких близько 200 вищих навчальних закладів післядипломної освіти підпорядковані Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, які потенційно можуть вести підготовку та перепідготовку кадрів для фінансових посередників.

Інші центральні органи виконавчої влади мають власну мережу закладів, серед яких найбільш вагомі – аграрна, промислова та транспортна галузі.

Через систему післядипломної освіти щорічно проходить більше 300 тис. фахівців, у тому числі близько 50 тис. отримують вищу освіту з 58 спеціальностей.

Враховуючи потреби на ринку праці, на сьогодні в Україні формується інфраструктура перепідготовки кадрів з питань банкрутства, конкурентоспроможності, охорони інтелектуальної власності, пенсійної системи, фахівців по роботі з цінними паперами, фінансового контролю, фінансовим послугам тощо. Сформована мережа закладів з професійного навчання державних службовців, керівників підприємств, військовослужбовців, звільнених в запас, митників тощо. Відкриваються нові спеціалізації напрямів перепідготовки для роботи в нових господарських структурах і ланках малого підприємництва, у банківській справі, страховій діяльності.

З метою удосконалення післядипломної освіти відповідно до Закону України “Про вищу освіту” (нова редакція) розроблено проект Положення про післядипломну освіту, а також проекти нормативних документів з післядипломної освіти, зокрема:


  • методичні рекомендації щодо організації навчального процесу у закладах післядипломної освіти;

  • методичні рекомендації щодо розробки навчальних планів і програм для підвищення кваліфікації фахівців;

  • форми статистичної звітності для закладів післядипломної освіти та інструкції щодо їх заповнення.

У Програмі економічних реформ України на 2010-2014 рр. “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” яку розробив Комітет з економічних реформ при Президентові України стверджується, що одним із пріоритетних напрямків Програми визначено реформу системи освіти [49]. Метою реформи освітньої галузі визначено підвищення конкурентоспроможності української освіти, інтеграція системи української освіти в єдиний європейський освітній простір.

На початку реалізації реформ ситуація у сфері освіти характеризувалася такими проблемами:



  • невідповідність якості освіти сучасним вимогам;

  • недостатня доступність освіти;

  • неефективність механізму державного фінансування системи освіти;

  • наростання диспропорцій між підготовкою фахівців і попитом на них на ринку праці;

  • відсутність єдиного освітнього простору [49].

Причинами вказаних вище проблем були:

  • відсутність єдиної системи управління якістю освіти та її моніторингу;

  • відсутність державних норм визначення вартості освітніх послуг у вищих і професійно-технічних навчальних закладах;

  • неефективність норм бюджетного фінансування;

  • обмеженість автономності й відсутність реальних стимулів для ефективнішого використання бюджетних і залучених коштів у навчальних закладах (зокрема в умовах скорочення контингенту тих хто навчається);

  • неефективність моніторингу потреб ринку праці, відсутність урахування сучасних потреб роботодавців системою професійно-технічної та вищої освіти;

  • неузгодженість дій державних структур при плануванні потреби у фахівцях [49].

Для подолання означених проблем визначені першочергові завдання реформування освітньої галузі:

  • створення єдиного освітнього простору, удосконалення системи управління освітою;

  • підвищення якості освіти;

  • забезпечення доступності до якісної освіти, спадкоємності рівнів освіти протягом життя.

Змістом реформи передбачається:

  • удосконалити системи управління освітою;

  • підвищити самостійність навчальних закладів у розпорядженні фінансовими ресурсами;

  • оптимізувати мережу навчальних закладів з урахуванням демографічної й економічної ситуації та необхідності підвищення якості освіти (створити освітні округи, оптимізувати мережу навчальних закладів; завершити процес передачі функцій з оперативного управління професійно-технічними навчальними закладами);

  • підвищити якість та конкурентоспроможність освіти;

  • розробити нові державні стандарти

  • розробити національну систему оцінювання якості освіти;

  • створити у навчальних закладах середовища, що сприяє збереженню здоров'я;

  • запровадити інформаційно-комунікаційні технології у навчальних закладах;

  • узгодити кваліфікаційні характеристики, стандарти і навчальні програми з освітньо-кваліфікаційними вимогами робочих місць;

  • мотивувати роботодавців до участі в підготовці навчальних програм, узгодити з ними освітні і професійні стандарти; переорієнтувати навчальні плани на збільшення частини практичного компонента; масштабно запровадити програми стажування на виробництві;

  • розподілити у вищих навчальних закладах навчальні програми академічного та практичного профілю, розвивати професійно-орієнтовану вищу освіту;

  • забезпечити доступність освіти;

  • запровадити Національну рамку кваліфікацій;

  • створити умови для безперервності та доступності освіти [49].

Механізми проведення реформи системи освіти мають широкий аспект. Серед них найбільш вагомими є законотворчий (створення належної законодавчої та нормативної бази), економічний (розроблення механізму оптимізації фінансування навчальних закладів), кадрова робота (підбір, розстановка, підвищення освітнього рівня), експериментальна робота тощо.

У проведенні реформи системи освіти чітко визначені наступні етапи:

I етап був до кінця 2010 року. Основними досягненнями 2010 року по впровадженню реформ у системі освіти стали:


  • розроблено та затверджено Порядок працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням;

  • вдосконалено Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики;

  • продовжено роботу щодо передачі вищих навчальних закладів до сфери управління Міністерства тощо [49].

II етап проходить зараз з 2011 – до кінця 2012 року й передбачає удосконалення законодавчої бази щодо диверсифікованості джерел фінансування освіти, розширення автономії вищих навчальних закладів у навчальній, науковій, фінансово-господарській діяльності, участь України в міжнародних рейтингах вищих навчальних закладів, удосконалення нормативного забезпечення освіти тощо [49].

III етап (2013 р. – до кінця 2014 р.) передбачає запровадження Національної рамки кваліфікацій; запровадження стандартів, що ґрунтуються на компетенціях, у професійно-технічній освіті; розробка професійних стандартів і модульних програм навчання, на формування компетенцій не менше ніж за 150 професіями; обладнання 100 % загальноосвітніх навчальних закладів сучасними комп'ютерними комплексами, підключення їх до мережі Інтернет, присутність вищих навчальних закладів України в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів тощо [49].

Критеріями оцінки ефективності проведення реформ у системі освіти було: виконання державних цільових програм; тенденція до підвищення якості освіти, відповідність якості освіти сучасним вимогам, забезпечення доступності освіти, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту, методичні засади прогнозування потреби у фахівцях на ринку праці; розширення мережі дошкільних навчальних закладів, розроблення нормативної бази для введення альтернативних форм здобуття освіти; ефективність використання фінансових ресурсів тощо.

Підвищення якості й конкурентоспроможності освіти:



  • створення нових державних стандартів для всіх рівнів освіти; запровадження стандартів, що ґрунтуються на компетенціях у професійно-технічній освіті;

  • розроблення національної системи оцінювання якості освіти; створення незалежних кваліфікаційних центрів, у т.ч. для підтвердження кваліфікації в європейській системі стандартів; стимулювання створення незалежних національних рейтингів шкіл, ПТУ, ВНЗ та інститутів післядипломної освіти;

  • створення умов для раннього виявлення творчих нахилів, забезпечення у навчальних закладах середовища, що сприяє збереженню здоров’я;

  • широке запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальних закладах;

  • узгодження кваліфікаційних характеристик, стандартів і навчальних програм з освітньо-кваліфікаційними вимогами робочих місць та вимогами для фахівців фінансових посередників;

  • мотивація роботодавців до участі в підготовці навчальних програм, узгодження з ними освітніх і професійних стандартів; переорієнтація навчальних планів на збільшення частини практичного компонента; масштабне запровадження програм стажування на виробництві [49].





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка