Звіт про науково-дослідну роботу оцінка ефективності та оптимізація діяльності фінансових посередників (проміжний) Етап 1 еволюція процесу становлення та сучасні тенденції розвитку фінансового посередництва начальник ндч



Сторінка4/9
Дата конвертації08.07.2018
Розмір0.78 Mb.
ТипЗвіт
1   2   3   4   5   6   7   8   9

3 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА В УКРАЇНІ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

За своєю суттю фінансове посередництво являє собою професійну діяльність як банківських, так і небанківських фінансових установ, спрямовану на задоволення фінансових потреб позичальників та кредиторів, шляхом надання їм необхідних фінансових послуг. Однак світова фінансова криза 2008 р. мала значний негативний вплив на розвиток вітчизняного фінансового сектору, поглибивши проблему невідповідності його стану динамічно зростаючим вимогам економіки України [21].



Проаналізуємо стан діяльності фінансових посередників на ринку фінансових послуг України під впливом світової фінансової кризи.

Відомо, що у структурі фінансових посередників на вітчизняному ринку переважають саме банківські установи. Проте до переваг парабанківських фінансових посередників слід віднести той факт, що їх розвиток створює конкуренцію банкам, опосередковано стимулюючи останніх підвищувати якість послуг, які ними надаються. Крім того, небанківські фінансові установи можуть здійснювати такі операції, реалізація яких комерційними банками взагалі заборонена.

З огляду на це, одним із важливих завдань, що постають перед державою, є стимулювання розвитку небанківського фінансового сектору. Цьому можуть сприяти зростання доходності населення; диверсифікація послуг, що надаються небанківськими фінансовими інститутами, які є специфічними саме для цих установ; сприяння розвитку грошового, страхового, фондового та валютного ринків; побудова інституційних засад розвитку небанківського сектору.

Характеризуючи діяльність банківських установ, слід відмітити низький рівень їх капіталізації. Так, це суттєво обмежує їх діяльність, оскільки призводить до зростання вартості кредитних операцій банків, а також залучених ресурсів. Разом з тим, якість послуг, що ними надаються, залишається на тому ж рівні або навіть погіршується, тоді як ризиковість банківських операцій підвищується. Разом з тим, серед фінансових посередників банки займають лідируючі позиції, значно випереджаючи парабанківські фінансові інститути, зокрема страхові компанії, фінансові компанії, недержавні пенсійні фонди. Тому проблема недостатньої капіталізації ще в більшій мірі стосується небанківських фінансових посередників.

Протягом останніх років спостерігалося підвищення темпів зростання страхового бізнесу в Україні, чому сприяли певні законодавчі зміни. Проте у вітчизняній сфері страхових послуг серйозною проблемою залишається дефіцит ліквідних фінансових інструментів, спрямованих на реалізацію ефективного інвестування страхових резервів. Крім того, відкритим питанням залишається гарантування довгострокових зобов’язань стосовно страхування життя.

У табл. 3.1 наведено дані стосовно зміни кількості установ, що надають послуги з фінансового посередництва, а також динаміки їх активів протягом періоду першої половини 2010 р.

Таблиця 3.1 – Динаміка активів та кількості основних видів фінансових посередників в Україні протягом першого півріччя 2010 р. (за даними [22, 23, 24])


Вид фінансового посередника

Активи станом на 01.2010 р., млн. грн.

Активи станом на 06.2010 р., млн. грн.

Кількість установ станом на

01.2010 р., од.

Кількість установ станом на

06.2010 р., од.

Банки

880302

889 200

197

194

Страхові компанії

42000

43200

450

441

Недержавні пенсійні фонди

857,9

984,6

108

107

Кредитні спілки

4200

3000

755

700

Ломбарди

618,9

787

373

400

Як свідчать дані табл. 3.1, перевага банків серед інших фінансових посередників за активами та кількістю є очевидною. Так, найбільш капіталізованими серед небанківських фінансових установ є страхові компанії, причому протягом 2010 р. спостерігалося уповільнення падіння основних показників їх діяльності та певна стабілізація. Причому у структурі активів страхових компаній переважаючими є акції, банківські депозити та права вимоги до перестраховиків.

Що стосується кредитних спілок та страхових компаній, то їх кількість лише за перше півріччя 2010 р. значно зменшилась. Основними факторами, які спричинили таку тенденцію, стали негативні наслідки фінансової кризи – відтік клієнтів, погіршення платоспроможності тощо. З метою підвищення регулювання Держфінпослуг посилив контроль за діяльністю небанківських фінансових посередників, проте встановлені вимоги систематично порушувались.

Недержавні пенсійні фонди, навпаки, збільшили обсяг власних активів на 14,7 %. У структурі активів даних фінансових посередників в Україні переважну частку мають кошти на депозитних рахунків банків (39,8%), облігації суб’єктів господарювання, випущені резидентами (16,5%) та цінні папери, гарантовані Кабінетом Міністрів України (13,7%).

Серед основних операцій, реалізованих фінансовими компаніями протягом першого півріччя 2010 р., були наступні:


  • обмін валют – 7,6 млрд. грн.;

  • переказ коштів – 1,6 млрд. грн.;

  • факторинг – 2,7 млрд. грн.;

  • надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів – 65,6 млн. грн.;

  • надання позик – 7,7 млн. грн.;

  • фінансовий лізинг – 3,5 млн. грн.;

  • надання гарантій – 7,3 млн. грн.

У діяльності фінансових компаній спостерігається тенденція зростання наданого обсягу послуг з фінансового лізину, обміну валют та грошових переказів. Це стало наслідком зниження довіри населення до комерційних банків через світову фінансову кризу, а також значні коливання курсу гривні до іноземних валют.

Загалом, серед головних особливостей діяльності фінансових посередників на ринку фінансових послуг України, особливо актуальних в умовах світової фінансової кризи, визначимо наступні:



  • низький рівень капіталізації як банківських, так і небанківських фінансових інститутів, що в умовах нестачі ліквідності спричинює неспроможність фінансових установ виконувати свої зобов’язання в повному обсязі;

  • домінування і подальше зростання впливу іноземного фінансового капіталу, зокрема у банківській сфері, через слабкість ресурсної бази вітчизняних фінансових посередників;

  • значна динамічність коливань обсягу доступних джерел формування фінансових ресурсів фінансових посередників і їх асинхронність до обсягу наявного і потенційного попиту на фінансові ресурси з боку суб’єктів господарювання на різних етапах розвитку фінансово-економічної кризи;

  • недорозвиненість вітчизняного фондового ринку у кількісному (за обсягами операцій та кількістю залучених учасників) і якісному (за складом учасників, складом доступних фінансових інструментів, за рівнем нормативно-законодавчої урегульованості), що значно обмежує фінансових посередників у джерелах формування фінансових ресурсів, можливостях диверсифікації своєї діяльності шляхом надання додаткових фінансових послуг, можливостях використання інструментів управління фінансовими ризиками у своїй діяльності;

  • зростання частки операцій фінансових посередників, пов’язаних з кредитуванням державного сектору економіки (через значну емісію державних боргових зобов’язань) та скорочення обсягів кредитування домогосподарств і підприємств, що, крім того, може мати негативні наслідки в умовах розгортання другої хвилі фінансової кризи, пов’язаної з кризою державних фінансів (поточними бюджетними проблемами та зростанням державного боргу);

  • проблеми у системі валютного регулювання, пов’язані з обмеженням НБУ у кредитуванні домогосподарств у іноземній валюті (в умовах, коли банки залучають довгострокові ресурси у іноземній валюті), з регулюванням НБУ валютного ринку антиринковими засобами, з валютними ризиками, які поступово накопичуються і періодично перекладаються на фінансових посередників та інших суб’єктів;

  • недосконалість регулювання з боку державних органів суб’єктів ринку фінансових послуг, а також контролю за діяльністю фінансових посередників;

  • недостатня кількість і якість професійних кадрів у всіх видах фінансового посередництва;

  • орієнтація страхових компаній на отримання прибутку, шляхом значного зменшення страхових виплат, що підриває довіру до суб’єктів страхового бізнесу та погіршує ділову репутацію цих фінансових посередників;

  • практика створення фінансово-кредитного інституту з метою реалізації конкретних операцій, вигідних для певного кола осіб, після чого вони ліквідуються;

  • низький рівень доходів домогосподарств, внаслідок чого в економіці відсутні достатні обсяги грошових коштів для забезпечення потенційно великого обсягу фінансових операцій та потреб у інвестуванні;

  • орієнтація фінансових посередників переважно на роботу з великими підприємницькими структурами, при одночасному нехтуванні обслуговування фізичних осіб, які пропонують порівняно незначні суми для укладення контрактів;

  • низька конкурентоспроможність небанківського сектору фінансового посередництва в порівнянні з комерційними банками;

  • низька частка активів фінансових посередників небанківського типу у загальній структурі валового внутрішнього продукту України;

  • відсутність надійного захисту інтересів споживачів послуг небанківських фінансово-кредитних інститутів.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка