Зміст аблова О. К., Коценко К. Ф., Лукаш І. М



Сторінка7/25
Дата конвертації11.05.2018
Розмір4.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   25

Дудкін О.В., к.е.н., ст. викладач, Бачал О.О., студентка

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
В умовах розвинутих ринкових відносин ціна продукту або послуги формується на підставі співвідношення попиту та пропозиції. Окреме «забарвлення» можуть внести інші фактори (ступінь монополізації, соціальні ефекти, особливості функціонування інститутів та інші) однак підходи до ціноутворення для економічних суб’єктів в кожному конкретному випадку були до недавнього часу інтуїтивно зрозумілими. Серед таких традиційних підходів до ціноутворення можна виокремити:

  • порівняльний аналіз цін конкурентів (сompetitive analysis);

  • ціноутворення на основі собівартості (сost-based pricing);

  • ціноутворення на основі купівельної спроможності (рrice-based costing);

  • ціноутворення на основі державних обмежень цін.

В залежності від сфери бізнесу і сформованої кон'юнктури ринку цих підходів буває цілком достатньо для розрахунку ціни типового продукту.

Однак в останній час спостерігається застосування нового методу ціноутворення, коли споживачі самостійно встановлюють ціну на блага після споживання і яких отримав назву «Pay What You Want» або постфактум ний платіж. В основі цього методу – формування системи ціноутворення, при якій вартість товару або послуги визначає не виробник, а споживач на основі отриманої корисності після споживання товару чи послуги.

«Піонерами» впровадження післяплати стали чеські ресторатори, які в 70-і рр. ХХ століття першими запропонували своїм відвідувачам залишати плату за їжу на власний розсуд. Ефект виявився несподіваним: бізнес не тільки не прогорів, але й приніс непоганий прибуток. Тобто в ряді висновків такий нестандартний підхід до ціноутворення не тільки не розорює підприємців, але і здатен принести прибуток, розмір якого перевищує очікування.

У зв’язку з цим варто проаналізувати економічні умови в яких сформувалась нова схема ціноутворення. Проаналізуємо специфіку і переваги встановлення ціни за схемою «Pay What You Want» у порівнянні з іншими схемами ціноутворення.



1. Вплив етичних мотивів на вибір ціни. Ряд експерименти з постоплати показали, що при називання власної ціни людині незручно виглядати занадто «скаредним», тобто ця схема ціноутворення дає кращі результати, якщо буде використовуватися до людей, для яких важливо бути на виду і при цьому мати високу репутацію.

Інші експерименти показали, що навіть у випадку збереження анонімності платежу середня сума внесків може бути вищою за ціни, визначені іншими традиційними способами. Це показує що, далеко не всі люди платять більше тільки для збереження репутації в очах інших.



2. Можливість виявлення внутрішньої цінності товару або послуги для споживачів. На масовому ринку зазвичай встановлюється єдина ціна для усіх споживачів, проте деякі з них можуть оцінювати корисність благ у більш високу суму. Післяплата дозволяє визначити внутрішню цінність споживача, уникаючи при цьому складних процедур, як це робиться при проведенні аукціонів або при ціновій дискримінації.

3. Визначення відповідності встановлюваних цін очікуванням споживачів. Прикладом успішної реалізації цієї переваги схеми «Pay What You Want» може бути невелике австрійське містечко Лангенфельд. У ньому всім бажаючим було запропоновано самостійно призначити ціну за відпочинок в одному з нових гірськолижних курортів, а згодом стати учасниками опитування за результатами поїздки. Організаторам експерименту було важливо привернути увагу громадськості до готелів і ресторанів, відрегулювати цінову політику цих закладів з урахуванням думок учасників експерименту, а також зібрати інформацію про те, як можна поліпшити якість турсервісу в цих готелях.

Подібну стратегію з метою залучення уваги до своїх послуг застосував менеджмент сінгапурського готелю «IbisSingaporeonBencoolen». Протягом декількох (заздалегідь оголошених) днів забронювати номер пропонувалося за будь-яку, призначену самим клієнтом суму. Акція показала, в тому числі, і те, наскільки цінова політика готелю відповідає очікуванням клієнтів.



4. Визначення цінності договірних благ, якість яких важко оцінити наперед. Ідея застосування постфактумних подячних платежів для оцінки культурних благ належить російському економісту Олександру Долгіну. Він наголошує, що в економічних практиках споживання культурних нематеріальних благ багато пов'язано зі звичками та стереотипами. У якості прикладу можна навести покупки книги, якість написання якої споживача не задовольняє. Проте ціна сплачена і гроші не можна повернути. Такий порядок на руку виробникові, який не дбає про якість продукту. Якщо встати на сторону споживача, варто було б дозволити йому спочатку переконатися в якості товару, а потім розрахуватися.

Підсумувавши сказане можна зробити висновок, що система ціноутворення «Pay What You Want» має свої безсумнівні переваги, але її прибуткове застосування продавцем можливе лише за ретельного вивчення середовища та умов впровадження, адже у випадках коли вирішальну роль грає людський фактор, тобто покупці, можливе виникнення неоднозначних ситуацій, які можуть вплинути на прибутковість бізнесу.



ПРОБЛЕМИ ВИЯВЛЕННЯ НЕЗАКОННОГО ВІДШКОДУВАННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ, ЩО ГРУНТУЄТЬСЯ НА ВИКОРИСТАННІ «ПОДАТКОВИХ ЯМ»
Жукова Т.А., ст. викладач, Кулак О.В., студентка

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Для багатьох країн світу, так і для України податок на додану вартість (ПДВ) є одним з най ефективніших працюючих податків та одним з найбільших джерел наповнення дохідної частини державного бюджету. Враховуючи специфіку цього податку, відшкодування частини податку на додану вартість перетворилося в Україні в прибутковій кримінальний бізнес, а наявний порядок його адміністрування дає міцний фундамент для застосування нових схем податкових ям.

В Україні дуже гостро стоїть проблема відшкодування ПДВ. Реалії сьогодення свідчать про те, що бюджетоформуючий ПДВ змінився за останніми роками на бюджетовитратній ПДВ. Лише у продовж 2011-2012 роках за даними Державної Податкової служби України виявили понад 2тисяч злочинів, пов’язаних з незаконними відшкодуванням ПДВ, а сума завданих ними збитків становить понад 1.2млдр грн.

Проблема адміністрування податку на додану вартість сьогодні охоплює велику базу законодавчої площини й податкового судочинства. Значна частина підприємницьких структур будують свій бізнес так , щоб уникнути сплати ПДВ, застосовуючи велику кількість загально відомих та ново розроблених нелегальних, напівлегальних, та легальних схем мінімізації податкових платежів. Сутність даних схем полягає у застосуванні послуг різноманітних посередників фінансових установ. Що беруть на себе забовязаня по сплаті ПДВ. Найчастіше ці фірми являються фіктивними, діяльність яких спрямована на безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ для реальних підприємств шляхом проведення низки безтоварних операцій, так званні фірми – податкові ями[1.ст178].

«Податкова яма» – це суб’єкти господарської діяльності, які використовують інші платники для одержання «податкової вигоди» у вигляді ухилення від сплати податків, незаконного відшкодування ПДВ з бюджету.

Особливості податкової злочинності сучасної економіки полягає в тому що, практично фіктивні фірми не вчиняють свої економічні функції у чистому, прозорому вигляді. Створення фіктивності з точки зору економіки е початковім етапом у створенні низки фінансових махінацій у сфері господарської діяльності [3ст.81]. Фіктивне підприємство є ідеальним інструментом незаконного відшкодування ПДВ [4cт.45]. Рентабельний різновид даного бізнесу полягає у переказі безготівкових грошових коштів та незаконна їх конвертація в іноземну валюту з метою найрозповсюдженішого експортного відшкодування [2ст42].

З метою виявлення порушень Державна Податкова служба України здійснює контроль за великими сумами відшкодування в такій послідовності:



  • визначення правильності нарахування податкового кредиту платниками ПДВ. На даному етапі здійснюється комплекс заходів з використанням інформації про результати зіставлення податкових забовязань для виявлення застосування «податкових ям» що в результаті дає можливість завищення податкового кредиту. Аналізується ланцюг постачальників, споживачів та контрагентів, складається первісна схема товарних потоків;

  • ідентифікація підприємства, відносно якого виникли сумніви що до їх фіктивної діяльності. У разі підтвердження порушень слід ініціювати розгляд матеріалів, щодо порушення кримінальної справи за ст.. 205 КК України «Фіктивне підприємство» або іншими статтями КК України [6];

Але за всіма етапами існує ризик! «Транзитні» підприємства так звані «податкові ями» використовують скорочену процедуру банкрутства, установлену ст. 51,52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [7], з метою унеможливлення проведення перевірки контролюючими органами й уникнення відповідальності.

У такому випадку з метою недопущення ліквідації підприємства, які, ймовірно, задіяні в схемах мінімізації та ухилення від сплати податків, без проведення документальної перевірки працівниками податкових служб доцільно направити необхідний запит до уповноважених органів розгляду таких підприємств (господарський суд, арбітражний керуючий, органи статистики, державна фінансова інспекція, тощо).

Враховуючи все вище зазначене можна зробити висновок що податкове законодавство України має велику кількість проріхи. Слід звернути увагу на економічну природу ПДВ, встановити взаємозвязок у розрахунку з ПДВ. Даний взяємозвязок припускає обов’язкове взаємне відображення однієї і тієї ж господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку осіб, які здійснили розрахунок, встановити залежність між врахуванням сум перерахованого покупцем постачальнику ПДВ і сплатою останнім податку до бюджету, в результаті чого, право на відшкодування за рахунок бюджету сум вхідного ПДВ у платника податків буде тільки при наявності сплати вихідного ПДВ його контрагентом- іншим платником податку [2 ст.44].
1. Чернявський С.С. Сучасна стратегія боротьби з організованою злочинністю- відповідь на виклик часу / О.Є. Чернявський //Вісник Кримінальної асоціації України:зб. наук. пр. :[редкол. Л.М. Давиденко, Т.А. Денисова, О.М. Джужа та ін.].-Х.,2011.-216с.

2. Луцька Н.І. Основні проблеми відшкодування податку на додану вартість //Фондовий ринок,-2007.-№45.-с.42-44.

3. Лысенко В. Фиктивне предприятие как средство совершения и сокрытия преступной деятельности /В. Лысенко // Предпринимательство, хазяйство и право.-2002.-№25.-С81-85.

4. Скалозуб Л.П. Протидія підрозділами міліції незаконному відшкодуванню податку на додану вартість : [моногр.]/ Скалозуб Л.П.-Чернівці,2009.-302с.

5. Примірний порядок взаємодії органів Державної податкової служби при опрацюванні роз шифровок податкових забовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів: затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №266.

6. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах та підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2004 року №400.

7. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ //Відомості Верховної Ради України, -1992.-№31.-Ст.440.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЕКОЛОГІЧНО СПРЯМОВАНОГО ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ
Жулавський А.Ю., к.е.н., проф.

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Перехід регіональної соціо-еколого-економічної системи до сталого розвитку передбачає формування системи організаційно-економічного забезпечення екологічно спрямованого відтворення економічного потенціалу території. Під економічним потенціалом території розуміється сукупна спроможність її економічної системи визначати, формувати та максимально задовольняти особисті та виробничі потреби території за умови забезпечення екологічної безпеки. В цьому визначенні поєднується три характеристики економічного потенціалу: ресурси, якими може оперувати економічна система, умови їх ефективного використання і кінцевий результат. Відтворення економічного потенціалу території залежить від оптимального співвідношення окремих видів економічних ресурсів, задіяних у суспільному виробництві, рівня наукової організації виробництва і праці, ефективності функціонування системи управління територією та її екологічного стану.

Ієрархічно економічний потенціал складається з економічного потенціалу суб’єктів господарювання, економічного потенціалу територіального утворення (міста, району, області, республіки) та національний економічний потенціал.

Структурно економічний потенціал складається з таких елементів: природний потенціал, в тому числі природно-ресурсний, природно-кліматичний та асиміляційний потенціали; інвестиційний потенціал, в тому числі потенціал залучення інвестицій та потенціал ефективного їх використання; виробничий потенціал, в тому числі інноваційний, матеріально-технічний, технологічний та інформаційний потенціали; трудовий потенціал, який складається з індивідуального трудового потенціалу та потенціалу інтеграції індивідуальних потенціалів на рівні виробничого колективу та на територіально-галузевому рівні; інституціональний потенціал, який представлений системою центральних, регіональних та місцевих органів управління територією та їх загальними та конкретними функціями.

Економічний потенціал території має циклічний характер відтворення. Відтворювальний цикл економічного потенціалу території складається з фаз: формування, розподілу та використання.



Екологічно збалансоване відтворення економічного потенціалу території передбачає формування відповідної системи організаційно-економічного забезпечення. Ця система складається з таких елементів:

  • організаційно-управлінського забезпечення, що передбачає формування екологоорієнтованої системи управління територією, яка включає різні інституціональні утворення державного, регіонального та муніципального рівнів, завданням яких є формування умов щодо підтримання балансу територіальних інтересів, потреб та можливостей у межах екологічних обмежень;

  • фінансово-економічне забезпечення, яке передбачає розробку та впровадження економічного механізму екологоорінтованого управління територією, який повинен узгодити державні, територіальні та виробничі інтереси у задоволенні соціально-економічних потреб за умови збереження екологічної рівноваги на даній території. Цей механізм включає економічні методи та інструменти (прогнозування, планування, програмування, оподаткування, кредитування, страхування, інвестування, фінансування і т.п.), що забезпечують екологічно збалансоване відтворення економічного потенціалу території;

  • ресурсне забезпечення, яке включає ресурси природного, інвестиційного, виробничого та трудового потенціалів, узгоджені з умовами екологічно збалансованого соціально-економічного розвитку території;

  • науково-інноваційне забезпечення, що передбачає розробку науково обґрунтованої регіональної політики і стратегії екологічно збалансованого стійкого розвитку, механізмів управління еколого-економічною збалансованістю, оцінку сталості соціо-еколого-економічної системи території, розробку відповідних прогнозів, планів та програм;

  • інформаційне забезпечення включає банк даних про стан, темпи розвитку та відтворення кожної з підсистем економічного потенціалу території, ступеню їх збалансованості відносно можливостей навколишнього природного середовища;

  • правове забезпечення передбачає систему міжнародних правових актів щодо реалізації концепції сталого розвитку, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, територіальні нормативні акти державних, регіональних та місцевих органів управління, які утворюють правову базу для реалізації принципів екологічно збалансованого розвитку економічного потенціалу території;

  • освітнє забезпечення, що включає багаторівневу систему формування екологічного світогляду через інститути сім’ї та систему загальної і спеціальної освіти.



БІЗНЕС-ІНКУБАТОР ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ

РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ
Івашова Н.В., к.е.н., ст. викладач, Коржова Ю.І., студентка

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Важливе місце в інноваційній діяльності займають бізнес-інкубатори, які є частиною інфраструктури підтримки малого підприємництва, а також інструментом економічної, соціальної, структурної та інноваційної політики.

Бізнес-інкубатор є одним із інструментів розвитку регіональної економіки, що спрямований на ефективну підтримку новостворених і молодих підприємств на початковій стадії розвитку шляхом надання в оренду нежитлових приміщень і надання консультаційних, бухгалтерських, юридичних та інших послуг.

Сприяння створенню бізнес-інкубаторів з боку органів місцевого самоврядування забезпечує можливість отримання ними додаткових ресурсів і переваг у сфері розвитку своїх регіонів. У свою чергу це зумовлює створення нових робочих місць, як в адміністрації самого бізнес-інкубатора, так і в розміщених на його території підприємствах.

Головною метою бізнес-інкубаторів є створення сприятливого середовища для нових підприємств, а також підготовка і випуск успішних підприємств, що є фінансово життєздатними й автономними, коли вони залишають інкубатори (зазвичай це відбувається через 2-3 роки).

Функціями бізнес-інкубаторів є:


  • надання приміщень для офісів/майстерень на умовах оренди;

  • адміністративні і технічні послуги;

  • консультування/бізнес-планування для починаючих і потенційних підприємців;

  • відкриття молодим фірмам доступу до фінансування.

Очікувані результати роботи бізнес-інкубатору:

  1. компанії, поміщені в інкубатор, створюють робочі місця, сприяють

пожвавленню й активізації діяльності в регіоні, комерціалізують важливі технології, а також поліпшують стан місцевої і національної економіки;

  1. інкубатори забезпечують розвиток людських ресурсів – борються з

головними проблемами слабких систем менеджменту шляхом передачі знань і досвіду, створення і впровадження підприємницької культури в організаціях.

  1. інкубатори оцінюють ефективність роботи як усього підприємства,так і його системи керування, і забезпечують успіх своїх організацій-клієнтів.

  2. діяльність інкубаторів сприяє розвитку ключових факторів людських ресурсів – знань і доходу.

Підприємництва потребують ефективних форм підтримки та визначення чинників, від яких залежить успішність бізнесу: професійної та моральної підготовки підприємця, бізнес-ідеї та інвестицій. Тому принцип функціонування бізнес-інкубатора полягає в тому, щоб саме за цими аспектами забезпечувати підтримку молодого бізнесу.

Концепція інкубації бізнесу полягає в створенні умов для перетворення новачка у сфері бізнесу з підприємницькою ідеєю на успішного суб’єкта підприємницької діяльності з випробуваним бізнес-проектом та успішно функціонуючим прибутковим бізнесом і одночасним вирішенням інвестиційних проблем.

Для реалізації концепції інкубатора необхідно мати досвідченого експерта – керівника проекту. Розширення повноважень учасника бізнес-інкубатора з набуття професійних якостей відбувається за схемою: учень-виконавець (помічник експерта – керівника проекту) – самостійнийвиконавець – керівник-виконавець – координатор-виконавець.

Найважливішою передумовою успішної реалізації ідеї інкубації бізнесу слід вважати створення організації й місця (бізнес-інкубатора), де підприємець-початківець може облаштуватись і де йому на професійній основі буде надано кваліфіковану допомогу за найважливішими аспектами бізнесу.

Реалізація ідеї бізнес-інкубаторів має потрійну користь: по-перше, безпосередню користь для окремих підприємців, які отримують пряму вигоду у вигляді пільгової орендної плати та додаткових консультаційних послуг. По-друге, виграють всі молоді підприємці та особи, що відкривають власний бізнес у регіоні, так як консультаційні послуги повинні надаватися всім фірмам, а не тільки тим, які розміщені в бізнес-інкубаторі. По-третє, виграє муніципалітет в цілому, оскільки створенням бізнес-інкубатора він доводить свою доброзичливу політику стосовно молодих підприємців.

Бізнес-інкубатор завжди має власну частку в компаніях, що пройшли інкубаційний процес. Коли через кілька років підприємство набирає обертів, воно починає приносити прибуток. Прибуток буде використовуватись для фінансування діяльності громадського руху в районі, що організував цей бізнес-інкубатор.

Найбільш ефективним інструментом є бізнес-інкубатор, який підтримує початківців і перспективні малі та середні підприємства, створює для них найбільш сприятливі умови за рахунок надання на пільговій основі офісних і виробничих приміщень, офісного обслуговування, навчання і консалтингу.

Створення і ефективна діяльність бізнес-інкубаторів сприяє не тільки поліпшенню малого та середнього бізнесу а й розвитку інфраструктури регіонів і країни в цілому.



Ефекти від застосування спрощуючих інновацій в період кризи та післякризовий час

на прикладі наметового табору «Сузір’я»
Ілляшенко Н.С., к.е.н., доц., Ронь Я.О., студент

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
З 2010 року в Сумській області діє структурний підрозділ КУСОР «Сумський обласний центр відпочинку, оздоровлення, туризму та військово-патріотичного виховання» (надалі Центр) – Сумський обласний позаміський заклад оздоровлення та відпочинку табір «Сузір’я», який в серпні 2012 року пройшов державну атестацію і здобув третю категорію закладів відпочинку й оздоровлення. Табір «Сузір’я» внесено до альманаху дитячих оздоровчих закладів України. Таборові зміни проходять здебільшого на території Сумської області й охоплюють велику частину населених пунктів. «Сузір’я» – перший і єдиний в Україні офіційно діючий наметовий табір, який фінансується за кошти обласного бюджету.

Економічний ефект для споживачів. Відпочинок та оздоровлення дітей у форматі наметових таборів для небагатих українських громад вигідний з економічної точки зору. У 2012 році оздоровлення в позаміських оздоровчих закладах за 21 день у Сумській області складало від 1800 грн.(85 грн. ліжкодень) у ЗОЦ «Вогник» міста Ромни до 2550 (90грн. ліжкодень) у ЗОЦ «Зоряний» ВАТ «Сумихімпром» м. Суми. В Україні ціни коливалися від 1500 до 2600 грн.; в МДЦ «Артек» від 5500 до 11000 грн. Ціна путівки в наметові табори не перевищує 1100 грн.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності згідно з власною постановою покриває працюючим батькам 840 грн. від вартості путівки, що складає менше 50% вартості. Решта має бути сплачена профспілками, батьками, або витрати на здешевлення має закладатися місцевими бюджетами (і тільки для працівників бюджетних установ).

Наметові табори дешевші тому, що: наметові табори не потребують витрат на утримання після літніх канікул; наметові табори не потребують витрати на оплату енергоносіїв; наметові табори не потребують великої кількості обслуговуючого персоналу; наметові табори не потребують суттєвих витрат на придбання основних фондів; наметові табори не потребують коштовних транспортних витрат.

Всі ці 5 «не потребують» і створюють основну інноваційну фінансову перевагу на ринку послуг. Таким чином, якби не змінювалися ціни на вартість путівок до закладів відпочинку та оздоровлення (навіть під впливом економічно обґрунтованих чинників), вартість оздоровлення у ПТНТ завжди буде на 30-40% дешевше ніж у стаціонарних таборах.



Економічний ефект для підприємства. Слід зазначити, що організація наметових таборів побудована по принципу пульсуючої, тобто вона створюється коли в цьому є необхідність і розпускається – коли такої необхідності не має (тобто по закінченню літніх канікул). Отже, як вже зазначалось підприємство не повинно утримувати дані літні табори, що значно економить кошти, які витрачаються на проведення інших заходів.

Суспільний та соціальний ефект. Головною перевагою наметових таборів, звичайно, є їх економічність. Це дозволяє за одну і ту ж саму виділених з бюджету коштів оздоровити набагато більше дітей, ніж це відбувається в стаціонарних таборах. Так, ціна путівки дешевша в середньому в два рази. Отже, кількість дітей, яку можна оздоровити збільшується, відповідно, в два рази.

До того ж слід зазначити, що кошти, які виділяються з бюджету на оздоровлення та відпочинок дітей у випадку з наметовими таборами йдуть безпосередньо на дітей. Адже, в ціну путівки в наметовому таборі не включається така стаття як прибуток, на відміну від стаціонарних таборів, які підпорядковані підприємствам та установам області.

Варто також зауважити, що для дітей пільгових категорій путівки 100% безкоштовні, тобто повністю компенсуються за рахунок бюджету. На відміну від стаціонарних таборів, де, як вже зазначалось, батьківська доплата складає близько 1000 грн.

Екологічний ефект та ефект енергозбереження. Наметові табори не передбачають використання енергоносіїв, під час вироблення яких електростанції забруднюють середовище. До того ж за рахунок цього відбувається енергозбереження, проблеми якого на сьогодні є досить актуальними.

І взагалі розвиток зеленого туризму, який передбачають наметові табори, є одним з головних завдань світових організацій захисту навколишнього середовища та країн в цілому. Від так, під час перебування в таборі, діти набувають навичок шанобливого ставлення до природного середовища, що в довгостроковій перспективі дозволить вирішити питання забруднення, збереження та відновлення природних фондів країни.



Педагогічний ефект. Наметові табори здивували ще й з педагогічної точки зору. Варіативність підходів і форм роботи з дітьми ширша, ніж у таборах стаціонарних. Так, у таборах щороку проводяться навчання з позашкільного курсу. Виховний аспект наметових таборів проявляється в майже повній відсутності вікових психологічних перешкод. Тобто, під час перебування в таборі підлітки стають більш відкритими та охочими до занять й спільних справ. Рівні свободи зростають, а потреба в присутності дорослих набуває не формального вигляду, а нагальної потреби. Окрім того, зростають рівні самообслуговування, а відповідно, самостійності.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   25


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка