Зміст аблова О. К., Коценко К. Ф., Лукаш І. М



Сторінка24/25
Дата конвертації11.05.2018
Розмір4.78 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Шевченко І.В.

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого

розвитку НАН України» (м. Київ, Україна)
Етап розвитку сучасного суспільства визначає якісно нові підходи до організації еколого-економічного розвитку України, яка динамічно розвивається і прагне більш активно включитися у світові глобалізаційні процеси, інтегруватися в європейське співтовариство.

ХХІ ст. стало епохою глибинних трансформацій та розгортанням процесів глобалізації, що суттєво впливають на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік.

Сьогодні глобалізацію розглядають як економічне, політичне, культурне, соціальне явище. Ряд вчених трактує це поняття по різному: як об’єднання регіональних фінансових ринків [1, с. 179], посилення транснаціональних корпорацій [2, с. 17], універсалізація економічних процесів [3, с. 42], процес формування системної взаємозалежності, процес становлення загальносвітової цілісності [4, с. 484], швидкість операцій з торгівлі, нерухомості, пересування, впровадження інновацій та розвитку ринків [5, с. 13], комплексне геополітичне і геокультурне явище [6].

Отже глобалізація – це сучасна форма міжнародних відносин, яка характеризується поширенням взаємозалежності між країнами в економічній, політичній і культурній сферах практично на всю земну кулю.

На сьогодні усі країни без виключення в тій чи іншій мірі потерпають від глобальних проблем розвитку людства. Це проявляється й в погіршенні екологічної ситуації й в глобальному потеплінню клімату, також це стосується нерівномірного і неконтрольованого зростання населення в одних країнах і його катастрофічне зменшення в інших. Значна нерівномірність соціально­економічного розвитку країн, періодичні глобальні фінансово­економічні кризи, брак продовольства та питної води.

Слід відзначити, що людська цивілізація пережила певні етапи розвитку в сфері взаємин між суспільством та природою, що певним чином відображалось на кожному з них. На думку [7] етапи розвитку цивілізації в площині залежності людина-природа доцільно поділити на три. Перший етап характеризується раціональним використанням природних ресурсів та повною залежністю людини від природи без завдання шкоди навколишньому середовищу. Другий це етап створення ілюзії повної незалежності людини від природи. Оскільки дедалі більшим ставав технічний розвиток, комфортнішими умови життя, людина переставала замислюватись над раціональним використанням природних ресурсів, тому і виникло відчуття незалежності від природи. А як результат недбалого відношення до навколишнього середовища того періоду і призвело до нинішньої критичної еколого-економічної ситуації як на планеті в цілому, так і в окремих її регіонах. Щодо третього етапу який прийшов в історію розвитку суспільства з ознаками інформаціонних та індустріальних властивостей та з усвідомленням залежності людини від природи, оскільки природа є єдиним джерелом матеріального багатства людини, можна висловити думку про те, що він буде тривати якомога довше. Отже цілком зрозуміло, що такі фактори реальності, як природа, людина та виробництво утворюють коло розвитку суспільства в навколишньому середовище. Етап сьогоднішнього розвитку суспільства призводить до деградації та виникненню загроз в навколишньому природному середовище, тому екологізація суспільної свідомості та практики ввійшла до одного з найважливіших питань цивілізаційного розвитку.

Звертаючись, зокрема, до екологічної площини розвитку світової спільноти, варто відзначити, що, природне навколишнє середовище не визнає державних кордонів, екологічні прорахунки та «недопрацювання» в певному місці (локального характеру) насправді завдають шкоди сусіднім державам і негативно впливають на глобальну економіку.

Сьогодні жодна країна світу, якою б потужною вона не була, не може існувати ізольовано від решти світу. Яскравим прикладом є глобальна фінансово­економічна криза 2008­2009 рр.,що практично охопила усі держави світу, і жодна країна не змогла від цієї кризи уберегтися. Проте, на той час суспільство не мало досвіду в скоординованих, спільних діях – прийняття рішень, тому кожна країна окремо находила шляхи виходу в подоланні складної економічно-фінансової ситуації.

Перед Україною, як частиною глобалізованого світу, постає широкий спектр глобальних проблем. І не тільки Україна, а навіть найпотужніші країни світу, як з‘ясувалось, не в змозі самотужки їх розв’язати. Тому для подолання цих проблем і ризиків людство об’єднує свої зусилля і ресурси.

Усвідомлення екологічної ситуації сьогодення та довгострокових стратегічних інтересів людства потребує розуміння феномену глобалізації як нового простору суспільного зростання та реалізації екологічної політики. Це усвідомлення потребує подальшого обґрунтування та реалізації певних адаптованих моделей глобалізованого розвитку, що будуть спрямовані на основні передумови гармонійного розвитку світової цивілізації на всіх рівнях її прояву. Це стане можливим лише за відновленням рівноваги між ринковими регуляторами, виправленням диспропорції в структурі глобального ринку, демократизації діяльності міжнародних організацій, екологічної спрямованості в економічному розвитку. Насамперед рішучих дій та зусиль необхідно докладати у екологічній сфері, зокрема, в першу чергу поставити наголос на розробку та затвердження екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання природних ресурсів та збору за забруднення навколишнього природного середовища, що в подальшому буде стимулювати суб’єкти господарювання до раціонального природокористування. По-друге,необхідним є прийняття та затвердження правового акту економіко-екологічної безпеки людства на глобальному рівні, що буде надійним та правовим захистом екологічної економіки всього цивілізовано-глобалізованого суспільства.




  1. Делягин М.Г. Идеология возрождения. Как мы уйдем из нищеты и маразма. Эскиз политики ответственного правительства России. – М.: «Форум», 2000. – 192 с.

  2. Сорос Дж. Джорж Сорос про глобалізацію / Пер. з англ. – К.: Основи, 2002. – 173 с.

  3. Фоміна М.В. Сталий економічний розвиток та особливості його реалізації в умовах глобалізації.//Науковий вісник НЛТУ України – Львів:РВВ НЛТУ України. – 2011. – Вип.21.19. – С.42.

  4. Экономическая теория на пороге ХХI Века – 3 / Под ред. Ю.М. Осипова, Е.С. Зотовой. – М.: Юристъ, 2000. – 664 с.

  5. Юрлов Ф.Н. Социальные издержки глобализации // Социологические исследования. – 2001. – №7. – с.13.

  6. Волович О.. Глобалізація: переваги і загрози для нашої країни//режим доступу: http://izvestiya.odessa.ua/node/23646

  7. Туниця Ю., Семенюк Е., Туниця Т. Діалектика глобалізації в контексті екологічного імперативу // Вісник НАН України, – 2008. – № 2 – С.8-24.



БЕЛОРУССКИЙ Опыт и результаты оценки экономического ущерба от загрязнения

окружающей среды
Шимова О.С., д.э.н., проф.

Белорусский государственный экономический университет

(г. Минск, Беларусь)
В последних редакциях Закона Республики Беларусь «Об охране окружающей среды» для характеристики результатов негативного антропогенного (техногенного) воздействия на природную среду вместо принятого в научных кругах термина «ущерб» используется понятие «вред». Однако, несмотря на то, что «ущерб» и «вред» в русском языке слова-синонимы, все же понятие «вред» менее материально и может служить скорее для качественной характеристики воздействия. Кроме того, не совсем методологически корректно звучит данное в законе определение вреда как «имеющее денежную оценку отрицательное изменение окружающей среды» [Ст. 1 Закона…]. Окружающая среда (ОС) не выставляет счета за негативное воздействие на нее, а денежную оценку дают люди, оценивая свои экономические потери, т.е. ущерб, который несут хозяйствующие субъекты и общество в целом в результате ухудшения состояния ОС. Поэтому для количественной оценки результатов негативного воздействия на ОС будем использовать привычный показатель экономического ущерба, а не принятый в белорусском (и российском) законодательстве юридический термин «вред».

Методические трудности определения ущерба приводят к тому, что он почти не применяется в системе обобщающих показателей деятельности предприятий и тем более при оперативном экономическом контроле производства. Вместе с тем спектр направлений использования показателей экономического ущерба от загрязнения ОС может быть весьма широким и, прежде всего, его оценка необходима для уточнения размеров и структуры природоохранных инвестиций. Экспертные оценки специалистов свидетельствуют о том, что расходы, необходимые для стабилизации экологической обстановки, должны быть соизмеримыми с оценкой ущерба от загрязнения среды. Так, по некоторым данным, в экономически развитых странах оценки совокупного экономического ущерба от загрязнения ОС колеблются в пределах 2-7% ВНП, а на протяжении последних 20-25 лет природоохранные затраты там выросли многократно и составляют 3-6% ВНП.

В Беларуси оценка совокупного экономического ущерба от загрязнения атмосферного воздуха и водных источников была впервые осуществлена в 1994 г. специалистами НИЭИ Минэкономики Республики Беларусь. В 1999 и 2004 гг. с учетом изменившейся экономической ситуации эта работа была продолжена.

Оценка ущерба от загрязнения атмосферного воздуха в целом по населенному пункту или региону (область, республика) проводилась разработчиками в соответствии с методикой исходя из данных о валовых выбросах в атмосферу, их относительной агрессивности, удельного экономического ущерба, причиняемого определенному типу реципиентов, и поправочных коэффициентов. В качестве реципиентов рассматривались население, жилищно-коммунальное хозяйство, основные промышленно-производственные фонды, сельскохозяйственные и лесные угодья. Оценка экономического ущерба от загрязнения атмосферного воздуха (из-за недостатка информации только стационарными источниками) осуществлялась в целом по Республике Беларусь, областям, а также по 10 крупнейшим городам. По оценкам разработчиков, наибольший ущерб от загрязнения атмосферного воздуха несут население (34,6%), объекты жилищно-коммунального хозяйства (23,1%) и основные промышленно-производственные фонды предприятий (20,1%).

Ущерб от загрязнения водных источников рассчитывался в целом по стране, бассейнам рек, областям и г. Минску. В расчетах учитывались загрязнения природных вод органическими веществами, нефтепродуктами, взвешенными веществами, сульфатами, азотом аммонийным, азотом нитритным, медью, железом, цинком, никелем, хромом. Полученная оценка ущерба носит приблизительный характер, т.к. в расчет брались только сбросы сточных вод и не учитывались загрязнения от смыва удобрений с сельхозугодий, ливневого стока с урбанизированных территорий.

Следует отметить, что разработчики не оценивали и экономический ущерб от непосредственного загрязнения и истощения земельных ресурсов и ресурсов недр (а его значения могут составлять до 1/3 совокупного ущерба), тем не менее полученная величина ущерба от загрязнения только двух сред (воздушной и частично водной) составила 4% от ВВП. При этом очевидно, что оценки ущерба сильно занижены относительно реально существующего в силу отсутствия всей необходимой информации, погрешностей статистической базы данных, методических трудностей определения ущерба от выбросов автомобильного транспорта и т.п. А согласно официальной статистике, общие расходы на охрану природы в Беларуси в 1990-е годы составляли 1,1-1,2% от ВВП, а в 2010 г. снизились до 0,76% от ВВП. К сожалению, экономические возможности пока не позволяют нам выделять достаточные финансовые средства, необходимые для адекватного возмещения понесенного ущерба и ликвидации негативных экологических последствий хозяйственной деятельности.



РОЛЬ ІНТЕРНЕТ-РЕКЛАМИ У РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ
Шипуліна Ю.С., к.е.н., доц., Чикалова А.С., студентка

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Сучасні технологічні можливості тісно пов’язані з використанням глобальної комп’ютерної мережі Інтернет, що відкрило нові простори для діяльності людини. Інтернет став найпопулярнішим засобом розповсюдження інформації, зокрема просування певного продукту на ринку. Комерційні можливості глобальної мережі отримали позитивну оцінку у всіх сферах людської діяльності, серед яких і туристичний бізнес. Для того, щоб виділитися з величезної маси конкурентів, стати помітними для потенційного споживача, ефективно переконати його у своїх перевагах, потрібно використовувати рекламу.

Багато зарубіжних та вітчизняних науковців приділяє проблемі Інтернет-реклами значної уваги. Зокрема дослідженням питань розвитку та використання маркетингових комунікацій та Інтернет-реклами в маркетинговій діяльності підприємств займаються Аронсон Б., Зефф Р., Дейнекін Т.В., Заплатинський В.М., Ковальов Г.Д., Кожухівська Р.Б., Комаров В.М. та ін.



Туристична реклама – активний засіб здійснення маркетингової політики туристичної фірми по просуванню туристичного продукту, посиленню зв’язку між виробником і споживачем туристичного продукту [5].

Інтернет-реклама в туризмі сьогодні є досить розповсюдженою, особливо що стосується надання послуг для виїзду громадян за межі країни. Проте, для просування зеленого туризму можливості Інтернет-реклами використовуються досить обмежено.

Аналіз різних видів Інтернет-реклами доводить, що для туризму, зокрема зеленого (сільського) найбільш ефективним є: використання банерної реклами, розміщення реклами у платних та безкоштовних он-лайн директоріях туристичної індустрії, імідж-реклама он-лайн. Крім того, не можна нехтувати й електронною поштою, надсилаючи рекламні та інформаційні повідомлення потенційним споживачам.

Легка доступність Інтернет-реклами для споживача (24/24 і 7/7: 24 години на добу, 7 днів на тиждень і гнучкість, оскільки почати, коригувати й припинити рекламну кампанію можна миттєво); таргетинг (точне охоплення цільової аудиторії); інтерактивність (взаємодія споживача з продавцем і з продуктом); можливість розміщення великої кількості інформації (включаючи графіку, звук, відео, спецефекти); оперативність поширення й одержання інформації; відносно низька вартість тощо може стати дієвою формою просування послуг зеленого (сільського) туризму на території України.

Таким чином, ринок товарів та послуг, який формується в сучасній Україні, усе наполегливіше вимагає залучення й використання реклами. Реклама дозволяє надавати потенційному споживачеві інформацію про послугу, причому так, щоб змусити його віддати перевагу саме цьому продукту (туристичному зокрема) перед всіма іншими.

Розвиток Інтернет-реклами в Україні є надзвичайно важливим, оскільки це ефективний засіб, який дозволить вийти на світовий ринок багатьом українським малим та середнім компаніям.

Значення Інтернет-реклами для туризму взагалі та зеленого (сільського) зокрема полягає й в тому, що вона створює для виробників стимул до розробки нових видів послуг.


  1. Годин А. А. Интернет-реклама: Учеб. Пособие /А. А. Годин, А.М. Годин, В.М. Комаров. – М. : Дашкон и К, 2009. – 168 с.

  2. Дурович А.П. Реклама в туризме. Учебное пособие / А.П. Дурович. – Минск : Новое знание, 2008. – 254 с.

  3. Закон України «Про рекламу» / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 39 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show.

  4. Інтернет реклама в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.mcpi.org.ua.

  5. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tourlib.net/books_ukr/kyfjak_10.htm.

  6. Курасова М. Организация рекламных кампаний в системе Интернет / М. Курасова, В. Секерин // Маркетинг. – 2007. – № 4. – С. 76–80.

  7. Мокшанцев Р.И. Психология рекламы: Учеб. пособие. – 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.twirpx.com/file/483875.

  8. Онлайн реклама и маркетинг в индустрии туризма [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tourism-review.ru.

  9. Реклама в современном мире: факты и перспективы [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://konspekts.ru/marketing/reklama-v-sovremennom-mire-fakty-i-perspektivy.



ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ СТРУКТУРУВАННЯМ КАПІТАЛУ З УРАХУВАННЯМ ЕКОЛОГІЧНОГО ФАКТОРУ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ПРИВАБЛИВІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
Шишова Ю.Г., асистент

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
В сучасних умовах функціонування економіки України важливого значення для подальшого її функціонування та розвитку набувають додаткові інвестиційні ресурси. Повнота та своєчасність їх надання як національними, так і зарубіжними інвесторами прямопропорційно залежить від рівня інвестиційної привабливості вітчизняних суб’єктів господарювання. Серед факторів, що формують інвестиційну привабливість підприємства, визначне місце займає формування фінансової структури капіталу підприємства, що визначається оптимальним співвідношенням власних та позикових коштів.

Дослідженню питань з формування та оціінки інвестиційної привабливості підприємства присвячені роботи багатьох вітчизняних та закордонних авторів: З. Боді, Р. Мертон, С. Сівець, Т. Коупленд, Т. Коллер, Д. Муррин, М. Скотт, І.Ткаченко, І.Єгерів, В. Самохвалов, О. Черемних та інші. Врахуванню впливу екологічного фактору при здійсненні інвестиційної діяльності присвячені роботи наступних вчених: Ю. Школьнікова, Л. Мочалової, С. Тарасенко, М. Єрофєєва, О. Лаптєвої, В.Короткого, Я.Вишнякова, Н.Андрєєвої та інших.

На сьогодні перспективи розвитку суб’єктів господарювання багато вчених пов’язують саме з нефінансовими, в тому числі з екологічними, чинниками впливу. Серед інструментів формування інвестиційної привабливості автори виділяють екологічні рейтинги та принципи екватора, що на сьогодні широко використовуються в розвинених країнах і є перспективними для впровадження в українських умовах. Зазначені механізми передбачають надання відкритої інформації про екологічну звітність підприємств, сприяють врахування вимог екологічного характеру останніми, що загалом сприяє збільшенню зацікавлених інвесторів в екологоорієнтовані підприємства.

За умов здійснення екологоорієнтованої діяльності підприємствами, спрямованої на збереження навколишнього природного середовища, утилізацію відходів, матеріало- та ресурсозбереження у виробництві, підвищується довіра до підприємств з боку комерційних банків, більшість яких у розвинених країнах світу враховує соціально-екологічні показники при оцінці кредитоспроможності позичальника (екваторіальні принципи при проектному фінансуванні). Як результат, банки на пільгових умовах надають позикові кошти, що дозволяє знизити підприємству середньозважені витрати за джерелами фінансування, а значить – підвищити ринкову вартість підприємства. Знижуючи вартість позикових коштів, комерційні банки надають можливість підприємствам збільшувати обсяги позикових коштів до необхідних для успішної діяльності підприємств розмірів.

Забезпечення підприємством надання прозорої, відкритої інформації про показники не тільки фінансової, інвестиційної та операційної діяльності, але й про соціально-екологічну ефективність діяльності суб'єкта господарювання сприяє підвищенню ступеня довіри з боку інвесторів. Постійне представлення зазначеної інформації мотивує підприємство до здійснення соціально- та екологооорієнтованої діяльності. Об'єктивною реакцією з боку потенційних інвесторів є підвищення обсягів додаткових капітальних вкладень в об'єкт інвестування.

Відтак, додаткові кредитні та інвестиційні ресурси формують нову фінансову структуру капіталу з урахуванням екологічного фактору, що впливає на рівень інвестиційної привабливості підприємства.

Питома вага соціально орієнтованих інвестицій (СОІ) у складі загального обсягу інвестицій світової економіки поступово збільшується Інвестори усвідомлюють важливість нефінансових факторів у формуванні капіталізації компаній. На сьогодні до соціально відповідальних інвесторів долучаються інституційні інвестори, емітенти, біржі, регулюючі органи, спеціалізовані інформаційно-аналітичні компанії та некомерційні організації. Відповідно, вибір об'єкту інвестування за СОІ складається на основі інвестиційної привабливості підприємства з урахуванням соціально-екологічних чинників.

Таким чином, поступово акцент в теоретико-методологічних дослідженнях форм прояву та характеру впливу екологічного фактору зміщується від розуміння його як фактору додаткового ризику для підприємства до тлумачення як чинника, що надає додаткові можливості, економічні та фінансові переваги для суб'єктів господарювання при дотриманні ним траєкторії екологобезпечного розвитку. Особливої уваги потребують практичне підтвердження значної ролі екологічного фактору у підвищенні показників ефективності діяльності підприємств.

Врахування нефінансових факторів при здійсненні інвестиційної діяльності надасть можливості підприємству отримати наступні потенційні переваги:

- підвищення інвестиційної привабливості підприємства для СОІ, що передбачає приток додаткових капітальних вкладень;

- соціально-економічний ефект від реалізації інвестиційних проектів екологічного спрямування;

- мінімізація ризиків, що пов’язані з реалізацією інвестиційних проектів (в т.ч. екологічних ризиків);

- підвищення ринкової вартості підприємства.

Формування ЕКОЛОГОорієнтованих механізмів ОЦІНКи ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ7
Шкарупа О.В., доц., Часник Ю.М., студентка

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
В умовах стійкого економіко-соціального розвитку територій, екологізації суспільного виробництва проблема лісокористування набуває великого екологічного, економічного і соціального значення. Від ступеня використання ресурсів лісу та здійснення природоохоронних заходів залежить стан навколишнього природного середовища та рівень економіки лісового господарства. Також це є основою для більш глибокого розуміння порядку проведення еколого-економічної оцінки використання і відновлення лісових ресурсів.

Під час функціонування лісового господарства, а також для забезпечення ефективного управління ним необхідно враховувати цінність лісових ресурсів. Йдеться, насамперед, про екологічну цінність, а також рекреаційну, інформаційну, а значить, і економічну оцінку лісового господарства. Також слід зазначити, що економічні методи регулювання природокористування (лісокористування) грунтуются на вартісній оцінці природних ресурсів.

Лісове господарство має ряд особливостей, які вимагають специфічного підходу до вирішення проблем підвищення раціонального використання лісових ресурсів на екологічній основі: здатність лісу до природного відновлення (самовідновлення) і відновлення за допомогою праці; виняткова велика тривалість циклу лісовирощування; незрівняна з іншими галузями народного комплексу площа, на якій ведеться виробнича діяльність; широкий діапазон природно-географічних, екологічних та економічних умов лісокористування; нерівномірність розподілу лісів по територіях з різним рівнем техногенного навантаження; виключно висока значимість природних та екологічних факторів формують економічні умови і можливості використання та відтворення лісових ресурсів; продукування різноманітності продукції і корисностей, які широко використовуються у виробництві та споживанні; здатність лісу регенерувати характеристики показників якості (екологічності) навколишнього середовища.

У загальному вигляді процес екологізації лісового господарства може включати дві основні складові: екологізацію лісокористування та екологізацію лісовідновлення.

Економічна цінність лісового господарства – це товари і послуги, які може запропонувати (забезпечити) лісове господарство. Нарівні з матеріальними продуктами діяльності, які враховуються також при економічній оцінці, лісове господарство може надавати екотовари і екопослуги.

Базуючись на концепції диференціальної ренти, К.Г. Гофман не обмежується оцінкою експлуатаційної ролі лісових ресурсів. Він запропонував одним з перших обчислювати разом з показником експлуатаційної цінності лісів також і показник їх природозахисної цінності. Але в умовах інформаційної економіки актуальності набувають показники інформаційної цінності та показники екосистемних послуг лісу.

Отже, повна економічна оцінка лісових ресурсів повинна складатися з суми їх експлуатаційної (в т.ч. з урахуванням екосистем них послуг) і природозахисної (в т.ч. інформаційної) цінності. Більшість екотоварів і екопослуг лісового господарства не продаються на товарному ринку, а значить, не мають певної ринкової вартості. Цінність неринкових екотоварів і екопослуг необхідно вимірювати і виражати в економічному еквіваленті для того, щоб їх можна було оцінювати в тому ж масштабі, як і ті, які безпосередньо продаються на ринку. Однак,проблеми визначення користувача і встановлення ціни – процес дуже складний. Економічна цінність лісових ресурсів залежить від вартісної оцінки реалізації зазначених функцій.

Еколого-економічна оцінка цінності лісових ресурсів в сфері планування й стимулювання екологізації лісокористування та відтворення лісових ресурсів повинна бути використана для: організації платного користування всіма компонентами лісових ресурсів; визначення величини компенсаційних платежів при пошкодженні, вибування або зміну цільового призначення лісових ресурсів; використання при визначенні чи зміні форм власності на об'єкти або ресурси; удосконалення системи національних рахунків; удосконалення обліку та аналізу відтворення і використання лісових ресурсів; оцінки ефективності інвестицій в комерційні та природоохоронні проекти; прогнозування і планування відновлення та відтворення функцій ресурсів лісового господарствата інше.

Формування екологоорієнотваних механізмів оцінки економічної цінності лісових ресурсів має істотне значення для поліпшення ситуації в сфері економіки природокористування для реалізації цілей концепції сталого розвитку в Україні за умови ведення лісового господарства на принципах безперервності, комплексності, ефективності, відтворювальності та оптимальності лісокористування.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка