Зміст аблова О. К., Коценко К. Ф., Лукаш І. М



Сторінка18/25
Дата конвертації11.05.2018
Розмір4.78 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   25

Прокопенко О.В., д.е.н., проф. Школа В.Ю., к.е.н., доц.

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
На сьогоднішній день питання сталого розвитку є одним з найбільш обговорюваних напрямків розвитку людства, наукових досліджень та політичних орієнтирів. Беззаперечність та безальтернативність інноваційного шляху розвитку суспільства, спрямованого на досягнення сталого розвитку, в умовах посилення глобалізаційних процесів не викликає сумніву. В той же час практична реалізація основних концептуальних положень та принципів сталого соціально-економічного розвитку, які є базисом практично всіх документів, програм та стратегій на міжнародному та державному рівнях, здійснюється дуже повільними темпами та не набуває такого поширення, яке б сприяло прискоренню досягнення сталого розвитку. Головна причина цього полягає в тому, що більшість екологічно орієнтованих інноваційних проектів та заходів у сфері екологізації є неефективними з позиції їх комерційної реалізації або зовсім не підлягають комерціалізації. В цих умовах ринковий механізм не в змозі забезпечити спрямування інвестиційного потенціалу приватного сектора економіки на здійснення екологізації сфери виробництва та споживання, тому саме роль держави у забезпеченні цього процесу є вирішальною.

Вирішення проблеми реального втілення основних принципів концепції сталого розвитку та прискорення його досягнення шляхом поширення системи екологізації всіх секторів національної економіки (як державного, так і приватного) полягає у формуванні нового механізму управління екологізацією інноваційного розвитку на основі теоретико-концептуальних положень неформальної інформаційної економіки майбутнього як нової організаційно-економічної теорії. Розбудова такої моделі державного управління, заснованої на теорії неформальної інформаційної економіки майбутнього, дозволить сформувати відкриту мережну систему державно-приватного партнерства у сфері екологізації інноваційної діяльності на всіх рівнях, що сприятиме прискоренню досягнення сталого розвитку держави.

Авторами сформовано теоретико-методологічні основи управління екологізацією інноваційного розвитку соціально-економічних систем в контексті формування неформальної інформаційної економіки майбутнього та обґрунтовано інституціональний механізм управління цим процесом в Україні на основі економіко-математичних методів.

ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЯК НАПРЯМОК ЕКОЛОГИЗАЦИИ ИННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
Рассадникова С.І., с.н.с., доц.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса, Україна)
Розв'язання сучасних складних та гострих проблем природокористування пов’язано з активізацією інвестиційно-інноваційної діяльності, вибором стратегічно важливих напрямів інвестиційної політики, ефективного і своєчасного використання інвестицій, створення теоретико – концептуальних основ, інституціонального та інструментального забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності. Своєчасне вкладення інвестицій у безпеку, відтворення та збереження навколишнього природного середовища дозволяє уникнути масштабних втрат, економічних збитків і можливих катастрофічних явищ, витрати на які багатократно перевищують обсяги інвестування. Ефективне виявлення екологічних загроз та їх нейтралізація на початкових етапах виникнення або зниження розмірів та ймовірності появи шляхом інвестування потребує наукового обґрунтування і вибору найбільш вагових інвестиційних рішень здатних забезпечити додаткові переваги, значні позитивні сенергитичні ефекти та інші конструктивні наслідки і зрушення.

Системний підхід та оновлення відповідно до сучасних вимог і викликів інвестиційно-інноваційної моделі у сфері природокористування створює підгрунття щодо формування засад для розвитку інноваційної економіки, яка є основою переходу до траєкторії сталого розвитку, виходу до країн лідерів з високоефективною постіндустріальною економікою спроможною забезпечити потреби теперішніх та майбутніх поколінь.

Необхідність поглиблення наукових досліджень, накопичення знань та реалізація інновацій у сфері природокористування, впровадження екологічно чистих технологій, розвиток «зеленого бізнесу» стає каталізатором зростання економіки та ефективного використання природно-ресурсного потенціалу в інтересах суспільства. У цьому контексті впровадження інновацій у сферу природокористування може стати реальним ресурсом подолання екологічних і соціально-економічних кризових явищ, стабілізації та подальшого зростання економіки країни на інноваційній основі.

Використання інновацій у сфері природокористування передбачає оптимальне сполучення наявних і потенційних ресурсів для розробки, реалізації інновацій, перетворення новітніх знань у корисні моделі, технології, організаційні, інституційні новації, які можуть бути мобілізовані з допомогою відповідних механізмів та інструментів за рахунок різних джерел інвестування. Перспективним механізмом об’єднання зусиль влади, бізнесу і громадськості для впровадження інновацій і активізації інвестиційної діяльності у сфері природокористування для забезпечення сталого розвитку на інноваційних засадах є державно-приватне партнерство.

Розробка і використання механізмів державно-приватного партнерства (ДПП) у сфері природокористування потребують визначення сучасних критеріїв та алгоритмів вибору. Державний сектор, органи державної влади визначають процедуру і методику вибору, механізм державно-приватного партнерства становиться доцільним та обґрунтованим, якщо дотримуватися критеріїв:

- орган влади спроможний визначити рівень якості, якого повинен дотримуватися приватний партнер під час реалізації ДДП;

- можливо визначати індикатори ефективності та результативності реалізації проекту згідно механізмів державно-приватного партнерства;

- здійснення попередньої і підсумкової оцінку проекту формування окремих видів екологічної інфраструктури;

- технологічного оновлення та обліку мінливого ринкового середовища;

- відсутність достатніх ресурсів фінансових, інвестиційних та інших та не можливість рішення екологічної проблеми іншим засобом та використанням інших механізмів;

- переваги застосування ДПП перевищують недоліки та перешкоди його використання та забезпечують значних позитивний ефект для суспільства, населення, довкілля, держави;

- створення приватногосподарських стимулів щодо інвестування рішення екологічних проблем (водогосподарських, забруднення довкілля, нейтралізації екологічних ризиків, зниження природо місткості та ресурсоємності виробничого процесу, продукції та інше).

Напрямом створення умов та забезпечення реалізації екологізації інноваційного розвитку суспільства стає формування нової інвестиційно-інноваційної моделі у сфері природокористування; новітніх інституційних засад переходу в Україні до моделі інфраструктурного середовища сфери природокористування (екологічної інфраструктури); теоретичних та методичних засад імплементації концепції інвестиційної привабливості у систему інституційного забезпечення природокористування та розбудови екологічної інфраструктури; узагальнення теоретичних засад та тенденцій запровадженні сучасних організаційно-методичних підходів до використання механізмів державно-приватного партнерства у практику організації природокористування та забезпечення розвитку інфраструктурних проектів; запровадження інструментів державно-приватного партнерства у розбудові та функціонуванні екологічної інфраструктури.

ANALYTICS AND TECHNOLOGY IN SUSTAINABLE

DEVELOPMENT DECISION-MAKING
Romanko O., Ph.D., Adjunct Professor

University of Toronto (Toronto, Canada)
Business analytics and modeling techniques are utilized in many areas of economics, business, engineering and science to improve performance. While environmental and sustainable development goals may look conflicting with the business objectives, analytics and technology can help resolving this tension to achieve all objectives simultaneously.

We have at least two possibly conflicting objectives in our decision making and those are minimizing environmental impact and maximizing economic profits. While during the last century economic and ecological goals were mostly conflicting with each other, nowadays those goals are getting more and more aligned. The target of reaching sustainable development assumes that meeting the needs of the future depends on how well we balance economic and environmental objectives – or needs – when making decisions today.

Nowadays, greening of economy presents more opportunities, but at the same time we are facing many more environmental risks. From one side, companies go green and proportion of green goods constantly grows. In addition, new technological advances especially in the renewable energy sector reduce the amount of greenhouse gas emissions. On the other side, we face more environmental risks that are resulted from both human activity and natural disasters. Consequently, environmental risks need to be evaluated more carefully than in the past. For instance, building new infrastructure without complex investigation of all environmental risk factors is too dangerous and can lead to large losses, both in human lives and in economic downturns.

Many businesses increase their environmental awareness by emphasizing their environmental initiatives like greenhouse gas emissions reduction resulted from clean technologies or from minimizing processing times and customer waiting times. In many cases greening of the companies can be attributed to using smarter analytics while harvesting Big Data available from different sources, such as sensors, cameras, databanks and social media. The competition has increased due to the fact that companies and businesses can make profits by going green. The fastest growing “green” industrial sectors are the renewable energy and innovative technologies for operating buildings. For instance, innovative technologies for operating buildings include “green” housing and geothermal heating and cooling. These two directions created the concept of distributed power generation that will replace centralized power generation at the power stations by power generated at the residential buildings and re-distributed among the consumers. Those new power grids can be highly optimized using smart computing in order to improve energy distribution effectiveness even more.

In conclusion, innovation, technological advances and modern information technology including business analytics and optimization will be the leading forces driving sustainable development and rational use of natural resources. Higher environmental risks that we are facing will need to be taken into account when planning for the new and managing existing industrial infrastructure.

ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ПІЗНАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ЯВИЩ У ПРОЦЕСІ ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Росохата А.С., аспірантка, Ілляшенко Н.С., к.е.н., доц.

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Сучасні економічні умови, що склалися навколо промислових підприємств здійснюють значний вплив на формування загальної методики та визначення методів ефективного управління напрямами їх діяльності. Створення комплексного підходу до стратегічного управління підприємством на сьогодні виявляється неможливим без формування та обґрунтування коротко- та довгострокових прогнозів розвитку стану підприємства та подальшого впровадження інновацій.

Прогнозування усіх напрямів діяльності підприємства, у тому числі інноваційного розвитку, як і кожна економічна категорія, повинно мати свою методику та базуватися на загально визначених методах. Поняття «метод» походить за різними думками від грец. «meto» – шлях дослідження [1] або від грец. «methodos» – спосіб. В економіці метод – це сукупність способів, прийомів, операцій практичного і теоретичного характеру з вивчення економічних процесів, підпорядкованих досягненню основної мети – підвищенню ефективності господарювання економічних суб’єктів [2].

На сьогоднішній день існує система методів, що направлена на пізнання соціально-економічних процесів. Сучасні наукові думки розкривають особливості кожного з методів та можливість їх впровадження у діяльність промислових підприємств. Всю сукупність методів, що застосовуються у руслі економічних явищ можна розподілити на загальнонаукові та спеціальні.

У широкому розумінні основними підходами, що характеризують першу групу є: кількісний, якісний та структурно-функціональний. Ці підходи знайшли органічне поєднання у сукупності методів. Останній визначає системні ознаки, що зберігаються за об’єктами дослідження незалежно від характеру їхньої трансформації. Спеціальні обґрунтовані необхідністю представлення двох невіддільних чинників процесу наукового пізнання дійсності – аналізу і синтезу. Застосування цих двох понять сприяє виявленню причинно-наслідкових зв’язків окремих явищ. З метою відкриття якісно нових форм дії економічних законів і знаходженню нового змісту в економічних категоріях виступає необхідність поєднання логічного та історичного в економічній діяльності.

У більш конкретному розумінні класифікація методів на види загальні та спеціальні відбувається на основі такої ознаки, як характер досліджуваного об’єкта. Згідно цієї ознаки загальні методи представлені таким групами: методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент); методи, що використовуються на емпіричному і теоретичному рівнях (аналіз, абстрагування, індукція, дедукція, моделювання); методи, які використовуються на теоретичному рівні (сходження від абстрактного до конкретного, системний підхід). Спеціальні у свою чергу враховують специфіку конкретних наукових напрямів і використовуються в них. Графічно представлена дана класифікація на рис. 1.

У рамках здійснення прогнозування окремих напрямів діяльності промислових підприємств широкого розповсюдження знайшли як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Існують також наукові думки, які вважають доцільним розподіляти методи на рівні та групи за іншими ознаками – метою, способом реалізації, характером дослідження та ін. Методи пізнання соціально-економічних процесів за різними класифікаційними ознаками по різному знайшли своє застосування в стратегічному управлінні промисловим підприємством, що є актуальним для розвитку перспективних напрямів його діяльності.

Рис. 1 Класифікація методів пізнання соціально-економічних процесів за характером досліджуваного об’єкта




  1. Климко Г.Н. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект: підручник / Г.Н. Климко. – К.: Вища школа, 1997. – 743 с.

  2. Купалова Г.І. Теорія економічного аналізу. Навч. посіб. / Електронний ресурс / Г.І. Купалова – К.: Знання, 2008. Режим доступу: http://libfree.com/151467317_ekonomikametodika_kompleksnogo_ekonomichnogo_analizu.html.



УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА
Рубанов П.М., доц, Макарова А.В., студентка

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Традиційні методи фінансового аналізу діяльності підприємств грунтуються на аналізі статистичних (історичних) даних фінансової звітності. У певних випадках, зокрема, при оцінці інвестиційної привабливості підприємства, додатково аналізується макроекономічна ситуація, що підвищує прогностичну властивість такого аналізу. В реальних обставинах діяльності конкретного підприємства виникає потреба у додатковому якісному аналізі інших суттєвих ризиків і загроз, у тому числі, з боку інших суб’єктів господарювання. Навіть у країнах з розвиненою економікою, незважаючи на суттєві законодавчі обмеження, постійно виникають конфліктні ситуації між суб’єктами підприємницької діяльності, які іноді переростають у цінові і фінансові війни, об’єктом яких є захоплення частки ринку готової продукції, витіснення з нього своїх конкурентів шляхом їх поглинання, послаблення або доведення до банкрутства.

В умовах України значимість і необхідність урахування цих факторів є ще більш актуальними через проблеми у сфері законодавства та правоохоронній системі, олігархічно-монополістичної і корупційної моделі економічної системи, що створює сприятливі умови для застосування методів неринкової конкуренції. В цих обставинах для вітчизняних суб’єктів підприємництва, які мають інвестиційну привабливість або володіють цінними активами, стає об’єктивною реальністю значна потенційна небезпека, пов’язана з агресивними діями конкурентів. Це змушує власників і менеджмент створювати окремі підрозділи, відповідальні за захист фінансово-економічних інтересів підприємства у зовнішньому середовищі.

Для з’ясування впливу зовнішніх ризиків на стан фінансової безпеки підприємства, аналізу цілей і ефективності функціонування системи фінансової безпеки на підприємстві потрібно чітко визначити поняття «небезпека» і «безпека», їх зв’язок з категоріями «загроза» і «ризик». Фінансова небезпека означає наявність можливості негативного впливу на діяльність підприємства, які спроможні призвести до його банкрутства, послідуючої ліквідації чи ворожого поглинання. Відповідно, фінансова безпека підприємства означає такий його стан, який дозволяє зберегти достатній рівень діяльності в умовах негативного впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, спроможність протидіяти чинникам негативного впливу без суттєвого залучення сторонньої допомоги.

Загроза фінансовій безпеці підприємства означає вже наявний або потенційно можливий чинник, спроможний створити небезпеку для нормального функціонування підприємства і виконання ним своїх договірних зобов’язань. Таким чином, на відміну від поняття «фінансовий ризик», категорія «загроза фінансовій безпеці» характеризує фактичну реалізацію за певних умов одного з потенційних ризиків.

Можна констатувати, що в сучасних умовах розвитку ринкового середовища в Україні використання категорії ризику дозволяє забезпечити достатньо високу ефективність управління фінансовою безпекою підприємства.

Серед головних внутрішніх чинників небезпек і загроз, які впливають на фінансову безпеку підприємства, можна виокремити навмисні або випадкові помилки менеджменту у сфері управління фінансами, пов’язані з формування стратегічних цілей і завдань підприємства, а також з тактикою управління та оптимізацією активів і пасивів підприємства.

Основними зовнішніми загрозами фінансовій безпеці є скупка акцій та/або боргів підприємства небажаними особами, у тому числі через підставні компанії; факт наявності значних фінансових зобов’язань у підприємства, які можуть бути використані для його банкрутства або поглинання; нерозвиненість ринків капіталу, що обмежує джерела залучення капіталу і реструктуризацію існуючої заборгованості; недостатній розвиток системи правового захисту прав власників та інвесторів; кризові явища у грошовій та фінансово-кредитній системах; тривалий спад економічної активності тощо.

Джерелами фінансової небезпеки для підприємства можуть бути як дії окремих осіб, установ і суб’єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних органів, підприємств-конкурентів), так і випадковий збіг об’єктивних обставин у зовнішньому економічному середовищі (стан фінансової кон’юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття й технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).

Для забезпечення належного рівня фінансової безпеки підприємства необхідне вирішення таких завдань:

своєчасна ідентифікація існуючих небезпек для підприємства;

формування системи індикаторів фінансової безпеки підприємства;

розробка дієвої системи моніторингу фінансової безпеки;

розробка і реалізація заходів з забезпечення фінансової безпеки підприємства;

контроль за виконанням заходів з забезпечення фінансової безпеки;

аналіз ефективності виконаних заходів, їх оцінювання і корегування;

ідентифікація небезпек і корегування відповідних індикаторів залежно від зміни стану зовнішнього середовища, цілей і завдань підприємства.



Лише системне виконання зазначених заходів дозволить своєчасного ідентифікувати і нейтралізувати загрози, які спроможні викликати негативні фінансові наслідки для підприємства.

INFLUENCE OF THE SHADOW ECONOMY ON GENERAL

BUDGET IN UKRAINE
Ryabushka L.B., assistant professor

Ukrainian Academy of Banking of The National Bank of Ukraine

(Sumy, Ukraine)
Increasing shadow economy leads to negative consequences and containment of social and economic development that result to reducing of the state programs in the Ukraine. Therefore, the issue of repayment funds from the legalization of the shadow economy and detection lost government revenues in the structure of the State Budget is important. Analysis and systematization of scientific views on the interpretation of the term "shadow economy" has allowed to formulate the author statement which, in our opinion, is the most exhaustive. The shadow economy is an economic activity of businesses and individuals that direct to generate revenues and meet human needs. It is characterized by uncontrollable processes of production, distribution, exchange and consumption and doesn’t take into account in official statistics. Such structuring components as forms (criminal, not legal, illegal, informal, not official), types (internal and external, intentional and unintentional, individual and collective), shapes (second, gray, black), groups (one-time, seasonal, permanent) belong to the structural elements of the shadow economy. The factors of influence of the shadow economy on government revenues are grounded in the investigation: economic (financial crisis, the high level of taxation), social (low standard of living, high unemployment), legal (low level of equipment of law enforcement agencies, the low level of legal culture, weak training of workers of law enforcement institutions),institutional (corrupt public services of various government structures, the use of state property organizational structures for receiving informal private income by government officials and managers). And there are factors that influence on the shadow economy: subjective (falling-off of production or crisis in defining sectors of economics, shortcomings in the current models of competition), objective (existence of socially active group of people who violate the legislation in order to obtain certain economic benefits). Actually, in the context of the research we showed the influence of the level of shadow economy on the formation of government revenue of the State Budget in Ukraine. The influence of the level of shadow economy on government revenue of the State Budget can be assed by the use of economic-mathematical methods of correlation and regression analysis. Overall, there was the gradual growth of government revenues of the State Budget from 92.5 billion to 398.3 billion and the level of shadow economy- from 28% to 34% of GDPfor the period 2004-2011. The sharp increase of the level of shadow economy led to a decrease of tax revenues, capital taxes, social contribution and other revenues in 2009-2010. This tendency is showed the deviation of enterprises from paying tax to the State Budget. The results of the analysis showed that a gradual increase of the level of shadow economy led to a gradual increase of government revenue of the State Budget in general and in the context of its components. But with a significant growth of the shadow economy they observed a sharp decrease of shadow economy of the State Budget. The increase of the shadow economy led to a decrease of revenues by reducing non tax revenues, corporate income tax, tax on income, capital tax and social contribution. As a result it is necessary to calculate the amount of lost government revenues of the State Budget taking into account the level of shadow economy by the following formula:

, (1)

where – lost government revenues of the State Budget; – real government revenue of the State Budget in context of its components (tax revenue, corporate income tax, tax on income, value added type tax, capital tax and social contribution); – the level of shadow economy in the t-th year; – coefficient of the influence of the level of shadow economy on government revenue of the State Budgen in the context of the components (coefficient of the influence of the level of shadow economy on revenues evaluated on the basis of correlation and regression analysis).

The influence of the level of shadow economy on tax revenues is 0.11,on the value added type tax is 0.05,on corporate income tax is 0.57,on tax on income is 0.71,on tax revenues is 0.57,on capital tax is 0.54,on social contribution is 0.58. According to the calculations in general the lost government revenue of the State Budget is 151.84 billion, including tax revenue – 56.31 billion. (corporate income tax – 55.41 billion, value added type tax – 9.63 billion., tax on income – 73.32 billion), non tax revenues – 83.51 billion, capital tax – 5.86 billion., social contribution – 6.16for the period 2003-2011's. There is a forecast of lost government revenue of the State Budget based on the basis extrapolation for 2012-2014 years. They forecast the growth of lost tax revenue, corporate income tax, tax on income, value added type tax, capital tax and social contribution. The growth rate of lost government revenue of the State Budget will be 35.63% at the end of 2014 year. The results of the forecasting emphasize expert evaluation of deterioration of financial stability, sequestration of real government revenues of the State Budget for the next three years due to the recession of the economy of Ukraine and to the increasing of the level of shadowing. The necessity of strengthening measures against the shadow economy is proved in the following directions in Ukraine: strengthening the financial security and monitoring money laundering, development and implementation of the annual programs of struggle with shadow economy, combating with violations, increasing the transparency of government, improving the legislation with the purpose of decreasing of the level of shadow economy.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   25


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка