Зміст аблова О. К., Коценко К. Ф., Лукаш І. М



Сторінка17/25
Дата конвертації11.05.2018
Розмір4.78 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   25

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ АСИМІЛЯЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
Пімоненко Т.В., асистент, Крохмаль О.Ю., студентка

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Розвиток та функціонування вітчизняних суб’єктів господарювання супроводжується збільшенням екодеструктивного навантаження на навколишнє природнє середовище, що в свою чергу призводить до виснаження та деградації відновлювальних природних ресурсів. В умовах вичерпаності та обмеженості природних ресурсів, здатність навколишнього природного середовища відновлювати (асимілювати) деструктивні впливи суспільства набуває соціально-економічного значення. У зв’язку з цим необхідним є дослідження та виокремлення основних факторів, які призводять до зниження рівня асиміляційного потенціалу країни.

На основі аналізу підходів [1,2] до визначення сутності поняття асиміляційний потенціал визначено, що більшість вчених розглядають його як здатність навколишнього природного середовища без саморуйнування розкладати природні й антропогенні речовини, а також усувати їх деструктивний вплив у наступних циклах біологічного кругообігу.

Необхідно відмітити, що сучасний стан навколишнього природного середовища обумовлює низький рівень асиміляційного потенціалу країни. Зазначимо, що на здатність самовідновлення навколишнього природного середовища впливає низька еколого-економічних факторів, а саме:


  • збільшення викидів/скидів небезпечних забруднюючих речовин у навколишнє природнє середовище суб’єктами господарювання;

  • утворення та накопичення небезпечних відходів виробництва

  • недосконалий механізм сплати за викиди/скиди небезпечних речовин у навколишнє природнє середовище;

  • низький рівень мотивації підприємств щодо впровадження ефективної системи екологічного менеджменту та аудиту, а також сучасних екологічно безпечних технологій у господарську діяльність;

  • відсутність сучасних інноваційних рециклінгових технологій на вітчизняних підприємствах;

  • нераціональне використання природних ресурсів тощо;

Поряд із цим однією із голових проблем зниження рівня здатності самовідновлення навколишнього природного середовища є відсутність ефективного економічного механізму стимулювання раціонального використання асиміляційного потенціалу. Так, наприклад, згідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 [3] механізм визначення ставки екологічних податків за використання природних благ та викиди у навколишнє природне середовище є недосконалим, адже по-перше, самі ставки не є економічно справедливими, по-друге акумульовані гроші екологічних фондів не завжди ефективно розподіляються та витрачаються на відповідні заходи по відновленню асиміляційного потенціалу. У зв’язку з цим доцільним є розробка дієвого механізму контролю за використанням накопичених фінансових ресурсів відповідних екологічних фондів. Також, при розрахунку ставки екологічного податку за викиди/скиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище не враховується ступінь їх агресивності. Зауважимо, що підхід до розрахунку екологічного податку не враховує вичерпність асиміляційного потенціалу навколишнього природного середовища.

Таким чином, доцільним є пошук та впровадження відповідних сучасних еколого-економічних інструментів у виробничо-господарську діяльність підприємств з метою поліпшення асиміляційного потенціалу країни та стимулювання до його раціонального використання.


1. Крисанова О.П. Ресурсная значимость ассимиляционного потенциала природной среды и его место в системе экономических отношений // Вісник СумУД. Серія: Економіка. 2008. №2, С. 135-142.

2. Мельник Л.Г. Основи екології. Економіка та управління в природокористуванні: Підручник / За заг. ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника та к.е.н., проф. М.К. Шапочки. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2005. – 759 с

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

A typology of managers in Ukraine
Poznanska A.O., PhD student, Shkurat M.S., student

Sumy State University (Sumy, Ukraine)
Recently there has been some tendency of grows of transnational and foreign companies in which Ukrainians appear as managers. For the efficient work companies are looking of ways to understand the mysteries of our culture and put that understanding to good use in the marketplace. The best way to do this is to analyze the subculture or subgroups. This helps to understand the cultural issues in many cases.

The goal of our work is developing a typology of Ukrainian managers, using age, work experience and education as the main characteristics of classification.. We think that in order to make efficient motivation system for employees, the Hofstede`s dimensions of culture has to be applied to our classification of managers.

We analyzed the work of Marina Astakhova about Russian middle management. On the base of the Russian culture and history Astakhova used such criterias as age, education and work experience to explain how categories of Russian middle managers evolved. She suggested such four subgroups of managers as Junior Westernized Middle Managers (JWMM); Senior Westernized Middle Managers (SWMM); Junior Local Middle Managers (JLMM); and Senior Local Middle Managers (SLMM) (see table 1).

Table 1

Subgroups of Russian employees for middle-management positions in a multi-national corporation (research results of Alina Poznanska)


Age

Education/work experience

Westernized

Non-Westernized

Junior (25-40)

Junior Westernized Middle Managers (JWMM)

Junior Local Middle Managers (JLMM)

Senior (40-55)

Senior Westernized Middle Managers (SWMM)

Senior Local Middle Managers (SLMM)

According to Marina Astakhova differences among these four categories of Russian middle management employees can be better understood by examining cultural differences among them. Hofstede’s (1980) dimensions of culture provide useful framework for identifying differences among cultural subgroups. Hofstede (1980) initially specified four dimensions of culture: power distance, uncertainty avoidance, individualism-collectivism, masculinity–femininity. [1], [2].

Hofstede’s work provided the conceptual impetus for a large amount of academic research on cross-cultural differences [3] It is considered to be the most comprehensive and widely cited cultural typology with consistently demonstrated construct validity. While other culturalmodels exist, they either confirm, base their premises upon, or extend Hofstede’s typology.



Based on studies of Marina Astakhova`s work we suggest our subgroups of Ukrainian managers. After analyzing the economic and cultural situation that has been developed in our country we think that all subgroups should be classified using such criteria as age/work experience as junior managers (age 25-35), middle managers (age 35-45) and senior managers (age 45-55). This classification reflects people that got their education after Ukraine became an independent country and due to their age don’t have that much of working experience (juniors), people that were studying during the breaking point of Ukraine getting its independence and have some working experience (middle managers) and people that got their education while our country was a part of USSR and have the biggest working experience (seniors). The other criteria that we think should be included in the classification is education that we divided on to proper and non-proper education. By proper education we mean people that were studying on specialties related to economics and got their master’s degree on it (see table 2).

Table 2

Subgroups of Ukrainian employees for management positions in enterprises (research results of Alina Poznanska)

Age/work experience

Education

Proper

Non-proper

Junior (25-35)

Junior Managers with Proper education (JMP)

Junior Managers with Non-proper education (JMN)

Middle (35-45)

Middle Managers with Proper education (MMP)

Middle Managers with Non-proper education (MMN)

Senior (45-55)

Senior Managers with Proper education (SMP)

Senior Managers with Non-proper education (SMN)

We used Hofstede`s dimensions of culture provide a useful framework for identifying differences among cultural subgroups (see table 3).

Table 3

Hofstede`s cultural dimentions applied to Ukrainian manager subgroups

(research results of Alina Poznanska)

Subgroup of Ukrainian managers

Hofstede`s cultural dimentions

Uncertainty avoidance

Power distance

Masculinity

Individualism

Junior Managers with Proper education (JMP)

Low

Low

High

High

Middle Managers with Proper education (MMP)

Low

Moderate

Moderate

Moderate

Senior Managers with Proper education (SMP)

Moderate

High

Moderate

Low

Junior Managers with Non-Proper education (JMN)

Moderate

Moderate

High

High

Middle Managers with Non-Proper education (MMN)

Moderate

Moderate

Moderate

Moderate

Senior Managers with Non-Proper education (SMN)

High

High

Moderate

Low

Based on the table 3 we can choose managers for the specific management areas in much effective way and build efficient motivation system for our employees. Most researchers view motivation as a fundamental building block of HRM practices that influence job satisfaction, productivity, and employee retention. Our classification and analysis based on Hofstede`s works can help to understand better the motivation structure and priorities of different groups of managers. The direction of future research is to develop practical recommendations for an effective incentive system for managers based on this typology.


  1. Marina Astakhova, Cathy L.Z. DuBois, Mary Hogue. A typology of middle managers in modern Russia: An intracultural puzzle/International Journal of Intercultural Relations 34 (2010) 527-539

  2. Hofstede, G. (1980). Motivation, leadership, and organization: Do American theories apply abroad? Organizational Dynamics, 8, 42–63.

Bollinger, D. (1994). The four cornerstones and three pillars in the ‘‘House of Russia’’ management system. Journal of Management Development, 13(2), 49–54.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ:

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Пристайко О.П., аспірант

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАНУ» (г. Киев, Украина)
Питання методів та інструментів управління сталим розвитком докладно опрацьоване науковцями, в тому числі й українськими: О.Ф. Балацьким, Б.В. Буркинським, О.О. Веклич, Б.М. Данилишиним, М.І. Долішним, Л.Г. Мельником, Н.В. Пахомовою, І.М. Синякевич та ін.

Управлінська діяльність, у тому числі й в сфері управління сталим розвитком, передбачає наявність методів. Методи управління – це способи впливу управлінської дії на керовані об'єкти з метою досягнення поставленої цілі. Більш конкретизовані способи та засоби управлінських дій часто називають інструментами управління. Класифікацій інструментів та методів управління існує досить багато, але практично всі вони виокремлюють адміністративно-правову, економічну та громадську складові.

Зокрема, одним із варіантів є виділення наступних основних груп інструментів та методів управління сталим розвитком:

а) адміністративно-правові методи та інструменти, до яких відносяться:нормативно-правова база (міжнародна, державна, регіональна та місцева); державна стандартизація, ліцензування, і аудит;система індикаторів сталого розвитку; планування, прогнозування та моніторинг соціально-економічного розвитку, життєвого рівня населення та стану довкілля;

б) економічні методи та інструменти, зокрема, податки, платежі, штрафи, страхування, пільгове кредитування тощо;

в) соціально-психологічні методи та інструменти, які базуються на формуванні та використанні соціально-психологічних особливостей та установок об’єкту управління, а також опосередковано формують громадську думку стосовно певних цінностей, дій та вчинків. Методи даної групи за змістом впливу можна поділити на ті, що створюють (розвивають) громадську думку; ті, що спираються на вже існуючу громадську думку та на власно психологічні методи, які забезпечують емоційну розрядку, співчуття тощо;

г) інструменти громадського регулювання та контролю, які передбачають: участь громадськості у підготовці та прийнятті нормативно-правових актів та рішень органів державної влади і місцевого самоврядування; організацію інформаційних кампаній з обговорення проблеми або проекту рішення, акту тощо; організацію громадського контролю за діяльністю місцевої влади.

Управління регіоном — це управління його розвитком і функціонуванням. Специфіка регіонального управління полягає в тому, що воно відрізняється від усіх інших видів управління на адміністративній території й виражається інтегрованою функцією галузевого, державного, місцевого (самоврядування) і міжгалузевого управління.

Форми й методи управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні визначаються, з одного боку, загальнодержавною економічною політикою, а з іншого, – регіональною політикою, що враховує особливості розвитку регіонів. У наукових працях економістів-регіоналістів аналізуються найрізноманітніші методи управління регіональною економікою. Залежно від ознак, покладених в основу класифікації, виділяють такі групи методів управління:

1. За характером впливу на ринкові процеси – прямі й непрямі.

2. За широтою впливу – загальноекономічні й селективні.

3. За каналами впливу – економічні й адміністративні.

4. За політикою дії і формами реалізації – податкові, бюджетні, кредитно-грошові, цінові, антимонопольні, зовнішньоекономічні, інституціональні.

Основні форми прямого впливу на розвиток економіки регіону включають:розробку планів і прогнозів;бюджетне фінансування економічних і соціальних цільових програм, інвестиційних проектів; розміщення на підприємствах регіону замовлень для загальнорегіональних потреб; надання субвенцій для окремих підприємств, що працюють у складних соціально-економічних умовах;здійснення націоналізації або приватизації підприємств тощо.

До форм непрямого впливу на процеси економічного розвитку регіону можна віднести:створення умов для залучення з інших регіонів і з-за кордону інвестицій для реалізації завдань регіонального розвитку; компенсацію додаткових витрат, які ті або інші господарюючі суб’єкти зазнають при вирішенні регіональних проблем; надання податкових пільг підприємствам, що виконують соціальні функції;введення диференційованих норм амортизації для прискорення технічної реконструкції й модернізації виробництва; регулювання цін на продукцію держсектора, підприємств-монополістів, на соціально значущі товари та інше.

У системі методів управління соціально-економічним розвитком регіону важливе значення має вибір оптимального поєднання адміністративних і економічних методів.



ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВ
Провозін М.В., аспірант

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
З кінця ХVІІІ століття, коли масове впровадження машин і механізмів у виробництво призвело до інтенсивного зростання продуктивності праці, кардинально змінилися економічні умови господарювання: якщо до цього одним із основних економічних ресурсів була земля (і за можливість її обробляти велися війни), то тепер продукції створювалося в рази більше, ніж можна було спожити. У війнах пріоритетним стало не скільки безпосереднє загарбання земель, а й забезпечення сприятливих умов торгівлі, особливо із слаборозвиненими країнами.

Однак промислове виробництво провідних Західних країн перевищувало навіть додаткові можливості ринку – виникла нетипова ситуація – перевиробництво продукції. Той факт, що економічні кризи до сих пір є звичайним економічним явищем, свідчить про те, що не існує дієвих механізмів її попередження. Невдалі спроби забезпечити стабільність виробництва протягом майже двох століть (від першої економічної кризи перевиробництва у 1825 р. в Англії) врешті решт створили складну екологічну ситуацію на планеті.

Річ у тім, що споживання продукції (а особливо промислової) має свої межі. Після досягнення максимального рівня споживання відбувається насичення ринку і його подальший розвиток можливий уже лише шляхом заміщення морально і/або фізично застарілої продукції модернізованою чи принципово новою, вдосконаленою. Однак з іншого боку виробники не зацікавлені у створенні досконалої продукції (якщо сім’я придбає автомобіль, користуватися яким без ремонту можна буде 50 років, то вже через одне покоління ніхто не буде купувати нових автомобілів – потреба у транспорті для сімей буде вирішена остаточно, а автомобільна галузь занепаде). Таким чином виробники вимушені створювати недосконалу продукцію, термін експлуатації якої має бути максимально скорочений до терміну «окупності». До прикладу, нове обладнання є продуктивнішим за існуюче, і досить швидко себе окупає. Однак подальше його використання супроводжується значним збільшенням витрат на утримання та експлуатацію, що змушує керівництво підприємства придбати новішого обладнання, яке саме вчасно з’явилося у продажу. Саме подібним чином забезпечується довгострокове виживання підприємств на ринку. Є потреба, і є продукція яка її задовольняє. Негативний наслідок – ріст кількості відпрацьованої продукції та накопичення сміття. Типовим прикладом стала ситуація із забрудненням слаборозвинутих країн Африки: під приводом гуманітарної допомоги виробники комп’ютерної техніки мільйонами контейнерів вивозили відпрацьовану продукцію: системні блоки, монітори, принтери та іншу офісну техніку на сміттєзвалища бідних країн. Вироби з пластмаси ще не один десяток років отруюватимуть екологію. Це значні втрати, які аж ніяк не можуть бути окуплені надприбутками міжнародних корпорацій, адже перерозподіл ресурсів призводить до все більшої поляризації людства: в той час як невелика його частина потопає у розкоші, близько мільярда (!) людей на планеті живуть як їх предки 6 тисяч років тому – в землянках чи нетрях, постійно недоїдаючи та без доступу до надійних джерел води.

Насправді людина має не так вже і багато потреб, які потрібно задовольняти. До них можна віднести потреби у житлі, одязі, продуктах харчування, медичному забезпеченні, потреби у спілкуванні (робота дозвілля) і т.п. Їх задоволення має бути доступним, постійним і на достатньому рівні, що можливо лише на муніципальному рівні чи на рівні держави, оскільки подібна діяльність неприбуткова. Решта соціально-економічної надбудови має отримати менший пріоритет і віддана у підпорядкування приватних компаній (при цьому повинен існувати контроль монополій).

Обмеження рівня споживання (не лише ресурсів, як говориться у доповідях Римського клубу, а й найрізноманітнішої продукції) є тим шляхом, що може попередити кризу перевиробництва та, як наслідок надмірне екологічне навантаження. Економічні відносини у новому суспільстві мають базуватися не на одержанні прибутку від задоволення тих чи інших потреб, а на створенні і постійній підтримці екологічної інфраструктури міст. Оскільки у короткостроковому періоді реорганізація економічних відносин не є ефективною і має призвести до низки банкрутств, то необхідно застосування інших мотивів, серед яких можуть бути: вольове рішення міжнародної спільноти в особі урядів країн та громадських організацій; значне підвищення витрат на боротьбу з наслідками екологічних лих викликаних інтенсивною економічною діяльністю, які мають перекладатися на «основних забруднювачів»; та постійне нагадування у ЗМІ про загрозу створення несприятливих екологічних умов для існування людини на Землі, так звана гра на страху людини.

Для звичайного споживача відповідно існує інший механізм дій. Він полягає у ощадливому використанні наявних фінансових ресурсів шляхом здійснення обміркованих та виважених покупок – придбанні якісної продукції або серії взаємопов’язаних покупок, що покликані забезпечити реальні потреби, а не через тимчасові примхи моди, нестачу вільного часу чи інші мотиви, що спонукають до придбання неякісної продукції. Важливим при виробництві та споживанні продукції має бути піклування про умови остаточної утилізації продукції. Подібні взаємовідносини можна назвати стратегічними партнерствами підприємств і суспільства, які покликані забезпечити нащадкам умови проживання не гірші, ніж одержані у спадок.



управління екологізацією інноваційного

розвитку економіки на основі

економіко-математичних методів

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   25


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка