Зміст аблова О. К., Коценко К. Ф., Лукаш І. М



Сторінка13/25
Дата конвертації11.05.2018
Розмір4.78 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   25

РОЛЬ СОЦІАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙ
У ДІЯЛЬНОСТІ
ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Летуновська Н.Є., аспірантка

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Для сучасного суспільства характерним є новий рівень економічного та соціального розвитку. У кінці ХХ – на початку ХХІ століття набуває популярності ідея переорієнтації вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку. Слід зауважити, що тривалий час інноваційними факторами, що здійснювали позитивний вплив на діяльність підприємств, вважали первинні (технічні) та вторинні економічні переважно з інвестиціями в основний капітал. Інноваціям соціального характеру приділяється недостатньо уваги, тому, що керівництво сучасних підприємств здебільшого має уявлення про інновації тільки як про новий комерціалізований продукт чи послугу. Крім того, непопулярність інновацій у соціальній сфері викликана й тим, що оцінювати ефект від їхнього впровадження складно, оскільки важко визначити їхні конкретні параметри та ступінь реалізації. Для удосконалення політики управління в галузі впровадження соціальних нововведень необхідним є чітке розуміння місця соціальних інновацій у системі інноваційного розвитку підприємства.

Позитивні зміни в діяльності підприємства забезпечується сукупністю результатів ефективної діяльності суб`єктів інноваційного процесу. Ці результати являють собою первинні та вторинні інновації. До першої групи відносяться технічні нововведення. Функціональна діяльність персоналу підприємства дає змогу стверджувати про існування організаційних, економічних, соціальних та юридичних інновацій.Технічні інновації як результат інноваційної діяльності можуть являти собою принципово нові види продукції, істотно чи частково покращені різновиди виробів, що передбачає використання вдосконалених технологій, або нову сферу застосування продукції компанії. Якщо первинним та частково вторинним (економічні, організаційні, юридичні) упровадженням приділяється увага в працях вітчизняних учених, то соціальні інновації мало вивчені, адже навіть концепція соціальних інновацій, що формується в теперішніх умовах економічного розвитку, має багато теоретичних та методологічних розбіжностей. Сучасна наука дає класичне визначення соціальним інноваціям, яке включає в себе процес виникнення нових методів та технологій, форм соціальних відносин, які сприяють покращанню ефективності суспільної соціальної політики, тоді як в організаційному контексті соціальні інновації – це процеси, що сприяють переходу на новий рівень розвитку всієї системи підприємства, призводять до суттєвих та незворотних змін у взаємодії між членами колективу, направлені на задоволення їхніх нових духовних та інтелектуальних потреб. До таких удосконалень відносяться:розвиток і підтримка нових соціальних цінностей організації;упровадження новітніх методів навчання та адаптації персоналу;удосконалення системи мотивації праці;фінансування розвитку об`єктів соціальної інфраструктури власного підпорядкування;активізація інструментів соціально-відповідального маркетингу;нові методи оцінки умов праці;зміни внутрішньоколективних відносин тощо. У табл. 1 наведено спрощену класифікацію соціальних інновацій на підприємстві.



Таблиця 1

Класифікація соціальних інновацій підприємства
(складено з використанням [1])


Критерій класифікації

Види інновацій

За об`єктом впливу

  • що впливають на якість надання соціальних послуг;

  • що сприяють дотриманню вимог соціального забезпечення;

  • які чинять вплив на умови праці;

  • які поліпшують умови функціонування об`єктів соціальної інфраструктури;

  • що покращують екологічний стан довкілля та ін.

За суб`єктами впливу:

  • індивідуальні;

  • колективні;

  • корпоративні

За цільовою орієнтацією

  • мотиваційні;

  • функціональні;

  • структурні;

  • процесуальні

За джерелами

  • внутрішні;

  • зовнішні

За відношенням працівників до них

  • позитивні;

  • негативні;

  • індиферентні

За результативністю

  • ефективні;

  • неефективні

Активізація людського фактору в діяльності підприємства є одним з вирішальних факторів сукупного соціально-економічного потенціалу суб`єкта господарювання, адже недооцінка значення соціальних інновацій керівництвом вітчизняних підприємств значною мірою призводить до неефективної роботи всієї організації.




  1. Кучко Е.Е. Социальные инновации: подходы к определению и классификации / Е.Е. Кучко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – 2011. – № 941. – С. 27-33.



ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
Леус Д.В., аспірант, Костенко В.В., студент

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Економічна політика держави здійснюється за допомогою певних фінансово-економічних важелів. Фінансовий контроль є одним із найважливіших інструментів управління фінансовою системою країни. В даний час система проведення фінансового контролю потребує вдосконалення, так як змінюються: характер товарно-грошових відносин, чинна нормативно-правова база, інфраструктура фінансового ринку та форми власності.

Сутність фінансового контролю полягає в тому, що «…це один із елементів управління фінансами, особлива діяльність з перевірки правильності вартісного розподілу валового національного продукту, створення й витрачання фондів коштів» [1].

Фінансовий контроль відіграє важливу роль у створенні умов для фінансової стабільності та можливостей розвитку малого та великого бізнесу в країні. Він, не лише відіграє важливу роль в перевірці всіх сторін фінансової діяльності, а також є засобом, за допомогою якого відбувається поєднання даних фінансового планування й прогнозування з даними статистичних та економічних досліджень.

Вивченням та обґрунтуванням необхідності фінансового контролю займалися українські вчені-економісти, науковці, юристи, до числа яких відносяться: С. Буткевич, Л. Савченко, О. Пащенко, І. Стефанюк, А. Берлич та Л. Воронова.

Недооцінка та ігнорування ролі фінансового контролю призводить до зниження ефективності управління фінансовими ресурсами. На сьогодні в Україні функціонує низка органів, на які покладена відповідальність за діяльність контролюючої системи держави, в їх число входить: Рахункова палата, Контрольно-ревізійна служба, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація. Залежно від компетенції та завдань, що покладені на органи контролю, відбувається застосування тих чи інших методів. Головними методами проведення фінансового контролю є документальні (перевірки, ревізії) та натуральні (інвентаризація, лабораторний аналіз).

Необхідними умовами забезпечення ефективності фінансової політики держави є обґрунтованість, доцільність та всеосяжність, тобто сфера впливу фінансового контролю повинна розповсюджуватися на всі сфери та галузі.

Основними проблемами, з якими можна зіткнутися у системі організації та проведення контролю фінансової діяльності, є наступні:


  • відшкодування порушень проводиться на досить низькому рівні;

  • низькі результати контрольно-ревізійної роботи;

  • непрозорість дій контролерів, дотримання етичних норм контролю;

  • високий рівень корумпованості, ухиляння від сплати податків, «відмивання» значних сум коштів;

  • наявність великого числа нормативно-правових актів, що врегульовують дане питання;

  • різні варіанти трактування певних понять у існуючих джерелах, що призводить до певної плутанини в реалізації контролюючої діяльності.

Існує низка шляхів удосконалення системи фінансового контролю в Україні, перш за все це:

1) раціональна організація роботи певних відомчих підрозділів контролюючих органів;

2) підвищення якості документального оформлення контрольних заходів;

3) запровадження принципів професійної етики працівників контролюючих служб, боротьба з корупцією;

4) перевірка аудиторських та інвентаризаційних висновків з метою уникнення серйозних фінансових порушень;

5) раціональне використання державних ресурсів.

Органи державної влади звертають серйозну увагу на вдосконалення системи фінансового контролю. Процес її реформування в Україні є досить складним, існує низка перешкод для його проведення. На сам перед необхідне поступове редагування діючої законодавчої бази країни, так як відсутність єдиного нормативно правового акту, який би регламентував політику фінансового контролю, ускладнює процес його проведення. Також необхідно провести процедуру узгодження елементів, форм організації та принципів фінансового контролю, з метою уникнення дублювання певними органами завдань та функцій один одного.
1. Ілляшенко Т. О. Фінанси: конспект лекцій. Частина 1 / укладачі: К. В. Ілляшенко, Т. О. Ілляшенко. – Суми: Сумський державний університет, 2011. – 195 с.

2. Дікань Л. В. Фінансовий контроль [Електронний ресурс] / Дікань Л. В. – навч. посібник. Х.: ХНЕУ, 2008. – 346 с. – Режим доступу: http://libfree.com/17690138_buhgalterskiy_oblik_ta_auditfinansoviy_kontrol.html


КОММУНИКАЦИОННЫЕ ИНСТРУМЕНТЫ ПРОДВИЖЕНИЯ УСЛУГ АВИАКОМПАНИЙ


Линник Т.Н., студентка

Национальный авиационный университет (г. Киев, Украина)

Мельник Ю.М., к.е.н., доц.

Сумский государственный университет (г. Сумы, Украина)
Специфика услуг авиакомпаний обуславливает и особенности их продвижения. Рассмотрим наиболее яркие примеры использования коммуникационных инструментов для рекламы авиауслуг.

1. Реклама в прессе.

Например, ArenaMagicBox, агентство интегрированных маркетинговых коммуникаций, разработало креатив для авиакомпании «Аэрофлот – Российские авиалинии». Задача рекламной кампании – информирование целевой аудитории о появлении на рейсах авиаперевозчика новых кресел, которые полностью раскладываются в горизонтальное положение. Кампания проходит под слоганом: «Летайте во сне. Спите в полете». В настоящее время рекламная кампания активно проходит в прессе, для которой агентство разработало соответствующий имидж.

2. Реклама на ТВ;

Например, Национальный авиаперевозчик Великобритании BritishAirways запустил первую за последние два года масштабную рекламную кампанию, которая включает демонстрацию на телеканалах девяти 30-секундных рекламных роликов. Каждый из роликов снят в документальном стиле и призван убедить потребителей воспользоваться возможностью попутешествовать.

3. Наружная реклама.

Так, для рекламы EmiratesAirlines вырастили вертикальный сад. Рекламная конструкция имеет экологичную, деревянную основу. Декоративные ограждения в саду выполнены в виде очертаний континентов, на каждом из них растут живые цветы. Реклама повествует о том, что Emirates осуществляет перелеты между 100 городами мира. Растения для сада, специально импортированные из Германии, были высажены в апреле 2011 года и взращены по биодинамическому методу с использованием гидропонной системы капельного орошения.

4. Реклама в сети Internet.

Таким образом, авиакомпания BritishAirways запускала рекламную кампанию, посвященную Олимпийским играм в Лондоне 2012.

В ролике, опубликованном на страничке авиакомпании в YouTube, а также в социальных сетях, показано, как багаж из разных стран доставляется в Великобританию. При этом голос за кадром комментирует путешествие багажа как олимпийское соревнование. Особенностью этой рекламы стало то, что сначала она была запущена в Facebook и Google+ и только потом появилась на телевидении.

5. Реклама на транспорте.

Например, рекламное агентство запустило кампанию на транспорте для компании «Малев Венгерские Авиалинии».

Реклама на транспорте включена в кампанию по продвижению прямого воздушного сообщения между венгерской столицей и Санкт-Петербургом. Формат размещения полная оклейка трех бортов автобусов большой вместимости. В проекте использована возможность размещать на транспорте сообщения, несущие различную смысловую нагрузку. Имиджевая реклама, размещенная на левом борту, призвана повышать узнаваемость бренда, сообщение, расположенное на заднем и правом бортах, дополнительно информирует о специальном ценовом предложении.

6. Реклама в кинотеатрах.

Новозеландская авиакомпания AirNewZealand сняла ролик о правилах поведения во время полета с героями из книг Джона Рональда Руэла Толкиена «Властелин колец» и «Хоббит». В ролике рассказываются стандартные правила поведения в полете: необходимость пристегнуть ремни, отключить мобильные телефоны и другие электронные устройства, запрет на курение и так далее. Однако вместо обычных людей в нем фигурируют герои фэнтези-саг Толкиена: стюардов и стюардесс изображают эльфы, капитана – маг, а пассажиров – хоббиты, гномы, орки, назгулы и Горлум. Сама авиакомпания в рекламном видео переименована в «Авиалинии Средиземья».

7. Реклама на месте продаж.

Сюда можно отнести фирменный стиль, корпоративную культуру и т.п. Например, В 70-е годы у авиакомпании SouthwestAirlines наступил кризис. Один из маркетологов придумал выход: придумать для стюардесс сексуальную униформу. Короткие шорты и высокие кожаные сапоги переплюнули по эффективности систему скидок и рекламных акций. Объем продаж билетов авиакомпании резко увеличился. История униформы стюардесс отображает рекламные стратегий крупнейших авиакомпаний.

Также широко используются различные программы лояльности (например, программа поощрения часто летающих пассажиров), акции по стимулированию сбыта. Сегодня системы бонусов и скидок приняли самые изощренные формы, но покупателей по-прежнему нужно чем-то удивлять, поэтому продолжается поиск новых креативных коммуникации инструментов.


1. Авиалинии – Креативная реклама. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.adme.ru/avialinii/page2.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В РАМКАХ ЄВРОРЕГІОНУ «ЯРОСЛАВНА»
Лукаш О.А., к.е.н., доц., Нєженець О.О., студентка

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Розширення глобалізаційних процесів у ХХ ст. підвищило значення транскордонного співробітництва. Зовнішній кордон України є найдовшим серед європейських країн, 19 областей є прикордонними. На різних щаблях влади, починаючи від Президента України і закінчуючи органами місцевого самоврядування, дедалі активніше обговорюються існуючі проблеми та формулюються перспективні пропозиції щодо розвитку транскордонного співробітництва нашої держави як на західному, так і на північно-східному та південному кордонах. Парадигма розвитку транскордонного співробітництва на північно-східному кордоні України, на наш погляд, вимагає докорінних змін. Регіони не мають всіх потрібних факторів і не отримують стимулів, які б забезпечували їх динамічний розвиток та ефективне функціонування. Серед таких чинників необхідно відзначити інституційне, правове, науково-методичне, кадрове, інформаційне та, нарешті, фінансове забезпечення.

Однаковий рівень соціально-економічного розвитку, довгострокові економічні стосунки й культурні зв’язки між Сумською та Курською областями, їх тривале функціонування в єдиному економічно-господарському просторі постійно спонукали владу прикордонних областей двох держав до пошуку варіантів співробітництва. Угода про створення єврорегіону "Ярославна" була підписана в місті Курськ Російської Федерації 24 квітня 2007 року. Територія Єврорегіону складає 54 тисячі квадратних кілометрів, на ній мешкають з обох боків кордону 2,5 мільйонів осіб. Українські землі займають 44,4% території Єврорегіону, російські – 55,6%.

За період діяльності Єврорегіону "Ярославна" досягнуто позитивних результатів у зовнішній торгівлі, співробітництві на рівні міст та районів, освіті, культурі, спорті, туризмі, молодіжній сфері, облаштуванні інфраструктури кордону. Єврорегіон став членом Асоціації Європейських Прикордонних Регіонів на правах повноправного члена. Так, за період з 2007 по жовтень 2012 року проведено 67 спільних заходів. Зовнішньоторговельний оборот Сумської області з Курською областю в рамках Єврорегіону "Ярославна" склав: за 2007 рік – 21,3 млн. дол. США, за 2008 рік – 22,4 млн. дол. США, за 2009 рік – 32,4 млн. дол. США, за 2010 рік – 41 млн. дол. США, за 2011 рік – 46 млн. дол. США, за 9 місяців 2012 року – 40 млн. дол. США. При цьому експорт у загальних обсягах зовнішньої торгівлі у 2012 році складає 98%.

На нашу думку, щоб обрати оптимальній шлях стратегічного розвитку даного єврорегіону, необхідний комплексний аналіз його слабких та сильних сторін, що дозволить уникнути загроз і максимально ефективно використати існуючі можливості. Ми вважаємо, варто будувати таку стратегію розвитку Сумсько-Курського співробітництва, яка враховуватиме всі особливості свого існування та розташування. Говориться про необхідність максимального залучення в процеси розвитку єврорегіону всіх зацікавлених сторін (учасників і суб’єктів транскордонного співробітництва), необхідність якісного та кількісного вдосконалення інформаційного, фінансового, кадрового, а також науково-методичного супровіду; а головне – значну потребу в концентрації функцій забезпечення, моніторингу і розвитку в конкретному спеціальному органі, що працюватиме тільки над цією проблемою.

Повна концентрація повноважень та обов’язків тільки в органах влади значно звужує можливості реалізації ініціатив, які випливають від представників інших зацікавлених сторін з місцевої спільноти. Транскордонне співробітництво орієнтоване перш за все на покращення життя громадян. Окрім того, участь громадських організацій, ЗМІ, ВУЗів, бізнес сектору, молодіжного активу в процесах прийняття та реалізації рішень органів влади тільки підвищить рівень їх компетентності та ефективності. Отже, можемо зробити такий висновок, що основне, на чому треба сконцентрувати свої зусилля владі – це сприяння розвитку партнерських відносин між економічними суб’єктами даних регіонів.

На нашу думку, необхідно створювати додаткові транспортні шляхи та реконструювати магістралі, що покращить транспортну доступність двох регіонів. Також доцільно створити загальний ринок праці, це дозволить уникнути низької пропозиції нових робочих місць. Керуючись проведеними нами дослідженнями, можливо запропонувати такі стратегії розвитку транскордонних регіонів з метою формування їх ефективної територіально-галузевої структури: стратегія з підвищення пріоритетності розвитку екотуризму на транскордонних територіях єврорегіону «Ярославна», стратегія збільшення частки витрат транскордонного призначення на підтримку екобалансу в регіоні, стратегія збільшення частки ЗТО між країнами-членами транскордонного проекту в загальному їх ЗТО, стратегія збільшення частки екологічних товарів і послуг у загальній товарній структурі експорту-імпорту, стратегія з підвищення дієвості еколого-економічних інструментів регіональних політик держав-членів ТС.

Таким чином, існує чимало слабких сторін і загроз для розвитку транскордонного співробітництва між Сумською та Курською областю, проте ряд активних заходів зі сторони місцевої влади, участь в них зацікавлених сторін (бізнес-кола, ЗМІ, тощо), а також зміни в механізмах, підходах та, навіть, розумінні, ролі регіональних органів влади в розвитку транскордонного співробітництва мають реальну можливість подолати всі недоліки та загрози.

ПРЕВЕНТИВНА ПОЛІТИКА НАЙМУ ІТ-КОМПАНІЙ В УМОВАХ ДЕФІЦИТУ ЯКІСНОЇ РОБОЧОЇ СИЛИ
Лук’янихін В.О., к.е.н., доц., Шаванов А.С., студент

Сумський державний університет (м. Суми, Україна)
Ефективна політика найму є одним з тих факторів, що визначають успішність діяльності підприємства загалом. В галузі інформаційних технологій (ІТ), у якій людський розум та особисті якості співробітників мають особливе значення, висуваються підвищені вимоги до якості найму. У зв’язку із несприятливою демографічною ситуацією та зростаючою трудовою міграцією робочої сили українська галузь ІТ зустрічається з новими для себе ризиками, зокрема, кадровими.

Питання ефективного найму було і буде залишатись актуальним. У працях як вітчизняних, так і закордонних науковців у галузі управління персоналом, зокрема, А. Кібанова, Д. Ульріха, Р. Федоряк та інші наведені принципи ефективного найму та методи оцінки цієї ефективності, які є актуальними для будь-якого підприємства, незалежно від його галузевої приналежності.

Українська галузь ІТ, яка на даний момент активно розвивається, щороку створюючи тисячі нових робочих місць, більшість з яких дістається молодим спеціалістам, стикається з проблемою «ресурсного голоду». Враховуючи такі особливості цієї галузі, як значний відтік вітчизняних фахівців закордон та нестача фахівців відповідної кваліфікації, скорочення чисельності робочої сили, особливо серед молоді, стає значною проблемою, що потребує від підприємств певного корегування політики найму. Слід також враховувати особливості українського ринку праці, такі як постійне зростання старіння робочої сили та щорічне зменшення кількості молодих спеціалістів.

В 1990 році в Україні кількість народжених дітей склала 657,2 тис. осіб, в 1991 – 630,8 тис., в 1992 – 596,8 тис., в 1993 – 557,5 тис. Люди, народжені в 1992-93 роках наразі є тією категорією населення, що буде займатися працевлаштуванням вперше. В 90-ті роки минулого століття щороку кількість народжуваних зменшувалась, в той час як ринок ІТ праці не знижує, а, навпаки, збільшує свої вимоги до чисельності нових молодих спеціалістів.

Ще кілька років тому рекрутери галузі обирали лише найкращих з багатьох кандидатів, а кандидати відповідно розуміли, що конкурс високий, і намагалися «зачепитися» навіть за єдину вакансію. За умов невисоких (порівняно з західними країнами) заробітних плат та великої кількості кандидатів ця тактика була ефективною. Сьогодні, на початку 2013 року, вже програмісти та інші IT-фахівці вибирають з багатьох вакансій, а рекрутери ІТ-компаній та IT-аутсорсерів намагаються «зачепитися» за інколи єдиного претендента, розуміючи, що варіантів у нього багато. Конкуренція ж між підприємствами за кандидатів призвела до значного зростання рівня оплати праці в галузі, що обмежило можливості найму.

Головну причину такої зміни було наведено трохи вище, справа тут в демографічному стані, коли в країні з кожним роком йде в школу менше дітей і відповідно випускається з ВУЗів все менша кількість молодих фахівців. А якщо згадати, що на останніх курсах на днях кар'єри та ярмарках вакансій їх ретельно обробляли найбільші технологічні, інформаційні та консалтингові компанії, активно розбираючи найкращих потенційних програмістів і технічних фахівців, то в залишку маємо ситуацію «випаленої землі». І ситуація тільки погіршуватиметься, що призведе до подальшого стабільного зростання зарплат веб-розробників, фахівців з просування сайтів, грамотних керівників проектів та менеджерів з продажу «інтелектуальних продуктів».

У 2001 році в Україні було народжено лише 376,4 тис. дітей. Не слід розписувати, наскільки негативними можуть виявитись наслідки демографічної кризи для української економіки в цілому, мета цієї роботи не в цьому. Але стає зрозуміло, що ІТ-компанії, за словами HR-фахівців, також зіткнулися з так званим «ресурсним голодом».

Створення кадрових резервів, власних систем навчання та підготовки, тісна співпраця з вишами, залучення до роботи студентів – ці заходи, які активно використовуються провідними підприємствами галузі, безумовно, пом’якшують негативні наслідки описаних тенденцій, проте не вирішують проблему повністю.

Згадаємо також, що за віковими групами найбільшим є рівень безробіття саме серед молоді. Так, у 2012 році економічна активність людей у віці від 15 до 24 років склала лише 41,7%. Тому саме величезна кількість безробітної молоді може стати засобом подолання «ресурсного голоду». Враховуючи перспективу щорічного скорочення чисельності доступних молодих кандидатів, компаніям галузі слід найбільш повно використати наявні трудові ресурси ринку, навіть провести найм «прозапас», найм заради навчання та підготовки, щоб у потрібний момент мати достатню кількість трудових ресурсів. Важливу роль в ефективності таких засобів має проведення профорієнтаційної роботи серед молоді та створення таких систем мотивації, що відповідатимуть її інтересам.

Отже, задля подолання негативних наслідків демографічної кризи 90-х років минулого століття, компаніям галузі ІТ слід найповнішою мірою використати кадровий потенціал українського ринку праці, наявний на даний момент, для того, щоб забезпечити себе робочої силою на майбутнє десятиліття.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   25


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка