Завжди були, є І будуть гарні люди, а значить – осяяні красою цих людей гарні їхні імена



Скачати 45.73 Kb.
Дата конвертації31.05.2019
Розмір45.73 Kb.

Завжди були, є і будуть гарні люди,

а значить – осяяні красою цих людей гарні їхні імена.

А. Коваль

Шановні друзі! Ми з вами зібрались, щоб поговорити про чудовий жанр літератури – поезію. Адже саме у віршах найбільш чітко виражена думка автора, його переживання, ставлення до життя. І головне – для читання віршів не потрібно багато часу, варто лише зосередитися…

Сьогодні у нас у гостях людина творчого обдарування, наша землячка, жителька міста Радомишля, чия доля пов’язана з поезією. Вона пише для себе, для своїх близьких, колег . Це – Лідія Степанівна Севрук. Кожен її вірш, кожен рядочок написаний від душі, йде від серця.




  • Безперечно, не знайдеться, мабуть, людини, яка б не чула слова щастя. Воно є загальновживаним і, здається, таке зрозуміле.

Проте варто лише спробувати витлумачити його, як виявиться, що це не дуже просто. Чому? Мені здається, так відбувається через те, що поняття щастя стосується духовного світу людини. А скільки людей – стільки і світів! Тож зрозуміло, що кожен витлумачуватиме щастя по-своєму. Для когось – це задоволення, утіха; для інших – добробут ; для третіх – гарна і дружна сімя. Хтось щастя розуміє, як удачу, талан, інші – як радість.

Ви чули легенду про щастя? Кажуть, воно перебувало в золотистому, щільно стуленому пуп’янку тюльпана, ніхто не міг дістатися до нього , хоча й намагалися: хто силою, хто хитрощами, хто заклинаннями. І йшли до тієї квітки старі й молоді, здорові й каліки. Натовп біля квітки збирався і згодом розходився ні з чим. Щастя нікому не давалося до рук.

Та ось одного разу до пуп’янка підійшла бідна, натомлена жінка з маленьким сином на руках. Їй хотілося хоч раз подивитися на пуп’янок чарівної квітки щастя, якого вона так і не побачила ні разу за все своє життя.

Жінка з сином наблизилися і хлопчик дзвінко засміявся, побачивши дивовижний пуп’янок квітки щастя. Враз сталося диво! Пуп’янок розкрився, щастя випурхнуло з нього і полинуло світом, даруючи ласкаві дотики людям.

Так говорить легенда. Кожна людина в житті повинна бути щасливою. І справді, справжнє щастя приходить тоді, коли людина навчиться жити в ладу із собою, коли її не мучать докори сумління. Як стверджує народна мудрість: «Не родись вродливий, а родись при долі та щасливий».

- У Лідії Степанівни є вірш «Яке то щастя…» . Послухаємо його та задумаємо над глибоким змістом даного твору.



Вірш «Яке то щастя…»

«Щасливий той, хто жив би хоч хвилину», - сказав великий Омар Хайям. Перефразувавши слова, з упевненістю можна сказати так: «Щасливий той, хто любить свою Батьківщину, свою рідню».

Напевно, перше поетичне слово на Землі виникло саме тоді, коли людина була зачарована дивами природи: весною – бажаною, очікуваною гостею; літом – теплим, ласкавим, барвистим; осінню – тихою, багатою, жовтокосою; зимою – холодною, сніжною, морозною.

Вірш « Відходять весни…»

Відчуття батьківського даху, його тепла — це природна потреба людини. Той, хто забуває батьківський поріг, залишається людиною без минулого, без родоводу, таких називають «манкуртами».

Відчуття рідної домівки з'являється в дитинстві і міцнішає рік від року. Звичайно, в першу чергу воно пов'язане з мамою. Маленькими і беззахисними приходимо ми в цей світ і відразу занурюємося в тепло материнської любові і турботи, чуємо її лагідний голос, що співає над нашим ліжечком. З усього цього складається дитяча пам'ять, відчуття рідного оберега дитинства. Ти віриш, що мамин поцілунок залікує розбите коліно, ти знаєш, до кого бігти за захистом. У материнському погляді ти ніколи не побачиш фальші і хитрощів, він завжди випромінює щедрість, доброту, щирість. Очі матері начебто бачать тебе наскрізь, заглядають у душу, і тоді ти відчуваєш особливу близькість з нею. Кожна клітинка твого тіла відчуває: це моя мама! І нічого дорожчого від цього відчуття немає на світі!

Так, мама - найдорожча людина в життi кожного з нас. Закрий очi i прислухайся. I ти почуєш мамин голос. Вiн живе в тобi, такий знайомий, рiдний. Його не сплутаєш нi з яким iншим. Навiть коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, маминi руки, маминi очi.



Виконання «Пісні про матір» (слова Б. Олійника, муз. Ігоря Поклада)

Вірш «Мати»

Лідія Степанівна – самобутній поет. Її творчість – голос серця. Все, що написано Лідією Севрук, – пережито нею, тому її вірші чудові красою та звабливістю чутливої серцем, мислячої людини. Вони заворожують легкістю сприйняття і своєрідним колоритом, вони є своєрідною частиною народної поезії.



Вірш «Самотність»

  • Лідіє Степанівно! А які у Вас є ще ліричні поезії? Прочитайте , будь ласка.

Характерна риса творчості Лідії Севрук – це духовність.

Звучать поезії на духовну тематику:

  • « Святий Миколай»

  • «З Різдвом Христовим»

  • «Стрітення Господнє»

  • « Великий піст»

  • « Великдень»

  • « Господь апостолам звелів…»

  • «Успенський піст»

  • «Різдвяний піст»

Чудові, талановиті поети творять на нашій квітучій Радомишльщині. Хочеться побажати Лідії Степанівні творчої наснаги і дальшого вдосконалення на поетичній ниві.

А ми закінчуємо свою зустріч із землячкою-поетесою Л. С. Севрук. Думаю, вам було цікаво. Чогось ви навчилися, про щось дізналися. Мабуть, хтось сповнився бажанням і самому писати вірші.



А Лідії Степанівні Севрук побажаємо нових звершень на поетичній ниві.

Виховна година

на тему:

«Поетична творчість

Лідії Севрук»

( з духовних джерел)

Підготувала:

класний керівник

7-А класу

Бугай Л. І.



2012 р.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка