Засновники: Національна бібліотека України імені В



Сторінка1/9
Дата конвертації10.06.2019
Розмір1.39 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році . Видається раз на два тижні.

Головний редактор В. Горовий Редакційна колегія: Ю. Половинчак (відповідальна за випуск), Н. Іванова, Т. Дубас

Адреса редакції: НБУВ, просп. 40-річчя Жовтня, 3, Київ, 03039, Україна




Громадська думка

про правотворення

/Інформаційно-аналітичний бюлетень на базі оперативних матеріалів /


14 (50)

(вересень 2013 р.)
ЗМІСТ


АКТУАЛЬНА ПОДІЯ 2

АНАЛІТИЧНИЙ РАКУРС 3

Симоненко О. наук. співроб. СІАЗ, канд. політ. наук 3

Альтернативна енергетика України: альтернативи розвитку 3



С. Полтавець, старш. наук. співроб. НЮБ НБУВ 16

До питання вдосконалення виборчого законодавства 16

Н. Порватова, влас. кор НЮБ НБУВ 20

Реформування дорожньої галузі 20

С. Полтавець, старш. наук. співроб. НЮБ НБУВ, канд. політ. наук 23

Рейдерство в Україні: де вихід з «глухого кута»? 23

О. Кривецький, гол. ред. НЮБ НБУВ 28

Право на освіту і права освітян: теорія і практика в Україні 28

ПРАВО: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА 30

А. Ефимов, управляющий партнер, адвокат, аудитор, канд. юридических наук 30

Материальная ответственность:
должен не бухгалтер, должен… гражданин 30


І. Шевчук, юрист 37

Тонкощі автострахування та «автоцивілки» 37

ЩОДЕННИК БЛОГЕРА * 43

КИЇВ 2013

АКТУАЛЬНА ПОДІЯ




Розпочала роботу 3-я сесія Верховної Ради України VІІ скликання
3 вересня третя сесія українського парламенту сьомого скликання офіційно розпочала роботу після літніх канікул, на урочистому відкритті якої були присутні Президент України В. Янукович, Прем’єр-міністр М. Азаров і члени уряду.

У своєму виступі на відкритті сесії Президент В. Янукович заявив, що головне завдання депутатів на цій сесії – до листопадового саміту Україна-ЄС прийняти дев’ять євроінтеграційних законів (перші шість спікер В. Рибак обіцяє винести в сесійний зал уже на цьому тижні). «Перше і найбільш актуальне питання – прийняття пакету законів, необхідних для подальшого просування в європейському напрямку», – заявив глава держави. «Я впевнений, український парламент зможе об’єднати зусилля навколо проблем, від вирішення яких, без перебільшення, залежить доля України», – наголосив Президент.

Другим важливим стратегічним завданням, яке стоїть перед Радою, за словами В. Януковича, є прийняття необхідних законопроектів для продовження модернізації української економіки та впровадження соціальних реформ. «Прийняття законопроектів щодо реформування економіки стане рішучим кроком не лише на шляху до Європи, а й на шляху будівництва Європи в Україні», – підкреслив Президент.

Депутати всіх партій, крім КПУ в коментарях ЗМІ наголошували, що ухвалення євроінтеграційних законів – пріоритет у роботі їхніх фракцій.

Водночас парламентарі від опозиції наголошують, що займатимуться не лише питаннями євроінтеграції. У «Батьківщині» кажуть, що не забули ні про вибори до Київради, ні про реформу МВС, ні про бюджет.

Депутат-регіонал О. Зарубінський нагадує, що його фракція реформу органів правосуддя також відносить до пріоритетних. Необхідно нарешті ухвалити нове законодавство про прокуратуру, каже він, адже Україна брала на себе такі зобов’язання при вступі до Ради Європи. «На часі ж зараз прийняття у другому читанні та в цілому дуже важливого закону, який би визначав місію, роль, функцію, місце в суспільстві України прокуратури. Наскільки мені відомо, перший проект уже проголосований в першому читанні і те, що наразі підготоване до другого читання, надіслано до Венеціанської комісії», – підкреслив О. Зарубінський.

О. Продан, депутат від УДАРу, заявляє, що для її політичної сили в цьому сезоні дуже важливим буде питання боротьби з корупцією. «Це антикорупційні проекти, які не просто стосуються боротьби з корупцією вже після її виникнення, а які унеможливлюють корупцію. У нас є ряд законопроектів, які внесені вже на минулій сесії, які не дають можливість чиновникам зловживати, вимагати – і таким чином заробляти», – каже О. Продан і висловлює сподівання на конструктивне ставлення більшості до УДАРівських антикорупційних законопроектів.

Серед інших «неєвроінтеграційних» парламентських ініціатив депутати говорять про спробу скасувати пенсійну реформу, а також кілька положень податкової реформи (анонсують у «Свободі»). А комуністи вже готують закони, які захищатимуть права національного виробника. У КПУ також укотре наголошують на потребі націоналізувати важливі підприємства.

Третя сесія триватиме до 17 січня 2014 р. З урахуванням альтернативних законопроектів та законопроектів, які комітети пропонують не включати до порядку денного, на розгляд депутатів подано понад 1500 проектів (Офіційний портал Верховної Ради України (http://iportal.rada.gov.ua). – 2013. – 3.09; Радіо Свобода (http://www.radiosvoboda.org). – 2013. – 2.09).

АНАЛІТИЧНИЙ РАКУРС




Симоненко О. наук. співроб. СІАЗ, канд. політ. наук

Альтернативна енергетика України: альтернативи розвитку


Закон про використання альтернативних джерел енергії в Україні існує десять років. Однак тема впровадження альтернативної енергетики лише стає актуальною як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Цьому слугують і нові стратегічні рішення, і нові практичні програмні документи.

З огляду на останні тенденції, що відбуваються на світових енергетичних ринках, питання забезпечення власної енергетичної безпеки, диверсифікації джерел отримання енергії, підвищення енергоефективності та енергоощадливості є надзвичайно гострими для нашої країни. Важливу роль у вирішенні цих питань займає розвиток нетрадиційних та відновлюваних джерел енергетики.

Правове регулювання цих питань в Україні здійснюється низкою регуляторних актів, до яких можна віднести як ті, що мають здебільшого декларативне та стратегічне значення (Енергетична стратегія України на період до 2030 р., Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010–2015 рр.), так і такі, що безпосередньо встановлюють правила гри для учасників ринку. Ключовими нормативно-правовими актами в галузі альтернативної енергетики звичайно ж є «спеціальні закони», такі як Закон України «Про електроенергетику», «Про альтернативні види палива» та «Про альтернативні джерела енергії», системні кодифіковані норми права, зокрема Податковий, Господарський, Земельний та Митний кодекси України. Не менш важливу роль відіграють також постанови Кабінету Міністрів України та відомчі нормативні акти, якими врегульовано процедурні питання впровадження проектів альтернативної енергетики.

Також 1 квітня набрали чинності зміни до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел (№ 5485-VI від 20.11.2012 р.). Зокрема, Закон знижує «зелений» тариф для сонячних електростанцій, побудованих на землі, і введено найвищу ставку «зеленого» тарифу невеликих сонячних електростанцій, побудованих на дахах будинків. З 1 січня 2014 р. передбачена можливість для приватних домогосподарств продавати надлишки електроенергії від сонячних батарей. Також закон робить привабливішою малу гідроенергетику та застосування у виробництві електрики з біопалива.

«Зелений» тариф це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії. Альтернативними джерелами енергії, згідно з положеннями Закону України «Про альтернативні джерела енергії» № 555-IV від 20.02.2003 р., є відновлювані джерела енергії, до яких належить енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

«Зелений» тариф вищий у порівнянні з тарифами на відпуск електричної енергії для виробників, що використовують традиційні джерела енергії.

Розмір «зеленого» тарифу визначається за допомогою спеціального коефіцієнту, який встановлений для кожного відповідного джерела енергії окремо, залежно від дати введення електростанції в експлуатацію, а для деяких об’єктів додатково від величини потужності. «Зелений» тариф у своїй структурі має враховувати місцеву складову – певну частку українського походження, що визначається та підтверджується в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Величина «зеленого» тарифу для кожного суб’єкта господарювання встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), у відповідності до конкретного виду джерела альтернативної енергії, з якого вироблено таку електричну енергію, його потужності та розміру коефіцієнта «зеленого» тарифу, передбаченого ст. 171 Закону України «Про електроенергетику». Порядок встановлення «зеленого» тарифу визначено постановою НКРЕ № 1421 від 02.11.2012 р. «Про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії “зеленого” тарифу для суб’єктів господарської діяльності». Тариф щодо кожної енергогенеруючої компанії встановлюється щомісячно та оприлюднюється на сайті НКРЕ. Встановлена НКРЕ величина «зеленого» тарифу не може бути меншою за фіксований розмір «зеленого» тарифу, який обраховується з прив’язкою до роздрібних цін на електроенергію для споживачів другого класу станом на січень 2009 р., визначених постановою НКРЕ № 1440 від 23.12.2008 р., та обмінного курсу євро, встановленого Національним банком України станом на 1 січня 2009 р.

«Зелений» тариф встановлюється НКРЕ у відповідності до конкретного виду джерела альтернативної енергії, з якого вироблено таку електричну енергію, його потужності та розміру коефіцієнта «зеленого» тарифу.

Держава гарантує чинність «зеленого» тарифу до 1 січня 2030 р., а також те, що незалежно від змін законодавства, яке визначає істотні умови застосування «зеленого» тарифу, до суб’єкта господарювання, який користується «зеленим» тарифом, буде застосовуватись те законодавство, яке діяло на момент уведення в експлуатацію об’єкта альтернативної енергетики, чи оновлене на вибір такого суб’єкта господарювання. Не менш важливим є гарантування викупу усієї електроенергії, що буде вироблена джерелами альтернативної енергетики протягом строку дії «зеленого» тарифу, а також здійснення всіх розрахунків за встановленим «зеленим» тарифом.

Коефіцієнт у «зеленому» тарифі для наземних сонячних електростанцій знижується з 4,8 до 3,5 з 1 квітня і до 2015 р. (тариф розраховується з огляду на скориговану ціну електроенергії для промвиробництва, помножену на коефіцієнт). Підвищується коефіцієнт для малої гідроенергетики (тут і надалі «зелений» тариф розраховується, множачи ціну для промвиробництва на коефіцієнт): мікрогідроелектростанції (потужністю до 200 кВт) – 2, міні-станції (до 1 МВт) – 1,6, малі (до 10 МВт) – 1,2. Раніше всі такі станції належали до малих із коефіцієнтом 1,2. Для вітроенергетики коефіцієнт до 2015 р. залишається незмінним.

Закон також розширює поняття «біомаса». Тепер під такою, крім іншого, слід розуміти і тверді побутові відходи. Це дозволить продавати електроенергію за «зеленим» тарифом станціям, які працюють на сировині зі звалищ (раніше біомасою були лише продукти рослинного походження).

Дається визначення поняттю «біогаз» як продукту, виробленого з біомаси. Отримана зі згаданої сировини енергія оцінюється за «зеленим» тарифом з коефіцієнтом 2,3. Закон визначає, що оптовий ринок електроенергії зобов’язаний купувати у суб’єктів господарювання, що використовують «зелений» тариф, усю вироблену електрику за встановленим тарифом незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску.

Для отримання такого бажаного для девелопера проекту «зеленого» тарифу останньому насамперед необхідно бути суб’єктом електроенергетики. Згідно з нормами Закону України «Про електроенергетику», суб’єктами електроенергетики в Україні можуть бути виключно суб’єкти господарської діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності.

Для отримання «зеленого» тарифу суб’єкту господарювання, зокрема, необхідно:

а) формалізувати власні права на земельну ділянку, на якій планується розміщення об’єкта альтернативної енергетики, та привести у відповідність цільове призначення такої земельної ділянки;

б) з дотриманням усіх чинних норм законодавства у галузі містобудування спорудити та ввести в експлуатацію такий об’єкт (або отримати у користування);

в) ліцензувати власну діяльність з виробництва електроенергії чи теплової енергії;

г) укласти договір про вступ до ринку оптової енергетики;

д) укласти договір на постачання електроенергії з державною компанією-монополістом ДП «Енергоринок», попередньо вирішивши питання про приєднання об’єкта альтернативної енергетики до електромереж;

е) звернутися у встановленому порядку до НКРЕ з належним пакетом документів.

Слід зазначити, що у відповідності до нещодавніх змін до профільного законодавства, для об’єктів електроенергетики, які виробляють електроенергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів) та будівництво яких розпочате після 1 січня


2012 р., «зелений» тариф застосовується за умови дотримання вимог щодо розміру місцевої складової.

Основною з вимог на шляху до «зеленого» тарифу є необхідність дотримання при створенні об’єкта електроенергетики вимог щодо розміру місцевої складової. Цьому питанню у новій редакції Закону України «Про електроенергетику», яка набула чинності 1 липня 2013 р., присвячена ст. 17. Місцева складова – це частка визначених законом складових об’єкта електроенергетики (елементів місцевої складової) українського походження, використаних при створенні об’єкта електроенергетики. У відповідності до зазначеного Закону розмір місцевої складової встановлюється від 30 до 50 % у залежності від виду джерела альтернативної енергетики та дати введення об’єкта електроенергетики в експлуатацію. Кардинальними новаціями є положення, що визначають вимоги щодо елементів місцевої складової, а також фіксованих часток таких елементів, використання яких у процесі будівництва повинен забезпечити суб’єкт господарювання для виконання вимоги щодо дотримання законодавчого рівня місцевої складової. Розмір таких фіксованих часток також є різним для кожного виду джерела альтернативної енергетики. Іншими словами, для дотримання вимог щодо місцевої складової недостатньо просто використати українські матеріали чи послуги, таким чином забезпечивши дотримання розміру місцевої складової, важливо використати саме ті матеріали та послуги та в такій пропорції, як це визначено у ст. 17 Закону України «Про електроенергетику».

Як повідомляють ЗМІ, постановою НКРЕ № 749 від 15.06.2012 р. затверджено порядок визначення питомої ваги місцевої складової. Згідно з постановою місцева складова вираховується за формулою як сума вартості української сировини, матеріалів, основних засобів, технічного обладнання, а також робіт та послуг, використана у будівництві об’єкта електроенергетики, розділена на загальну первісну вартість об’єкта електроенергетики згідно з первинними документами та помножена на 100 %. Відповідність місцевої складової встановленим вимогам підтверджується висновком експертної установи. Формує перелік експертних установ для здійснення будівельної експертизи Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. З 1 липня 2013 р. для отримання «зеленого» тарифу додатково до підтвердження розміру питомої ваги використаних у процесі будівництва українських товарів та послуг НКРЕ приймає рішення щодо відповідності розміру місцевої складової (у частині дотримання вимог щодо елементів місцевої складової) вимогам Закону України «Про електроенергетику».

Слід відзначити, що вимоги щодо дотримання місцевої складової не поширюються також на проекти, у яких джерелом альтернативної енергетики виступають генеруючі установки приватних домогосподарств, мікро-, міні- та малі гідроелектростанції.

Як зазначають експерти, саме завдяки появі вимоги про місцеву складову в Україні побудували й запустили виробництво вітчизняних вітроустановок великої потужності. На їх думку, найпозитивнішою нормою є введення з 1 січня 2014 р. можливості домогосподарствам продавати електроенергію сонячних батарей у мережу. Будь-який власник приватного будинку зможе встановити на даху сонячну електростанцію, підключити її до загальної електромережі та утримувати «зелений» тариф за створені кіловат-години. Потужність домашньої СЕС не має перевищувати 10 кВт. Ліцензії для цього не потрібні, місцева складова в таких випадках не передбачена. При цьому в домогосподарств зобов’язані викуповувати всю електроенергію, що надходить до мережі. Коефіцієнт «зеленого» тарифу для домашніх СЕС визначений на рівні 3,7 (тариф становитиме 350,3 коп. за 1 кВт/год) для СЕС, встановлених до 1 січня 2015 р. Потім тариф знижується до 315,25 коп. за кВт/год. Новація робить привабливим використання сонячної енергії приватними господарствами. Нині вартість СЕС оцінюється в 15–20 тис. євро, проте в майбутньому ця цифра може істотно знизитися. Враховуючи ставку «зеленого» тарифу, експерти вважають, що окупитися установка може приблизно за п’ять років. Утім, для великого господарства станція у 10 кВт – це не так вже й багато.

У Законі держава дає гарантії, що суворо дотримуватиметься його норм, а в разі змін до законодавства суб’єкти зможуть «обрати новий порядок стимулювання». Окремо гарантується викуп усієї альтернативної електроенергії і повний розрахунок у встановлені терміни.

Експерти зазначають, що на сьогодні досить важко спрогнозувати, яким чином таке зниження тарифів вплине на загальну тенденцію подальшого розвитку альтернативної енергетики в Україні, оскільки навіть за умови зниження «зелений» тариф залишається на досить високому рівні.

М. Черевко, генеральний директор українського представництва Activ Solar, відзначає: «Ми, як й інші гравці ринку відновлюваної енергетики, коректуємо свої плани після прийняття нового закону. Велика увага тепер приділятиметься місцевій складовій. Ще в 2010 р. компанія Activ Solar запровадила план дій щодо додержання вимог “місцевої складової”: скрізь, де це було можливо, застосовувалися українські технології, матеріали та обладнання. Подібні норми (правило “місцевої складової” – ред.) існують не лише в Україні, а й в інших країнах, наприклад, у Канаді, Італії, Греції, Туреччині, Китаї, Південній Африці та ін. Це розумний спосіб підтримки інновацій, місцевого сектора відновлюваних джерел енергії, створення нових високотехнологічних виробництв та супутніх бізнесів. І серйозні компанії приймають ці правила. Сьогодні багато виробників відкрили своє локальне виробництво в Україні. Наявність норми місцевої складової тягне за собою не лише залучення інвестицій у країну, у промисловий сектор, а й дозволить створювати нові робочі місця. Наприклад, тільки проекти Activ Solar створили понад 1300 нових робочих місць на етапі будівництва сонячних електростанцій в Україні. Крім того, було створено 1200 нових робочих місць на виробничому майданчику “Завод напівпровідників” у Запоріжжі».

До того ж в Україні, поблизу невеликого селища Перово, розташованого в Криму, знаходиться найбільша у світі сонячна електростанція. Її загальна потужність перевищує 100 МВт. До цього часу перше місце за потужністю і розмірами займала сонячна електростанція Sarnia, яка розташована в Канаді.

СЕС у районі Перово складається з 440 тис. кристалічних сонячних фотоелектричних модулів, які з’єднано 1500 км кабелю. Під нею знаходиться площа у 200 га. Об’єму електроенергії, яку виробляє ця електростанція, цілком достатньо для потреб м. Сімферополя. Встановлена потужність СЕС еквівалентна піковим навантаженням в енергосистемі поруч розташованого міста, тобто електростанція у світлий час доби може виробляти стільки ж електроенергії, скільки споживає місто в період максимальних навантажень, що значно підвищує надійність та якість електропостачання всього регіону.

Парк «Перово» побудувала австрійська компанія Activ Solar у рекордно швидкі терміни – за сім місяців. Інвестиційний вклад компанії в сонячний парк «Перово» склав 3,8 млрд грн. До речі, це не перше австрійське інвестування в Україні. Activ Solar реалізує масштабні проекти будівництва сонячних електростанцій на півдні України з 2010 р.

«Перово» та інші сонячні електростанції компанії проектували українські інженери. При будівництві об’єктів застосовувалися вітчизняні технології, матеріали та обладнання. Обслуговують сонячні електростанції також українські фахівці.

Після введення в експлуатацію цього об’єкту сумарна потужність усіх сонячних електростанцій, розташованих на території Криму: «Перово», «Охотникове» і «Джерельне», становить 187,5 МВт, задовольняючи тим самим більше 15 % від загальної енергетичної потреби всього Криму.

З екологічної точки зору введення сонячної електростанції у Перово в експлуатацію дозволить скоротити викиди вуглекислого газу в атмосферу на 105 тис. т на рік. «Миколаївська область теж має відмінні стартові умови для розвитку саме альтернативної енергетики», – переконує в. о. начальника головного управління економіки облдержадміністрації М.Тульський. На підтвердження своїх слів чиновник наводить такі дані: «За три місяці 2013 р. миколаївськими вітроелектростанціями вироблено 35 млн кВт/год електроенергії, що становить близько 40 % до загального виробництва даного виду енергії в Україні (вище поки що – лише Донецька область). А за рік планується відпустити в електромережі майже 150 млн кВт/год, що в два з половиною рази перевищить показник минулого року та еквівалентно річному споживанню електричної енергії Березанського, Очаківського районів та м. Очакова.

“Первістком” вітрової енергетики в регіоні стала перша черга Очаківської вітрової електростанції потужністю 25 МВт, яку було введено в дію у грудні 2011 р. поблизу с. Дмитрівка Очаківського району. А вже в червні наступного року інвестор – ТОВ “Вітряний парк Очаківський” розпочав експлуатацію другої черги Очаківської ВЕС, розташованої у с. Тузли Березанського району. Її потужність становить 12,5 МВт.

Енергію вітру вже ближчим часом мають опанувати також ТОВ “Тилігульська ВЕС” та ТОВ “Повітряний парк Березанський”. Уже сьогодні дві діючі черги Очаківської вітрової електростанції виробляють електроенергії у розмірі, еквівалентному приблизно 2,5 % потужності одного атомного реактора Южно-Української атомної електростанції. За рахунок розвитку Очаківської ВЕС та інших вітроелектростанцій в області загальна потужність вітроенергетики може скласти близько 30 % потужності 1-го реактора АЕС. І це, погодьтеся, досить вагома частка, враховуючи, що нині Южно-Українська АЕС забезпечує електричною енергією приблизно три області на півдні країни», – робить висновок очільник Миколаївської області.

Водночас є й труднощі на шляху ширшого запровадження вітрових електростанцій. Серед них М. Тульський називає відсутність електричних мереж для приєднання вітроустановок до об’єднаної енергосистеми України. Вартість будівництва нових мереж напругою 150 та 35 кВ досить недешева – до 600 млн грн.

Щодо сонячної енергетики, то за словами М. Тульського найближчим часом мають бути реалізовані проекти з будівництва одразу півдесятка геліостанцій. На черзі – будівництво аналогічних об’єктів у Казанківському, Березанському, Баштанському, Снігурівському, Очаківському та Первомайському районах Миколаївської області. «Власне кажучи, цей рік має стати революційним щодо запровадження в області геліоелектростанцій. Головним чинником, що стримує розвиток альтернативної енергетики, – надто висока її собівартість. «Але, – зауважує М. Тульський, – 15 років тому й телефони мобільного зв’язку були предметом розкоші через надмірну ціну. Натомість із розвитком технологій та масовістю мобільних телефонів ціна на цей вид зв’язку тепер підчас навіть менше, ніж на стаціонарний зв’язок». Тож М. Тульський переконаний, що через якесь десятиліття доля альтернативної енергетики у загальному масиві виробленої енергії збільшиться до 10–15 %, а її собівартість буде зіставленою з енергією, виробленою традиційним шляхом.

«Проте плюсів набагато більше. По-перше, це екологічно чисте виробництво, що базується на використанні невичерпних джерел енергії (принаймні, зірка Сонце світитиме ще декілька мільярдів років) та не потребує значних експлуатаційних витрат. По-друге, використання енергії сонця, вітру та інших природних ресурсів дає можливість диверсифікувати виробництво електричної енергії та зменшити залежність країни від поставок вуглеводнів з Росії та інших країн світу. Вітрові та сонячні електростанції також допускають маневреність їх розташування відповідно до запитів економіки та потреб населення.

Зрештою, розвиваючи альтернативну енергетику, наша область вирішує низку соціальних проблем. Це, насамперед, створення нових робочих місць та збільшення надходжень до бюджету. Скажімо, пуск сонячної електростанції у Вознесенському районі ще тільки планується, а інвестор – ТОВ «Нептун Солар» уже виділив 50 тис. грн на розвиток соціальної сфери Таборівської сільської ради у рамках підписаного договору соціального партнерства. Додаткові надходження отримав і місцевий бюджет. Якщо раніше 58 га малопродуктивної землі, що нині використовується під геліостанцією, забезпечувала 6 тис. грн надходжень плати за землю за весь рік, то уже зараз ця сума становила 21 тис. грн, причому не за рік – за місяць! Різниця, як бачимо, є більш ніж вагомою, поготів для куцого сільського бюджету.

Неабиякий соціальний ефект спостерігається й від діяльності ТОВ «Вітряний парк Очаківський». Підприємством створено 36 робочих місць. Крім того, сплачено податків до місцевих бюджетів: 180 тис. грн – у 2011 та 455 тис. грн. – у 2012 р. Крім того, місцеві громади Дмитрівської, Іванівської та Куцурубської сільських рад отримали від товариства додаткову допомогу на 100 тис. грн. А після введення в експлуатацію всіх проектних потужностей ТОВ «Вітряний парк Очаківський» загальна сплата податків до бюджетів усіх рівнів становитиме 2 млн грн на рік.

То чи варто й надалі розвивати альтернативну енергетику? «Думаю, “плюсів” від її запровадження більш ніж достатньо. Та й світовий досвід переконливо доводить: альтернативи розвитку “зелених” технологій на даний час не існує» – переконує М. Тульський.

Також до розвитку альтернативної енергетики нещодавно залучилася і Київщина. Поблизу м. Бориспіль на полігоні твердих побутових відходів було відкрито станцію, яка вироблятиме електроенергію зі шкідливих газів, що утворюються при розкладанні сміття.

Робота нової електростанції розрахована приблизно на 15 років. Її потужність складає 1063 кВт. Щорічно вона споживатиме 1500 т метану, який не буде викидатись в атмосферу. На території полігону пробурили свердловини. За допомогою насосної станції створюється вакуум, де накопичується біогаз. Він подається в біогенераторну установку і переробляється в електроенергію.

Технологія переробки біогазу в біометан – аналог природному газу, відбувається за рахунок вилучення фракції діоксиду вуглецю (вуглекислоти), яка може бути товарним продуктом.

На Бориспільському полігоні твердих побутових відходів було створено вісім нових робочих місць. Його працівники володіють унікальними для України професійними навичками виробництва електроенергії з біогазу.

Важливо відзначити, що це вже друга така електростанція. Перша (потужністю 885 кВт) вже рік працює на полігоні № 5 в с. Підгірці Обухівського району Київської області. Завдяки їй, викиди парникових газів зменшились на 33 тис. т/рік. Відкриття другої більш потужної станції, зазначають експерти, дасть змогу збільшити виробництво електричної енергії за «зеленим» тарифом.

За оцінками екологів, в Україні накопичено понад 40 млрд т відходів. Використання біогазу як палива може забезпечити економію природного газу понад 60 млн м3/рік і зменшити виділення парникових газів в атмосферу до 1 млн т/рік.

Активно включились у Програми енергоефективності та енергозбереження і мешканці Білоцерківщини. Про заходи скорочення споживання природного газу підприємствами з виробництва теплової енергії та бюджетними установами району та розвиток альтернативної енергетики розповів журналістам під час прес-конференції, що відбулася 6 червня, перший заступник голови Білоцерківської райдержадміністрації, депутат районної ради В. Гринчук.

За його словами, у Білоцерківському районі працює лише одне підприємство з виробництва теплової енергії в м. Узин, яке надає послуги з централізованого теплопостачання мешканцям, бюджетним установам, організаціям та підприємствам. На балансі підприємства знаходиться чотири котельні. До наступного опалювального сезону планується перевести 49 квартир на індивідуальне опалення, що дасть змогу заощаджувати теплову енергію, яка втрачається в теплотрасах.

На території м. Узина в другому півріччі 2013 р. ТОВ «Біоенергетика» розпочне будівництво установки з виробництва електроенергії, супутним продуктом якого буде гаряча вода. Як одним із альтернативних джерел по теплопостачанню планується в наступному опалювальному періоді 2014– 2015 рр. подавати в систему теплопостачання підготовлену гарячу воду для обігріву помешкань, що дасть змогу зменшити тариф на опалення для жителів м. Узин.

Окрім того, як повідомляє перший заступник голови Білоцерківської райдержадміністрації, розроблено ряд заходів, спрямованих на економію споживання газу в закладах освіти району. Досвід минулих років щодо впровадження альтернативних джерел палива показав, що переведення шкіл з газового на тверде паливо в смт. Терезине та с. Дрозди дало значні заощадження бюджетних коштів. Тому, у 2013 р. планується також перевести Фурсівську, Трушківську ЗОШ І-ІІІ ст., Скребишівську ЗОШ І-ІІ ст., Макіївське НВО, Іванівське, Яблунівське НВК на альтернативні джерела палива. Не стоять осторонь процесу енергозбереження й медичні заклади Білоцерківського району. У 2010 р. на котельні центральної районної лікарні встановлено сонячний колектор для підігріву води, який впродовж весняно-літньо-осіннього сезону дозволяє щоденно економити близько 100 м3 кубічних природного газу, що раніше використовувався для забезпечення медичного закладу гарячою водою.

У 2012 р. котельню Білоцерківської ЦРЛ, яка була одним з найбільших споживачів природного газу в районі, переведено на опалення пелетами та іншими відходами обробки деревини. Інвестиційний проект теплогенеруючої фірми, який обійшовся їй в 700 тис. грн, дозволив лікарні лише впродовж одного опалювального сезону заощадити на оплаті за спожитий природний газ 320 тис. грн. «Тож роботи щодо енергозбереження й розвитку альтернативних видів енергозабезпечення на Білоцерківщині тривають», – підсумував депутат районної ради В. Гринчук.

Слід відзначити й те, що у листопаді 2012 р. була запущена в тестовому режимі біогазова станція на птахофабриці «Оріль-Лідер» у Дніпропетровській області. Її потужність становить 5 МВт (що в еквіваленті дорівнює електрозабезпеченню 15 тис. квартир і тепловому забезпеченню 1500 квартир). Це перша в Європі біогазова станція такої потужності й рівня технологій, що працює на курячому посліді. Для навколишнього середовища виробництво біогазу – абсолютно безпечний, екологічно чистий процес. Функціонування біогазової станції забирає всі запахи, викиди, знімає велике навантаження з очисних споруд водоканалу, зазначають експерти.

У свою чергу, у Луганській області також нещодавно, розпочався монтаж першого агрегату Краснодонської вітряної електростанції. За словами експертів вітропарки дадуть регіону більше третини обсягу електроенергії, яку споживає область за рік. На електростанції буде створено 365 нових високооплачуваних робочих місць. Тому, розвиток альтернативної енергетики в Україні відкриває можливості для скорочення імпорту газу, поліпшення екології, створення нових робочих місць – роблять висновок експерти.

Як повідомив перший заступник голов облдержадміністрації О. Башкаленко, Волинь також має значні запаси підземних вод, у нас достатньо і сонячних, і вітряних днів, щоб забезпечити виробництво енергії. Залишається актуальною й переробка побутового сміття та відходів тваринництва та птахівництва на ці потреби. Але, найперше, це, звісно, місцеві види палива: вугілля, торф, деревина, енергетична лоза. На території області діяльність із виробництва альтернативних видів палива (паливні гранули, брикети) провадять 17 суб’єктів господарювання. Наприкінці минулого року в область «зайшла» компанія Салікс енерджі, яка спеціалізується на вирощуванні енергетичної лози. Це перше в Україні підприємство, що почало продукувати цю культуру в промислових масштабах. На орендованих землях компанія уже засадила у Горохівському районі 318 га і в Локачинському – 120 га енергетичної лози. До кінця року всього буде посажено 1000 га рослини. Перша промислова партія продукції очікується у грудні 2015 р. – обсягом близько 4 тис. т на рік.

У планах компанії – до 2015 р. збільшити площу плантацій енергетичної верби до 2100 га і стати лідером європейського ринку в цьому сегменті.

Окрім того, минулого року, після повної реконструкції, відкрита фабрика з виробництва паливних гранул “Старовижівське паливо-торф”. На підприємстві встановлене технологічне обладнання для виробництва 10 тис. т паливних гранул у рік.

У Камінь-Каширському районі розпочало роботу підприємство “ЛІГНУМ ЕНЕРДЖІ”, що виробляє паливні гранули та брикети з деревної біомаси. Загальна потужність підприємства – 7 тис. т у рік. У Володимир-Волинському лісомисливському господарстві та Городоцькому лісгоспі Маневицького району налагоджене виробництво деревних пелет потужністю більше 8 тис. т у рік.

Впроваджена технологічна установка для приготування щепи із відходів деревообробки та лісосіки у Шацькому районі. Це дозволить щорічно виготовляти до 2 тис. т тріски в рік і економити у бюджетній сфері щонайменше 320 тис. грн щорічно. Така ж установка змонтована у Люблинецькій школі-інтернаті Ковельського району.

Агропромислова група “Пан Курчак” спільно з Німецькою асоціацією виробників біогазу у 2012 р. створила підприємство, яке реалізовуватиме проект з будівництва двох біогазових заводів. На цей час розроблено техніко-економічне обґрунтування щодо будівництва двох біогазових заводів у Турійську та Нововолинську – загальною потужністю 5 МВт.

Відведення понад 200 га землі для нових розробок та інвестиційний проект лінії з гранулювання торфу та виробництва торфопелет продуктивністю 10 тис. т на рік суттєво розширять потужності ДП “Волиньторф”. Реалізація проекту планується у ІІ півріччі 2013 р.».

Важливо відзначити, що енергетична стратегія України до 2030 р. передбачає зниження імпорту первинних енергоресурсів у паливно-енергетичному балансі країни більш ніж на 40 %. Цього передбачається досягти за рахунок енергозбереження, зменшення споживання природного газу більш ніж на 30 % і використання поновлюваних джерел енергії.

Донедавна національне законодавство в галузі альтернативної енергетики можна було впевнено назвати одним із найпривабливіших для потенційних інвесторів. З поступовим внесенням змін до Закону України «Про електроенергетику», зокрема введенням у дію норм Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» № 5485-VI від 20 листопада 2012 р., як зазначають експерти, така впевненість стає менш явною. Так, зазначеним Законом визначено додаткові вимоги для отримання «зеленого» тарифу суб’єктами господарювання та закріплено графік поступового зниження коефіцієнтів «зеленого» тарифу.

Невдоволення деяких інвесторів викликає збільшення частки місцевої складової в будівництві об’єктів альтернативної енергетики (крім гідроелектростанцій). Вона збільшується з 15 до 30 % для об’єктів, будівництво яких розпочато після 1 січня 2012 р. і введення в експлуатацію відбудеться після 1 липня поточного року і до 50 % – якщо будівництво об’єкта розпочато після 1 січня 2012 р. і введення в експлуатацію після 1 липня 2014 р. А для біогазових станцій встановлюється місцева складова у 30 % для об’єктів, запущених із 1 січня 2014 р. і 50 % – із 1 січня 2015 р.

У той же час як повідомляють ЗМІ ЄБРР має намір до кінця року вдвічі збільшити обсяг фінансування програми реалізації проектів альтернативної енергетики в Україні – до 140 млн євро з 70 млн євро. Про це заявив старший менеджер департаменту енергоефективності ЄБРР С. Масліченко. «На сьогодні обсяг програми складає 70 млн євро (50 млн євро – безпосередньо ресурси ЄБРР і 20 млн євро – ресурси Фонду чистих технологій). З цієї суми вже підписані кредитні угоди на 40 млн євро. Ми плануємо до кінця року збільшити обсяг фінансування вдвічі», – сказав С. Масліченко. При цьому він повідомив, що Фонд чистих технологій вже затвердив збільшення своєї частини ресурсного забезпечення до 40 млн євро. С. Масліченко також зазначив, що ЄБРР розглядає п’ять проектів в альтернативній енергетиці. «З яких два по біогазу, два по біомасі, і один по малій гідроенергетиці», – уточнив С. Масліченко. Він також зауважив, що шостий проект по сонячній енергетиці залишається під питанням через необгрунтовану ставку «зеленого» тарифу на даний вид генерації.

На думку представника ЄБРР, «зелений» тариф на електроенергію, вироблену біогазовими станціями, повинен зрости до 15–17 євроцентів з нинішнього показника в 12 євроцентів.

До того ж Іспанія також інвестувала 30 млн євро у проекти з розвитку альтернативної енергетики в Україні, реалізація яких має бути розпочата протягом поточного року. Про це інформує прес-служба Міністерства екології та природних ресурсів України.

Як повідомив міністр екології О. Проскуряков, кошти вже надійшли в Україну. «Зараз на експертні висновки чекають: проект з виробництва та постачання теплової та електроенергії за рахунок збору біогазу шляхом переробки тваринницьких органічних відходів; проект з модернізації теплових станцій в м. Севастополі; проект з будівництва вітроустановок з метою створення автономного вітропарку для енергозабезпечення Дніпровського машинобудівного заводу; проект зі збору метану та виробництва електроенергії за будь-яким із наступних міст: Лисичанськ, Дніпродзержинськ, Енергодар, Мелітополь, Бердянськ», – зазначив очільник Мінприроди.

Загалом, як повідомляють експерти, підписання угоди з компанією Shell про видобуток сланцевого газу разом з державною підтримкою сфери енергоефективності стимулює іноземний бізнес інвестувати в енергозберігаючі технології в Україні. «Після підписання В. Януковичем угоди про видобуток сланцевого газу в Україні, є висока ймовірність того, що зросте приплив інвестицій у сферу енергозбереження. Очевидно, що це будуть вже не такі гіганти як Shell, компанії поменше, але вони будуть активно йти в Україну зі своїми технологіями. У цьому ключі допоможе і держава, зокрема, виділяючи кошти на енергоефективні технології», – говорить директор Міжнародного Фонду Блейзера О. Устенко.

У той же час, голова Ради Європейсько-українського енергетичного агентства Д. Янг відзначив необхідність державної підтримки енергоефективності. «Існує Національний план дій з енергоефективності до 2020 р., існують зобов’язання по забезпеченню енергозбереження на рівні 9 % від кінцевого споживання. Тому Україна дуже гостро потребує цілеспрямованої політики в поєднанні з стимулюванням державно-приватного партнерства за підтримки уряду», – підкреслив експерт. За словами директор КП «Одеська обласна енергозберігаюча компанія», представника Комітету енергетичної незалежності України С. Лейвікова, органи державної влади повинні точно визначити напрям і пріоритети політик енергоефективності. «Розуміючи план дій, інвестори – як профільні, так і портфельні – готові розглядати інвестиційні пропозиції. І завдання влади – такі проекти розробити, постійно проводити консультації з інвесторами і забезпечувати зелене світло та гарантію тим підприємцям, завдяки яким наша енергетика стане хоч на один кубометр газу незалежніше», підкреслив він.

Нагадаємо, що 25 березня Кабінет Міністрів України направив Міністерству економічного розвитку і торгівлі майже 325 млн грн для фінансування заходів Державної програми енергоефективності на 2010–2015 р. Виділені кошти – це залишок грошей, які раніше надійшли до спецфонду держбюджету від ЄС у рамках фінансування програми підтримки Енергетичної стратегії України в частині сприяння енергоефективності та розвитку поновлюваних джерел енергії.

У той же час експерти вказують і на іншу особливість: розвитку альтернативної енергетики в Україні заважають політичні ризики та преференції окремим гравцям, вказують експерти.

Україна втрачає інвестиційну привабливість – тепер і в сфері відновлюваної енергетики. Про це повідомляє компанія Ernst & Young у своєму щоквартальному звіті. У порівнянні з минулим роком у рейтингу країн, сприятливих для інвестицій у галузь відновлювальної енергетики, Україна опустилася на дві сходинки й посіла 31 місце.

В ефірі радіостанції «Голос Столиці» голова правління Української вітроенергетичної асоціації А. Конеченков пояснив причини ситуації.

«На початку лютого наша асоціація брала участь у фінансовому ланчі у Відні, де зібралися головні інвестори, зацікавлені в інвестування в Східну Європу, й особливо в ринок колишнього Радянського Союзу. Відчувалось чітко: головним ризиком сьогодні є політичний ризик. Усі наголошують саме на цьому. Немає стабільності. Економічний ризик – це вже інша проблема, а головне – політичний. По-друге, це прийняття законів, спрямованих на інтереси окремих компаній, що теж відчувається. Якщо нова компанія хоче зайти в український ринок, вона має достатньо обмежень для просування своїх вітроенергетичних і сонячних проектів…

Прийнятий “зелений” тариф дав досить сильний поштовх для розвиту вітроенергетики, і кожен рік потужність вітроенергетики збільшується. Але головними гравцями в цій галузі в Україні є практично дві компанії – у цьому проблема. Існує ще так звана місцева складова, яка кожен новий проект, який входить сьогодні в Україну, обов’язково має довести до 30 %, а наступного року – до 50 %. І це теж є головним стримувачем розвитку. Хоча, з іншого боку, якщо говорити про розвиток виробництва вітроенергетичних агрегатів в Україні, то він розпочався. Гадаю, найближчим часом будуть внесені якісь зміни про місцеву складову зі створення умов для всіх гравців. Не лише тих, які хочуть зайти з українським обладнанням, якого сьогодні ще не існує, а з обладнанням, яке буде максимально ефективно працювати. Тобто головна мета – не робота вітроагрегата як такого, а виробництво електроенергії за рахунок вітру…

За нашими прогнозами тільки вітроенергетика може досягти до 2015 р. приблизно 1 ГВт потужності. Це приблизно 2,5 % виробництва електрики в Україні. Стосовно інших прогнозів, про них говорити рано, допоки НЕК “Укренерго” і Міністерство енергетики не визначаться, скільки реально можна підключити до електромережі відновлювальних енергооб’єктів.

До переліку держав, які значно поліпшили свої показники сприятливості для інвестицій у галузь відновлювальної енергетики, ввійшла Південно-Африканська Республіка, яка посунула з 16-го місця Іспанію (дані Ernst&Young). Торік у ПАР було затверджено 28 проектів із розвитку відновлювальної енергетики. Будувати їх почнуть уже цього року. Проте темпи інвестування цієї сфери знижуються не лише в Україні, а й по всьому світу. Так, за минулий рік світовий обсяг інвестицій в альтернативну енергетику склав майже 270 млрд дол., однак це на 11 % нижче показників рекордного 2011 р. Об’єми інвестицій нарощували лише Китай, Австралія та Мексика. Водночас, Україна має один із найбільших потенціалів відновлюваної енергетики в Європі. Якщо державі вдасться його реалізувати, споживання газу в країні скоротиться на 15 %, а бюджет поповниться двома мільярдами гривень», – зазначив А. Конеченков.

Альтернативна енергетика може скласти до 40 % від загального енергобалансу України. Про результати відповідного дослідження повідомив голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива І. Надеїн, пише Deutsche Welle.

За фаховими оцінками, кожен другий кіловат електроенергії в Україні виробляється на атомних електростанціях. Цей показник, за словами експерта, «робить питання про альтернативу ядерній енергетиці риторичним». Адже без урахування прогнозних втрат від аварій та катастроф, вироблений на АЕС струм залишається найдешевшим, сказав І. Надеїн. Водночас він вважає, що нехтування потенціалом альтернативної енергетики було би недалекоглядним.

«За нашими дослідженнями, на сьогодні технічно досяжний потенціал використання біомаси, вітряної, сонячної, геотермальної та інших джерел відновлювальної енергії може скласти до 40 % від загального енергобалансу України», каже він.

Разом із запровадженням енергозберігаючих технологій, цей показник, за словами І. Надеїна, може сягнути 60 % енергобалансу. Експерт розкритикував вкладення державою «сотень мільйонів гривень в розвиток газової інфраструктури, зокрема, газопроводів середнього тиску, у той час, як видобуток газу щорічно зменшується». Усе це лише збільшує енергозалежність України від імпорту не лише газу й нафти, а й ядерного палива, вважає І. Надеїн. Адже сьогодні держава вже експортує до 60 % енергоресурсів.

Водночас, І. Надеїн назвав оптимістичними наміри уряду замінити до 2030 р. до третини енергобалансу на альтернативні види енергії.

За даними Міжнародного енергетичного агентства, до 2030 р. частка електроенергії, видобутої за допомогою альтернативних джерел, збільшиться вдвічі порівняно із сьогоднішніми показниками, що складають близько 16 % від усього виробництва.

У більшості розвинених країн, зокрема у США, Німеччині, Іспанії, Швеції, Данії, Японії, планують довести частку відновлюваних джерел енергії в загальному енергобалансі до 20–50 %. Європейська комісія вважає, що у 2020 р. в Європі п’ята частина енергії вироблятиметься з екологічно безпечних джерел.

В Україні загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо становить близько 63 млн т. Частка енергії добутої за рахунок альтернативних джерел становить сьогодні близько 3 %. Згідно з українською енергетичною стратегією до 2030 р. частку альтернативної енергетики на загальному енергобалансі країни буде доведено до 20 %. Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: вітроенергетика, сонячна енергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика. Також, учервні 2013 р. Україна заручилася підтримкою Агентства США з міжнародного розвитку в організації виробництва біомаси та альтернативних видів палива. Ведеться робота з реалізації Національного інвестиційного проекту «Енергія природи», у рамках якого на території України буде споруджено кілька вітрових і сонячних електростанцій.

Більшість проектів у сфері альтернативної енергетики, як повідомляють ЗМІ, буде реалізовано в тих регіонах, у яких існує дефіцит електроенергії. Вітрові сонячні електростанції будуватимуть в Одеській, Миколаївській, Херсонській і Донецькій областях, Автономній Республіці Крим. Для Карпатського регіону особливо актуальною є споруда малих ГЕС. Так, для розвитку малої гідроенергетики в цьому регіоні планується спорудження 58 малих гідроелектростанцій у бассейнах річок Дністер, Прут і Сірет. Сумарна потужність карпатських малих гідроелектростанцій становитиме 1,6 МВт. Створення енергетичних потужностей сприятиме економічному та соціальному розвитку цих регіонів.

Проте представники компаній, що працюють на українському ринку альтернативної енергетики, зазначають, що існуюче законодавство недосконале та потребує значних доповнень та уточнень. Зокрема, наголошується на тому, що процедура отримання пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток є досить складною та забюрократизованою. Таку пільгу може отримати підприємство, яке занесено до спеціального Державного реєстру. Для того, щоб потрапити в реєстр треба пройти відповідну експертизу Державної інспекції по енергозбереженню, однак відповідну інструкцію було розроблено лише для енергоефективних проектів, а механізм проведення подібних експертиз для виробників обладнання не визначено.

Щодо положення закону згідно з яким вивільнені за допомогою пільг кошти мають направлятись на здешевлення продукції, то експерти зазначають, що механізми контролю за тим, чи дійсно ці кошти направляються на зазначені законом цілі, не визначені. Вони зазначають, що до сьогодні несформований реєстр імпортованої продукції альтернативної енергетики, що виробляться за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита.

Не чітко визначений механізм отримання «зеленого» тарифу у відповідному Законі. Більшість експертів наголошують на тому, що проблемним моментом у процедурі отримання «зеленого» тарифу є досягнення домовленостей з обленерго, які знаходяться у приватній власності, тому виникають проблеми з підписанням відповідних договорів. Не врегульовані питання компенсації витрат енергокоманій, працюючих на альтернативних джерелах, за підключення до єдиної електромережі

Основними стримуючими факторами для розвитку альтернативної енергетики є висока ціна видобутої енергії, обумовлена дорогим обладнанням (фотоелементів, вітрових турбін) та достатньо тривалим терміном окупності (фотоелементів – близько п’яти років, вітроагрегатів – близько двох–трьох років, залежно від природних умов у місці розташування агрегатів).

Водночас, як зазначають фахівці, використання відновлюваних джерел енергії має і свої мінуси.

Вітрові електростанції створюють шум високої частоти, тому потребують великих земельних ділянок для свого розміщення, а також заважають близьким населеним пунктам. Є ще один вид впливу вітрової енергетики: генератори великих вітродвигунів обертаються зі швидкістю близько 30 обертів за секунду. Це близько до частоти синхронізації телебачення. Тому великі вітродвигуни можуть заважати прийому передач на відстані до 1,6 км.

Для використання сонячної енергії необхідно відведення великих площ землі під будівництво сонячних електростанцій, а фотоелементи які використовують для виготовлення сонячних батарей, містять отруйні речовини, такі як свинець, кадмій, галій, миш’як тощо.

Недоліком малої гідроенергетики є затоплення територій, усихання малих річок, а при неправильному місці планування встановлення дамби або греблі можуть відбутися зміна екосистем і втрата біорізноманіття, насамперед, іхтіофауни річок.

Найменше недоліків при використанні біопалива та біомаси, їх практично не існує. Єдине, учені встановили, що неефективно виготовляти біодизель з ріпакової олії, тому що для заправки одного автомобіля протягом року, необхідно приблизно 1500 л олії, а це ділянка землі з футбольне поле при врожайності ріпаку до 3000 кг/га.

Та попри все переважна більшість фахівців-енергетиків позитивно оцінюють прийняття Закону про «зелений» тариф, згідно з яким оптовий ринок електричної енергії України зобов’язаний купувати по «зеленому» тарифу електричну енергію, що добута з альтернативних джерел енергії.

Суттєвим законодавчим кроком на шляху до розвитку альтернативної енергетики експерти вважають надання податкових пільг енергокомпаніям, що працюють на альтернативних джерелах енергії, вивільнені кошти за рахунок наданих пільг мають направлятись на здешевлення вартості продукції. Згідно з внесеними змінами до Закону України «Про податок на додану вартість», до 1 січня 2019 р. звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України обладнання для виробництва енергії з альтернативних джерел енергії, якщо таке обладнання не виробляється на митній території України.

Проаналізувавши ситуацію, яка склалася експерти роблять висновок: українською владою було здійснено ряд кроків по стимулюванню альтернативної галузі енергетики, але існує ряд проблем, які потребують держаного врегулювання. Альтернативна енергетика – це високотехнологічна галузь, тому гостро постає питання науково-технічного супроводження розвитку нових технологій одержання енергії з відновлювальних джерел та дослідження використання альтернативних джерел в українських природних умовах. Існує необхідність у техніко-економічній оцінці використання закордонного обладнання в українських природних умовах та перспективи модернізації цього обладнання відповідно до існуючого енергопотенціалу.

З урахуванням викладеного можна дійти наступних висновків:

1. В Україні існують політичні та економічні передумови, а також наявний динамічний потенціал для розвитку альтернативної енергетики.

2. Загальний стан нормативно-правової бази вказує на те, що держава, принаймні задекларувала необхідність розвитку альтернативної енергетики.

3. Для підвищення економічної ефективності виробництва альтернативної енергії необхідно вдосконалити наявну нормативно-правову базу, що регулює питання встановлення «зеленого» тарифу.

4. Існує суттєвий потенціал залучення іноземних інвестицій для розвитку альтернативної енергетики, однак недосконала судова система України позбавляє потенційного іноземного інвестора належного правового захисту його інвестицій на території України. У зв’язку з цим, питання надання гарантій захисту іноземним інвестиціям залученим в альтернативну енергетику має бути вирішено на законодавчому рівні, з одночасним справжнім реформуванням судової системи.

5. Розвиток альтернативної енергетики до рівня, визначеного в Енергетичній стратегії України до 2030 р., підвищить енергетичну та економічну незалежність нашої країни, зменшить імпортозалежність від поставок традиційних енергоресурсів, зменшить викиди парникових газів в атмосферу, сприятиме збереженню довкілля, знизить енергоємність внутрішнього валового продукту.

6. З метою недопущення нанесення шкоди довкіллю, перед будівництвом установок, що виробляють альтернативну енергію, необхідно на законодавчому рівні встановити механізм проведення обов’язкової державної експертизи для здійснення аналізу взаємодії відновлювальних джерел енергії з навколишнім середовищем.

Отже, попри короткість пройденого шляху, економічну кризу та брак бюджетних коштів, альтернативна енергетика в Україні хоч і повільно, але збільшуює власну частку в загальному виробітку електричної енергії. Адже за 2012 р. станції на відновлювальних джерелах енергії виробили 780,7 млн кВт/год, що становить 0,45 % від загального балансу електричної енергії у країні (Матеріал підготовлено за інформацією: Галицкие контракты (http://kontrakty.ua); Економічна правда (http://www.epravda.com.ua); Національний інститут стратегічних досліджень (http://www.niss.gov.ua/articles/232/); Produced.in.ua (http://produced.in.ua); FINANCE.UA (http://news.finance.ua); Вiowatt.com.ua (http://www.biowatt.com.ua); ЗІК (http://zik.ua); Голос столиці (http://newsradio.com.ua); Закон і норматив (http://www.licasoft.com.ua); Віче-інформ (http://www.viche.lutsk.ua); Рідне Прибужжя (http://www.rp.mk.ua); УРА-Інформ (http://ura-inform.com)).





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка