Запальні хвороби ока І захисного апарата



Сторінка1/4
Дата конвертації25.10.2017
Розмір0.71 Mb.
  1   2   3   4



ЗАПАЛЬНІ ХВОРОБИ ОКА І ЗАХИСНОГО АПАРАТУ



ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КРАЮ ПОВІК.

Розрізняють кілька типів хронічних запалень краю повік - блефаритів.



Етіологія і патогенез. Блефарит виникає внаслідок авітамінозів, глистяних інвазій, тонзилітів, захворювань травної системи, зубів, носа; у разі некоригованих аномалій рефракції (гіперметропія, астигматизм) тощо. Несприятливі умови зовнішнього середоища (пил, дим, шкідливі хімічні сполуки) також спричиняють розвиток хвороби. У кон’юнктивальній порожнині здебільшого виявляють стрептококи, золотистий або білий стафілококи.

Блефарит простий, або лускоподібний. Проявляється відчуттям стороннього тіла під повіками, важчанням і свербінням повік, зоровою астеноцією. Шкіра повік гіперемійована, краї грубі, біля коренів вій відзначаються скупчення відторгнених клітин епідермісу і загуслого секрету мейбомієвих залоз у вигляді білуватих лусочок. Шкіра наж ними також гіперемійована, проте без виразок.

Виразковий блефарит. Характеризується більш різкою гіперемією, ніж за умов простого, а також набряками краю повік з поодинокими згнійними кірочками та гнійничками. Усе це є наслідком нагноєння волосяних мішечків і сальних залоз. При видаленні кірочок поверхня повік під ними кровоточить, у подальшому рубцюється, після чого можливий неправильний ріст вій (трихіаз) та їх випадіння.

Хронічний перебіг захворювання призводить до загрубіння і гіпертрофії краю повік, що спричинює їх мозолястий вигляд.

Мейбомієвий блефарит виникає в разі порушення функції мейбомієвих залоз. Край повіки грубшає, шкіра і кон’юнктива гіперемійовані. під час масажу повік скляною паличкою з вивідних проточок мейбомієвих залоз виділяється масний білий секрет, а в кутах очних щілин збираються білі пінисті виділення. Хвороба має хронічний характер із схильністю до рецидивування.

Як правило, блефарити супроводжуються хронічними кон’юнктивітами, подеколи кератитами.

Лікування блефаритів передусім полягає в усуненні причини захворювання. Залежно від клінічної форми місцеве лікування має деякі відмінності. В умовах мейбомієвого блефариту рекомендований масаж повік скляною паличкою з метою пожвавлення відпливу секрету мейбомієвих залоз. З інтермаргінального простору секрет видаляють ватним тампоном, змоченим у суміші рівних частин 70% спирту та ефіру. Піля цього знежирені краї повік змащують розчином блильянтового зеленого.

У разі лускоподібного блефариту перед масажем оборежно видаляють лусочки, потім застосовують блильянтовий зелений, основну вагу приділяючи ділянці біля коренів вій. При виразковому блефариті краї повік обробляють дезінфікуючим розчином (наприклад фурацилін 1:5000), видаляють кірочки, а краї змащують розчином брильянтового зеленого. На ніч їх можна змастити очною маззю з антибіотиками, сульфаніламідами. Добрі результати дає застосування примочок з відваром календули та маззю з неї.



Ячмінь - гостре запалення волосяного мішечка вії або сальної залози, розташованої біля головки вії.

Етіологія і патогенез. Збудник захворювання - золотистий стафілокок. Розвивається воно під дією несприятливих зовнішніх і внутрішніх чинників (переохолодження, ослаблення організму загальними захворюваннями, бактеріальні запальні захворювання, захворювання кон’юнктиви тощо).

Клініка. Появляються набряк і гіперемія повік, біля її краю з’являється болючий щільний, обмежений інфільтрат. Можливе підвищення температури тіла та збільшення привушних лімфатичних вузлів. За 3-4 дні нагноєний іінфільтрат прориває, назовні виділяються гній та некротизовані тканини. після цього запалення вщухає, біль зменшується, з/являється кірочка на місці інфільтрату. У разі ускладнення можливі флегмона орбіти, тромбоз печеристої пазухи, менінгіт, септицемія.

Лікування. На початку захворювання вдаються до припікання верхівки інфільтрату 70% спиртом кілька разів на добу, застосовують сульфаніламідні препарати. В умовах важкого перебігу (абсцедування) призначають антибіотики та сульфаніламіди всередину, у деяких випадках потрібне хірургічне лікування в стаціонарі або поліклініці. Категорично забороняється видавлювати ячмінь. Слід пам’ятати, що в разі абсцедування протипоказані теплові процедури та УВЧ.

Профілактика полягає в своєчасному лікуванні блефаритів, кон’юнктивітів, запобігання рецидивам хвороби (загальнозміцнююча терапія, дотримання правил особистої гігієни). У міжрецидивний період показані вітамінотерапія, аутогемотерапія, вживання пивних дріжджів.

Мейбоміт - ураження мейбомієвих залоз запального характеру.

Клініка. Відзначається гіперемія кон’юнктиви, вона набрякла та інфільтрована. такі зміни поширюються на шкіру повіки. Інфільтрат згодом розсмоктується, прориває або обсумковується.

Лікування таке саме, що й в умовах завнішнього ячменя. Розсмоктування інфільтрату сприяє закладання за повіку 1% жовтої ртутної мазі.

Градина повік - халязіон - безболісний проліферативно-гіперпластичний процес у мейбомієвій залозі, пов’язаний з затримкою виділення та наступним інфікування іі секрету.

Клініка. Круглий новоутвір, що просвічує крізь шкіру або кон’юнктиву. Трапляються поодинокі або чисельні градини, розвиваються вони як самостійне захворювання або як наслідок гострого мейбоміту.

Лікування на перших етапах консервативне. Показані УВЧ-терапія, закладання за повіки 1% жовтої ртутної мазі, масаж повік, ін’єкції всередину холязіону кеналогу або емульсії гідрокортизону. Якщо позитивних результатів немає, халязіон разом із сумкою видаляють хірургічним методом.

Абсцес, флегмона повік. Причинами захворювання ожуть бути інфікування ушкоджень шкіри повік, поширення інфекції із сусідніх тканин в умовах блефаритів, ячменя тощо.

Клініка. Захворювання починається гостро з набряку повіки, почервоніння шкіри, локальної (подеколи загальної) гіперемії, різкого болю. Згодом з’являється флюктуація, що свідчить про некроз тканини повіки.

Лікування проводять залежно від стадії захворювання. рекомендуються сухе тепло, УВЧ-терапія, інстиляції 30% розчином сульфацил-натрію, 0.2% розчину декаметоксину, антибіотики й сульфациламідні препарати всередину. на стадії флюктуації вдаються до розтину абсцесу і дренування його порожнини.

Контагіозний молюск, як вважають дослідники, спричинений вірусами. на шкірі повік з’являються білі вузлики з виїмками в центрі, з яких видляється кашоподібна маса.

Лікуваня хірургічне - видалення, вишкрібання, діатермокоагуляція.
ПАТОЛОГІЯ СЛІЗНИХ ОРГАНІВ

Патологію слізних органів поділяють на захворювання сльозовивідних шляхів і слізних залоз. Своєчасні діагностика й лікування таких порушень мають важливе значення в практичній діяльності лікаря.



Гострий дакріоаденіт. Етіологія і патогенез. Гостре запалення слізної залози, здебільшого однобічне. Переважно виникає під дією ендогенної інфекції (ревматизм, кір, грип, скарлатина, паротит, ангіна та ін.).

Клініка. У зовнішній третині верхньої повіки - у ділянці слізної залози - визначаються сильний біль, набряклість, почервоніння шкіри. У зв’язку з набряком очна щілина звужена, набуває S-подібної форми, витягнута по горизонталі. Зміщення очного яблука спричинює двоїння. Збільшуються регіонарні лімфавузли, набряк поширюється на скроневу частину обличчя; у подальшому очна щілина може зовсім закритись. Перебіг захворювання іноді доброякісний, а подеколи ускладнюється флегмоною.

Лікування передусім етіологічне. Призначають також антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламідні препарати, анестетики, десенсебілізуючі засоби, місцево-сухе тепло, УВЧ-терапію. У разі нагноєння необхідна транскон’юнктивальна інцизія з подальшим дренуванням.


ЗАХВОРЮВАННЯ СЛЬОЗОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ

Найчастіше до стійкої сльозотечі призводять звуження слізних точок4, а також ектопія - зміна їх положення. Лікування в такому разі хірургічне.



Патологія слізних канальців може мати запальний (каналікуліт) та сриктурний (стриктура) характер.

Каналікуліт. Захворювання виникає при ураженні грибами, подразненні стороннім тілом тощо.

Клініка. Відзначаються сльозотеча, почервоніння повіки біля внутрішнього кута ока, гнійні виділення. Каналець іноді набуває келихоподібної форми, слізний сосочок збільшується. Із слізних канальців виділяється гній.

Лікування хірургічне - розріз задньої стінки канальця та видалення патологічного вмісту.

Стриктура слізних канальців. Причини: хронічні кон’юнктивіти, каналікуліти, травми, природжена патологія. Локалізуються ушкодження здебільшого в місцях природних звужень канальців. Точно визначають локалізацію за допомогою рентгенконтрастного дослідження.

Лікування. залежно від локалізації та довжини стриктури застосовують зондування, промивання, накладають анастомози між канальцем і слізним мішком, співустя між кон’юнктивальною порожниною та мішком, вдаються до алопротезування слізних канальців.

Дакріоцистит - запалення слізного мішка - має гострий або хронічний перебіг. Причини: стеноз носослізного каналу, травматичні ушкодження, інфікування оточуючих тканин тощо.

Клініка. Спостерігаються почервоніння шкіри, набярклість, гіперемія слизової оболонки поблизу внутрішнього кута ока, сльозотеча або слизово-гнійні виділення із слізних точок при натискуванні на ділянку слізного мішка. У разі поширення запального процесу на клітковину навколо мішка з’являються різка гіперемія, посил.ється набряклість, непокоїть біль, підвищується загальна і локальна температура, збільшуються привушні лімфавузли. така клінічна картина властива флегмоні слізного мішка.

Лікування консервативне. Використовують масаж та промивання слізного мішка дезінфікуючими розчинами, антибіотики, сульфаніламідні препарати. У разі неефективності консервативної терапії вдаються до оперативного лікування (дікріоцисториностомія - штучне утворення співустя між слізним мішком і порожниною носа). Якщо зазначені заходи неефективні, здійснюють екстирпацію слізного мішка. Обираючи спосіб проведення операції, слід враховувати вік, фах, загальний стан хворого.

Дакріоцистит новонароджених. Етіологія та патогенез. Захворювання виникає у випадку, якщо на момент народження або в перші тижні життя дитини желатинозні плівки (або пробки) в носослізному каналі не розсмокталися. Воно можливе також у разі природженої патології слізних канальців або слізного мішка (дивертикули, атрезії в слізному мішку, відсутність кісткового каналу тощо).

Клініка. У перші дні життя дитини спостерігаються сльозостояння, гіперемія слизової оболонки повік, слизово-гнійні виділення під час масажу ділянки слізного мішка. У разі недостатнього лікування можливе виникнення флегмони слізного мішка та орбіти - у хворого різко підвищується температура тіла, з’являються виражений набряк і гіперемія шкіри у ділянці слізного мішка із захопленням сусідніх тканин.

Лікування розпочинають одразу після встановлення діагнозу. Впродовж кількох днів проводять масаж у ділянці слізного мішка, інстилюють 20% розчин сульфацил-натрію, 2% розчин коларголу. Якщо ефект недостатній, вдаються до промивання під тиском дезінфікуючими розчинами або антибіотиками слізних шляхів, зондування їх із подальшим промиванням, уведення у слізні шляхи розчинів лідази, ронідази, фібринолізину, трипсину, що гальмують процес рубцювання. Зондування майже в 95% випадків дає позитивний результат, його можна застосовувати навіть після 1-го року життя. Удеяких випадках розвинені грубі спайки в слізних канальцях і слізному мішку видаляють оперативним шляхом.
ЗАХВОРЮВАННЯ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ОКА

З-поміж усіх хвороб органа зору блтзько 30% становлять захворювання кон’юнктиви. Як захисна оболонка, кон’юнктива, зазнає найбільшої дії зовнішніх ушкоджуючих чинників - мікроорганізмів, токсичних речовин; на неї поширюються запальні процеси із суміжних зон (повіки, слізні органи, рогівка), вона реагує на патологічні зміни в інших органах і системах (атеросклероз, діабет, інфекційні хвороби).

Досліджуючи слизову оболонку, слід врахувати її прозорість, товщину, наявність і характер секрету в кон’юнктивальній порожнині. У нормі сполучна оболонка блідо-рожева, гладень, лискуча, прозора, крізь неї видно судини, а на повіках - вивідні протоки мейбомієвидних залоз. У ділянці нижньої перехідної складки кон’юнктива має дещо синяий відтінок, зумовлений густою мережею судин у цьому місці.

Основні клінічні ознаки запалення кон’юнктиви - гіперемія, набряк, зміни характеру і кількості виділень у кон’юнктивальній порожнині.



Гіперемія може бути поверхневою, глибокою або змішаною.

Набряк, інфільрація спричинюють згрубіння кон’юнктива. У деяких випадках виникає хемоз - випадіння набряклої кон’юнктиви в очну щілину, оболонка стає непрозорою, поверхня її - шорсткою, з’являються поодинокі або численні фолікули.

Залежно від природи запалення можливі геморагії різного ступеня вираженості. Часом з’являються поверхневі плівки сіруватого кольору, сполучені з кон’юнктивою (опіки, гонобленорея, дифтерія). У разі рубцювання змінюється забарвлення кон’юнктиви, коротшоє склепіння, порушується рухливість очного яблука. Колір змінюється також під час жовтяниця, анемії, хвороби Аддісона, розсмоктування субкон’юнктивальних крововилівів.

У стадії гідрадації збільшується кількість виділень з ока, вони можуть бути серозними, слизовими, гнійними, на віях часом утворюються кірочки. У виникненні та характері перебігу кон’юнктивіту важливу роль відіграє загальний стан організму (наявність соматичних захворювань, вік, санітарно-гігієнічні умови життя, ослаблення організму після перенесених захворювань, рівень імунітету тощо). Сукупність несприятливих чинників або один із них здатні ускладнити перебіг кон’юнктивіту будь-якої етіології.

Поділ кон’юнктивітіт на екзо- та ендогенні умовний. Захворювання зараховують до тієї чи іншої групи за переважанням певних етіологічних ознак. Одночасна дія екзогенних та ендогенних чинників вимагає комплексного - місцевого і загального - лікування.


ЕКЗОГЕННІ ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ КОН’ЮКНТИВИ

Гострі запалення слизої оболонки ока можуть бути спричинені різними мікроорганізмами (здебільшого коками), це зумовлює своєрідність їх клінічного перебігу. Спільними є значна контагіозність, істотна поширеність і деякі загальні ознаки, що зумовлює подібні лікувальні заходи

До отримання результатів бактеріологічного дослідження лікар бідь-якої спеціальності повинен правильно визначити попередній діагноз, оцінити ступінь важкості хвороби, призначити відповідне лікування і провести заходи щодо запобігання інфекції

Скарги, анамнез і загальна симптоматика. Хворий скаржиться на відчуття стороннього предмета під повіками, сльозотечу, біль, слизово-гнійні виділення з кон’юнктивальної порожнини Око червонішає, відзначається потрапляння в нього пилу, сторонніх тіл Часто причини цього - порушення правил особистої гігієни (користування чужими рушниками), купання у водоймах із стоячою водою, умивання з брудного посуду тощо),

перевтома, переохолодження, перегрівання, загальне слабування, гострі респіраторні захворювання та ін.

Шляхом об’єктивного дослідження виявляють гіперемію кон’юнктиви, набярклість її, часом спостерігаються геморагії, фолікули. У кон’юнктивальній порожнині, кутах ока визначаються виділення, на віях - кірочки.

Лікування включає промивання кон’юнктивальної порожнини розчинами перманганату калію (1:5000), етакридину лактату (1:1000) або фурациліну (1:5000), закапування 5-6 разів за день 0.3% розчину гентаміцину, 20-30% розчину сульфацил-натрію (залежно від віку хворого), 0.25% розчину левоміцетину.

Профілактика. Якщо кон’юнктивітом уражене ока, з профілактичною метою краплі слід закапувати в обидва, лише в здорове не так часто, необхідно також уникати занесення інфекції в нього (використовувати інші флакони з ліками, піпетку, вату), дотримуватись суворих правил особистої гігієни (мати окремі мило, рушник, білизну, носові хусточки тощо, старанно мити руки після контакту зі шкірою повік).

Дітям, ураженим цим захворюванням, не можна відвідувати дитячі та навчальні заклади. Питання працездатності дорослих вирішують індивідуально, з урахуванням особливостей виконуваної роботи.


ГОСТРИЙ ЕПІДЕМІЧНИЙ КОН’ЮНКТИВІТ КОХА-УЇКСА

Етіологія і патогенез. Захворювання спричинює грамнегативна паличка Коха-Уїкса. Збудник зберігає життєдіяльність протягом від кількох хволин до двох годин, за температурою близько 35оС у гнійних виділеннях кон’юнктивальної порожнини і на лапах мух, у носіїв бактерії заселяють клінічно здорову кон’юнктиву.

Клініка. Інкубаційний період становить 1-2 доби. Захворювання починається гостро, проявляючись світлобоязню, блефароспазмом, слизово-гнійними виділеннями, різким набряком кон’юнктиви повік і нижньої перехідної складки, очного яблука. Завжди з’являються субкон’єюнктивальні геморагії, часом на кон’юнктиві утворюються плівки, фолікули, що можуть ускладнювати діагностику. У дітей та ослаблених хворих спостерігаються нежить, головний біль, підвищення температури тіла. У разі поширення процесу на рогівку розвивається кератит, на райдужну оболонку - ірит. Можливий перебіг хвороби із стертою симптоматикою.

Діагноз грунтується на аналізі клінічних, епідеміологічних і бактеріологічних даних.



Лікування. Часті промивання кон’юнктивальної порожнини дезінфікуючими розчинами з подальшим закапуванням 0.25% розчину левоміцетину, 20-30% розчину сульфацил-натрію, розчинів антибіотиків широкого спектру дії. Добрий ефект дає застосування всередину сульфациламідних препаратів у вікових дозах. Тривалість лікування від 5 до 7 діб.

Профілактика. Дітей та підлітків оглядають у дитячих і навчальних закладах. Виявленим хворим закапують зазначені розчини та дають усередину сульфаніламідні препарати. Носіям інфекції, виявленим за результатами аналізу мазків з кон’юнктиви, проводять санацію. Патогенна флора зникає на 3-4-й день профілактичного лікування. Особливого значення набуває санітарно-освітня робота серед населення.
ПНЕВМОКОКОВИЙ КОН’ЮНКТИВІТ

Етіологія і патогенез. Збудник захворювання - пневмокок, що його виявляють в епітелії та виділеннях з кон’юнктиви. Він стійкий до дії високих і низьких температур, добре розвивається в лужному середовищі, проте гине і кислому.

Клініка. Інкубаційний період захворювання до 2 діб. Залежно від патогенності збудника розрізнять 3 клінічні форми пневмококового кон’юнктивіту.

Гостра форма. Уражається спершу одне око, згодом - друге. Частіше захворюють діти, які страждають на хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів. Окрім світлобоязні, сльозотечі та інтенсивного набряку повік, з’являються слизово-гнійні виділення, гіперемія кон’юнктиви, часто з петехіальними крововиливами. У паралімбальній ділянці рогівки виникають поверхневі інфільтрати, що часом ерозуються, але не залишають після видужання стійких помутнінь.

Плівчаста форма. На кон’юнктиві повік і склепінь з’являються сірі плівки, що легко знімаються ватним тампоном. Після їх видалення поверхня кон’юнктиви не кровоточить. Перебіг такої форми кон’юнктивіту підгострий, уражуються здебільшого ослаблені діти старшого шкільного віку.

Сльозоточива форма спостерігається переважно у новонароджених. Окрім гіперемії та невеликого набярку повік, з’являються різкі світлобоязнь і сльозотеча.

Лікування. Вдаються до інстиляції 2% розчину борної кислоти, створюючи несприятливе для збудника кисле середовище. 0.25% розчином сульфату цинку та 0.1% розчином гідрохлориду адреналіну пригнічують ферментативну активність пневмокока, водночас застосовують в інстиляціях розчин антибіотиків і сульфациламідних препаратів.
БЛЕНОРЕЙНИЙ КОН’ЮНКТИВІТ (ГОНОБЛЕНОРЕЯ)

Етіологія і патогенез. Захворювання викликає гонокок роду Neisseria. Зараження відбувається під час проходження плода пологовими шляхами, у виняткових випадках - внутрішньоутробно. Останнім часом гонобленорея новонароджених трапляється вкрай рідко. Поява інфекції після 5-го дня життя свідчить про потрапляння збудника з навколишнього середовища (гонобленорея дітей).

Клініка. Інкубаційний період триває від кількох годин до 2-3 днів. Звичайно захворювання розвивається на 2-3 день після народження, появляючись різким набряком повік, їх синяво-червоним кольором, гіперемією, кровоточивістю кон’юнктиви. З кон’юнктивальної порожнини спостерігаються серозно-кров’янисті виділення. Очну щілину дуже важко розкрити, щоб провести огляд. На 4-5-ту добу набряк і гіперемія зменшуються, а виділення набувають гнійного характеру. Тривалість цього періоду до 2 тиж. Із кінця 3-го тижня виділення стають рідкими, зменшуються їх кількості і набряк кон’юнктиви, у нижній перехідній складці добре помітні фолікули й сосочки.

Захворювання можу супроводжуватись стоматитом або артритом. Найбільш небезпечні ускладнення з боку рогівки. Ерозії та виразки на ній - результат погіршення трофіки внаслідок стиснення крайової судинної сітки набряклими кон’юнктивою та повіками.

Гонобленорея у дорослих проходить більш важко. Як правило, уражується одне око, проте захворювання супроводжується загальними симптомами - гіперемією, ураженням суглобів, м’язів, порушенням серцево-судинної діяльності. Ускладнення з боку рогівки частіші, наслідки їх важчі, ніж в умовах дитячої гонобленореї.

Лікування проводять спільно з лікарем-венерологом. Призначають антибіотики широкого спектру дії та сульфаніламідні препарати у вікових дозах. Кон’юнктивальну порожнину промивають теплими розчинами фурациліну (1:5000) або перманганату калію (1:5000). У день закапують 30% розчин сульфацил-натрію, на ніч за повіки закладають бактерицидну мазь. Активне лікування протягом 2 тиж. дає добрий результат.

Профілактика гонобленореї у новонароджених обов’язкова. Відразу після народження дитини повіки протирають ватним тампоном, змоченим у 2% розчині борної кислоти, впродовж години в кон’юнктивальну порожнину тричі закапують 30% розчин сульфацил-натрію або сввіжоприготований розчин антибіотиків. Найголовніша увага в профілактиці захворювання має бути приділена ретельному обстеженню жінок у період вагітності та своєчасному лікуванню в разі виявлення бактерій.



ДИФТЕРІЙНИЙ КОН’ЮНКТИВІТ Етіологія і патогенез. Збудник захворювання - коринебактерія дифтерії, що виділяє екзотоксин, котрий спричинює коагуляцію білків у утворенням плівок і підвищує порозність судин та транссудацію крізь їхні стінки. Самі бактерії залишаються на місця вхідних воріт (ніс, гортань, кон’юнктива, зів).

Клініка. Захворювання починається з головного болю, різкого підвищення температури тіла, збільшення і болючості передвушних лімфавузлів.

Залежно від властивостей збудника і загального стану організму хворого дифтерійний кон’юнктивіт може мати 3 форми: дифтерійну, крупозну або катаральну.

Спершу уражується кон’юнктива ока. Повіки набрякають, вони гіперемійовані, очна щілина міцно зімкнена, з кон’юнктивальної порожнини виділяється каламутна рідина з пластівцями. На кон’юнктиві повік та очного яблука утворюються міцно спаяні з нею сірі плівки, при силуваному видаленні яких поверхня кон’юнктиви кровоточить. Уражені ділянки оболонки повік можуть некротизуватися з подальшим утворенням зірчастих рубців, а за умови ураження кон’юнктиви склери - симблефарона. Значно обтяжує перебіг захворювання поширення процесу на рогівку. Клінічний діагноз обов’язково має підтверджуватися бактеріологічними дослідженнями.

Лікування. Вдаються до термінової госпіталізації хворого, ізоляції цого та негайного введення протидефтирійної сироватки за Безредком (спершу вводять 0.1мл, потім - 0.5мл, решту дози протягом години внутрішньом’язово). Місцеве лікування: часті промивання кон’юнктивальної порожнини дезінфікуючими розчинами, інстиляції мідріатиків або міотиків за показанням, закапування вітамінних крапель, внутрішньом’язово антибіотики широкого спектра дії.

Профілактика. Своєчасне проведення щеплень, ізоляція хворих та їх активне лікування.

ДИПЛОБАЦИЛЯРНИЙ КОН’ЮНКТИВІТ

Етіологія. захворювання спричиняють грам-негативні диплобацили Моракса-Аксенфельда. Перебіг подібних до хронічного кон’юнктивіту з ураженням повік.

Клініка. Почервоніння та мацерація шкіри повік, тріщини в кутах очної щілини. Кон’юнктива пухка, гіперемійована; у кутах очей в’язкі слизові виділення з кон’юнктивальної порожнини, котрі, висихаючі, утворюють тверді воскоподібні грудочки, сильний свербіж повік. Захворювання може ускладнюватися крайовими інфільтратами та виразками рогівки.

Лікування. Інстиляції 0.5-1% розчину сульфату цинку, змащування шкіри повік 1-3% маззю з оксидом цинку (препарати сульфату цинку специфічно діють на збудника). Лікування має бути тривалим, оскільки захворювання схильне до рецидивів.
ВІРУСНІ КОН’ЮНКТИВІТИ

З-поміж збудників інфекційної природи за частотою спричинюваних ними хвороб віруси посідають 2-ге місце після коків. Розрізняють герпес-, адено-, рино- та ентеровірусні кон’юнктивіти.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка