Законі України «Про освіту»



Скачати 90.34 Kb.
Дата конвертації23.01.2018
Розмір90.34 Kb.
ТипЗакон

.

Маменчук В.В.



Моральне виховання учнівської молоді
засобами художніх творів Л.М.Толстого

На сьогодні в суспільстві поступово утверджується пріоритетність духовних цінностей. Так у Законі України «Про освіту» однією з основних цілей визначено всебічний розвиток людини, як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, культурного потенціалу народу [2]. Як бачимо, зміст національного виховання спрямований на формування в учнів високоморальних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної і світової культури. Саме тому, на сьогодні широке коло педагогів звертаються та шукають відповіді на вирішення питання в педагогічній спадщині відомих педагогів-класиків, зокрема у В. Сухомлинського, А. Макаренка, Г. Сковороди, Л. Толстого та інших.

Тема даної статті – проаналізувати літературну спадщину Льва Миколайовича Толстого, щодо морального виховання особистості.

Не буде перебільшенням зазначити, що творчість Л.М. Толстого посідає особливе місце в історії російської і світової літератури ХІХ – початку ХХ століття. Він – автор всесвітньо відомих творів(«Анна Каренина», «Война и мир», «Хаджи-Мурат», «Казаки»), які висвітлюють гострі моральні проблеми людства.

У повістях, романах, релігійно-філософських трактатах, «народних оповіданнях», драмах – в усьому, що вийшло з-під пера великого письменника-мислителя, переважає пафос духовних шукань. В педагогічній спадщині Льва Миколайовича Толстого ми можемо знайти цілий арсенал методів впливу на особистість, із метою виховання в неї моральних цінностей.

Слід зауважити, що питання про добро та зло і пошук істини хвилювало Л.М. Толстого ще з юних років. Мабуть саме цей пошук привів його до написання «Правил» для себе [6].

1. Щоб кожен день любов до всього роду людського кожного дня діяла в моїй душі.

2. Шукати в людях завжди тільки добре.

3. Завжди мати в житті якусь високу мету.

Як справжній педагог-філософ, він розумів, що лише власним прикладом можна виховувати дітей, формувати їх духовність. У своїй педагогічній статті «Про виховання» він зауважував,що моральне виховання є особливою виховною діяльністю, зі своїми власними закономірностями, які потребують часу, певних форм і методів впливу на свідомість, характер, поведінку людини. Дійсно, кожне слово вчителя, кожна його дія, спрямовані на розвиток гуманності, патріотизму, культури, духовності тощо. Тобто по суті, вчитель є прикладом для молодого покоління [ 6].

Думки про те, як виховати активну громадянську поведінку особистості, яка володіє гуманними, моральними, патріотичними й духовними якостями, привели Л.М. Толстого до переконання, що необхідно першочергово в школах ставити завдання саме морального виховання. Тому в 1849 році він відкриває школу в Ясній Поляні для дітей бідняків. По філософські мудро Толстой підходить до цієї справи: «Другое теперь нужно. Не нам нужно учиться, а нам нужно Марфутку и Тараску выучить хоть немножко тому, что мы знаем» [5]. Свою вчительську справу він вважає своїм боргом перед народом, тому відкриває більше двох десятків шкіл у навколишніх селах – учителює, розробляє посібники і підручники, збірки, надає методичні рекомендації, які друкує в педагогічний часопис «Ясна Поляна».

Зокрема, Л.М.Толстой створює багато навчально-методичної літератури для народних шкіл Росії: «Азбуку» і «Нову азбуку» з чотирма «Русскими книгами для чтения». «Азбука» – це книга по якій отримували перші уявлення про життя, про моральні поняття всі діти. У першому виданні «Азбука» вийшла в 1872 році і вона складалася з декількох книг. Але з часом, він побачив необхідність в її удосконаленні. «Ця «Абетка», - писав Толстой, може дати роботи на сто років. Для неї потрібно знання грецької, індійської, арабської літератури, потрібні всі природні науки, астрономія, фізика і робота над мовою жахлива – треба, щоб все було красиво, коротко, просто і, головне, ясно»[5]. «Рассказы, басни, написанные в книжках, есть просеянное из в двадцать раз большего количества приготовленных рассказов, и каждый из них переделывался по десять раз и стоил большего труда чем какое бы то ни было место из всех моих писаний».[5 ] – писав він про роботу над «Азбукою».

Перероблене друге видання «Новой азбуки», яке складалася з чотирьох книг для читання, вміщало в себе короткі розповіді, написанні Толстим спеціально для дітей. Лев Миколайович добре знав тих своїх учнів-читачів, для яких він написав «Азбуку». Він зустрічався з ними щодня на протязі багатьох років у Яснополянській школі, вчив їх всьому, що знав сам, і сам навчався у них багато чому. Толстой навіть написав статтю під жартівливою і водночас серйозною назвою: «Кому в кого вчитися писати, селянським хлопцям у нас, чи нам у селянських хлопців?»[1].

Учні були для Толстого цілим світом нових спостережень за життям простого народу. Перед дітьми він розкриває домашню, щоденну дійсність в її подіях, надіях і справах. І кожен з його учнів постає перед ним, як неповторна особистість . Як справжній психолог він умів побачити саме те, чим один учень відрізняється і не схожий на іншого. Варто підкреслити таку особливість толстовської творчості - він писав оповідання для дітей, а не оповідання про дітей. Ті читачі, до яких він звертався, були поруч із ним, у нього перед очима, в Яснополянській школі. І він поважав їх «вимоги істинного змісту».[1]. Ці вимоги є актуальними викликами сьогодення, а тому і читачів у Толстого виявилося набагато більше.

У кожній байці, розповіді, казці, або романі Толстой ставить конкретні завдання морального і духовного виховання, такі як чесність, правдивість, хоробрість, героїзм, доброта, щирість, відвертість та окреслює їхні антиподи – брехню, фальш, боягузтво, егоїзм, неробство, марнославство. Так, наприклад, байки М.Л.Толстого «Мураха і голубка», «Батько і сини», «Брехун», «Два товариша», «Старий дід і внучок» націлені на виховання у дітей працьовитості, чесності, сміливості, доброти та ін. Зокрема, у байці «Мураха і голубка» він показує, як доброта і самовідданість голубки, яка врятувала мураху, викликають у мурахи прагнення допомогти голубці, коли та потрапила в біду. У байці «Батько і сини» письменник показує читачам, що потрібно жити в злагоді в сім’ї і в колективі. Дійсно віник зламати не можливо, а по прутику – дуже легко: «Так-то и вы: если в согласии жить будете, никто вас не одолеет, а если будете ссориться да все врозь – вас всякий легко погубит». У байці «Брехун» висміюється легковажність і дурість хлопчика-пастуха, який обманював мужиків і кричав: «Допоможіть, вовк!». Коли ж справді прийшла біда, хлопчику не повірили і не прийшли на допомогу.

Письменник намагається писати так, щоб мораль в його байках була не відірваною від життя, а живою і конкретною. Так у байці «Два товариша» мораль у тому, що «плохие люди те, которые в опасности от товарищей убегают» [8].

Велика кількість байок Л.М.Толстого описують реальні умови життя в селянській родині, змушуючи читача замислитися над ставленням до старших, до людей похилого віку, до своїх бабусь і дідусів. Так у байці «Старий дід і внучок» саме маленький Мишко змусив батьків звернути свою увагу і потурбуватися про старого діда: «Это я, батюшка, лоханку делаю. Когда вы с матушкой старые будете, чтобы вас из этой лоханки кормить».

Сюжет байок Толстого цікавий дітям, бо дії розгортаються драматично, гостро. Так, у байці «Осел і кінь», діти співпереживають маленькому ослику, оскільки небажання коня допомогти йому обертається проти нього ж – осел не витримав важкої ноші і впав мертвим, а коню довелося везти і поклажу, і ослячу шкуру: «Не хотела я немножко ему подсобить, теперь вот всё тащу, да ещё и шкуру» [8].

Глибокий зміст, художність викладу, чітко виражена педагогічна спрямованість – характерні риси байок Л.М.Толстого для дітей. Вони виховують гуманні почуття, створюючи живі, різноманітні характери, показуючи складність і суперечливе життя. З іншого боку є байки (наприклад,«От чего зло на свете», «Зайцы и лягушки») які формують християнське ставлення до людини і всесвісвіту, де основна думка – заклик до терпіння, лагідності, морального самовдосконалення і самопожертви.

У байках, казках, оповіданнях Л.М.Толстой на прикладах формує світобачення і моральність кожної особистості, навчає морально-етичним нормама поведінки в суспільстві, необхідних дитині як в теперішньому так і в майбутньому дорослому житті: «добро не тільки краще, а й «вигідніше» зла; до іншої людини потрібно ставитися так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе; за безкорисливу допомогу «воздасться» сторицею і так далі» [8].

Разом з тим, розповіді Толстого мають також морально-етичне забарвлення. Проблематика є провідною в розповідях про селянських дітей тощо. В образах героїв розповідей «Косточка», «Котёнок», «Пожар», «Подкидыш», «Филиппок»та ін., письменник зосереджує увагу своїх читачів на такі важливі моральні якості, як щирість, природність, прямодушність, милосердя. У творах, де головні герої - це діти ми бачимо як майстерно письменник розкриває переживання дітей, їх пошук щодо вирішення моральних проблем. Автор як справжній психолог, показує «внутрішню боротьбу» в дитячіх душах, описуючи зміни в його міміці, позі, рухах, поведінці, настрою.

Толстой розумів, що лише такі підходи до написання літератури для дітей, зможуть їх навчити і виховати. «Сочинить сказочку, которая тронет, шутку которая насмешит и будет радовать миллионы детей и взрослых –дело важное и плодотворное для жизни и для искусства» [ 8 ].

Ще за життя Л.М.Толстого М.Чернишевський відзначив дві знаменні якості творчої манери письменника: « «чистоту морального почуття» і майстерність психологічного аналізу, вміння митця передавати найтонші нюанси переживань, змальовувати перехід одного почуття в інше, засобами художнього слова, «відтворювати» течію психічного процесу». Такому методу психологічного аналізу, який сформувався вже в ранній творчості письменника, критик дав визначення – «діалектика душі» [ 9].

Отже, як ми бачимо, усі його твори мають тяжіння до філософських, естетичних, морально-етичних роздумів. Де центром є – ідея духовного зростання особистості, морального вдосконалення кожної людини і суспільства в цілому. Слово «самовдосконалення» можна вважати своєрідним морально-етичним девізом, як самого письменника, так і головних героїв його творів.

Основною складовою толстовського комплексу морально-етичних та соціально-естетичних уявлень було філософське питання про «чесноти». Ці роздуми-погляди висловлювалися й раніше філософами-мислителями античних часів – Арістотелем, Платоном, Сенекою, у світоглядних системах французьких мислителів Паскаля, Монтеня, просвітителів Дідро, Руссо, Вольтера, у східній філософії Лао Цзи, Конфуція. Мабуть тому до ідей цих представників світової філософської думки Толстой виявляв інтерес усе своє життя, вивчав їх; вони стали постійними супутниками його духовної біографії. Його ідейні шукання, як народного вчителя, як педагога-новатора набули реального втілення в його яснополянській діяльності на педагогічній ниві.

Його ідеї знаходять своє відображення і в сучасній школі. І на сьогодні вчитель, щоб виховати в дитини моральні цінності, повинен впливати на світосприймання вихованців, розкриваючи одухотворенні образи людей, їх високо-моральні вчинки у боротьбі за утвердження в житті ідеалів добра й справедливості.

Підводячи підсумки, зазначимо, що педагогічна та літературна спадщина Толстого набуває особливо актуального значення для нашого часу. Своїми творами він доносить крізь століття до своїх потомків думки про нову, духовну, вільну людину з високими моральними ідеалами.
Література

1.Бабаев Э. Г. Очерки эстетики и творчества Л. Н. Толстого. Издательство Московского университета. 1981.-197с.

2. Закон України про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР « Про освіту»// Голос України. – 1996. – 25 квітня. – с.8-11

3.Сказки народов мира. Сказки русских писателей. - М.: Дет. лит., 1989.- 719с.

4. Толстой Л. Н. Полное собрание сочинений: в 90 т-т.6.- Юб. изд. М.: 1928.

5. Толстой Л. Н. Азбука; Новая азбука/ Авт. – сост.: В. Г . Горецкий, Г. В. Карпюк. – 2 – е изд., доп. – М.: Просвещение, 1987. – 575 с.

6. Толстой Л. Н. Педагогические сочинения/ Издание 2 –е дополнительное, вступит. Ст. проф. В. А. Вейкшана. – М.: Государственное учебно – педагогическое издательство Министерство просвищения СССР, 1953. – 444 с.

7. Фіцула М. М. Педагогіка. – К.: Академвидавництво, 2007. – 560 с.

8. Хрестоматия по детской литературе/ М.: -1954.

9. Чернишевський Н.Г. Литературно-критические статьи. – М.:Сов. Россия.,1983.-72с.


Відомості про авторів:

Лупіна Ольга Анатоліївна – вчитель початкових класів

Новоолексіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Генічеського району

Т. 0664569306

Маменчук Віта Володимирівна – вчитель початкових класів

Михайлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Нововоронцовського району



Т. 0978242481

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка