Загальноосвітня школа І ііі ступеня №23 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області



Скачати 119.95 Kb.
Дата конвертації14.05.2019
Розмір119.95 Kb.
    Навігація по даній сторінці:
  • Слайд 1.

Загальноосвітня школа І – ІІІ ступеня № 23

Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

Поетичні читання

до Шевченківських днів

підготувала вчитель

української мови

та літератури

Васильєва І. Д.

м. Кіровоград

Слайд 1.

Слайд 2.

Доля не шкодувала йому страждань,

але і не пожаліла втіх,

що били із здорового джерела життя.

Слайд 3.

За українською легендою, коли на небі спалахує зірка,народжується немовля. І починається новий шлях, нова доля, нові мрії і сподівання, новий пошук і боротьба. Боротьба за гідне, щасливе, велике майбутнє.

В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує все людство. До них належить й ім’я видатного українського поета Т. Г. Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові.

Поява кожної людини на Землі – завжди радість, де б вона не з’явилась: у величному палаці, чи в бідній похилій хатині.

Поезію «Тече вода з-під явора» виконає учениця 2 класу Плотнікова Валерія.

Слайд 4.

Ще за життя Кобзар став у народі легендарним, але зоря його засяяла лише по смерті. Нині ім’я Шевченка відоме на всіх континентах. Його твори звучать у перекладах на десятки мов світу. Але особливо благоговійно ставляться до Кобзаря його нащадки. І сьогоднішнє наше свято – данина пам’яті великому поетові-правдоборцю. Він є для нас і Батьком Тарасом, натхненним голосом цілого народу, її Пророком, і національною святинею.

Коли у будь-якому гурті заходить мова про Т. Г. Шевченка, то перше, що спадає всім на думку, що це – поет, що це – кріпак, який розірвав пута неволі та став усесвітньо відомим. Але поезія дуже тісно пов’язана з піснею. Більшість із вас знає, що багато віршів Т. Шевченка стали піснями. Народ їх любить, знає. Вони стали настільки популярними, що їх навіть не вважають авторськими, вони стали по-справжньому народними. Це такі, як «Заповіт», «Сонце заходить, гори чорніють», «Сумно, сумно серед неба», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Дивлюся, аж світає», «Тече вода з-під явора», «Вітре буйний, вітре буйний», «Зоре моя вечірняя», «У гаю, у гаю», «Із-за гаю сонце сходить», «Якби мені черевички», «Бандуристе, орле сизий», «Пребендя старий та сліпий», «Садок вишневий коло хати», «Од села до села»…

Слюсаренко Анна, учениця 3 класу, розповість нам «Реве та стогне Дніпр широкий».

Слайд 5.

Року 1814 з 26 на 27 лютого (старого стилю) темної ночі, перед світом, у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака Григорія Шевченка блиснув єдиний на все село вогник, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Шевченко. Хрестили новонародженого 28. Хрещеним батьком був Григорій Іванович Дяденко, житель моршинський. Ім’я підказали святці – список святих. Грецьке ім’я Тарактикос перекладалося як «здатний на непокору, бунтар»…

Учениця 2 класу Бершадська Каміла виконає поезію «Садок вишневий коло хати».

Його творчий спадок безцінний, бо він втілює собою вольовий, вільний, великий український народ. Україна – це Шевченко, Шевченко – це Україна. Його дитинство було дуже важке:злидні, панщина,рано померла матір, батько одружився, а мачуха його не дуже любила, і навіть сестра Катерина, яка опікувалась маленьким Тарасиком вийшла заміж і покинула його. І не дивлячись на всі негаразди своєї долі, Тарасове серце було повне любові й віри. Він ріс дуже омріяним і допитливим,з цікавістю до всього, що його оточувало навколо. І тому він з жадібністю вчився у дяківській школі, щоб висловити всі емоції, всю любов до рідної неньки України. Сотню разів у своїй творчості він повертався до білих щасливих хатинок, таємничих зелених бур'янів, ніжних квітучих гаїв, тендітної тополі, могутнього Дніпра. Натхнення і дивовижні образи він черпав з простих людей і звичайного життя, які втілював в неперевершені шедеври. Пісні кобзарів із жадібністю слухав і запам’ятовував маленький Тарас.

Клюєнко Анастасія, учениця 4 класу, виконає поезію «І досі сниться».
Слайд 6.

А ви знаєте, що ми трохи дізналися про родовід Шевченка. На жаль, таких документів дуже мало. Спробу заповнити «білу пляму» в родоводі Т. Шевченка зробили родичі поета – його правнук – письменник Дмитро Красицький та правнучка Людмила Красицька: Шевченки – рід у Кирилівці (Керелівці) давній. Коріння його сягає у ХVІІІ століття…

Гецко Єлизавета, учениця 6 класу, розповість «За карії оченята».

20 серпня 1823 року мати його ще молодою померла на 32 році свого віку. На руках удівця Григорія Шевченка залишилось п’ятеро сиріт: Микита – 12 років, Тарас – 10 років, Ярина – 8 років, Марія – 4 роки, Йосип – 2 роки. (Катерина уже була заміжньою). Батько одружується вдруге. Взяв з Моринець вдову Оксану Терещенчиху з трьома дітьми. У родину свого другого чоловіка не принесла вона кохання тихого, життя спокійного. Не замінила вона дітям рідної матері. Років через 20 після цього Тарас напише: «Хто хоч здалеку бачив мачуху і зведенят, той звичайно бачив пекло… Не було години, щоб меж зведенятами не було сварки, бійки, сліз!»

Тепер у життя малого Тарасика вплітаються чорні кольори печалі, журби за мамою, тяжка напівсирітська доля.

Учениця 3 класу Панасенко Анастасія виконає поезію «Мені тринадцятий минало…».

А мені запам’яталося таке: в 11-й рік свого народження Тарас почув від мачухи: «Не жилець твій батько на цьому світі – помре скоро». Заплакав хлопець і вибіг з хати. Як жити сироті? А батько, відчуваючи наближення кінця, давав розпорядження щодо майбутнього свого нехитрого скарбу. Тоді й почули люди від нього: 21 березня 1825 року батько Тараса - Григорій Іванович Шевченко помер. Але його пророчі слова щодо майбутнього сина справдилися. Доля судилася Тарасові справді незвичайна.

Учениця 5 класу Продайвода Оксана виконає поетичний твір «Минаючи убогі села».

Слайд 7.

Після смерті батька малий Тарас на літо пішов у пастухи. Ріс Тарас розумної і допитливою дитиною, хотів усе знати. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, на дверях, папері. Ходив він від села до села у пошуках учителя.

Чехмейстер Ангеліна, учениця 2 класу, розповість «Мені тринадцятий минало».

Перше, ясне і чисте почуття дитячого кохання до Оксани Коваленко мало, безперечно, великий вплив на дальший розвиток юнака. Дорогим ім’ям Оксана – він називав героїнь своїх багатьох творів.

Учениця 9 класу Хохлова Єлизавета виконає напам’ять поезію «І світає, і смеркає…».

Маючи велике бажання малювати, Шевченко вирішив навчитися малярній справі, щоб мати в руках фарби. Залишений напризволяще, він почав мандрувати від села до села в пошуках роботи і вчителя-маляра. І нарешті після довгих пошуків у віці 15 років Кобзар знайшов потрібного вчителя.

Мироненко Наталія, учениця 4 класу розповість «І золотої, і дорогої…».

Так, доля судилася Тарасові справді незвичайна, але спочатку було сирітство. А символом його є чорна стрічка на рушничку дитинства нашого поета.

У 1831 році пан Енгельгардт переїжджає до Петербурга і незабаром віддає Т. Шевченка на навчання до відомого тоді майстру живописних справ Ширяєву. У своєму щоденнику через багато років Тарас Григорович згадував так: «Ширяєв був людиною грубою і жорстокою».

Для виконання поезії «І виріс я на чужині» запрошується Гецко Катерина.

Дергачова Дар’я і Кириченко Тетяна виконають поезію «Якби ви знали паничі».

Слайд 8.

«Я у світлі весняні ночі бігав в Літній Сад малювати зі статуй… В один із таких сеансів я познайомився з художником Іваном Максимовичем Сошенко…», - «Автобіографія». Саме Сошенко зіграв велику роль у долі видатного художника – Шевченка. Саме він познайомив Тараса з відомим російським художником К. П. Брюлловим.

Для виконання поезії «Хустина» запрошується учениця 8 класу Єщенко Ельвіра.

22 квітня 1838 року Т. Шевченко отримав відпускну грамоту, підписану поміщиком Енгельгардтом і завірену свідками В. Жуковським, К. Брюлловим і М. Вільєгорським. «Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь... велике щастя буть вольним чоловіком…». Практично з цього ж дня він починає відвідувати класи Академії мистецтв, причому потрапляє зразу в клас гіпсових фігур, обминаючи два попередні класи. А вже через два роки його акварельні портрети експонувались на академічній виставці, були відзначені художніми оглядачами петербурзьких газет.

Вірченко Андрій, учень 6 класу виконає поетичний твір «Перебендя».

Слайд 9.

З 1838 по 1845 роки Т. Г. Шевченко навчався в Академії мистецтв; тричі отримав за свої роботи срібні медалі.

Використовуючи академічні зразки, Т. Шевченко звертається до сюжетів із української історії, він працює над композиціями «Смерть Богдана Хмельницького», «Козацький бенкет», «Тарас Бульба із синами», «Марія».

Для виконання поезії «Стоїть в селі Суботові» запрошується учениця 6 класу Строгаль Вікторія.

Шевченко неодноразово перебував на Полтавщині, про що згадує у своїх творах. Під час однієї із таких подорожей у грудні він тяжко захворів. Але оточений турботою і ласкою родини Козачковських (друзі поета) й умілим лікуванням, поет вже на третій день відчув себе краще, жартував, намагався наспівувати улюблену пісню про козака Голоту.

Фрідман Дар’я, учениця 3 класу, виконає поезію «Заповіт».

Слайд 10.

Т. Г. Шевченко тривалий час приховував від своїх навіть найближчих друзів із Петербурга, що він пише вірші. Коли друзі про це дізналися, то вони були зачаровані силою і свіжістю його таланту. І у 1840 році вийшов друком «Кобзар», що містив усього 8 творів: «Думи мої, думи…», «Перебендя», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» і «Катерина».

Учениця 9 класу Тінькова Олександра виконає поетичний твір «Думка» («Нащо мені чорні брови»).

Шевченків «Кобзар»… Це Біблія українського народу, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. Народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як «Кобзар», - безсмертний.

Анастасія Цюпа, учениця 4 класу, виконає поезію «Сон».

У творах поета перепліталися долі кріпаків з долею неньки-України, боротьби козаків за щастя і волю українського народу.

Холоне серце, як згадаю,

Що не в Украйні поховають.

Що не в Украйні буду жить,

Людей і Господа любить.

Для виконання уривку з поеми «Сон» запрошується Снісаренко Даря, учениця 5 класу.

Слайд 11.

1843 р. – перша подорож на Україну після 14-річної розлуки. Тарас – уже відомий, знаний і навіть модний. Підприємець і меценат Г. Тарновський купує полотно «Катерина», яке стає початком його української колекції. Під час цієї подорожі зав’язуються дружні стосунки із княжною Варварою Репніною. Вона була закохана в художника і намагалась духовно опікуватися ним. Саме їй Тарас присвятив свою поему «Тризна».

Для виконання поетичного твору «Доля» запрошується до слова Усатенко Вікторія.

Роз’їжджаючи містами та селами України Тарас Григорович вирішив зберегти в малюнках життя свого народу і рідну природу. Тому 1843 р. Т. Шевченко починає роботу над серією малюнків до «Живописної України», яка триває весь 1844 р. Він сам працює над гравюрами, оволодіває важкою технікою.

У 1845 році йому було присвоєно звання художника. Цього ж року Т. Шевченко знову їде на Батьківщину.

Коган Іннеса, учениця 8 класу виконає «Заповіт».

Слайд 12.

У двох роботах 1843 р. «Селянська родина» і «На пасіці» - до Шевченка як художника приходить відчуття сонця, кольору і повітря, те, чого йому не вистачало в академічній майстерні. Художнику вдалося нарешті масляними фарбами передати тремтливість і внутрішній рух життя, те, що він уже досконало вмів робити олівцем, аквареллю.

Бондаренко Анастасія, учениця 3 класу, виконає «Заповіт».

Створені Т. Шевченком автопортрети, визначають певні віхи в його житті. Всього він створив близько 50 автопортретів.

Слайд 13.

Перший автопортрет написано у 1840 р. маслом. Художник тільки-но оволодіває цим матеріалом, але бажання показати себе виявляється сильнішим за технічні труднощі.

Шевченку 26 р. Його творчі сили на підйомі, але важкий тиф поставив його на межу життя і смерті. Такий стан завжди загострює самооцінку і сприйняття життя. Йому є що переосмислити: два роки тому він отримує волю, стає учнем Брюллова, художником. Побачила світ перша поетична збірка «Кобзар».

В автопортреті 1840 р. художник не стільки визначає риси свого обличчя, стільки творить свій образ. У такому стилі часто зображували себе художники-романтики. Увагу привертає погляд. Звідки б не дивились на портрет, створюється враження, що на вас дивляться зверху вниз. Це погляд не звисока, а з висоти.

Трубілко Олексій, учень 6 класу, виконає поезію «До Основ’яненка».

Слайд 14.

1861 р. – останній автопортрет, як і перший, датований 1840 роком, такий же овал, але тепер вся фігура занурена у пітьму. Лише фрагмент обличчя, висвічений блідим холодним сяйвом. У погляді скорбота і лише в глибині очей – тоненький промінь надії.

1847 рік. Початок найважчих і найстрашніших років Кобзаря.

Уривок із вірша Т. Шевченка «Якби ви знали паничі…» виконає учень 2 класу Рахно Дмитро.

Слайд 15.

Влітку 1848 року голова наукової експедиції з вивчення берегів Аральського моря А. І. Бутаков взяв до складу своєї команди Т. Г. Шевченка як художника для замальовки пейзажів.

Восени 1849 року за порушення наказу про заборону писати і малювати і за знайдені при обшуку листи, Шевченко зову був заарештований і засланий під суворий нагляд в окреме Новопетрівське укріплення на березі Каспійського моря.

Поетичний твір «Розрита могила» виконає нам Солодка Анна, учениця 9 класу.

На засланні поет дуже страждав, бо хотів жити на Україні. Кліматичні умови теж не підходили, тому він часто хворів. На землі тій, на півострові Мангишлак, важко було щось зростити. Але Шевченко заклав там сад, який згодом було оголошено Заповідником Шевченка.

Шевченко, який знаходився в Новопетрівському укріпленні під найсуворішим наглядом, і в цих умовах знаходив сили, щоб писати. З 1853 року стан Шевченка дещо полегшився: новий комендант укріплення І. А. Усков неофіційно дозволив йому малювати.

Журавський Вячеслав виконає уривок із поеми «Кавказ».

Слайд 16.

В цей час він багато малює і дещо пізніше пише свої повісті російською мовою «Художник», «Княгиня», «Музыкант», «Близнецы», підписуючи їх псевдонімом Кобзар Дармограй.

Після звільнення 1857 року у Нижньому Новгороді Т. Г. Шевченко дізнався, що йому заборонено в’їзд до Москви і Петербурга. «Тепер я на волі, на такій воля, як пес на прив’язі…», - писав Т. Шевченко у своєму «Щоденнику». Півроку він пробув у Нижньому Новгороді, поки друзі не допомогли отримати йому право жити у Петербурзі.

Гладка Катерина, учениця 6 класу, виконає поезію «Н. Маркевичу».
Слайд 17.

У березні 1857 року Шевченко нарешті отримав дозвіл жити в Петербурзі. Він поїхав в Петербург через Москву, де прожив два тижні у Щепкіна, зустрічаючись із багатьма старими і новими друзями. Саме в ці дні він написав портрет Щепкіна.

У травні 1859 року Тарас Шевченко поїхав в Україну. За ним, як завжди, стежила поліція. Незабаром він був арештований і висланий з України.

Т. Г. Шевченко – це гордість нашої нації і світової культури. Великий поет понад усе любив свою Україну.

Я так люблю її,

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За нею душу погублю.

Особистість поета, його патріотизм були зразком для інших. І сьогодні дуже актуальні його слова:

Учітеся, брати мої,

Думайте, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Багато віршів Кобзаря стали вже народними піснями, понад 200 творів поета покладені на музику.

Його твори перекладено багатьма мовами світу, лише «Заповіт» перекладений 51 мовою.

Інсценізацію поетичного твору Тараса Григоровича ми побачимо у виконанні учнів 11 класу.

Тарас все життя шукав щастя, сотню разів обпікаючись, він мріяв про теплий сімейний затишок. Та не судилось…10 березня 1861 року згасла бунтарська свічка його життя, але залишився величезний спадок творчості, який не має обмежень, бо він злітає все вище і вище, до вершин духу генія, де немає розбитих мрій, надій, розчарувань.

Т. Шевченко прожив складне і водночас цікаве життя. Його прохання, висловлені у «Заповіті» були почуті Богом, його мрії про пам'ять народну здійснились. Він назавжди залишиться для нас геніальним поетом, художником, непересічною людиною.



Слайд 18.

Як сказав свого часу М. Горький: «…Він [Шевченко]заслуговує високої оцінки саме як перший і справді народний поет…».

Слайд 19.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка