Загальнолюдські цінності та висока духовність «мужицького поета»



Скачати 80.83 Kb.
Дата конвертації20.01.2018
Розмір80.83 Kb.

Шевченко в моєму житті…

Загальнолюдські цінності та висока духовність «мужицького поета»


А ми живі, нам треба поспішати

Зробити щось, лишити по собі…

Ліна Костенко

Мета:


  • формувати світоглядну позицію школярів на прикладі життєвої та творчої позиції Т.Г. Шевченка;

  • прищеплювати стійкі моральні переконання, любов до неньки –

України;

  • викликати бажання діяти і підпорядковувати свої вчинки принципам моралі «Дивись. Не забудь: Людиною будь!»;

  • розвивати творчу уяву,мислення, пізнавальний інтерес;

  • виховувати почуття людської гідності, бажання духовно вдосконалюватися.

Очікувані результати:



  • прагнення творити добро;

  • формування активної життєвої та громадської позиції;

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ


Учитель: Україна… В одному вже тільки слові і для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців ціла музика смутку й жалю.

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хатини, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки…

Україна – це царське і панське свавілля…

Але жило й добро на цій красивій землі, яке при допомозі Бога зростило Людину – велета, Титана духу, який збудив немічних і сонних, указав їм шлях до майбутнього…



Учень: …Він був сином мужика,а став володарем у царстві людської

культури.



Учениця: …Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури.

Учень: …Він був самоуком, а вказав нові світлі і вільні шляхи професорам і

книжним ученим.



Учениця: 10 літ він томився під вагою солдатської муштри, а для волі

зробив більше, ніж десять переможних армій.



Учень: Доля переслідувала його в житті, та вона не зуміла перетворити

золота його душі в щастя для нього самого.



Учениця: Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що

били із здорового джерела життя.


Учитель: ШЕВЧЕНКІВ « КОБЗАР»…Він став синонімом сумління свого часу, бо сам автор зібрав сюди кожну сльозину, найменший стогін кріпака. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ.

Ім’я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його «Кобзар» лежить на столі поряд з хлібом, а пісні його вишиті на рушниках.


Читець : Ти слухав Кобзаря?

Ти чув його печаль,

Що піснею лилося

з – під струн?

Горіла, мов зоря, і сяяла, як жар,

Висока пісня кобзаревих дум.

Дзвенить вона і досі у серцях,

Відлунюється в співі журавлів –

Великим Кобзарем оспівана в віках

Чарівна мова рідної землі.




Читець : Вічному Тарасові

Щоразу дивиться на нас

Сумними, добрими очима

Далекий і близький Тарас,

В котрого вічність за плечима.

З небес помолиться за нас,

Щоб не прийшла лиха година,

Далекий і близький Тарас,

Якого любить Україна.

Вогонь у серці не погас,

Ще зацвіте не раз калина,

Бо поруч з нами йде Тарас,

Якого любить Україна.
Учитель: Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять Великого Кобзаря. Багато часу минуло з того часу, коли народився він «…на українській землі, під українським небом, проте належить він до тих людей – світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя».
Учень: Мужицький син, кріпак, школяр Моринського дяка – п’яниці,

самоук, професор графіки Петербурзької Академії, геніальний поет,

мислитель, патріот – інтернаціоналіст, інтелігент з душею

вселюдського милосердя… І це він – Тарас Григорович Шевченко!


Учениця: Ні, не мужицький селюк і не неотесаний простак, як дехто з потомственних панських родин намагався «подавати» Шевченка. Це був велет духу і душі народної, що вивів себе самого на вершини всесвітньої культури щоденною каторжною працею, назавжди зрікшись світських благ, що манили поета в свої «обивательські» тенета.
Учитель: 1. Моделюємо ситуацію.

Учні відповідають на запитання вчителя.

  • Хто для вас Т.Г.Шевченко?

  • Ким він був і хто зараз?

  • Чим жив і про що думав?

  • Як вболівав за долю України?

  • Яких зазнавав страшних гонінь за свої переконання й ідеали?


Висновок: через те, що, намагаючись стати європейською нацією, ми так і не можемо сприймати власних героїв неідеальними персонажами, які не мали недоліків, бо просували велику українську Ідею та обов’язково зазнавали утисків. Може все так і було, але…

Навіть така непохитна постать була ще і Людиною.


Читець : Він перший з усіх підняв ліхтар.

Щоб Україні світло дати.

Його ми звемо всі Кобзар,

Бо так зміг символом нам стати.

Він душу в Батьківщину вклав

І нею жив він до останку,

І все зробив, що в змозі був

Дав нам надію для світанку.


Читець : Його життя було складне :

Був кріпаком, служив у пана.

Тож мріяв він про головне –

Про волю. Як в часи Богдана.

Та бачив, як народ страждав,

Як панство все його гнітило,

Тому про це вірші складав,

Бо була в правді його сила.


Учитель: 2. Моделюємо ситуацію.

Про що мріяв Тарас Шевченко?

( Про вільну і незалежну Україну?

Про багатий та щасливий український народ? Про власну родину?)


Висновок: Але, на превеликий жаль, не всі розуміли Т.Шевченка. Багато на це причин, особливо політичних. І трактували його творчість так, як було вигідно.

Учитель: Усе те, що ми не можемо сприйняти, лягає в основу міфів.

Учні , готуючись до виховної години, зробили власну підбірку фактів, що стали міфами.


Учень: Міф І – «імператорський»: Тарас Шевченко боровся за визволення

України з – під гніту Імперії, а тому намагалися принизити його гідність, що це не талановита людина, а ворог народу.


Коментар вчителя: Це ,справді, так. У 1847 році Віссаріон Бєлінський привітав арешт і заслання Шевченка. Він пише: « Здвавый смысл – видеть в этом человеке … осла. Этот хохляцкий радикал написал пасквиль на императрицу. Я не читал этих пасквилей. Они глупы. Я питаю личную вражду к такого рода радикалам».
Міф ІІ – «народницький»: який навпаки підняв Шевченка на вершину, зробив з нього національну ікону (учні висловлюють свої думки та бачення ).
Міф ІІІ – «більшовицький»: коли «ті» загарбали Україну, то в першу чергу люто нищили все, що було пов’язане з Шевченком.
Коментар вчителя: Коли обурення народних мас почало зростати, то з 1917

року більшовики стали хитрішими: Шевченка зробили «своїм», стверджуючи насамперед на «Заповіті», що Шевченко «все життя мріяв про диктатуру пролетаріату, про соціалізм», якщо говорив про «сім’ю вольну, нову. І в1918 році Леніним був підписаний список про побудову пам’ятників видатним митцям культури і мистецтва (першим у цьому списку стояв Шевченко)».

По – перше, Шевченко не був матеріалістом тому, що ніколи не визнавав первинності матерії, бо був глибоко віруючою людиною: Ми віруємо Твоїй силі і Духу Святому.

(Учні читають вірші на релігійну тематику «Давидові псалми»)


По – друге, Шевченко передусім звертався до людської душі. У нього Бог «милий», «милосердний», «всюдисущий», головне – єдиний. Поет часто «тихесенько» молиться, просить у Бога то долі – талану, то снаги для плекання «дітей - творів своїх безталанних", то смерті, бо «на все Божа воля», «все од Бога, од Бога все».
Читець :

Не гріє сонце на чужині,

А дома надто вже пекло.

Мені не весело було

Й на нашій славній Україні,

Ніхто любив мене, вітав,

І я хилився ні до кого,

Блукав собі, молився Богу

Та люте панство проклинав.
Читець :

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Люблю, як щиру вірну дружину,

Як безталанную свою Вкраїну!

Роби, що хочеш з темним зо мною,

Тільки не кидай, в пекло з тобою

Пошкандибаю…



Читець :

…Ридаю…


Молю, ридаючи, пошли

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялося,

Те слово Боже і кадило,

Кадило істини…


Доповідач - дослідник : Автор «Кобзаря» свято дотримувався релігійних обрядів, вважав неділю «святою», Різдво Христове і Великдень – найбільшими святами свого народу, а вчення самого ж Христа – запорукою спасіння душі та «великомучеником святим».

Його вчення, вважає поет, треба завжди пам’ятати, щоб «брат брата не різав і не окрадав». Жити треба так, щоб «не гнівити Бога»,боятися гріха, відвідувати «святую церкву»…Тому в парі зі словом Божим крокує і правда: «Молітеся Богові одному, молітеся правді на землі». А коли людина поєднує в своєму серці триєдиний образ Матері(яка тебе породила, України, Богоматері), вона буде жити по правді, пам’ятаючи заповіді, переборюючи труднощі та спокуси.


Доповідач - дослідник : Шевченкохристиянський письменник – мислитель та філософ. Його «Кобзар» - це минуле і сучасне українського народу, його історія, побут і мораль. Тому «Кобзар» називають енциклопедією народного життя, а його автора – народним поетом. Шевченка справедливо називають поетом слова, пензля і співу.
Вчитель: У духовній красі людини найціннішими, безперечно, є людяність, милосердя, ввічливість, доброта. У житті ми зустрічаємося з добротою і підлістю, радістю і горем. Чому ж існує у світі така непримиренна жорстокість, холодна байдужість та безжальне зло? Чому ми, люди, не можемо прощати, підтримувати один одного, жаліти? Чи залишимо по собі добрі сторінки історії, чи вони будуть майоріть лише густо крапленою кров’ю? Людина прийшла у світ цей творити добро і світлу пам’ять по собі. Кожен новий день повинен розпочинатися з добрих справ на благо і добро своєї країни.

Усі мають зрозуміти, що життя прожити лиш для себе, осібно, – то порох, що розвіється безслідно. Лише стремління до сяйва, високих ідеалів добра, справедливості, прагнення стати в пригоді людям, бути їм потрібним, справедливим – ось що робить людину значною.


Учні висловлюють одним реченням свої думки про Т.Г.Шевченка (декілька вашій увазі):

  • Навіть така міцна постать, як Шевченко була ще і земною людиною,

якій властиві переживання, кохання, перемоги, поразки, бажання.

  • Він сучасник з минулого для майбутнього.

  • Шевченко – сам духовний і мистецький спадок для нащадків.

  • З його творів вже хтось черпає, а хтось лише крокує семимильними кроками аби втамувати спрагу, сповнити душу живильною правдою.

  • Грійте душі біля Шевченкового «Кобзаря».

Ведучий: Отже, Тарас Шевченко побудував нам стовпи, на яких тримається

людина і людський світ. Він оспівав Любов і Красу, Добро і

Правду, Милосердя і Віру, щоб ми зробили це своїм життєвим

орієнтиром.
Ведучий: Його щедрий посів падав на ріллю історії і на черстві, як камінь, душі, де

Кайданами міняються,

Правдою торгують,

І господа зневажають…,

щоб пробудити наші блукаючі «загублені душі».
Вчитель: Перегорнули останню сторінку, доторкнулися душею до палкого й нескореного серця поета. Чи знайдемо місце для Т.Г.Шевченка у храмі власної душі кожного з нас, залежить, ким ми будемо. Читаймо «Кобзаря» не для когось або чогось, а задля збагачення й вдосконалення власної душі. Адже нам творити долю українського народу. А живодайне Шевченкове слово гордо пронесемо через віки у майбутнє.

Література




  1. Сверстюк Є. Шевченко і час. – К.,1998.

  2. Шагінян М. Тарас Шевченко. – К., 1970.

  3. Доля В.Книга про Тараса Шевченка в образах та фактах. – К.,1993.

  4. Шевченко Т.Кобзар. – К.,1967.

  5. Шевченко Т.Г.Біографія. – К.:Наукова думка,1984.


Роботу виконала Гірник Алла Василівна,вчитель української мови та літератури, класний керівник 9 класу Катеринопільської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №2.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка