Загальна характеристика системи міжнародного гуманітарного права



Сторінка3/3
Дата конвертації23.10.2017
Розмір0.67 Mb.
1   2   3

3. Стан дотримання норм і принципів Міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України.

а) Основний зміст керівних документів щодо вивчення, розповсюдження та застосування міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України.

ВИТЯГ З НАКАЗУ НАЧАЛЬНИКА ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ВІД 11 БЕРЕЗНЯ 1997 РОКУ №30 „Про організацію навчання військовослужбовців Збройних Сил України основним положенням міжнародного гуманітарного права”.

У 1995 р. у Збройних Силах України розпочата робота, спрямована па організацію вивчення різними категоріями військовослужбовців основних положень міжнародного гуманітарного права, яке являє собою сукупність міжнародно-правових норм, спрямованих па обмеження методів і засобів збройної боротьби, визначення статусу жертв війни, відповідальності держав та осіб за порушення права війни.

Зокрема, підготовлено та надіслано до військ посібник для військовослужбовців строкової служби – Кодекс поведінки учасників бойових дій; у 1996 р, відпрацьовано та видано порадник для командного складу Збройних Сил України «Право війни».

Вживаються інші заходи щодо поширення знань про міжнародне гуманітарне право, необхідність яких випливає з міжнародних зобов'язань держави щодо виконання ратифікованих Україною Женевських конвенцій про захист жертв війни і Додаткових протоколів до них, інших міжнародних договорів, а також Воєнної доктрини України.

З метою ефективної організації навчання військовослужбовців Збройних Сил України основним положенням міжнародного гуманітарного права НАКАЗУЮ:

1. Заступникам Міністра оборони України, начальникам управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, начальнику залізничних військ – начальнику управління залізничних військ до 01.06.97 внести зміни і доповнення до програм бойової підготовки підлеглих військ, передбачивши па .заняттях з тактичної, тактико-спеціальної, спеціальної підготовки з рядовим і сержантським складом практичне відпрацювання таких питань:

поведінка у бою 30 хв.;

мінімальні правила, що захищають осіб, які не беруть участі у бойових діях, або перестали брати в них участь 30 хв.;

статус військовополонених, поводження з військовополоненими 30 хв.;

захист культурних цінностей та цивільних осіб 30 хв.;

2. Передбачити вивчення курсантами та слухачами у дисциплінах юридичного профілю (для юридичних спеціальностей) положень міжнародного гуманітарного права в обсязі не менше 10 годин за такими учбовими питаннями:

міжнародне гуманітарне право в системі міжнародного права;

застосування норм міжнародного гуманітарного права під час бойових дій та відповідальність за їх порушення;

положення міжнародного гуманітарного права про конкретні види зброї;

законодавство України про кримінальну відповідальність за деякі військові .злочини (порушення міжнародного гуманітарного права);

гуманітарної підготовки генералів, адміралів, офіцерів центрального апарату Міністерства оборони України, управлінь виді» Збройних Сил України, військових округів... Типового тематичного плану гуманітарної підготовки офіцерів з'єднань та частин..., передбачивши вивчення порадника для командного складу Збройних Сил України «Право війни» – за рахунок резерву годин, визначених для гуманітарної підготовки.

ВИТЯГ З НАКАЗУ НАЧАЛЬНИКА ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ВІД 17 ГРУДНЯ 1999 РОКУ № 90



"Про подальшу роботу щодо вивчення, розповсюдження та застосування міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України

У 1954 та 1990 роках відповідно Україною ратифіковані 4 Женевські конвенції про захист жертв війни та. два Додаткові протоколи до них, згідно з якими Україна взяла на себе зобов'язання "як у мирний, так і у воєнний час якнайширше розповсюджувати тексти цих конвенцій і? зокрема, включати їх вивчення в навчальні програми військової освіти з тим щоб з їх принципами були ознайомлені збройні сили".

Виходячи із взятих зобов'язань, у Збройних Силах України в цій сфері проведена певна робота. Значну допомогу Міністерству оборони України в галузі поширення знань серед особового складу Збройних Сил України про право збройних конфліктів надає регіональна делегація Міжнародного комітету Червоного Хреста в місті Києві.

Враховуючи, що в Україні завершується процес створення Міжвідомчої комісії по, імплементації в Україні міжнародного гуманітарного права до чинного законодавства України та беручи до увага взяті зобов'язання держави та її Збройних Сил щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права, з метою більш ефективної координації цієї роботи, НАКАЗУЮ:

1, Створити позаштатну робочу групу по координації робота щодо поширення знань з міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, їх застосування і підтримання відповідних контактів з регіональною делегацією Міжнародного комітету Червоного Хреста у місті Києві.

2.На робочу групу покласти такі завдання:

сприяння прийняттю нормативно-правових актів у Збройних Силах України у відповідності до положень конвенцій та договорів у сфері міжнародного гуманітарного права, учасницею яких є Україна;

вивчення та оцінка стану виконання в Збройних Силах України вимог Женевського та Гаазького права, які взяла на себе Україна, ратифікування відповідних міжнародних актів;

сприяння розповсюдженню знань про міжнародне гуманітарне право серед особового складу, його застосування в Збройних Силах Украйни та підготовка пропозицій щодо ефективної організації цієї роботи;

організація взаємодії, обміну інформацією з Міжнародним комітетом Червоного Хреста та іншими організаціями, які здійснюють діяльність в області міжнародного гуманітарного права;

здійснення організаційних заходів, спрямованих на проведення в Збройних Силах України конференцій, семінарів, зборів тощо стосовно міжнародного гуманітарного права.

3. До 1 квітня 2000 року внести доповнення до програми бойової підготовки підлеглих військ у розділ, який стосується підготовки молодих солдатів (матросів), передбачивши вивчення молодими солдатами (матросами) основоположних, принципів міжнародного гуманітарного права. Час на вивчення – 3 години (за рахунок годин, передбачених на гуманітарну підготовку).

4. Забезпечити якісну підготовку та проведення заходів, передбачених планом співробітництва щодо поширення і застосування знань про міжнародне гуманітарне право (право збройних конфліктів) в Збройних Силах України за участю регіональної делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні;

організувати впровадження вимог міжнародного гуманітарного права в документи, що регламентують підготовку військ (сил) і ведення операцій (бойових дій), їх всебічне забезпечення, що розробляються відповідними штабами;

забезпечити відпрацювання питань застосування міжнародного гуманітарного права в ході штабних навчань, тренувань, воєнних ігор та в бойовій підготовці з'єднань і військових частин:

призначити у відповідних штабах, управліннях відповідальну посадову особу за координацію вивчення і застосування міжнародного гуманітарного права.



б) Напрямки діяльності керівників всіх ланок військового керівництва щодо дотримання норм і принципів МГП.

Оскільки нормативно-правові акти, що складають правову базу міжнародного гуманітарного права стали частиною національного законодавства України, то тим самим наша держава взяла на себе певні зобов'язання, а саме – дотримуватись положень, що випливають з міжнародного гуманітарного права і, зокрема, поширювати ці знання.

Статті 47 першої Женевської конвенції „Про полегшення долі поранених і хворих у діючих арміях”, 48 другої Женевської конвенції „Про полегшення долі поранених, хворих і осіб, що постраждали від корабельних катастроф зі складу зброй них сил на морі”, 127 третьої Женевської конвенції „Про поводження з військовополоненими”, 144 четвертої Женевської конвенції „Про захист цивільного населення під час війни”, 83 першого Додаткового протоколу щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів передбачають, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються: „...як у мирний, так і у воєнний час якнайширше розповсюджувати тексти цих конвенцій в своїх країнах, зокрема, включати вивчення в навчальні програми військової та, якщо це можливо, цивільної освіти з тим, щоб з її принципами було ознайомлено все населення в цілому, зокрема, збройні сили, санітарний персонал та служителі церкви”.

До речі, статтею 57 Конституції України, передбачено, що „кожному гарантується право знати свої нрави і обов'язки”.

Реалізація обов'язку держави щодо правового інформування населення і, зокрема, військовослужбовців має забезпечуватися пропагандистською та виховною роботою серед різних верств населення за ініціативою, під контролем, і за фінансової підтримки з її боку. У тому числі в навчальних закладах усіх рівнів. Саме цього вимагає "Всесвітній план дій по вихованню в дусі міжнародного взаєморозуміння, співробітництва, миру і в дусі поваги прав і основних свобод", прийнятий 1993 року з участю нашої держави.

Крім того, 3 грудня 1994 року в столиці Угорщини Будапешті Президент України підписав Кодекс поведінки, що стосується воєнно-політичних аспектів безпеки. Відповідно до статті 29 цього документа держави-учасниці зобов'язалися розповсюджувати в своїх країнах документи з міжнародного гуманітарного права, відображати свої зобов'язання в цій сфері у військових програмах і правилах. Більше того, "кожна держава-учасник забезпечуватиме ознайомлення особового складу його збройних сил з положеннями міжнародного гуманітарного права, міжнародними гуманітарними правилами, нормами і зобов'язаннями, що стосуються збройних конфліктів, а також усвідомлення кожним військовослужбовцем того, що він несе індивідуальну відповідальність згідно з національним законодавством і міжнародним правом за свої дії.

Ця ж відповідальність передбачена статтею 31 зазначеного Кодексу і для особового складу збройних сил, наділеного командними повноваженнями, їм забороняється протизаконне здійснення своїх повноважень віддавати накази, які протирічать національному законодавству і міжнародному праву. При цьому відповідальність командного складу жодною мірою не звільняє підлеглих від їх особистої відповідальності.

Необхідність проведення такої роботи випливає не тільки з Воєнної доктрини України (розділ 1.2), а й зі статей 59, 99 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, .затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року, які передбачають:

командир (начальник) зобов'язаний постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;

під час збройного конфлікту – юрисконсульт (військової частини) виконує обов'язки юридичного радника командира полку.

11 березня 1997 року був виданий і направлений у війська (сили) наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України "Про організацію навчання військовослужбовців Збройних Сил України основним положенням міжнародного гуманітарного права", відповідно до якого передбачено на заняттях з тактичної, тактико-спеціальної, спеціальної підготовки з рядовим і сержантським складом практичне відпрацювання таких питань, як поведінка в бою; мінімальні правила, що захищають осіб, які не беруть участь в бойових діях, або перестали брати в них участь; статус військовополоненого; поводження з військовополоненими; захист культурних цінностей та цивільних осіб.

Також було передбачено знання положень міжнародного гуманітарного нрава курсантами та слухачами вищих військових навчальних закладів та вивчення всіма іншими категоріями військовослужбовців порадника для командного складу Збройних Сил України "Право війни".

Чи вигідно командиру (начальнику) дотримуватися норм і принципів міжнародного гуманітарного права? Відповідь повинна бути однозначна – "ТАК", оскільки дотримання норм права збройних конфліктів сприяє законності застосування збройної сили (правил застосування сили), взаємності. Тобто є спробою держав встановити певний, мінімум норм і правил поведінки втягнутих у конфлікт сторін з метою полегшити страждання жертв воєнних дій.

Крім того, дотримання міжнародного гуманітарного права безпосередньо пов'язане з дисципліною у військах, забезпечує економію сил і засобів, створює певний образ збройних сил у засобах масової інформації.

Це, певна річ, не повний перелік тих аргументів, що підтверджують необхідність дотримання норм і принципів МГП, але і їх достатньо, щоб зрозуміти, що інакше й бути не може.

Підтвердженням цьому є і рішення колегії Міністерства оборони України від 28 січня 1999 року, відповідно до якого розпочато, розпочинаючи з 1999-2000 навчального року, вивчення слухачами та курсантами військово-навчальних закладів Міністерства оборони України у межах дисципліни "Основи законодавства України" таких самостійних розділів, як міжнародне гуманітарне право, право прав людини.

Метою навчання МГП в Збройних Силах є піклування про те, щоб кожний військовослужбовець, виконуючи своє, завдання, дотримувався основних положень права війни, .заснованих на розрізненні військових і цивільних осіб, об'єктів, а також захищав усіх цивільних осіб і осіб, котрі не беруть чи більше не беруть участі в бойових діях, незалежно від часу, місця та інших обставин.

Оскільки дотримання права війни безпосередньо пов'язане з дисципліною, його виконання має, природно, бути частиною військової підготовки, Тому з метою належного правового врегулювання бойової підготовки військ (сил) доцільно було б розробити і ввести в дію Керівництво по застосуванню норм МГП в їхній повсякденній діяльності. А воно, в свою чергу, могло б стати основою для наповнення нормами МГП документів щодо бойового застосування військ (сил).

Підстави для цього є: відповідним наказом Міністра оборони України передбачено "професійну підготовку спрямувати на засвоєння основ військових аспектів міжнародного права. Активно розробляти та впроваджувати у практику польової повітряної та морської виучки нові форми та способи дій військ (сил), які забезпечують найбільш ефективне виконання бойових завдань з найменшими втратами та з урахуванням військових аспектів міжнародного права щодо ведення бойових дій".

Передбачено покласти в основу професійної підготовки осіб офіцерського складу вивчення основ МГП, для чого на командирських зборах заплановано проводити семінари з цих питань. Найбільш ефективним є навчання в польових умовах. Вже зараз курсанти вищих військових навчальних закладів на заняттях демонструють практичні дії підрозділу з дотриманням норм і принципів МГП.

Ще одним важливим фактором є підготовка достатньої кількості викладачів, які могли б професійно викладати у військових навчальних закладах не тільки чинне військове законодавство України, а й МГП. Одним із шляхів до цього може бути створення на базі вищих військових навчальних закладів одномісячних підготовчих курсів інструкторів з застосування норм МГП у військах (силах), їх слухачами могли б бути як офіцери, що обіймають командні посади, так і юридичні радники (юрисконсульти), які з різних причин не вивчали міжнародного гуманітарного права. Завдяки цьому в подальшому можна було б забезпечити викладання знань з основ МГП для військовослужбовців строкової служби їхніми командирами з числа взводної і ротної ланок.

Підготовка фахівців оперативно-тактичного, оперативно-стратегічного потребує більш чіткої деталізації нрава збройних конфліктів, збільшення годин па практичне застосування норм МГП під час планування та проведення командно-штабних навчань, практичного відпрацювання дій безпосередньо в умовах, застосування таких форм навчання, як рольові ігри, батальйонні навчання та інші,

При розробці процедури практичних дій необхідно враховувати специфічні потреби підрозділів усіх типів. Конкретні дії відділення чи взводу, що входять до складу роти чи батальйону, які у свою чергу, є частиною полку, відрізняються від дій ізольованого розвідувального чи іншого невеликого самостійного підрозділу. З іншого боку, конкретні дії мотострільців відрізняються від. того, що необхідно робити танковому підрозділу.

Командири (начальники) відповідно до статті 87 першого Додаткового протоколу зобов'язані контролювати дотримання МГП, а також повинні доповідати відповідним органам влади про його порушення. Тому в мирний час їм потрібно пройти спеціальну підготовку для виконання вищевказаних завдань, Це дасть їм змогу забезпечити знання підлеглими зобов'язань щодо вимог Женевських конвенцій та першого Додаткового протоколу (стаття 87/2). Ця вимога є дуже важливою тому, що командири (начальники) нестимуть відповідальність за порушення їхніми підлеглими за кону через свою необізнаність або незнання обов'язків.

Де в даний період військовослужбовцями Збройних Сил України можуть бути використані знання права збройних конфліктів? Зокрема, в операціях з підтримання миру в складі миротворчих сил ООН, проведенні яких складниками успіху є дисциплінованість, професійна підготовленість військових, контингентів, котрі забезпечують широке представництво світового співтовариства, і знаходяться під ефективним спільним командуванням, а також чіткі і зрозумілі принципи і способи ведення дій, які користуються повагою у військах, особливо правила застосування сили,

З метою подальшої роботи по вивченню, розповсюдженню та застосуванню МГП в Збройних Силах України відповідним наказом від 17 грудня 1999 року № 90 начальника Генерального штабу Збройних Сил України створено позаштатну робочу групу. На неї покладені відповідні завдання щодо вивчення та розповсюдження принципів та норм. МГП у збройних силах. Згідно з цим наказом певне коло завдань покладено на командирів (начальників) всіх рівнів.

Щоб більш цілеспрямовано впроваджувати норми і приписи Женевських конвенцій в життя військ (сил), доцільно якомога швидше підготувати переклад та видання українською мовою Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них.

Кінцевою метою виховання у військовослужбовців права війни є забезпечення поваги до цього права. Таке навчання має бути переконливим. Для створення сприятливого психологічного клімату потрібна підтримка органів, відповідальних за організацію занять в Збройних Силах, і всіх військових посадових осіб.

З цією метою протягом останніх років для військовослужбовців Збройних Сил України підготовлено цілу низку навчальних посібників і довідників, а саме: "Кодекс поведінки учасників бойових дій", виданий в 1995 і 1998 роках; "Право війни" 1996 і 1997 років видання; „Право війни. Вибрані питання”, „Міжнародне право про правила поведінки учасників військових дій (комбатантів)”, видані 1997 року; „Учбові нариси миротворчих операцій (з можливими рішеннями)” 1998 року видання: „Міжнародне гуманітарне право”, „Довідник з питань міжнародного морського і військового права”; виданих у 2000 році, що містять матеріали про МГП.

Можна бути переконаним у тому; що дії всіх, хто дотримується порядку і дисципліни, поводиться відповідно до Женевських, Гаазьких конвенцій. Додаткових протоколів та інших міжнародних актів, відповідати муть нормам і принципам міжнародного гуманітарного права, що сприятиме підвищенню міжнародного престижу України, її Збройних Сил, зробить істотний внесок у гуманізацію міжнародних відносин.



ВИСНОВКИ

Аналізуючи події двадцятого сторіччя, американські політики дійшли висновку, що більш кривавого періоду в історії людства не було. У обнародуваній доповіді "Стан війни" американські експерти зазначають, що з 1900 року в різноманітних війнах і конфліктах загинуло за най скромнішими підрахунками 110 млн. мешканців Земної кулі – більше, ніж в усіх війнах попередніх сторіч, разом узятих.

Цікаво, що після найбільш кровопролитної війни за всю історію цивілізації – Другої світової - число збройних конфліктів (зрозуміло, куди меншого масштабу) у світі тільки збільшувалося. А після зникнення глобального протистояння і закінчення "холодної війни" світ зовсім не зітхнув спокійно – кількість "гарячих точок" зростала лавиною.

Якщо прагматично підійти до оцінки сучасних світових реалій (особливо після здійснення жахливих терористичних актів 11 вересня 2001 року у Нью-Йорку, 11 березня 2004 року у Мадриді та цього року у Великій Британії, загострення Палестино-Ізраїльського конфлікту, нескінченних збройних протистоянь на Африканському континенті) то слід констатувати, що закінчення війн у двадцять першому сторіччі теж навряд чи варто очікувати. Загальна зовнішньополітична ситуація в Європі та світі спонукає уряди більшості країн не поспішати відмовлятися від армій і військових витрат.

Тому активна діяльність міжнародних урядових і неурядових організацій щодо підтримки миру стає зараз все більш актуальнішою та визначальною. Важливу роль в цьому відіграють миротворчі операції під егідою ООН.

У цьому відношенні показовою є участь України у миротворчості. Так, за десять років подібної діяльності близько 20 тисяч українських військових і цивільних спеціалістів входило і входять у контингенти "блакитних касок". За свідченням високопосадовців Організації об'єднаних націй та керівництва НАТО участь військовослужбовців Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях заслуговує самої високої оцінки. Наші миротворці підтвердили і продовжують підтверджувати це, виконуючи гуманітарні завдання в Косово, Лівані, Сьєрра-Леоне, Республіці Ірак і т.д.

Тому при опрацювання спільних дій зі збройними силами інших країн - зокрема, з силами НАТО та партнерами в ході миротворчих операцій, все більшої актуальності набуває досконале знання нашими військовослужбовцями змісту Женевських конвенцій. Додаткових протоколів та інших міжнародних актів, неухильне дотримання принципів та норм міжнародного гуманітарного права.

Взірцеве виконання вимог права збройного конфлікту ще більше підніме міжнародний авторитет України та її війська, сприятиме зміцненню миру та стабільності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Міжнародне гуманітарне право: Навчальний посібник /Під загальною ред. В.Л. Базова. – К.: "Варта", 2000. – 176 с.



  1. М. Карпенко. Міжнародне гуманітарне право. // Народна армія, 2000. – 26 липня, 2 серпня. – С. 6.

  2. А. Папікян. Міжнародне гуманітарне право і дотримання його норм під час ведення бойових дій та участі у миротворчих операціях. //Армія України, 2000. – 22 серпня. – С. 5 – 8.

  3. Й. Фельдман. Міжнародне гуманітарне право: історія, основні принципи та відповідальність. // Народна армія, 2000. – 23 грудня. – С. З – 6.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка