З досвіду роботи бібліотекарів загальноосвітніх навчальних закладів Костянтинівського району



Сторінка2/9
Дата конвертації11.05.2018
Розмір1.79 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

VII. Відгадайте загадки і скажіть, у якій казці відгадка є головним героєм.

Хоч у нього й шуба є, Та як холод настає, Він не їсть тоді, не п'є, І не ходить, не гуляє, А у лігво спать лягає. (Ведмідь)

Я руда, низького зросту, Хитра я і довгохвоста. На курей я вельми ласа — В них таке смачненьке м'ясо. Вовку-брату я сестриця, А зовуть мене ... (лисиця) .

Гострі кігті має — В подушки ховає.

Лазить все на плотик, А зоветься ... (котик).

Має клешні й довгі вуса. Я і сам його боюся, Бо щипає, мов гусак. Ну а звуть щипаку ... (рак).

Пара довгих вушок, Сіренький кожушок. Скорий побігайчик, А зоветься ... (зайчик).

В лісі є кравець чудовий, шиє звірам він обнови. Для ведмедів кожушки, для лисички — сорочки, для куничок — рукавички, А для білочок — спіднички. Зайцю — валянки на лапки, І собі пошив піджак. Хто кравець такий? (їжак)



VIII. З якої казки ці герої?

Вчитель показує ілюстрації разом з казковим героєм Олівцем. Учні називають героїв і з якої вони казки.

IX. Заключне слово вчителя-бібліотекаря.

Казка це дитинство людства і його мудрість. Читайте і слухайте казки, легенди, пісні, прислів'я, приказки, притчі... Вивчайте казки, переказуйте. Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас і після нас, хай виховують синів і дочок нашої землі, нашого народу, вчать, як треба по правді жити.

Творчість українського народу згуртовує українців і водночас братає з іншими народами, бо в усьому світі цінуються закладені в казці чи пісні мораль, любов і повага до людини-трударя, до мужнього оборонця добра і краси, захисника рідної землі.

Віриться, що для вас, наші юні читачі, і для всіх дітей так само близьким і рідним з дитинства є чарівне слово маминої пісні, бабусиної розповіді, і від колиски через усе життя супроводжуватиме вас казка.

Нагородження переможців книжками.

Сценарій свята « Книга – твій друг»

На сцені ведучі (лине мелодія).



  1. Книга – одне з найбільших див, створених людиною. Завдячуючи їй, ми дізнаємося про минуле та день сьогоднішній, вона веде нас у захоплюючу подорож по країні Знань, розповідає про те, як вирощують хліб і зводять будинки, варять сталь і приборкують ріки, створюють машини та літають у космос.

  2. Як неможливо жити без повітря, води та хліба, так неможливо жити без книги. Недарма і прислів’я є: «Хліб годує тіло, а книга – розум».

  1. Великий учитель В.О. Сухомлинський підкреслював: «Як музикант не може прожити дня, щоб взяти до рук музичного інструмента, не творити і не діставати від цього насолоди, – так людина не може обійтися без книжки».

  2. І.Я. Франко про книгу сказав так:

Книги – морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.



(На сцену виходять учні молодшого шкільного віку під супровід музики)

У кожнім домі, в кожній хаті –

У містах і на селі, –

Хто навчився вже читати,

Має книжку на столі.

Дружба з книжкою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

Усе ми в книзі знайдемо,

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги дітей!

І найменшенька дитина,

Що не вміє ще читати,

Ледь колисочку покине –

Просить книжку показати.

Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

Сторінки книжок завітних

Усіх нас доброго навчать –

Працювати і учитись,

І Вітчизну шанувать.

Книжки приємно прочитать,

А спробуй їх створити!

Тонке мистецтво – друкувать,

Якого треба вчитись.



(Музична пауза).

І ведучий. Здавна наші предки любили і шанували книги. Так, щоб вони довше зберігалися, титульні сторінки їх часто були із шкіри, прикрашені коштовним камінням, перлинами.

ІІ ведучий. Перша літера, як правило, писалася великою червоною, прикрашалася квітами, зображенням дивовижних звірів. Звідси й вислів: «Писать с красной строки». Звісно, що така книга могла коштувати стільки, скільки, наприклад, корова.

І ведучий. І перш, ніж стати книгою у сучасному вигляді, вона пройшла складний, довгий шлях. Народилася книга давно. А її «хрещений батько» – Іван Федоров. Перша друкована книга з’явилася у Москві у 1564 році і мала назву «Апостол». Понад 10 років працював Федоров над створенням друкарні, цілий рік друкував свою першу книгу.

ІІ ведучий. За своє життя Іван Федоров видрукував лише кілька книжок, серед яких є і перший словянський «Буквар». На могилі першого друкаря у Львові викарбовано напис: «Друкар книг, перед тим небачених».

І ведучий. З основами друку в Європі були знайомі ще у ХІІІ столітті. Однак, до ХVI століття найпоширенішими були літописи – своєрідні книги, «щоденники», де нотувалися щорічні події. Писали їх літописці на бересті-корі звичайної берези. Справа була нелегкою – літописець часто стояв на колінах і старанно виводив літери. Літописи зберігаються дуже довго – століття.

ІІ ведучий. Використовували різний матеріал для запису. «Сторінками» найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, глиняні таблички, шкіра, папірус. Так, у Єгипті використовували папірус-рослину, що вживалася і в їжу, і для виготовлення соку, і для пошиття одягу та взуття. Книга з папірусу – це довга стрічка, що накручувалася на палицю.

І ведучий. Кращим матеріалом, ніж папірус, була вироблена шкіра телят і ягнят. Це був тонкий і міцний матеріал – пергамент. До нас дійшло написане на пергаменті «Остромирово євангеліє». Чим тільки не писали люди! І гострим каменем, і кісточками, а пізніше – різними ручками.

ІІ ведучий. Своєрідні книги – це і малюнки давніх предків на стінах печер. Так на стінах храму у Фівах вирізьблений найдавніший літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами – кам’яні сторінки її досягають 40 м у ширину!

І ведучий. Найбільше видання у світі – це багатотомна збірка «Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років». Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб прочитати їх, потрібно понад 6 років. На оправу видання пішла шкіра 34 тисяч кіз. Так, як бачимо, шкіра тварин послужила людям і в кінці ХІХ століття.

(Музична пауза).

На сцені два учні.

    • Чи знаєш ти, де знаходиться найбільша у світі книга?

    • Ні.

    • А ви, друзі?

    • ?!

    • Вона знаходиться у Державній бібліотеці в Німеччині, у Берліні.

    • А що це за книга?

    • Це гігантський атлас вагою 120 кг. Він занесений у «Книгу рекордів Гіннеса».

    • А коли цей атлас побачив світ?

    • У 1661 році.

    • Якщо цей атлас важить 120 кг, то, цікаво, які ж у нього розміри?

    • Уяви собі: 170 х 110!

    • Ого! Цікаво було б знати, яка найменша книга на світі. Як думаєш, є така?

    • Звичайно,! Абсолютний рекорд по мікро виданнях належить також німецьким майстрам. Вони створили книжку форматом трохи більшу ніж 2 мм.

(Звучить мелодія).

На сцені двоє ведучих.



І ведучий. Перлиною слов’янської поліграфії вважаються байки Крилова, надруковані 130 років тому. Ця книга трохи більша за звичайну марку..

ІІ ведучий. Цікаво. А як ти гадаєш, яка книга практичніше?

І ведучий. Давай запитаємо у наших гостей. Як ви вважаєте, друзі? (Прослуховуються відповіді).

ІІ ведучий. Міні-видання дозволяють зекономити гори паперу. За думкою спеціалістів, кожен тираж звичайної книги – це декілька гектарів хорошого лісу.

І ведучий. А чи знаєте ви, де зберігаються книги? (Відповіді дітей). Так, звичайно, у бібліотеках, книгосховищах.

ІІ ведучий. Гадаю, всім присутнім буде цікаво дізнатися, що найменша бібліотека у світі знаходиться в індійському місті Амістаді. У ній зберігається … одна книга.

І ведучий. А найбільша у світі бібліотека – у Москві. У ній нараховується понад 36 млн. книг, написаних на 247 мовах народів світу.

(Музична пауза).

На сцені учень і учениця.



Учень. Книги пишуть різними мовами: англійською, німецькою, російською, польською, японською, китайською і багатьма-багатьма іншими. Безліч книг надруковано нашою рідною українською мовою.

Віра Верба «Рідне слово»

Залюбки, охоче Мову ту, що люди

Рідну мову вчу. Рідною зовуть,

З друзями на вигін Ти ніде й ніколи,

Гратись не лечу. Синку, не забудь.

Батько мені каже: Рідне слово – пісню

– З книгою дружи, Завжди серцем чуй,

Рідну мову, синку, Як Вітчизну й матір,

Завжди бережи. Їх люби, шануй.
Учениця. Василь Симоненко «Моя мова»

Усе в тобі з’єдналося, злилося – Ти даєш поету дужі крила,

Як і поміститися в одній! Що підносить правду в вишину,

Шепіт зачарований колосся, Вченому ти лагідно відкрила

Поклик із катами на двобій. Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в’януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі великого народу

Ніжна і замріяна душа.

(Звучить мелодія)

На сцені двоє ведучих.



І ведучий. У народних прислів’ях та приказках звучить гімн книзі. Я хочу звернутися до вас, друзі, із запитанням: які прислів’я та приказки відомі вам? (глядачі називають).

ІІ ведучий. Зверніть увагу на оформлення сцени. Запам’ятайте:

Книга – ключ до знань.

Книги читати – усе знати.

З книгою подружишся – розуму наберешся.


І ведучий. Отже, любі друзі, візьміть книги у свої супутники по країні Знань. Вони ніколи вам не зрадять.

ІІ ведучий. Хороша книга – щирий друг і порадник, вона розвиває розум, формує душу.

(Музична пауза. Вікторина, конкурси, нагородження переможців).


50751226_untitled4

З досвіду роботи бібліотекаря

Зорянської СШ І-ІІІ ступенів

Бушуєвої Олени Вікторівни
Всіх, всіх, всіх запрошуємо на
який буде проходити

з 16 березня по 20 березня

І день 16.03.15 р.: день книг-ювілярів

1. Відкриття Всеукраїнського тижня дитячого читання

Лінійка.

2. Виставка книг-ювілярів 2015р.

3. Акція «Подаруй книгу бібліотеці»
ІІ день 17.03.15 р.: день пригодницької літератури

1. Виставка книг В.Нестайка, М.Носова, П.Єршова «Письменники - дітям»

2. Перегляд мультфільмів «У країні невивчених уроків»,

«У країні сонячних зайчиків».



ІІІ день 18.03.15 р.: день музики

«Костянтинівський район на карті Донбасу»

1. Вікторина «Цілющі джерела української пісні» 5-7класи

2. Музична вітальня «Чарівна сила мистецтва» (до 205р. від дня народження Ф.Шопена) 8-11класи



ІV день 19.03.15 р.: день поезії

1.Виставка книг Т.Г.Шевченка «Безсмертний Кобзар»

2. Конкурс гумористичних віршів. 6 - 8 класи

3.Голосні читання творів Л.Костенко (до 85р. від дня народження). Подорож до сільської бібліотеки. 1-4 класи

4. Літературна кав’ярня «Чарівний світ Ліни Василівни Костенко». 9-11кл.
V день 20.03.15 р. : день казки

1. Вікторина «Сторінками улюблених казок» 1-4 класи

2. Створи книгу власними руками. Презентація. 5-7 класи

3. Закриття Всеукраїнського тижня дитячого читання.



d:\бушуева\флешка 23.12.14\правила користування - шкільна бібліотека кзо сзш № 63_files\fotor1219213958(1).jpg
Ведучий.

Увага! Увага!

Спішіть, поспішайте!

І зали святкової не проминайте.

На вас тут чекає багато утіх.

У гості нас казочка просить усіх.


Ведуча.

Всіх, хто уміє читати й писати,

Думати любить і міркувати,

Правильну відповідь вмить відшукати,

Можем у казку з собою ми взяти.
Бібліотекар.

Добрий день, любі діти! Бачу, що ви дуже чемні і виховані школярики. Тому ми вам приготували справжній сюрприз.

Сьогодні незвичайний день. Ми вирушаємо до чарівної країни Книг. А потрапити туди зможе лиш той, хто любить книжки і добре знає літературних героїв.

Зізнавайтеся, хто любить книжки?



Ведуча.

Зустрічайте й привітайте,

І гостей наших впізнайте.

(Під веселу музику до зали заходять герої українських народних казок: Котигорошко, Лисичка-сестричка, Колобок, Баба-Яга)

Колобок.

Зачекайте, куди ви так поспішаєте?



Лисичка.

Нема часу на розмови,

Поспішаєм ми до школи

В школі цій сьогодні свято.

І дітей прийшло багато.

Котигорошко.

Вчать їх там, що треба знати,

Як поводити себе.

Як не пустувать ніколи,

Чемним бути, не лінитись.

На самі "12” вчитись.



Баба-Яга.

Доброго дня, милі й хороші,

Хлопці й дівчата, рум'яні й пригожі.

Я добра й ласкава бабуся.

Відгадайте, як я звуся?

Була колись я дуже злою.

Лякали всі діток Ягою.

Тримала чорного кота.

Ах, я тепер уже не та.

Давним-давно я вже на пенсії,

І не літаю на мітлі.

Як сумно жить самій у лісі.

Тому й прийшла до вас сюди.

Лисичка.

Сорока-білобока на весь ліс оголосила, що у вас сьогодні розпочинається тиждень української народної казки для першокласників.



Котигорошко.

Просимо вашого дозволу цей тиждень побути у вашій школі. Ми приготували для вас багато цікавого.



Колобок.

Пропонуємо діяти ось за таким планом.



(Дістає кілька конвертів. Казкові герої розносять їх по класах.)

Ведучі зачитують план проведення тижня дитячої книги.

Ведуча.

Увага! Увага! Тиждень дитячої книги вважається відкритим! Книжки запрошують нас у гості!


Звучать фанфари. Під веселу музику діти виходять із зали.

f:\6jhmtx-rqfs.jpg

dscn1871

«ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ»

Мета: Вчити дітей виразно декламувати вірші, формувати інтерес до читання.

Розвивати акторські здібності, уяву, вміння фантазувати.

Виховувати у дітей любов до книги, дружні стосунки, родинні почуття.

Обладнання: «Чарівна квітка», макети книг, корони з літерами, великий конверт з листом.

Дійові особи: Поштар Пєчкін, Циганка, шапокляк, Дівчинка – Плакса, Баба Яга, Пеппі Довга Панчоха, Помилка, Буквар, Читанка, Математика, Рідна мова, Літери (першокласники).

На сцену виходять ведучі.



  1. Є святкових днів багато

На листках календаря.

А між ними й наше свято –

Вшанування букваря!


  1. Ми Букварик почали

Восени вивчати.

А тепер вже на 12

Вміємо читати.


  1. Літера перша і перше слово,

З книгою перша серйозна розмова.

Перша сторінка, наступна сторінка,

Успіхи перші, і перші сльозинки.


  1. А як важко було нам

Палички писати.

Ставити їх по порядку,

Мов солдатів на зарядку.


  1. Ох за них нам попадало,

Бо ставали як попало.

Не вірили ні вчителька, ні мама,

Як важко було ставити їх прямо.


  1. Такі муки ми терпіли,

Доки склад числа той вчили.

Зате тепер усі ми

Обчислюємо на високий рівень.


  1. Ой було мороки з нами

Вчительці багато.

Як слова ми за хвилину

Вчилися читати.


  1. Згадайте, люба вчителько,

Матусі, татусі,

Як «бекали » і «мекали»

Спочатку ми усі.


  1. А нині любо слухати,

Як добре ми читаємо.

Подякуєм Букварику

І разом попрощаємось.


  1. Про труднощі пережиті,

Про те, як їх ми долали

Можна стільки говорити,

Та часу замало.

11. Любі гості, мами й тата,

В нас букварикові свято.

Добре, що прийшли до нас

На гостину в перший клас.


  1. Свято гарним вийти зможе,

Якщо кожен допоможе.

Від пісень і жартів, звісно,

Хай сьогодні буде тісно!

(Стук і двері. Заходить Поштар Пєчкін).

Пєчкін: Це 1- Б клас? А чи у вас сьогодні свято? Тоді отримайте листа. А якщо дозволите, то і я побуду у вас на святі.

Учень читає листа:

«Дорогі мої друзі, я в полоні. Мене викрав злий чарівник. Я зможу повернутися, якщо ви пройдете всі випробування, які послав вам чарівник через своїх посланців. Покладаю на вас надію З нетерпінням чекаю визволення. Ваш Букварик.»

Вчитель: Щоб врятувати Букварика, потрібно скласти «Чарівну квітку», а пелюстки цієї квітки у посланців чарівника. Кожна пелюстка – це завдання, яке потрібно неодмінно виконати. То що ж маємо робити? Допоможемо Букварику? Тоді заплющуємо очі і чекаємо до тих пір, доки буде лунати музика.

(Лунає «чарівна» музика , а коли діти розплющують очі, перед ними танцює Циганка).

Циганка: А ви хто такі?

Учень : Ми першокласники.

Циганка: Давайте я погадаю вам, які оцінки будуть у 2 класі.

Учень: Не треба нам гадати. Ми і без тебе знаємо, що оцінки у нас будуть тільки високого рівня. Краще скажи, яке завдання нам треба виконати, щоб отримати пелюстку.

Циганка: Яку пелюстку .Краще в карти зі мною пограйте.

Учень: Валентино Вікторівно, а хіба дітям можна в карти грати?

Вчителька: Звісно – це не дитяча гра, але ж треба виручати Букварика, то ж доведеться спробувати. А якщо буде важко, то гості нам допоможуть.

(Циганка дістає з рукавів карти з прикладами і показує дітям. Діти відповідають).

Циганка: вгадали.

Учень: А ми не гадаємо, ми так усе знаємо. Віддавай пелюстку.

(Циганка віддає дітям пелюстку. Знову звучить музика і з’являється Шапокляк).

Шапокляк: Привіт, малявки! Щоби такого зробити поганого? Не віддати вам пелюстку чи що? Гаразд не плачте. Якщо ви правильно будете відповідати, то станете моїми друзями і отримаєте свою пелюстку. Відповідайте: -так або – ні!



  • Треба гарно вам читати?

  • Треба менших ображати?

  • На перервах верещати?

  • Парти всі розмалювати?

  • Друзів треба виручати7

  • Треба слухати матусю?

  • Тоді дратуйте хоч бабусю!

  • У класі вибийте шибки!

  • Вчительці робіть все навпаки!

  • Чи хочете друзями моїми стати?

  • Та я ж вас краще вчительки буду навчати!

Тоді беріть пелюстку і забирайтеся геть. З такими розумненькими і добренькими я й сама не хочу дружити.

(Знову звучить музика і з’являється Дівчинка - плакса).

Плакса: я така одинока, у мене немає друзів. Мені завжди сумно. Я постійно пла-а-а-ачу. Якщо зумієте мене розсмішити – пелюстка ваша.

(Жарти, смішинки у виконанні дітей).

Плакса: Ой, як мені смішно! Забирайте пелюстку, але за однієї умови: я залишаюся з вами.

(З’являється Баба Яга).

Баба Яга: А це що за публіка зібралася? Противні першокласники. Пелюсточка потрібна? Ха- ха ха! Спочатку мої завданнячка виконайте, а тоді подивимось. Ну що згода? Відгадайте від кого ці телеграми.(Зачитує телеграми від казкових героїв: я по закутку метений, я на яйцях спечений. Я від баби втік, я від діда втік…).

(З’являється Пеппі Довга Панчоха).

Пеппі: Я весела дівчинка, безтурботна і безвідповідальна. У мене немає ніяких проблем. Навчання мене цікавить менше за все. Люблю нашкодити, пожартувати над кимось, посміятись. Сподіваюсь, що ви такі самі і школа вам не потрібна. Якщо доведете, що я не права, віддам пелюстку.

(Діти виконують пісню «Вчать у школі»).

Пеппі: здається ви мене переконали. Пелюстка ваша. А я піду до школи записуватись. Як ви гадаєте, візьмуть?

(Виходить Помилка).

Помилка: Я Помилка лукава,

Погана в мене слава.

Букви плутаю, бува,

Перекручую слова.

Ну що , розумні первачки?

Мої знайдете помилки?

Якщо пелюсточку бажаєте,

Попрацювати добре маєте.

(Показує дітям картки, на яких записані слова з помилками. Діти їх виправляють).

З’являється Чарівник і звертається до присутніх.

Чарівник: Бачу ви кмітливі, винахідливі, розумні діти. Всі мої завдання виконали. Я навіть подобрішав. Але я злий чарівник і так просто не здамся. У мене є ще одна умова. Якщо вона буде виконана, то вернеться ваш Букварик цілим і неушкодженим, а якщо ні, то пропало ваше свято. Моя умова в цьому конверті. А я зникаю. Мене не шукайте. Запам’ятайте: не виконаєте умову не вернеться Букварик! (Віддає вчителеві конверт і зникає).

Вчитель: Ну й налякав нас цей Чарівник. Але ми теж не здамося. Подивимось, що тут.

(У конверті завдання для батьків).

- Придумати якомога більше слів на задану літеру.

- Відшукати слова у слові.

- Скласти приказку з розкиданих слів.

- «Якою це мовою?»(деформовані слова).

Вчитель: молодці наші батьки, не підвели. Заробили останню пелюсточку. Наша квіточка ожила, засяяла яскравими барвами. То де ж наш Букварик?

(Заходить Букварик, а діти тим часом одягають корони).

Букварик: Я мандрую по країнах,

Я з абеткою дружу.

І малечу як зустріну

Грамоті одразу вчу.

Я щасливий дуже,

І тому радію,

Що всі діти в вашім класі

Читати вже вміють.

Всі літери вже вивчені,

Усіх їх тридцять три.

Вони сьогодні зі мною

У гості до вас прийшли.

(Виходять літери).

1 літера: Ми – літери відомі,

Ми кожному знайомі.

2 літера: Але про кожну літеру

Ви знаєте не все.

3 літера: Ми – літери незвичні,

Ми дуже симпатичні.

4 літера: Багато цікавинок

Кожна з нас несе.

5 літера: Послухайте, друзі,

Абетку про нас.

6 літера: Веселу абетку

Про 1 клас.

-А- А у нас є імена,

Що починаються на –А -:

Аліна, Альона, Артур та Антон

Артемко, Андрійко зібрались гуртом!

- Б - Буква Б із одиницею

Стала поруч мов із сестрицею.

Посміхнулася до нас.

Так з’явився 1- Б клас.

- В - Весело всміхається Владуся:

- Відтепер нікого не боюся,

Володі наші усі троє

Стануть за мене горою.

- Г - Гостей ми любим зустрічати,

Гостинністю славляться

Наші малята.

- Ґ - Ґречно вас зустрінуть

Щодня спозаранку.

Ґазди і газдинечки

На шкільному ганку.

- Д - Дві дівчинки Діани

Домовилися зрання:

Дмитрику допомагати

Диктанти писати.

- Е - Етикету правила

Залюбки вивчаємо.

Як себе поводити

В школі й вдома знаємо.

- Є - Єгор у нашім класі є.

Ім’я це починається на –Є.

Є у нього друзів багато,

Дружать з Єгором і хлопці,

Й дівчата.

- Ж - -Ж- сказала жартома:

-Жаль, що Жоржа в нас нема.

Дуже вже ім’я незвичне.

Кумедне, але симпатичне.

- З - -З- зажурено зітхає:

На –З- у нас імен немає.

Залюбки приєднаюсь до когось,

З радістю стану у будь – яке слово.

- И - З И потрібно всім дружити,

Бо без И нам не прожити.

Мир, життя, ми і ви

Не існуватимуть без И.

- І - Іменини ми всі разом

Любим відзначати.

І смачненькими гостинцями

Друзів пригощати.

- Ї - Їдальню шкільну

Відвідай, мій друже,

Їжа там завжди свіженька

І смачненька дуже.

- Й - Йод потрібен нам завжди,

Щоб не трапилось біди.

Щоб цілі були весь час

Коліна і лікті у нас.

- К - Катруся, Катя, Катерина –

Розумна і чемна дитина.

Вона хороша учениця,

І у мами помічниця.

- Л - Літо! Літечко! Літо!

Люблять тебе усі наші діти.

Люблять сонце, море і тепло,

Люблять, річку, ліс, бабусине село.

- М - Маринки наші – милі дівчата.

Мріють Маринки моделями стати.

Мріють підкорити не тільки Україну,

Але й подолати світові вершини.

- Н - -Н- гукає: - Ну і ну,

Чи ви чули новину?

У цім класі п’ять імен

Починаються на –Н-:

Наталка, Надя і три Насті

Вчаться в 1 – Б класі!

- О - Оля озирається довкола:

-Ой, яка ж велика наша школа

- Отакої – діти їй сказали –

А хіба раніше цього ти не знала?

- П - Першокласник – почесне звання,

Пам’ятай про це щодня.

Пиши, читай, поводься гарно,

Щоб минув цей рік не марно.

- Р - Рід, родина, сім’я.

У кожного вона своя.

Але є у нас єдина –

Це велика шкільна родина.

- С - Сергійко сьогодні сумний і серйозний,

Сергійко чомусь витирає сльози.

Сашуні обидві його втішають,

Смачненький «Снікерс» йому простягають.

- Т - Тато Тетянці наказує вранці:

- Таню, ти гарно себе веди,

Уважною будь і старанно навчайся

Тата, дитино, не підведи.

- У - У нас канікули! Ура!

Шум і гамір всюди.

Уся радіє дітвора:

-Уроків вже не буде!

- Ф - Фотосесія у нас.

Святково прибраний наш клас.

Фотограф – майстер своєї справи,

Тож фотографії вийдуть на славу.

- Х - Хто це там ховається,

Хитро усміхається?

Хто такі ці смільчаки?

Та це ж наші хлопчаки.

- Ц - Цікаво разом нам навчатись,

Цікаво з друзями погратись.

Потанцювати, поспівати,

Цікаву книжку прочитати.

- Ч - Чарівні слова ми знаємо,

І завжди їх пам’ятаємо.

Чесно жити намагаємось,

Всім завжди допомагаємо.

- Ш - Школо наша рідна!

Цвіти, процвітай!

Одних лише вундеркіндів

У світ випускай.

- Щ - Щасливі ми з вами, любі малята.

Щасливі, бо маємо маму і тата.

Щасливі, що зростаємо в любові і ласці.

Наше дитинство – справжнісінька казка!

- Ь - М’який знак у нашім класі

Пом’якшує ситуації.

Товариське плече підставляє,

Про спокій і тишу у класі дбає.

- Ю - Юнгою мріє Костя наш стати,

По всіх країнах подорожувати.

А юнга мріє стати капітаном,

Всі щоб підкорити моря і океани.

- Я - Я, Ти, Він, Вона.

Разом ми сім’я шкільна.

І мета у нас єдина,

Щоб процвітала Україна!

Буквар: У мене для вас є ще один сюрприз. Це підручники нові для навчання дітворі. (Виходять Читанка, Рідна мова, Математика)

Читанка: Я ваша перша читанка,

Красива в мене свитонька.

Цікаві сторінки, є вірші і казки.

Покажу вам сто земель

І космічний корабель.

Даруватиму щодня

І забави, і знання.

Рідна мова: Як найчарівніша колискова

Плекає вас з дитинства рідна мова.

То піснею злине, то гарною казкою,

То словом догани, то доброю ласкою.

Під мамине слово ви виросли нишком.

Шануйте, друзі, цю гарну книжку.

Математика: Один, два, три, чотири, п’ять!

Вміють діти рахувать.

Дуже точна я наука

І мене всі люди вчать.

Я потрібна всім – це знайте,

Математику вивчайте! (Виходять п’ятикласники).



  1. Ми навчаємось у школі вже п’ять років. Тому шкільні будні нам звичні й приємні, хоча бувало, і ми потрапляли у різні історії.

  2. А щоб з вами такого не сталося , ми вам дамо кілька порад.

  3. Щоб не дивитись похмуро і скоса,

Ніколи не вчіться писати носом!

  1. Щоб не гнітили вас горе і біди

До кінця з’їдайте сніданки й обіди.

Нещастя женіть, наче воду крізь сито!

Найкраще вчасно перекусити!


  1. А трапиться двійка, гірка, мов цибуля,

Хоч як вона клята пече вас і муля,

Сльози видушує й кислу міну.

Миріться й приймайте як вітаміни.


  1. Хай кожен із вас буде готовий

Покуштувати гірчиці і хрону.

  1. Зате, хоч і буде в навчанні важко –

Дванадцятки цвістимуть в журналі як ромашки.

(Роздають першокласникам паперові ромашки з 12).

Першокласники:


  1. Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для нас.

Як перша сходинка до нього

Для всіх нас став наш перший клас.


  1. Все починається в житті з малого:

З зернини - хліб, з промінчика – зоря.

А люди всі свою дорогу

Починають з Букваря.


  1. Добрий , Букварику,

Перша книжко!

Хочеться навіть плакати трішки.



  1. Жаль розлучатися, хоч і треба.

Ми не забудем ніколи про тебе.

  1. Спасибі тобі за добру науку.

За паличку першу і першу букву.

  1. Ми пам’ятатимем довгі роки

Добрі і мудрі твої уроки.

  1. Прощавай, Букварику,

Наш найперший друже!

Всі: Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже!

Вчитель: Вже час закінчувати свято

І хочу я всім побажати:

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб всі були здорові і щасливі

На многії і благії літа.



50751226_untitled4

З досвіду роботи бібліотекаря

Олександро-Калинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Матіюк Світлани Іванівни
План

проведення Всеукраїнського тижня дитячого читання

з 16 березня по 20 березня 2015 року
16 березня (понеділок): День книг-ювілярів 2015 року

- Загальношкільна лінійка:

Ознайомлення учнів з планом проведення Тижня.

- Виставка- знайомство з книгами-ювілярами 2015 року(6-11 кл).

- Вікторина (2,3,5 кл )за твором Єршова П.П. «Конёк-Горбунок».



17 березня (вівторок): День ювілярів 2015

- до 210 р. від дня народження Г.Х.Андерсена, гра для учнів 1-4 класів «Країною казкових героїв Г.Х.Андерсена».

- 5-11 класи-захист доповідей, презентацій, рефератів про життєвий шлях видатних ювілярів .


  1. ерезня (середа): День ілюстрацій

-Виставка малюнків-ілюстрацій до творів-ювілярів та творів авторів-ювілярів (1-11 класи).

-Вікторина «З якого твору» (за малюнками-ілюстраціями).



19 березня (четвер): 21 березня- Всесвітній день поезії

Загальношкільний виховний захід «Книга вчить як на світі жить» (1-11 кл.)

  1. березня (п’ятниця): «27 березня-Міжнародний день театру»

-Інсценування творів-ювілярів та творів авторів-ювілярів.

-Закриття Тижня дитячого читання, підведення підсумків.
гончар


«Собори ваших душ бережіть…»

Сценарій літературного вечора до 95-річчя Олеся Гончара

та 50-ої річниці написання роману «Собор»

Дійові особи: Ведучий, Читці, Янголи, Письменник, герої роману «Собор»

Читець 1: Коли цвітіння настає пора,

Коли весна смичком струмка заграє.

Тоді ми з днем народження вітаєм

Славетного Олеся Гончара!

Олесь Гончар — сумління України,

Любов пречиста.

Пісня і зоря.

По духу вірний правнук Кобзаря.

Великий син великої родини.

Читець 2: Він наш увесь.

Він твій митець і мій.

Улюбленець вкраїнського народу.

Він — втілення думок його і мрій,

Палкий поборник правди і свободи.

Він порохом важких доріг пропах,

Він — із тривог і болю.

Весь — неспокій!

Його душа —

Мов тронка у степах,

Його душа —

Собор надій високих!



(Д. Кононенко. «Мов тронка у степах…»).

Ведучий: Дорогі друзі! 2013 рік є двічі ювілейним для видатного українського письменника і громадського діяча — Олеся Терентійовича Гончара. 2 квітня йому би виповнилося 95 років. А рівно 50 років назад був написаний і виданий його знаменитий роман «Собор». Сьогодні ми розповімо про те, як переплелася доля козацького собору, митця та його твору…

На екрані висвічується фото Свято-Троїцького собору м. Новомосковська, Дніпропетровської обл.

(http://uk.wikipedia.org/wiki/Файл: Свято-Троїцький_монастир_Новомосковськ.jpg).



Письменник: «Після зруйнування Січі…повержені запорожці заснували монастир у цих місцях, у плавнях, що належали раніше одній із окраїнних запорозьких паланок. …Постригались у ченці, брали до рук, замість шабель, книги Святого письма… І вирішено було тоді на їхній сумовитій раді: збудуємо собор… Шаблю вибито з рук, але з серця не вибито дух волі й жадання краси!.. Але хто ж збудує? Хто сотворити зуміє? Підліток місцевий викликався, тямковитий хлоп’як з очима великими, як натхнення. «Благословіть!» І зник у плавнях. Три доби його не було, потім повернувся до товариства й на долоні тримав собор готовісінький, весь зроблений із стеблин комишу. Розповідав, нібито зморений, приліг у плавнях, задрімав, і собор сам уві сні йому наснився. Дано знак, ударили в тулумбаси… Рада козацька, оглянувши пробу комишеву, схвалила: воздвигнем!»(Олесь Гончар. Уривок із роману «Собор»).

Демонструється уривок із фільму «Собор через віки» (07 хв. 20 с. – 10 хв.17с. 04 хв.18 с. – 07 хв.17с.. ).

(http://www.glas.org.ua/projects/telepalomn/troicky_sobor.html).



На сцену виходять два Янголи.

Читець 1: Чи чуєш, брате, як сумно дзвони дзвонить?

Читець 2: Чую… Великі біди пророкують нашому соборові…

Читець 1: Розгорнеться велика братовбивча війна у наших степах.

Читець 2: Осквернять святиню нашу…

Читець 1: Великий голод прийде на землю нашу…

Читець 2: Дзвони зніматимуть, хрести з людей зриватимуть…

Читець 1: Але Бог святий збереже наш собор.

Читець 2: Збереже навіть у часи найбільшої у світі війни…

Читець 1: Збереже від людської байдужості, від руїни та зневіри… Пошле Він до Собору людину.

Читець 2: Священника? Будівничого?

Читець 1: Ні. Гончара… Син давнього роду візьме вийме із душі слово і за велінням долі вибудує храм в українській літературі — собор душі.

Чути колискову. На екрані висвічується фото: мати і бабуся О. Гончара

(Луцишин О. Олесь Гончар : прогр. тексти, ілюстр., поясн., завдання, тести: 11 кл. — К. : АртЕк, 2001. — С.7).

Письменник: «У дворічному віці я зостався без матері, і мене забрала до себе мамина полтавська рідня. Глибинне українське село, де люди не знали злодійства, де хати не замикались, де я бачив, коли вечорами збиралася у нашій хаті для репетицій церковна півча, такі просвітлені, одухотворені, такі прекрасні людські обличчя!.. Бабуся була дуже релігійною, безмежно доброю до людей. В її лагідній, людинолюбивій натурі втілювалося для мене все краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, безмежна доброта, обдарованість… Ця вічна трудівниця, ця темна, неписьменна, але винятково чуйна жінка стоїть для мене поруч з тими, кого ми називаємо гуманістами…» (Із щоденників Олеся Гончара)

Ведучий: Якось морозяна зимова ніч вибухнула на весь світ кривавим полум’ям, яке стояло до самого неба і було таке страшне, наче перед кінцем світу. То горіла церква, яку не дали зачинити люди і тому підпалили комсомольці, і горіла вона цілу ніч, на весь степ. Це сяйво бачив одинадцятирічний Олесь Гончар. Бачив — і запам’ятав назавжди, хоча згодом набачився він і пожеж, і руйновищ, і страшних полів смерті…

Читець 1: «Ще безтривожно ходять по місту ті, які вмиратимуть на рубежах, ітимуть в оточеннях, горітимуть у кремаційних печах концтаборів, штурмуватимуть Будапешт і Берлін; ще стоїть на узвишші посеред міста сірий масивний БЧА — Будинок Червоної Армії, де згодом на місці, розчищеному від руїн, буде запалено вічний вогонь на могилі Невідомого солдата… Ще все як було. Ще — розбрівшись з самого рання по парках, по бібліотеках, позабиравшись у спорожнілі аудиторії на факультетах — сидять над конспектами студенти, готуються до останніх екзаменів». (О. Гончар. Уривок з роману «Людина і зброя»).

Ведучий: «… Війна»! — тривожне слово, вимовлене дівчиною у бібліотеці Харківського університету, де готувався до чергового екзамену студент-філолог Олесь Гончар, одним ударом строщило усі світлі мрії і сподівання. За два тижні у Харкові сформувався студентський батальйон добровольців, серед яких був і Олесь. А згодом — перше бойове хрещення під Білою Церквою на річці Рось, червоною від молодої крові… За три дні боїв із трьох тисяч студентів лишилося лише тридцять сім… «Кров’ю стікає наш студбат», — напише Гончар у романі «Людина і зброя». Після лікування у сибірському шпиталю — знову фронт, знову бої, нестерпно важкий шлях до Перемоги…

Письменник: Із щоденників Олеся Гончара від 17 лютого 1945 року: «Відчуваю силу і владу Провидіння. Всюди воно присутнє у моєму житті. І не віриться, що може все закінчитися так. Не може. Відчуваю в глибині мого розуму і серця могутнє клекотіння. Не може воно вмерти, не оформившись у щось велике. А тоді не страшно було би і померти».

Ведучий: Прапороносці. Таврія. Тронка. Собор. Бригантина. Жай-воронок. Соняшники… Кожне слово, як промінь світла, а зіллються, і спалахнуть сяйвом в одному — Україна.

Уривок із фільму «Собор через віки».01 хв.50 с. – 04 хв.15 с.

Письменник: «У жодній енциклопедії світу не знайти нам цієї Зачіплянки. Але вона є, існує в реальності. Живуть на Зачіплянці здебільшого праведні люди, або, як Микола-студент сказав би, правильні. Роботяги. Металурги… З одного краю селища сага блищить, з другого — облуплений собор біліє. Старовинний, козацький». (Олесь Гончар. Уривок із роману «Собор»).

На сцену виходять герої роману «Собор».

Микола: Кажуть, що інстинкт смерті є нібито визначальним у житті людини. Нібито все диктує страх перед невідомістю, перед таїною зникнення… Так це чи не так? Чи не більше мусить лякати живущого те, що проіснувати можна безцільно?.. Як бути справжнім? Як вдосконалитися? Як маєш повестись, щоб відчути себе перед лицем всесвіту справді вінцем природи? Ось перед тобою поема степового козацького зодчества. Чи створиш ти щось рівне цьому, щось краще за це?

Єлька: Все кинуте звалищем, стіни в патьоках, крізь сіре павутиння темно проглядають сердиті якісь святі… Вічні присмерки стоять по кутках собору. Тільки вгорі, у височині центрального купола, було блакитно, як у небі, серед золотих зірок сяюче білів намальований голуб з розкинутими крилами… «Я опоганена, мене опоганили, я не смію, не маю тут права стояти!»… І все ж у якомусь заціпенілому напівзабутті стояла серед захламленого храму, втопивши погляд у той небесно-блакитний вир під купольної висоти…

Володька Лобода: Не дуже був наполоханий наскоками на мене. Щоправда, коли оту кляту таблицю за сейфом у кабінеті знайшли, стало трохи незручно, тим паче, що сцена відбувалася у присутності товариша згори, хай і невисокого чину. Та зрештою, все перемелеться, кума переказиться, а яка там була таблиця, це ще спробуй доведи…

Архітектор: Всі ми руйнуємо!.. Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо… Руйнуємо своєю байдужістю! Були такі, що Десятинну церкву в Києві знищили, Михайлівський-Золотоверхий на очах у всіх зруйнували… І зараз самі сіємо байдужих! Плодимо жорстоких… Самі плекаємо руйнача!

Вчитель: Собори душ бережіть, друзі… Собори душ…

Уривок із фільму (05 хв. 25 с. – 7 хв.17 с.).

Читець 2: Ще не свистіли кулі, лиш нагайки,

І знов із храмів пропадав Христос,

І знов почав закручувати гайки

Невидимий і всюдисущий Хтось.

Коли ж померли Рильський і Тичина —

Обранці Бога, загнані в раби,

Зостались ми за Вашими плечима

Перед вітрами дивної доби.

І далі б Вам прапороносцем бути,

У славі йти, не бачачи потвор.

А Ви бездумним душам повернути

Надумали вкраїнський наш Собор.



(П. Скунць. «Пам’яті Олеся Гончара»).

Ведучий: Григір Тютюнник (із листа Олесю Гончару): «Щойно прочитав «Собор». Орлиний, соколиний роман Ви написали, роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе… Це написано геніально, Олесю Терентійовичу, тому й страшно…». Він мав рацію — чорна смуга настала для автора і його твору. Розпочав цькування перший секретар Дніпропетровського обкому партії Ватченко, який упізнав себе у образі Володьки Лободи (бо також здав батька у будинок престарілих), а собор, описаний в романі, надто був схожий на їхній, Новомосковський. На захист письменника виступив Микола Бажан, але механізм уже був запущений… «Розгромні статті» «чорного» академіка Шамоти, офіційна заборона твору, вилучення його із бібліотек та книгарень… Тих, хто позитивно оцінював роман, чекали утиски і залякування. Але багатостраждальний «Собор», незважаючи ні на що, встиг збурити серця і думки читачів…

Уривок із фільму (11 хв. 46 с. – 12хв. 36 с.).

Ведучий: Дні були мирні, а Олесь Гончар мовби опинився на війні, в тих перших трагічних боях, в яких стояв на смерть його студбат. Чорна рать обступила собор, але не скорила його. Письменник мужньо вийшов на прю проти раті, та не один у полі воїн, бо з ним була пам’ять про полеглих у боях студбатівців, був рідний народ, була Україна. І сам він у ті дні нагадував то собор, який видно на цілий світ, то всесильний дзвін, голос якого відлунює по всій землі, тому марно пнулися заховати його від очей і заглушити благословенне слово… Через 20 років повернувся до читача роман Гончара… А через рік, у 1988 році, на тисячоліття хрещення Русі, відновилася служба Божа у соборі, який захистив митець…

Уривок із фільму (13 хв. 22 с. - 13 хв. 53 с., 17 хв. 29 с. — 19 хв. 11 с.).

Письменник: Із щоденника Олеся Гончара: «Я релігійний. Я вірю в Бога. Бо тільки диявол, нечистий дух, міг так демонічно спотворити коротке людське життя, наповнити його стражданнями, яких би вистачило для сотень поколінь роду людського».

Ведучий: За десять днів до відходу у вічність Олесь Гончар записав у щоденнику сповідальні слова: «Дякую тобі, Боже, що дав мені народитися українцем…»… А Мати-Україна у глибокій тузі ховала свого сина, ридало небо теплими липневими сльозами, святий хрест на соборі перехрестив свіжу могилу біля свого заплаканого вікна — той тихий вічний дім на Байковій горі, що довго болітиме Україні…

Читець 1: І зазимків, і гроз — всього було,

Топтали орди нескориму вроду.

Та зводилось розвернене чоло —

Чоло високе гідності народу.

А хтось же намірявся і по ній

Пустити потоптом орду зневіри,

Перетворити труд душі на гній

І заглушити спраглий голос ліри.



Читець 2: З бравурним маршем, думи, не спішить —

Мовляв, ніхто святині не поборе, —

Бо можна зруйнувать собор душі,

Як руйнували кам’яні собори.

І все-таки — мов шаблі змах: «Не руш!»

Вас час минув, нерони паперові:

Іще стоять собори вільних душ,

Незламні, яко правда в щирім слові.

Життя — живе. І що б там не було,

А жодна сила неспроможна зроду

Заплямувать піднесене чоло

Людини, гідної свого народу.



(Н. Нікуліна. «Гідність»).

50751226_untitled4

З досвіду роботи бібліотекаря

Білокузьминівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Рябікіної Валентини Миколаївни

Тиждень дитячого читання

( з 28 березня по 1 квітня)

Дата

Виховні заходи



Клас

Відповідальні

28.03

«День поезії»

  1. Відкриття тижня дитячого читання, повідомлення плану.

  2. Час поезії. « Зиму проводжали весну зустрічали»

  3. Поетична подорож « Світе тихий, краю милий» за творчістю Т.Г Шевченка

  4. Оформити в бібліотеці виставку книг

« Ювіляри – 2016»

1-11
1-4


7-9

Бібліотекар


Класні керівники
Класні керівники
Бібліотекар

29.03

« День казок»

  1. Свято « На казковій галявині»

  2. Конкурс малюнків « Я малюю казку»

1-4


5-6

Класні керівники

Класні керівники


30.03

« День довідкової літератури»

  1. Бібліотечний урок « Мандруємо словниками від А до Я»

  2. Урок спілкування « Книга запитує – книга відповідає»

  3. Презентація книжкової виставки реклами « Книги що знають усе»

7-9
10-11


1-11

Бібліотекар

Класні керівники
Бібліотекар


31.03

« День екології «

  1. Година спілкування « Сторінками Червоної книги України»

  2. Конкурс малюнків « Чарівний дивосвіт рідного краю»

  3. Бесіда « Рослини в побуті та звичаях українців»

  4. Усний журнал « Рослинні символи та символи птахів України»



7-8
1-4


5-6
9-10

Класні керівники


Бібліотекар
Бібліотекар
Бібліотекар

01.04

« День книги»

  1. Свято для першокласників « Посвята в читачі»

  2. Акція «Подаруй бібліотеці книгу»

  3. Підведення підсумків Тижня та нагородження найактивніших учасників.

1-4
1-11


Бібліотекар

Класні керівники

Бібліотекар

Бібліотекар



«Мандруємо словниками від А до Я»



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка