Європейська Хартія регіональних мов І мов національних меншин



Сторінка1/17
Дата конвертації25.06.2019
Розмір2.79 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

ПЕРША ПЕРІОДИЧНА ДОПОВІДЬ УКРАЇНИ ПРО ВИКОНАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХАРТІЇ РЕГІОНАЛЬНИХ МОВ АБО МОВ МЕНШИН

ВСТУП

Стаття 11 Конституції України Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України “Про міжнародні договори України” чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Протягом часу, що минув з моменту ратифікації Хартії, значну увагу в Україні було приділено приведенню національного законодавства у сфері забезпечення мовних прав національних меншин у відповідність до європейських стандартів. Україна створює умови для рівноправного розвитку та активної участі представників різних національностей в соціально-економічному, політичному та духовно-культурному житті держави, які спільно з українцями складають єдину етнонаціональну структуру суспільства.

Усунення чинників міжнаціональної напруженості і конфліктів, а також створення атмосфери терпимості по відношенню до представників мовних меншин, є найголовнішими завданнями України як правової, демократичної, соціальної держави, що обрала шлях до інтеграції в європейське співтовариство.

Частина І

1. Європейська Хартія регіональних мов або мов (далі – Хартія) меншин була підписана від імені України 2 травня 1996 року та ратифікована Верховною Радою України 15 травня 2003 року (відповідний Закон України про ратифікацію № 802-IV). Ратифікаційну грамоту депоновано 19 вересня 2005 року. Відповідно до статті 19 Хартії цей міжнародний договір набрав чинності для України 1 січня 2006 року.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції та частини першої статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України” чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства.

Політико-правовою основою формування і реалізації державної етнонаціональної політики та забезпечення прав національних меншин в Україні стали Конституція України, Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності, Декларація прав національностей України, Закон України “Про національні меншини в Україні”, Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”, Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Сімейний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Закон України “Про телебачення і радіомовлення”, Закон України “Про мови” та інші нормативні акти.

Серед іншого, ряд правових норм, направлених на захист інтересів національних меншин, передбачено законами України „Про громадянство”, “Про об’єднання громадян”, “Про освіту”, „Про свободу совісті та релігійні організації”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, Основами законодавства України про культуру.

Україна також є стороною наступних міжнародних договорів, які мають на меті захист мовних прав національних меншин:

1. Міжнародний пакт ООН про громадянські і політичні права (ратифіковано - 19 жовтня 1973 року; набув чинності - 23 березня 1976 року)

2. Конвенція Ради Європи про захист прав і основновоположних свобод людини ETS № 005 (ратифіковано – 17 липня 1997 року; набрала чинності - 11 вересня 1997 року)

3. Конвенція Міжнародної Організації Праці № 111 щодо дискримінації в галузі пра­ці та занять (набрала чинності – 15 червня 1960 року )

4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (ратифіковано - 19 жовтня 1973 року; набув чинності - 23 березня 1976 року)

5. Конвенція ЮНЕСКО проти дискримінації в сфері освіти (набрала чинності – 15 грудня 1960 року)

6. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (набрала чинності – 7 квітня 1969 року )

7. Рамкова конвенція про захист національних меншин ETS №157 (ратифіковано – 9 грудня 1997 року; набрала чинності – 1 лютого 1995 року )

8. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин ETS № 802-IV (ратифіковано – 15 травня 2003 року; набрала чинності - 5 листопада 1991 року).

Проте, потрібно зазначити, що ратифікація Україною Європейської хартії регіональних мов або мов меншин у такому вигляді, як це було вчинено 15 травня 2003 року, об’єктивно спричинила виникнення в Україні низки гострих проблем юридичного, політичного та економічного характеру. Головними причинами цього є як неправильний офіційний переклад тексту документа українською мовою, який був доданий до Закону про ратифікацію Хартії, так і хибне розуміння об’єкта і мети Хартії.

Об’єктом Хартії, тобто тим предметом, на який її безпосередньо спрямовано, є захист мов, котрим загрожує зникнення, як етнокультурному явищу, а не мовних прав національних меншин, які проживають у певних регіонах держави. Натомість Закон України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, передбачає надання захисту саме мовам національних меншин, що прямо суперечить об’єкту та цілям самої Хартії та потребує негайного перегляду.

Відповідно до статті 2 Хартії Україна зобов'язується застосовувати положення частини II до регіональних мов або мов меншин, які вживаються в межах її території і які визначені у Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов і мов національних меншин”.

На виконання статті 2 Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов і мов національних меншин” в Україні застосовуються положення Хартії до мов таких національних меншин України:

білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.

У зв’язку з цим Міністерством закордонних справ спільно з Національною комісією із зміцнення демократії та утвердження верховенства права було підготовлено новий офіційний переклад Хартії та проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов національних меншин”. Необхідність внесення змін зумовлена також потребою розширення переліку мов, що підлягають захисту, на основі об’єктивної оцінки фактичного стану мов в Україні та врахування реальних можливостей і потреб держави в контексті положень Хартії.

Цілями та завданнями проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” є визначення переліку мов, до яких застосовуються відповідні механізми базового та спеціального режимів захисту, передбачені Хартією, і конкретизація зобов’язань України в плані реалізації Хартії.

Концептуально і структурно запропонований проект Закону відповідає вимогам Хартії, враховує практику ратифікації і здійснення Хартії іншими державами, визначає такий перелік та обсяг зобов’язань, що узгоджуються з національним законодавством України та враховують нинішні можливості держави щодо їх виконання.

Проектом Закону визначається перелік мов, які традиційно використовуються на території країни та підпадають під положення статті 1 Хартії.

У проекті вводяться диференційовані підходи щодо застосування положень Хартії, відповідно до її предмету, фактичної мовної ситуації в Україні та реальних можливостей держави.

Зокрема, стаття 3 проекту містить перелік мов, які підпадають під положення пункту 1 статті 2 Хартії (загалом 16 мов: білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, караїмська, кримськотатарська, молдавська, новогрецька, німецька, польська, ромська, російська, румунська, словацька, угорська) і на які зазначена стаття законопроекту поширює режим застосування базових охоронних принципів, викладених у частині ІІ Хартії. Стан мов цих меншин є цілком задовільним, оскільки українське законодавство і практика традиційно приділяють пильну увагу захисту прав національних меншин, у тому числі і мовно-культурних, керуючись положеннями Закону України “Про ратифікацію Рамкової конвенції ради Європи про захист національних меншин”. Порівняно з чинним Законом законопроект передбачає застосування базового режиму захисту до більшої кількості мов за рахунок додаткового включення до їхнього переліку вірменської, караїмської та ромської мов.

У статті 4 законопроекту визначаються 13 мов (білоруська, болгарська, гагаузька, новогрецька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька, угорська) з наведеного у статті 3 законопроекту переліку мов, по відношенню до яких, враховуючи наявні в Україні відповідні передумови (зокрема, достатня кількість носіїв цих мов, виявлено ними готовність в отриманні освітніх, інформаційних, культурних тощо послуг рідною мовою) застосовуються додаткові спеціальні заходи щодо заохочення використання таких мов, відповідно до статей 8-13 Хартії. Відповідно до вимог Хартії обсяг зобов’язань України щодо вищезазначених мов не зазнав змін і залишився таким, як його було визначено під час ратифікації.

Статтею 5 законопроекту, відповідно до пункту 1 статті 3 Хартії, передбачається застосування спеціальних охоронних заходів, визначених у частині ІІІ Хартії, по відношенню до державної мови у тих частинах території України, де вона менш широко використовується через відомі історичні обставини та фактичні штучні обмеження, що існують і сьогодні. Запровадження цієї норми ґрунтується на статті 10 Конституції України і покликане сприяти зміцненню конституційного ладу України, консолідації політичної єдності суспільства і держави, забезпечити додержання мовних прав українців, створити додаткові можливості для вивчення мови свого громадянства широкими верствами населення України.

Оскільки Хартія передбачає гнучкий механізм її імплементації та надає можливість поетапного взяття додаткових зобов’язань з урахуванням особливостей мовно-культурної ситуації в країні, її змін, реальних можливостей держави вважаємо, що надалі міжнародні зобов’язання України у цій сфері можуть бути розширені.

Листом Секретаріату Президента від 1 березня 2007 року №02-02/471 поданий Кабінетом Міністрів України законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов та мов меншин» підтримана необхідність приведення національного законодавства про застосування мов у відповідність із міжнародно-правовими нормами, а також порушено питання щодо включення до переліку мов (стаття 3 законопроекту) вірменської, караїмської та ромської мов, щодо яких передбачається застосовувати базовий рівень захисту.

2. В Україні згідно із статтею 2 Закону “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин” визначено, що положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.

Відповідно до даних Всеукраїнського перепису населення, проведеного у грудні 2001 року, в Україні проживають представники таких національностей: азербайджанці, білоруси, болгари, вірмени, гагаузи, греки, грузини, євреї, кримські татари, молдавани, німці, поляки, росіяни, румуни, словаки, татари, угорці, цигани (див. Додаток “Дані перепису 2001 р.”)

3. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Україні нараховувалось 37,5 млн. українців (77,8% від загальної кількості населення) і 10,9 млн. (22,2 %) представників понад 130 національностей. Найчисленнішою національною меншиною країни є росіяни – 8,3 млн. осіб (17,3% всього населення).

Наступних шістнадцять етнічних груп нараховують від 300 тис. осіб до 30 тис. осіб, це: білоруси - 275,8 тис (0,6% населення), молдавани - 258,6 тис. (0,5%), кримські татари - 248,2 ( 0.5 %), болгари - 204,6 тис. (0,4%), угорці - 156,6 тис. (0,3%), румуни - 151,0 (0,3%), поляки - 144,1 тис. (0,3%), євреї -103,6 тис. (0,2%), вірмени - 99,9 тис. (0,2%), 91,5 тис. греки (0,2%), татари - 73,3 тис. (0,2%), цигани (рома) - 47,6 тис. (0,1%), азербайджанці - 45,2 тис. (0,1%), грузини - 34,2 тис. (0,1%), німці - 33,3 тис. (0,1%), гагаузи - 31,9 тис. (0,1%).

Чисельність представників інших 100 національностей складає від 50 тисяч до 300 осіб.

Слід зазначити, що національне законодавство України не містить визначення поняття “носій регіональної мови або мови меншини” та переліку груп громадян, які відносяться до національних меншин. Натомість у статті 3 Закону України "Про національні ме­ншини в Україні" зазначається, що "до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою".

4. Відповідно до даних Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Україні нетериторіальними мовами користуються такі національні меншини:



білоруси - 275,8 тис (0,6% населення), молдавани - 258,6 тис. (0,5%), кримські татари - 248,2 ( 0.5 %), болгари - 204,6 тис. (0,4%), угорці - 156,6 тис. (0,3%), румуни - 151,0 (0,3%), поляки - 144,1 тис. (0,3%), євреї -103,6 тис. (0,2%), вірмени - 99,9 тис. (0,2%), 91,5 тис. греки (0,2%), татари - 73,3 тис. (0,2%), цигани (рома) - 47,6 тис. (0,1%), азербайджанці - 45,2 тис. (0,1%), грузини - 34,2 тис. (0,1%), німці - 33,3 тис. (0,1%), гагаузи - 31,9 тис. (0,1%). (Див. Додаток “Дані перепису 2001 р.”)

5. Контроль за дотриманням законодавства України у сфері забезпечення прав національних меншин відповідно до своїх Положень здійснюють Державний комітет з питань національностей і міграції, створений відповідно до Указу Президента України від 13 вересня 2001 року № 836, на даний час Державний комітет з питань національностей і міграції реорганізований відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів від 8 листопада 2006 року № 1575 “Про утворення Державного комітету у справах національностей і релігій”. Крім того, питаннями дотримання і захисту мовних прав національних меншин в Україні здійснюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міжнаціональних відносин та забезпечення прав національних меншин, здійснює управління, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання у зазначеній сфері - є Державний комітет України у справах національностей та міграції (Указ Президента України від 13 вересня 2001 р. № 836), (знаходиться за адресою м.Київ, вул. Володимирська, 9). Питання дотримання і розвитку регіональних мов і мов національних меншин постійно знаходяться в полі зору Президента і Уряду України.

Крім того, проблемами захисту і розвитку мовних прав національних меншин в Україні станом на 15 березня 2006 року займаються 149 утворених на законних підставах об’єднань громадян (див. Додаток “Перелік об’єднань громадян національних меншин”).

6. До підготовки тексту Першої періодичної доповіді України про виконання нашою державою положень Хартії було залучено усіх заінтересовані органи державної влади, зокрема, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство економіки, Міністерство культури і туризму, Міністерство освіти і науки, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство праці і соціальної політики, Державний комітет у справах національностей та міграції, Державну судову адміністрацію, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, а також обласні державні адміністрації, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації.

7. 25 грудня 2006 року Європейську хартію регіональних мов або мов національних меншин було оприлюднено в “Офіційному віснику України” № 50. "Офіційний вісник України" - це інформаційний бюлетень, який засновується і видається Міністерством юстиції України, є щотижневим офіційним виданням, у якому публікуються державною мовою закони України, міжнародні договори України, що набрали чинності та інші нормативно-правові акти України.

Крім цього, Хартія, з моменту набуття нею чинності опублікована на офіційному безкоштовному сайті Верховної Ради України www.rada.gov.ua.

Регулярно в ході проведення всеукраїнських та регіональних культурно-просвітницьких заходів, виступах та публікаціях працівників Державного комітету з питань національностей і міграції у засобах масової інформації проводиться різнобічна роз’яснювальна робота серед представників різних національностей щодо рівності прав і свобод людини і громадянина незалежно від його раси, національності, мови, ставлення до релігії, належності до громадських об’єднань і груп.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. В Україні кожному гарантоване право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних форм і засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Відповідно до Указу Президента України від 20 січня 2006 року № 39/2006 „Про план заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи” передбачено подальше удосконалення існуючої політико-правової бази регулювання етнонаціональних процесів, у тому числі наголошено на необхідності "адаптувати національне законодавство до відповідних міжнародно-правових документів у сфері міжетнічних відносин та захисту прав меншин, зокрема Рамкової конвен­ції Ради Європи про захист національних меншин та Європейської хартії регіо­нальних мов або мов меншин". На виконання цього Державним комітетом з питань національностей і міграції підготовлено з урахуванням висновків Венеціанської Комісії та консультативного комітету, створеного відповідно до Рамкової конвенції Ради Європи про захист прав національних меншин та передано в установленому порядку до Міністерства юстиції проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про національні меншини в Україні”.

В реалізації державної етнонаціональної одним із пріоритетних напрямів є розширення та оптимізація інформаційної сфери та функціонування засобів масової інформації мовами національних меншин.

На місцеву сферу розповсюдження зареєстровано 145 видань: 123 газети, 15 журналів, 3 бюлетені і альманахи.

Серед видань, які виходять російською мовою в Україні зареєстровано 2742 друкованих ЗМІ, угорською – 10, польською – 5, румунською – 6, кримськотатарською –4, німецькою – 3, болгарською – 2.

Державний комітет з питань національностей і міграції є співзасновником 7 газет, що видаються мовами національних меншин, зокрема вірменською “Арагац”, єврейською “Єврейські вісті”, польською “Дзеннік Кійовські”, болгарською “Роден край”, румунською “Конкордія” і “Зоріле Буковіней”, кримськотатарською “Голос Криму”.

Крім того, на всеукраїнському і на регіональному рівні для національних меншин виходять газети, засновані національно-культурними товариствами, які видаються без підтримки держави: це загальноукраїнські газети “Форум націй” і “Наша Батьківщина”; на регіональному рівні: для греків – “Елліни України” (Маріуполь), ромів – “Романі Яг” (Ужгород), угорців – “Карпаті Ігаз Со” (Ужгород), поляків – “Котвіца” (Миколаїв), словаків – “Підкарпатський словак”, румунів – “Дачія” (Ужгород), азербайджанців – “Голос Азербайджану” (Київ), євреїв – “Хадашот” (Київ), німців – “Німецький канал” (Київ), татар – журнал “Дуслик” (Київ), поляків – “Газета Львувська” (Львів), росіян – “Русский вестник” (Львів), білорусів – “Вєсткі з Бєлорусі” (Львів).

У 2006 році на функціонування видань, співзасновником яких є Держкомнацміграції, було виділено коштів на суму майже 1,5 млн. грн. Крім того Держкомнацміграції надав фінансову підтримку іншим виданням мовами національних меншин на суму більше 200 тис. грн. Більше 90 тис. грн. було виділено на проведення заходів, спрямованих на підтримку і розвиток мов національних меншин.

У 2006 році Державним комітетом у справах національностей і міграції було профінансовано випуск навчально-методичних та інших видань мовами національних меншин на суму більше 80 тис. грн.



Для вирішення комплексу питань, пов’язаних з нормативним, фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням реалізації положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин на базі Міністерства закордонних справ створена і функціонує Міжвідомча робоча група до складу якої увійшли представники заінтересованих міністерств і відомств, вчені, громадські діячі.

Зазначеною робочою групою опрацьовуються аналітичні матеріали щодо визначення переліку мов, які потребують спеціального захисту, і конкретних варіантів зобов’язань держави до кожної з них. У перспективі це дасть змогу внести зміни до Закону України „Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”.

Частина ІІ





  1. У преамбулі до Конституції України зазначено, що український народ складають громадяни України всіх національностей. Визнаючи носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні український народ, статтею 11 Конституції одночасно визначено структурні компоненти українського суспільства - українську націю, національні меншини та корінні народи і покладає на державу обов'язок сприяти їх етнічній, культурній, мовній та релігійній самобутності.

Також частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною п’ятою статті 53 Конституції України встановлено, що громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Відповідно до частини другої статті 22 Кодексу законів про працю будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Крім того, статтею 7 Закону України “Про освіту” встановлено, що мова освіти визначається Конституцією України та статтями 25-28 Закону Української РСР "Про мови в Українській РСР".

Частиною першою статті 3 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” встановлено, що засобам масової інформації для дітей та юнацтва, спеціалізованим науковим виданням, що видаються науковими установами та навчальними закладами не нижче третього рівня акредитації, і засобам масової інформації, які цілеспрямовано сприяють розвитку мов та культур національних меншин України, а також періодичним виданням літературно-художнього напряму надається державна адресна підтримка.

Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону державна підтримка засобів масової інформації здійснюється шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне, валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, надання фінансової допомоги.

За інформацією територіальних органів юстиції в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі зареєстровано понад 1,2 тис. об’єднань громадян зазначеного спрямування (представників національних меншин).

Державна реєстрація друкованих засобів масової інформації, які видаються В Україні, здійснюється відповідно до Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”. Частиною першою статті 4 цього Закону встановлено, що друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою, а також іншими мовами. Зазначений Закон не обмежує у реєстрації видання, що використовують, зокрема, мову національних меншин.

Державна реєстрація періодичних видань здійснюється Міністерством юстиції України з 1 березня 2006 року.

За цей період Міністерством юстиції зареєстровано 1212 друкованих засобів масової інформації. З них 1066 – видання, що використовують мову національних меншин, а саме російську, польську, німецьку, болгарську, словацьку, сербську, угорську, чеську, білоруську, словенську, вірменську, грецьку, румунську, хорватську, ідиш, азербайджанську.

Серед відомих друкованих засобів масової інформації, що зареєстровані у попередні роки з використанням мов національних меншин: “Голос Крима” (російська, кримськотатарська мови), “Дудлик” (татарська), “Йилдиз”, “Яньи донья” (кримськотатарська), “Дзеннік” Кійовскі” (польська), “Арагац”, “Наїрі” (вірменська), “Конкродія”, “Фегурел”, “Зоріле Буковиней” (румунська), “Роден край” (болгарська).
Крім того, в Україні створено Інститут мовознавства, який є багатопрофільною лінгвістичною установою, що має вагомі успіхи в дослідженні мов національних меншин України. В Інституті працюють, зокрема, відділи загальнославістичної проблематики та східнослов'янських мов, російської мови, західно- та південнослов'янських мов. До планових завдань цих відділів входить наукове вивчення мов, які широко побутують в Україні – російської, білоруської, польської, чеської, словацької, болгарської.

Про вагомі здобутки установи в галузі вивчення регіональних і міноритарних мов свідчить цілий ряд монографій, наукових збірників, перекладних словників, підручників і розмовників (див. Додаток “Монографії”).

Також Інститут здійснює підготовку аспірантів з проблематики, пов’язаної з історією, структурою, розвитком і функціонуванням регіональних або міноритарних мов в Україні (див. Додаток “Аспіранти”).

У Спеціалізованій науковій раді, що діє в Інституті, протягом останніх десяти років захищено чимало докторських і кандидатських дисертацій з проблем розвитку регіональних або міноритарних мов в Україні. (див. Додаток “Наукові праці”).


Крім того, у Книжковій палаті України створено генеральний каталог, складовою частиною якого є окремий алфавітний каталог видань, випущених іноземними мовами, у тому числі мовами національних меншин. Серед них — Закон України ”Про національні меншини в Україні”, виданий Головною спеціалізованою редакцією літератури мовами національних меншин України українською, литовською, болгарською, кримськотатарською, польською, німецькою, румунською, чеською мовами; нормативні документи, видані Держстандартом України на 5 мовах: українською, російською, німецькою, англійською, французькою, починаючи з 1993 року.

Список видань 2002 — 2006 рр. випуску, в яких уміщені законодавчі та нормативні акти мовами національних меншин, наведено у Додатку “Нормативні акти”.

Книжковою палатою з метою систематизації детально проаналізовано і підготовлено загальні статистичні дані випуску книг і брошур в Україні у 2003 — 2006 рр. (додаток “Випуск книжок” дод.2) мовами народів світу і в межах регіонів, а також періодичних і продовжуваних видань у 2003 — 2005 рр. (додаток “Випуск книжок” дод. 3). До переліку мов народів світу внесено чотирнадцять мов національних меншин, які проживають в Україні і створюють громадські об’єднання, а саме: російська, білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, іврит, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, румунська, словацька, угорська, русинська.

Однією з найсуттєвіших ознак, яка характеризує видання, є його функціональне або цільове призначення. Випуск книжок і брошур мовами національних меншин України за цільовим призначенням в межах регіонів у 2004 — 2005 рр. наведено у додатках “Література-2004”, “Література-2005”.

2. Подальшими заходами, які передбачені в Україні у зв’язку з виконанням положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, є в першу чергу прийняття нового Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, який має на меті усунути існуючі розбіжності між автентичним текстом Хартії і текстом її перекладу українською мовою, а також розширити перелік мов національних меншин, захист мовних прав яких передбачатиме новий Закон. Крім цього, буде продовжено здійснення заходів, які проводяться для дотримання і розвитку мовних прав національних меншин в Україні.

Частина ІІІ

Інформація до періодичної доповіді України про виконання положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин


Стаття 8.

Освіта.
Взявши на себе зобов’язання відповідно до підпунктів “а (ііі)”, “b (iv)”, “c (iv)”, “d (iv)”, “e (iii)”, “f (iii)”, “g”, “h” “i” пункту 1 та пункту 2 статті 8 Хартії в сфері “Освіта”, України забезпечує виконання частини п’ятої статті 53 Конституції України, в якій визначено, що громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства.

В цілому в Україні навчання громадян, які належать до національних менших, здійснюється рідною мовою національних меншин і державною українською мовою. Державна мова є обов’язковою для вивчення в усіх навчальних закладах на всій території України як навчальний предмет на постійній основі.

Мову навчання в кожному конкретному випадку визначає місцевий орган виконавчої влади враховуючи заяви батьків або осіб, які їх замінюють.

У навчальних закладах з іноетнічним контингентом учнів навчання здійснюється державною мовою, або, по можливості, створюються окремі класи для вивчення мови тієї чи іншої національних меншин. Навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови або викладання цією мовою не повинно йти на шкоду вивченню української мови, оскільки знання її є одним із чинників соціальної злагоди, а також інтеграції осіб, які належать до національних меншин, в українське суспільство.

Діяльність закладів освіти національних меншин України здійснюється в контексті чинного законодавства, створення рівних умов для громадян у здобутті освіти, дотримання державних вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, стимулювання творчого пошуку науковців та педагогів, можливості індивідуального і професійного становлення суб’єктів навчання.
До підпункту “а” пункту 1
Статтею 7 Закону України “Про дошкільну освіту” встановлено, що завданнями дошкільної освіти, зокрема, є виховання у дітей поваги до державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу, а також цінностей інших націй і народів.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що мова (мови) у дошкільній освіті визначається відповідно до Конституції України і законів про мови.

Відповідно до статті 26 Закону УРСР  “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 року в Українській РСР виховання в дитячих дошкільних установах, в тому числі в дитячих будинках, ведеться українською мовою.

У місцях компактного проживання громадян інших національностей можуть створюватись дитячі дошкільні установи, де виховання дітей ведеться їхньою національною або іншою мовою.

В дитячих дошкільних установах в разі необхідності можуть створюватись окремі групи, в яких виховання ведеться іншою мовою, ніж в установах в цілому.
До підпунктів “b”, “с” пункту 1
Статтею 5 Закону України “Про загальну середню освіту” встановлено, що завданнями загальної середньої освіти, зокрема, є повага до державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй.

Згідно зі статтею 7 цього Закону мова (мови) навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах визначається відповідно до Конституції України і закону України про мови.

Статтею 27 Закону УРСР  “Про мови в Українській РСР” встановлено, що в Українській РСР навчальна і виховна робота в загальноосвітніх школах ведеться українською мовою.

У місцях компактного проживання громадян інших національностей можуть створюватись загальноосвітні школи, навчальна і виховна робота в яких ведеться їхньою національною або іншою мовою.

У випадках, передбачених у частині третій статті 3 цього Закону (якою встановлено, що у разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення), можуть створюватись загальноосвітні школи, в яких навчальна і виховна робота ведеться мовою, спільно визначеною батьками школярів.

У загальноосвітніх школах можуть створюватись окремі класи, в яких навчальна і виховна робота ведеться відповідно українською мовою або мовою населення іншої національності.

Вивчення в усіх загальноосвітніх школах української і російської мов є обов'язковим.

Порядок вивчення української мови особами, які прибули з інших союзних республік, або їх звільнення від її вивчення визначається Міністерством народної освіти Української РСР (на сьогодні, Міністерство освіти і науки України, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 року № 1757 “Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України”).

Також, частиною першою статті 11 Закону України «Про загальну середню освіту» встановлено, що державні та комунальні загальноосвітні навчальні заклади створюються відповідно центральними, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і мовних потреб за наявності необхідної кількості учнів (вихованців) відповідно до встановлених нормативів наповнюваності класів, необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До підпунктів “d”, “e” пункту 1
Статтею 5 Закону України “Про вищу освіту” встановлено, що мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах визначається відповідно до Конституції України та закону України про мови.

Згідно зі статтею 28 Закону УРСР  “Про мови в Українській РСР” в Українській РСР навчальна і виховна робота в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах ведеться українською мовою, а у випадках, передбачених частинами другою і третьою статті 3 цього Закону (якими встановлено, що в роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункті, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови. У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення), поряд з українською - і національною мовою більшості населення.

Для підготовки національних кадрів в цих закладах можуть створюватись групи з навчанням в них відповідною національною мовою.

В цих навчальних закладах можуть створюватись групи і з російською мовою навчання для громадян Української РСР, які поряд з українською і російською мовами вивчали в загальноосвітніх школах і національну мову, для громадян з інших союзних республік та іноземних громадян, а також у випадках, визначених відповідними органами державного управління. Цими ж органами визначаються й навчальні заклади з російською мовою навчання.

В усіх групах з російською мовою навчання та неукраїномовних навчальних закладах, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, забезпечується вивчення української мови.

Крім того, статтею 29 цього ж Закону встановлено, що абітурієнти, які вступають до вищих і середніх спеціальних навчальних закладів республіки, складають конкурсний вступний екзамен з української мови.

Абітурієнти-громадяни Української РСР, які поряд з українською і російською мовами вивчали в загальноосвітніх школах і національну мову, а також абітурієнти з інших союзних республік при вступі до навчальних закладів в групи з українською мовою навчання складають заліковий вступний екзамен з української мови, а в групи з російською мовою навчання – конкурсний вступний екзамен з російської мови.

Абітурієнти, що вступають до вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, в яких здійснюється підготовка національних кадрів, складають конкурсний вступний екзамен з своєї національної мови.

Порядок складання вступних екзаменів в окремих вузах та порядок їх складання особами, які не атестовані з української мови, визначається Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР (на даний час Міністерство освіти і науки України, згідно з Указом Президента України від 7 червня 2000 року №773).
До підпункту “і” пункту 1
Підпунктом 8 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 року №1757, встановлено, що МОН відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує виконання освітніх та наукових програм відродження і розвитку національної культури, української мови і мов національних меншин, національно-культурних традицій корінних народів і національних меншин України.


  • білоруська мова:


Стаття 8 - Освіта

(Міністерство Освіти)

пункт 1, підпункти а(ііі), b(іv), c (iv), d(iv), е (ііі), f (iii), g, h, і - у відношенні до білоруської мови не застосовуються, оскільки представники білоруської національної меншини не виявляють бажання щодо створення загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням білоруською мовою або вивчення її як предмета.

Донецька область
Стаття 8 - Освіта

пункт 1, підпункти а(ііі), bv), c (iv), d(iv), е (ііі), f (iii), g, h, і - у Донецькій області у відношенні білоруської мови не застосовується оскільки відсутнє бажання зі сторони представників білоруської національності;

підпункт g у центрі „Белорусинки” при Донецькій громадській організації „Культурно – просвітницькому товаристві білорусів „Неман” вивчається мова, історія, культура та традиції народу.

підпункт 2. Через відсутність компактного проживання білорусів на території області використання мови не виправдано.





  • болгарська мова:

(Міністерство Освіти)


Стаття 8 - Освіта

пункт 1, підпункт а (ііі)- не застосовується;

підпункт в(iv) - у Одеській області навчаються болгарською мовою 75 учнів у 1- 4 класах. У Запорізькій, Одеській областях та в Автономній Республіці Крим як предмет вивчає болгарську мову 3809 учнів;

підпункт с(iv) - загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням болгарською мовою немає; у Одеській області функціонує 1 – з навчанням українською та болгарською мовами, 1 – з навчанням українською російською та болгарською мовами, у яких навчаються болгарською мовою 107 учнів (5-11 класи – 32 учні).

У Запорізькій, Одеській областях та в Автономній Республіці Крим як предмет вивчає болгарську мову 8251 учень 5 – 11 класів. Факультативно або гуртках – 954 учні. Поглиблено - 334 учні в Болградській гімназії Одеської області. У Запорізькій, Одеській, Кіровоградській, Миколаївській областях факультативно вивчають болгарську мову 954 учні.



підпункт d(iv)- не застосовується;

підпункт е(ііі) - у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Львівському національному університеті імені Івана Франка, Одеському національному університеті імені І.І.Мєчникова, Ізмаїльському державному гуманітарному університеті як дисципліна;
підпункт q- факультативно та у гуртках вивчається історія, культура, традиції болгарського народу;
підпункт h - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Одеський національний університет імені І.І.Мєчникова, Бердянський педагогічний університет, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Білгород-Дністровське педагогічне училище Південноукраїнського педагогічного університету імені К.Д.Ушинського; курси підвищення кваліфікації вчителів на базі Одеського обласного інституту удосконалення вчителів;

підпункт і - управління освіти і науки обласних державних адміністрацій, Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим; Міністерство освіти і науки України.
Одеська область

Стаття 8. Освіта

Пункт 1.

підпункт а (ііі): у відношенні болгарської мови не застосовується. Управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації готове до застосування даного пункту за умови виявлення бажання батьками.

підпункт b (iv): у Болградському районі функціонує 1 загальноосвітня школа, де є класи з болгарською мовою навчання. Болгарською мовою навчаються 75 учнів. У 37 закладах Арцизького, Болградського, Іванівського, Ізмаїльського, Кілійського, Ренійського, Саратського, Тарутинського та Татарбунарського районів здійснюється викладання болгарської мови як складової частини навчальної програми. Болгарську мову як предмет вивчають 1194 учнів.

підпункт с (iv): в Ізмаїльському районі в 1 закладі функціонують класи з болгарською мовою навчання. Болгарською мовою навчаються 32 учні 6, 8 класів. У 37 закладах Арцизького, Болградського, Іванівського, Ізмаїльського, Кілійського, Ренійського, Саратського, Тарутинського та Татарбунарського районів здійснюється викладання болгарської мови як складової частини навчальної програми. Як предмет болгарську мову вивчають 10806 учнів 5-11 класів. У м. Білгород-Дністровський, Арцизькому, Болградському, Ізмаїльському, Саратському, Тарутинському районах факультативно болгарську мову вивчають 632 учні. Також в області функціонує 1 заклад (Болградська гімназія) з поглибленим вивченням болгарської мови, в якому навчається 334 учнів.

підпункт d (iv): у відношенні болгарської мови не застосовується. Управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації готове до застосування даного пункту за умови виявлення бажання батьками та учнями.

підпункт e (iii): згідно з Протоколами про співробітництво в галузі освіти між Міністерством освіти і науки України та Міністерствами освіти Республіки Болгарія, випускникам національних шкіл з болгарським складом учнів надається можливість отримати освіту у вищих навчальних закладах Республіки Болгарія. У 2006 році до вищих навчальних закладів Республіки Болгарія направлено 28 осіб.

підпункт f (iii): у відношенні болгарської мови не застосовується. Управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації готове до застосування даного пункту за умови виявлення бажання громадянами.

підпункт g: з метою виховання національної свідомості у закладах освіти області відзначаються дні рідної мови, європейського культурного надбання, слов’янської писемності та культури. У школах м. Ізмаїл, Татарбунарського, Саратського, Арцизького, Ізмаїльського, Кілійського, Тарутинського районів проводяться тематичні тижні, декади “Родна реч омайна, сладка”, класні години “Культура народів Бесарабії”, “Що не край – то звичай”, учнівські конференції “Слов’янська писемність” тощо.

У Ренійському, Ізмаїльському, Кілійському, Татарбунарському районах проводяться краєзнавчі експедиції.



У школах Татарбунарського, Болградського, Ізмаїльського, Саратського, Кілійського, Білгород-Дністровського районів діють фольклорні ансамблі, учасники яких беруть участь у Всеукраїнському огляді-конкурсі “Таланти твої, Україно”, фестивалі народної творчості “Всі ми діти твої, Україно”, Міжнародних фестивалях болгарської народної творчості та фольклору “Болградське лято” (м.Болград), дитячої та юнацької творчості “Сузір’я моря – сонце, молодість, краса” (м. Варна, Болгарія) тощо.

підпункт h: в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, Ізмаїльському державному гуманітарному університеті та Білгород-Дністровському педагогічному училищі Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського здійснюється підготовка кадрів для національних шкіл з переважно болгарським складом учнів. На базі Одеського обласного інституту підвищення кваліфікації вчителів та інституту післядипломної освіти Республіки Болгарія підвищили свій фаховий рівень 30 вчителів початкових класів з болгарською мовою навчання та вчителів болгарської мови і літератури.

підпункт і: на базі Одеського обласного інституту удосконалення вчителів функціонує відділ мов та літератур національних меншин, методист-спеціаліст з болгарської мови та літератури контролює заходи і прогрес, здійснені в галузі започаткування або розвитку викладання болгарської мови, та складає періодичні доповіді про свої висновки, які оприлюднюються.

Пункт 2. Стосовно освіти громадян на тих територіях, на яких болгарська мова традиційно не використовується, управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації зобов'язується, якщо чисельність осіб, що вживають болгарську мову, це виправдовує, дозволяти, заохочувати або забезпечувати викладання болгарською мовою чи вивчення такої мови на всіх відповідних рівнях освіти.
Запорізька область

Стаття 8. Освіта

Пункт 1:

підпункт bv): В рамках початкової освіти здійснюється викладання болгарської мови, як складової частини навчальних програм. В якості предмету її вивчають 36 учнів.

підпункт с (іv): У школах області вивчають, як предмет, болгарську мову - 305 учнів 5 - 11 класів Приморського та Приазовського районів. Для викладання болгарської мови залучаються викладачі з Болгарії.

підпункт е (іv): У Бердянському та у Мелітопольському державних педагогічних університетах, як окрема дисципліна, вивчається болгарська мова.

підпункт h: В жовтні 2006 року на базі відділу освіти Бердянської міської ради проведено Всеукраїнський науково-практичний семінар «Особливості вивчення болгарської мови у 12-річній школі».
Кіровоградська область
Стаття 8. Освіта

Пункт 1.

підпункти а (ііі): b (iv), dv), е (ііі), f (ііі): у відношенні болгарської мови не застосовуються, оскільки сім′ї не виявили бажання навчатися болгарською мовою;

підпункт с (іv): в області у школах не вивчають як предмет болгарську мову. Факультативно болгарську мову вивчають 48 учнів (Добрянська ЗОШ Вільшанського району). В області немає болгарських шкіл;

підпункт g): у загальноосвітніх навчальних закладах Вільшанського району, де компактно проживають болгари, факультативно або у гуртках вивчається історія, культура та традиції цього народу.
Автономна Республіка Крим

Стаття 8.Освіта

Пункт 1

підпункт а (iii): дошкільних навчальних закладів немає;

підпункт b (iv): у 1-4 класах початкової школи як предмет вивчають рідну мову 84 учні;

підпункт с (iv): у 5-11 класах  як предмет рідну мову вивчають 29 учнів; факультативно рідна мова не вивчається;
шкіл з рідною мовою навчання немає; шкіл з поглибленим вивченням рідної мови немає;

підпункт g: Кіровський район – 1 школа.
- гагаузька мова:

Стаття 8 - Освіта

(Міністерство Освіти)

пункт 1, підпункт а(ііі) - не застосовується;

підпункт в(iv)- у Одеській області як предмет вивчають гагаузьку мову 545 учнів 1-4 класів;

підпункт с(iv) - як предмет - 723 учні 5-11 класів;

підпункт d(iv) - не застосовується;

підпункт е(ііі) - не застосовується;

підпункт f((ііі) - не застосовується;

підпункт q - не застосовується;

підпункт h - курси підвищення кваліфікації вчителів на базі Одеського обласного інституту удосконалення вчителів;

підпункт і - управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Міністерство освіти і науки України.
Одеська область
Стаття 8. Освіта

Пункт 1.

підпункт а (ііі): у відношенні гагаузької мови не застосовується. Управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації готове до застосування даного пункту за умови виявлення бажання батьками.

підпункт b (iv): у відношенні гагаузької мови не застосовується. Управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації готове до застосування даного пункту за умови виявлення бажання батьками.

підпункт с (iv): у Болградському, Кілійському та Ренійському районах у 3 закладах здійснюється викладання гагаузької мови як складової частини навчальної програми. Гагаузьку мову як предмет вивчають 1346 учнів.

підпункт d (iv): у відношенні гагаузької мови не застосовується. Управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації готове до застосування даного пункту за умови виявлення бажання батьками.

підпункт e (iii): у відношенні гагаузької мови не застосовується, оскільки не підписано Протокол про співробітництво в галузі освіти між Міністерством освіти і науки України та Міністерствами освіти Республіки Молдова щодо навчання бажаючих у Комратському університеті.

підпункт f (iii): у відношенні гагаузької мови не застосовується. Управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації готове до застосування даного пункту за умови виявлення бажання громадянами.

підпункт g: з метою виховання національної свідомості у закладах освіти області відзначаються дні рідної мови, європейського культурного надбання, гагаузької культури. У школах Болградського, Кілійського та Ренійського районів проводяться тематичні тижні, декади, класні години “Культура народів Бесарабії”, “Що не край – то звичай”.

У Ренійському, Кілійському, Болградському районах проводяться краєзнавчі експедиції. Учні збирають експонати та поповнюють ними шкільні краєзнавчі та етнографічні музеї.



підпункт h: перепідготовку вчителів гагаузької мови організовано на базі Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка.

підпункт і: на базі Одеського обласного інституту удосконалення вчителів функціонує відділ мов та літератур національних меншин, співробітники якого контролюють заходи і прогрес, здійснені в галузі започаткування або розвитку викладання гагаузької мови, та складають періодичні доповіді про свої висновки, які оприлюднюються.

Стосовно освіти і щодо тих територій, на яких гагаузька мова традиційно не використовується, управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації зобов'язується, якщо чисельність осіб, що вживають гагаузьку мову, це виправдовує, дозволяти, заохочувати або забезпечувати викладання гагаузькою мовою чи вивчення такої мови на всіх відповідних рівнях освіти.


- грецька мова:

Стаття 8 - Освіта

(Міністерство Освіти)

пункт 1, підпункт а(ііі) - не застосовується;

підпункт в(iv) - у Херсонській області, Автономній Республіці Крим як предмет вивчають грецьку мову 56 учнів 1-4 класів;

підпункт с(iv) - у Херсонській області, Автономній Республіці Крим як предмет вивчають -55 учнів 5-11 класів. У Донецькій, Львівській, Одеській областях, Автономній Республіці Крим факультативно вивчають – 1670 учнів.

підпункт d(iv) - не застосовується;

підпункт е(ііі) - у Таврійському національному університеті імені В.І.Вернадського, Маріупольському державному гуманітарному університеті як дисципліна;

підпункт q - факультативно та у гуртках вивчається історія, культура, традиції грецького народу;

підпункт h - Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського, Маріупольський державний гуманітарний університет;

підпункт і - управління освіти і науки обласних державних адміністрацій, Міністерство освіти і науки автономної Республіки Крим, Міністерство освіти і науки України.
Донецька область
Стаття 8 - Освіта

Пункт 1, підпункти а (ііі), d (іv), i - у Донецькій області у відношенні новогрецької мови не застосовується оскільки відсутнє бажання зі сторони представників грецької національності;

підпункти b(іv), с(іv) - на території Донецької області функціонують спеціалізовані школи з поглибленим вивченням новогрецької мови, історії, культури Греції та греків України: зош № 46 с. Старий Крим м. Маріуполя (305 учнів); зош № 8 с. Сартана м. Маріуполя (689 учнів).

У школах Донецької області новогрецьку мову як предмет вивчають 2448 учнів у 18 навчальних закладах, факультативно – 1452 учні 35 шкіл.



підпункт е(ііі) - на території Донецької області є 4 вищих навчальних заклади, де вивчається новогрецька мова: Маріупольський державний гуманітарний університет, Приазовський державний технічний університет, Донецький інститут туристичного бізнесу та Донецький інститут соціальної освіти. Спеціалістів для викладання новогрецької мови готує Маріупольський державний гуманітарний університет. Щорічно кількість випускників складає від 40 до 65 осіб;

підпункт f(ііі) - у Донецькій області у відношенні новогрецької мови не застосовується оскільки відсутня потреба з боку представників грецької національності;

підпункт g - на території Донецької області (мм. Горлівка, Донецьк, Маріуполь, Харцизьк) функціонує 8 недільних шкіл, де вивчається мова, культура, історія, звичаї та традиції народу, загальна кількість слухачів - понад 300 чоловік;

підпункт h - на території Донецької області спеціалістів для викладання новогрецької мови готує Маріупольський державний гуманітарний університет. Протягом останніх п’ти років кількість випускників складає понад 250 чоловік. Велике значення надається підвищенню професійного рівня вчителів новогрецької мови. Щорічно вчителі удосконалюють свої знання у вищих учбових закладах Греції та Кіпру. За останні роки з Донецької області за різними програмами за кордон було направлено більше 30 вчителів, деякі з них пройшли стажування в Кіпрському університеті, інші навчалися у вузах Греції, за програмою Фундації Онасіса. Щорічно в м. Маріуполі проводяться Всеукраїнські навчальні семінари вчителів новогрецької мови за участю викладачів з Греції та Маріупольського державного гуманітарного університету. Традиційно у квітні проходять олімпіади школярів з новогрецької мови, історії, культури Греції і греків України, в яких беруть участь більше 600 дітей з інших регіонів України.

Пункт 2. У місцях дисперсного проживання греків вивчення мови у закладах освіти всіх рівнів не є виправданим через відсутність потреби в її використанні.
Херсонська область

Стаття 8. Освіта

Пункт 1.

підпункт а (iii): у відношенні до грецької мови не застосовується через відсутність запитів батьків у наданні дошкільної освіти грецькою мовою

підпункт b (iv): у м. Херсоні в рамках початкової освіти здійснюється викладання грецької мови як складової частини навчальної програми. Грецьку мову як предмет вивчають 23 учні

підпункт c (iv): у Херсонській області в одній школі вивчають як предмет грецьку мову – 8 учнів 5 класу (Херсонська загальноосвітня) школа І-ІІ ступенів № 16 Херсонської міської ради)

підпункт d (iv): у відношенні до грецької мови не застосовується через відсутність запитів громадян у наданні професійно-технічної освіти грецькою мовою

підпункт e (iii): у відношенні до грецької мови не застосовується через відсутність запитів громадян у наданні університетської та вищої освіти грецькою мовою

підпункт f (iii): у відношенні до грецької мови не застосовується через відсутність запитів громадян у рамках навчання дорослих і безперервного навчання

підпункт g: у відношенні до грецької мови не застосовується, оскільки відсутні регіони, де компактно проживають греки.

Чернігівська область

Стаття 8. Освіта


Пункт 1.

підпункт с (іv): У Чернігівській області у школах як предмет грецьку мову учні 5—11 класів не вивчають. Факультативно грецьку мову вивчають 40 учнів у м. Ніжині: в гімназії № 3 (30 учнів 7 класу) та Ніжинському обласному педагогічному ліцеї (10 учнів 10 класу). Забезпеченням учнів підручниками займається грецька діаспора в місті.

підпункт i: Контроль за виконанням заходів і досягнутими результатами в започаткуванні або розвитку викладання регіональних або міноритарних мов, надання відповідної звітності покладено на управління освіти і науки облдержадміністрації, районні відділи, міські управління освіти.

Пункт 2: Органи управління освітою на місцях задовольняють запити щодо вивчення регіональних або міноритарних мов, якщо чисельність осіб, які користуються регіональними або міноритарними мовами, виправдовує це.

- мова єврейської національної меншини:


Стаття 8 - Освіта

(Міністерство Освіти)

пункт 1, підпункт а(ііі) - /дошкільна освіта/ - у відношенні до мови єврейської національної меншини (іврит) не застосовується;

підпункт b(іv) - у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Одеській, Чернівецькій, Луганській і м. Києві в 1-4 класах здійснюється викладання івриту як предмета. Іврит як предмет вивчають 458 учнів;

підпункт c (iv) - у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Одеській, Чернівецькій, Луганській і м.Києві в 5-11 класах здійснюється викладання івриту як предмета. Іврит як предмет вивчають 745 учнів, факультативно - 136;

підпункт d(iv) - у відношенні до мови іврит не застосовується;

підпункт e (iii) - іврит як дисципліна вивчається у Київському лінгвістичному педагогічному університеті, Харківському педагогічному університеті, Горлівському педагогічному інституті;

підпункт f (iii) - до мови іврит не застосовується;

підпункт g - факультативно вивчаються історія, культура і традиції єврейського народу у загальноосвітніх навчальних закладах та недільних школах;

підпункт h: шляхом навчально-методичних семінарів та курсів на базі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти;

підпункт і - управління освіти і науки обласних державних адміністрацій, Міністерство освіти і науки України.
Чернігівська область

Стаття 8. Освіта


Пункт 1.

підпункт a (iii): У Чернігівській області функціонує один єврейський дитячий навчальний заклад у складі приватного навчально-виховного комплексу «дитячий садок — спеціалізована загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів» в м. Чернігові.

підпункт b (іv): У Чернігівській області в рамках початкової освіти викладання єврейської мови як складової навчальної програми не здійснюється. Єврейська мова як предмет не вивчається.

підпункт с (іv): У Чернігівській області у школах як предмет єврейську мову учні 5—11 класів не вивчають. Факультативно єврейська мова не вивчається.

підпункт d (іv): У Чернігівській області щодо єврейської мови не застосовується через відсутність бажаючих.

підпункт е (iii): Іврит як окремий предмет у вищих навчальних закладах Чернігівської області не вивчається.

підпункт f (iii): У Чернігівській області щодо єврейської мови не застосовується через відсутність бажаючих.

підпункт g: у загальноосвітніх навчальних закладах Чернігівської області (навчально-виховний комплекс «дитячий садок — спеціалізована загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів» із вивченням івриту недільна школа в м. Чернігові) факультативно вивчаються історія, культура та традиції єврейського народу.

підпункт h: Базова професійна підготовка та удосконалення вчителів єврейської мови в Чернігівській області не здійснюється.

підпункт i: Контроль за виконанням заходів і досягнутими результатами в започаткуванні або розвитку викладання регіональних або міноритарних мов, надання відповідної звітності покладено на управління освіти і науки облдержадміністрації, районні відділи, міські управління освіти.

Пункт 2: Органи управління освітою на місцях задовольняють запити щодо вивчення регіональних або міноритарних мов, якщо чисельність осіб, які користуються регіональними або міноритарними мовами, виправдовує
Донецька область
Стаття 8 - Освіта

Пункт 1. підпункт а(ііі) - у Донецькій області функціонує дитячий садок „Ластівка”, в якому вивчається іврит, традиції, звичаї та культура єврейського народу, виховується 40 дітей;

підпункти b( іv), с( іv) - у Донецькій області працює загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів „Ор - Менахем” з вивчення івриту, національної музики та традицій, в якій навчається 305 учнів;

підпункти d(іv) - у Донецькій області створено середній спеціальний учбовий заклад „теплий дім” для школярів „Єшива – ктана”, який готує учнів для вступу до вищої духовної семінарії – єшива „Томхей Тмімім”;

підпункти е(ііі) - у Донецькій області іврит як предмет вивчається у вищій духовній семінарії – єшива „Томхей Тмімім” (40 слухачів);

підпункти f(ііі) - у Донецькій області у відношенні івриту не застосовується оскільки відсутня потреба з боку представників єврейської національності;

підпункти g - у Донецькій області функціонують 3 недільних школи з вивченням івриту при єврейських громадських центрах мм. Донецька, Маріуполя, з охопленням понад 100 слухачів. Факультативно іврит вивчають 250 чоловік;

підпункти h - спеціалістів з викладання івриту для навчальних закладів області готує вища духовна семінарія – єшива „Томхей Тмімім”. Протягом 2005 – 2006 року кількість випускників склала 41 випускник;

підпункти i - у Донецькій області у відношенні івриту не застосовується оскільки відсутнє бажання зі сторони представників єврейської національності.

Пункт 2. У місцях дисперсного проживання євреїв вивчення мови у закладах освіти всіх рівнів не є виправданим через відсутність потреби в її використанні.
Житомирська область
Стаття 8. Освіта

Пункт 1.

підпункт а (ііі): функціонує два єврейських загальноосвітніх навчальних заклади:

- Загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів при єврейській громаді м. Коростеня Житомирської області;



- Житомирська приватна гімназія “Ор Авнер”;

підпункт bv): в Житомирській області в рамках початкової освіти здійснюється викладання єврейської мови (іврит) як складової частини навчальної програми “іврит” і як предмет вивчає 25 учнів початкових класів Житомирської приватної гімназії “Ор Авнер”;

підпункт с (іv): в Житомирській області в школах вивчають як предмет іврит – 84 учні 5-11 класів Житомирської приватної гімназії “Ор Авнер” та загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів єврейської громади м. Коростеня Житомирської області;

підпункт dv): в Житомирській області у відношенні єврейської мови не застосовується, оскільки відсутня для цього достатня кількість дітей;

підпункт е (ііі): у вузах області не вивчається;

підпункт f (ііі): у відношенні єврейської мови в Житомирській області не застосовується у зв’язку з відсутністю достатньої кількості бажаючих дорослих;

підпункт g: в загальноосвітній школі ІІ-ІІІ ступенів при єврейській громаді м. Коростеня Житомирської області та Житомирській приватній гімназії “Ор Авнер” викладається національна історія та культура єврейською мовою;

підпункт h: у Житомирській області вчителі, які викладають єврейську мову в дитячих навчальних закладах підвищують свою мовну кваліфікацію при національних культурно-освітніх осередках 13 років в Україні;

підпункт i: наглядовий орган не створений у зв’язку з відсутністю фінансування.
Волинська область


Стаття 8. Освіта


Пункт 1:

підпункт a (iii): в області відсутні дитячі навчальні заклади з єврейською мовою навчання і виховання. Причина – не було подано достатньої кількості заяв для створення дошкільних навчальних закладів або груп з єврейською мовою навчання і виховання;

підпункт b (iv): в області початкова освіта єврейською мовою не надається;

підпункт c (ii): у школах області єврейську мову як предмет не вивчають.

підпункт d (iv): в області не було достатньої кількості заяв для створення груп професійно-технічного навчання єврейською мовою;

підпункт e (iii): фахівців з єврейської мови в області не готують.

підпункт f (iii): єврейська мова вивчається у недільній школі при Волинському товаристві єврейської культури кількістю 33 учні;

підпункт g: історія і культура єврейського народу вивчається факультативно у недільній школі при Волинському товаристві єврейської культури;

підпункт h: удосконалення підготовки вчителів з єврейської мови не проводиться;

підпункт і: контроль за виконанням заходів з розвитку мов та культур національних меншин здійснює Міжвідомча координаційна рада з питань національних меншин та міжнаціональних відносин при облдержадміністрації;

Пункт 2. Викладання івриту на всій території області є невиправданим з огляду на незначну чисельність осіб, які вживають цю мову.
Вінницька область



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка