Ян Лєніца І Валеріан Боровчик



Дата конвертації17.01.2018
Розмір65.5 Kb.

Дім

Ян Лєніца і Валеріан Боровчик

1958, 1’

Останній спільний твір Яна Лєніци і Валеріана Боровчика, який відкрив їм шлях до світової кар’єри. Фільм створено на підставі творів Жоржа Мельєса і французького кіно авангарду двадцятих років. Традиційну фабулу замінила низка сцен, які розіграються у кількох приміщеннях сецесійної кам’яниці. В одному оживає перука і випиває молоко з пляшки, в іншому змагаються два фехтувальники зі старих фотографій, іще в одному жінка цілує голову манекена... Відмова від прозорої нарації та застосування техніки колажу наближує „Дім” до домінуючої на той час у польському образотворчому мистецтві абстракції.


Школа

Валеріан Боровчик

1958, 8’

„Чудова притча, зроблена технікою анімованих фотограм – про людину, муштру і армію: розповідь про завжди готову людину-робота, яка складається з мундиру і автомату, змонтований лише із влучних рухів”.

Александр Яцкевич („Фільм” 27/1967)
Новий Янко-музика

Ян Лєніца

1960, 10’

Варіація на тему відомої новелки Генрика Сенкевича про здібного сільського музику, для якого бажання заволодіти скрипкою коштувало життя. У фільмі Лєніци герой потрапляє до механізованого світу майбутнього, де навіть корови на луці – це не живі організми. „Новий Янко-музика” – це конфронтація сільської ментальності з гротескною візією найсучасніших досягнень техніки.


Лабіринт

Ян Лєніца

1962, 14’

Фільм зроблений методом витинанки, вкладається до філософсько-рефлексійної течії польської анімації шістдесятих. Історія розповідає про людину зі штучними крилами, яка приземляється у лабіринті дивного міста, зустрічає гібридних, грізних і водночас захопливих персонажів. Намагаючись утекти, він гине у боротьбі з крилатими чудовиськами.


Хобі

Даніель Щехура

1968, 7’

Багатозначний за своїми інтерпретаціями, гротескний фільм жахів про жіночу захланність. Героїня фільму проводить час у невинному плетінні на спицях, яке вона перериває час від часу, аби на ласо з нитки спіймати крилатого супермена і ув’язнити його у клітці. Тема фільму тепер не така актуальна, як у той час, коли він виник. Сцена, коли героїня відкриває клітки, тоді, мабуть, шокувала, як утопічний образ.


Як працює такса

Юліан Антоніш

1971, 8’

Комічна лекція про будову та принципи роботи собаки-такси, яка переконує у вищості живих організмів над найскладнішими організмами.

Танго

Збігнев Рибчинський,



1980, 8’

У фільмі діють тридцять героїв, котрі один за одним потрапляють до однієї кімнати. Їхні дії переплетені таким чином, що у нас складається враження, що їхні шляхи перетинаються кожного моменту, однак нічого такого не трапляється. Кожен із цих людей існує у власному світі, хоча вони рухаються у щільному натовпі. Танго інтерпретувалося по-різному: як знак нашої втоми і пустки буденного життя або ж нашої ізоляції. Інші бачили у фільмі благання про мить приватності у світі, де ми позбавлені самотності. У восьмихвилинному фільмі Рибчинський від руки намалював понад шістнадцять тисяч масок безпосередньо на плівці. Кілька тисяч кадрів було зроблено трюковою камерою.


Нова книга

Збігнев Рибчинський

1975, 10’

Спроба представити епізод із життя людини у різних ракурсах і з різних точок зору. Матеріалом анімації тут виступає завчасно зареєстрована реальність – екран було поділено на дев’ять частин, у яких одночасно відбувається дія. Фільм оголює абсурди побуту тих часів, коли його було створено.


Лагідна

Пьотр Думала

1985, 11’

Один із найтитулованіших на різних міжнародних фестивалях польських анімафільмів, який забезпечив Пьотру Думалі місце серед провідних митців світової анімації. Адаптація оповідання Федора Достоєвського виконана у незвичайній техніці – картинки багато разів накладаються і зчищаються з гіпсової плити. Викривальне дослідження заздрощів та ненависті, підкреслене проникливою музикою Зигмунта Конечного.


Ichthys

Марек Скробецький

2005, 16’

Нетрадиційна, метафорична розповідь про стійкість очікування, надію та її сповнення. Герой фільму – це чоловік у розквіті сил. Він потрапляє до ресторану, який нагадує сакральну будівлю, він тут єдиний відвідувач. Офіціант з обличчям херувима приймає замовлення, а потім виходить. Клієнт очікує його повернення... Минає час, вкриваючи усе ознаками старіння...


Мистецтво падіння

Томек Багінський

2004, 5,40”

Фільм автора „Кафедри” номінованої на Оскара. Атол. Залишена військова база десь у Тихому океані, куди відправляють заслужених офіцерів, які збожеволіли у результаті виконаний місій і втратили контакт із реальністю, але котрих армія ще не може позбутися. Далеко від цивілізації, прав та кодексів вони зосереджуються на власних дивацтвах.


Каракас

Анна Блащик

2006,10’

Художня, поетична імпресія, яка свідчить про те, що успіхи анімації 3D не призводять до занепаду традиційних технік. Дія фільму розпочинається у порту. У штормову погоду у таверні сидять троє старих моряків за склянками з вином. Один із них після чергового ковтка зітхає: „Бангкок...”, - і починає свою розповідь: порт, сонячний день, корабель, готовий до рейсу. Якір підіймається угору. Під час подорожі трапляється нещасний випадок...



Юліан Юзеф Антоніш (Антоніщак)
(1941-1987). Навчався у середній музичній школі, згодом вивчав малярство, графіку, анімаційний фільм в академії мистецтв у Кракові, де його професором анімації був Казімєж Урбанський. Він був винахідником нових технік реалізації фільму без камери, писав музику до власних фільмів. Він належав до групи засновників краківської Студії анімаційних фільмів.
Валеріан Боровчик
(1923-2006). Закінчив Академію мистецтв у Кракові. Займався графікою, сатиричним малюнком, плакатом. Створював також аматорські фільми. У 1957 р. він створив творчий дует з Яном Лєніцою, який проіснував до часу від’їзду їх обох до Франції у 1959 році. Їхній перший фільм „Був собі раз...” вважається переломним твором в історії польської анімації. У 1968 році Боровчик дебютував повнометражним акторським фільмом „Гото”, який критика прийняла захоплено. Визнання йому принесли також три наступні фабулярні фільми: „Бланше” (1971), „Неморальні оповідання” (1974) і створена у Польщі „Історія гріха” (1975). Він відомий також як творець художніх еротичних фільмів, найвідоміший із яких – це „ЕмануельV”.
Пьотр Думала
Нар. 1956 р. Випускник реставраторського факультету академії мистецтв у Варшаві, де він навчався також у майстерні анімаційних фільмів Даніеля Щехури, асистентом якого він потім став. У 1981 році дебютував фільмом „Ликантропія” (1981), а перший міжнародний успіх йому приніс фільм „Чорна шапочка” (1983), а адаптація „Лагідної” Достоєвського забезпечила йому місце серед провідних аніматорів світу. Визнання і захоплення викликає його власна техніка анімації, яка полягає у малюванні картин на гіпсових плитах, перемальовуванні їх, стиранні. Пьотр Думала викладає анімаційне кіно у Швеції, Гарварді і в Лодзинській кіношколі.
Ян Лєніца
(1928 – 2001) Вивчав музику у середній музичній школі і архітектуру у Варшавській політехніці. Малярства вчився у свого батька, відомого художника Альфреда Лєніци. Від сімнадцяти років публікував у пресі сатиричні малюнки. Займався мистецькою критикою. Належав також до провідних польських плакатистів. У 1957 році дебютував переломним анімаційним фільмом „Був собі раз...”, створеним спільно з Валеріаном Боровчиком. У 1958 році оселився у Парижі, потім – у Німеччині, де викладав у Кассель, згодом – у Берліні, не полишаючи проектування плакатів і спорадичного створення фільмів у Польщі.
Збігнев (Збіг) Рибчинський
Нар. 1950. Закінчив художній ліцей і операторський факультет у Лодзинській кіношколі. Працював як аніматор у студії Се-Ма-Фор в Лодзі. Входив до авангардної групи Майстерня Кіно Форми. У якості оператора співпрацював, зокрема, з Гжегожем Крулікевичем і Богданом Дзіворським. У 1983 році отримав Оскара за „Танго”, а потім оселився у США, де створив власну фірму ZBIG Vision. Був одним із піонерів технології хай-дефінішн. У 1993 р. переїхав до Німеччини і розпочав роботу в Центрі Neue Bildgesfalhung у Берліні та в Kunsthochschule Medien у Кельні. У 2001 р. повернувся до США і оселився в Лос-Анджелесі. Це один із найбільш новаторських сучасних кіномитців.
Даніель Щехура
Нар. 1930 р. Закінчив мистецтвознавство у Варшавському університеті і операторське мистецтво в Лодзинській кіношколі. Протягом двох років навчався в Академії мистецтв і Варшаві, де потім багато років вів майстерню анімаційного фільму. Як сценограф співпрацював з театром STS і аматорським кінорухом. Викладав, зокрема, у Королівській академії мистецтв у Гандаві та Emily Carr College у Ванкувері. Зараз викладає на кінофакультеті Сілезького університету.
Марек Скробецький
Нар. 1951 р. Випускник Державної вищої школи образотворчих мистецтв у Лодзі і факультету режисури анімаційного фільму у Державній вищій школі кіно, телебачення та театру в Лодзі (диплом 1990 р.). Режисер анімаційних фільмів, насамперед реалізованих у класичній ляльковій техніці. Багато років пов’язаний із лодзьким Се-Ма-Фором. Був стипендіатом Британської Ради, стажувався в Jim Henson’s Creature Shop i Aardman Animation (1992 р.). Дебютував у 1988 році фільмом „Епізод”. Пробував свої сили у мальованих фільмах для дітей. Однак тільки у створеному в 1992 році фільмі „D.I.M.” знайшов власний шлях, здивувавши оживленням ляльок у людський зріст, що безсумнівно становило новацію на ґрунті польської просторової анімації.
Томек Багінський
Нар. 1976 р. Художник, аніматор. Самоук, полишив архітектурний факультет заради фільму. Його перший фільм „Rain” виграв у 1998 р. кілька місцевих нагород і став перепусткою до фірми Platige Image, де Багінський працює над спецефектами і анімацією для потреб реклами, кіно та телебачення. Розголос йому принесла тільки „Кафедра”, реалізована у техніці анімації 3D, яка здобула багато міжнародних нагород і також була номінована на Оскара у категорії Короткометражний анімаційний фільм. Томек Багінський має на своєму рахунку публікації на теми кіно у більшості галузевих газет у всьому світі: від Сполучених Штатів до Китаю і Японії.
Анна Блащик
Нар. 1981 р. Вивчала анімацію у Державній вищій школі кіно, телебачення та театру в Лодзі. Окрім анімаційного фільму вона займається ілюстрацією та графікою. Її дебют, „Каракас”, створений на підставі оповідання „Молодість” Джозефа Конрада, був відзначений на багатьох міжнародних кінофестивалях.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка