Вплив інтеренета на політику



Скачати 151.77 Kb.
Дата конвертації26.10.2017
Розмір151.77 Kb.
ТипРеферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Реферат на тему:



Вплив інтернет на політику

Виконавли:

студенти групи Д-24

Лопушан Єгор,

Сиченко Кіріл
Київ 2011


  1. Вступ

  1. Интернет та вибори

  2. Перші сайти політиків України

  3. Висновок

  4. Література



  1. Вступ

У XXI столітті статус держави визначається не лише за економічними та військовими показниками, все більший вплив набуває уміння виробляти інформаційний ресурс та здійснювати швидкий обмін інформацією.

Новітні засоби зв'язку та системи комунікацій стирають кордони між країнами і націями. Цифрові технології принципово змінюють не тільки можливості зв'язку, а й технології обміну товарами, послугами, знаннями, управління виробничими, соціально-економічними й політичними процесами у житті країни. Стає реальністю управління суспільним розвитком у глобальному просторі. На світовому обрії вимальовуються контури глобального інформаційного суспільства, організацію зв'язків

в якому виконують сучасні інформаційно-комунікаційні технології.

На сьогодні формування політичного простору країни здійснюється за допомогою сучасних комунікативних технологій, які впливають на політичну ідентифікацію в суспільстві. Нагальність використання у політичній практиці сучасних інформаційних технологій, підтверджують процеси швидкого поширення Internet, та збільшення впливу цього інструментарію на громадську думку. Сутність залучення Internet до політичних процесів у суспільстві полягає в застосуванні методів, технологій та інструментів

впливу на громадськість шляхом ефективного використання інформаційно-

комунікаційних технологій для реалізації політичних завдань. Це сприяє трансформації стратегій, методів і засобів традиційних політичних компаній.

Неможливо переоцінити вплив глобальної мережі Інтернет на розвиток фактично всіх сфер суспільного життя сучасного суспільства. Фахівці зі

зв’язків з громадськістю як одного з найдинамічніших складових сучасного

комунікаційного менеджменту почали активно освоювати можливості Інтернету для просування корпоративних, товарних і персональних брендів,

нарощення пабліцитного капіталу організацій, налагодження активної взаємодії з цільовими аудиторіями. Спочатку переваги Інтернет-PR використовувались переважно для корпоративних комунікацій у бізнес-середовищі, проте на сьогодні вони активно проникають і в політичну сферу,

зокрема й у проведення виборчих кампаній.




  1. Интернет та вибори

Вибори – складний політичний процес, до якого залучені різні групи і верстви населення, політичні партії та інші громадські об’єднання, результатом якого є формування органів державної та муніципальної влади, ротація політичних еліт або легітимація наявного політичного режиму. Вони

фактично є кульмінацією безперервного процесу комунікації політичних діячів та пересічних громадян, коли рішення останніх набуває директивного характеру. Виступаючи своєрідною формою всенародного опитування, процедура голосування дозволяє артикулювати електоральну громадську думку як окремий вияв громадської думки, локалізований вирішенням проблем формування органів публічної влади.

Громадська думка може формуватися як стихійно, так і під впливом певних соціальних інститутів, яким вигідна циркуляція в громадській думці певних фактів та оцінок. Стихійне формування громадської думки причинене об’єктивними причинами, в якості яких виступають актуальні суспільні інтереси та потреби. Вони дають поштовх комунікативним процесам, результатом яких може стати утворення громадськості як спільноти, об’єднаної навколо певної спільної для її членів проблеми. Ці комунікативні процеси мають, як правило, тісний безпосередній характер та зосереджуються в первинних соціальних групах. Інший спосіб формування громадської думки передбачає цілеспрямований вплив на громадськість

з допомогою спеціальних комунікативних технологій, які покликані змінювати її у потрібному для замовника напрямку.

Недослідженим аспектом все ще залишаються саме Інтернет-технології проведення виборчих кампаній та оцінка їх впливу на електоральний вибір громадян, тому метою даної публікації є вивчення впливу політичних Інтернет-PR на формування електоральної громадської думки під час виборчих кампаній в Україні, виокремлення інструментів такого впливу.

Всесвітня глобальна мережа Інтернет представляє унікальні можливості для PR – максимально інформативні комунікації з використанням різних видів інформації, оперативність передачі інформації, швидке реагування на новітні тенденції, доступність та відносна помірність вартості застосування

отримання інформації, глобальність інформаційного ресурсу, відсутність просторових і часових обмежень, фактична відсутність будь-якої цензури

на публікації, постійне зростання аудиторії Інтернет. Характерними рисами Інтернету як засобу комунікації є мультимедійніть, оперативність, ємність та повнота інформації, інтерактивність [1].

Найбільш відомою та поширеною технологією Інтернет-PR можна назвати створення та просування корпоративного web-сайту організації, який є сукупністю web-сторінок, поєднаних в одне змістове ціле з допомогою

уніфікованого дизайну, засобів навігації. Слідом за комерційними структурами, для яких створення сайту вже є звичною практикою, офіційні сайти почали використовувати як засіб комунікації з потенційним електоратом і політичні партії та окремі політики. При цьому варто з’ясувати, які саме можливості для нарощення пабліцитного капіталу актора виборчого процесу дає сайт. Він може виконувати відразу декілька завдань: бути джерелом інформації про політичного лідера, виступати інструментом для залучення нових прихильників та мобілізації вже існуючих, слугувати середовищем для дискусійного процесу, використовуватися як віртуальна громадська приймальня [2].

Проаналізувавши офіційні Інтернет-ресурси найвідоміших політичних сил України, можна з’ясувати, що зазвичай сайт політичної організації містить декілька тематичних блоків: новинно-інформаційний (новини, історія організації, анонси); персоналійний (інформація про лідера організації,

біографія, звернення до прихильників); ідеологічний (програмні документи організації, офіційна символіка). Обов’язковим елементом є інформація, що дає можливість зворотного зв’язку для віртуальних відвідувачів: електронні адреси, форми для запитань чи звернень відвідувачів сайту тощо.

У деяких політичних партій, наприклад «Партії регіонів» та «Наша Україна», головним Інтернет-представництвом є не просто сайт, а інформаційний сервер, що покликаний надавати відвідувачам ширші можливості для доступу до електронних ресурсів, Інтернет-пошуку, відео- та

аудіоматеріалів тощо. Варто зазначити, що інформаційні сервери все-таки є менш притаманними для політичних партій, а радше для органів державної влади.

Остання президентська кампанія підтвердила актуальність переведення векторів політичних PR з традиційних ЗМІ в Інтернет-простір. Свої «Інтернет-представницва» були у 11 з 18 кандидатів першого туру, однак на думку аналітиків політтехнологи та самі політики не врахували особливості глобальної мережі, працюючи з нею як з традиційними ЗМІ [3].

Наступним інструментом Інтернет-PR можна назвати використання блогосфери та віртуального простору соціальних мереж для просування певного політичного бренду чи ідеї, при цьому саме цей різновид Інтернет-PR часто експлуатується для розповсюдження позитивної інформації про себе, так і для контрходів проти політичних опонентів. Виокремилось два напрямки використання блогосфери для політичної комунікації:

1) ведення політиками персональних Інтернет-журналів (або принаймні заповнення їх прес-службою політика від його імені);

2) використання авторитетності популярних блогерів для розповсюдження інформації про політика.

Розглянемо спочатку детальніше перший аспект. Одним із перших блог як інструмент ведення передвиборчої боротьби використав у 2003р. кандидат в президенти США Говард Дін.

Іншим результативнішим прикладом є відеоблог канцлера Німеччини Ангели Меркель, який попри офіціозність користувався популярністю не лише у звичайних відвідувачів, але й експертів, політологів, журналістів тощо [4]. Окрім того, Ангела Меркель має свої сторінки в популярних соціальних мережах Facebook та Twitter Серед інших політиків світового рівня ведуть блоги та мають персональні сторінки в соціальних мережах Facebook та Twitter прем’єр-міністр Великобританії Гордон Браун, президент Франції Ніколя Саркозі, президент Російської Федерації Дмитро Медведєв , Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен, президент США Барак Обама. Навіть деякі монарші родини (зокрема королівська родина Великобританії та імператорська родина Японії) мають власні мережеві щоденники [5].

Українські політики також використовують блогсферу для мобілізації електорату. Наприклад, Персональний блог Віктора Януковича під назвою

«Щоденник Лідера» активно діяв і регулярно оновлювався під час виборчої кампанії, однак після її завершення взагалі зник з офіційного серверу «Партії регіонів». Юлія Тимошенко теж має свій персональний блог «…Без політики».

Лідером за активністю в соціальних мережах серед кандидатів першого туру президентської кампанії був Сергій Тігіпко, що має акаунти на сайтах www.odnoklassniki.ru і www.vkontakte.ru, зареєстрований у найпопулярніших блог-сервісах: Twitter, LiveJournal, Flickr, Politiko, Yandex, Youtube, Facebook [6].

Однак помітною залишається тенденція до недооцінки потенціалу персональних блогів з боку самих політиків та їх політичних команд. Це проявляється в тому, що блоги українських політиків залишаються надто формалізованими, дублюючи інформацію з офіційного сайту чи традиційних мас-медіа (найчастіше, партійної преси), деперсоніфікованими, адже зі стилю ведення щоденників часто відчувається, що самі політики не беруть участь у цьому процесі, непостійними, адже інтерес до їх ведення проявляється здебільшого перед виборами і після їх закінчення, як правило, згасає.

Другий аспект використання блогосфери реалізується через публікацію популярними блогерами заміток на суспільно-політичну тематику зі згадуваннями конкретних політичних сил, діячів тощо. Як правило, у коментарях до таких заміток розгортаються дискусії між представниками різних політичних сил [7]. Блогосфера також є «благодатним» середовищем для розповсюдження чуток та пліток, запуску технології компромату.

Наступним напрямом Інтернет-PR є використання банерів, за допомогою яких відвідувачів заводять на потрібні інформаційні продукти: статті, новини, відео тощо. Банерною рекламою користувалися команди Віктора

Януковича , Юлії Тимошенко, Сергія Тігіпка. Іноді такі банери використовувались для популяризації Інтернет-ресурсів, основне завдання яких полягає у підриві репутації політичного опонента.

3. Перші сайти політиків України

    Будь яка людина звичайно піклується про те, як його оцінюють інші. Тим більше, якщо він - політик. Усілякі рейтинги популярності за останні роки вже порядком набридли. Тим більше ті, котрі зроблені мало професійно і часто виглядають ангажованими й упередженими. На початку червня відбулася презентація нових підходів у дослідженні українських політиків, організована київським Агентством Гуманітарних Технологій. Як акцентували організатори, Агентство спробувало зробити принципово інше, чим просте визначення рейтингу. Головною задачею їхнього дослідження було проаналізувати образ політика через ряд обраних характеристик і оцінити образи сьогоднішніх політиків по цих характеристиках шляхом опитування більш п'ятдесятьох головних редакторів і журналістів ведучих київських видань.


    Усього було оцінено 26 відомих політиків, що найбільше часто згадуються в пресі. Тут наведено лише перші три:


 
Леонід Кучма
    
    Лідируючою рисою образа є авторитетність. Крім того, найчастіше одержувало вищу оцінку реформаторство екс-Президента. Учасниками опитування також високо був оцінений патріотизм і професіоналізм Леоніда Кучми.
    Нейтрально оцінювалися інтелектуальність і харизматичність цього політика. Досить низьку оцінку одержала відкритість Леоніда Даниловича і здатність стати політиком нового покоління.


    
Іван Плющ
    
     В образі Івана Степановича найбільш високу оцінку одержали такі риси образа, як патріотизм відкритість і авторитетність. Нейтральну оцінку журналісти поставили харизматичності керівника Верховної Ради.
    Середню оцінку одержали реформаторство, інтелектуальність і патріотизм Івана Плюща. Здатність спікера стати політиком нового покоління найчастіше оцінювалася як нульова.
    


Олександр Волков
    
     Олександр Михайлович одержав досить високу оцінку харизматичності і максимальну - авторитетності. У той же час по патріотичності і відкритості в нього навряд чи не найнижчі показники.
     Середню оцінку одержали такі риси, як реформаторство, інтелектуальність професіоналізм і здатність стати політиком нового покоління.
    
    

Хто ж перший ?


    
     Результати дослідження образів політиків показали, що лідируюче положення по сукупній оцінці різних характеристик безсумнівним лідером є екс-прем'єр-міністр Віктор Ющенко. Він лідирує практично за всіма показниками, уступаючи в харизматичності лише Наталії Вітренко. Безсумнівними патріотами вважаються Леонід Кравчук і Леонід Кучма. По чесності і відкритості перед усіх, після прем'єра, члени його кабінету - Юрій Єхануров і Сергій Тігіпко.
     По авторитетності позиції екс-прем'єр-міністра і екс-Президента безсумнівні. Реформаторами і професіоналами залишаються практично всі члени уряду, відповідаючи і чеканням «політиків нового покоління». До розряду інтелектуалів експерти віднесли Віктора Ющенко, Сергія Терьохіна і Сергія Тігіпко. Політик з найбільш стійким образом - Олександр Мороз.
    Така оцінка українських політиків - одна з перших, однак можна сподіватися, що даний тип періодичного дослідження стане важливим інструментом незалежної оцінки образів українських політиків, адже образ політика - єдина реальність, що пізнають виборці, що роблять свій вибір. суб'єкти але тут ми бачимо лише, так би мовити, їх “пасивну” наявність. Цей рейтинг було проведено перед виборами і більше не було повторено, хоча в цьому був би певний сенс. І взагалі то відображення політичного життя країни в мережі на мою думку позитивним чином вплинуло б на розвиток Української політики як такої. До того ж самого висновку прийшов “Комітет виборців України”, який створив портал (до речі, перший дійсно політичний) «Політична Україна». Цей портал є частиною інформаційного проекту, який втілюється в життя КВУ при сприянні Британського посольства. Адреса цього порталу www.polit.com.ua. Даний сервер містить довідкову та інформаційну частини, на яких усі користувачі мережі Інтернет, а найперше політики, громадські діячі, журналісти, зможуть знайти майже усю потрібну інформацію, що стосується політичного життя держави, щоденних новин про діяльність Верховної Ради, та регіональних новин. Щодо довідкової частини, то на ній міститься інформація про всеукраїнські, регіональні громадсько-політичні організації, партії, довідки про підприємства, засоби масової інформації, і персоналії (тут ми знову бачимо ту «пасивну» наявність, хоча і інформації поданої там не так багато). Особливість “Політичної України” полягає у тому, що кожен бажаючий може занести власне повідомлення в будь-який розділ. Загалом, сервер “Політична Україна” серед подібних довідково-інформаційних всеукраїнських порталів у рейтингу відвідуваності займає друге місце.


Одним з найперших було створено сайт Євгенія Марчука. Одночасно з його виникненням була проведена перша в Україні онлайн-конференція присвячена саме політичному життю країни в глобальній мережі. Її провів власне Євген Марчук. Протягом 1 години 40 хвилин (стільки тривала конференція) він встиг відповісти на 90 запитань. Їх ставили головним чином журналісти Києва та регіонів, студенти, депутати, приватні особи із Франції, США та Німеччини. При цьому вони могли бачити свого співрозмовника за допомогою веб-камери. Перед початком інтернет-конференції Є.Марчук, повідомив, що "свідомо" став ініціатором проведення такої конференції й вирішив надати можливість усім бажаючим звернутися до нього "безпосередньо". "Політична еліта в нас закрита від суспільства", - сказав він. "Між політиком і народом у більшості випадків стоять посередники, серед яких іноді й засоби масової інформації. Вони беруть на себе функцію тлумачення думок і позицій політиків. І не завжди роблять це вдало." Інтернет, за його словами, є інформаційним виміром свободи на порозі ХХІ століття й технічним забезпеченням відкритості України для світу. "Українські політики, рухаючись у ХХІ століття, мають тримати в руці не булаву, а комп'ютер. Можливо, згодом, і комп'ютер вітчизняного виробництва," - додав депутат. Присутнім журналістам Є.Марчук, який раніше заявив про намір балотуватися на президентських виборах-99, сказав, що ніхто, крім нього, не є "прохідною особою" від правих центристів

Одним з наступних був сайт Анатолія Матвієнко.
Дизайн цього сайту відповідає основним стандартам загально визнаним в Інтернет, отже можно сказати, що сайт робила людина або студія яка розуміла що та для чого вона робить. Трохи гірші справи зі змістом – Дуже багато розділів присвячено партії “Собор” (хоча сторінка офіційно присвячена саме політичному діячу), до того ж написано це все дуже сухо й коротко, навіть занадто офіційно. В структуру навіть включено текст заяви для вступу до партії. Окремий розділ присвячений діяльності Матвієнко в різних закладах та установах. Є також окремий розділ фотоархіву, що охоплює весь період життя. Також окремим посиланням виділено розділ публікацій, де окреме місце присвячено саме Інтернет публікаціям (до речі небагато політичних сайтів мають такі посилання). Також є так званий “прес-центр”, але при перевірці виявляється, що це звичайна гостьова книга, до того ж і не оновлювана досить таки давно. Цей сайт можна віднести до групи “постійних” сайтів, тобто сайтів які були створені для постійного існування в мережі, на відміну від, так би мовити, “рекламних”, які були створені саме перед виборами кандидатами на пост Президента України.

Роман Безсмертний


http://www.rb.kiev.ua/

Цей ресурс наповнений графікою. На мою думку навіть переповнений нею, як для сайту політичного діяча. Якщо, наприклад, сайт Олійника виглядає дуже гармонічно з точки зору балансу графіка-текст, то на сайті Безсмертного цей баланс явно зрушено в бік графіки. За обсягом сайт досить таки малий – він містить біографію Романа, розділ “Безсмертний як представник Президента”, “Представник у парламенті”, досить таки цікавий розділ “Команда Безсмертного”, цілком звичний розділ “Преса про Безсмертного”, Зворотній зв’язок (тобто можливість відіслати e-mail прямо з сайту), та останній розділ – Список лінків (посилань) на інші ресурси пов’язані з діяльністю Безсмертного. (Наприклад сервер Верховної Ради, сайти міністерств, Національного банку України, сайт Народно-Демократичної партії.). Біографія подається досить таки докладно, і стилем написання трошки виділяється зі “стислої” концепції (якщо вона взагалі була) сайту.



4. Висновок
Таким чином, використання сучасних IT-технологій у діяльності суб’єктів політичної комунікації є важливою умовою модернізації і вдосконалення всієї політичної системи. Інтернет як нове інформаційно-комунікаційне середовище надає нові можливості для оптимізації технологічного аспекту ведення передвиборчих кампаній, урізноманітнює канали взаємодії з виборцями. При цьому найважливішими засобами впливу на формування електоральної громадської думки є використання політичних сайтів, блогосфери та соціальних мереж.

Попри це виникають нові труднощі, пов’язані з використанням політичних Інтернет-PR. Серед них можна назвати етичний аспект використання Інтернет, який ще досі залишається недостатньо вивченим, адже відсутність цензури та законодавчого регулювання часто призводить до низької якості інформаційної продукції, використання компромату.



5. Література


  1. Штромайєр, Герд. Політика і мас-медіа [Текст] /Пер. з нім. А. Орган. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 303 с.

  2. Маліс, Олександр. Політичний сайт як посередник між суб'єктами політики та суспільством [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1160 – Заголовок з екрану.

  3. Абрамов, Влад, Моисеенко, Надежда. Блоги кандидатов: «белка», чтиво и лжецы [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://vybory2010.segodnya.ua/vnews/14097266.html - Заголовок з екрану.

  4. Лаврушин, Евгений. Сетевые властители дум:Через блоги ормируется политическая повестка дня [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.novopol.ru/text36242.html

  5. Маркони, Джо. PR: полное руководство [Текст]. – М.: Вершина, 2007. – 256 с.: табл.

  6. Медведчук М.М. Можливості використання Інтернет-технологій у сфері PR (паблик рилешнз) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Grani/2009_5/P-7.pdf – Заголовок з екрану.

  7. Политики, ведущие блоги в Интернете. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rian.ru/society/20090930/186948130.html. - Назва з екрану.

  8. Facebook

  9. Twitter


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка