Вовки в овечій шкурі



Сторінка2/4
Дата конвертації10.01.2019
Розмір0.71 Mb.
1   2   3   4

В І Р Н И К И     С І О Н У

  В сучасному світі міждержавна боротьба суттєво змінилися після ІІ Світової війни 1939-1945 років і дістала назву "Холодної війни". Так звуться ідеологічні війни, які розробляються велелюдним персоналом ідеологів з застосуванням найдосконалих політичних технологій. Одну з них розглянемо на прикладі МАУП.


    Якщо ви не були в МАУПі чи навіть не чули про Міжнародну Академію Управління Персоналом, вам не збагнути, що уявляє собою приватний учбовий заклад в Україні. Загальновідомо, що викладацький склад в усіх учбових закладах України це здебільшого жиди. Так повелося ще за радянських часів, а то й раніше. І це явище має своє логічне пояснення. Якщо вчителями будуть етнічні українці, то вони мимоволі передаватимуть учням своє ставлення до України, тобто виховуватимуть патріотів своєї Батьківщини. А якщо вчителями будуть жиди чи росіяни, чи представники інших нацменшин, то ніякого патріотичного виховання учнів не буде, і кожне наступне покоління українців буде все далі віддалятися від свого етнічного коріння. Адже вчителі з нацменшин не вболівають ні за українську державність, ні за майбутнє України загалом; представники нацменшин вболівають за своє рідне – притаманне власній національній меншині. Ця ідеологічна концепція знищення українства через освітянські заклади була підважена каральними акціями радянського шовіністичного культу – фізичним знищенням української інтелігенції, штучним створенням голодоморів, тощо.
    Що ж змінилося на Україні за часи Незалежності?.. Анічого!! За лукавих правителів, що перебувають при владі з 1991 року аж досьогодні, український народ продовжує деградувати і вимирати у прямому розумінні цього слова. Освітянська проблема теж залишилась без змін, та й на які зміни сподіватись, якщо віце-прем'єр з гуманітарних питань (Д.Табачник) без докору сумління вигнав редакцію державного національного журналу "Київ" на вулицю і привласнив двоповерхову будівлю в центрі Києва, де віддавна перебувала редакція журналу. А якщо вас не дивує, звідки взялося в урядовця стільки грошей, то ви теж з отих казнокрадів, що оббирають український народ і вдають, що ніхто цього не розуміє. Саме вони й роблять вигляд, ніби так і має бути, щоби "слуги народу" почувалися краще за народ та ще й запевняли обікрадену українську громаду, що у них "чисті руки". Проте навряд чи можуть бути чисті руки у того, в кого рильце в пушку.
    Як не згадати вислів Володимира Антоновича про "етичний критерій" українців-русичів: "Етика річ вселюдська, тільки етика у різних народів складається неоднаково. В основі етики в усіх народів покладено шукання того, як то по правді, як не по правді, що таке правда, а що таке кривда. Українець-русин вважає за етичне все те, що справедливо" (МС с.101). От і скажіть, будь ласка, чи справедливо – щоби слуги народу жили в кількасот разів краще ніж сам народ?! Причому ці "слуги" обікрали український народ дощенту і повергли у таку прірву злиденного животіння, що соромно перед усім слав'янським світом. А ненажерливим "слугам народу" на чолі з колишніми і нинішнім президентом – хоч би хни!
    Що ж чекає на Україну в недалекому майбутньому? Це ми зрозуміємо у Міжнародній Академії Управління Персоналом. А якщо ви там не були, вам не уявити своє майбутнє. Адже цей заклад готує фахівців вищого ешелону влади, які посядуть керівні посади по усіх державних закладах України. Власне вони будуть правити українським народом і всією Україною на свій розсуд, точніше – як їх навчать в МАУПі.
    Хто ж виховує та навчає наших майбутніх керманичів нації? Зауважмо, не виконавців, не фахівців якоїсь галузі виробництва, а саме керівників вищого ешелону влади, які поведуть нашу Батьківщину у "світле майбутнє".
    Цю почесну і благородну місію виховання майбутніх керманичів української нації поклав на себе науковець, Георгій Васильович Щокін – генеральний президент і власник МАУП. Зауважимо, що таку відповідальну справу – навчання управлінського персоналу України – виконує не державний, а приватний заклад, де щирого українця треба попошукати. Не випадково під дахом цього приватного навчального закладу розмістилось новоутворене Об'єднання Патріотичних Видань України.
    Варто зізнатись, що у 2005 році мав необачність сподіватись, що так зване "Об'єднання патріотичних видань" дійсно патріотичне. У пошуках цього "патріотичного об'єднання" втілющився у самий жидівський барліг під назвою МАУП. Саме там, як з'ясувалось, знаходиться "Об'єднання патріотичних видань". Про патріотизм цього закладу шкода й слова. Але як звучить – Об'єднання Патріотичних Видань України! Навіть найзавзятим українським патріотам не спала на думку така гучна назва. А якщо вам поталанить завітати до книжкової крамниці видавництва МАУП, де зібрані чисельні маупівські видання, ви будете вражені розмаїттям семітської літератури, яка і є головною темою видань цього "Об'єднання".
    Вчитайтеся в назви: "Кагал", "Книга Кагала", "Маца Сіону", "Євреї в Україні сьогодні", "Когда евреи маршируют", "Україна в лещатах сіонізму", "Виникнення давніх євреїв", "Еврейский вопрос", "100 законов из Талмуда", "Євреї на Україні", "Еврейская история, еврейская религия" і таке інше. Хіба не дивно, що "Об'єднання патріотичних видань" переймається суто жидівським питаннями? Хоча, з огляду на назву цього об'єднання, видання мусили би висвітлювати питання українського побуту, української історії, української культури, адже патріотичне на Україні – означає суто українське, виключно національне, істинно державне, притаманне не жидівському – а українському народу! Чи може український патріотизм вже став жидівським? А якщо ні, то "Об'єднання патріотичних видань", з огляду на їх видання, має називатися – "Об'єднання жидівських патріотичних видань".
    Стосовно російськомовного суржику "єврей", що намагаються запровадити до вжитку на Україні новітні жиди, наведемо зауваження Михайла Грушевського: "Ми називаємо Жидів Жидами не в образу, а тому що здавна на Україні їх так називано, і вони себе так самі називали і в сім імені нема для них ніякої образи чи ганьби. Тепер, правда, часто… називають Жидів з-московська Євреями. Але що ж? В Галиччині, в Польщі, на Литві, в Чехії – скрізь жидів називають Жидами, по-давньому, – і Жиди самі себе так називають, бо се не ганьба, а ім'я… Шевченко й інші – називали їх Жидами – називали їх так як у нашій мові вони називаються" (ІУГМ с.34). Отже на Україні жиди завжди звалися жидами і будуть називатися жидами й надалі.
    Та повернемося до жидівських видань МАУП, які, на перший погляд, начеб-то спрямовані проти сіонізму. Та це лиш на перший погляд. Вузька направленість свідчить про те, що маупівське видавництво жує й пережовує одне єдине питання – жидівське питання, як ніби інших питань на Україні не існує. У такий спосіб популяризується історія жидівського племені на теренах нашої Батьківщини. Але чи настільки важлива для українців жидівська історія, щоби їй присвятити видавничу діяльність МАУП? Поза сумнівом, для українців важлива історія українського народу, а жидівська історія важлива для жидів. От і розважуйте – що пропагує МАУП на Україні?
    Цікаво, що ж у МАУПі є українським? Можливо мантії та шапочки випускників МАУП, котрі можуть видатись українськими хіба що у химерному сні; не кажучи вже про те, що в головах під тими шапочками. Невже цілковита відсутність українського піде на користь Україні? Задля справедливості варто розділяти випускників державних і приватних учбових закладів: перші мають працювати в державних установах (як навчені державою), а останні – лише в приватних. Це буде не тільки справедливо, але й доцільно, бо зумовить поповнення лав держслужбовців представниками етнічних українців.
    Вищезазначене етнічне питання посідає визначне місце в світогляді власника МАУП, про що свідчить його книга "Виникнення давніх євреїв", де Г. Щокін утверджує жидівську концепцію створення світу. Це було б не дивно, якби він жив в Ізраелі чи Сполучених Штатах. Але пропагувати жидівську концепцію, живучи на Україні, можливо лише за умови етнічної приналежності до жидів чи повної неосвіченості. Адже існує достатньо офіційних видань про стародавню історію України, на чиїх теренах виникла не тільки найперша в світі держава, але й всесвітня цивілізації. До речі, це сталося ще за тих часів, коли про жидів не було й спомину у всесвітній історії.
    Перш ніж спростовувати причетність жидів до виникнення всесвітньої цивілізації, доречно згадати про загальнопомилкове визначення держави, де вперше виникли числа, які звуться "арабськими". В дійсності араби запозичили усі числа з Індії і понесли в Європу. Тобто араби лише розповсюдили здобуті знання і не більше того. Аналогічна й жидівська причетність до всесвітньої цивілізації. Варто нагадати, що релігійна концепція створення світу була запозичена жидами в шумерів (Месопотамія), але спритні діячі, на кшталт Г. Щокіна, приписують жидам неіснуючі здобутки та паплюжать заслуги індоєвропейської спільноти, зокрема й українську історію, релігію, культуру.
    Хитрість видавничої справи МАУП полягає у тому, що під виглядом викриття жидівського сіонізму, провадиться широкомасштабна програма пропагування історії жидівського племені та його релігії. Переповідаючи давно відомі і давно розголошені факти сіоністських зазіхань "єговообранців", видавниче "Об'єднання патріотичних видань" знову й знову зосереджує увагу українців не на власній історії та релігії, а на історичних подробицях жидівського племені, розпорошеного по усьому світу. Але чи потрібна українцям жидівська історія, жидівська релігія, жидівська культура? Все це потрібно не українцям, а жидам, для досягнення тієї ж таки сіоністської вітхозавітної мети – всесвітнього панування.
    Наведемо доречний витяг зі статті тижневика "Персонал плюс" №37 2005 р. за назвою "Країна в останній окупації", де засвідчується засилля жидівського панування на Україні: "З огляду на це науковці роблять висновок, що Україна нині перебуває фактично в стані окупації, а український народ позбавлено своєї – української – влади. Натомість влада належить представникам національних меншин, які в цивілізованих країнах, зокрема в Європі, знають своє місце".
    З огляду на таке патріотичне зауваження маупівського тижневика, виникає спокуса ознайомитись з ідеологічної позицією президента МАУП і МКА пана Георгія Щокіна, який до того ж є головою Української Консервативної партії. Не дивуйтесь, якщо будете прикро вражені. Принаймні будуть вражені істині патріоти, хто бодай побіжно вивчав давньоукраїнську історію, зрозуміло, не за виданням МАУП, що розповсюджуються у розгалуженій мережі книготоргівлі під характерною назвою "Бібліон". Ідеологічні засади Г.Щокіна викладені у його фундаментальній багатотомній праці "Людство і Віра". Як бачимо, науковий інтерес Г.Щокіна не розпорошується на дрібнички, а зосереджується на головному – на релігії, як головній керуючій силі, що править людством. Тож з'ясуємо, яким чином наукова діяльність Г.Щокіна сприяє зміцненню та утвердженню української державності.
    Головна теза етнічних досліджень Г.Щокіна зводиться до твердження, що слав'яни, всі як один, нащадки жидів. За висновком Г.Щокіна, слав'янський рід походить від біблійного жида Ноя. Виявляється, слав'яни – це не самобутній етнос, історія якого сягає 10-ти тисячоліть і щонайменше втричі давніша за біблійного Ноя, – Г.Щокін виводить родовід слав'ян з біблійного Ноєвого сина – Яфета, який, згідно біблії, жив у ІІ тисячолітті до н.д. Читаємо твердження Г. Щокіна у статті "Мій богоносний народ" ("Молодь України" – 107, К., 2005): "Індоєвропейські народи – головні діячі відомої нам історії, які в біблійних переказах в особі Яфета отримали благословіння після потопу від Елохіма – Істинного Бога.., згідно з яким нащадки Яфета широко розповсюдяться по землі і навіть "вселяться у шатри Симові". Сим же та його нащадки отримували благословіння не від Елохіма, а від Єгови, що був колись племінним божеством юдейського племені. Індоевропейці справді розповсюдились по всьому світу, а "стартовим майданчиком" для цього стала і територія України, де виникла перша в світі працивілізація, відома сьогодні під назвою Трипільської культури".
    Варто спростувати цей хитро закручений вислів лукавого юдофіла, що підточує коріння вікодавнього генетичного древа усього слав'янського роду. Маупівський науковець безбожно перекручує історію сторчма, ставлячи вигаданих персонажів жидівської біблії поперед індоєвропейської спільноти. Нагадаємо, що Трипільська культура та індоєвропейська спільнота існували за декілька тисяч років до біблійних персонажів, так званого, Яфета з його "Елохімовим благословенням". До то ж індоєвропейці, вихідці з прадавніх теренів України-Руси, були благословенні давньослав'янським Богом – Творцем Всесвіту на ім'я Род.
    Подібні лже-наукові та лже-історичні твердження Г. Щокіна виводить українців та усіх слав'ян на глевке підгрунтя юдейського світогляду з сумнозвісним збоченням до сіонізму. На це зауважував свого часу Ю. Шилов: "Елохім, кажете, до Європи і всього цивілізованого світу нас долучив? І заради цієї сочевичної юшки ми відмовились від місії охоронців історичного коріння – власного та й всесвітньої цивілізації також? До того же треба знати, що ім'я і образ суто біблійного Бога – похідне від аратто-шумерського Творця сущого Енліля, витоки якого віднайдені в Кам'яній Могилі на лівобережному пониззі Дніпра" (ЮШ с.78). Викриваючи "жидівський сіонізм під маскою російського більшовизму", Ю. Шилов зауважував: "Історія послідовного знищення руської селянської общини… жидівськими революціонерами вподовж першої третини ХІХ століття не лишає альтернативи у відповіді на ці питання: сук споконвічно слав'янської (врешті-решт - індоєвропейської та загальнолюдської) спільноти рубився по сіоністському плану, з метою власної користі – простягнутої у старозавітне кредо "вибраного Богом народу" (ЮШ с.77).
    А тепер замислимося, – чи буде щирий українець популяризувати жидівську історію? Проте усі маупівські видання висвітлюють суто жидівське питання, начеб-то для українців це найважливе. Якщо це зветься патріотизмом, то це який дивний патріотизм – збочений. І це попри тієї пишномовності обох Щокіних (старшого – президента МАУП та молодшого – першого віце-президента МАУП), що репрезентує "Молодь України" (№101, 2005) у статті "Найближчі завдання українських патріотів", а саме, Г.Щокін: "Такі центри (Українські культурно-просвітницькі центри) мають плідно співпрацювати насамперед з творчими спілками, вчителями української мови та літератури, вчителями історії та суспільствознавства, а також з працівниками бібліотек та архівів". Р.Щокін (там же, "Підтвердження репутації лідера"): "Плануємо інтегрувати всі підрозділи Академії в систему супутникового інтернет-зв'язку, відкривши таким чином нові можливості для розвитку освіти".
    Як бачимо, Щокіни беруться до широкого запровадження освіти на Україні. Але яка саме освіта мається на увазі: патріотична українська чи патріотична жидівська? Бо з огляду на ідеологічну направленість маупівських видань, українізмом у Міжрегіональній Академії й не пахне. Варто згадати ще один "патріотичний" витвір пана Г. Щокіна, репрезентований його видавничим центром: "Виникнення давніх євреїв та подальший розвиток їхнього культу" (МАУП, К., 2005). Напевне, Г. Щокін гадає, що кожного українця переймає саме це питання – "Виникнення давніх євреїв"? Та й дійсно, навіщо українцям знати власну історію, власну культуру, власну релігію, якщо є більш нагальне питання, яке висвітлює маупівський науковець, – історичні подробиці жидівського роду. Саме на цій жидівській темі розгорнув свою активну діяльність Г. Щокін, визнавши її найголовною з усіх вітчизняних проблем. У такий спосіб запроваджується оновлене вивчення жидівської історії, так би мовити сучасне – на новому етапі розвитку людства.
    Саме ця жидівська тематика і є головним завданням видавництва МАУП. Активна діяльність Г. Щокіна і його підвідомчої Міжрегіональної Академії просякнута цілеспрямованим пропагуванням жидівської історії, а суто українська тематика не знаходить місця на шпальтах маупівських видань. Це не голослівні заяви, це реалії, з якими автор цієї статті зіткнувся у видавничому центрі МАУП у вересні 2005 року. Запропоновані до видання збірки статей та історичних поем повергнули в транс маупівських лже-патріотів. Причому так зване "Об'єднання патріотичних видань" в особі віце-президента МАУП з видавничої діяльності відмовило у виданні навіть за кошти автора. А це вже об'єктивна причина до висновку про лже-патріотизм маупівського "Об'єднання патріотичних видань". Хіба що варто додати, що віце-президент МАУП з видавничої діяльності ще й президент "Антинаклепницької ліги України". Оцініть пишномовність назв маупівських структур!
    Варто додати, що представники мас-медіа вже звернули на це увагу. "Найгостріше запитання до Президента України поставила кореспондентка радіо "Свобода" Мар'яна Драч – про ксенофобію в Україні та долю Міжрегіональної академії управління персоналом. Президент Віктор Ющенко відповів, що дав відповідні доручення СБУ, Генеральній прокуратурі, Раді національної безпеки та оборони; можливо, академія буде позбавлена ліцензії на викладацьку діяльність. Про захист українців від українофобії та захист української мови від наполегливих спроб її знищення не йшлося" ("Українське слово" – 42, К., 2006).
    Як бачимо, відверта заангажованість маупівських видавців, зорганізованих до розповсюдження жидівської ідеології на Україні, загрожує національній безпеці України. Отут ми й підходимо до головного питання: – яким же чином жиди домагаються таких широких повноважень на Україні та в інших нежидівських державах? Робиться це вельми цікаво, у хитрий спосіб "естафети юдофілів", який ми зараз розглянемо.

Е С Т А Ф Е Т А     Ю Д О Ф І Л І В

Юдофіл (прихильник всього жидівського) відрізняється від юдофоба (противника всього жидівського) умінням приховувати свою сутність, доки не буде офіційно викритий і розголошений засобами масової інформації. Однак усі нейтральні та байдужі до жидівського питання, по суті, сприяють розповсюдженню юдо-жидівської ідеології, бо відсторонення від боротьби з чужинською ідеологією надає сприятливі умови для утвердження зверхності "єговообранців" та їх просування по щаблях державної влади в слав'янському суспільстві, зокрема на Україні. Саме ця байдужість всесвітньої людської спільноти допомогла жидам заполонити ООН (Організацію Об'єднаних Націй) і від імені цієї організації викроїли для себе в Палестині ласий шматочок землі, де постала жидівська держава Ізраель, – саме Із-Ра-Ель, що в перекладі з жидівського означає "богоборець".
    Зауважимо, що ніяких історичних прав на палестинську землю жиди не мають, бо перед ними, згідно тієї ж таки жидівської біблії, на цій землі жили вихідці з Наддніпрянщини (України-Руси) – представники індоєвропейської (давньослав'янської) спільноти, названі у біблії ханаанами, звідки й назва Ханаанська Палестина, куди припленталось давньоюдейське кочове плем'я, випасаючи кіз. Безпідставність жидівського зазіхання на ізраельську територію засвідчує затяжна невгамовна війна палестинців з ізраельтянами, що триває вже більше 50-ти років. А увесь гамір, що здіймають жиди відносно своїх прав на цю землю, зумовлений фінансовою вигодою від реалізації бізнес-проекту паломництва прочан до Єрусалиму. Туристичний бізнес займає найвагому часту державного бюджету Ізраеля.
    Гроші займають головне місце в юдо-жидівському світогляді, котрий вирізняється тим, що носії цього світогляду не вболівають за національні інтереси держави, у якій перебувають (мається на увазі будь-яка держава, крім Ізраелю). Перебування юдофіла у будь-якій державі розглядається ним як тимчасове явище, подібне до перебування заробітчанина на заробітках. А це навдивовижу просто пояснює поведінку юдофіла – накопичення грошей за рахунок держави, інакше кажучи – казнокрадство. Красти з державної казни набагато безпечніше, ніж з кишені окремого громадянина, адже судять того – хто вкрав одну гривну, а хто вкрав мільйон – не судять, бо він має спроможність відкупитись. Звичайно, його можуть притягнути до відповідальності вряди-годи, але нещиро, про людське око, як повелося в християнському світі, який просякнув лукавством і лицемірством, наточеним з жидівської біблії. Відтак, саме слово "християнин" – означає ні що інше як "лицемір", тому й аморальне з позиції слав'янського світогляду.
    Та це не головне. Нас цікавить питання естафети владних повноважень, яка спритно передається від одного юдофіла до іншого. Це робиться наступним чином: невикриті юдофіли гучноголосо звинувачують в непорядності тих жидів, що вже "засвітилися" у суспільстві своїми аморальними вчинками і розголошені громадськими засобами інформації. Автори подібних "викривальних" статей привертають до себе увагу на кшталт істинного патріота, який не боїться сказати правду (давно відому). На цій фіктивній патріотичності, черговий юдофіл заробляє собі дивіденди, удаючи з себе істинного українського патріота, і заступає місце викритого жида – злодія й казнокрада, діяння якого вже давно усім відомі. Такий новоспечений "патріот", посівши значну керівну посаду, починає робити те ж саме, що й його викритий попередник, аж доки його не викриють, а затим його місце займе новий лже-патріот, розгорнувши широку "викривальну компанію". Зауважимо, що стараннями лже-патріотів на сьогоднішній день українська нація не може продукувати істинних патріотів у вищі державні органи влади через брак коштів, бо юдофіли вже затвердили у Парламенті надзвичайно високий фінансовий бар'єр для балотування на виборах і, маючи потужну фінансову підтримку своєї етнічної меншини, заступають собою увесь рекламний простір чергової передвиборної компанії. Іншими словами, балотуватися на виборах можуть лише ті, хто накрав купу грошей, а чесні люди навіть теоретично не можуть пробитися до влади при пануванні жидівської ідеології.
    Жидівська естафета досі триває вищезазначеним випробуваним методом: маловідомі жиди публічно звинувачують відомих ("засвічених") жидів-злочинців, оприлюднюють давно розголошені факти колишніх злодіянь чи зловживань. "Засвіченим" жидам-злочинцям подібне викриття вже аніяк не шкодять, але "не засвічені" жиди на тому підвищують свій рейтинг, вдаючи з себе борців за справедливість, борців за національні інтереси України. Цей фарс справляє враження, адже вони ніби-то звинувачують представників нацменшини в аморальній діяльності на шкоду українському народу, тож ніби-то вболівають за український народ. У такий спосіб жидівська естафета передається від "засвічених" жидів-злочинців до "затемнених", які продовжують справу своїх попередників, доки не будуть викриті у злодіяннях, після чого їм на зміну прийдуть наступні лже-патріоти.
    Все робиться по плану, обговореному в жидівських кулуарах, щоби на людях "патріотизм" викривальника здавався цілком правдоподібним. Адже зрозуміло, що обкрадати велелюдну громаду будь-якої держави неможливо вподовж тривалого часу безкарно, тож і робиться переміна олігархічного складу, щоби замилити людям очі ілюзією боротьби державних органів з олігархами. Ця естафета юдофілів триває вподовж тривалого часу як добре організована акція Всесвітньої Сіоністської Організації. Розглянемо естафету юдофілів на прикладі власника МАУП, котрий розгорнув активну "викривальну" компанію напередодні виборів до Верховної Ради України. Проглянемо деякі витяги з маупівського тижневика "Персонал плюс" (№ 37, 14-20 вересня 2005 року), що засвідчують наявність організованого фронту сіоністів на Україні. А саме:
    "Сьогодні, в сучасній Україні жодна національна меншина (навіть найбільша російська) не має такої величезної кількості етнічних (тобто расово-національних) організацій як єврейська: 500 національних та релігійних єврейських організацій, 236 єврейських громад, більш як 60 культових споруд, понад 40 періодичних видань (разом з п'ятьма телевізійними програмами), релігійні та національні фонди (див. "День", – 2002, №37). Крім того, за повідомленнями багатьох ЗМІ, загальноукраїнські телеканали належать також євреям:
    "1+1" – О. Роднянському,
    "Інтер" – Г. Суркісу та В. Медведчуку,
    "СТБ", "Новий", "ІСТV" – В. Пінчуку,
    "Гравіс" і частина ефіру "УТ–1" – В. Рабиновичу.
    Додайте сюди сотні газет, журналів, радіохвиль, які також належать єврейським олігархам, і стане зрозуміло, що майже весь інформаційний простір незалежної держави Україна окупований організованою чужинською групою. Те саме відбувається у фінансово-банковій системі, великому бізнесі та соціально-культурній сфері".
    "За часів кучмівського режиму польський журнал Wprost назвав найбагатших людей розореної України: сам Л.Кучма, його зять В.Пінчук, голова його адміністрації В.Медведчук, "права рука В. Медведчука" – Г.Суркіс, партнер В.Пінчука – Р.Ахметов, голова всеукраїнського єврейського конгресу В.Рабинович та деякі інші (див. "Независимая газета" – 2003, 24 вересня). Іншими словами, злочинний кучмізм тримався на суто єврейському оточенні, де, крім названих, помітну роль відігравали також Д.Табачник, Ян Табанчик, Ю.Звягільський та інші євреї… Таким чином, багаторічне руйнування України і зубожіння всього українського народу супроводжувалось одночасним і неймовірним збагаченням багатьох євреїв, які відповідальні разом з Л.Кучмою у встановлені антинародного, україножерського і відверто злочинного режиму".
    "Головні структури організованого єврейства
    Названі численні расово-релігійно-етнічні єврейські організації об'єднуються та скеровуються на загальнодержавному рівні відповідними надструктурами, які, своєю чергою, координуються Євразійськими і Європейськими єврейськими та сіоністськими конгресами, а останні – Всесвітніми єврейськими та сіоністськими організаціями. До загальноукраїнських єврейських структур належать, зокрема, такі:
        – Єврейська конференція України, співголовами якої є народний депутат Ю.Звягільський та голова правління С.Максимов. Звягільський відомий тим, що під час виконання ним обов'язків українського прем'єр-міністра вкрав у нашої держави 300 млн доларів (!) і вивіз їх на свою історичну батьківщину, де вони безслідно зникли, а С.Максимов вважається одним з поплічників відомого всьому світу єврейського злочинця С.Могилевича… До керівництва цієї єврейської конференції належать: рабин Я. дов Блайх, нардеп М.Гурвіц, голова ВР Криму Б.Дейч, господар телеканалу "1+1" О.Роднянський, сіоніст Й.Зісельс, єврейський діяч І.Левітас, зять Кучми В.Пінчук, "права рука Медведчука" Г.Суркіс та інші;
        воєнізована єврейська організація "Бейтар", яка існує при названій вище Єврейській конференції України і члени якої повинні створювати "ядра НАХАЛЯ" – підрозділи ізраїльської (!) армії. "Бейтар" входить до національно-ізраїльської військової організації ЄЦЕЛЬ разом з так званими ревізіоністами – членами терористичного ізраїльського руху, які діють "методами насильства і збройної боротьби". У створенні ізраїльських "ядер НАХАЛЯ", призначенних діяти в "тилу супротивника", бере участь єврейська організація "Шомер Ацаір" ("Молодий страж"), однією з головних течій якої є "національний фанатизм – сіонізм, що не визнає жодних компромісів";
        – Сіоністська федерація України та Асоціація єврейських громад (ВААД), очолювані Й.Зісельсом – членом Всесвітньої сіоністської організації, Всесвітнього, Євразійського (керівник О.Машкевич ) та Європейського єврейських конгресів…;
        – Всеукраїнський єврейський конгрес, який очолює відомий кримінальний злочинець з двома діагнозами клінічної шизофренії В.Рабинович. Цього брудного ділка вітчизняні та закордонні ЗМІ звинувачують у замовних вбивствах… Заступником Рабиновича є нинішній міністр транспорту і зв'язку України Є.Червоненко, проти якого за зловживання під час його керівництва Держкомрезервом України також було порушено кримінальну справу. Поплічники Рабіновича – заступник міністра внутрішніх справ Г.Москаль і виконувач обов'язків Держкомнацу України В.Воронін. Самі ці "діячі" разом з В.Медведчуком, Д.Табачником, В.Пінчком, О.Фельдманом, І.Саприкіною спровокували довготривале судове переслідування наймасовішої української газети "Сільські вісті";
        – до названого "конгресу" кримінального злочинця Рабиновича входять Єврейський фонд колишнього харківського тракториста і нинішнього олігарха, нардепа О.Фельдмана, Конгрес юдейських релігійних громад (рабин Асман), а також єврейська масонська ложа "Бнай-Бріт" і її "мама" – Антидифамаційна ліга (Левітас та Найман). "Бнай-Бріт" – міжнародна єврейсько-масонська організація, тісно пов'язана з міжнародним сіонізмом (юдо-нацизмом), а АДЛ (Антидифамаційна ліга), за висловом єврейсько-американського вченого А.Лілієнталя, – "єврейським гестапо", яке цілеспрямовано нищить різноманітними засобами своїх ідеологічних супротивників, тобто є класичною злочинною організацією…
    Євген Червоненко – офіційний представник єврейсько-расистських кіл, зокрема Хабаду – найнебезпечнішої юдо-нацистської секти…
    Таким чином, ми маємо в Україні справу з організованим єврейством, яке, використовуючи релігійно-етнічні організації, створило злочинну систему для власного казкового збагачення за рахунок цілеспрямованого зубожіння українського населення, що поступово веде до знищення титульної, державотворчої нації, тобто чергового українського геноциду".
    "Сучасний стан злочинної діяльності організованого єврейства підтверджений і відомим історичними прикладами, коли:
        – у Х ст. Великим князем Київським Святославом Хоробрим було знищено юдейську Хозарію, яка становила реальну загрозу для самого існування давньоруського етносу через постійну грабіжницько-агресивну політику цього юдейсько-державного утворення;
        – у ХІХ ст. уповноважений угорського уряду ірландець Е. Еган у своєму відомому Меморандумі назвав головну причину зубожіння закарпатських українців-русинів – єврейське засилля, яке поступово призвело до знищення автохтонного населння;
        – у ХХ ст. владу в царській Росії було захоплено більшовиками переважно єврейського походження, які організували і свідомо здійснили голодомори в Україні 1921-23, 1932-33, 1946-47 рр. це був найбільший за всю історію людства спланований геноцид, в якому безвинно загинуло близько десяти мільйонів українців.
    Схоже відбувається і нині, коли дії організованого єврейства, очолюваного переважно злочинцями, призводить до щорічного скорочення українського населення на кілька сотень тисяч людей… Наразі діячі єврейської організованої злочинності, якщо їх злочинну, антисуспільну діяльність починають викривати ЗМІ або правоохоронні органі, вдаються до так званої боротьби з антисемітизмом (тобто з викриттям махінацій, здійснених представниками організованого єврейства). Приклад – Рабинович, Зісельс, Табачник, Найман, Кацман, Блайх, Асман, Фельдман та ін. Для переслідування своїх викривачів усі керманичі організованого єврейства використовують державну владу, яка під їхнім впливом неминуче перетворюється на антинародний злочинний режим. Такий режим, замість жорстокого покарання керівників організованої етнічної кримінальної спільноти, часто навіть нагороджує їх державними нагородами. Наприклад, Ю.Звягільський – Герой України, В.Медведчук, Я.Табачник – повні кавалери ордену "За заслуги", власниками цього ж кучмівського ордену є Д.Табачник, Є.Червоненко, В.Рабинович і багато інших представників організованого єврейства, що паплюжить авторитет українських державних нагород" (виділення тексту згідно тижневика "Персонал плюс" № 37, 14-20 вересня 2005 року). До цього списку варто додати жида Й.Кобзона, звинуваченого у причетності до жидівської мафії, котрому перший президент України Л.Кравчук присвоїв звання Заслуженого артиста України.
    Стосовно П.Порошенка, призначеного президентом В.Ющенком на посаду секретаря РНБО, тижневик зауважує: "Хіба президент України не знав, що його двічі кум Порошенко – син засудженого за корупційність злочинця та випускає свою продукцію "Рошен" з юдейсько-магічними "кошерними" позначками?"
    "Це стосується і радників чинного Президента (Ющенка) – Пасхавера, Кантора, Нємцова. Загалом така непропорційно висока квота єврейства в оточені Президента Кучми і президента Ющенка засвідчує: ці керівники держав не були і не є самостійними політичними постатями, справжніми провідниками нації".
    "О.Турчинов – колишній завідувач відділу пропаганди та агітації Дніпропетровського обкому злочинної КПУ і найближчий соратник Ю.Тимошенко, на думку багатьох українців, взагалі є ворожою до українства людиною".
    "Зінченко (тодішній держсекретар) – один з керівників єврейсько-більшовицького "комсомолу", потім – один з організаторів СДПУ(О), яка є "партією влади євреїв в Україні", нарешті – "помаранчевий революціонер".
    "Юлія Тимошенко (тодішня прем'єр-міністр) справді багато зробила для повалення режиму Кучми. Єдине питання – мотив?.. Нині оприлюднені дані про фінансових спонсорів політичних партій в Україні. Виявляється, "Батьківщину" (партію Ю.Тимошенко) фінансує відома приватна група "Приват", яку очолює єврейський олігарх Коломойський і Дублет… Цей факт не додає імідже Юлії Володимирівні, яку, здав навіть відвертий єврейський міністр Червоненко, прилюдно оголосивши через свою прес-службу про її єврейське походження. І хоча Юлія Тимошенко спростувала заяву свого міністра, наголосивши, що її батько Гіркян Володимир Абрамович – "прибалт", це не зовсім розвіяло думку про її неукраїнськість. Бо українці знають: національності "прибалт" у природі не існує".
    До списку жидів-україножерів варто додати ім'я мера Києва, Л.Черновецького, – одного з перших мільйонерів, сектанта хорезматика, власника Правекс-банку, з його новітньою новацією – запровадження безготівкових платіжних карток для розрахунку в магазинах (щоби люди були позбавлені права мати гроші взагалі, стаючи безпомічними перед непередбаченими обставинами – у повній залежності від жида-банкіра).
    Засоби масової інформації (зокрема "Молодь України, 2005") доповнюють список войовничого жидівства: Е.Долинський – директор об'єднання жидівської громади, М.Бродський – засновник центральної синагоги".
    Тижневик "Персонал плюс" оприлюднює в рубриці "Народна дошки ганьби"
    "Юдо-нацистські колаборанти… є де-факто ватажками організованої єврейської мафії в Україні
:

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка