Вовки в овечій шкурі



Сторінка1/4
Дата конвертації10.01.2019
Розмір0.71 Mb.
  1   2   3   4

ВОВКИ  В  ОВЕЧІЙ  ШКУРІ
Дан   Берест
Ця стаття надає відповідь на запитання, які турбують кожного щирого українця. По-перше: – чому в українській державі при владі знаходяться жиди? По-друге: – чи варто сподіватися, що жиди піклуватимуться про добробут українського народу? По-третє: – що станеться з Україною і українським народом, якщо при владі будуть жиди?..


П Е Р Е Д М О В А

Більшість істориків, викладаючи історичний матеріал, акцентують увагу на численних другорядних питаннях, які розпорошують увагу і не дають можливості усвідомити глобальні історичні процеси. Одним з таких глобальних процесів – всесвітня жидівська експансія. Ця стаття спрямована на дослідження цього питання – найголовного питання, від якого залежить майбутнє усього людства.


    Історія Землі – це трагічна історія континентів, де розгортались фатальні переселення народів, що змагалися між собою заради захоплення територій та розширення володінь окремих родів. Землі усіх держав удобрені тілами загиблих воїнів, рясно окроплені кров'ю злостивих загарбників та безстрашних захисників своєї вітчизни. Такою була кривава минувшина усього людства, зокрема й України-Руси. Проте війни бувають не лише у вигляді кривавих військових сутичок, але й ідеологічні. Причому ідеологічні війни тривають досі, і їхні наслідки не менш фатальні.
    Достатньо згадати нещодавнє утворення Сполучених Штатів, які вивільнили для себе північно-американський континент від америндів – етнічних народів північної Америки (індіанців). Для знищення аборигенів застосовувались як традиційні засоби – військова експансія, так і нетрадиційні – знищення харчових ресурсів місцевого населення (відстріл незлічених стад бізонів – основного джерела харчування індіанців). Однак найдієвим засобом знищення етнічних мешканців американського континенту була духовна експансія – навернення індіанських племен до християнської релігії, яка упокорила їх войовничий дух, зробила рабами, а потім винищила тихо й непомітно, без зайвого галасу й кровопролиття.
    Подібна духовна експансія провадиться на Україні з часів здобуття Незалежності. Чисельність українців катастрофічно зменшується з 1991 року і за 13 років перевищила 10 мільйонів (згідно тижневика "Свобода" 32, 2004). За такими темпами через 40 років на Україні може не лишитися жодного українця… З огляду на те, що за часи Незалежності України спостерігається стрімке зростання християнської релігії з розбудовою неймовірної кількості церков, що витинаються немов гриби після дощу, дійдемо висновку, що вимирання української нації нероздільно пов'язане саме з цією причиною. А усі балачки з високих трибун про "відродження національної духовності" – ні що інше як примітне замилювання очей задля подальшого гноблення й винищення українського народу.
    Відтак, спробуємо знайти пояснення – для кого вивільнюється територія України і хто збирається безтурботно жити на землях наших пращурів – непереможних українців-русичів?

В О В К И    В     О В Е Ч І Й    Ш К У Р І

Будь-якому лукавцю вдається надурити тільки більш дурних за себе;  
тож маймо розум, щоби не бути одуреними.  

Людина не відчуває ідеологічного впливу, перебуваючи у суспільстві, де народилась і зросла. День за днем, рік за роком, вона сприймає своє оточення як звичний стан речей. Можливість замислитись над власним світоглядом постає лише тоді, коли людина потрапляє в інше середовище – в суспільство з іншою ідеологією.


    Як відомо, увесь Старий Слав'янський Світ, зокрема й сучасна Україна-Русь, перебуває під впливом християнської ідеології. Відтак, осмислення християнського світогляду, а точніше його переосмислення, – нагальна потреба українського народу та й загалом усіх слав'ян.
    У чому ж полягає переосмислення християнського світогляду? По-перше: – набуття знать про християнському релігію з нехристиянських джерел; по-друге: – ознайомлення з іншими релігіями, насамперед з Рідною Вірою свого народу.
    Нагадаємо, що християнство – це релігія мішаних (нечистокровних) жидів, бо чистокровні (ортодоксальні) жиди сповідуються свою етнічну релігію – вітхозавітний іудаїзм, де шовіністична ідея сіонізму викладена в неприхованому вигляді. Християнство більш завуальоване, хоча по суті нічим не відрізняється від іудаїзму. Воно створене у ІІІ-Vст. нашої доби з лукавої вигадки кумира Ісуса – жидівського спасителя (Ісус – дослівно означає "Спасіння в Ягве"). Тобто віра в жидівського бога Ягве (він же Єгова) – це спасіння для жидів, розпорошених по усьому світу.
    Якщо лишити осторонь цілковиту відсутність моралі, що характерне для християнства в цілому, постає очевидним, що християнська релігія була задумана як надійна підвага сіонізму. Утвердивши своє криваве панування у Середньовічній Європі, християнство подалося підкорювати Новий Світ після відкриття Америки. Ідеальний зразок "Нового Християнського Світу" був утворений жидами на американському континенту в Сполучених Штатах по вітхозавітним канонам – в ім'я вітхозавітної мети – прагнення юдеїв (жидів-іудаїстів) до всесвітнього панування. І варто відзначити, що за останнє століття жиди помітно просунулися на цьому шляху.
    Важливим кроком для піднесення жидів у слав'янському оточені було ухвалення нової ідеологічної концепції на новоутвореній у 1897 р. "Всесвітній сіоністській організації". Доленосне рішення жидівських ідеологів було спрямоване на адаптацію (пристосування) жидів до слав'янського середовища. А саме: визнана за доцільне і ухвалена поголовна заміна жидівських прізвищ на етнічно слав'янські, зокрема й українські. Саме тому найбільш розповсюдженні українські прізвища з закінченням на "о" на сьогоднішній день притаманні "українським" жидам. Запровадження таких радикальних заходів надало змогу жидівській нації "розчинитися" у європейському етносі і суттєво поліпшити свої існування у кожній європейській державі та зміцнити свої шовіністичні позиції.
    Звичайно, людство теж посувається на шляху свого розвитку й зазнає помітних змін, як у міждержавних відносинах, так і в громадських стосунках. Відповідно до цього змінюються й засоби скеровування велелюдної людської спільноти на шлях іудо-християнства. Примусові засоби раннього та пізнього Середньовіччя, які утримували людей в покорі та силоміць підпорядковували Церкві І.Христа, на сьогодні вже застарілі. Тож християнські ідеологи віднаходять нові форми впливу на людську свідомість, як наприклад фільми про вампірів з підсвідомою вірою у цілющі властивості християнського хреста.
    Новітні розробки сіоністської ідеології – це, так звані, дослідження біблійного тексту, що зосереджують увагу людської спільноти на жидівській біблії, де буцімто закодовані якість послання. Одне з таких вигаданих біблійних послань, трансльованих по загальноосвітній телепрограмі "Discovery", нібито "проголошує кінець світу у 2050 році, після того, як п'ять років керуватиме світом одна людина". Страхання про кінець християнського світу – не новина. "Спершу церковники проголошували кінець світу у 1492 році, потім у 1740" (БА 4-5). Після цього Церква І.Христа надовго примовкла, бо пошилася в дурні своїми вигаданими страханнями. Тепер, бач, знову береться за старе, але в новій інтерпретації.
    Придивімося до цієї нової побрехеньки уважніше. Під застарілим страханням про невідбутній "кінець світу" провадиться нове оголошення – увесь світ стане підвладний одній людині. Зрозуміло, що згідно юдо-християнської ідеології, той новітній правитель світу безумовно буде ніхто інший як жид – такий собі Рейган-наймолодший. Отак "тихою сапою" порається християнство на землі, вирощуючи й плекаючи стару вітхозавітну ідеологему, яка новими пагонами знову й знову витинається на світ.
    Окремі нечисленні течії християнства, що звуться сектами, призначені прокладати нові шляхи для утвердження юдо-християнської ідеології. На них випробовуються нові розробки та методики досягнення вітхозавітної жидівської мети – всесвітнього панування. Так зокрема хорезматичне протестантство проголошує утвердження в суспільстві керівної ролі релігії, тобто церква постає над офіційною владою в державі. Власне як було за часів Середньовіччя, коли християнська інквізиція правила безроздільно.
    Піднесення Церкви І.Христа на визначальну роль в українському суспільстві розпочалось у 2006 р. зі спроби запровадити у києвських школах нову дисципліну для молодших класів під назвою "Християнська етика". Викладати її мусять священики чи вчителі з відповідною освітою. Незрозуміло про яку "християнську" етику йдеться, адже християнство – це релігія лукавців та лицемірів, гнобителів людства та катів найвидатних світочів науки. Невігласам вищого ешелону влади нагадаємо, що Микола Копернік – творець геліоцентричної моделі світу – наважився оприлюднити своє відкриття лише перед смертю 1543р., щоби уникнути розправи християнської церкви, які супроводжувались жахливими тортурами та спаленням живцем на вогнищі, що власне сталося з його послідовником Джордано Бруно у 1600 році. Невже в учбових закладах збираються викладати нашим дітям методологію християнського мордування та ідеологію християнського звірства? Чи може викладатимуть уміння закривати очі на антилюдські злодіяння Церкви І.Христа у повній відповідності до християнської "етики" та християнської "моралі"?
    Не маючи ні честі ні совісті, як це й притаманне жидівському витвору, християнство вдається до крайнощів, користуючись будь-якою можливістю затягти в християнську оману нових дурнів. Християнські активісти агітують як можуть і де можуть – переймають людей на вулицях, ходять по квартирах, дзвонять по телефонах, закликають до кінотеатрів, дарують агітаційні книжки та брошури. Це вже не просто агітація, це вже ознака активного наступу іудо-християнської ідеології на українське суспільство, це вже загрозлива прикмета розгулу християнства на Україні. Причому провадять ідеологічну обробку українського народу не тільки жиди, але й жидівські запроданці – вовки в овечій шкурі.
    Незважаючи на офіційне відокремлення держави від християнської релігії, яка, згідно чинного законодавства, не має права втручатися у громадське життя, тим паче – в політику, Церква І.Христа приймає активну участь в усіх громадсько-політичних акціях. Вірники жидівського бога "благословляють" новопризначених керівників держави, "освячують жидівським духом" визначні новобудови, "навертають" українців на шлях до жидівського бога в щоденних радіо-теле-передачах. Жодна громадсько-політична акція не минає без участі представників Церкви І.Христа, незважаючи на те, що, згідно українського законодавства, усі без винятку церковники мусять сидіти у своїх церковних установах і не рипатись.
    Розгул христосівців стає дедалі більш масштабним. Не виключно, не сьогодні-взавтра вірники жидівського бога завітають і до вас. Тож будьте пильними на лукавій спробі. Пам'ятаймо: будь-якому лукавцю вдається надурити тільки більш дурних за себе; тож маймо розум, щоби не бути одуреними. Якщо незнайомі люди пропонують вам "щиру" дружбу, зустрічають вас з розпростертими обіймами, обіцяють сприяння у вирішенні усіх ваших проблем, запрошують до свого братства, де ваше життя буде безтурботне й щасливе як у раю, – замисліться, чи таке взагалі можливе? А якщо й можливе, то не задарма! Подібні "безкорисні" пропозиції до вступу в християнське братство невдовзі зміняться лукавими намовляннями, буцім-то ви повинні дбати за інших "загублених" овечок, які потребують вашої допомоги. Отак обіцянка безтурботного життя невдовзі обернеться на ваше добровільне служіння лукавим ідеям, що поцуплять усі ваші статки і ваше помешкання. Треба усвідомлювати, що під личиною доброзичливих християнських "овечок" криється немилосердна хижа сутність жидівської ідеології.
    Вовки в овечій шкурі – це ті нечистокровні жиди, що перебувають у слав'янському середовищі і в силу свого кревного зв'язку з жидами підтримують християнство. До цього прошарку варто віднести й слав'ян запроданців, що працюють в християнських установах. Маються на увазі не лише церковні заклади, але й будь-які організації та установи, що впроваджують в життя іудо-християнську ідеологію. Трон будь-якої влади тримається на підніжках; холуї й запроданці, байдужі й зневірені, одурені й підкуплені підтримують престол велелюдного знедолення, де посідає християнство – одна з найганебних релігій світу.
    Мета християнства одна: утвердити в свідомості людини рабську психологію, яка унеможливлює боротьбу за свої громадянські права, притаманні вільній людині. Варто наголосити, що християнська релігія була створена для гноблення людей і уподовж багатьох віків служить надійним знаряддям для упокорення суспільства у будь-якій "християнській" державі. Технологія боротьби з проявами громадянської непокори давно відома. Щоби звести нанівець будь-який небажаний громадський рух – треба його очолити. Цю стратегію боротьби з проявами волі українського народу успішно застосовує нинішня олігархічна влада.
    Очолити рух – не завжди означає, що керманич призначається "згори". Існує багато засобів впливу на керівника для утримування в узді очолене ним громадське об'єднання чи організацію, як то заохочення, підкуп, шантаж, погроза, гоніння, громадський осуд, штучне створення несприятливих умов для існування, адміністративні та карно-процесуальні санкції, ув'язнення, вбивство. Як бачимо, можливість впливу на керівника громадського руху доволі різнобічна, щоби примусити до виконання владних настанов "згори" чи, просто кажучи, перетворити на маріонетку, що слухняно підтанцьовує уподобанням правлячої коаліції (угрупуванню, клану). Але більш вишуканий спосіб полягає в тому, щоби своєчасно виявити тенденцію виникнення небажаного громадського руху і утворити відповідну підставну (фальшиву) організацію.
    Імідж фальшивої організації зазвичай прикриває українська атрибутика – етнічна емблема, національна назва, тощо. Як наприклад, назва видавництва "Котигорошко" або більш патріотичне для сприйняття – "Смолоскип". Щоправда ні там, ні там істинних українських патріотів немає, а книжки цих видавництв несуть такий собі кишеньковий патріотизм, урізаний юдо-християнською ідеологією. Проте видавництва аж ніяк не переймаються від такого обрізання і вдають з себе суто національні українські установи, куди щирому українцю закрито вхід взагалі.
    Необізнаному українцю не впадає в око кишеньковий патріотизм українських видавництв, книжки яких рясніють славослов'ям та шароварщиною на кшталт поетики про любов до рідного краю. Але допитливий читач зверне увагу на цілковиту відсутність свідчень про українську історію дохристиянських часів, як начеб-то її взагалі не було. А пояснення в тому, що жиди витворили свою вигадану історію усього людства, де вивели себе на чільне місце поміж усіх народів на землі, назвавши себе "богообраним" народом.
    Необізнаному українцю не впадає в око кишеньковий патріотизм українських видавництв, книжки яких рясніють славослов'ям та шароварщиною на кшталт поетики про любов до рідного краю. Але допитливий читач зверне увагу на цілковиту відсутність свідчень про українську історію дохристиянських часів, як начеб-то її взагалі не було. А пояснення в тому, що жиди витворили свою вигадану історію усього людства, де вивели себе на чільне місце поміж усіх народів на землі, назвавши себе "богообраним" народом. Сучасні християнські ідеологи трактують цю вигадку з неабияким натхненням: "Відтак, уся історія Вибраного Народу, будучи направленою, осяяною, перенесеною в надприродний план божественним Одкровенням, набула для усього людства певний показовий зміст" (КП с.13). Згідно своєї жидівської біблії, написаної тими ж таки жидами у ІV-ІІст. до н.д., жиди назвали себе "володарями усієї землі" і з нестримним нахабством нав'язують цю вигадку усім народам, називаючи свого бродячого погонича кіз, неосвіченого невігласа семіта-кочовика Абрама – "батьком усіх народів" (КП с.11).
    Цю юдейсько-християнську доктрину жиди насаджували у Європі вподовж багатьох століть, стративши на смерть багатьох сміливців, котрі наважились спростувати цю вигадку. В часи Середньовіччя зробити це було вельми просто, накинувши на викривальника ярлик єретика. А нині біблійна омана утримується шляхом замовчування історичних відомостей слав'янських народів, що не узгоджуються з жидівською вигадкою. Задля цього жидівська нацменшина тримає під контролем усі засоби масової інформації, зокрема й на Україні, щоби, боронь-боже, не відродилась стародавня історія українського народу, що сягає у таку глибочінь тисячоліть, що жидам і не снилося.
    На жаль, на Україні етнічна меншина жидівського гатунку надійно захопила керівні посади в засобах масової інформації та інших сферах ідеологічного впливу. Ця меншина добре згуртована та ідеологічно підкована і здіймає несамовитий вереск, наче їх ріжуть, за найменшої спроби українців відродити свою суто українську самобутність. Б'ючи себе в груди та підносячи свою етнічну приналежність як істинно українську, вони вже давно відтіснили щирих українців на манівці і вибились нахабно на широкий шлях, по якому ведуть Україну, як дійну корову на налигачі, у потрібному їм напрямку, згідно настанови жидівського бога – підпорядкувати собі увесь світ. А щоб не вдалося вивільнитися з-під жидівської зверхності, жиди захопили в Україні фінансово-банкову систему та вищі органи влади; зокрема у Верховній Раді, згідно повідомлень мас-медіа, жиди складають дві третини депутатів.
    Українцям лишається лише чухати потилиці й дивуватися – доки ж буде правити жидво на Україні? Доки етнічна жидівська меншість буде вважати себе українською більшістю? Вони повиправляли собі прізвища у паспортах і гадають, що стали українцями. Певно ще й думають, що ніхто їх тепер не розпізнає. Незрозуміло, чому вони взагалі мають право голосу за відсутності такого права у більшості українців? Власне зрозуміло чому – завдяки юдо-християнській ідеології, що силоміць насаджується в українському суспільстві.
    На захист християнства використовується необізнаність наших попередників – відомих митців, діячів культури. Але не забуваймо, що до ХVІ століття включно ніхто взагалі не знав, що таке християнство. Лише після перекладу біблії Мартіном Лютером у 1515 р. почалось осмислення християнської релігії та її юдейських витоків, що суворо заборонялось церквою й засуджувалось як єресь. Замовчування християнської ідеологеми триває досі. Але сучасник має можливість віднайти хоч якусь інформацію, якої наші попередники не могли мати ні за яких обставин. Хіба ж міг Тарас Шевченко ознайомитися з жидівською біблією, якщо його сучасник Пантелеймон Куліш тільки-но розпочав перекладати на українську мову "Євангеліє" у скороченому вигляді? Яке ж право мають сучасні поборники християнства посилатися до творів Тараса як до істини у першій інстанції?
    Сучасне поширення знань відрізняється від попередніх століть, як неквапна хода черепахи від орлиного лету. Навіть недалеке ХХст. не йде ні в яке в порівняння з сучасним розвитком інформації. Сьогодні до справи ідеологічно впливу долучився кінематограф, посунувши друковані видання на задній план. Провідну роль у цій галузі займають Сполучені Штати. Жоден голівудський фільм не обходиться без згадки про жидівську біблію. У кожному штатному фільмі хоч словом, хоч натяком згадується "вітхе письмо" жидівського племені. У такий спосіб підтримується зв'язок розпорошених по світу мішаних і чистокровних жидів зі своїми юдейськими витоками, а усі нежиди мусять з цим миритися.
    На жаль, у нас в Україні повно так званих українців, які навіть з вигляду такі ж українці – як ми африканці, не кажучи вже про суто етнічні ознаки, зокрема українську мову. Напевне, кожному українцю завдає прикрощів та викликає здивування гаркава вимова дикторів і ведучих радіо-теле-передач. Не всім зрозуміло, – чому не ставлять до цієї справи істинних українців з гарною національною (неспотвореною) вимовою українських слів? Тож маємо розуміти, що у такий спосіб гаркава меншина привчає нас до думки, що саме так повинна звучати "щир-р-ра" українська мова.
    Чи замислювались ви, чому християнство пропагується усіма засобами масової агітації? Чому наші рідні українські свята, перебрехані на жидівський лад, настирно розголошуються по радіо й телебаченню у спотвореному вигляді? Все це тому, що засоби масової інформації викупили жиди і віщають, що їм до вподоби, а сучасна антинародна влада потурає розповсюдженню юдо-християнської ідеології. До того ж на керівних посадах в усіх засобах масової інформації сидять жиди. Вони сидять і у парламенті, та й вельми рясно, не кажучи вже про адміністративний персонал та обласні, міські, районні Ради депутатів, де переважна більшість "народних обранців" – чистокровні або мішані жиди. Відтак, постає логічне запитання: якщо українська влада складається з жидів та жидівських прихвоснів, то хто ж подбає за Україну та український народ?
    На превеликий жаль, усі значні пости, як у владних структурах, так і в ідеологічній сфері на Україні посіли не українці, а представники означеної етнічної меншини. Жиди обіймають керівні посади в ідеологічній сфері, мистецьких галузях та засобах масової інформації. Жиди у нас визнані "просвітяни", вони незмінні редактори, шеф-редактори, президенти та керівники мас-медіа; а якщо й трапиться межи них українець – то лише ярий поборник християнства. У такий спосіб зведено непоборний заслін не тільки антихристиянському слову, але й будь-якому іншому національному, яке не узгоджується з юдо-християнською ідеологією. Показово, що у новому 4-томному тлумачному словнику української мови 1998р. (укладач проф. В.Яременко) слово "сіонізм" взагалі відсутнє. Про яку ж свободу слова може йти мова взагалі?!
    Ці відомості наведені не з чужого голосу, а з власного досвіду, бо прийшлося попоходити по видавництвах та редакціях і назнати, під яким пильним наглядом перебуває кожне друковане українське слово. Перелік видавництв та редакцій, заангажованих іудо-християнською ідеологією, зайняв би кілька сторінок, та шкода слова. Сказати варто лише одне: "Доки українці будуть молити жидівському богу, доти вони будуть рабами! Адже жидівський бог тримає усіх вихристів за своїх рабів, примушуючи схиляти голови перед жидами".
    Усесвітня історія може служити неспростовним доказом: – в усіх державах, де панує християнська релігія, жиди почуваються господарями, бо християни стоять на нижчому ідеологічному щаблі; адже жиди звертаються до свого бога напряму, без посередників, у той час як християни мусять звертатися до жидівського бога через жидівського посередника – Ісуса Христа. Ця жидівська ідеологічна концепція наявна в усіх країнах, де панує християнство, – в усіх країнах без винятку! А якщо знайдеться розумник, який скаже, що Європа на тому гарно почувається, то зауважимо – Європа гине і невдовзі буде поглинена нехристиянськими народами зі Сходу.

Ж И Д І В С Ь К И Й     Р А Й

Найбільша провина християнської релігії перед усім людством полягає у тому, що християнство відродило сіонізм, повернуло його з небуття та виплекало до стану всесвітнього визнання. Саме завдяки християнству постала у 1948 році держава, яка проголосила сіонізм своєю державною релігією. Назва цієї держави – Ізраель, релігія цієї держави – іудаїзм. Головні засади іудаїзму увібрала "Тора" ("П'ятикнижжя Мойсея"), де жиди проголосили себе "вибраним народом" та виклали настанови для досягнення всесвітнього панування.


    Злісні вороги усього людства – сіоністи (жиди-іудаїсти), завдячуючи християнству офіційно утвердили своє існування і здобули всесвітнє визнання, незважаючи на свою антилюдяну ідеологію. У цьому умисному злочині, що має антигуманні наслідки всепланетарного масштабу, неспокутна провина християнської релігії перед прийдешніми поколіннями. Злочинною оманою та віроломним лукавством релігія І.Христа створила умови для розбудови жидівського раю на землі.
    Як же виглядатиме той "жидівський рай", де пануватимуть жиди-іудаїсти? Які закони, які моральні принципи правитимуть у тому "раю" і яка доля уготована усім нежидівським народам?
    На прикладі Нового світу, відкритого Колумбом наприкінці ХVст., прозоро проглядає новітній "жидівський рай" розбудований по біблійному сценарію, а саме: винищення корінного населення, збагачення за рахунок безправних працівників, придушення прав і свобод навколишніх народів. Перспектива всесвітньої християнізації наочно представлена в США, що за своє 300-річне існування перетворилося на справжній "жидівський рай". Але це сталося не завдяки чарівному "промислу" жидівського бога, а за рахунок винищення індіанців та нещадної експлуатації уярмлених рабів з африканського континенту та океанічних островів. Басур наживи та цинічна байдужість до навколишнього світу плекає цей "жидівський рай" Нового Світу, якому байдуже до земних екологічних проблем, що ведуть до глобальних, незворотних катастроф всесвітного масштабу. Варт нагадати, що США продукують левову частку шкідливих викидів в атмосферу, відмовляючись від підписання Кіотського протоколу збереження навколишнього середовища для майбутніх поколінь. "Жидівський рай" живе сьогоднішнім днем і знай собі сміється над турботами людства.
    Починаючи з ХVІІст., після появи на американському континенті жидів-переселенців, що подалися з Європи на пошуки кращої долі, численні роди індіанців були приречені на вимирання. Переселенці, чи як їх гордо називали "першопроходці дикого заходу", свідомо винищили усіх бізонів, позбавивши корінне населення Америки засобів до існування, передрікаючи їх на голодну смерть. Причому це була цілеспрямована акція – немилосердна християнська бойня, до якої штатний уряд заохочував мисливців, виплачуючи премію за кожного вбитого бізона. Сумнозвісний Буфало Білл, що знищив десятки тисяч бізонів, був рекламований на тлі великої гори бізонячих черепів як істинний "патріот" Сполучених Штатів, як бездушний виконавець антигуманної штатної політики. І таких горе-патріотів було вдосталь. Прерії північно-американського континенту були завалені трупами незліченних донедавна бізонячих стад, слідом за якими прийшла черга індіанців, – хіба що гори людських трупів не рекламувалися у штатній хроніці тих часів. До 1824 року переселенці зі Старого Світу знищили у Північній Америці усіх бізонів, після чого чисельні племена індіанців вимерли самі по собі. І все це зробили не дикі варвари, не безбожні нехристи, а щирі християни, які переселилися з Європи на нововідкритий континент і заповзялися будувати "новітній рай" за біблійним сценарієм.
    Як виглядає той "біблійний рай" бачив всесвітньо відомий письменник і мореплавець Герман Мелвілл і описав антилюдяний поступ релії І.Христа під час християнської колонізації океанічних островів. "Товста червонощока дружина місіонера кожен день каталась – для моціону – в невеличкій двоколці, запряженій двома аборигенами: один був сивий старець, другий – веселий хлопчина. У місті, де мешкала ця жінка, стояла велика та красива американська церква, де неухильно відслужувались божественні служби. І кожної божої неділі під кінець цієї церемонії біля церкви вишикувалось штук двадцять легких екіпажів, запряжених двома жалюгідними тубільцями-лакеями, що очікували сигналу розвозити шановне панство по домівках" (МТ с.182). Відносно місіонерів принагідно навести меткий вислів Мелвілла: "Я вважаю, що п'ять аборигенів з тихоокеанських Маркізських островів, надісланих до Сполучених Штатів у якості місіонерів, виявились би більш корисні, ніж та сама кількість американців у тій же ролі на їх островах" (МТ с.116); і додає: "Чув як трактують аморальність тихоокеанських племен, посилаючись всього-на-всього на те, що слово "мораль" взагалі відсутнє у їх мові. Твердження це безпідставне, але нехай би було й так, проте в їх мові не знайдеться й жодного слівця на зразок тих, що складають безкінечний каталог цивілізованих пороків", – тих самих, що наводнили жидівську біблію і розпливаються по всьому світу, як плями сального бруду по чистій воді.
    Г. Мелвілл прозорливо застерігав усе людство відносно беззастережної віри в християнських апостолів: "Безпідставна віра в святість апостолів, схильність проголошувати їх непорочними, та ще й виявляти нетерпимість до всіх, хто насмілиться сумніватися щодо їх людської і християнської бездоганності, – це споконвічна хиба й омана християнської церкви. Та це й не дивно, бо у викритті будь-якого злочину церковників, християнство схильне убачати ворожість до себе і відсутність релігійного почуття" (МТ с.183). Передбачаючи галас так званих моралістів, які ніколи не бачили "дикунів" на тихоокеанських островах, Мелвілл зауважує: "Як часто слово "дикуни" вживається не за призначенням! Старі мореплавці і першовідкривачі океанічних островів ніколи не зустрічали на шляхах своїх тих, до кого воно може бути застосоване по праву. Можу сміливо стверджувати, що в усіх випадках скоєня поленезійцями убивст європейців, першочерговими винуватцями були європейці, і жорстокі криваві діяння деяких островитян породженні наслідуванням їх прикрих прикладів" (МТ с.27). "Нехай доля квітучих нещодавно і багатолюдних Гавайських островів з сучасним хворим, голодним, вимираючим населенням буде відповіддю на всі запитання. Як би міссіонери не крутились, у який би спосіб не відмовлялись, але факт залишається фактом; і самий набожний християнин, якщо він чоловік неупереджений, відвідавши ці острови, гірко замислиться: "Невже це плоди 25-літнього християнського просвященства?" (МТ с.115). "Тільки-но на якомусь острові Полінезії колишні ідолопоклонники навернені на словах в християнин, як одразу з'являються хвороби, пороки, смерть. На обезлюднених землях осідають тоді усі бажаючі з ненажерного просвященого воїнства, і християнська Істина торжествує тоді безроздільно. На острові виростають розкішні вілли, чепурні садочки, підстрижені газончики, шпилі та куполи церков, а бідні дикуни натомість стають незванними гостями на землях своїх батьків" (МТ с.181).
    Безкінечні розмови про вади чи переваги християнської релігії можуть бути припинені шляхом простого усвідомлення дійсності – нашого реального життя. Адже християнство – це той світ, що нас оточив за часи 15-річної Незалежності України. Оглянемо незаангажованим поглядом наше сьогодення, щоб осягнути здобутки християнської бездуховності.
    Перед нашим поглядом постає картина не тільки вражаюча, але й жахлива. Мерзенна купка казнокрадів, шахраїв та злодіїв, що складають 2-3 відсотки населення України, безкарно розкрадає всенародну власність, а решта конає від злиднів, не в змозі вижити за межею бідності, адже місячний заробіток чесного кваліфікованого українця складає денну платню самого некваліфікованого працівника Європи. Оце і є той християнській рай, який освячує Церква І.Христа. Безпросвітні злигодні та велелюдне знедолення витерпає український народ в ім'я жидівського бога; притому зауважимо, що нічого доброго не дало українському народу ні Церква І.Христа, ні юдо-християнська релігія в цілому. Навіщо ж нам така релігія? Навіщо нам чужий, жидівський бог, який за нас ніяк не дбає?!
    Кому потрібний такий світ, де все продається і купується? Тому, хто набив повну пазуху краденими грошима і продовжує обкрадати знедолених. Мова йде не лише про урядовців чи парламентаріїв – віроломних народних обранців, що згадують про український народ виключно під час виборів, мова йде і про церковників. Адже усі церковнослужителі – від пересічного попа до папи римського, котрий очолює клан церковників-олігархів, безбожно оббирають віруючих по усьому світу та примножують капітал Церкви І.Христа, що обчислюється на сьогодні сотнями мільярдів. І християнство не заспокоїться, доки не перекроїть увесь світ за настановою жидівської біблії, – доки не підпорядкує жидам усі хрищені народи, що увірували в І.Христа.
    Тож не дивно, що жидівська релігія усіма силами ідеологічного впливу намагається утримати український народ в лабетах християнського знедолення. Звідси майже дармова робоча сила, що згодна працювати за наймізерну платню, аби лишень не вмерти з голоду, – звідси й земля (найкращі у світі чорноземи), що звільняться невдовзі – після вимирання українського селянства, знищення якого вже давно лягло в основу внутрішньої політики антинародної влади на Україні. А щоби конаюча українська спільнота не згуртувалась до всенародної боротьби проти олігархічної влади, надана необмежена воля християнській релігії, яка упокорює волелюбний дух українського народу і змушує терпіти знедолення за християнською приказкою "Христос терпів і нам велів".
    Споглядаючи та слухаючи численні християнські радіо-теле-передачі, українці навіть не замислюються над тим, що "хтось" це фінансує. Зауважимо, що одна хвилина радіотрансляції тим паче телепередачі коштує десятки тисяч гривень. Замислимося, скільки коштують багаточасові трансляції церковного спрямування на телевізійних каналах?! Розуміймо, що ці радіо-теле-передачі фінансуються "кимось" недарма. Не важко здогадатись, що фінансує церковні програми певна ідеологічна структура, якій це вигідно; тобто Церква І.Христа. Вона витрачає неабиякі гроші на ідеологічну обробку населення і, певна річ, недаремно.
    Не зайве нагадати, що таке релігія взагалі. Релігія в широкому розумінні цього слова означає ніщо інше як світогляд людини, у якому вирішальне значення посідають моральні чесноти, що закладені наріжним каменем у свідомість безпосередньо завітами (постулатами) віри. Розглядаючи християнську релігію доходимо висновку, що вона сповідує такі постулати:
    – відсутність патріотизму й любові до батьківщини,
    – непротивлення злу у любому його вигляді,
    – байдужість до майбутнього,
    – покірність долі, а точніше – тому трибу життя, що веде до знедолення,
    – роз'єднання суспільства у спосіб відокремлення кожної людини від його етнічної громади обіцянкою про так зване "спасіння" (кожен повинен вимолювати у жидівського бога "спасіння" собі особисто),
    – покладання в усьому на волю жидівського бога, який нехтує людством і турбується лише за свій жидівський нарід.
    Таким чином пропагуючи християнство, пропагуються наведені вище постулати. Тож і маємо наслідки, які дедалі стають все більш незворотні. Врешті треба усвідомити неможливість піднесення добробуту українського народу сповідуючи чужинську, іудейську релігію. Адже сповідуючи християнство – ми утверджуємо саме ті засади, з якими намагаємося боротись!
    Допоки ж людство буде бавитись страшною забавкою під назвою християнство, з її книжковим персонажем на ім'я Ісус Христос? Цього персонажа вигадали іудейські проповідники, тримаючи як іграшку на ниточках на сцені усесвітнього театру, де розігрується трагедія людства по біблійному антилюдяному сценарію. Прикриваючись ново-завітною маріонеткою, сіоністи проголошують від її імені усе, що потрібно жидівському племені для досягнення біблійної мети.
    Церква І.Христа – це той Троянський кінь Іудаїзму, що приборкує та вигублює свою паству руками тієї ж таки пастви. Згадаємо християнську інквізицію, яка руками слав'янських народів вигубила 10 мільйонів слав'ян, що складали на той час половину населення Європи. Теж саме робиться й зараз: християнізовані слав'янські народи своїми власними руками копають собі могилу.
    Свідомо бачимо що діється на Україні, – як з благословення християнського жида-бога потерпає український народ та вимирає на своїй рідній землі – найродючій землі в Європі. А врешті з Україною станеться те, що сталося на теренах Сполучених Штатів, де християнство приспало національну свідомість та патріотичні поривання етнічного населення, а потім без особливого клопоту знищило увесь той народ. Тобто жиди-переселенці, розбудовуючи свій Новий Світ, спершу вивільнили землю від корінного населення – винищили всіх індіанців: кого – голодом в резерваціях, кого – хворобами на непридатній до життя місцевості, кого – зброєю за небажання вмирати в резерваціях тихо і непомітно (власне як вимирає зараз український народ, що засвідчено словами президентами та його указом до сприяння дітонародження на Україні). Загарбання України провадиться у такий же спосіб, яким штатні державотворці вивільнили землю Північної Америки від корінного населення і заселили її жидами.
    Якщо Християнство – це Троянський Кінь Іудаїзму, то Сполучені Штати – це пасовище, на якому Троянський Кінь нагуляв силу. Привезений зі Старого світу у ХVІІст., Троянський Кінь вистрибнув на роздоли Нового світу і з поміччю І.Христа почав свою нищівну справу, щоби облаштувати місце для жидів-переселенців. Збагнути убивчу силу християнської релігії вельми складно, адже проповідуються "високодуховні ідеали" І.Христа, за якими криється хижа сутність жидівської вітхозавітної ідеології.
    На сьогодні жидівська спільнота, на чолі зі Сполученими Штатами – головним жидівським розсадником, вже набрала достатньо сили, – настільки достатньо, що береться нав'язувати всьому людству своє бачення майбутнього на планеті Земля згідно біблійного сценарію. Пригадаємо нещодавню агітаційну компанію загарбання Іраку, до якої Сполучені Штати залучали світову спільноту. Робилося це, певна річ, для збагачення Сполучених Штатів шляхом контролю на нафтовими родовищами в Іраку. Але відстоювати штатні інтереси, на думку США, повинна уся світова спільнота, одурена лукавою штатною пропагандою про іракську ядерну небезпеку. Знайшлися дурні, що повірили, чи вдали – що повірили, і серед них олігархічний уряд України, адже він складається на дві третини з жидів. А кому ж як не жидам підтримувати своїх етнічних штатних побратимів.
    Кажучи про Сполучені Штати, варто наголосити, що мова йде про своєрідну схиблену форму мислення; вона не якогось вищого гатунку, вона перевернута з ніг на голову. Все, що для нормальної людини є огидним та неприйнятним, для штатної психології – вважається головними цінностями. Так наприклад, безчесність, бездушність, егоїзм, антигуманізм – головні чесноти для досягнення успіху. Але чи втримається світ на таких чеснотах?..


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка