Воспоминания о конфликтах как правило вызывают неприятные ассоциации: угрозы, враждебность, непонимание, попытки, порой безнад



Сторінка1/4
Дата конвертації25.10.2017
Розмір0.66 Mb.
  1   2   3   4

Відділ освіти Старовижівської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Загальноосвітня школа І-ІІ ступеня с.Галина Воля



Василь Камінський

Нетрадиційні засідання шкільного методичного об′єднання класних керівників


2013

Камінський В. Нетрадиційні засідання шкільного методичного об′єднання класних керівників/ Методична розробка/ В.Камінський . - 2013 . - 65 с.


До збірника увійшли розробки нетрадиційних засідань шкільного методичного об′єднання класних керівників.

Мета збірника – урізноманітнити форми роботи ШМО, сприяти активізації творчого потенціалу класних керівників.

Рекомендовано керівникам шкільних методичних об'єднань , заступникам директорів з навчально-виховної роботи.


Рецензент:

Т.І.Зінчук , методист районного методичного кабінету відділу освіти Старовижівської районної державної адміністрації.


Схвалено на засданні методичного об'єднання класних керівників загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня с.Галина Воля (протокол №2 від 25.10.2012 року).
Схвалено методичною радою районного методичного кабінету відділу освіти Старовижівської РДА ( протокол № 1 від 28.01.2013 року).

Зміст

Вступ ………………………………………………………………4

Тема «Діагностика в роботі класного керівника» ……………...5

Тема «Компетентність класовода та класного керівника»…….12

Тема «Робота класного керівника з батьками»………… ……...17

Тема «Конфлікти. Роль класного керівника у їх вирішенні»….25

Тема «Аспекти профорієнтаційної роботи в школі»……. ……34

Тема «Небезпека віртуального світу»…………………………...40

Тема «Робота класного керівника в системі інклюзивної освіти»……..……………………………………………………….45

Тема «Гендерне виховання»……………………………………...50

Тема «Система превентивного виховання» …………………….55

Тема «Попередження девіантної поведінки учнів»…………….59

Список використаної літератури ……………………………...64

Вступ
Шкільне методичне об’єднання – важлива форма підвищення фахової майстерності класного керівника.

Сучасність ставить високі вимоги до професійності вчителя, класного керівника, який повинен бути готовим до змін, відкритим до новацій, стати творцем, дослідником, експериментатором.

На формування якісно нового педагога налаштована вся система роботи методичних об’єднань, яка спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками; дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег; забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

Планувати роботу шкільного методичного об'єднання потрібно відповідно до науково-методичної проблеми, над якою працює навчальний заклад, поставленої мети та завдань.

Нетрадиційні засідання шкільного методичного об′єднання допоможуть активізувати творчу ініціативу класних керівників, сприятимуть залученню до інноваційної діяльності, виявлятимуть ефективні методи роботи.

Тема. Діагностика в роботі класного керівника.

Мета : визначити роль діагностики у роботі класного керівника, проаналізувати результати анкетування учнів 6-9 класів.

Форма проведення: усний журнал.

Учасники: класні керівники 5-9 класів, керівник ШМО, заступник директора з навчально-виховної роботи.

Обладнання: презентація.
Хід заняття
Керівник ШМО:

- Шановні колеги, девізом нашої зустрічі є слова : «Щоб людину виховувати, її треба знати.Щоб людину знати, треба її вивчати»

Сторінка перша – інформаційна

«Поняття про діагностику її види»

ДІАГНОСТИКА (від грецьк. Diagnostikos – здатний розпізнавати) – це оцінна процедура, спрямована на пояснення ситуації, виявлення дійсного рівня знань, уявлень.

Через діагностику класний керівник визначає, як реалізовано педагогічні завдання, які з них вимагають подальшого вирішення.

Досвід показав, що діагностика має прямий зв’язок з етапами управління розвитком колективу й особистості. Відповідно до цього виявлено три типи діагностики в роботі класного керівника: початкова, коригувальна (поточна) і узагальнююча (підсумкова).

Початкова діагностика пов’язана з плануванням і управлінням класним колективом. Перед визначенням виховних завдань, що будуть реалізовані в даному навчальному семестрі чи впродовж усього навчального року, класний керівник вивчає рівень вихованості учня. Визначено три основних варіанти початкової діагностики:

Перший – коли колектив сформовано вперше і класний керівник теж незнайомий з учнями;

Другийколи колектив не новий, а класний керівник вперше починає роботу з класом;

Третій – коли колектив і класний керівник уже працювали разом.

У першому варіанті початкову діагностику використовують для всебічного вивчення учнів. У другому – класний керівник вивчає не тільки учнів, а й сам колектив як складну динамічну систему. Третій варіант надає можливість класному керівнику провести вибіркову діагностику колективу й особистості. Вона є доповненнм до інформації, отриманої раніше.

Класному керівникові, котрий спілкується з учнями і колективом кілька років, немає необхідності проводити початкову діагностику цілком. Але через те, що процес виховання суперечливий і стрибкоподібний, безупинний і динамічний, класному керівникові обов’язково доводиться вловлювати зміни і відображати їх у плануванні своєї діяльності.

Повнота та об’єктивність інформації під час початкової діагностики максимально наближає планування виховних завдань до реальних потреб класу і відповідає оптимальному розвитку дітей.

Поточну (коригувальну) діагностику проводять у самому процесі організації діяльності учнівських колективів, орієнтуючи педагога на зміни, що відбуваються в учнях і колективі. Одночасно оцінюють правильність раніше прийнятих рішень. Інформація, отримана в результаті поточної діагностики, допомагає класному керівникові швидко, точно і з мінімумом помилок коригувати свою роботу й удосконалювати стиль взаємин з дітьми, методику виховної роботи. Через коригувальну діагностику класний керівник може швидко реагувати на зміни в рівні виховання школярів, тим самим забезпечити можливість більш активної, самостійної і творчої їх участі в діяльності колективу. Плануючи виховну роботу, класний керівник не завжди в змозі передбачити її результати. Особливо важко передбачити вибір найефективніших методів і засобів індивідуального впливу.

Поточна діагностика виконує роль експрес-інформації і цим допомагає прийняти швидке рішення відносно вдосконалення педагогічної діяльності.

У системі прогнозування результатів виховної роботи проводять узагальнюючу діагностику наприкінці кожного навчального року. Дані діагностичного вивчення зіставляють із вихідними (початковими) характеристиками вихованості, різниця між початковими і остаточними результатами вивчає ефективність процесу виховання. Отримані дані класний керівник використовує для корекції педагогічного впливу протягом наступного навчального року.



Заступник директора :

- Однією з проблем сучасної освіти є те, що навчання і виховання не завжди ґрунтуються на знанні психології розвитку дитини. Звичайно, у багатьох школах працюють психологи, які можуть надати класним керівникам фахову допомогу, але це не стосується нашого навчального закладу.

Однак, яким би кваліфікованим фахівцем не був психолог, він не зможе здійснити індивідуальний підхід до кожного учня. Його дослідження і рекомендації будуть носити загальний характер.

У цій ситуації великого значення набуває діагностична діяльність класного керівника. По-перше, як педагог, він має професійну психологічну підготовку. По-друге, він працює з відносно невеликою кількістю дітей і зустрічається з ними щодня.

Існує багато методичної літератури, використовуючи яку, класний керівник може створити свою систему діагностики розвитку особистості, що навчається і учнівського колективу. Наука пропонує великий арсенал методів діагностики класному керівнику, однак йому потрібні методики прості, нетрудомісткі, цікаві для учнів і одночасно надійні.
Сторінка друга – мультимедійна

«Класифікація методів вивчення особистості»

(презентація «Діагностика»)
Сторінка третя – «Практична»
Керівник ШМО:

- Кожен із вас отримав картку із певним методом діагностики. Завдання – опрацювати матеріал і представити його учасникам МО.

Метод опитування. Він широко представлений у педагогічній літературі, з його допомогою виявляються ціннісні орієнтації учнів, знання, установки, позиції, відношення до однолітків, навколишнього світу і себе. Як приклад пропоную деякі питання, що діагностують ціннісну орієнтацію учнів:

1) Що тобі подобається в школі , а що не подобається?

2) Хто спонукає тебе учитися краще (мати, батько, бабуся, сам (а) хочу учитися)

3) Який час дня для тебе найприємніший (ранок, день, вечір)?

4) З яких навчальних предметах тобі не хочеться займатися? Чому?

Спостереження найбільше доступне вчителеві і дає багато знань про учнів; по суті, будь-які контакти з учнями дають можливість спостерігати, однак професійне спостереження повинне бути методично грамотним. Спостереження складається зі збору, опису фактів, випадків, особливостей поведінки учнів. Методика вимагає, щоб була визначена мета й об'єкт спостереження, які саме якості й особливості вивчаються, а також тривалість і способи запису результатів. Наприклад, можна записувати на окремі картки в ході уроку, позаурочної роботи чи під час пояснення вчителя, у період виконання самостійної роботи, у поході. Рекомендується вести журнал спостережень, де на кожного учня буде місце для записів у міру спостереження. Спостереження дає можливість бачити учня в природних умовах. Майстрами спостереження були Я. Корчак, В.Сухомлинский, А.Макаренко.

Анкети й інші опитувальні методи дають різні дані про особистісні якості, цінності, відносини, мотиви діяльності учнів. За формою анкети бувають відкриті (вільна відповідь формулює учень) і закриті (потрібно вибрати серед запропонованих відповідей). Складання анкети - непроста справа і вимагає визначення складу тих якостей, даних, відомості про які учитель хоче отримати. Необхідно грамотно формулювати питання, яких не повинно бути дуже багато. Анкета дозволяє швидко зібрати багато даних і легко їх обробити, однак відповіді не завжди можуть бути повні, точні, щирі.

Бесіда - більш гнучкий спосіб опитування, може бути стандартизованою і вільною. У першому випадку заздалегідь сформульовані питання задаються у визначеній послідовності, що легше обробляти. Вільна бесіда дозволяє варіювати питання з метою одержання більш точних, розгорнутих даних, але вимагає відповідних навичок. Психологи рекомендують ставити відкриті питання, що стимулюють вільні розгорнуті відповіді. Наприклад: як звичайно проходить твій вечір? - питання відкрите, замість закритого: чи любиш ти дивитися телевізор? У загальному бесіда, як і спостереження, найбільш природний метод вивчення школяра, але багато вчителів, особливо тих, хто починає працювати, не завжди вміють це робити. Учителю варто усвідомлювати, що він хоче довідатися про учня, як краще запитати про це. Варто уникати грубих повчань, не плутати діагностичну бесіду з виховною, хоча в практиці це часто трапляється. Треба поводитися невимушено, уважно, шанобливо до учня будь-якого віку. Учень повинен бачити, що ним щиро цікавляться і хочуть допомогти. Розмовляючи, треба не тільки чути слова й інтонації, але і бачити невербальні знаки: жести, міміку, настрій. Результати варто коротко записати.

Керівник ШМО:

- У психологічній діагностиці широкого поширення отримав психодіагностичний метод, представлений трьома типами методик (тестів).

В одній групі тестів діагностика здійснюється на основі успішності і способу виконання діяльності. Тут є тести інтелекту й особистості, тести спеціальних здібностей і тести досягнень. В іншій групі - діагностика ґрунтується на самоописі даних, які отримують з відповідей на серію питань, що складають так звані опитувальники. Третя група - проективні методики. Дані отримують на основі аналізу взаємодії учня з матеріалом, у якому він себе проектує, виявляє особливості свого сприйняття, поведінку.



Заступник з НВР. Проведення діагностичних процедур в школі повинне здійснюватися за планом і систематично. Підготовлений класний керівник може робити це самостійно. Рекомендується робити як загальну педагогічну діагностику групи, так і спрямовану на окремі аспекти розвитку учнів. Результатом діагностики можуть бути характеристики окремих учнів і всього класу.

Вивчення школярів не самоціль, а тільки засіб для поліпшення навчально-виховної роботи. На підставі даних діагностики класний керівник оцінює стан вихованості учнів і формулює проблеми в їхньому подальшому розвитку. Класний керівник повинен уміти виділити пріоритетні завдання виховання учнів на визначений період на основі даних діагностики й інших джерел.


Сторінка четверта – аналітична

«Рівень самоосвітньої компетентності учнів»

- Проаналізуємо результати анкетування серед учнів 6-9 класів (роблять зведену таблицю діагностики за анкетами)


Інструкція: навпроти кожного судження поставте відповідь так, ні, частково

  1. Мені подобається вчитися.

  2. Я вмію планувати свою діяльність.

  3. Я вмію організовувати робоче місце.

  4. Я дотримуюсь режиму праці та відпочинку.

  5. Я повністю реалізую свої можливості у навчанні.

  6. Я вмію самостійно працювати.

  7. Я вмію працювати за алгоритмом.

  8. Я володію навичками самоконтролю та самооцінки своєї роботи.

  9. Мені подобається працювати в колективі (групі).

  10. Я вмію працювати з додатковою літературою.

  11. Я вмію працювати з комп'ютером.

  12. Я вмію складати реферат.

  13. Я вмію вести бесіду (дискусію).

  14. Я завжди уважний на уроці.

  15. Я вмію виконувати різні види домашнього завдання.


Сторінка п’ята - підсумкова


  • Що нового ви дізналися?

  • Які види діагностики ви плануєте використати в роботі?


Тема. Компетентність класовода та класного керівника.

Мета : провести спільне засідання класоводів і класних керівників з метою визначення ключових компетентностей керівника виховної роботи.

Форма проведення: методичний міст.

Учасники: класоводи, класні керівники 5-9 класів, керівник ШМО, заступник директора з навчально-виховної роботи.

Обладнання: ватман, кольоровий папір.
Хід заняття
І. Організаційний момент.

- Сьогодні ми проводимо спільне засіданння з вчителями, які займаються вихованням школярів молодшої ланки.



ІІ. Основна частина.

1. Ознайомлення з поняттям «компетентність»

Компетентність як педагогічне явище

Компетенція – це сукупність взаємопов’язаних якостей особистості.

За старими програмами – це сукупність знань, умінь, навичок та способів діяльності, за новими – рівень навчальних досягнень.

Компетентність – це володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності.Тобто під компетенцією слід розуміти задану вимогу, норму освітньої підготовки учня, а компетентність – як його реально сформовані особистісні якості та мінімальний досвід діяльності.

Перелік ключових компетенцій визначається на основі провідних цілей загальної освіти, основних видів діяльності учня, які дозволяють йому оволодівати соціальним досвідом, формувати навички життя та практичної діяльності в суспільстві.

- Розглянемо основні види компетенцій:


  1. Ціннісно-смислова компетенція, яка пов’язана з ціннісними уявленнями учня, його здатністю до орієнтування в житті, усвідомлення свого місця в ньому, до вибору цільових та смислових установок для своїх дій та вчинків, до прийняття рішень. Від сформованості цієї світоглядної компетенції залежить освітня траєкторія учня та програма його життєдіяльності в цілому.

  2. Загальнокультурна компетенція як коло питань, у яких учень має бути добре обізнаним, мати знання та досвід певної діяльності. Це особливості національної та загальнолюдської культури, культурологічні засади сімейних, соціальних, суспільних явищ та традицій, роль науки та релігії в житті людини, компетенції у сфері побуту та культурного дозвілля.

  3. Навчально-пізнавальна компетенція як сукупність компетенцій учня у сфері самостійної пізнавальної діяльності: знання та вміння ціле покладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності. У межах цієї компетенції визначаються вимоги відповідної функціональної грамотності: вміння розрізняти факти від домислів, володіння вимірювальними навиками, використання різних методів пізнання.

  4. Інформаційна компетенція, яка пов’язана з формуванням уміння самостійно шукати, аналізувати, відбирати необхідну інформацію, трансформувати, зберігати та транслювати її. Ця компетенція забезпечує навички роботи учнів з інформацією, що міститься в навчальних предметах і освітніх галузях, а також в оточуючому світі.

  5. Комунікативна компетенція, яка містить оволодіння мовами та способами взаємодії з людьми, навички роботи в групі. Учень має вміти відрекомендувати себе, написати листа, заяву, анкету, поставити запитання, вести дискусію.

  6. Соціально-трудова компетенція як оволодіння знаннями і досвідом у громадянсько-суспільній діяльності, у соціально-трудовій сфері, у галузі сімейних стосунків, у питаннях економіки і права та в професійному самовизначенні.

  7. Компетенція особистісного самовизначення, яка спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного та інтелектуального саморозвитку, емоційну саморегуляцію та самопідтримку. Вона пов’язана з безперервним самопізнанням, розвитком необхідних особистісних якостей, формуванням психологічної грамотності, культури мислення й поведінки. До цієї компетентності слід віднести правила особистої гігієни, турботу про власне здоров’я, внутрішню екологічну культуру, комплекс якостей, пов'язаний з основами безпечної життєдіяльності.

2. Робота в групах .

- Оберіть серед запропонованих критерії ті, які стосуються класоводів або класних керівників.



Критерії ефективної діяльності класовода та класного керівника

1. Основні характеристики професійної культури класного керівника.

1.1. Освіченість, загальний кругозір, ерудиція.

1.2. Моральна культура.

1.3. Естетична культура.

1.4. Правова культура.

1.5. Економічна культура.

1.6. Екологічна культура.

1.7. Психологічна культура.

1.8. Фізична культура.

1.9. Культура і техніка мови, дикція, загальна мовна грамотність, образність, емоційна виразність мови.

1.10. Зовнішній вигляд, міміка, жести, культура поведінки.

2. Знання й уміння класного керівника, які сприяють успішній виховній діяльності.

2.1. Знання про суть і структуру виховної діяльності (мотивація, завдання, засоби і способи, самоаналіз).

2.2. Уміння вивчати мотивацію учнів.

2.3. Уміння дати психолого-педагогічні рекомендації школяреві, батькам, учителю-предметнику.

2.4. Вміння вивчати стан вихованості і виховуваності школяра.

2.5. Вміння на основі психологічного вивчення школярів будувати й реалізовувати плани виховної роботи з урахуванням завдань розвитку окремих школярів і всього класного колективу.

2.6. Уміння вивчати особливості групи (класу) учнів.

2.7. Уміння планувати виховну роботу із згуртування групи (класу), підвищення статусу кожної дитини в системі міжособистісних взаємин співвіднести її з результатом навченості і вихованості школярів (ступінь усвідомлення власної внутрішньої концепції виховання, реалізованої в педагогічній діяльності).

2.9. Вміння вести педагогічні дослідження у сфері виховання.

2.10. Вміння керувати своїм психологічним станом.

3. Комунікативні якості й уміння педагога.

3.1. Здатність приймати себе таким, як є, позитивне ставлення до себе, звільненість від надмірної тривожності і самокритики.

3.2. Відкритість, щирість у спілкуванні, відповідність поведінки особистим переживанням.

3.3. Безумовне позитивне сприйняття іншого, незалежно від того, які почуття, думки, зовнішній вигляд, статус має партнер у спілкуванні.

3.4. Емпатичне розуміння (розуміння почуттів, стану, точки зору партнера), вміння виразити емпатію.

3.5. Вміння аналізувати результати спілкування, прогнозувати наслідки спілкування.

4. Вміння, спрямовані на саморозвиток класного керівника.

4.1. Вміння підвищувати свою професійну культуру, будувати перспективи професійного зростання.

4.2. Вміння розвивати психологічні компоненти педагогічних здібностей (перцептивно-рефлексивні, конструктивні, комунікативні тощо).

4.3. Вміння усвідомлювати індивідуальний педагогічний стиль, зміцнювати його позитивні сторони.

4.4. Прагнення до пошуку нового, володіння прийомами творчості.

5. Якості, які сприяють успіху виховної діяльності.

5.1. Педагогічне покладання мети..

5.2. Педагогічне мислення.

5.3. Педагогічна інтуїція.

5.5. Педагогічна імпровізація, спритність

5.6. Педагогічна рефлексія.

5.7. Педагогічне прогнозування.



3. Складання моделі компетентного класного керівника.

ІІІ. Підсумок заняття.

  • Що є спільним для класоводів та класних керівників?

  • Чи повністю «модель компетентності» відображає ваше бачення роботи в школі?


Тема. Робота класного керівника з батьками.

Мета : обговорити проблеми сімейного виховання, стилі сімейного виховання, виробити рекомендації для проведення батьківських зборів.

Форма проведення: круглий стіл

Учасники: класні керівники 5-9 класів, керівник ШМО, заступник директора з навчально-виховної роботи.

Обладнання: плакат з афоризмом, презентація.
Хід заняття
Сім'я і школа – це берег і море.

На березі дитина робить свої перші кроки,

отримує перші уроки життя, а потім перед нею

відкривається безмежне море знань

і саме школа вказує дорогу в ньому.

Але це не означає, що дитина повинна відірватися від берега.

Л.Кассіль
І. Вступне слово.

Керівник ШМО:

- Сьогодні ми зібралися за круглим столом, який символізує рівність кожного з нас у питанні, що потребує вирішення.

Сім’я – це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини. З-поміж багатьох функцій, які виконує сім’я, найважливіша – виховна.

Однак кризові явища, притаманні сучасному українському суспільству, економічні труднощі гальмують адаптацію сім’ї як соціального інституту до нових умов, негативно позначаються на її виховній ролі.

Сім’я не є ізольованим мікросередовищем: різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут належить закладам освіти, педагогам, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого- педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, виступають важливою складовою в педагогічному трикутнику ―дитина – батьки – вчитель.

В сучасних умовах координацію виховних дій сім’ї покладено на освітній заклад і від того, як організована і реалізована робота з батьками учнів значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім’ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу.

Виступ класного керівника «Функції роботи класного керівника з батьками»

Перша функція – ознайомлення батьків із змістом і методикою навчально-виховного процесу , що організовує школа , обумовлена необхідністю вироблення однакових вимог, загальних принципів, визначення мети і завдань виховання, добору його змісту й організаційних форм у сімейному вихованній у навчально-виховному процесі школи.

Друга функція - психолого-педагогічна освіта батьків .

Третя функція - залучення батьків до спільної з дітьми діяльності :



  • Участь у всіх формах позаурочної діяльності (походи, екскурсії , вечори, змагання, благоустрій школи) .

  • Участь батьків у підготовці загальношкільних традиційних форм роботи

  • Вечори-зустрічі випускників, свята Останнього дзвоника, спортивні змагання „Тато, мама , я – спортивна сімя” ,свято квітів, виставок, тощо .

  • Участь у профорієнтаційній роботі школи : екскурсї на виробництво, зустрічі з цікавими людьми .

  • Участь у роботі ради школи , ради профілактики правопорушень , піклувальній раді школи .

  • Надання матеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних заходів через установлення зв’язку школи з підприємствами , фірмами .

Четверта функція – коректування процесу виховання в родинах окремих учнів:

  • надання психолого-педагогічної допомоги в процесі сімейного виховання різних категорій учнів , зокрема обдарованих дітей ;

  • надання психолого-педагогічної допомоги в розв’язанні складних сімейних проблем : підлітковий вік , профілактика формування шкідливих звичок , профілактика правопорушень;

  • індивідуальна робота з неблагополучними родинами учнів (ця робота здійснюється спільно із правоохоронними органами ).

П’ята функція – взаємодія батьків із громадськими організаціями , батьківськими комітетами школи і класу , шкільними радами.

Виступ класного керівника «Правила ефективної взаємодії, якими педагог керуватиметься в роботі з родинами учнів»

1. Батькам потрібна підтримка, допомога й добра порада. Якщо ви маєте їх, створіть необхідні умови для спілкування.

2. Не розмовляйте з батьками поспіхом: якщо ви не маєте часу, домовтеся про зустріч іншим разом.

3. Розмовляйте з батьками спокійно: зверхність та повчання викликають роздратування і негативну реакцію з їхнього боку

4. Вчіться вислуховувати батьків з болючих питань.

5. Не поспішайте з висновками! Добре обміркуйте почуте від батьків.

6. Отриману від батьків інформацію зберігайте в таємниці.

7. Якщо ж все-таки існує професійна необхідність поділитися конфіденційною інформацією, доведіть це до відома батьків.

8. Пам'ятайте: під час зустрічі з родиною учня будь-який батько прагне почути про свою дитину не тільки погане, але й хороше.

9. Будь-яка зустріч з родиною має завершуватися конструктивними рекомендаціями для батьків і учня.

10.Якщо педагог вважає себе некомпетентним з якоїсь проблеми, йому варто вибачитися перед батьками та запропонувати їм звернутися за консультацією до фахівців.

Керівник ШМО:

- Основними формами взаємодії класного керівника з родиною є індивідуальні та групові форми роботи.

До групових можна віднести такі форми взаємодії, як батьківські збори, конференції, вечори запитань і відповідей, батьківські університети. Групові форми роботи доцільні для організації психологічної освіти батьків, зустрічей з адміністрацією навчального закладу із нагальних проблем освітнього життя.

Аби ці форми спілкування були ефективнішими, батькам слід надати можливість брати участь у плануванні занять, приміром, батьківських університетів або інших форм їхньої взаємодії з навчальним закладом. Добре налагоджена й організована взаємодія родини й навчального закладу дозволить батькам усвідомити необхідність набуття нових знань для розвинення із власної дитини здорової і повноцінної особистості, а також безпосередньо спілкуватися з людьми, які допомагають стати їм справжніми, батьками. Чи не найголовнішу роль у роботі класного керівника відіграє індивідуальна робота з батьками, формами якої можуть бути індивідуальні консультації, бесіди, відвідування вдома.

Індивідуальні консультації проводяться за ініціативи батьків або класного керівника. Причиною для запрошення батьків на консультацію можуть стати результати спостережень педагога за дитиною, проблеми в спілкуванні дитини з однолітками або педагогами, конфліктні ситуації.

Керівник ШМО:

- Пропоную вам переглянути презентацію «Як провести батьківські збори?»

Виступ класного керівника «Нетрадиційні форми спілкування з батьками»

• Азбука родинного виховання — обговорення проблем, труднощів виховання дітей у неповних сім'ях, виступи спеціалістів (лікарів, юристів, психологів, надання батькам індивідуальної допомоги)

• Альбом-естафета — «Як ми відпочиваємо» —досвід організації відпочинку в родині.

• Аукціон ідей родинної педагогіки.

• Батьківський ринг — взаємонавчання, взаємозбагачення членів

родини, розв'язання педагогічних ситуацій.

• Батьківська школа — організується у формі клубу, передбачаєтеся

проведення диспутів ідей, випуски рукописних газет, інформаційних

бюлетенів, бесід, підбір літератури, надання практичної допомоги.

• Вечір великої родини — участь беруть батьки, школярі, педагоги;

організація відпочинку, ігри, вистави театру тощо.

• День добрих справ — спільна трудова діяльність батьків і дітей.

• Дерево родоводу — зустрічі поколінь, роздуми над проблемою

виховання, звернення до джерел народної педагогіки.

• Дискусійний клуб — обговорення проблем виховання школярів.

• Дні здоров'я — у визначені дні педагоги, лікар, психолог ведуть прийом батьків і консультують їх з проблем вихован

• Екскурсійна робота — спільні виїзди з родиною з метою вивчення рідного краю.

• Клуб „Сімейні традиції".

• Народна світлиця — звернення до народних традицій, формування особистості школяра через природу, спілкування батьків з вихованцями через природу, спільну діяльність батьків, дітей і педагогів.

• Педагогічний десант — виступи педагогів з актуальних проблем виховання на підприємствах, в організаціях, де працюють батьки; влаштування виставок, випуски спеціальних стіннівок.

Родинний міст — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей.ї

• Сімейна скринька — добірка матеріалів з досвіду родинного виховання.



Колективне опрацювання матеріалів з психології «Три шляхи у вихованні»

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось коротка характеристика цих шляхів.



ВЛАДА

Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката.Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву,жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: «ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене».

Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.



ПОСТУПЛИВІСТЬ

На цьому шляху батьки заради «святого спокою» поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо «самолюбивої, сповненої бажань і претензій» дитини. Вона може думати: «Всі повинні мені підкорятися», «Найважливіші мої почуття і потреби», «Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою». Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються «слабкими», а дитина «сильною». У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками). Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).



ДІАЛОГ

На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати «ні», коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: «Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз».

Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

Підсумок засідання.

Прийняття рішень .





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка