Візантійська імперія



Скачати 175.33 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір175.33 Kb.
ТипУрок

Тема уроку : Візантійська імперія

Мета уроку: ознайомити учнів з історією Візантійської імперії; вияснити коли та за яких причин виникла Візантійська держава, що стало причинами її загибелі ; охарактеризувати правління Юстиніана І та основні напрямки його діяльності; розібратися яку роль в історії Візантійської держави відіграв іконоборчий рух; сприяти розвитку естетичного виховання учнів на прикладах візантійського мистецтва та розширення їх кругозору; виховувати інтерес до історичного минулого людства.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник., карта « Європа в 6 ст. Візантія за Юстиніана», «Хрестові походи», картки для учнів з уривками історичних документів, мультимедійна презентація, фрагмент відеофільму « Как создавались империи. Византия».

Основні дати та події:

• 330 р. - римський імператор Костянтин переніс столицю імперії на місце колишньої грецької колонії Візантія;

• 395 р. - розподіл Римської імперії на Західну та Східну;

• 476 р. - припинення існування Західної Римської імперії;

• V-VI ст. - Велике переселення народів;

• 527-565 рр. - правління Юстиніана;

• 532 р. - повстання «Ніка»;

• 534 р. - створення Кодексу Юстиніана;

• 1204 р. - взяття Константинополя хрестоносцями;

• 1453 р. - падіння Константинополя під ударами Мехмеда II Завойовника.

Основні поняття:

Ромеї , василевс , синкліт, грецький вогонь, іконоборство, турки – сельджуки.

Структура уроку.


  1. Організація навчальної діяльності.

  2. Перевірка домашнього завдання.

  3. Актуалізація опорних знань.

  4. Вивчення нового матеріалу.

  • Утворення Візантійської держави.

  • Правління Юстиніана.

  • Протистояння ворогам у VII – XI ст. Іконоборство.

  • Загибель імперії.

  • Культура Візантії.

  1. Узагальнення та систематизація нових знань.

  2. Підсумок уроку.

  3. Домашнє завдання.

Хід уроку.

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Перевірка домашнього завдання. Тестування.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Яка подія сталася у 330 р.?

2. Покажіть на карті столицю Римської імперії. Звідки походить його назва?

3. Яка подія сталася у 395 р.?

4. Покажіть на карті території Західної та Східної Римської імперій.

5. Внаслідок яких подій сталося падіння Західної Римської імперії?

Учитель. У 476 р. вождь невеликого германського племені Одоакр відібрав імператорський титул у Ромула Агустула. Знаки імператорської влади - діадему та пурпурну тогу - він відправив до Константинополя. Тепер була тільки одна Римська імперія - Східна. Жителі імперії назвали свою імперію Ромейською, а себе - ромеями. Візантійська імперія проіснувала майже на тисячу років довше, ніж Західна Римська імперія.

Сьогодні ми з вами познайомимося з історією Візантійської імперії.

ІV. Вивчення нового матеріалу.



Утворення Візантійської держави.

Учитель. Візантія мала дуже вигідне географічне положення. Ця держава знаходилася на перехресті Сходу та Заходу. Більшість населення імперії складали греки, тому й державною мовою вважалася грецька. Через Константинополь проходили важливі торгові шляхи «Великий шовковий шлях» та «з варяг у греки».

«Великий шовковий шлях» - це караванна дорога, що існувала протягом багатьох століть. Цією дорогою йшли купецькі каравани, що перевозили шовк, прянощі з Індії, прикраси та срібний посуд з Ірану, фарфор з Китаю. Європейські купці, що досягали до Китаю, витрачали на дорогу близько трьох років. Від берегів Східного Середземномор’я вони рухалися крізь Сирію та Іран до середньоазійських міст Самарканда та Бухари, де також виготовляли шовкові тканини, а потім через Північний Памір, обходячи пустелю з півдня та півночі, степами добиралися Китаю. На шляху їх чатували небезпеки: негода й спека, напади розбійників.

Учитель. Через Візантію проходив також і торговий шлях «з варяг у греки». Цей шлях виник набагато пізніше, ніж «Великий шовковий шлях».

За допомогою карти історичного атласа «Візантія та слов’яни у VII-IX ст.» та «Візантія та слов’яни у X-XI ст.», визначте, які країни поєднував торговий шлях «з варяг у греки».

- Як ви думаєте, що могли возити купці цим шляхом?

Орієнтовні відповіді учнів

З Києва - хліб, віск і ремісничі вироби; з Новгорода - ліс і хутра;

з Візантії - коштовні тканини, прянощі, книги, ювелірні та скляні вироби.

Учитель. У багатолюдних містах процвітали торгівля, ремесла; візантійські ювеліри, ткачі не мали собі рівних. Візантія була країною численних прекрасних міст, де вірувало ділове життя. Особливо вражав пишністю соборів і палаців Константинополь. Візантійці пишалися величчю і багатством своєї країни.

Візантією керував імператор. Грецькою мовою це слово звучало як василевс. Він був «земним Богом», його влада нічим не обмежувалася. Василевс видавав закони,командував військом, призначав на посади, тримав під своїм захистом церкву. Панувало правило 6 « Що бажає імператор – має силу закону». Ромеї були переконані, що їх василевс - володар усього християнського світу. У Візантії був створений потужний апарат державного управління. Урядовці призначалися імператором та отримували подарунки. Разом з тим влада імператора не була спадковою. Кожного нового государя проголошували військо, сенат (синкліт) і народ, тому на престол могли піднятися навіть люди невисокого походження, навіть звичайні селяни та солдати. Проте, щоб утриматись на престолі, їм доводилось уважно прислухатися до думки знаті та чиновників, а також до настроїв рядових жителів столиці. «Іншого імператора Ромеям!» .Спеціальні служби відповідали за збирання податків, пошту, дороги, існувала також таємна поліція. Візантія мала сильну армію та флот.

- Давайте визначимо причини зростання могутності Візантійської імперії.



Результат обговорення записується у зошити (вчитель виводить їх на екран у вигляді схеми)

Орієнтовні відповіді учнів

1) Вигідне географічне положення - на перехресті торгових шляхів.

2) Традиційно розвинені ремесло і торгівля.

3) Сильна армія та флот.

4) Міцна імператорська влада.



Правління Юстиніана.

Учитель. Давайте розглянемо карти історичного атласа «Велике переселення народів. Загибель Західної Римської імперії» та «Європа у ІІ пол. VI ст. Візантія за Юстиніана» та дамо відповіді на питання.

1) Коли кордони Візантійської імперії досягли найбільших розмірів?

2) Які території включала Візантійська імперія?

Учитель. Найбільшої могутності Візантія досягає у період правління імператора Юстиніана (527-565 рр.), який проводив активну внутрішню та зовнішню політику.

Я пропоную вам розділитися на групи, переглянути уривок відеофільму та у вигляді тез дати відповіді на питання



  1. Зовнішня політика Юстиніана.

  • Мріяв повернути славу Давнього Риму

  • Відвоював втрачені території( Сирію, Палестину, Малу Азію, Грецію)

  • Розгромив Вандальське королівство у Пн. Африці

  • Відвоював у вестготів ч. Іспанії

  • 20 років воював з остготами за повернення Італії

2) Внутрішня політика Юстиніана.

  • Заборонив язичницькі свята

  • Збільшив розмір податків

  • Відбудував Візантію

  • Розправився з повстанням «Ніка»

  • Збудував Храм Св. Софії

  • Створив звід римського права – « Кодекс Юстиніана». Кращі візантійські знавці зібрали закони римських імператорів і зробили до них докладні пояснення

3) Імператор Юстиніан - людина.:

  • звичайного походження – селянська родина,

  • правиви приблизно 40 років,

  • жорстокий,

  • розумний,

  • не користувався популярністю,

  • одружений на танцівниці Феодорі, проголосив ї ї імператрицею.

Підсумки роботи всіх груп стисло заносяться в зошит.

Учитель. Нескінченні війни, внутрішні чвари, жахлива епідемія чуми, яка забрала майже половину населення Візантії, - усе це вкрай виснажило сили імперії. Своєму наступник юстиніан залишив порожню скарбницю, розорене населення, знесилене військо і небезпечних ворогів на всіх кордонах держави.



Протистояння ворогам. Іконоборство.

За допомогою карти історичного атласа «Візантія та слов’яни у VII-IX ст.» та «Візантія та слов’яни у X–XI ст.» дайте відповідь на питання, які племена вторгалися на територію Візантії у цей час.

Тільки двічі за п’ять століть існування Візантії по смерті Юстиніана вона змогла лише наблизитися до процвітання.

У часи жорстоких випробувань серед візантійських християн поширилося вчення, яке заперечувало вшанування ікон. Його прибічники – іконоборці- знищували ікони, викидали їх з храмів. Вони стверджували, що вшановуючи ікони, людина поклоняється ідолу, оскільки бог – це дух, його не можливо зобразити. Їхні противники – іконо шанувальники - вважали, що між Богом та іконою існує зв»язок і коли людина вшановує ікону, вона наближається до Бога.

Василевс Лев ІІІ підтримав іконоборців, бо хотів земель і скарбів церкви. Боротьба тривала понад століття. Як тільки землі і багатства церкви відійшли до імператора, іконоборство почало згасати ( с. 9 ст), але це ще більше послабило Візантію.

Останній період підйому був пов’язаний з періодом правління династії Комнінів. Але на імперію обрушилися турки-османи. Проте не кочовики стали причиною першого зруйнування Константинополя.



Загибель імперії.

Давайте разом прочитаємо документи та дамо відповіді на питання:

Коли і ким був вперше зруйнований та пограбований Константинополь? Як себе поводили «захисники церкви» у столиці християнського світу?

c:\users\александр\pictures\mp navigator ex\2013_11_29\img.jpg

Учитель. Я нагадую, що ця подія сталася у 1204 році, під час хрестових походів. На території Візантії була створена Латинська імперія, але візантійці поступово відвоювали свої землі, й у 1261 р. Візантійська імперія була відновлена.

Остаточно Константинополь під ударами Мехмеда II Завойовника скорився у 1453 р

(Учні заносять дати у зошит.)

Як це було, ми дізнаємося, прочитавши історичний документ.

Текст документу.. Михайло Дука про трагедію у храмі Святої Софії

Отже, коли був ранній ранок і день світив ще, як вовк очима, деякі з ромеїв під час вторгнення турок до міста та втечі громадян прибігли, щоб дістатися своїх домівок та захистити дітей та дружин. Жінки питали їх: «Що ж трапилося?» А коли почули жінки огидну ту мову: «Вороги всередині стін міста та вбивають ромеїв», - спочатку не вірили цьому, та, правду кажучи, навіть лаялися та висловлювали презирство, як віснику, що накликав нещастя. Побачивши ж позаду інших, всіх у крові, зрозуміли, що наблизилася до вуст чаша гніву Господа. І тоді всі жінки й чоловіки, ченці й черниці побігли до Великої церкви з дітьми своїми на руках, залишивши домівки свої охочому ввійти. І можна було бачити, що вулиця забита людьми. Отже, величезний храм той в одну годину заповнився як чоловіками, так і жінками: й унизу, й вгорі, й у бічних прибудовах, й в усякому місці натовп незліченний. Замкнувши двері на замки, стояли, чекаючи на порятунок...

Турки, розбігаючись в усі сторони, вбиваючи та беручи у полон, прийшли, нарешті, до храму, коли ще не минула перша година ранку, і, побачивши, що ворота замкнені, розламали їх сокирами. Коли вони, озброєні мечами, увірвалися всередину й побачили незліченний натовп, кожний став в’язати свого полоненого. В одну хвилину розрубали собаки святі ікони, викравши з них прикраси, намиста й браслети.



Запитання до тексту

1) Де шукали порятунку жителі Константинополя?

2) Яка доля спіткала жителів міста?

Культура Візантії

Це питання готується заздалегідь декількома учнями.

Учитель пропонує заслухати повідомлення учнів «У візантійській школі», «Досягнення науки Візантії», «Мистецтво у Візантії».

V.Узагальнення та систематизація нових знань.

Розв»язання учнями проблемного завдання

« Західна Римська імперія незабаром після поділу 395 р. загинула , а Східна проіснувала ще тисячу років. Які особливості розвитку Візантії сприяли цьому?»

Або


Дидактична гра «Хто останній – перемагає!»

VI. Підсумок уроку.

VII. Домашнє завдання.

Мистецтво Візантії.

Протягом усієї своєї тисячолітньої історії Візантія була центром своєрідної культури, яка формувалася під впливом римської, грецької та елліністичної традицій.

Мистецтво Візантії було підпорядковане догмам християнства. Художник повністю залежав від вироблених раз і назавжди, встановлених православною церквою канонів. Значні досягнення мистецтва Візантії пов'язані із храмовим будівництвом. Шедевром ранньовізантійської архітектури є собор св. Софії в Константинополі (532-537 рр.). Це величезна й масивна споруда заввишки 55 м. В основі її композиції - тринефна базиліка - видовжена, прямокутна будівля. Високе склепіння увінчувалося гігантським куполом (його діаметр - 31м), оточеним з обох боків напівкуполами. Сорок вузьких вікон, розміщених в основі центрального купола, пропускають у внутрішнє приміщення світло, завдяки чому конструкція здається легкою і просторою.

До визначних пам'ятників візантійської архітектури належать храми, побудовані в Равенні: тринефна базиліка Сан Аполінаре (549 р.) і центральнокупольна церква Сан Вітале (526-547 рр.), оздоблені розкішними мозаїками.

На Візантійський живопис, який, на жаль, погано зберігся до наших часів, помітно вплинули елліністичні традиції. Мозаїка в церквах Нікеї, Равенни та Фессалонік, фрески в Кастельсепріо зображують сцени, пов'язані з життям Христа.

Уявлення про ранній період живопису Візантії дають мозаїки Равенни, зокрема церкви Сан Вітале. Серед кращих - композиції "Імператор Юстиніан з почтом" та "Імператриця Феодора з почтом". Кольорова гама мозаїк насичена яскравими золотистими, білими, блакитними, червоними барвами, що мерехтять і переливаються.

Живописна культура Візантії досягає розквіту в IX-X ст. До цього періоду належать мозаїки церкви св. Софії, які зображають сцени міфічних персонажів та історичних осіб: імператор Лев Мудрий перед троном Христа, імператор Костянтин дарує Богоматері засноване ним місто тощо. Об'ємне моделювання, портретна схожість, благородні пропорції фігур, контрастна, багатокольорова гама характеризують ці мозаїки.

Значного розвитку досягає у Візантії іконописне мистецтво. У багатьох музеях світу зберігаються чудові зразки візантійських ікон. Третьяковську галерею прикрашає знаменита ікона Володимирської богоматері, привезена з Візантії до Київської Русі ще в VII ст. Вона втілює благородство, ніжність, материнську красу. До жіночого лиця горнеться дитя. Мати ніби передчуває трагічну долю сина. В її очах застиг смуток. Один із шедеврів живопису - ікона "Дванадцяти апостолів" - знаходиться в Музеї образотворчого мистецтва у Москві. Роботі властиві чіткий композиційний ритм, тематично-смислова спорідненість, благородство барв.

Значне місце у візантійській художній культурі займала мініатюра. Вона значною мірою відбивала реальну дійсність, подекуди наслідуючи античну традицію. До кращих творів слід віднести Паризький псалтир (X ст.). У мініатюрі "Давид, що грає на лютні" образ музиканта приваблює реалізмом, значне місце в композиції посідає пейзаж.

У 1453 р. внаслідок турецького завоювання Візантійська імперія припинила своє існування. Проте вплив її культури яскраво позначився на мистецтві Західної Європи, південних слов'ян, Київської Русі, Закавказзя.



Наука

Для розвитку медицини мали значення деякі особливості: по-перше, у Візантії виникають перші християнські монастирі, а при них лікарні і медичні школи (IV ст.), по-друге, торгові каравани, натовпи прочан і походи хрестоносців до гробу Господнього сприяли розповсюдженню інфекцій і виникненню епідемій. Так, чума, що розповсюдилась в епоху правління імператора Юстиніа- на (VI ст.), ледве не призвела до занепаду Візантійської імперії. Дещо пізніше, в XIV ст., епідемія чуми, що охопила всю Європу, забрала чверть населення континента.

Найвидатнішим лікарем Візантії був Орибазій (326-403 рр.), лейб-медик імператора Юліана Відступника. Він зібрав величезну збірку праць вчених Греції та Риму і створив численну медичну енциклопедію під назвою «Синапсис» у 70^ти томах. Тим самим він зберіг її для наступних поколінь. Окрім робіт античних медиків, Орибазій включив у книгу власні висновки й узагальнення.

Оскільки візантійська культура, на відміну від середньовічної західноєвропейської, спиралася не лише на християнство, але й на античну спадщину, це виявилося не тільки в мистецтві, але й в науці, зокрема медичній. Лікарі Візантії були добре знайомі з творами медиків Греції і Риму.

Подібно до Орибазія, енциклопедистами у Візантійській імперії були Олександир Тральський, Аецій Амідійський (VI ст.), Павел Егінський (VII ст.). Створення таких енциклопедій стало значним внеском візантійських учених у збереження наукових знань Стародавнього світу.

Розвиток природничих наук, математики та астрономії у Візантії мали прикладне значення для ремесел, мореплавства, торгівлі, військової справи та сільського господарства. Так, у IX ст. Лев Математик започаткував алгебру, вчений був автором багатьох винаходів, у тому числі світлового телеграфа та різних механізмів.

В астрономії велася боротьба між прихильниками античних систем і тими, що захищали християнський світогляд. Представником останніх був Козьма Індикоплов (саме той, що плавав до Індії). У праці «Християнська топографія» він заперечує вчення давньогрецького астронома Птолемея про геоцентричну систему світу. Його уявлення базувалися на біблійних твердженнях, що Земля є плоским чотирикутником, який оточений океаном та покритий небесами. Астрономічні спостереження були тісно пов´язані з астрологією. В XII—XV ст. у Візантії перекладаються та вивчаються астрономічні твори і таблиці арабських учених.

Візантійці досягли значних успіхів у медицині. Вони були знайомі з працями Галена та Гіппократа, узагальнювали практичний досвід і вдосконалювали діагностику. Володіли знаннями хімії, уміли використовувати античні рецепти при виготовленні скла, кераміки, мозаїчної смальти, емалі та фарб. А винахід так званого «грецького вогню» (суміш нафти, гашеного вапна та смоли) допомагав візантійцям здобувати перемогу у морських битвах із ворогами.

Широкі торгові та дипломатичні зв´язки сприяли розвитку географічних знань у Візантії. Цінні географічні відомості залишили у своїх паломницьких творах візантійські мандрівники.

Весьма сведущ был Лев Математик и в механике. Приёмный зал Большого дворца (резиденция византийских императоров) украшали изобретённые Львом Математиком механизмы-автоматы: статуи рычащих львов, поющих и порхающих птиц и другие приводимые в движение водой механические фигуры (эти чудесные механизмы должны были изумлять иноземных послов, утверждая их в мыслях о могуществе государства ромеев)

Изобрёл систему световой сигнализации, посредством которой передавались сообщения о событиях в соседних странах (в частности, в Арабском халифате). Как пишет Константин Багрянородный в книге «О церемониях византийского двора», световой телеграф Льва Математика, представлявший собой систему сигнальных башен, позволял в течение часа передать сообщение от границы с Халифатом в Константинополь (что было весьма важно в условиях постоянных арабских набегов на империю).

Оригінальною пам´яткою в галузі сільського господарства стала енциклопедія «Геопоніки», де був сконцентрований досвід землеробів.


Школи та навчання у Візантії.

Рівень освіченості в середньовічній Візантії був досить значний і помітно перевершував аж до XIV ст. відповідний рівень в Західній Європі. Соціальних обмежень; на отримання освіти не існувало. Школи могли посе-I щать всі, хто міг і хотів вчитися. Примітною рисою громадської життя був високий соціальний статус освічених людей. "Освіченість - найбільша з чеснот", - говорив один з імператорських указів.

Наявність освіти було неодмінною умовою для чиновників і членів церковних установ.

Релігія займала провідне місце в шкільному навчанні і вихованні. Навчальний день візантійського школяра починався з молитов.

важливу роль відігравало у Візантії домашнє навчання і виховання. Діти з допомогою батьків освоювали трудові навички. Батьки-ремісники могли також навчити письму і рахунку. Діти з заможних сімей навчалися грамоті і отримували книжкове освіту. Тут хлопці 5 - 7 років потрапляли під нагляд вчителя-наставника.

В що дійшли до нас повчаннях дітям підкреслена важливість і необхідність книжкового освіти: "Читай багато і дізнаєшся багато".

Система освіти (енкікілос пайдеусіс) складалася з трьох ступенів: елементарної, середньої і вищої.

Першої щаблем були школи грамоти, де діти отримували елементарне освіта (пропедіа). Елементарне навчання існувало фактично повсюдно. Воно починалося в 5-7-річному віці і тривало два-три роки. У програмах, формах, методи, засоби навчання поєднувалися античні і нових рис. Притаманні античної школі свитки, пергамент, папірус, стило 'були поступово замінені папером, пташиним або тростинним пером. Як і в античні часи, грамоті навчалися буквослагательним методом з обов'язковим хоровим вимовою вголос. Панували мнемонічні прийоми навчання, що цілком зрозуміло, тому що розмовна мова того часу суттєво відрізнявся від класичного грецької, яку вивчали в школі і на якому викладалися навчальні тексти (Гомер і пр.), доповнені Псалтир та житіями святих.

В програму шкіл грамоти входило також церковний спів.

Неурядових школярів карали різками.

Крім шкіл грамоти, існували початкові навчальні заклади, де вивчали виключно Біблію і твори отців церкви. У таких школах навчалися діти особливо релігійних батьків.

Для більшості учнів навчання завершувалося елементарним освітою. Небагато продовжували вчитися в навчальних закладах підвищеного типу. Освіта вища початкового (педіа або енкікліос педіа) давали граматичні школи. Вони могли бути церковними та світськими (приватними і державними). Поступово освіта вище початкового зосередилося в столиці імперії -- Константинополі, де в IX - XI ст. налічувалося до десяти відповідних навчальних закладів. Вчителі та учні здебільшого не належали до духовному стану. Навчалися діти з 10 - 12-річного до 16-17-річного віку, тобто п'ять-шість років.

До першої третини X ст. звичайно в кожній школі був один учитель (пайдатес або дідаскол). Йому допомагали кілька кращих учнів - репетиторів (екрітуа). Викладачі об'єднувалися у професійні гільдії, думка яких обов'язково враховувалося при призначенні нових вчителів. Між викладачами існувала домовленість не переманювати учнів. Дідасколи отримували платню від батьків учнів.

Поступово структура середніх шкіл ставала більш складною. У них працювали групи викладачів. Напрямки діяльності цих шкіл санкціонувалися владою.



Фактично вся цивільна і церковна верхівка вчилася в граматичній школі. Мета навчання полягала в оволодінні "еллінської наукою" (Пайдейя) -- передоднем вищої філософії - богослов'я. Програма являла варіант семи вільних мистецтв і складалася з двох четверіц. У першу входили граматика, риторика, діалектика і поетика. По друге - арифметика, геометрія, музика, астрономія.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка