Випускний бал 2012 рік Ведучий



Скачати 202.14 Kb.
Дата конвертації11.01.2018
Розмір202.14 Kb.

Випускний бал

2012 рік


Ведучий: Добрий вечір!

Ведуча: Вітаємо всіх у цьому залі!

Ведучий. Росте людина… її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно у пам’яті, як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег Дитинства притягує до себе, повертає до найвіддаленіших куточків людської пам’яті.

Ведуча. Дитинство… це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі. Є на планеті дороге серцю місце – рідна школа. Схиляються до самої покрівлі ялини, тихо кружляють спомини. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти. І так багато років. Обличчя… обличчя… але ти, школо, пам’ятаєш усіх.

Ведучий. Скуйовджених і охайних,

бешкетників і сором’язливих

веселих і сумних

Ведуча. Ти – початок всіх починань.

Та к будь же завжди благословенна.

Нехай від споминів про тебе світлішають обличчя, розгладжуються зморшки.

Хай вічно звучать слова: «Здравствуй, школо!»

Скільки літ в цих стінах пережито

А перерв, занять, шкільних дзвінків,

І нарешті, довгожданий травень,

Школа проводжа випускників.



Ведучий: Життя - це вічний вокзал, де розлучаються, зустрічаються, плачуть і радіють.

Ведуча: І сьогодні ми з вами - на вокзалі прощання: з дитинством, шкільними роками. Час іде. Потяг стоїть біля перону, а пасажири щось запізнюються.

Ведучий: Запрошуємо до залу випускників!

Вихід пісня - Hurts - Stay

Ведуча: Вітаємо вас на нашому вокзалі прощання! Та не поспішайте сідати у вагони - у вас іще є час до світанку.

Ведучий. Сьогодні, у цю мить, атестат зрілості отримують всі випускники нашої України. Ми зараз духовно приєднуємося до молодого покоління, що вступає у життя. Атестати в руках тримають випускники Києва, Львова, Криму, Донецька. Тож привітай, Україно, своїх дочок і синів з цим урочистим святом!
Гімн України.
Ведуча: Невже це дійсно сталося? Буквально декілька тижнів тому, сиділи з дівчатами і бідкалися про те, яку ж сукню одягнути. От Маша мріяла, не порушуючи традицію, одягнути сукню бабусі, але на превеликий жаль, в скрині,де вона зберігалась завелась міль і поласувала нею.

Ведучий: Мабуть, ще довго згадуватимуться наші шкільні пригоди. І як ми кожної перерви поспішали за туалет ... щоб поспілкуватися.

Ведуча: Чекай-чекай... Не видавай всі наші секрети. Адже ми зібрались тут, щоб підсумувати наші шкільні досягнення.

Ведучий: Так, досягнень у нас було багато.

Ведуча: Кожного ранку близько 9 години ми всі поспішали на перший урок.

Ведучий: Найбільш зразковими ми все ж були в 11 класі.

Ведуча: Але особливо відзначився наш Віталік.

Ведучий: Все раніше сказане ґрунтувалось на гуморі, а нашим істинним бажанням є ця довгоочікувана мить, коли Віталій Юрійович з Любою Григорівною вручать нам атестати.
Ведуча.

Веселий вітер кличе у дорогу,

В життевий океан бурхливий, непростий.

На серці радість і щемка тривога

Вітрила підіймає наш парусник шкільний

Ведучий.

А щоб нам на шляху не червоніти,

І мати для проїзду документ,

Ми просимо нам атестат вручити -

Наш перший проїзний білет.

Ведуча. Віталій Юрійович та Люба Григорівна, ми знаємо, що в деякі моменти на нас не зовсім вистачало вашого терпіння, але ми надіємось, що хоча б на атестат ми заслуговуємо, які б результати там не були.

Ведучий. Тож просимо вас піднятися для нашої останньої спільної справи.
Вручення атестатів, слова директора.
Ведуча.

Директор - батько й мати в рідній школі.

І завуч - ніби старша всім сестра.

Якщо порядок, тиша в коридорі,

То там вона роботу провела.

Ведучий.

Летять роки, ми прийдемо до школи

І вам своє «спасибі» скажем знов.

Тож не старійте у душі ніколи,

Бо вам - і шана наша, і любов.
Квіти директору і завучу
Ведуча. На нашому святі присутні шановані гості – сільський голова ________________________

___________________________________________ та директор ПОА «Україна» _______________

___________________________________________________________________________________. Тож надаємо їм слово (Квіти гостям)
Ведучий. У нашій школі вже встановилася добра традиція дарувати до шкільного музею рушник з іменами випускників. Сьогоднішні випускники в оцей чарівний рушник вклали свою душу, своє серце, свою любов, свої сподіванні і надії.

Випускники

1. В тобі мій БОГ, в тобі моя душа,

2. В тобі моя надія, мій початок.

3. В тобі очей моїх весела гра.

4. В тобі все основне моє й додаток.

5. В тобі мій день, в тобі моя краса,

6. В тобі і ніч моя, і зоряне світання.

7. В тобі мої загадки й чудеса.

8. В тобі мій світ, в тобі моє зітхання.

9. В тобі моя земля і небеса,

10. Дитинства мого щирі чудеса,

11. В тобі усе моє майбутнє існування.


Випускники вручають вишитий рушник

Ведуча: Ну от,здавалося б, нас вже нічого не поєднує зі школою, з учителями, та все ж спогади залишаться назавжди. Та от що ж ми можемо залишити після себе?

Ведучий: Я думаю, що в нас було достатньо пригод, щоб залишитися в пам'яті вчителів.

Ведуча: Так, я згодна. Наші вибрики на деяких уроках, я впевнена, закарбуються точно.

Ведучий: Та все ж я підтримую твою ідею. Треба залишити щось незвичайне, цікаве...

Ведуча: Можливо, квіти?

Ведучий: Красиво, але цього замало. Вони зів'януть

Ведуча: Фотографії? Та вони мовчать...

Ведучий: Я згадав! Згадав розповідь про кінематограф Олександра Довженка, від Люби Миколаївни. Мене осяйнула думка – зняти фільм про наш клас.

Ведуча: Ого! Грандіозна ідея. Але в нас нічого не вийде.

Ведучий: Хмм...Ти що сумніваєшся в наших здібностях?

Ведуча: А сценарій, декорації, актори???....

Сценарист: Твори і шпаргалки писати навчились, отже і сценарій напишемо.

Режисер: До вечорів шкільних готувались? От і режисера знайдемо.

Художник: Малювати вчились? От і декорації намалюємо.

Ведуча: А спонсори?

Ведучий: Всі ці роки нашими вірними спонсорами були батьки. Невже підведуть нас в таку святкову ніч?

Ведуча: Ну а актори?

Весь клас(разом): Всі ми!!!

Режисер: Менше балачок. Беремося до справи.

Ведучий: В головних ролях:
Є дівчина весела в нас,

Завжди із усмішкою входить в клас.

Приємна, добра, чарівна,

Чудесна дівчина вона.

Тома - щиро допоможе,

Дать пораду гарну може.

Наче сонечко засяє,

Бо у справах успіх має.


***

Юля любить баскетбол,

Теніс ще і волейбол.

У свої сімнадцять літ,

Мріє бачити весь світ.

Друзів без проблем знайде,

З ними світ весь обійде.

Успіхів і долі їй

Ми бажаємо мерщій.
***

Всі його тут добре знають

І у школі полюбляють.

Гарний хлопець, хоч куди,

Більш такого ще знайти.

Він до всього має хист, -

роботяга і артист,

То Сердючку зобразить

То над фізикою спить.

Працьовитий в школі й вдома.

Здогадались? Це наш Рома.
***

Туризм і спорт, скелясті гори,

Життя в палатці, синє море.

До вподоби модні вбрання,

Танці з вечора до рання.

На свята чи вечори –

Зробить зачіску завжди.

Звєрєв хай відпочиває

Наша Люба успіх має.
***

Ходить леді в класі в нас,

Ще й красуня водночас.

Здавалося б, маленька, непомітна,

Та хлопцям всім вона примітна.

Гарний Оля оратор,

Також і реформатор.

Влада свят в її руках –

Порина вона в думках.
***

Ім’я гарне вона має,

Стереотипи всі зламає,

Заспіває без проблем

Партнера по вокалу їй знайдем.

Музика – Машине життя,

До неї плекає палкі почуття.

Весела і в школі, і вдома.

Ніколи не здола її втома.
***

На подіум їй уже час

Одягати багато прикрас.

Та й без них Аліна гарненька,

Завжди й усюди вона жвавенька.

Нікого вона не дасть в образу,

Раптом що – захистить одразу.

Удачі побажаємо Аліні

У нашій прекрасній країні.
***

Старанна наша Іра

Вийде заміж за банкіра.

Грошима буде управлять,

Про однокласників не забувать,

Завжди усміхнена, немов зачарована,

До своєї мети спрямована.

Ще наша Іра господиня гарна,

Справиться на кухні

З усім швидко й вправно.


Діти пробігають з назвою фільму «Ніч на вокзалі прощання».

Танець!
Режисер: Знято! А що ж далі?

Сценарист: Пригадаємо, з чого все починалось?

Помічниця: Дубль 1, серія 1. «Всім найважчий перший клас»

Ведучий: Що Відрізняє першокласників від усіх школярів?

Режисер: Маленький зріст і великий портфель.

Сценарист: Радісна посмішка і беззубий рот.

Ведучий і ведуча:

Зуби сиплються дощем,

значить в школу ми ідем.

Ведуча. Як же це було?

Ведучий. Я пам’ятаю !

Режисер. Я теж пам’ятаю! - море квітів, зграї бантиків метеликів.

Сценарист. Височезні старшокласники повели нас за руки до класів. А там нас зустріла лагідна і строга, красива і всезнаюча, незабутня наша перша вчителька Сахно Тетяна Юріївна.

Художник. Ви стали учити нас писати, читати, рахувати.

Ведучий. А головне на ваших уроках ми навчились

Всі разом. ВІДНІМАТИ

Ведуча. Свої недоліки

Всі разом. ДОДАВАТИ

Ведучий. Усі свої гарні якості!

Всі разом. ДІЛИТИ

Ведуча. Радості і невдачі з однокласниками кожен день

Всі разом. МНОЖИТИ, МНОЖИТИ наші знання. СПАСИБІ ВАМ !

Ведучий. He відразу все це нам вдавалось Та з перших днів ми вже добре засвоїли три ключові пункти в школі: ТУАЛЕТ.ЇДАЛЬНЯ. УЧИТЕЛЬСЬКА.

УЧИТЕЛЬСЬКА - стоянка вчителів, пункт підвищеної безпеки, місце, де тебе захистять і приголублять


ЇДАЛЬНЯ - найкраще місце в школі

ТУАЛЕТ - найбезпечніше місце психологічного розвантаження .



Ведуча: Якими смішними і безтолковими ми були? Скільки безглуздих питань сипалось на голову нашої першої вчительки Тетяни Юріївни.

Ведучий: І для всіх у неї була щира посмішка добре слово.
Слово Сахно Т.Ю.
Ведуча.

Ми проводили маневри —

Випробовували нерви.

Тест учителька пройшла —

Ключ до кожного знайшла.

Треба визнати всім прямо,

Що вона, як рідна мама:

І підтрима, й насварить,

Розбере проблеми вмить.

Ми ставали усе більші,

З кожним роком розумніші,

А учителька із нас

Згуртувала дружний клас!

Хай же сонце їй сміється

Та усе в житті вдається.

Ми засвоїмо у строк

Найважливіший урок!

Краще вчительки немає —

Кожен з нас це добре знає.

Тож вітаємо її

В ці святкові ясні дні!

Пісня про першу вчительку
Ведуча. Про те, як проходили уроки в 1-му класі, ми вже нагадали. А про що ж розмовляли діти на перерві?
Першокласник

В першім класі до дзвінка

Суперечка йшла така:

- Починаю я завжди

Першим перекличку.

- А я першим на уроці

Змайстрував поличку!

- А я першим весь урок

Руку піднімаю!

- А я першим... на дзвінок

З класу вибігаю!

Ведучий. Друзі, в результаті довгих спостережень, аналізу питань еволюції, ми прийшли до висновку, що сучасні високоорганізовані істоти під назвою «випускники» походять від більш простих організмів під назвою «першокласники» (посередині сцени бреде первачок з рюкзаком)

Ведуча. Ось він перед вами. Подивіться, який він маленький, худющий, за спиною у нього величезний, важкий рюкзак, набитий книгами, зошитами, спортивною формою і всякою шкільною всячиною (першокласник повільно іде за куліси) Бреде він скромний, тихий, несміливий. На обличчі заклопотаність, приреченість.

Ведучий. Одинадцять років невтомної праці вчителів і батьків і ось результат, так би мовити, вінець еволюції – випускники!

Дефіле --декілька чоловік

Ведуча: А що далі?Що було далі?

Сценарист : А далі - знову школа. Йшли роки.

Режисер: Хвилиночку, знімаємо наступний дубль.

Помічниця режисера: Дубль 2. Серія 2. «Промчали роки».

Ведучий

І згадав ти мимо волі

Як жилося у цій школі

Як прийшов після садочку

І почалось: гачки, крючочки

Звуки, букви, алфавіт

Музика, людина й світ

Стільки всього навалилось

Табличка множення з'явилась

Згодом алгебра і мова

Вже про сьомий клас розмова

Розумніші трошки стали

Десь повчили, десь списали

Нову хімічку ми полюбили

І колишню в пам’яті залишили.

До директора всіх звуть

Батьки вуха надеруть

Та хіба це в перший раз?

Ми ж уже дев'ятий клас!

Десятий вже і не згадав

Прогуляв, забув, проспав

І тут останній рік лишився

А ти ж нічого не навчився!

І як завжди, в останню мить

Почав усе про все зубрить

В голові таке твориться

Що самому Богу не насниться

І ось вже випускний настав

Останній дзвоник пролунав

"Прощай" ти скажеш рідній школі

І підеш на зустріч долі.

Ведучий: Ще варто додати такий факт. Коли у 8 класі історію у нас почав викладати Юрій Євгенійович, то наші дівчата тільки те й робили, що перед кожним його уроком «красілігубкідапріпудріваліносік».

Ведуча: Ой, Ігор, які ви в нас спостережливі.

Ведучий: А то!

Ведуча: А скільки хороших вчителів було поруч з нами? І кожному хочеться сказати «спасибі».

Сценарист: А це вже 3 серія.

Режисер: Приготувались. Поїхали. Пішла масовка.

Помічниця режисера: Дубль 3.Серія 3. «Нема альтернативи для добра».

Ведучий.

Пролітають роки, довго тягнуться миті...

Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.

Забувається зле, марнослав'я минає,

Залишається те, що серця зігріває.

Непомітно зерно засівається в душі –

Вчителі - сіячі, а рілля — їхні учні.

І отак - без кінця, і отак - день за днем

Йдуть за плугом вони віковічних проблем.

Бур'яном пророста безтурботність дитяча,

Збайдужілість черства і наївність ледача,

Та надія свята вчителів не зникає –

Життєдайне зерно у ріллю западає.

І хоча промине і не рік, і не два –

У посивілі скроні заб'ються слова:

Ви пробачте нам те, чого ми не уміли,

Ви пробачте за те, чого ми не хотіли.

Ми всі згадуєм Вас, розуміємо слізно –

Для подяки час є, для подяки не пізно.

Ми вклоняємось Вам за усі покоління,

За зернину в душі, за проросле насіння.

І благаємо щиро: уміння навчити

Передайте нащадкам, щоб уміли любити!

Від будня до будня, від свята до свята

Знання і серця ви нам дарували.

Ви - наші долі, ви - наші злети,

Ви нас лише доброму вперто навчали,

Любі ви наші, а чим же віддячимо?


1.Тим, що ми є.
2.І тим, що ми значимо.
3.Тим, що ми будемо.
4.Тим, що ми створимо.
5.Тим, що збудуємо.
6.Тим, що засіємо.
7.Нивою тою, яку ми розоремо.
8.Тим, що в житті ми своєму зуміємо.
Любі наші вчителі! Ми всіх Вас пам’ятаємо і любимо:
Квіти вчителям.
Ведуча. Багато чого було пережито в стінах цієї школи. Про це, мабуть найкраще можуть розказати портрети, які висять на стінах нашого кабінету математики
На сцені з’являються нові персонажі, відповідно одягнуті, з

рамками, неначе портрети: Архімед, Софія Ковалевська.

Архімед (обтрушує одяг). Ой, нарешті урок закінчився, можна і гігієною зайнятись.

С.Ковалевська: Так, висиш тут з розумним, достойним виглядом в рамочці на стіні - легенда України, а тут хто на що гаразд – то літачок в око запустять, то вуса домалюють, a одна тут

«розумниця» вії мені додумалась намалювати.



Архімед. А мені ось сигарету домалювали (випльовує) - тьфу, яка гидота! А пилюки на портреті - кошмар! Чергові ніколи не додумаються портрет протерти.

С.Ковалевська. Мені і того краще, постійно ховають за рамку пачку «Мальборо». А одягаються, як подивіться. Хлопці в якихось штанцях синеньких, вузеньких, наче краму не вистачило, а дівчата ходять в штанах, а якщо й в спідниці, то довжина така, що просто немає слів!

Архімед. І не кажіть, колега! І це наше світле майбутнє! Хто би міг подумати!

С.Ковалевська. Мабуть у кожного світлого майбутнього, є своє темне минуле.

Архімед. Та перестаньте, колего, наше темне минуле це уже історія!

С.Ковалевська. А я вірю, що у цих дітей світле майбутнє. Вони його заслужили.
Ведуча:

Ну от і все іще два-три акорди

І прощавай республіко «Дитинство»

Ми на кордоні - радісні і горді.

І перед нами шлях і небо чисте.

Ввалюється Нафаня.

Нафаня: Почекайте! А Я???

Режисер: А це що за чудовисько?

Сценарист: Такого в сценарії не передбачено.

Нафаня: Ніяке не чудовисько! Я — Нафаня! Ваш класний домовик. Ледве встиг. Як же це ви так? Про всіх згадали — а я? Хіба я не допомагав вам учитися у школі? Мені пощастило, коли будинки на Раді ділили — мені ваша школа дісталася. Спочатку я засмутився, ледве топитись не пішов: біготня, малишня, пакості всякі дитячі, безладдя. А вчителів як боявся — жуть! А потім звик, освоївся. Перше-ліпше, навчився дружить, потім читать, потім уже і всякі фізики-хімії засвоїв. Та ось, у травні на уроці хлопці димову шашку зривали. Так і я там трошки почаклував! А то б у Сергія з Романом нічого не вийшло! От!

Ведуча: А ми й не знали, не бачили.

Нафаня: Та ви мені всі як родичі: скільки я ваших огризків з-за батарей витяг, скільки дзвінків вислухав, скільки разів на контрольних хвилювався, і журнал від класної ховав, світло раніше строку виключав. Все разом з вами спробував: і на мопеді катався, і курити починав, і кинув — правда! Чесне Нафанінське! І говорити по-вашому можу, і танцювати. А от тепер ви вже виросли. Радієте! Ви що ж думаєте — виросли і все? А я, а ваші дитячі іграшки! Ми ж усі живі! Ми так вас любимо! А ви?.. Ех! (Схлипує). От така історія. Ви виростаєте, ідете далі. А ми — залишаємося.

Ведучий: Нафаня! А поїхали з нами!

Ведуча:Ти ж учився разом з нами! Поїхали! І не треба буде розлучатись!

Нафаня:Ні! Не можу!

Показує в зал

Як же вони в школі без мене? Пропадуть! Я — залишаюсь. (виходить)



Ведуча: От і Нафаня пішов з нашого життя...

Ведучий: Та не хвилюйтесь. Поряд з вами назавжди залишаться ваші друзі і рідні.

Ведуча: І доказом цього є візит вашої хорошої подруги Олі Степанової, яка хоче вас привітати.

Оля співає.

Режисер: Друзі, ми зовсім забули про наш фільм.

Ведуча: А що там далі у сценарії?

Сценарист: А далі серія, присвячена батькам.

Режисер: Приготувались? Камера. Поїхали!

Помічниця режисера: Дубль 4. Серія 4. «Завжди з нами тато і мама».

Ведуча

Два крила в рушничка,

Мов два птаха,

Понесуть у далекі світи.

Мамо й тату, любов ваша ніжна

Завжди буде зі мною іти.

Два кольори оті на полотні

Червоними і чорними нитками,

Світанок той і ті святешні дні,

Зігріті материнськими руками,

Лишаються у серці назавжди,

Освітлюють прожитих літ суцвіття,

І, де б не був ти, де б ти не ходив,

Вони для мене найрідніші в світі.

Вдивляюся прийдешнє, ніби в степ,

Аж серце заболить, воно - не камінь.

Бо згадка про рушник знов тихо зацвіте

Червоними і чорними нитками.



Ведучий.

Нагороджені ми любов'ю.

Хай святиться ваше ім'я.

Зичим доброго вам здоров'я

Тато й мамо, родинонька вся!
Ведуча: Десь років двадцять тому, зустрілися він та вона, поєднали свої долі, а сьогодні їхні діти стали випускниками. Кожен ваш день починався з ніжного маминого поцілунку, з батькового теплого погляду. Як же добре, що зустрілися вони житейському морі, знайшовши за темними туманами берег своєї любові із хвилями тривог.

Помічниця режисера: Шановні, ось прийшов лист у редакцію передачі «Ключовий момент». Я розумію, що не до нас, але, на мою думку, про нас. З дозволу авторів я зачитаю фрагмент з нього.

“Шановна передача “Ключовий момент”! Ми змушені звернутися до вас за допомогою. Просимо допомогти зустрітися з нашими дітьми. В останній рік вони забули про рідний дім. На першому місці у них було навчання в школі, на другому навчання в Малій академії наук, на третьому – підготовка до ЗНО.

Дорога редакціє, будь-ласка, дайте таку можливість побачитися з дітьми».

Я запрошую на сцену авторів цього листа _______________________________(двох батьків випускників)


Виступ батьків.
Ведучий. Якось одного мудреця запитали: «Яка людина може вважати себе щасливою?» Мудрець відповів: « Той, кого вдома чекають батьки»

Введуча. Що ж, шановні батьки, ми виконуємо ваше прохання. Зустрічайте своїх дорослих дітей!
Пісня. Квіти батькам.
Сценарист: Пам'ятаєте, дитячому мультфільмі мамонтенятко шукало маму?! Не могло знайти. нам так пощастило в житті - у нас мам дві!

Режисер: Одна - рідна, любляча та, що дала нам життя. І друга - теж рідна, любляча, та що вела нас з 5 по 11 клас шкільним марафоном.

Ведуча: Ви вже зрозуміли про кого мова - про нашого класного керівника.

Ведучий: Пропоную занотувати до тлумачного словника: словосполучення «класний керівник» утворилось від вияву найвищої якості – «клас» означає найвищий ступінь вчительської душевності і майстерності.

Режисер: Це ж геніально. Наступну серію так і назвемо «Класний керівник від слова клас!».

Помічник режисера: Дубль 5,серія 5 «Класний класний керівник».

Голос: "Страшний сон класного керівника "
(Виходить дівчина, в руках тримає білети)
Хлопець: Що це ти тримаєш?
Дівчина: Для тебе настав "судний день". Саме тут, саме сьогодні вирішується твоя доля куди ти потрапиш в рай, чи в пекло?
Хлопець: За що, за які такі гріхи?
Дівчина: За твої витвори мистецтва. А судитиме тебе класний керівник. Ось послухай, ну як ти міг таке написати?
(читає з білета)
"У людини повинно бути все прекрасно: і картуз і куфайка і кирзові чоботи"
Хлопець: Тато ж після турзльоту, я там завжди мерзну.
Дівчина: А це? "На задньому плані картини ми бачимо прикріплених до стіни класну дошку, картину і вчителя".
Хлопець: Та то випадково. Я дописував твір на уроці фізики. І одночасно намагався сфокусувати свій погляд на вчителя.
Дівчина: Ну, а це як ти поясниш? У баби був гусак і гуска. "Баба гуску зарізала. Тепер гусак бігає за бабою".
Хлопець: Ну, це вже мабуть, магнітні бурі
Дівчина: Ну що, грішнику, проси у Люби Іванвні пробечання.
Голос: - На сцену запрошується класний керівник 11класу

– щира, працьовита, творча. Разом з нею ми мандрували незвичайними стежками в країну знань.

- талановита, невтомна чарівниця нашого настрою, святкових розваг.

- лагідна, чиє материнське серце зігрівало нас під час труднощів у шкільному житті.

- натхненну, мудру, яка навчила вас розрізняти добро і зло

- вона навчила бачити нас світ в чудових, творчих, незвичайних кольорах людських почуттів.

Вітаємо класного керівника 11 класу Опанасенко Любов Іванівну.
Виступ класного керівника

Пісня

Режисер: Все, знято останню серію фільму. Кошти вичерпані і час теж.

Ведучий: Як останню?

Ведуча: А наш від’їзд?

Сценарист: Доведеться дозняти ще одну серійку.

Режисер: Ой, не витримають батьківські кишені такої перевитрати коштів. А скільки ще попереду?

Ведуча: А ми компенсуємо ці витрати нашою любов’ю, турботою, нашими успіхами в житті.

Сценарист: Тоді приготуватись усім до посадки у вагони.

Поміч. режисера: Дубль6, серія 6. «Прощай, дитинства золота країно»

В. Прощай, дитинства золота країно,

Прощай, красива лялько назавжди.

В. Прощай,старенька легкова машино

І тракторці і міні-поїзди.

В. Прощай, м'який ведмедику вухатий

Прощай, малий собачка волохатий.

В. Прощай, прекрасний світ казкових див

Прощай, солодкий сон дитячих днів.

В. Прощай, чарівний океан уроків,

Дзвінків, контрольних і шкільних порогів.

Ведуча : Прекрасний, неповторний світлий рай.

Ми від’їжджаєм.

Юність зустрічай.

Ведучий: Ми переходимо кордон

З дитинства в світ новий.

Чекайте пошту, телефон,

І зустрічей листів.

Ведуча: Ми ще повернемось не раз –

І в радості й печалі –

А нині - всім у добрий час –

Прощання на вокзалі.


На сцену виходить дівчинка-Радість.
Я – Радість! Як без мене жити?

Я з задоволенням іду до всіх!

Веселим жартом можу насмішити,

Люблю здоровий, життєрадісний сміх!

Я сонечком серця вам наповняю,

І задоволення і щастя теж несу.

Потрібна всім, про це я добре знаю,

Бо у житті приношу ще й красу.

Люблю я дуже, щоб іскрились очі,

І щоб життя в вас радістю цвіло,

Я бачити веселими вас хочу,

Щоб із сердець промінилось тепло.


Дарує квіти випускникам
Дівчинка-Мрія
Стежина твоя простелилася вдаль.

Тобі і мужніти й рости.

Ти сам у житті свого щасті коваль,

Тому-то задумайся ти,

Який собі шлях у житті обереш,

Як житимеш поміж людьми,

З добром чи з лукавством по світу підеш,

До світла чи в царство пітьми.

Будь чистою і світлою, дитино.

Добро твори у світі кожен час.

Добро і є та категорія єдина,

Яка веде до світла кожного із нас.


Я – Мрія. Так, так, саме те, найкраще, про що і про кого ви завжди мрієте у своєму житті Мрії мають здатність справджуватись. Тож допливіть на своєму кораблику «Мрія» до Пристані «Щастя».
Дарує випускникам кораблики
Дівчинка-Любов

Сьогодні тут сконцентровано стільки ласки і любові, стільки доброти і щедрості, що я прийшла до вас Людиною. Я – Любов.

Любов – найбільше в світі почуття!

Вона немає меж, вона – безкрая.

З любові починається життя,

Вона усе найкраще починає.

І крила для польоту нам дає,

І доброту народжує і ласку,

Пустіть любов у серденько своє,

Вона народить дивну казку.


Я принесла вам, випускники, вогонь Любові, який ви понесете по своєму життю. Хочу попросити класного керівника запалити свічки любові випускників. (роздає свічки випускникам)
Класний керівник запалює свою свічку від свічки Любові,

а потім запалює свічки випускників
1 ведучий на фоні музики. Палають в небі зірочки як ліхтарики людської долі. Вони утворені з вогню Любові, який ми даруємо вам сьогодні. Перед далекою дорогою в життя кожен загадайте своє бажання. Сьогодні ці зірки ваші. Я хочу, щоб вогонь їх доброти розгорівся з новою силою і не згасав. Щоб завтра в Країні самостійного життя, куди ви відпливаєте, він осявав вам шлях і зігрівав ваші душі.
Пісня





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка