«Випереджаюча освіта для сталого розвитку шляхом впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій»



Сторінка3/13
Дата конвертації11.05.2018
Розмір2.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

ПЛАН



І. Вступ

  1. Вірш

  2. Виступ вчителя

  3. Виступ бібліотекаря


ІІ. Основна частина

  1. Моніторинг довкілля.

  2. Виступ Королеви степів з квітами.

  3. Фізхвилинка. Танок квітів.

  4. Дебати.

  5. Продовження моніторингу.

  6. Фізхвилинка “Річка”.


ІІІ. Заключна частина


І. Вступ
Квітує квітень у гаю,

В полях і на городі,

Квітує в нашому краю,

Мов свято у природі.



Вчитель :

Немає в світі кращої землі, ніж наша Україна. Ми любимо її родючу землю, воду, ниви, тихі діброви. Але все це треба охороняти. Мета нашої зустрічі навчитись правильно, пізнати і полюбити її багатство, а головне – зберегти ту прекрасну часточку природи, яка може зникнути з лиця землі, внаслідок діяльності людини. Сьогодні ми з вами проведемо моніторинг довкілля на тему “Дніпропетровщина заповідна”.


Бібліотекар :

Шановні діти і гості ! Сьогодні до нас завітали : мешканці міста, зоологи, географи, лікар, біологи, орнітологи, бібліотекар, журналісти, експертна комісія та вчені, які не байдужі до проблем довкілля.

Вчені досконало вивчають природу нашої області. Зараз вчені вже можуть дати відповіді на запитання мешканцям нашого міста. Слово надається журналістам та вченим.

ІІ. Основна частина

І журналіст :

Я отримав листа в якому запитується : “Що ви можете розповісти про Червону книгу ?”


І вчений :

Ця книга розповідає про рідкісні та зникаючи види тварин та рослин на нашій Землі, а також необхідність їх охорони й збереження. Ще у 1948 році почався світовий перепис зникаючих видів рослин і тварин. Ідея створення цього найважливішого міжнародного документу сучасності належить англійському зоологу професору Пітеру Скотту. Наша Держава в Конституції також дбає про охорону природи. Це статті 13, 14, 16. Детальніше про Червону книгу ви дізнаєтесь з книги А.Давидова “Знай, люби, бережи!”



ІІ журналіст :

А ось ще лист від родини Коваленків. Вони запитують : “Що ви можете розповісти за багатства нашої місцевості ?” Про це я запитую у геолога.



ІІ геолог :

Територія нашої області знаходиться на південній окраїні Російської платформи – однією з найбільшої частини земної кори.

В далекому минулому, під час руху земної кори наступало і відступало море, а залишились осадні породи: пісок, глина, вапняки, граніт. В нашій області є поклади залізної руди, графіту, мармуру, кам’яного та бурого вугілля, нікелю, марганцю.

Вже 120 років іде розробка Придніпровського марганцево-рудного басейну, завдяки якому і виникло наше місто Марганець. Про це ви можете більш досконало дізнатися із книги “Історія міст і сіл Дніпропетровської області”, а також “Дніпропетровщина заповідна”.



ІІІ мешканець міста:

Наші предки зорали майже всі землі, щоб вижити. А чи зосталися ще землі яких ніколи не торкалась рука людини ?



ІІІ біолог :

В місцевості де ми живемо за мільйони років змінювався клімат. А в зв’язку з цим і змінювався рослинний і тваринний світ, поки він не набув сучасного вигляду. На території були ковильні степи, які збереглися тільки по схилах балок та берегах річок. Ці частини землі взяті під охорону Закону і оголошені пам’ятками природи.

Всього в області 12 ділянок цілинних степів, біля 100 га. В нашій місцевості це – Крутенька балка.

В ній багато тварин і рослин, які знаходяться під охороною. Про це ви дізнаєтесь з книги “Дніпропетровщина заповідна”.

А ось і гості з Крутенької балки.

Вихід - Королеви степів з мешканцями балки.

Королева степу :

Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти ?

Конвалії й фіалки ніжні,

І вісник березня – підсніжник ?

Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче ?

Троянда степу, квітка мрії

Жар – цвітом землю не зігріє ?

Ми всі господарі природи,

Тож збережемо її вроду.

Пролісок :

Я – перша квіточка весни,

Я – пролісковий цвіт,

Я пережив зимовий сніг

І знов родивсь на світ.

Тюльпан :

Я гордо голову тримаю

І перед вітром не схиляю.

Я жовтий, білий, полум’яний

І, наче яблучко, рум’яний

В степу я квітну навесні,

Скажіть, яке ім’я мені ?

Барвінок :

Недавно ще гула метелиця,

Ще в вибалках не станув сніг.

А вже барвінку листя стелиться

Зеленим килимом до ніг.

Кульбаба :

Як припустить теплий дощик,

Я згорнусь в зелений кошик.

Подивись !

А коли година гожа,

Я на сонце в небі схожа.

Усміхнись !

Одцвіту я жовтим цвітом,

Одягну на себе літом

Капелюх !

Набіжить вітрець, повіє,

Капелюшок мій розвіє, наче пух !



Сценка: “Як нічна Фіалка шукала собі ім’я”.

Фіалка :

Всі квіти мають своє ім’я. Чому мене називають фіалкою ? Чим я подібна до неї ? Вона по самій землі, а в мене високе стебло. Вона свої пахощі береже при собі, а мої розливаються навколо. У неї п’ять пелюсток, а в мене – чотири, вони ніби вітрячок – навхрест. Це несправедливо. Я хочу мати своє ім’я. Піду я до Королеви квітів попрохаю для себе назву.

Маю квітку запашну –

Не стуляється до сну.

Тільки, квіточка моя,

Маєш ти своє ім’я ?



Королева :

Що це за така скромна квіточка з’явилася перед мої королівські очі ?



Фіалка :

Моя Королево, пробач за турботу. Мене називають Нічною Фіалкою. А я хочу мати своє ім’я. Назви мене якось, коли Твоя Королівська Ласка.



Королева :

Чому тобі не подобається фіалчине ім’я ? фіалка дуже гарна і пахуча Квітка – і ти повинна пишатися тим.



Фіалка :

Я сама буду прикрашати своє ім’я.



Королева :

Чим ти будеш прикрашати своє ім’я ? квіточка твоя бліда і непримітна.



Фіалка :

А я вмію чудово пахнути ввечері і вночі, коли всі квіти засинають.



Королева :

Гаразд, тоді і приходь до мене, щоб я могла оцінити твої пахощі.



Ведуча :

Коли настав вечір, нічна фіалка підійшла до Королевиного Куща. Вона принесла зі собою всі свої пахощі.



Фіалка :

Моя Королево ! Це я – Нічна Фіалка.



Королева :

А-а-а- (позіхає). Хто сміє мене тривожити, як я влягаюся спати ? Краще піди до Мудрої Сови.



Фіалка :

Пані Сово ! Чи можу у вас просити поради ?



Сова :

Хто ти така ?



Фіалка :

Я квітка, що також не спить уночі. Хіба до вас не сягає мій запах ?



Сова :

А що таке запах ?



Фіалка :

Це те, що нюхаєте носом.



Сова :

У мене очі, тобто я маю зір. У мене вуха, тобтоя маю слух. Але у мене нема носа. Отож у мене нема нюху.тому я не знаю, яка ти на запах.



Фіалка :

А жаль ! Я хотіла просити у вас ім’я для себе, ви ж все знаєте.



Сова :

Совина квітка – от хто ти, або Совичка. Ось тобі ім’я. Хо-хо-хо.



Фіалка :

Дякую тобі за пораду пані Сово. Я ще подумаю.



Ведуча :

Тут із-за дерев визирнув блискучий Місяць.



Місяць :

Любо Квітко. Я чув твою розмову зі Совою. Чи ти погодишся на її ім’я ?



Фіалка :

Аж ніяк. Мені зовсім не хочеться носити см’я Сови. До того ж вона так жахливо сміється, що я мало не вмерла від страху.



Місяць :

Любо Квітко, я багато мандрую, але завжди зачарований твоїми пахощами : ти найпахучіша Квітка у світі ! Я хочу подарувати тобі ім’я, якого не має ще жодна квітка, бо я сам його вигадав. Це ім’я – Матіола.



Фіалка :

Матіола ! Яке гарне ім’я ! Маю Квітку запашну –

Не стуляється до сну.

Тепер квіточка моя,

Маєш ти своє ім’я !

Фізхвилинка : Танок квітів (всі).

Вірш



    1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка