Використання інтерактивних методів навчання в процесі викладання зарубіжної літератури



Скачати 93.43 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір93.43 Kb.
ТипУрок

О.П.Мірза, вчитель вищої категорії, вчитель української мови та літератури
Використання інтерактивних методів навчання в процесі викладання зарубіжної літератури
Головна відмінність сучасного уроку – забезпечення розвитку особистості кожного учня. Якщо раніше вчитель просто давав учням нові знання, то тепер він зобов’язаний так організувати навчальний процес, щоб учень сам дійшов потрібного висновку.

Інтерактивні технології («inter» - взаємини, «act» - діяти) посідають важливе місце у навчанні дітей. Відмінність між ними і традиційними формами полягає у спрямованості навчальної діяльності на досягнення спільної мети.

Теоретичні засади інтерактивної освіти, ефективність її впливу на формування особистості ґрунтовно досліджували І.Авдєєва, М.Кларін, О. Пометун, Л.Пироженко, О.Пехота, Н.Побірченко, Г.Селевко, С.Сисоєва, О.Сидоренко, Г.Фреймен, К.Баханов та ін.

Інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія викладача та студента. За даними американських вчених, під час лекції студент засвоює всього 5% матеріалу, під час читання - 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами - 20%, під час демонстрації - 30%, під час дискусії - 50%, під час практики - 75%, а коли студент навчає інших чи відразу застосовує знання - 90%.

Суть інтерактивного навчання (за Н.Суворовою) полягає в тому, що до навчального процесу залучаються всі студенти. При цьому їм надається можливість роздумувати з приводу того, що вони знають. Колективна діяльність студентів у процесі пізнання і засвоєння літературного матеріалу передбачає індивідуальний внесок кожного в навчальний процес, обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. При цьому має панувати атмосфера доброзичливості та взаємної підтримки, яка створює умови, за яких студенти не лише здобувають нові знання, а й розвивають свою пізнавальну діяльність.

Одним з перших застосував елементи інтерактивного навчання в українській школі А.Рівін у 1918 році, подальшу розробку методів інтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В. Сухомлинського, у творчості вчителів-новаторів 70–80-рр. XX ст. Ш.Амонашвілі, В.Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та інших.

Основні правила організації інтерактивного навчання:

1. До роботи повинні бути залучені (в тій чи іншій мірі) всі студенти.

2. Активна участь студентів у роботі має заохочуватися.

3. Студенти повинні самостійно розробляти та виконувати правила роботи у малих групах.

4. У групі не повинно бути більш 30 осіб.

5. Навчальна аудиторія повинна бути підготовлена до роботи.

Практика показує, що при використанні технологій інтерактивного навчання студенти запам'ятовують:


Основні переваги інтерактивних технологій навчання:

  • інтерактивні технології допомагають забезпечити вивчення матеріалу;

  • викладач отримує можливість диференційованого підходу до кожного студента зі спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними;

  • змінюється роль студентів, вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння та навички, організаційні здібності;

  • основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого студента (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінки) до внутрішньої (потреба до знань);

  • значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на розв’язання проблем з дисципліною, педагог більше розкривається перед студентами як лідер та організатор;

  • покращується не тільки рівень засвоєння матеріалу, але і його ідентифікація, можливість використання у повсякденному житті.

  • використання інтерактивних методів навчання в малих групах сприяє розвитку таких особистісних якостей як комунікабельність, співробітництво, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміси і т.д.

Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння викладача бути порадником, проектувальником і консультантом. Він повинен бути лише керівником розумової діяльності студентів, допомагати їм використовувати потрібну інформацію.

Основний принцип, якого слід дотримуватися - це «принцип наслідування». Особливу увагу слід приділяти тим студентам, яких називаємо «слабкими».

Не кожен студент стане поетом чи письменником, але викладачу й не слід вважати це своїм недоопрацюванням. Основне завдання педагога - навчити своїх вихованців творчо мислити, хоч ким би вони стали у майбутньому, полюбити сам процес творення. Від уміння створювати нові ідеї, нові підходи залежить їхнє майбутнє.

Розглянемо окремі інтерактивні методи при вивчені зарубіжної літератури.

Питання використання інтерактивних технологій на уроках літератури нині є дискусійним. З одного боку, інтерактивне навчання є сучасною вимогою, бо кожна людина прагне нового, нового вимагає й суспільство. З іншого боку, слід знати міру у використанні інтерактивних методів на занятті.

Пропонуємо розглянути наступні інтерактивні методи: «мікрофон», «незакінчені речення», «мозковий штурм», «дерево рішень», дискусія, метод проектів, літературна гра, метод інсценування, «аукціон».



«Мікрофон». Один із видів колективного навчання, який дає можливість кожному окремому студенту висловити свою думку. Студенти мають можливість відстояти свою позицію та аргументувати її. Викладач, уважно слухаючи, аналізує рівень засвоєння теми, також викладач може висловити і свої міркування.

Для ефективної організації роботи академічної групи потрібно:



  1. Чітко сформулювати запитання чи проблему. Наприклад, при вивченні теми «Поезія символізму» та творчості Ш.Бодлера можна поставити студентам такі питання : «Чи бувають квіти злими?», «Чому П.Верлена та А.Рембо називають «поетами із пекла?», «Чи кожен поет ясновидець?», «Чому збірку «Листя трави» називають ліричним романом у віршах?» та ін.

  2. Запропонуйте групі якийсь предмет, який виконуватиме роль уявного мікрофона;

  3. Надавайте слово тільки тому, хто отримує уявний мікрофон;

  4. Запропонуйте студентам говорити коротко й швидко (1-2 хвилини);

  5. Не коментуйте і не оцінюйте надані відповіді;

  6. Підведіть підсумок обговорення.

«Незакінчені речення».

Наприклад, Стендаль народився у місті…, Ф.Достоєвський написав такі романи…,Прототипом Анни Кареніної була…; На мою думку, Анна Кареніна…; Жульєн Сорель міг уникнути смертної кари, якби…; Гобсек – найчесніша людина в Парижі…; зустріч Майстра і Маргарити була випадковою, фатальною чи щасливою, тому що…; чи не занадто висока ціна за красу, яку заплатив Доріан Грей…? та ін.



«Мозковий штурм». Це відома інтерактивна технологія колективного обговорення.

Організувати роботу за цією технологією можна після презентації проблеми чи ситуації та їх чіткого формулювання (краще записати на дошці).

Проблеми, які можна вирішувати «мозковою атакою»: «Аргументи на користь захисту Жульєна Сореля», «Історія Жульєна Сореля: трагедія чи моральна перемога?», «Альтернатива самогубству: інша доля Анни Кареніної», «У чому виражається «думка сімейна» Л.Толстого?», «Чим приваблює роман «Майстер і Маргарита» читачів ХХІ ст.?», «Чи справді твір «Старий і море» - це повість – притча про людину?», « Голден Колфілд: бунтівник чи мрійник-романтик?» та ін.

Запропонуйте студентам висловити ідеї, коментарі, навести цитати, фрази чи ключові слова, пов’язані з даною проблемою.

При цьому потрібно зауважити, що ідеї або пропозиції можуть бути будь-які, навіть фантастичні. Запишіть усі ідеї та пропозиції на дошці в порядку їх надходження від студентів без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу на такі основні моменти:

1. Під час висування ідей чи пропозицій не пропускайте жодної, навіть, на перший погляд, абсолютно безглуздої.

2. Заохочуйте всіх до висування якомога більшої кількості ідей.

3. Спонукайте всіх студентів розвивати або змінювати ідеї інших.

4 Під кінець обговоріть і оцініть запропоновані студентами ідеї.



«Дерево рішень».

Можна використати такі питання для моделювання ситуації: «Партія, програна самому собі: злет і руїна кар’єри Жульєна Сореля.», «Бермудський трикутник Луїза – Жульєн – Матильда», «Шляхи збагачення Гобсека у ХХІ ст.», «Материнський інстинкт Анни Кареніної», «Принц Парадоксу - Оскар Вайльд», «Що робити Норі Хельмер?» та ін.

Підготуйте на дошці запис «Дерево рішень», і намалюйте дерево, де сама тема - це «стовбур дерева». «Листочки» - це прогноз.«Гілочки» - це аргументи, обґрунтування прогнозів.

«Дискусія». Для вдалої дискусії і гарних результатів викладач повинен самостійно обдумати тему, яка буде цікавити ту чи іншу групу студентів, питання, можливо, застосувати роздатковий матеріал. Також для студентів хорошим прикладом буде те, що викладач стане ведучим під час цієї дискусії.

Організувати роботу академічної групи за дискусійною технологією можна за сценарієм, який реалізується у двох етапах:

1. Планування дискусії.

Оберіть проблемну тему і складіть план дискусії. Наприклад: «Реалізм - фотографія суспільства або прагнення автора присвоїти чужу реальність?», «Чи може бути людина абсолютно вільною, згідно доктрини модернізму», «Специфіка творчої манери Стендаля:“2 в 1” – реаліст, що не перестав бути романтиком.», «Чи поділяєте ви точку зору молодого Бальзака на літературу як бізнес?», «Чим, відрізняється «Людська комедія» від сучасних бестселерів?» , «Прочитання відкритого фіналу «Лялькового дому», «Поєдинок свободи і тиранії. Чия перемога? (за новелою Т.Манна «Маріо і чарівник»)», «Література і/чи кіно» тощо.

2. Хід дискусії.

Уважно слухайте студентів, стежте за ходом обговорення, настроєм, поведінкою, не давайте відхилитися від теми.

Не дозволяйте обговоренню перетворитись в гарячу суперечку, але й не гасіть усі прояви емоцій. Ставте конкретні запитання, щоб пробудити обговорення й абстрактні, щоб остудити запал.

Змініть формулювання проблем, що обговорюються, або застосуйте інший прийом пожвавлення думок, якщо дискусія вщухає. Для завершення обговорення, запитайте, наприклад: „Чи ніхто не хоче щось додати на завершення?”

Виділіть досить часу для заключної частини і дайте студентам змогу самим підбити підсумки за такою схемою:

- які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх;

- якщо під час обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати необхідну інформацію?

«Метод проектів». Метод проектів є методом пошуку і спрямований на розвиток наукового мислення. Сучасна педагогіка розрізняє наступні типи проектів: дослідницькі, творчі, ігрові (імітаційні), інформаційні, практичні.

Робота над проектом складається з:

1. Аналізу проблеми.

2. Усвідомлення та визначення мети проекту.

3. Розробки концепції проекту, організаційного плану здійснення проекту.

4. Практичної діяльність щодо його реалізації.

5. Підсумків у вигляді письмового звіту або презентації.

Важливим, але часто не задіяним у процесі вивчення зарубіжної літератури є літературне краєзнавство. Саме методом проектів можна залучати студентів до дослідження причетності видатних митців слова до нашої країни. Можна запропонувати наступні дослідницькі проекти: «А.Чехов в Україні», «Джеймс Олдрідж та Україна», «Українські корені Анни Ахматової» , «Бальзак на українських землях».

Викладач може давати проектні завдання як групі, так і окремим студентам.

«Літературна гра». Головне, чому навчає гра – психологічно і професійно грамотно реагувати на прототип реальної життєвої ситуації. Найпростіші ігри:


  1. «Ти мені - я тобі». Передбачає роботу в групах. Групи отримують завдання опрацювати текст та підготувати запитання за змістом. Студенти обмінюються запитаннями, отримують вичерпні відповіді, самі виставляють оцінки членам групи опонентів.

  2. «Німе кіно» - студенти зображають героя твору за допомогою жестів, міміки, інші - вгадують.

  3. «Таємничий герой». Група поділяється на команди. Потрібно впізнати літературного героя за його особистими прикметами.

«Метод інсценування». Роль викладача у такому методі творча і креативна, він повинен бути і режисером, і суворим критиком. Можна спробувати організувати не тільки міні-постановку певного уривку із драматичного або епічного твору за законами театру, але й зробити конкурс кіносценаріїв за літературним твором. Кожна група представляє свій проект кіносценарію, серед якого обирається найкращий.

«Аукціон». Вимагає попередньої підготовки студентів. Вони отримують завдання детально ознайомитися з біографією письменника, скористатися додатковою літературою, підготувати цікаві повідомлення за «лотами аукціону».

Кінцева мета при викладанні курсу «Зарубіжна література» полягає в удосконаленні самого студента. Справжнє навчання й виховання завжди було неможливе без особистісного підходу. На це вказував у свій час старогрецький філософ Платон, такий шлях навчання й виховання рекомендував і Мішель де Монтень у книзі «Досліди».


1. Демчук М. Нетрадиційні форми навчання. // Рідна школа. – 2005. – №9. –с.65-67.

2. Зотов Ю.Б. Організація сучасного уроку / Під редакцією П.І.Підкасистого. – К.: Знання, 1984. – 196 с.

3. Кратасюк Л.Інтерактивні методи навчання // Дивослово. – 2004. – №7. – С. 2-33.

4.Опеньок Л. Нестандартні форми навчання. // Рідна школа. – №6. – С.75.



5.Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Тернопіль: Богдан, 1997. – 192с

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка