Війна між Ліліпутією та Блефуску, її причини й наслідки



Скачати 63.75 Kb.
Дата конвертації11.01.2018
Розмір63.75 Kb.
ТипУрок

Розробка уроку



«Війна між Ліліпутією та Блефуску, її причини й наслідки»

(7-й клас)


i

Тема: Війна між Ліліпутією та Блефуску, її причини й наслідки

Мета уроку:


  • показати антивоєнний пафос роману Свіфта; охарактеризувати головного героя твору;

  • розвивати навички аналізу літературного твору, характеристики літературного героя;

  • виховувати кращі моральні якості.


Хід уроку
І. Орг. момент

ІІ. Актуалізація опорних знань. Перевірка домашнього завдання. Усна розповідь про життя у Ліліпутії

IІІ. Повідомлення теми та мети уроку

ІV. Повідомлення навчального матеріалу

1. Запитання та завдання.

1) Розкажіть про війну між Ліліпутією та Блефуску. Прочитайте, скільки людей загинуло у цій війні, скільки втрачено кораблів. Чи настільки серйозна причина війни, щоб гинули люди?

2) Розкажіть про захоплення Гуллівером флоту Блефуску.

2. Запитання та завдання до характеристики образу Гуллівера.

1) Якими були виховання та навчання Гуллівера? Яку науку вивчав Гуллівер? Як він витрачав батьківські гроші? (Гуллівер отримав гарну освіту. Він вивчав медицину. Гроші він витрачав на вивчення навігації і математики, бо вважав, що ці знання знадобляться під час мандрівки).

2) З якою метою вирушав Гуллівер у подорожі? (Жага романтики, бажання пізнати нове штовхали Гуллівера у путь. Кожна нова мандрівка його чогось навчала).

3) Які речі герой завжди брав із собою у плавання? (Книжки. Бо любив читати).

4) Чим цікавився Гуллівер, перебуваючи на чужині? (Вивчав мову, звичаї, побут місцевого населення).

5) Яким ви уявляєте Гуллівера на початку роману?

6) Розкажіть про життя Гуллівера у ліліпутів.

7) Як ліліпути називали Гуллівера?

8) Як Гуллівер спочатку поводив себе із ліліпутами?

9) Прочитайте і прокоментуйте умови угоди Людини-Гори з ліліпутами. Чи давала вона йому справжню свободу?

10) Доведіть, що становище Гуллівера було дуже ганебним. Як ви думаєте, чи переживав Гуллівер ганебність свого становища?

11) Яку нагороду одержав герой? (Титул нардака).

12) Чи змінився характер героя під час перебування на острові? Що вплинуло на нього? (Дивно, але велетень став маріонеткою у ліліпутів. Мабуть. Атмосфера підлабузництва вплинула і на Гуллівера, і він теж пристосувався до певних умов життя. Гуллівер плазує перед імператором, приймає місцеві умови, якщо вони навіть принизливі, повністю підкоряється законам Ліліпутії, відмовляючись від свого „я”).

13) Чи однаковим було ставлення Гуллівера до ліліпутів та їхнього короля протягом твору?

14) Що змусило Гуллівера замислитися над своїм становищем? Зачитайте текст. (Візит державного чиновника, який розповів про таємні наміри імператора).

15) Яким повинно було бути покарання? Чому? (Осліплення через хірургічну операцію. На думку ліліпутів, очі йому не потрібні, „адже можна дивитися на світ очами міністрів”. Тобто, мета ліліпутів – нівелювати його як особистість, зробити з нього покірного слугу).

16) Чи свідчить таке покарання про милосердя імператора, як про це сказано в тексті?

17) Чому Гуллівер не захотів остаточно розбити флот Блефуску? („Я рішуче відмовився бути знаряддям поневолення”).

18) До яких рішучих дій вдається герой? Чим пояснюється його вчинок? (У Гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. Він тікає до Блефуску, а через кілька місяців повертається до Англії).

3. Слово вчителя. Огляд ідейно-тематичного змісту інших частин роману.

Королівство велетнів – це зразок ідеальної держави, на чолі якої стоїть добрий і мудрий король, вимріяний усіма народами. Як людина гуманна й обдарована здоровим глуздом. Він не знає, що таке загарбницька війна, не утримує постійної армії, а у своїй державній практиці не вдається до дипломатичного та бюрократичного крутійства.

Король часто розпитував Гуллівера про звичаї, закони, релігію, устрій та освіту в Європі, й той описував свою батьківщину, її торгівлю, релігію і розповів про всі війни на морі і на суші. Протягом шести аудієнцій оповідав про організацію англійського парламенту, роботу суду, формування фінансів. Та все це піддав король нищівній критиці. Устами мудрого монарха Свіфт виголошує жорстокий, але справедливий вирок політичному устрою Англії.

4. Запитання.

1) Яким чином Гуллівер намагається здобути ще більшу ласку короля велетнів? (Він розповідає королю про винайдення пороху і його велику руйнівну силу, пропонує йому свої послуги у створенні нової зброї, яка допоможе монархові стати цілковитим господарем життя, долі та свободи своїх підданих).

2) Як на пропозицію Гуллівера зреагував король? (Він рішуче відкинув її і порадив ніколи більше про цю зброю не згадувати. Устами мудрого і розважливого правителя Свіфт висловлює власні думки).

5. Слово вчителя.

Гуллівер, яким він постає перед нами у першій частині роману, – звичайний пересічний англієць, щиро впевнений, що він представник держави із найдосконалішим устроєм, наймудрішими правителями і зразковими державними установами. Але поступово йому відкривається глибина його помилки. Ліліпутські порядки нагадують порядки, які встановилися у Англії після перевороту 1688 р. Гуллівер ніколи не сумнівався у тому, що отримати орден із королівських рук – висока честь, але він не може без іронії дивитись на те, як крихітні люди лізуть із шкіри, щоб отримати кольорову нитку на пояс.

Але все ж, чи настільки вже незалежний у своїх судженнях Гуллівер? Ні, законослухняний англієць приймає як належне багато з того, що твориться у Ліліпутії. Він підкорюється найбезглуздішим постановам ліліпутського двору, слухняно називає імператора „відрадою і жахом Всесвіту”, промовляє безглуздий текст присяги, сам саджає собі у кишеню чиновників, які обшукують його, і навіть тоді, коли життю його загрожує небезпека через придворні інтриги, у нього немає почуття внутрішнього протесту. І тому у наступній частині сам Гуллівер опиняється на положенні ліліпута.

Але поступово Гуллівер позбавляється своєї обмеженості. Досвід, який він отримує у мандрах, не пропав даром, і у третій частині ми бачимо Гуллівера уважним і проникливим дослідником життя – людиною без забобонів і зі здоровим глуздом.

І врешті-решт у четвертій частині роману герой усвідомлює сутність людських пороків. Йому стає неприємним самий вид людини, і з великим трудом вдається повернути його на батьківщину.

Такий шлях проходить герой, якому вдалося відкритими очами поглянути на навколишній світ. І Гуллівер пише свою книгу з метою „удосконалити людство”. Але, як резюмує оповідач у листі до видавця, він не бачить після виходу своєї книги, щоб вона „справила хоч якусь дію, яка б відповідала намірам автора”.

Свіфт, звісно, не був таким наївним, як його герой. Він розумів, що викорінення людських вад і суспільних недоліків – справа досить складна.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Бесіда.

1) Визначте основні проблеми роману? (Питання про відносини влади і народу, про державний устрій, про розвиток людської цивілізації).

2) Які з них, на вашу думку, є найголовнішими? (Проблеми духовності і морального життя суспільства).

3) Чи дає Свіфт варіанти їх розв’язання? Чи можливе воно взагалі? Від кого це залежить? (Звичайно, проблеми, порушені Свіфтом у романі, складні, багато з них. На жаль, залишаються не розв’язаними і донині. Їх розв’язання залежить від самих громадян, їхньої свідомості, совісті, вміння. І заслуга Свіфта полягає в тому, що він намагається просвітити сучасників і змушує замислитися над проблемами буття нащадків).

4) То ж якою „на зріст” має бути Людина? Якою людина має бути морально? (Людина повинна бути велетнем розуму і духу. За такою людиною майбутнє).

5) Як ви вважаєте, книга Свіфта тільки про Англію? (Письменникові боліли англійські проблеми, та це і зрозуміло, адже він жив у цій країні. Питання ж, які він порушив у романі. Стосуються й інших держав. Боротьба політичних партій, релігійні проблеми, яким має бути правитель, загарбницькі війни і претензії на світове панування – проблеми, які хвилюють усіх людей і залишаються не розв’язаними дотепер.



2. Коментар учителя.

Свіфт прекрасно володіє усіма засобами сатири. Улюбленим його прийомом є іронія. Наприклад, жорстокість і лицемірство монарха постають особливо виразно, коли сатирик подає їх як великодушність і справедливість. З цією метою Свіфт змушує Гуллівера славити „ласку” та „поблажливість” імператора Ліліпутії, який замінив йому, невинній людині, смертну кару на осліплення.

Свіфт бореться сміхом. Сміхом він зриває маску з тогочасного суспільства, викриваючи його брехню і вади. Іронічним є підхід до зображуваного: маленькі розміри відкритого Гуллівером світу покликані продемонструвати ницість і безглуздість державних установ Ліліпутії.

Висміювання не заради сміху, а з метою змусити людей замислитися над собою – ось головна мета письменника. У романі Свіфта є красномовне застереження. У четвертій частині розповідається про єху – людиноподібних істот, що з’явилися в результаті духовної деградації людей.



VІ. Підсумки

VІІ. Д/з: підготувати усний твір „Невідомі пригоди Гуллівера в Ліліпутії”.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка