Виховний захід



Скачати 113.86 Kb.
Дата конвертації04.01.2018
Розмір113.86 Kb.

Виховний захід

«Я – патріот України!»


Мета. Ознайомити дітей з історичним минулим України, виховувати гордість за свою державу, любов до рідної землі;

показати учням красу та багатство української мови за допомогою народної творчості, творів пись­менників та поетів;

викликати бажання, вивчати рідну мову, милува­тися її красою, розвивати мовлення, уміння спос­терігати, виховувати любов до рідної землі, свого на­роду, рідної мови.

Обладнання. Плакат з написаною темою, портре­ти Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, національний пра­пор України, тризуб, рушники.

1-й ведучий. Доброго дня добродії! Вітаємо вас у нашій господі. Сьогодні 1 грудня 2009 рік. Що за дата?

2-й ведучий. Зачекай, усьому свій час. 24 серпня 1991 року було прийнято Акт про про­голошення незалежності України. А 1 грудня рівно 18 років тому у 1991 році було проведено Всеукраїн­ський референдум, який підтвердив незалежність української держави.

3-й ведучий. Сьогодні ми зібралися, щоб пригада­ти минуле, історію України, її героїв, та сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову. Заспіваю вам не пісню Про стару старовину Розкажу я вам не казку

Свято розпочинається піснею «Боже, Україну збе­режи...». Виходять хлопчики і дівчатка в українських костюмах.

1-й хлопчик.

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю і миром.

1-а дівчинка.

Для дітей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

2-й хлопчик.

Ми розкажем про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що нащадками забуте,

За водою попливло.

2-а дівчинка.

Ми розкажемо, як на горах

Славний Київ наш постав,

Як він жив і розвивався,

Як столицею він став.

3-й хлопчик.

Хто й коли у ньому княжив

І в який похід ходив,

Хто борове за Україну,

За державність, за народ.

3-а дівчинка.

Розкажу вам, як боролись

Наші прадіди колись,

Як за щастя України

3-й хлопчик.

Розкажу, чому і досі

Чути стогони її

І чому так довго в хмарах

Сонце рідної землі.

4-а дівчинка.

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

1-й ведучий. Кожна людина завжди з великою лю­бов'ю і душевним трепетом згадує місце, де народи­лася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька Батьківщина кожної людини, де живуть матуся, батько, бабуся, дідусь, сестричка, братики. І якщо скласти маленькі Батьківщини кожного з нас — вийде наша велика держава — Україна. Що ж таке Україна?

2-й ведучий. Україна — рідний край — золота ча­рівна сторона, зеленю закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до цього краю, до народу. В глибину століть сягає наша історія. А пізнати нам її допома­гають мелодійні пісні і думи, барвисті коломийки, щедрівки, чарівний фантастичний світ казки. ґ~ 3-й ведучий. Україна — це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею і зрозуміло муд­рими талановитими людьми.

Це велика держава і живуть у ній різні народи. Крім українців нашу землю заселяють люди інших національностей. Серед них: росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдавани, євреї, румуни, греки та інші. Усі вони знайшли в нашому краї свою бать­ківщину, називають матір'ю соборну і суверенну Україну.

Україно, соборна державо

Сонценосна колиско моя,

Ще не вмерла й не вмре твоя слава

Завойована в чесних боях!

Живи та міцній Українська Державо!

Вмирали у битвах мільйони борців,

Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво

Й над Києвом стольним віки майорів.

Пісня «О Україно, о рідна ненько».

1-й ведучий. Україна — це земля наших батьків, наших предків.

Багато століть назад (IV - VI ст). предки україн­ського народу виступали під іменем антів. А ще їх називали слов'янами — це і українці, і росіяни, і болгари та інші народи, які мають спільні корені.

2-й ведучий. Саме слово «Україна» згадується вперше 1167 року в давньоруському літописі, а означає воно країну, край, де жили слов’яни. Слов'яни, які жили по Дніпру та в Києві називалися полянами, від чистих полів, ті, які мешкали в лісах, — древляни, біля річки Полони — полочани, по річці Буг — бужани. Жили вони племенами, вирі­шували спільно свої проблеми.

До цього часу літописці відносять і історію міста Києва.

Пісня про Дніпро


Наш Київ розіслався

на горах над Дніпром.

Садами заквітчався,

мов дівчина вінком.

Його побудували

брати, батьки, діди.

І славно захищали

від лютої біди.

(М. Рильський)

3-й ведучий. Україна — це історія народу, який ) протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність.

Це його славетні лицарі — Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Заліз­няк, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк, та багато-багато інших, які віддали своє жит­тя за щастя народу. Це й такі відомі всьому світу діячі української культури: Т..Г. Шевченко, Леся Українка, Микола Костомаров, Марія Заньковецька, Микола Грушевський та багато інших.

1-й ведучий. Нашу землю, рідну домівку, Україну ми повинні берегти і любити.


Пісня «Ти Україно, рідний краю»

Будь Україно сильна, могуча,

Будь нам на вічні часи.

В мирі ласкава, в бою, як туча

Всім нам добро принеси.

Благослови наші води,

Гори, ліси і поля.

Хай серед вільних народів

Слава заблисне твоя!


2-й ведучий. Ми з гордістю та радістю можемо зая­вити всьому світові, що засяяла веселка над нашою землею, нашою державою — Україна здобула волю і незалежність.

Перед світом постала з давньою історією, оригіналь­ною духовною культурою, працьовитими, миролюбивими людьми.

Тут наші державні корені, тут наша земля, яка да­ла нам горде ім'я — українці.

Любі друзі! Хоч маленькі,

Ми вже добре знаєм,

Що зовемось українці

Й українських предків маєм,

Батько, мати, брат, сестричка

І всі інші члени роду,

Всі належать до одного

Українського народу.

Бо родитись українцем —

Це велика честь і слава,

Рідний край свій полюбити —

Найважливіша з усіх справа.

В нім пливуть глибокі ріки

І шумлять степи безкраї,

Стрункі гори пнуться в хмари,

Синьооке море грає.

Буйне збіжжя колоситься

На врожайних росте ріллях,

Є у надрах сіль і нафта,

Залізо є та вугілля,

Але щоб цю землю свою

Міцно, щиро покохати,

Треба все її минуле

Добре вивчити, пізнати,

Треба знати те, як предки

На землі цій колись жили,

Як її грудьми своїми

Заступали, боронили.

3-й ведучий. У кожної держави є державні національні символи. У нас також є державні символи — це гімн, прапор, герб.

Ще в період родоплемінного ладу східні слов'яни на території України вживали символічні знаки. Ними відрізнявся один рід від другого, одне плем'я від іншого. Найвидатнішим із знаків, який дійшов до наших днів і став символом нашої держави — є тризуб. Важко визначити точно коли його придума­ли люди. На землях Центральної України тризуб ві­домий з VI-VIII ст. Цей знак можна зустріти серед археологічних знахідок у Полтавщині, Київщині.

У Київській Русі тризуб стає великокнязівським знаком.

Де ж його зображали?

1-й ведучий. Його зображення вперше відоме з пе­чатки Святослава Ігоровича де чітко вирізняється знаку вигляді літери «Ш». Згодом він карбується на срібних монетах великого князя Київського Воло­димира Святославовича. Та не тільки на монетах використовується цей знак. Тризуб можна зустріти на цеглі підмурків Десятинної церкви у Києві, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинсь­кому (II половині XI ст).

Отже, тризуб з'являється на монетах Русі, на будівлях і стає князівським знаком, добре знаним і за її межами. Його разом із владою успадковують на пре­столі. Тризуб часто зустрічається на варязьких мечах, тих воїнів, які були на службі в Київських князів. Знайшли його і в гербі Анни Ярославни, доньки Ярослава Мудрого, королеви Франції. Цим знаком володарі руських земель скріплювали договори з іншими країнами, він стояв на поясах княжих дружинників.

Яке значення вкладалося в тризуб?

2-й ведучий. Єдиної відповіді на це запитання се­ред істориків немає. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба.

Тризуб — це символ державної влади;

— це голуб Святого Духа;

— лук зі стрілою;

— обожнення рибальського знаряддя;

— це стилізоване зображення сокола;

— символ булави.

У тризубі закладається глибокий смисл, який сим­волізує триєдність, що трактовано християнством як єдність Бога-Батька, Бага-Сина, Бога-Духа Святого. Популярною є версія про те, що тризуб це уособлен­ня трьох природних стихій — повітря, води і землі, а також це зображення атакуючого сокола.

Але вчені сходяться в головному: він найбезпосереднішим чином пов'язаний з княжою особою і сим­волізує її владу. Тут ніяких суперечок бути не може.

3-й ведучий. Зображення тризуба було поширене на всіх землях Русі протягом багатьох століть. Він постійно був уживаний в побуті українців. Зокрема була традиція малювати його на стінах або дверях чи воротах під час релігійного свята — Водохреща; віра в його силу є для людини спасіння від гріхів і зла, рятунок від небезпек.

1-й ведучий. Тризуб повертається на наші землі після проголошення Центральною Радою Ук­раїнської Національної Республіки. Було це в лис­топаді 1917 року. Художник Василь Кричевський підготував проект герба з тризубом на ньому, який було затверджено в березні 1918 року.

Символ князівської влади Київської Русі з'явля­ється на печатках і ділових паперах молодої Україн­ської держави — її законної спадкоємиці.

22 січня 1919 року об'єдналися Українська Народ­на Республіка та Західноукраїнська Народна Рес­публіка. Герб УНР став загальнодержавним гербом.

Наш прапор


Небеса блакитні

Сяють з глибини,

А пшеничні й житні

Мерехтять лани.

Образ цей не зблідне,

Хоч минуть жнива,

Це зношено рідне —

Злато й синява.

Прапор наш, як літо

В сонці майорить —

По долині жито

По горі блакить.

2-й ведучий. Другий національний символ українців – синьо-жовте знамено. Яке теж без жодних на те підстав кілька десятків років називався у нас на­ціоналістичним і суворо заборонявся. Прапори, як сигнальні засоби з'явилися дуже давно, а точніше в далекі античні часи. Деякі вчені вважають, що спо­чатку вони були одноколірні. А далі вже з'явилися різні поєдання барв.

На знаменах часто зображалися небесні світила, хрести, звірі, різні речі. А після прийняття христи­янства — святі — архангел Михаіл, Георгій Побідоносець, Миколай Чудотворець та інші.

3-й ведучий. Прапороносцями в княжих дружинах були найкращі і найдужчі воїни, які високо над бойовими порядками здіймали знамено чи ставили його на узвишині й пильно охороняли, не даючи ворогові захопити чи повалити прапор.

Знамено було справжньою воєнною святинею, йому поклонялися мов великому божеству.

У той час, коли в Європі кожна держава мала чіт­ко визначені кольори прапорів, у Київській Русі єдиного офіційного прапора не було. Кожен із князів мав свій окремий стяг. Пізніше в гербах за­хідних земель України дедалі частіше з'являється прапор із поєднанням синього і жовтого кольорів.

1-й ведучий. Прапор в Україні зазнає особливого розвитку з виникненням Запорізької Січі. Кожен полк, сотня мали стяг. Особливо популярний на Сі­чі був малиновий стяг із зображенням архангела Михаіла — небесного покровителя запорізької дру­жини. А поряд із малиновим зустрічаються жовті, зелені, сині з найрізноманітнішими зображеннями.

Зі зруйнуванням Січі й зникненням гетьманщини — зникає також синьо-жовте знамено.

2-й ведучий. Відроджується воно аж у березні 1918 року, коли на засіданні Центральної Ради в Києві ухвалено Закон про державний прапор Української Народної Республіки. Щоправда спершу він був жовто-блакитний. Ці кольори символізували небо (синій) і житнє поле (жовтий), тобто мир.

Лише кілька літ цей символ повернувся до нас і гордо замайорів над українськими землями.

Конституцією України затверджено синьо-жов­тий прапор державним прапором Української дер­жави.

Учень.

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля



Ще нам, браття українці,

Усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки,

Як роса на сонці,

Запануємо і ми, браття у своїй сторонці.

3-й ведучий. Це ті слова, та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, з трепетом у душі слухати ту мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого й світлого.

1-й ведучий. Перша музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі.

Тоді роль державного гімну виконували бойові за­клики та пісні, які створювали патріотичний настрій.

З тих часів поширювалися і пісні релігійного змісту. В них возвеличувалися Божа Матір, Гос­подь, Святі.

2-й ведучий. У другій половині XIX ст. точніше 1862 р. у Києві з'являється вірш відомого етногра­фа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Він був покладений на музику Михайлом Вербицьким і невдовзі став новим національним гімном.

3-й ведучий. Цей твір і сьогодні залишається найпопулярнішим українським національним гімном.

1-й ведучий. Національний гімн України — це урочиста пісня, яка існує уже більше століття.

Жодному іншому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля.

Трагічна, бо понад століття пісня-гімн пересліду­валася, заборонялася, а велична — бо не вбили. (Звучить гімн «Ще не вмерла Україна»).

2-й ведучий. Незалежна Україна...... сьогодні ти приходиш до нас крізь довгі роки забуття.

Крізь ті роки, під час яких, ми втрачали свою національну самобутність, економічну са­мостійність та духовну самовизначенність.

3-й ведучий. Україно! Сьогодні ми поспішаємо на зустріч тобі і з радісним болем в серці відчуваємо, як у маленькому вирі життя надійно стаємо ногами на тверду основу дідівських традицій.

1-й учень.

Приплине хмарка лебедина

На душу дощиком крапне.

Прийди до серця, Україно,

Благослови добром мене.

Хай рушники чуттів гарячих

Твій образ ніжно обів'ють,

Хай в самоті собі заплачу,

Що не беріг твою я суть,

Що ті вогні середохресні

В купальську ніч став забувать,

Що сам своїх стареньких хресних

Відвик у руку цілувать.

2-й учень.

Прийди до серця, Україно,

Благослови і не лукав,

Прости мене, як мати сина,

Що ненароком заблукав.

Я повернусь і пригадаю все

Те, що вкрив суєтний сніг,

Своє дитинство відшукаю

І припаду йому до ніг.

Нап'юся росяних сльозинок,



1-й ведучий. Україна велика і простора. Розташо­вана вона у Східній Європі. Простяглася від Кар­патських гір до синього Дону. З півдня наші землі омиваються Чорним та Азовським морями. На пів­ночі сусідом України є Білорусь, на сході — Російська Федерація, на заході наша держава межує з Румунією, Молдовою, Чехією, Словаччиною, Польщею, Угорщиною. Діти, любіть Україну.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка