Виховні заходи, розроблені класними керівниками



Сторінка6/7
Дата конвертації23.10.2017
Розмір1.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Звучить мелодія пісні «У полі калина».

Ведуча 1.


Дорогі діти! Сьогодні у нас не зовсім звичайний урок. Ви, напевно, помітили, як гарно прибраний наш клас.

Гарно вбралася калина у червоні намистини.

Стиглих ягід на обід принесе онукам дід.

Ласуватимуть малята, наче в лісі пташенята.

Бабця випече пиріг – раптом гості на поріг?

Чай заварить на калині. Завітайте нині.


М. Меденці


Ми вирушимо з вами калиновими шляхами і побачимо, що калина є вірною супутницею людини від її народження і до останніх днів.

«Перша квіточка – наша родинонька, друга квіточка – рідна сторона», - так говориться у пісні про калиновий цвіт. Калина полюбила українську землю, на якій вона дуже росте, а народ шанує її за дуже пишну вроду й цілющі властивості. Немає такого села, де б за тином чи біля криниці, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла калина рясним білим цвітом навесні, не рум’яніла червоними ягодами аж до зими.


Ведуча 2.


Цим і пояснюється те, що на Україні понад 100 населених пунктів з назвами Калинівка, Калинове. А чому ж калина має таку назву? Ось як про це розповідає казка.

Учениця розповідає казку Г. Демченко «Калинка»


Давно колись в одному селі жила привітна й ласкава дівчинка. Звали її Калинкою. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не росло у неї попідвіконню! Їх вона переносила з лісу. Видно, й рослинам була до вподоби ця маленька дівчинка, бо жоден кущик, жодне деревце чи стебельце не зів'яло. Всі люди в селі любили Калинку за її чуйне серце.

Навесні Калинка як завжди пішла до лісу. Нелегко було їй сюди добиратися. Довгий курний шлях пролягав від села до лісу. А обабіч ні деревця ні кущика. «Дай, - думає Калинка, - посаджу щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала в гущавині лісу тонесеньке стебельце і посадила край шляху. А щоб прийнялось воно, Калинка аж від своєї хати носила воду з криниці та поливала.

Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка і водиці не пило до волі. А тут, на привіллі, швидко розрослося у великий кущ.

Іде якось шляхом подорожній, стомився, піт витирає. Бачить – рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє, Польові квіти голівками привітно кивають, пташки віттям радісно щебечуть. Ну як ти не сядеш тут перепочити?

Усміхнувся весело подорожній і сказав:

--- Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили і тому доброму серцю, що його викохало!

Тут весь кущ стрепенувся, ніби од сну, гіллячки напружились, листячко поширшало.

Гульк – і враз укрився білим – білим цвітом.

Дивиться перехожий – що ж воно далі буде?

Обсипався цвіт, замість нього ягоди червоні, як намистинки, виблискують. І дивно – в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла і Калинка до свого улюбленця – і здивувалась. Звідки такі зернята? А кущ нахиляється до неї і шепоче:

- Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забували, подаруй мені своє імя, Калинка.

Відтоді всі так і називають той кущ – КАЛИНОЮ.

ВЕДУЧА 1.


Наслідуючи приклад дівчинки, зробіть і ви маленьке добре діло: посадіть кущик калини.

Учні співають пісню «Не рубай калину»

Сл. А.Листопад

1.Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхалась щиро доля,

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину на городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси – пречиста врода,

З неба – почерк журавля.

2.Посадіть калину коло тину,

Щоб злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

3.Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю,

Хай же й воля любить нас!

Сине небо, злоте поле…

Посадіть калину коло школи,

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'янув в спориші,

Посадіть калину коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

ВЕДУЧА 2.


На зеленій гілочці, розгалуженій зверху, почіплялися пурпурові намистинки. Це ягоди калини. Розмістилися вони купкою на тоненьких ніжках. Ці плоди соковиті, кисло – солодкі, з гіркуватим присмаком усередині, з плескуватою кісточкою. На нашій планеті росте понад 200 видів калини.

Учень.


В нашому садочку в червонім віночку над самим струмочком виросла калина.

Листя з сонцем грає, в воду поглядає, гарну вроду має молода князівна.

Вітер догоджає, коси розплітає, Уночі туманом сизим укриває,

А коли стріпнеться, сумно усміхнеться, вгору поглядає – сонечка чекає.



О. Мамчич

Учень.


Калина росте в лісі, на лугах, по берегах річок, на городах високими кущами. Зацвітає навесні білими суцвіттями , а ягоди достигають пізньої осені. Навіть коли вже випаде сніг, вони ще виграють на гілках яскравими вогниками.

ВЕДУЧА 1.


Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках , сорочках, скатертинах. Коли в давнину козак вирушав в дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калини, а наречена прикріплювала до коня гілочку, щоб нагадувала козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову.

Учень.


Солов'ї на калині, на калині зозуля, через гори й долини лине пісня з Поділля.

Мова в ній калинова, древа сонячна гілка, серця тиха розмова, калинова сопілка.


ВЕДУЧА 2.


Про цей чарівний кущ складено безліч загадок, приказок, віршів, пісень. Давайте їх пригадаємо.

Загадки.


В лісі на горісі червоні хустки висять.

І не дівчина, а червоні стрічки має.

Навесні цвіте білим цвітом, а в жнива – червоним плодом.

Стоїть діді над водою з червоною бородою, хто не йде, за борідку вщипне.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка