Види особистих немайнових прав



Скачати 52.13 Kb.
Дата конвертації28.12.2017
Розмір52.13 Kb.



Види особистих немайнових прав

Як зазначалося, різні особисті немайнові відносини ма­ють неоднакове призначення. Це потребує різноманіт­них засобів їх регулювання. У зв'язку з цим особисті не­майнові права пропонується об'єднати у три правових інститути: права на немайнові блага, втілені у самій осо­бі; права на особисту недоторканність, свободу, охорону життя і здоров'я; права на недоторканність особистого життя. Погоджуючись із таким розподілом особистих немайнових прав, вважаємо за необхідне виділити ще один їх правовий інститут - права на захист від проти­правного втручання в сферу особистого життя.

Інститут права на немайнові блага, втілені у самій осо­бі. До цього інституту відносяться права: на ім'я (найме­нування); на знак для товарів та послуг (знак обслугову­вання); на честь, гідність та ділову репутацію; на власне зображення.

Право на ім'я. Це право потрібно розуміти не тільки так, що кожна фізична та юридична особи мають право якимось чином називатися. Таке розуміння занадто вузьке і не відображає змісту цього права. Право на ім'я забезпечує індивідуалізацію суб'єкта цивільного права, надає йому право вимагати, щоб його називали цим іме­нем. Ніхто не може користуватися цим іменем, або при­власнювати його. Хоча в Цивільному кодексі немає стат­ті, яка б регулювала відносини, що виникають при на­данні чи зміні імені (ці питання регулює сімейне або адміністративне право, але окремі статті (9, 10, 11, 23 та ін.) ЦК України виходять з того, що кожний суб'єкт ци­вільних правовідносин має своє ім'я.

Право на товарний знак (знак обслуговування) розг­лянуто в главі "Право інтелектуальної власності Украї­ни".

Право на честь, гідність та ділову репутацію. Честь і гідність - це важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особі громадянина або юридичної особи. Честь - це певна соціальна оцінка громадянина або юридичної особи, яка визначається вчинками, виробничою діяльні­стю та поглядами конкретної особи в контексті норм суспільного життя. Гідність - це самооцінка особою своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей. Існують певні об'єктивні критерії при визначенні честі і гідності, які підлягають оцінці на предмет їх порушення чи не порушення.

Ділова репутація - суспільна категорія, дуже близька до честі і гідності. Вперше термін "ділова репутація" був введений в Основах цивільного законодавства" колиш­нього Радянського Союзу в 1991 р. Введення цього тер­міна було пов'язане із введенням норм щодо запобігання недобросовісної конкуренції та реклами в підприємниц­тві. Як і честь та гідність, ділова репутація базується на певній суспільній оцінці фактичних ділових якостей ви­робників (фізичних або юридичних осіб).

Право на власне зображення. Закон передбачає, що Цим правом наділена фізична особа. Тільки громадянин може прийняти рішення про зображення своєї особи, опублікування, відтворення і розповсюдження твору, в якому він зображений. Ніхто, крім нього, не вправі ви­рішувати цих питань. Ст. 300 проекту ЦК України закрі­плює це право на законодавчому рівні. Після смерті зображуваного, право вирішувати питання про розповсю­дження його зображення надано його дружині та дітям.

Інститут права на особисту недоторканність і свободу, охорону життя і здоров'я. Кожний громадянин має право розпоряджатися собою, тобто має право на особисту не­доторканність. Стосовно себе його поведінка мусить бу­ти підпорядкована лише тим законодавчим актам, що обмежують це його право. Такі обмеження, як правило, встановлені з метою зберегти непорушеними права ін­ших осіб або захистити ці права від порушення. Так, ст. 15 ЦК України передбачає обмеження в дієздатності осіб, які зловживають спиртними напоями або наркоти­чними засобами, але тільки в тому разі, якщо буде дове­дено, що таке зловживання ставить в тяжке матеріальне становище сім'ю цих осіб. Право громадянина на-осо­бисту недоторканність можна розуміти й так, що за будь-яких обставин, крім випадків і в порядку., передба­чених законом, ніхто не може бути затриманий, позбав­лений волі тощо. Хоч прямо Цивільний кодекс не пере­дбачає такого права, але це випливає із змісту ст. 12 ЦК України.

Право громадянина на особисту свободу. Це право ба­зується на можливості вибору місця проживання, віль­ного переїзду з одного населеного пункту до іншого, по­будувати оселю на своїй землі, придбати квартиру у вла­сність або укласти договір найму жилого приміщення. Чим більше закон дає для цього можливостей, тим біль­ше гарантій дотримання цього права. У зв'язку з цим слід спеціально згадати про таке правове явище, як про­писка. На наш погляд, прописка не повинна обмежувати особисту свободу громадян, насамперед прав на вибір місця проживання, роду занять (ст. 10). Якщо ж пропис­ка вважається однією з підстав отримання житла або ро­боти, то вона порушує особисті немайнові права грома­дян.

Право громадян на охорону життя і здоров 'я Ч Це право встановлено в Конституції України та в Основах законодавства України про охорону здоров'я. Зміст цього права включає:

життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;

безпечне для життя навколишнє середовище;

безпечні і здорові умови праці;

кваліфіковану медико-санітарну допомогу, вибір лі­каря і закладу охорони здоров'я;

можливість відшкодування заподіяної здоров'ю шко­ди та ін.

Інститут права ва недоторканність особистого життя громадянина. Цей інститут включає право громадян на недоторканність житла та право на особисту документа­цію,

Право громадянина на недоторканність житла. Це право передбачає, що громадянин сам вирішує, кого йо­му запрошувати в гості, з ким спілкуватись, яким чином проводити час дозвілля у своїй оселі. Ніхто не може об­межувати його в цих правах, за винятком випадків перед­бачених законом.

Право громадянина на особисту документацію. Під особистою документацією розуміють листи, щоденники, нотатки, помітки та інші документи. Слід також мати на увазі, що документи особистої документації можуть висту­пати об'єктами авторських прав. Але авторське право може бути встановлене тільки на ті об'єкти, автором яких був їх власник. До особистих документів слід віднести різні по­свідчення, грамоти, газетні вирізки, квитанції та ін.

Цікавим прикладом особистої документації був архів одного з. персонажів книги Ільфа й Петрова „Дванадцять стільців" гр. Коробейникова, який зібрав у своїй кімнаті "систематизовану" картотеку розподілу меблевих гарні­турів.

Інститут права захисту він протиправного втручання в сферу приватного життя. Які особливості цього інституту?

По-перше, потенційним правопорушником може бу­ти посадова особа або орган, наділені правом на втру­чання в сферу приватного життя громадян і юридичних осіб (органи внутрішніх справ; служби безпеки, націо­нальної гвардії, охорони здоров'я та інші).

По-друге, передбачуване правопорушення може мати місце лише з моменту виникнення права на захист, а право на захист повинно виникати з початку такого по­рушення. Якщо внаслідок такого правопорушення буде заподіяна шкода потерпілому, то ЇЇ відшкодування по­винне відбуватися за правилами зобов'язань, що вини­кають внаслідок заподіяння шкоди на загальних підста­вах.

По-третє, засоби захисту повинні бути передбачені в законі (наприклад, в разі затримання особи їй повинна бути надана можливість викликати адвоката, повідомити про це близьких або інших осіб; при нанесенні їй тілес­них ушкоджень - можливість викликати названого нею лікаря тощо). З негаторним позовом можна звертатись тільки до суду, а засоби захисту прав цього інституту можуть бути й іншими.



По-четверте, відносини, що виникають на підставі цього інституту, повинні мати не абсолютний, а віднос­ний характер. Захищати, можна тільки від конкретного правопорушника.

Можна було б виділити й інші особливості інституту правозахисту від протиправного втручання у сферу при­ватного життя, але оскільки цей інститут перебуває в стані становлення, вважаємо можливим обмежитися вже зазначеним.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка