Відділ освіти Маньківської райдержадміністрації



Скачати 96.96 Kb.
Дата конвертації10.01.2018
Розмір96.96 Kb.
ТипПовідомлення

Відділ освіти Маньківської райдержадміністрації

Маньківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1

Маньківської районної ради

Черкаської області





Робота літературно – дослідницьких груп

(«історики», «народознавці», «мистецтвознавці», «літературознавці»)

Вчитель зарубіжної літератури



Онуфрієнко Т.С

Маньківка

2009
Так ось де вона, Січ! Ось те гніздо,

звідки вилітають усі ті горді й дужі,

як леви! Ось звідки розливається воля

й козацтво на всю Україну!



М. В. Гоголь

Повідомлення біографів

Учень – біограф Хоч вважають М. В. Гоголя російським письменником, але народився він на Україні (містечко Сорочинці, Миргородського повіту, на Полтавщині) в родині поміщиків Гоголів – Яновських.

Протягом життя письменник побував в Сорочинцах, Диканьці, Решетилівці. У Василівці він не тільки відпочивав, але й багато працював над сімейним архівом, упорядковував записи українських пісень.



Учень – біограф Життя Гоголя було тісно пов’язане з Кибинцями, які були недалеко від Миргорода. Тут він готувався провести різдвяні канікули тоді, коли закінчував І півріччя 7 класу гімназії.

Учень –біограф З Полтавою у Гоголя пов’язані роки навчання у повітовому училищі. З серпня 1818 р. Микола та Іван Гоголі – Яновські були зараховані до вищого відділення першого класу, а 30 червня 1819 р. – відчислені, не склали екзамени.

Учень – біограф В травні 1821 року Микола Гоголь був зарахований до Ніжинської гімназії вищих наук. В 1936 р. відпочивав у Криму. Взимку 1848 – 1849 р. р. Гоголь виїхав до Одеси. Звідси він гадав вибратися до Греції або Константинополя. По дорозі заїхав в Золотоношу, яка радо його зустріла.
Слово вчителя

Отже, ми можемо зробити висновок, що М. В. Гоголь народився на Україні, побував у багатьох прекрасних її куточках і, головне, дуже цікавився життям народу, його звичаями та обрядами. Багато його творів проникнуті духом українського народу. Це збірки повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород», та ін.

Не залишився він байдужим і до боротьби народу за національну незалежність, яку змалював у повісті «Тарас Бульба».




  1. Теорія літератури

Повість це епічний художній твір з однолінійним сюжетом, менший ніж роман, але більший, ніж оповідання.

Історична повість твір, в якому історія тісно переплітається з авторським вимислом і є рушієм сюжету.

2.Слово вчителя

«Тарас Бульба» - історична повість. Перша редакція твору була в 1835 році, остання – в 1842 р. М. В. Гоголь змальовує тут події, що насправді відбулися на Україні за часів існування Запорізької Січі. Це боротьба українського народу за національну незалежність . Як відомо, письменник не намагався точно відтворити картину історичного XV, чи XVI, чи XVII ст. (точних дат немає). Він будував загальний образ героїчної, пісенної, ідеальної козаччини. Давайте поринемо у ту козацьку добу і разом з істориками дамо відповіді на запитання: «Що таке Запорізька Січ», «Хто такі козаки?», «Яким було життя цих мужніх та сильних людей».

Учень – історик В історичному минулому українського народу було таке неповторне і легендарне явище, як Запорізька Січ. Про неї М. В. Гоголь в своєму творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну». Ці слова є епіграфом сьогоднішнього нашого уроку.

Козаччина – соціальний символ України. Без неї немає української національної історії. «Козак» - тюркомовне слово. Воно означає «вільна людина».



Учень – історик В кінці XV ст. наша земля знемагала під владою литовських, польських панів та татар. От і почали втікати селяни і міщани від них на запорізькі степи. Влітку ловили рибу у Дніпрі, займалися полюванням, бджільництвом. А на зиму поверталися назад додому. Протягом XVI ст. з цих «вільних людей» сформувалося славне українське козацтво.

Учень – історик Січ дістала назву від давньокиївського способу спорудження фортець шляхом засік – частоколів із загострених паль. Облаштовувались люди на островах серед лози і очерету за дніпровськими порогами – тому Запорізька.

Кажуть, що у козаки приймали всіх, хто приходив і вмів перехреститися. Проте це не так. Потрібно було пройти спеціальну школу навчання та іспити (фехтування, влучно стріляти, добре сидіти на коні). Керували навчанням досвідчені воїни і полководці.



Учень – історик Запорізька Січ мала постійні державні символи. Це гетьманська булава, корогва, бунчук, пернач, печатка, литаври, значки. Вони називалися клейнодами (коштовностями).

Державний герб мав таке зображення - козак в кунтуші, підперезаний поясом із шаблею при лівому боці, у шапці. Ліва рука підтримує рушницю, оперту на рам’я, права упирається в бік.

Булава й бунчук – символ влади гетьмана, кошового.

Бунчук палиця, прикрашена пасмами кінського волосся.

Печатка зберігалась у військового судді або у курінного отамана.

Пернач (жезл) носив за поясом полковник.

Значки видавалися куреням, а палиці – осавулам.

Корогви (хоругви), тобто прапори, і литаври належали всьому війську.

Клейноди – зберігалися у військовій скарбниці або в Покровській церкві. Винесення їх супроводжувалося церемоніями.

Запорізька Січ була державним утворенням.



Учень – історик Я хочу доповнити, що Запоріжжя мало своє власне прапорництво. Велика корогва Січі була червоною із зображенням на лицьовому боці архангела Михаїла, а на зворотньому – білого хреста, оточеного золотими небесними світилами: сонцем, півмісяцем та зірками.

Прапори куренів та паланок (полкове укріплення, місце перебування полковника) були в основному малинового кольору із зображенням святих або хреста.

Козацькі клейноди були заборонені Катериною ІІ у 1764 р., а остаточно відібрані у 1775 р. після зруйнування Запорізької Січі.

Учень – історик У козацькій державі була струнка урядова структура.

Головна військова рада – всі козаки.

Головою війська був гетьман, який обирався відкритим голосуванням. На період війни він назначав собі заступника з числа полковників.

До генеральної старшини входили:



Обозний – заступник гетьмана;

Осавулигетьманські старшини (виконували особливі доручення);

Хорунжий та бунчужний – відповідали за військові корогви і символи гетьманської влади.

Писар;

Судді.

Учень – історик Серед козаків існував дуже гарний звичай – побратимство.

Ніхто не міг порушувати клятви у вірності один одному. Це був союз не тільки воїнів, а й людей однієї думки, вдачі і долі. Побратими жертвували навіть життям у бою, коли це треба було для визволення з біди, неволі. Це найвищий моральний закон людської дружби.

Запорожці займалися усіма видами господарської діяльності. Зерна мали багато, вміли зберігати його впродовж років у підземних погребах.

Були вони прекрасними конярами. Їх коні славились по всій Європі. Царі, королі, вельможі, коли отримували запорізького коня, вважали його найдорожчим подарунком. Не мали рівних козаки і в рибальстві.



Учень – історик Для козаків характерними були лицарські чесноти: мужність, доброта, сердечність, безкорисливість, щедрість, совість, повага, чуйність. Дуже цінували вони літніх людей, славились гостинністю.

В 1775 р. за наказом Катерини ІІ царські війська підступно зруйнували Запорізьку Січ. Але вона була і залишається символом свободи України.



Слово вчителя Якими ж були звичаї та обряди козаків? А тепер надамо слово нашим народознавцям.

Учень – народознавець Важливою умовою фізичного і морального здоров’я козаків була їх кухня. Проста, різноманітна, смачна. Збереглися описи найхарактерніших страв, що їх полюбляли козаки. У походах курінні кухарі готували на сніданок, саламаху, на обід – тетерю, увечері були гречані галушки з часником або щерба (рибна юшка). Запивали все це медом, пивом, брагою з «михайликів» (дерев’яні черпачки). Взимку, коли поверталися до сімей то жінки пригощали їх судаком з печерицями, індиком з начинкою, галушками в маслі, пампушками, варениками та іншими стравами.

Учень – народознавець До фортеці Запорізької Січі не дозволялося проводити жінок. Заборонялося козакам женитися з молодих років. В основі цих звичаїв було, те що запорожці хотіли мати регулярне військо з високою бойовою готовністю. Це досягалось за рахунок відречення їх від сімей.

Учень – народознавець Письменники присвятили козакам багато своїх творів. Часто до цієї теми звертався Т. Г. Шевченко. В народних піснях оспівано різні моменти козацького життя: «Сіяв козак пшениченьку», «Половина саду цвіте», «По той, бік гора», «Лугом іду, коня веду» та інше.

Учень – народознавець Коли козак повертався з походу, то жінка влаштовувала йому сварку, називала «волоцюгою» та ін. То був древній магічний обряд. Саме в такий спосіб дружина відводила від свого чоловіка злих духів, які чатували на нього і після боїв та походів. Це вже потім, за зачиненими дверима, під іконою Божої Матері вона своєму єдиному пошепки зовсім інші слова скаже.

До слова проситься наш мистецтвознавець



Учень – мистецтвознавець

1. До козацької теми зверталися і художники. Картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану» Ілля Рєпін любив понад усе. Він захоплювався образами запорожських козаків. Перед нами репродукція цієї картини. Художник працював над нею більше тринадцяти років. В її основі лежить правдива історична подія. В 1676 р. турецький султан Махмуд ІІ прислав запорожцям «грізну грамоту», в якій наказав їм добровільно здатися. Запорожці відповіли йому гумористичним листом.

Звернімо увагу на козаків. Перед нами сильні, мужні, сміливі, веселі люди. Рєпін змалював їх в той момент, коли вони, згрупувавшись, складають свого «знаменитого листа». Кожний з них намагається сказати щось гостре на адресу султана. Всі вони сміються над його думкою про те, що зможе їх перемогти.

В центрі – отаман Сірко, про якого складено багато легенд. Біля нього писар, який отримує задоволення від кожного записаного слова. Жести, різноманітний одяг, оснащення козаків допомагають нам зрозуміти, що перед нами могутня сила – запорізькі козаки.





  1. Знайомство із змістом листа.


Запорізькі козаки турецькому султанові!

Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, ієрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипта свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, Подолинський злодіяка, самого гаспида внук і всього світу і півсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобилячий хвіст, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плючавче!

Невгоден єси матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за теє ось куди нас…!

Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорозьким.




  1. Поясни цитату із повісті «Тарас Бульба»

а) « Козак не на те, щоб морочитися із бабами…»

б) « Ось, дивіться , які молодці! На Січ їх незабаром пошлю». Гості привітали і Бульбу та обох юнаків і сказали їм, що добре діло роблять і що нема кращої науки для молодого хлопця, як Запорозька Січ…»

в) «Дай же Боже, щоб нам на війні завжди щастило! Щоб бусурменів били, і турків би били, і татарву били б, коли й ляхи почнуть щось проти віри нашої читати, той й ляхів би били!...»

г) «…на них з’явилися, замість старих забруднених чобіт, сап’янові червоні, зі срібними підковами; шаровари, завширшки як Чорне море, з тисячею складок та із зборами, перетяглися золотим очкуром; до очкура причеплено було довгі ремінці, з китицями та іншими брязкотельцями для люльки. Жупан червоного кольору, сукна яскравого, як вогонь, підперезався узорчастим поясом; карбовані турецькі пістолі було засунуто під пояс; шабля брязкала по ногах…»

д) «Тепер благослови, мати, дітей своїх! – сказав Бульба. – Моли Бога, щоб вони воювали хоробро, боронили б завжди честь лицарську, щоб стояли завжди за віру христову, а як ні – нехай краще пропадуть, щоб і духу їхнього не було на світі! Підійдіть, діти, до матері: молитва материна і на воді, і на землі рятує…»

е) Прибулий з’являвся тільки до кошового, який звичайно казав:

  • Здоров будь! Що, в Христа віруєш?

  • Вірую! – відповідав прибулий.

  • І в Тройцю святу віруєш?

  • Вірую!

  • І до церкви ходиш?

  • Ходжу!

  • Ану, перехрестися!

Прибулий перехрестився.

є) Часто разом з іншими товаришами свого куреня, а інколи й з усім куренем та із сусідніми куренями виступали вони в степи полювати на незліченну силу всяких степових птахів, оленів і кіз, або ж виходили на озера, річки і протоки, відведені за жеребком кожному куреневі…»

  1. Теорія літератури

Національний колорит – наявність у художньому творі описів побуту, звичаїв, одягу, своєрідних пейзажних картин, специфічних слів і мовних виразів, що допомагають читачам «побачити» місце подій і характерні прикмети конкретного історичного моменту із життя якогось народу.

  • Які риси національного епосу зустрічаються у творі?

  1. Робота над ілюстраціями учнів.

  2. Знайомство з репродукціями картин про козаків.

Література:

Звірс Т. В. Повість М. В. Гоголя «Тарас Бульба» в шкільному вивченні. – Л., 1980р.



Дмитренко Г. К. Уроки з народознавства. К., 1995 р.

Народний календар. , К., 1994 р.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка