Ведуча 1 Ніколи не пізно кохати, Ніколи не пізно, повір, Тоді хочеться заспівати, Злетіти й дістати до зір у будь-якім віці прийде любов, І все стане яскравим довкола,



Скачати 173.81 Kb.
Дата конвертації11.01.2018
Розмір173.81 Kb.


ВЕДУЧА 1 Ніколи не пізно кохати,

Ніколи не пізно, повір,

Тоді хочеться заспівати,

Злетіти й дістати до зір

У будь-якім віці прийде любов,

І все стане яскравим довкола,

Співатимуть,оживаючи знов,

Янголи мрії казкові

Люби завжди і будь коханним,

Любов - прекрасне почуття,

Кохання не буває раннім,

Люби, допоки є життя.



ВЕДУЧИЙ 2 Життя без кохання,

Життя без любові –

То небо без сонця,

То небо беззоре!

Життя не можливе,

Воно не існує,

Коли наше серце

Любові не чує.



Вед.1. Є легенда, ніби при творінні

Серце у людей було єдиним.

Але Бог за злочини невинні

Розділив його на половину

І тепер одна одну шукають

Половину в почуттях кипучих.

Не знаходять – плачуть, проклинають,

А як знайдуть – сходять жагуче.



ВЕДУЧИЙ. Ми з вами маємо чудову нагоду помандрувати країною любові, поблукати вулицями великого щастя.

ВЕДУЧА. Адже сьогодні – свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили і натхнення, радість і захоплення. І завдячуючи якому продовжується життя на землі.

ВЕДУЧИЙ. Кохання – це не тільки почуття людяності й шляхетності. Воно має в собі дуже велику силу.

ВЕДУЧА. Кохання – це святе почуття, яке заслуговує на свій день, на своє свято. І ось таке свято є, є такий день. Він відзначається з особливою серйозністю майже по всьому світу 14 лютого.

ВЕДУЧИЙ: Важко встановити, коли на землі з'явилося кохання. Воно існує стільки ж часу, скільки існують люди.

ВЕДУЧА: Так що ж таке кохання? Яке воно, як відрізнити його від усіляких «копій» і «підробок»? ніхто не може дати точної відповіді на ці питання.

ВЕДУЧИЙ: Тема кохання невичерпна у літературі та мистецтві, бо саме це почуття вічне і нетлінне, завжди нове і неповторне для кожної людини. Оскільки День усіх закоханих прийшов до нас із Західної Європи, то хотілося б згадати найвідоміших закоханих у світі, тобто Ромео та Джульєтту.

Ведучий 1:   На балу Ромео протягне руку Джульєтті, і світ зникне для них. І хіба зможе стати перешкодою для них ворожнеча батьків, якщо в їх серцях поселилося кохання. І добровільно приймуть смерть, тому що це єдиний вихід, щоб бути разом.

Ромео. Мій світлий ангел, мов ясні далі,

Ти сяєш наді мною серед ночі,

Як легкокрилий посланець небес

Перед очима вражених людей,

Що, голови закинувши, слідкують,

Як серед хмар лінивих він ширяє

І по ефіру грудях чистих плава.

 Джульєтта. Ромео! О, навіщо ти, Ромео!



Зміни своє ім’я, зречися батька;

Як ні, то присягни мені в коханні,

І більше я не буду Капулетті.

О скинь же, скинь своє ім’я,Ромео,

Воно ж не є тобою і взамін

Візьми мене усю!…

Ромео. Ловлю на слові!

Назви мене коханим, і у мить

Я вдруге охрещусь і більш ніколи

Не буду зватися Ромео.

Джульєтта.  Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо?

Як міг ти перелізти через мур?

Адже високий він і неприступний.

Ромео.  Кохання принесло мене на крилах,

І не змогли цьому завадить мури;

Кохання може все і все здолає,—

Твоя рідня мені не перешкода.

Джульетта. Вони тебе уб’ють, коли побачать.
Ромео В очах твоїх страшніша небезпека,
Ніж в двадцяти мечах. Поглянь лиш ніжно —
Й мені ненависть їхня не страшна.
Джульетта О, не хотіла б я нізащо в світі,
Щоб тут вони побачили тебе!..
Ромео Своїм плащем мене прикриє ніч.
Та, як не любиш ти,— нехай знаходять…
Хай краще смерть від лютої злоби,
Ніж довгий вік без ніжності твоєї.
Джульетта. Хто показав тобі сюди дорогу?
Ромео Моя любов! Вона мене навчила,
Дала мені пораду, я ж за те Позичив їй очей.
Джульетта Моє лице ховає маска ночі,
Але на нім пала дівочий стид,
Що ти в цю ніч мої слова підслухав.
Хотіла би постійність зберегти,
Від слів своїх відмовитись
Хотіла б. Та годі прикидатись.
Мене ти любиш, знаю, скажеш — так.
Тобі я вірю! З мене досить слова.
О, не клянись!
І я б могла байдужою здаватись,
Якби зненацька не підслухав ти
Любов мою й слова мої сердечні.
Пробач мені, мій любий, і не думай,
Що мій порив палкий — це легковажність;
Мою любов відкрила темна ніч.
(Ромео подає Джульєтті квіти. Сцена закривається.)
Ведучий : Страшно втрачати коханих, але і життя без кохання схоже на засохле дерево, що росте на кам’янистому грунті. І, можливо, саме тому кожне покоління намагається розкрити його вічну таємницю. І письменники і поети всіх часів і народів оспівують його.

Ведучий :  Давньогрецькі боги не зможуть встояти перед палким коханням Пігмаліона і подарують талановитому митцю незабутню мить щастя. І Галатея із холодної обожнюваної скульптури в обіймах свого творця перетвориться у теплу і ніжну жінку.

Ведучий :  Щоб повернути кохану  Еврідіку, Орфей зійде у царство тіней. І навіть Аїд і Персефона не зможуть встояти перед чарівністю звуків його музики, сповнених коханням, і позволять зробити те, чого не робив ніхто – вивести кохану із царства мертвих.

Ведучий : А вірна Пенелопа роками буде очікувати свого Одісея, обманюючи претендентів на її руку. Вдень ткатиме покривало, а ночами розпускатиме його. Тому, що тільки Одіссей може зробити її щасливою.

Ведучий :   А булгаковська Маргарита готова віддати душу, лиш би знати, що сталося з   Майстром,  тому що той, хто любить, повинен розділити участь того, кого любить.

Ведучий : А хто, забувши про потворність Квазімодо, не захоплювався його коханням до  прекрасної Есмеральди.

Ведучий 5:   Ви скажете, що все це література, а в житті все по-іншому.

Ведучий 6:   Ну що ж, давайте пройдемося дорогами звичайних людей
ВЕДУЧИЙ: У стосунках хлопця та дівчини рано чи пізно наступає хвилююча мить освідчення в коханні. Історія людства знає чимало способів: надсилання любовного листа, складання поем та віршів на честь коханої, виконання серенади під вікном і просто відверта розмова віч-на-віч
(Інсценівка уривку з твору «За двома зайцями»).

І дія

Голофастов (сам)

Ніякого в людей пойнятія нєту, ніякой делікатной фантазії! Так і смердить від них мужичим духом, так і пре! А вонт у мєня в головє такой водевіль, что только мерсі,потому – образований чоловік! Да што, врпочєм, про ніх? От якби Проні нє пропустіть! Треба налягати на женітьбу. Здається, я єй понравівся! Ну, а кому я нє нравюся, га?

А вона ж багата: дом, сад, а в магазінє дєнєг повні скрині. Одна надєжда на її придане, бо інакшє моєй парікмахтерськой конєц! Такий скрут, что хоч вєшайся.

А як оженюся, то завживу багато, і всє бритви в Днєпр позашвирюю. Та тільки ж Пронька поганюча. Як суща жаба і на носі барадавка! Аж вот і вона.

(виходить Проня)

Проня.

ГаспадінГолофастов, здається?



Головастов

Моє серце розпалилося, як щіпці, поки я дожидав мамзелю.



Проня

Таки дожиждався, я ж нарочно не спішила.



Голофастов

От ви красавіца неписана. Та што мнє краса. Саме главне - ум і обхождєніє: делікатні хранцюзькі манєри. Щоб вийшов шик!



Проня

Разумєється, нє мужицькі. (до глядачів). Ну пєрвий у Києві кавалєр!



Голофастов:

Ну й розумні ви, Проня Прокопівна, розум у вас – без мила бриє.



Проня

Якби це людніша публіка, то я б себе показала! Та на весь Київ! А то тут нє з кєм зайтися – нєобразованость одна. Ото тілько з вами і пріятно разговарівать. 



Голофастов

Якби ви гулять виходили, то я б цілу ночь міг ноги бить проходкою.



Проня

Ночью? Что ви!Щоб якої оказії не вийшло, я баришня, а ви ж мужчина. Ото удньом я так люблю гулять посаду з книжкою – та щоб у нєй про любов писалося, щоб аж смола кіпєла!



Голофастов

Да щоб аж волос смалила! Но лучче нам самим роман про любов свить, чим от в кнігах читать.



Проня

Ах, нє говарітє мнє про любов! Хіба ж ви нє знаєте, що безневинній дівиці стидно, ето же шкандаль!



Голофастов

Що ви! Я же прошу у вас руку і серце.



Проня

Мерсі. Только тут, ночью, прі мєсяце, аж моторошно слухать, аж серце тьопається. Ви взавтра приходьте до нас прєдложеніє дєлать.



Голофастов

Прийду, прийду, моя канфеточко!



(Проня пішла)
Сценка «Валентинка»

Ведуча В день Святого Валентина
В школах скрізь одна картина:
Геть забуті всі завдання,
Пишуть старанно послання:
«Ти чудова», «гарний ти»,
«Мрію в клуб з тобой піти».
Ведуча Валентинки надсилають
І на відповідь чекають.
Всі записки від дівчат
Про кохання не мовчать:
«Я люблю, про тебе мрію,
Від кохання майже млію».
Ведуча Хлопці ж є більш меркантильні
До практичних речей схильні:
«Дай бо фізику списати,
Буду вічно поважати»,
«В клуб з тобой піти не складно,
Тільки дуже вже накладно
Якщо сильно любиш ти,
За коктейлі заплати».
«Щоб ти зовсім не зомліла,
Ось тобі завдання,  мила.
Напиши на завтра твір
І англійську перевір».
Ведуча З року в рік на день Святого
Всі ці жарти ні до чого,
Бо святкуєм знов і знов,
Щоб згадати про любов.
Катя: Василю, ти любиш мене?

Вася: Так… Тобто ні. Категорично — ні! Ні.

Катя: Гаразд, але це ж ти мені валентинку написав.

Вася: З чого ти взяла? Теж мені… Любовь-морковь… Пусіки-мусіки… Поцілусики… Обнімусики… Ха-ха..

Катя: Не смійся! А чого ж то на валентинці був твій почерк?

Вася: До чого тут почерк? Здається, я ж друкованими писав. (І тут же прикриває рот, розуміючи, що видав себе)

Катя: Ось, бачиш, і зізнався. Значить — писав.

Вася: Та ні! Це я іншу валентинку друкованими писав. І зовсім не тобі. Отак! А на твоїй валентинці є почерк, значить, не моє.

Катя: Вась, там друковані літери, але почерк — твій!

Вася: Та ти мені поясни, як у друкованих букв може бути почерк?

Катя: Це я в тебе хотіла запитати, як ти так примудрився писати! Друкованими літерами, але з почерком!

Вася: Та ти з чого взагалі взяла, що це я? Мало хто ще може так писати!

Катя: Ага, а тоді скажи, чому у валентинці в одному слові 4 помилки?

Вася: Не знаю, запитай у того, хто писав. А в якому слові, до речі?

Катя: У слові «люблю»!

Вася: Чотири? Я думав, що не більше трьох! (чухає лоб) Як я міг так схибити?!!

Катя: Так от, бачиш, зізнався, ти писав. Ти!

Вася: Ні, це я про іншу валентинку. Зовсім іншу. Не тобі. Там я згадав, теж помилок наробив.

Катя: Вась, у нас не так багато людей в школі, які можуть зробити 4 помилки в слові «люблю», і при цьому їх ще щось окрім комп’ютера цікавить, а в даному випадку я.

Вася: Та ну тебе, не маєш ні одного нормального доказу.

Катя: А папір? На зворотному боці валентинки твоя контрольна робота!

Вася: Ну … Може, хто-небудь у мене листок вирвав?

Катя: Вась, та невже хтось вирве без тебе з твого зошитадля контрольних робіт листки? Так я й повірила!

Вася: Ну, може це і при мені було, я не пригадаю.

Катя: Гаразд, а твої відбитки пальців?

Вася: відбитки? Ти не могла їх порівняти без спеціальної апаратури.

Катя: Таких великих відбитків в школі більше ні в кого немає.

Вася: А як ти їх взагалі побачила?

Катя: Це були великі відбитки пальців в борщі. Там були величезні сліди від борщу! Зі шматками капустини!

Вася: Мало хто в нашій школі борщ їсть.

Катя: Зате відбитки тільки ти залишаєш.

Вася: Слухай, точно, все встає на свої місця. Хтось вирвав листок з мого зошита, підробив мій почерк, дав мені доторкнутися, коли я їв борщ і все!

Катя: Вася, досить. Ти написав своє прізвище!

Вася: Хіба мало в школі однофамільців?

Катя: Ти  написав ім»я, прізвище та по батькові.

Вася: Значить, точно підставили!

Катя: І поставив свій підпис!

Вася: У-у-у-у-у …

Катя: Вась, чуєш, Вась, я теж тебе люблю!

Вася: Так??? А чого я тут тоді кривляюся? Так би відразу й сказала! Пішли гуляти!

Катя: Пішли.

Вася: І портфель свій дай! Я нестиму….
Ведуча Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи.
Вона ж промчить над зламаним життям,
За нею будуть бігти видноколи.
Вона ж порве нам спокій до струни,
Вона ж слова поспалює вустами.
Спини мене, спини і схамени,
Ще поки можу думати востаннє.
Ще поки можу, але вже не можу,
Настала черга й на мою зорю.
Чи біля тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум'ям згорю.
(Л.Костенко.)

ВЕДУЧА: На долонях я ніжно тримаю

Серце друга, аби не зронить.

Знаю я, - за любов не карають,

За любов починають любить.

Всьому початок є любов…

А твердять: спершу було слово.

А я кажу вам знов і знов:

Всьому початок є любов.

Всьому початок є любов –

І осяванню, і сумлінню,

Очам жоржини і дитини –

Всьому початок є любов.



Ведуча. Любов буває різна. Є любов чоловіка до жінки, є любов матері до дитини, а є любов зятя до своєї улюбленої тещі.

Сценка

Теща і її залицяльник
На сцені накритий стіл, за ним господарює дочка Олена. Заходить мама-теща і запрошує до кімнати свого жениха:

Теща: Петю, не соромся, проходь….. Оленко, знайомся, це Петро Миколайович

Петро: Здрастуйте.

Олена: Доброго вечора.

Теща: мій більше ніж друг

Олена: Ой, Наслишана

Теща: Петю, знайомся, це Олена, моя доця.

Петро: Дуже, дуже приємно…а де ж ваш чоловік?

Олена намагається сказати, що чоловік зараз вийде, але мати її перебиває



Теща: а чоловік працює, так, працює цілими днями і ночами працює…..та що ми все чоловік та чоловік, давайте до столу, за знайомство, так сказать, по трошку….

Петро Миколайович з Оленою сідають за стіл, теща ще не встигає, за кулісами чути грохот і звук падаючого металу. На сцені з*являється чоловік Олени, зять, до ноги якого прикута відірвана батарея.



Теща: аааа перегриз все-таки, падло

Зять: (єхидно до тещі) думали я не відвяжусь?

Теща: (крізь зуби, з посмішкою) надіялась….

Зять: аааа, Марья Іванівна….(махає до неї вказівним пальцем)

Олена: це мій чоловік, Вова

Теща: мда, чоловік…. знайомтесь, це Петро Миколайович

Зять: (проходячи біля тещі, говорить), ух, очкаста…..

Петро: Петро Миколайович, власною персоною. (протягує руку зятю), дуже приємно

Зять: (тисне руку у відповідь) ох, а мені як приємно. В нас взагалі сьогодні буде приємна зустріч (через силу посміхаючись повертається до тещі)

Теща починає нервувати і просить дочку, щоб та заспокоїла свого чоловіка, що Олена і робить



Олена: любий, заспокойся

Зять: Лєна, я себе контролюю. (звертається до Петра М., тягнучи за ногою прикуту батерею) присідай, Петро Миколайович, довга бесіда буде.

Петро Миколайович не розуміє, що відбувається, запитує в Маші



Петро: Маша, що відбувається?

Зять: присідай, присідай, Петю. Отже, ви Петро Миколайович, той самий….значить це ви з Марь Іванівною того….?

Теща знову звертається до дочки з проханням заспокоїти чоловіка

Петро обурюється: та що ж відбувається

Зять: сядь, сядь, все добре. Я маю на увазі у вас до Марь Івановни серйозні наміри……чи ви як і вона, вирішили просто пограться?

Олена: Вова! Ну схаменись ти…

Петро Іванович знову обурюється, хоче встати з-за столу, але зять знову всаджує його назад.



Зять: я ж що хочу запитати…..де ви з нашою красунею познайомились, точніше……як же тебе так угараздило, Пєтя?....

Теща: а Вова шутить, це в нас у Вови жарти такі.

Олена: а я пропоную вже випити. Давайте вип*ємо за знайомство.

Зять: да, да, давайте вип'ємо……(на цих словах бере келих з шампанським і звертається до Петра М.) а наливала Марь Іванівна?

Петро: ну да

Зять: а, ну тоді ось так (і міняє місцями свій келих з келихом дружини), Лєнусік, бери це келих сама

Олена: (бере келих) ну давайте

Теща: (шепоче дочці) Лєна, не пий! Тобі не можна.(Лєна ставить келих на стіл не відпиваючи. Зять відпиває

Зять: от, розумієте, що відбувається!

Олена: ну, ви пригощайтесь!

Зять: так, пригощайтесь. Ось печиво. Ви їсте печиво? Я то не ризикую, мене вже тричі труїли….

Петро Миколайович відкусивши печиво закашлюється. Зять, похлопуючи його по спині, обходить його з іншого боку



Зять: ні, ні, я ж в сенсі якому, я про те, що знаєте, який Марь Іванівна кулінар?! Оооооо!знаєте як вона борщ готує?! (Олена з захватом піддакує чоловікові на цих словах, дійсно хвалячи матір. Теща, соромиться, думаючи, що зять її розхвалює) оооо! Вся кухня в капусті! А сирники які вона готує…..ммммммммммм, сирники це шото……шота, але не сирники…

Теща: (з обуренням) що ти хочеш цим сказать? Ну підгоріли один раз, і що?

(дочка заспокоює матір, петро миколайович в повному нерозумінні ситуації)



Зять: я ж що хочу цим сказать….ну хто ж з нас без недоліків…ну ви (звертається до П.М.), я, Лєночка….і все (до тещі)

Теща знову просиь дочку заспокоїти чоловіка



Олена: ну. Давайте знову випʼємо. По другій.

(всі сидять, зять продовжує стоячи)



Зять: а ви випиваєте, П.М.

П.М: ну трішечки можна

Зять: а пити почали до знайомства з Марь Іванівною? …..чи як я – вже опосля, з горя

Олена: Вова, та пий ти вже.

Зять: (відпиваючи продовжує) П.М., а ви курте?

П.М.: ні, я не палю

Зять: добре, це дуже добре, а то, знаєте, в одній квартирі два такі (показує руками великий розмір і на тещу) паравози….

Теща: Вова сядь.

Лєна: та ви не слухайте його! Насправді, ми вам такий скарб віддаємо! Мама у нас така людина

Зять: (встаючи знову з-за столу) о да, мама в нас не просто людина, мама в нас людиніще…а взагалі, знаєте П.М., в нас М.Ів. людина настрою, і як правило поганого настрою.

Теща знову береться за серце і просить дочку щось зробити



Лєна: та не слухайте його. Ви краще скажіть, а скільки вам років?

П.М.: мені 62

Зять: (з подивом), 62? Всього 62? Тобто любите коли дещо постарше?

Теща: знов шутить, шутить, юморист….

Лєна: П.М., ви вже на нас не ображайтесь, нам просто про вас все цікаво, тому ми питання різні задаємо

П.м.: то ви задавайте

Зять: можна тоді вам пікантне запитання

Теща: ні, не можна

П. М.: чому ж, нехай запитає

Теща: Пєтя!

Зять: Пєтя дозволив. У вас зуби свої?

П.М.: да!

Зять: це дуже добре! Не будете плутатись де чиї…..

Петро м. (обурено викрикує): та що ви собі дозволяєте?

Зять: та ви присядьте, сядьте!

Олена: Вова, ти можеш щось нормальне запитати?

Зять: добре, я запитаю. П.М., а скільки ви заробляєте?

П.М.: достатньо

Зять: припиніть! Достатньо….для Марь Іванівни немає такого слова «достатньо»

Теща: Вова, ти ж знаєш, що це не правда…ой, Лєна, корвалолу мені, валідолу? (хапається за серце, відкидається на спинку стільця)

Дочка крапає краплі



Зять: (задоволено, потираючи руки): може нарешті пощастить….от, П.М., у мене до вас серйозне питання. Я бачу ви сильна людина, те, що ви сміливий, я вже помітив. От скажіть мені, а Марь Івановна у вас перша?

П.М. а чому ви запитуєте?

Зять: ну те, що ви у неї останній, то це точно.

Теща: (підхоплюючись зі стільця) Вова, перестань. Перестань говорити про мене гадості.

Зять: Марь Іванівна, я говорю чисту правду. У мене абсолютно нормальні запитання. От скажіть мені, П.М., це нормально, коли чоловік ходить по квартирі в одних трусах?

П.М.: ну скажимо, це допустимо

Зять: (показуючи на тещу) а коли це робить жінка?

Теща: Вова, я тобі скільки разів говорила, то шорти

Зять: шорти – це коли під ними щось є. а не як у вас

Теща: так, Пєтя, все, на пора

Зять: ні, ще одне запитання. Скажи, П.М., а у вас є домашні тварини?

Олена: ну нарешті, нормальне запитання

П.М: так є. у мене німецька вівчарка, Мухтар

Зять: о, кабель?

П.М.: так, сук не люблю, так якось склалось…

Зять: а як же це все тоді (показує на Марь Ів.)

Теща разом з женихом збирається йти геть, але зять їх зупиняє.



Зять: ну, не ображайтесь. А скажіть. І в якій з кімнат нашої квартири ви збираєтесь з Марь Ів. Жить? Це дуже цікаво.

П.М. ну чому ж це. Я, між іншим. Проживаю один, в центрі міста, в троьхкімнатній квартирі, і хочу Машеньку забрати до себе

Лєна: (з захватом, щаслива за матір): мамо. Вітаю

П.М: отак, Маша, я так вирішив і зробив тобі таку пропозицію (цілує їй руку)

Зять: Пєтя, ну а що ж ви відразу не сказали. Це ж в корні міняє справу. Це ж все жарти були. Ви знаєте яка в нас Марь Ів., яка вона гарна жінка, а як вона готує, який у неї борщ….ммммм, а сила волі яка у неї….між іншим місяць тому, вона сама кинула курити

Теща: ну ще не те щоб зовсім

Зять: а я не про сигарети…

Теща в обуренні забирає П.М. і йде геть, Олена з чоловіком за ними


Ведуча. Кохання нам покращує життя,

Цю істину з нас кожен пам*ятає.


Ведучий. Кохання – це щасливе майбуття.

Нема кохання, то й життя немає.


Ведуча. Кохайте, люди, будьте чарівні,

Де б не жили, в якому краї.


Ведучий. Найкращими хай будуть на землі

Три звучних слова: «Я тебе кохаю!»


Ведуча. Тож не старійте, будьте молоді,

Кохання хай сія у кожнім слові.


Ведучий. Хай ранок починається у вас

Із поцілунку, радості, любові.


Ведуча. У всіх хай будуть квіти на столі,

І усмішка хай буде не остання.


Ведучий. Хай завжди на усій нашій землі

Благословенним буде День кохання!

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка