Василь дерезовський, гайворонський район



Скачати 93.78 Kb.
Дата конвертації23.01.2018
Розмір93.78 Kb.

ВИДАТНІ ПОСТАТІ СЕЛА МОГИЛЬНОГО.

ВАСИЛЬ ДЕРЕЗОВСЬКИЙ, ГАЙВОРОНСЬКИЙ РАЙОН

Багата і щедра Гайворонська земля на працьовитих, талановитих видатних людей, але село Могильне, особливе. Воно надарувало світові цілу плеяду вчених, письменників, поетів та художників.

Осатюк Дмитро Іванович – Герой Радянського Союзу;

Костюк Федір Семенович – Герой Радянського Союзу;

Фешук Павло Пилипович – Герой Радянського Союзу;

Кравченко Леонід Сафронович – Герой Радянського Союзу;

Костюк Григорій Семенович – професор психології Київського державного університету, директор науково-дослідницького інституту психології УРСР, дійсний член Академії наук;

Тасюк Микола Семенович – професор Московського інституту радіоелектроніки;

Земнорій Андрій Петрович – директор Московського інституту ядерної фізики;

Мельник Степан Кирилович – доктор історичних наук, професор Одеського державного університету;

Мошнянський Анатолій Федорович – професор Одеського Національного університету;

Машкевич Олексадр Васильович – член спілки художників України, Заслужений художник України;

Миколюк Василь Корнійович – член спілки письменників України;

Фрідман Віктор Андрійович – член спілки письменників України;

Шарандак Павло Спиридонович – член Національної спілки письменників України;

Марунич Ольга Іванівна – поетеса, член спілки України;

Бровченко Галина Спиридонівна – поетеса, член Національної спілки письменників України;

Але сьогодні слово про близьку жителям Могильного людину, яку я знав і спілкувався впродовж багатьох років - про Галину Спиридонівну Шарандак-Бровченко (псевдонім Берізка). Вона для мене була наставником, вчителем і колегою по цеху.

Галина Спиридонівна Шарандак-Бровченко, мала не зовсім звичайне походження. Вона була українкою, вірна своєму народові, за походженням частково еллінської та молдавської крові.

Її предок по батькові, Терентій був чистокровним елліном, мав декілька талантів. Любив і писав вірші, грав на арфі та лірі. Рідний дід Галини Спиридонівни Карно Шарандак разом зі своєю великою родиною в 1910 році був засланий сталінською владою на землі Саратовщини, лише батько, який з 1904 вчителював, залишився в Україні. Після 1917-го повернулись ще два його брати – Терентій і Михайло.

Дід Галини Спиридонівни Аркадій Бафтановський закінчив духовну семінарію і поїхав до міста Балти в ролі церковного диякона, а пізніше перебрався в містечко Джулинка на Вінничині, де зайняв посаду священика. Мати Галини Спиридонівни, Ганна Андріївна Бафтановська, народилася 19 лютого 1899 року. Вона була єдиною дитиною в сім’ї Бафтановських. Коли померли від тифу влітку 1899 р. батьки, Ганну забрав священик Мендзацький Данило Онуфрійович в село Берестяги (нині Гайворонського району). П’ятьох старших дітей, одну сестру і чотирьох братів виростив священик родом з с.Могильного.

Народилася Галина Спиридонівна Шандарак-Бровченко (Берізка) 18 вересня 1920 року в селі Могильному колишнього Гайсинського повіту в шкільній квартирі, де з 1918 року оселилися її батьки. Батько викладав українську мову й літературу та всесвітню історію в гімназії для дорослих яка існувала до 1922 року. Мати працювала в початковій школі, після закінчення Одеського університету викладала фізику та математику в старших класах. У 1923 році сім’я переселилася в новобудовану садибу, в якій Галина Спиридонівна прожила все життя. Біля хати посадили сад, завели пасіку. Можна було жити. Але з кожним роком посилювалось переслідування дореволюційної інтелігенції. Наприкінці 20-х років ночами арештовувати вчителів, інженерів, агрономів… У шестирічному віці підліток Галинка вже побачила тюрму коли відвідувала з мамою ув’язненого батька, який знаходився в містечку Грушка (нині місто Ульянівка).

Галина Спиридонівна згадувала: «Начальником тюрми був старий росіянин, який ласкаво поставився до нас з мамою: забрав у моєї мами корзину з передачею, заніс мене на руках в камеру, дозволив довгий час розмовляти з батьком. Потім пішов до слідчого, поцікавився справою… Повернушись при мені сказав батькові: «Товариш Шарандак! На днях підеш додому, обвинувачення з тебе знято.»

Галина мала двох братів Павлика (1919 р.н.) і Петрика (1923 р.н.). Діти з раннього дитинства привчались до роботи: влітку доглядали птицю, пасли корову. Навчались діти добре.

В літку 1927 року почалися масові арешти. В своїх спогадах Галина Берізка пише:

«До нас прийшли опівночі.

- Здавайте зброю, ви заарештовані!

- В мене крім сокири нічого нема… Візьміть якщо треба, - відповів батько.

Руки за спину, і погнали батька до автомашини.»

У 1929 році сім’я Шарандаків зазнала горя. Батька заарештували вивезли до Одеси «за участь в діяльності Спілки визволення України – СВУ.» Тоді Галина почула такі видатні імена, як Сергій Єфремов, Зінаїда Тулуб, Старицька-Черняхівська, директор Київської школи ім..Т.Шевченка – Дурдунівський.

Голод 1932-1933 років не обминув і Шарандаків. Вчителів виганяли на села, писати акти і навіть лізти на горища, під стріхами шукати зерно. На третій день після такої роботи Спиридон Карпович відмовився, за що був

Після довготривалого слідства батько Галини Спиридонівни додому не повернувся. В 1956 році Павлу Спиридоновичу з Москви прийшло повідомлення, що батько помер в 1942 році в Архангельському таборі під час епідемії тифу.

Після 1937-го для сім’ї Шарандаків настали тяжкі часи. Галину та Петра виключили зі школи. Галина поїхала до Києва і продовжила навчання в школі ім..Т.Шевченка. У 1939 році вона закінчила школу і вступила до Одеського університету на філологічний факультет. Вона вибрала російське відділення за порадою батька. В листі він писав: «Вступ на українське відділення загрожуватиме обвинуваченням в українському буржуазному націоналізмі».

Весна 1941-го почалась щоденними «світкома-снуваннями» в Одесі. Звечора до ранку загони мандрували у місті, стежили, щоб ніде не проблиснуло світло. І ось вночі 22 червня прийшло горе, якого очікували й боялися.

Війна!

Влітку юний поет Гайворона Микола Черніченко завербував Галину Спиридонівну в підпілля ОУН. Але мрії підпільників про щастя всіх націй закінчилась арештом у листопаді в 1943 році. Вони потрапили в Гайворонський відділ польової поліції. За три тижні ув’язнених розстріляли. Переважно тих, у кого при обшуку знайшли зброю чи листівки. Мати Галини переховала вірші, листівки на горище, тому нічого не знайшли. Арештовані чекали своєї черги. Але несподівано 17 грудня 1943 року в жіночу камеру зайшов чоловік років п’ятдесяти у формі німецького перекладача, подивився на Галину, передав їй передачу від матері. Знайомим видалося обличчя дівчині, тут вона згадала фотографію, де стоять два молодих солдата у формі українських січових стрільців. Невже Тит Бордуляк? – подумала Галина. Стрімко він вийшов з камери. А годині о четвертій її вивели з камери і вона подумала: «На розстріл…». Довгим коридором доправили в кімнату, де за столом сидів той самий, що приходив в камеру.



«Сідай, Галю, - промовив він – я, син письменника Тимофія Бордуляка. Ми з Варфоломієм Дідиком хрестили тебе. Я до 1923 року носив тебе на руках, а ти мені співала пісеньки. Я врятую тебе. Вас не розстріляють, а вивезуть до Первомайська в так зване СД і ви будете там до кінця війни».

Наступного дня Галину й Миколу Черниченка вивезли до тюрми у Первомайськ. У березні 1944 року тюрму перевели до Терасполя. Там, на очах у Галини розстріляли члена «Партизанської іскри» Данила Дяченка. Незабаром всіх повезли через Дніпро в Бендери. 1 квітня 1944 року Галині Спиридонівні чудом вдалося втекти, деякий час переховувалась в молдованки Маріори в льоху. А після приходу радянської армії повернулася до земляка діда Якима Щемененка, що жив в Бендерах з 1918 року. Тут вона переховувалась понад півроку, повернулась додому восени. Незабаром викликали до НВКС у Гайвороні. На неї донесли, що вона належала до підпілля ОУН. Вона дала підписку про невиїзд. А в 1945 році поїхала в Одеський університет , на третій курс.

20 березня 1945 року її заарештував облвідділ НКВС. Після тортур Галина Спиридонівна чудом залишилась в живих. 7 червня 1948 року була засуджена на 10 років ув’язнення і 5 років позбавлення громадянських прав. Півтора роки тримали в Одеській центральній тюрмі як «запеклу зрадницю Батьківщини». Її хотіли знищити, бо вона була свідком тих звірств, хто мав владу над ув’язненими. Там вона писала вірші, завчала їх на пам’ять.

26 липня 1947 року її вивезли до міста Норильська, після смертельної голодовки, яку задумав старий прокурор Нікітін, щоб врятувати Галину від голодної смерті. З’явився ще раз в її житті і гайворонський начальник РВ НКВС узбек Мусатов. Він також хотів допомогти скоротити їй строк ув'язнення.

ЇЇ твори палили не раз, тому що не раз обшукували і в гестапівській тюрмі, і на каторзі в Норильську. Палили, але не спалили все. Горить папір, а пам`ять – надійна схованка. На превеликий жаль, не все вдалося поетесі запам`ятати. В автобіографії поетеса пише: «Коли старший слідчий Євсеєнко прочитав мої вірші, передані кимось із «стукачів», він перед наближенням «генерального шмону» (обшуку) послав до мене свою «посыльную», дуже хорошу дівчину з Тернополя з двадцятип`ятирічним строком, яка перед роботою у нього працювала разом зі мною в бригаді – Галю Турченяк- і вона сказала мені: «Давайте свої вірші, я заховаю їх».

Крім того, що знівечено молодість Галини Берізки, у 1947 році у її рідному селі бандити жорстоко вбивають найдорожчу її людину, ту одну-єдину, яка чекала на повернення з холодного Норильська свою доню.

Поетеса розуміла, що чашу горя, яку їй підготувала доля, треба буде випити до дна. Тільки сильні духом могли залишатися самим собою до останнього. Такою була Галина Спиридонівна і такими хотіла бачити своїх побратимів.

В середині п’ятдесятих років Галина Спиридонівна повернулась додому не сама, а з чоловіком Миколою Бровченком, там в неволі вони одружилися. Працювала в школі вчителькою. Через деякий час чоловік помер, мати сама виростила двох синів Андрія та Миколу. Хлопці росли слухняними, здібними, працелюбними. Андрій став інженером, а Микола – музикантом. Брат Павло добра людина й добра, чудова людина братова Людмила Остапівна, допомагали виростити й виховати синів, чесними людьми.

Галина Спиридонівна поєднала у собі талант учителя, поета, прозаїка, перекладача з російської мови. У її творчому доробку збірки поезій «Недоспалені листи» (у книзі «Час каміння збирати»), «Вибране», «Про все пам`ятаю», «Пісні невільниці», прози «Сакраменто», збірка перекладу віршів М. Ю. Лермонтова. Виливаючи в грізні роки на папір зболені душею рядки, поетеса і не сподівалася, що їх колись надрукують.

Перші надруковані вірші Галини Берізки побачили світ в 1960 році в «Літературній Україні» завдяки увазі поета Тереня Масенка й композитора Платона Майбороди.

Творча спадщина Галини Спиридонівни, вважаємо, велика, але на скільки б була більшою, якби не згоріли її рукописи.

«Недоспалені листи» – саме таку назву має перша збірка Галини Берізки, яка побачила світ у 1997 році за сприянням Олеся Лупія та Володимира Коломійця.

Галина Спиридонівна ніколи не скаржилася на свою долю, ні від кого не чекала захисту. Опорою від жорстокого буревію для неї завжди була поезія.

Читаючи твори Г. Берізки, дивуємося, де брала сили ця маленька на зріст, тендітна, зовсім молода ще дівчина. Фізичне навантаження було нестерпним, моральне – не легшим.

В 1999 році поетеса стала членом Національної спілки письменників України, мала вже збірку поезій «Час збирати каміння» 1997 р. м. Київ під редакцією Володимира Коломійця.

В 2000 році професор Василь Горбайчук видав другу її книжку у видавництві Слов'янського університету.

В 2003 році «Про все пам'ятаю» поезії різних років м. Кіровоград.

До 2004 року читачі знали Галину Берізку з її поезій, а з виходом у світ книги «Сакраменто» вона постає перед ними як емоційний і вдумливий прозаїк. Для 83-річної поетеси поява такої довгоочікуваної збірки була великою радістю, до того ж друкувалася вона в столичному головному видавництві – «Український письменник».

Хоча усі важкі й трагічні роки та події відійшли в минуле, проте пам`ять Галини Спиридонівни не стерла й рядочка зі сторінок книги її життя. Навпаки, з роками все чіткіше виринали десь із підсвідомості давні думи і чуття, імена й дати, звуки й барви. І все це лягало на папір, виливалося в документально-правдиві новели-сповіді, які не можна читати без сліз. Основою кожного з творів є реальні події родини письменниці та її знайомих.

15 вересня 2007 році на 87 році життя пішла у вічність Галина Берізка, її наслідують, продовжують її справу, намагаються бути схожими на неї і, звичайно, усі знання, слова залишили глибокий слід вдячності і пам'яті цій дійсно великій Українці.

Життя людини визначає епоха. Вона ввійшла у творчість Галини Берізки радощами й болем. Гоїлись рани – залишились рубці. Та творчість нашої землячки оптимістична, світла, виховує віру і перемогу добра.

Щороку 18 вересня в день народження Галини Берізки біля хатини, де мешкала поетеса, відбуваються літературні читання, тут зустрічаються знавці художнього слова з молодшими початківцями, декламують вірші, прозу, відвідують краєзнавчий музей, де зберігається пам'ять про нашу землячку, яка прожила довге славне життя.

Кладуть квіти біля меморіальної дошки, яка прикріплена на фасаді школи. Відвідують могилку на цвинтарі, де покоїться поетеса Галина Спиридонівна Шарандак-Бровченко.

Список використаної літератури:



  1. Спогади Галини Спиридонівни Шарандак-Бровченко (Берізка).

  2. Архівні матеріали історико-краєзнавчого музею села Могильне.

  3. Багинська Н. М. Основні віхи життя і творчості Галини Берізки. Робота учениці 9 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Могильне на обласний етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України. Науковий керівник – учитель української мови та літератури Горобець Олена Федорівна.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> Бджільництво – галузь, яка займається розведенням бджіл для отримання меду, воску. Бджільництво – галузь, яка займається розведенням бджіл для отримання меду, воску
downloads -> Українська мова
downloads -> Романтизм, а з другої половини ХІХ ст реалізм
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Інформації про материки та океани. Карти материків та океанів, їх класифікація за масштабом, просторовим охопленням, змістом і призначенням Учень: називає
downloads -> Використання на уроках географії технологій інтерактивного навчання
downloads -> Конспект інтегрованого уроку для 10 класу з географії та англійської мови
downloads -> 1. Підготовчий період
downloads -> Комп'ютерні комунікації – обмін даними між комп'ютерами. Сьогодні комп'ютерні комунікації здійснюються за допомогою комп'ютерних мереж

Скачати 93.78 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка