Варварівська сільська бібліотека-філія Козацькому роду нема переводу



Скачати 97.41 Kb.
Дата конвертації04.02.2019
Розмір97.41 Kb.
ТипСценарій


КУ «Вовчанська централізована бібліотечна система»

Варварівська сільська бібліотека-філія

Козацькому роду нема переводу.

(сценарій години цікавих повідомлень )
Мета:

  1. Ознайомлення з історією українського козацтва

  2. Показати устрій та звичаї Запорозької Січі

  3. Проаналізувати боротьбу козацтва проти ворогів українського народу

  4. Виховувати почуття національної свідомості та гордості і поваги до героїчного минулого українського народу

Обладнання:

У центрі зали книжкова виставка: «14 жовтня — свято Покрови і День українського козацтва», вбрання українських козаків, фонограми українських пісень,

а також фото із сучасної Запорізької Січі.


Козацькому роду нема переводу.
Бібліотекар:

Сьогодні ми розповімо Вам про історію України, про той далекий час, коли наші нащадки добували свою волю з шаблею в руках, про славне українське козацтво, про становлення Української держави.

Історія народу. як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскільки в героїчному найбільше проявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то ці сторінки найбільше хвилюють і викликають почуття національної гордості та гідності. В історичному минулому українського народу було таке неповторне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Микола Гоголь у творі "Тарас Бульба" писав: "Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідти вилітають усі ті горді і дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну!" Запорізька Січ... Козаччина... Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня... Синонім свободи, людської і національної гідності, талановитості... 


Ведучій:

Боролись предки. З моря і степів ворожі хижі орди налітали , палили міста і нищили засів, та проти них встала тьма списів, мечі із піхов люди витягали . Спасибі їм за цю тернисту путь І в труді й на раті гідно вистояли , нікому з нас ніколи не забудь і кожному годиться пом’януть , що ви створили , що ви збудували
Ведуча:

Почнемо ж нині повість цю

Про порохом повиту давнину ,

Про ті часи далекі й незабутні

Коли діди , прославлені в віках

Виходили на свій великий шлях

За покоління , дбаючи майбутні
Ведучій:

Нема переводу козацькому роду

І славі козацькій немає кінця

Згадаймо , братове , Славутича воду

Згадаймо походи Івана Сірка .

Півтисячі років козацькій країни

Встають над Дніпром і сягають в віки

То наша історія , наша Вкраїна ,

Хай слава вінчає їй довгі роки

„Козацькому роду нема переводу

І славі козацькій немає кінця”

Бібліотекар:

Запорозька Січ . Скільки подвигів , скільки велетнів - героїв народила вона . Богдан

Хмельницький , Іван Сірко , Петро Сагайдачний , Данило Нечай , Богун , Кривоніс .

Козацтво на Україні зародилось в XV столітті . Селяни , які не хотіли бути кріпаками , тікали на низ Дніпра , за пороги . До лав козацтва вступали найсміливіші, наймужніші люди _ адже на них чекали військові походи і битви . Але козаки не тільки воювали . Перед ними розкинулись простори родючої землі. Вони бралися за плуга , годували худобу , ремісникували . Згодом козаки створили систему укріплень . Від слова „Засіка”(укріплення з дерев ) дістала свою назва Запорозька Січ . Січ була притулком для всіх хто боровся за волю . Недарма слово „козак” в тюркських мовах означає „вільна людина”. Славне Запорожжя” казали українці про Січ . Запорізьких козаків - „святих лицарів” - оспівав народ у своїх думах , піснях . Гоголь писав :”Так ось вона , Січ ! Ось це гніздо , звідки вилітають всі горді і міцні, як леви , ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну”.

Ведуча:

Відродити козацтво – головна мета тих, хто стоїть на варті справжніх духовних цінностей нашого народу, хто готовий боронити рідну домівку та Батьківщину. 


Надзвичайно цікавим було щоденне козацьке життя. Під час нашої пошуково-дослідницької експедиції, ми знайшли і прочитали безліч всяких оповідань, переказів, анекдотів про козаків. 
Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. Був час, коли всю нашу землю загарбали й поділили між собою сусідні держави. Нестерпно було жити українському народу в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ.
Отож, запрошуємо наших славних козаків!

(Звучить музика – марш)

(під марш хлопці шикуються, проходять коло і стають в центрі класу)
1 козак

Що говорить вам козак,

це крилате горде слово.

Чом завжди буває так,

що світлішає від нього?
Разом:

Козаки - це вільні люди.

Козаки безстрашні всюди.

Козаки - борці за волю,

За народну щастя й долю. 
2 козак

Козак – це людина чесна і смілива

Найдорожче йому – Батьківщина!
3 козак

Козак – слабому захисник.

Цінити побратимство звик!
4 козак

Козак – усім народам друг.

Міцний, лицарський в нього дух!
5 козак

Козак – це той, хто за освіту,

Хто любить пісню і молитву!
6 козак

Козак вкраїнську любить мову,

Додержить завжди свого слова!
Бібліотекар:

З давніх - давен усьому людству відоме зображення "дерева життя" – гілочки, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного, а третій – майбутнього, що наводить на думку, про те, що все навколишнє – це наслідки минулих подій.

Запорізька Січ…Мабуть, немає жодної людини на нашій багатостраждальній Україні, яка б не знала про славну Січ, про січове козацтво, їхнє лицарство.

До вашої уваги пропоную цікаву вікторину.


Вікторина

Чи знаєш ти добу козацтва?” 

1. На якому острові зародилась перша Січ?(на Хортиці)

2. Яке прізвисько дали січовики Григорію Потьомкіну?(Грицько Нечеса)

3. Козаки називали Січ матір’ю, а Великий Луг...(батьком)

4. Як називається трагічний період в історії України в третій чверті 17 століття? (Руїна)

5. Як називалась січова церква? (Покрови Богородиці)

6. Чиї образи вишивались на прапорах Січі? (Спасителя й архістратига Михаїла)

7. До якого лицарського ордену належали козаки Війська Низового Запорозького? (мальтійського)

8. Яку річ цінували на Січі нарівні з гострою шаблею і добрим конем? (бандуру)

9. На чиї кошти велось навчання в січових школах?(Війська Запорозького)

10. Юний січовик-зброєносець у козацької старшини в Україні в XVI-XVIII століттях називався: (джура) 

11. З якою твариною або птахом козаки відправлялись у морські походи? (півнем)

12. Як називалась бортова гармата на козацькій чайці?(фальконета)

 13. Яку зброю козаки називали “ясною”?    (шаблю)

14. Як називались у козаків розвідники?       (пластуни)

 15. Голова козацького уряду. (Гетьман.)



Ведуча:

"Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі, і більшою частю на насмішку похожі", оповідав столітній запорожець Микола Корж. І наводив чудні козацькі "вимисли". 

1.Запорожці брили цілу голову й залишали тільки одну чуприну над лобом, оселедець; як ця чуприна виростала велика й довга, що аж заслонювала очі, то козак закладав її за вухо. Бороди не брили, а вусів не підстригали, але намазували чим-небудь і закручували вгору до очей; а як у котрого виросли дуже довгі вуса, то закручував їх і закладав аж за вуха — "це ставили собі за особливу козацьку славу і честь". 

2. Здоровилися запорожці також на свій спосіб. Виберуться, бувало, в гості до чийого куреня або зимовика, то ще сидячи на конях, гукають: "Пугу, пугу, пугу!" — тричі, раз за разом. Господар загляне через віконце і відповість двічі: "Пугу, пугу!" Тоді гість відзивається: "Козак з лугу!", а господар через віконце: "Повішайте там, де й наші" — тобто вяжіть коні до ясел і просимо до хати; тоді вибігають господарські хлопці і ведуть коней до стайні. Гості входять до хати, хрестяться до ікон і говорять господареві: "0таман, товариство, ваші голови!", і кланяються. Господар відклонюється і відповідає: "Ваші голови, ваші голови! Прошу пани-молодці сідати". І тоді вже гостяться. Коли ж уже полагодили своє і від’їжджають, то прощаються: "Спасибі, батьку, за хліб і за сіль, пора уже по куріням розїзжаться до домівки; просимо, батьку і до нас, коли ласка, і оставайтесь здорові і "Господар відповідає: "Прощайте і вибачайте, пани-молодці, чим богаті, тим і раді, просимо не погніватися". 

3. Козаки славилися веселістю й охотою до шуток і насмішок. Особливо ж любили вигадувати прізвища товаришам; такого,що спалив з необережности курінь, називають Палієм, того, що розкладав вогонь над водою, звали Паливодою, такому, що' проти звичаю варив кашу, давали імення Кашки або Кошовара і так само пішли призвища Горбач, Малюта, Склизький, Черепаха, Гнида, Качало, Корж... 

4. Козаки вміли оцінити й чужий дотеп. Приходить козак до чужого куріня і бачить, що козаки вечеряють, тоді говорить їм: "Хліб та сіль, пани-молодці!" А вони йому: "їмо, та свій, а ти у порога постій". Але він не погоджується: "Ні, братці, давайте і мені місце", і витягає зараз свою ложку і ложечника і сідає разом з ним. Тоді господарі похвалять: "0т, козак догадливий! Вечеряй, братчику, вечеряй!" 



Ведучій:

За сучасних умов, вкрай необхідно звертатися до славної історії козацтва, привертаючи особливу увагу до його найкращих традицій в історії становлення України, як козацької держави. 


Ми живемо в цьому світі, де кожний із нас має своє прізвище. А чи задумувались ми над тим, звідки воно взялося? 

Бібліотекар:

Осмислення самих себе, своєї історії, свого коріння - це те, від чого починається само усвідомлення особистості як українця. Величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорозької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків на Запорозькій Січі. Де появлялось безліч втікачів з усієї України. В ті часи існував звичай надавати їм нові прізвища, щоб втікачів не могли розшукати їх. 


Їхав козак на війноньку, 


Сказав, прощай, дівчинонько. 
Прощай, дівчино, 
Чорнобривонько, 
Їду в чужу сторононьку. 

Дай-но, дівчино, хустину, 


Може, я в бою загину, 
Темної ночі 
Накриють очі, 
Легше в могилі спочину. 

Дала дівчина хустину, 


Козак в бою загинув. 
Гей серед поля 
Гнеться тополя 
Та й на козацьку могилу. 

Козака несуть, 


І коня ведуть, 
Кінь головоньку клонить.
А за ним, за ним 
Його дівчина 
Білі рученьки ломить.
Ой ломи, ломи 
Білі рученьки 
До єдиного пальця!
А не знайдеш ти, 
Та дівчинонько, 
Над козака коханця!
Бібліотекар:

На завершення я хочу побажати усім вам справжньої любові до краю, де живете, до України. Хочу, щоб усі ви вірили в щасливе майбутнє нашої держави, щоб уміли боротися за її оновлення. А для цього варто вчитися, багато працювати і надіятися на краще.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка