В свому творчому рості, українська нація завжди вида­вала з себе могутні постаті, які, запустивши глибоко своє коріння в минулому, в той самий час буйно простягали свої паростки в майбутнє



Сторінка34/34
Дата конвертації22.12.2017
Розмір4.86 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

Так уже в формальній організації вірша Олена Теліга невтралізує мінуси альбомної поезії : шабльоновість, солод-кавість, загальниковість. Конкретність бачення, суворість композиції, залізна дисципліна ритму — в таких рамках альбомні поезії перестають бути альбомними.

II

І все таки : чому Олена Теліна вдалася до альбомної поезії як джерела ? Бо мало сказати, як вона невтралізу-вала мінуси альбомної поезії. Мусить бути дана відповідь : чому, для чого звернулася поетка до цих джерел ? Але, щоб дати відповідь на це, треба вийти за межі форми віршів Олени Теліги і придивитися до того світу, який у цих віршах мусів бути і є відбитий (напевне, позначилися тут і факти біографічні, але, як уже сказано, ми ухиляємося зараз висвітлювати їх).



Поезію «Сьогодні кожний крок» Олена Теліга присвя­тила змалюванню настрою сп'янілости від щастя. І от як вона змальовує цей надмір щастя : воно «росте в тісних обіймах рамки закритої душі і рамку цю дере». Закрита душа! Душа в рамці! У поезії «Вірність» наскрізьний образ — образ душевної скрабниці, куди складаються скар­би, бо там «пристрастей рвучкі потоки її не змиють у годину бурну». Отже, — знов рамка, знов душа на схові, душа в заперті, під замком ! І в третій поезії душа ховає

«мудрий досвід у скриньці без ключа і дна» («Моя душа»).

Чому ж таке самообмеження ? Нащо власну душу, влас­ну радість, власні пристрасті замикати і обмежувати ? Чи не тому, що

...в мене дні — бунтують і кричать, Підвладні власним, не чужим законам, І тиснуть в серце вогнену печать, І значать все — не сірим, а червоним — ?

(«Лист»)

Чи не тому, що поетка — надто пристрасна, надто палка, надто вся віддається, така вбезмеж закохана в пал і гаряч життя ? Душа — вічно п'яна життям. Життя — не сіре нидіння, а блиск від стику «ударів і дарів Господніх», спалахи «перехресних барв», екстаза мрій і чинів. «Стіль­ки уст палило і тягло мене вогнем спокус !»

Оргіястичне п'яніння — так хотіла б Олена Теліга сприймати світ, життя, людей. Пекуча гра. Задивлення в сліпуче сяйво. Хай це буде один день, — але щоб це було неповторне свято. Байдуже що : зустріч, чин, екстаза. Бай­дуже що за цим прийде спад і загибель. Хай навіть гаряча смерть, аби гаряча. Тільки не сонність буднів, не плин без-граничної сірости. Але що смерть ! Жити, тільки жити. Які жалюгідні ті, для кого «захід — завжди тільки захід» ! Бо в мить заходу —

В осяйну мить, коли останком сил День розливає недопите сонце, Рудим конем летить за небосхил, Моя душа в червоній амазонці.

Така мрія поетки, мрія її гарячих ночей. Таким хоче вона бачити життя. Ні, не підходить до неї слово : бачити. Таким хоче вона його мати, схопити, загнуздати, скорити, здолати, зігнути, на коліна поставити ! І тут з'являються рамки, обрамлюють, обмежують, закривають душу. І не хтонебудь їх накидає, а жадібно прагне їх сама поетка. Вона не стала оспівувати повноту життя, хоч могла б зробити це сильніше, ніж хто інший в українській літературі, бо їй було відкрите те сп'яніння пристрастю й життям, де сти­рається грань між людиною, твариною і духом, де діє одвіч­ний біос, вищий над кожну окрему особину, окремий живий організм.

Вона стала співачкою інших почуттів, тих, що наказали їй замкнути душу в рамці, тих, що наказали їй сховати в скриньку-скарбницю скарби гарячої душі. Ці почуття — гордість і вірність. Власне, це в неї одне почуття, — тільки в нашій мові нема терміну, щоб його назвати: вірність гордости ? вірність з гордости ? гордість вірности ? Всі ці сполучення слів передають тільки грані почуття : щоб збаг­нути його цілість — треба читати поезії Олени Теліги :

Я руці, що била — не пробачу — Не для мене переможний бич !

Так що ж ? Ненависть, породжена образою і гордістю ?

Ні :

Але навіть за твою шпіцруту Стріл затрутих я тобі не шлю, Бо не вмію замінять в отруту Відгоріле соняшне «люблю».



Тому і роля жінки — вірність обраному, горда вірність не так з любови, як передусім з гордости ! І коли покинуть її, вона збереже вірність — дарма, що Пан «може не по­вернеться ніколи» («Вірність»).

І тому її найбільша мрія — мати таку безмежну вір­ність у відповідь :

Що задля мене хтось зуміє йти Крізь всі зневаги — так, як я умію !

(«Махнуть рукою»).

Тому і роля жінки — вірність обраному, горда вірність : коли він іде на смерть — благословити його — і непомітно, крадькома піти його слідами теж на страту («Мужчинам»). Та ж горда вірність і щодо свого народу. Не розніжена ліричність рідної стріхи, не гістерія помсти, не автоматизм собачої відданости і звички, а вірність гордости :

О, краю мій, моїх ясних привітів Не дістав від мене жодний ворог.

(«Сучасникам»).

Уся поезія Олени Теліги — між цими двома полюсами : повнота життя і — стримування силою гордости і вірности, гордости-вірности. А вершина цього — поезія «Лист», де так виразно, так чітко світ романтичного шалу протистав­лений світові рівноваги і спокою, стихія дикого бунту — рамкам, твердим рамкам унутрішньої дисципліни.

Внутрішню суперечність почуттів відбиває і стиль пое­зій Олени Теліги. Ми бачили залізну суворість композиції її віршів і розмірів їх. Це рамки. А в рамках — кипіння, скаженіння романтичних образів. Прагнення невимовного

— і радість, що воно невимовне (бо, значить, не вбгаєш його в рамки !) :

Не любов, не примха й не пригода — Ще не всьому зватися дано !

(«Без назви») — яке характеристичне окреслення! І саме це потрійне не

— воно ж означає і любов, і примха, і пригода — тільки ще щось понад усім тим. Давній засіб романтичної поезії

— творити надобрази позірним запереченням образів! А прочитайте поезію «1933-1939». Залізно-логічна композиція, але ви не скажете навіть, про що говориться в вірші : про події особистого життя чи національного ? Любовна це лірика чи політична ? Згусток настрою, бліки внутрішнього світла. І так само в поезії «Безсмертне».

Тому так любить поетка схрещувати метафори і порів­няння одне з одним : цим заперечується їхня земна, мате-ріяльна допасованість, вони дематеріялізуються, означають тільки тони настрою, не речі в їх важній реальності:

Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина

(«Моя душа»);

Тремтить душі дзвінке роздерте плесо

(«Лист»).

Тому її епітети так часто — тільки вираз її душевного наставлення, а не об'єктивної дійсности : п'яне сонце, схви­льоване колосся, надхненні весла, дивне серце.

Творча путь Олени Теліги не була закінчена. Вона була обірвана. Тому деякі її поезії ще припечатані були мертвою паддю клясицизму, такого чужого темпераментові поетки («Вірність»), тому голою декляративністю звучить поезія «Життя» або кінцівка поезії «Поворот». Але в основному поетка знайшла себе, і її лице відбилося в плині нашого літературного процесу.

Поетка життьового шалу — вона взяла свою душу в рамки гордости-вірности. Рамок потребувала вона для себе

— і тому взяла рамки найвідстоянішої поезії — альбомної поезії. Вона ще звузила ці рамки, скоривши свій вислів залізним законам композиційної стрункости й метричної закономірности. Але в чорних рамках яскравіше червоне

— колір крови й вина. Рамки гордости-вірности тільки під­креслили глибину її сп'яніння повнотою життя. Рамки фор­мальних приписів тільки підкреслили крутіж барв обривних образів її поезії. Олена Теліга в українській поезії лиша­ється неповторним зразком романтичної самоопанованости. І в інших народів важко вказати подібні приклади само­дисципліни романтика, романтизму, що виявляється саме в самостримї. Буяння велетенської пристрасти в найвужчих, які тільки можна собі уявити, рамках — альбомної поезії. Картина Делякруа, зменшена до розмірів мініятюри і вста­влена в рамку для фотографії в нічному столикові. Або — як характеризує вона сама :

... декілька краплин — Ясне вино на золотавім лезі

(«Лист»).

Коштовне, п'янке вино, що кількома краплинами бриз­нуло на суворе, відточене лезо життя революціонера.

(«Арка», література, мистецтво, критика, ч. 1. Мюнхен, 1947.)

ПРИМІТКИ

«Олена Теліга — як публіцистка й поетка», ст. 403. — Нарис цей написав проф. д-р Юрій Бойко спеціяльно для нашого Збірника, за що йому складаємо щиру подяку. Нарис схоплює суть її творчої натури. Але для майбутнього дослідника передруковуємо далі й ряд інших — нехай і контроверсійних — оцінок інших авторів.

Ст. 408. — Витончений літературний смак О. Теліги не дозволяв їй не помічати мистецьких вартостей російської літератури взагалі, а поезії зокрема, а понад усе поезії першої четвертини нашого століття. Вона дуже високо цінила й часто цитувала А. Ахматову («я на правую руку надела перчатку с левой руки»), А. Блока (зокрема вірш «Незнакомка»), навіть Єсєніна (його романтичні, а не «надривні» вірші : з захопленням цитувала — «напьілили да накопьітили...», але сміялась із «на рукаве своем повешусь»...) Але до Пушкіна не мала ніякого сентименту. Його імперіялізм її вражав так, що не могла переносити й найбільш милозвучних рядків.

Тож дуже правильно каже Ю. Бойко, що не хотіла вона бачити художности російської літератури на могилах української культури.

«Олена Теліга (1907-1942)», ст. 418. — 3 цісї статті пропускаємо біографічні дані першої її частини, які читач мав уже в попередніх розділах.

Ст. 427. — В. Державин має рацію, коли подані в нарисі О. Жда-новича дату смерти й умовини ув'язнення уважає умовними. Так же їх зве й автор нарису «На зов Києва». Але і дата смерти, і деякі деталі з побуту у в'язниці не являються чистою «леґендою». Подані ці деталі на підставі розповідей людей, що мали контакт з причетними до слідства й вбивства ґештапівцями. Зі зрозумілих причин годі подати їх прізвища.

Проте слід сказати, що — на мою думку — в цих даних, за які годі брати мені відповідальність, багато ймовірности, бо вони дуже пасують до особистости Олени Теліги, а походять від людей, які особисто знали її дуже мало, а то й зовсім не знали.

«Без металевих слів і без зідхань даремних», ст. 452. — Ця стаття, як читач уже завважив з уміщеного вище, викликала багато заперечень. І я оцінював її дуже гостро на сторінках берхтесґаден-ського «Орлика». Але були й схвальні голоси (хоч би — Б. Бойчук та Б. Рубчак).

Заперечення відносяться в першу чергу до окреслення поезії О. Теліги як «альбомної». З цим окресленням ніяк не можна пого­дитися, бо авторка з альбомної поезії насміхалася та й Ронсара не знала. Але це не позбавляє вартости інших елементів статті наскрізь фахового Автора. Тому передруковуємо її, як одну з оцінок твор­чости О. Теліги, щоб майбутній дослідник мав найповніший образ досі про неї написаного.

БІБЛІОГРАФІЯ

Бабій, Олесь. «Олена Теліга й Олег Ольжич». Свобода (Джерзі Сіті), чч. 77-81, 23-29 квітня 1960.

Бабій, Олесь. «Пісня про Олену Телігу». Українське слово (Париж), ч. 1054, 21 січня 1962. Овид (Чікаґо), ч. 113.

Бачинська-ДонцОЕа, М. «Теліги (Жмут спогадів)». Лі-тературно-науковий вісник (Реґенсбурґ), ч. 1, травень 1948, ст. 78-90.

Гординський С. «Зустрічі з Оленою Телігою». Свобода (Джерзі Сіті), недільне видання, 2 березня 1952.

Гридень, К. «3 недавнього минулого; матеріяли до життєпису Олени Теліги». Вежі (Мюнхен), ч. 2, 1948, ст. 27-37.

Гридень, К. «Олена Теліга (1907-1942)». Прапори духа; життя і творчість Олени Теліги. Упорядкував О. Жданович. На чужині, в-во «Сурма», 1947, ст. 125-138.

Гридень, К. «Спомини з минулого (1906-1942); матерія­ли до життєпису О. Теліги». Орлик (Берхтесґаден), ч. 9, вересень 1947, ст. 9-11.

Державин, В. «Заповіт Олени Теліги (До 10 річниці героїчного скону)». Українська думка (Лондон), ч. 22/272, 29. травня 1952.

Державин, В. «Національна героїня». Промінь (Мюн­хен), 10 листопада 1948.

-*»• Державин, В. «Шлях до клясицизму (Олена Теліга. Душа на сторожі)». МУР. Література, мистецтво, критика (Мюнхен), Альманах І, 1946, ст. 183-186.

Донцов, Дмитро. Поетка вогненних меж — Олена Теліга. Торонто, книжка видана коштом Олекси Тяжкого, 1953. 93 ст. Згадки про О.Т. в його творах : Правда прадідів великих та Дві літератури нашої доби.

Жданович, О. «Завжди молода (У двадцятиліття смерти Олени Теліги)». Смолоскип (Монтреаль), ч. 25, 1962.

Жданович, Олег. На зов Києва (Олена Теліга). Вінніпеґ, Культура й освіта, 1947. 83 ст.

Жданович, О. «Останні дні Олени Теліги». Онацький Євген, Жданович Олег. Творче життя і геройська смерть Олени Теліги. Буенос Айрес, «Перемога», 1949, ст. 13-18.

Жданович, О. «У тридцятиріччя київських жертв». Но­вий шлях (Вінніпеґ), ч. 9, 26 лютого 1972.

Звичайна, Олена. «Гаряча смерть». Наш клич (Буенос Айрес), 19 лютого 1953. (Із книги Оглянувшись назад, в-во «Дніпрова Хвиля», Мюнхен 1954 р.)

Звичайна, Олена. «Щоб не було запізно!». Свобода (Джерзі Сіті), ч. 95, 27 травня 1970.

Зелена, Ірина. «Я — Олена Теліга». Новий шлях (Він­ніпеґ), 2-9. січня 1971.

Зорич, Ярослава. «Душа на сторожі (У 30-річчя смерти Олени Теліги)». Жіночий світ (Вінніпеґ), ч. 2, лютий 1972.

Зорич, Ярослава. «Ідемо до тебе». Передмова до п'єси «Поворот» (див. нижче).

Кисілевська, Олена. «Олена Теліга». Канадійський фармер (Вінніпеґ), 26 листопада 1947.

Клен, Юрій. «Ще раз про сіре, жовте і про Вісників-ську квадриґу». Вісгштс (Львів), ч. 6, червень 1935, ст. 419-426.

Корда, Валя (Шанхай). «На могилу Олени Теліги — з далекого Сходу». Новий шлях (Вінніпеґ), 8 лютого 1947.

Л.П. «Жінка-лицар». Українські вісті (Н. Ульм), 10 липня 1958.

Л-а, М. «Олена Теліга». Альманах «Гомін України». Торонто, 1972, ст. 88-91.

Лавріненко, Юрій. «Олена Теліга — Аглая української поезії і дійсности». Зруб і нарости; літературно-критичні статті, есеї, рефлексії. Мюнхен, «Сучасність», 1971. ст. 172-176.

Лащенко, Г. «Каменистий верх (Пам'яті Олени Теліги». Київ (Філядельфія), ч. 4, липень-серпень 1952, ст. 201-207.

Лащенко, Галина. «Олена Теліга». Свобода (Джерзі Сіті), чч. 19-20, 30-31 січня 1963.

Лащенко, Галина. «Перша зустріч з Оленою Телігою». Неділя (Ашаффенбурґ), чч. 117-118, 28 березня-4 квітня 1948.

Лащенко, Олег. «На київських верхах». Наш клич (Буенос Айрес), 15 червня 1967.

Лащенко, Олег. «Олені Телізі; в річницю смерти».

а

Календар «Слово» на 1967 рік. Торонто, В-во «Вільне сло­во», 1967.



Ледянський, Сергій. «Зустріч з Оленою Телігою». Дер­жавницька думка (Філядельфія), І, ч. 5, 1952, ст. 49-56.

Литвиненко, С. «Зустрічі з Михайлом Телігою». Прапо­ри духа; життя і творчість Олени Теліги». Впорядкував О. Жданович. На чужині, «Сурма», 1947. ст. 172-178.

Лятуринська, О. «Вияснення (Моє відношення до Олени Теліги, Лариси Геніюш і до їхньої творчости)». Наш клич (Буенос Айрес), 22 грудня 1955.

Лятуринська, Оксана. «Поезії Олени Теліги». Неділя (Ашаффенбурґ), 15 вересня 1946.

Лятуринська, Оксана. «Про Олену Телігу». Жіночий світ (Вінніпеґ), ч. 2, лютий 1956.

Маланюк, Євген. «Розповідь про Лену». Сучасність (Мюнхен), ч. 8, серпень 1968, ст. 17-19.

«Моя остання зустріч з Оленою» (без підпису автора). Жіночий світ (Вінніпеґ), ч. З, березень 1950.

MZO. Olena Teliha. Our Life (Philadelphia), №2, Febr. 1972, p. 26-27.

H.M. «Олена Теліга (В 25-ліття смерти)». Українське слово (Париж), ч. 1327, 16. квітня 1967.

«Олена Теліга і Зінаїда Тулуб». Сучасна Україна (Мюнхен), ч. 6, 17 березня 1952.

«Олена Теліга». Координати; антологія сучасної укра­їнської поезії на Заході. Упорядкували : Богдан Бойчук і Богдан Т. Рубчак. Мюнхен, В-во «Сучасність», 1969. Том І, ст. 145-158.

«Олена Теліга». Обірвані струни; антологія поезії поля-глих, розстріляних, замучених і засланих 1920-1945. Ред. Богдан Кравців. Нью Йорк, НТШ і УВАН, 1955. ст. 373-384.

«Олена Теліга». Орлик (Берхтесґаден), ч. 2, лютий 1947, ст. 1.

«Олена Теліга і студентство». Смолоскип (Балтімор-Монтреаль), ч. 22 (92), 1962, ст. 1-2.

«Олена Теліга про гетьмана Мазепу». Шлях перемоги (Мюнхен), ч. 12, 19 березня 1972.

Олена Теліга : у 20-ті роковини смерти. Нью Йорк, За­ходами І Відділу Українського Золотого Хреста ім. Олени Теліги, 1962. 32 ст.

Olena Teliha (1907-1942). The Ukrainian Poets, 1189-1962. Selected and translated by C.H. Andrusyshen and W. Kirkcon-nell. Toronto, University of Toronto Press, ІІ963, p. 462-465.

Онацький, Євген. «Олена Теліга». Наш клич (Буенос Айрес), 18 лютого 1949.

Онацький, Євген. «Олена Теліга — поетка героїчного життя». Портрети в профіль. Чікаґо, Укр.-Ам. Вид. Спілка, 1965, ст. 179-188.

Онацький Євген, Жданович Олег. Творче життя і герой­ська смерть Олени Теліги. Буенос Айрес, «Перемога», 1949. 18 ст.

Павлова, Н. «Киев, войной опаленньїй». Новий журнал (Нью Йорк), кн. 27, ст. 222-223.

Падох, Ірина. «Остання постанова Олени Теліги». На­ше життя (Філядельфія), ч. З, березень 1972.

Плітас, Зоя. «Із юних стріч з О. Телігою». У критське слово (Париж), ч. 1056, 4.2.1962; Наше життя, 4 лютого 1962.

Прапори духа; життя і творчість Олени Теліги. Впоряд­кував О. Жданович. На чужині, «Сурма», 1947. 178 ст.

Радзикевич, Воломири. Ясний символ; у 20-літню річ­ницю героїчної смерти поетки Олени Теліги. Клівленд, 1962, 8 ст.

Самчук, Улас. «її остання дорога (У 20-річчя смерти Олени Теліги)». Новий шлях (Вінніпеґ), 17 лютого 1962.

Самчук, Улас. «На білому коні». Сучасність (Мюнхен), чч. 5, 6, 7, 8, 9, 10, травень-жовтень 1965.

Самчук, Улас. «Перейдемо убрід бурхливі води». Жі­ночий світ (Вінніпеґ), чч. 1-2, січень-лютий 1951.

Самчук, Улас. «Побачимось у Києві». Сучасник (Ульм), ч. 1, січень-березень 1948.

«Символ повороту». Наше життя (Філядельфія), ч. 2, лютий 1972.

Синявська, Н. «Олена Теліга». Жіночий світ (Вінніпеґ), ч. З, березень 1950.

Ситник, Михайло. «Кров на квітах (Пам'яті Олени Те­ліги, І. Рогача й І. Ірлявського)». Орлик (Берхтесґаден), ч. 2, лютий 1948.

Т.Б.Б. «Крізь полум'яні межі». Наше життя (Філя­дельфія), ч. 2, лютий 1962.

Теліга, Олена. Душа на сторожі. (Мюнхен), Культура, 1946. 29 ст.

Фесенко, Татьяна. Повесть кривььх лет. Нью Йорк, Из-дание «Нового русского слова», 1963, ст. 79-80.

Черінь, Ганна. «Душа на сторожі». Наша пошта (Гай-денав), 15 грудня 1946.

Черінь, Ганна. «Олена (Уривок із повісти «Світлі про­мені»)». Жіночий світ (Вінніпеґ), ч. 2, лютий 1972.

Читач. «Олена Теліга». Сучасні українські поети. Чер­нівці, Бібілотека «Самостійної думки», 1936, ст. 88-97.

Шевчук, Гр. «Без металевих слів і без зідхань дарем­них». Арка (Мюнхен), ч. 1, липень 1947, ст. 10-13.

Штуль, Катерина. Поворот; п'єса на З дії. Передмова Ярослави Зорич. Торонто, Видання Організації Українок Ка­нади, 1972. 78 ст.

Ю.Б. «Душа на сторожі». Літературний зошит (Н. Ульм), ч. 1, січень 1947, ст. 8.

ВІД УПОРЯДНИКА

1947 p., під свіжим враженням трагедій другої світової війни, вдалось мені упорядкувати збірник «Прапори ду­ха», з метою — дати українському загалові твори Олени Теліги та матеріяли до її біографії, як уривок з історії укра­їнських визвольних змагань цього періоду. Цей недоскона­лий причинок до уяви про життя і творчість Поетки-Героїні незабаром став бібліографічною рідкістю, а час, зокрема ж факт, що в Україні покоління «шестидесятників» розпач­ливо намагалось в'язати себе з безнастанно криваво перери­ваним культурним та політичним процесом росту нації, вимагав дати твори Олени Теліги та відомості про неї.

Тоді, Український Золотий Хрест у ЗСА запропонував видати Збірник Олени Теліги у 25-ліття її геройської смерти й звернувся до мене з проханням цей Збірник зредагувати. 1964 року почав я працю над новим Збірником, маючи тверде бажання зробити його ширшим, вичерпнішим від попереднього.

Різні перешкоди відсунули його випуск аж до року 70-ліття народження Олени Теліги. І ось щойно тепер іде він до рук читацької громади.

У силу нищівних наслідків війни, яка у нас завжди лишала попелища, спалювала все «до кореня» (як казав Є. Сверстюк), та терору окупанта, цей Збірник малощо шир­ший від попереднього в частині творів Олени Теліги. Але все ж ширший : додано кілька поезій, яких тоді не можна було віднайти, і кілька важливих для сильветки Поетки статтей, писаних 1941 р. у Рівному та Києві. Тут складаю подяку У. Самчукові за доступ до його приватного архіву, з якого взято статті, друковані в «Волині» та «Літаврах», а також деякі знимки. (Дякую також У. Самчукові за дозвіл передруку уривків із його спогадів про О. Телігу).

Значно поширено розділ спогадів, матеріялів до біогра­фії та додано розділ літературознавчих матеріялів-оцінок.

Тут окрема подяка належиться сл п. М. Мухинові (К. Гри­день) та проф. д-рові Юрієві Бойкові за основну оригінальну статтю та цінні поради.

У примітках я старався дати дальші уточнення до біо­графії, не втручаючись у літературно-критичні оцінки.

Олена Теліга увійшла вже в історію визвольної бороть­би всієї української нації, а не лише Організації Україн­ських Націоналістів, про що свідчать голоси широкого кола тих, що про неї писали. Тому ми вважали необхідним подати якнайширший вахляр спогадів та літературних оцінок. Ко­ли вони контроверсійні, часом суперечливі, то це тільки свідчить про її вимір і складність її постаті.

Авжеж, і цей Збірник ще не повний і не має претенсій на академічність (для академічного видання треба фахівця, ще дещо відступу в часі та кращих можливостей праці; може, докторанта, що міг би дати монографію та чисто нау­кові примітки й аналізи). Та й цей збірник являє вже ширшу базу для зусиль майбутніх дослідників. І за здійс­нення його складаю подяку всім, що допомогли мені в праці. У першу ж чергу : пані д-р Карпінській за перші матеріяли з бібліотек; пані Дарії Сіяк-Кубійович, бібліотекарці НТШ в Сарселі; другові P.M., д-рові О. Лащенкові, Осередкові Української Культури й Освіти у Вінніпегу — за допомогу у вишукуванні матеріялів, фотокопії та працю над бібліо­графією, яка в цьому Збірнику досі найповніша. Другові В. Муликові за дбайливе переписання більшости матеріялів.

Найбільша ж подяка належиться — не лише від мене, але від української громадськости — Українському Золотому Хрестові у ЗСА, який видас цей Збірник, своїми зусиллями причиняючись до увіковічнення геройської Постаті Олени Теліги, що мала, має і матиме велике значення для даль­шого розгортання боротьби української нації за визволення та духову й державну суверенність.

ЗМІСТ

Від Видавництва............... 7



ПОЕЗІЇ

Пломінний день............. 11

Сонний день............... 12

Відвічне (Н. Лівицькій-Холодній)....... 13

Радість................. 14

Я руці, що била, — не пробачу....... 15

Літо.................. 16

Поворот................. 17

Сьогодні кожний крок............. 18

Моя душа й по темнім трунку........ 19

Мужчинам................ 20

Сучасникам................ 21

Вечірня пісня............... 22

Чоловікові............... 23

Життя (Василеві Куриленкові)......... 24

Лист (Л. Мосендзові)............ 25

Безсмертне............... 27

Неповторне свято ............. 28

Вірність................. 29

Без назви (Д.Д.).............. ЗО

Подорожній............... 31

Відповідь................ 33

П'ятий поверх.............. 34

Чужа весна............... 36

Розцвітають кущі ясміну.......... 37

Танґо................. 38

Козачок................. 39

Соняшний спогад (Василеві Куриленкові) ... 40

Ніч була розбурхана і тьмяна........ 42

Чорна площа............... 43

Махнуть рукою !............. 45

Напередодні (Олегові Ш.).......... 46

Усе — лише не це !............ 48

П'ятнадцята осінь (Ростиславові Д.)...... 49

Гострі очі розкриті в морок......... 51

1933-1939 (Д.Д.).............. 52

Засудженим (Біласові й Данилишинові) .... 53

Примітки.................. 54

ПРОЗА Й ПУБЛІЦИСТИКА

Або-або (фрагмент)............ 59

Якими нас прагнете ?............ 65

Лист до Редакції............. 78

Сліпа вулиця (Огляд жіночої преси)...... 79

До проблеми стилю............ 88

Сила через радість............ 91

Партачі життя............... 105

Книжка — духова зброя........... 121

Вступне слово на Академію в честь І. Мазепи . . 124

З нових книжок............. 130

Відозва ОУН (Основний автор — Олена Теліга) . 133

Братерство в народі............ 137

Прапори духу.............. 140

Розсипаються мури............. 143

Нарозстіж вікна !............. 146

Останній лист Олени Теліги......... 150

Примітки.................. 153

БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС

О. Жданович — На зов Києва........ 159

— Останні дні Олени Теліги....... 200

Примітки.................. 207

СПОГАДИ І МАТЕРІЯЛИ

М. Бачинська-Донцова — Теліги (Жмут спогадів) 215

Олесь Бабій — Пісня про Олену Телігу .... 227

— Олена Теліга............ 233

М. Гикавий — Олена Теліга......... 239

С. Гординський — Зустріч з Оленою Телігою . . 243

К. Гридень (М. Мухин) — Матеріяли до життєпису 250

Сергій Кушніренко — Психопортрет..... 280

Валя Конда (Шангай) — На могилу Олени Теліги

з Далекого Сходу........... 281

Галина Лащенко — Перша зустріч...... 284

— «А смерть їх безсмертям зустріла» (У двадцяті роковини смерти) ....... 292

— Із доповіді у 30-ліття смерти...... 305

Олег Лащенко — На київських верхах..... 310

С. Литвиненко — Зустріч з Михайлом Телігою . 319

Євген Маланюк — Розповідь про Лену .... 328 Н. Павлова — Невтомний борець за свободу

України............... 332

Ірина Падох — Остання постанова О. Теліги . . 335

Зоя Плітас —- Із юних стріч......... 340

Улас Самчук — Побачимось у Києві...... 344

— На шляху до Києва......... 359

М. Ситник — Кров на квітах........ 373

Катерина Штуль — Поворот (Уривки з п'єси) . . 387

Н.М. — Моя остання зустріч із Оленою .... 394

Примітки.................. 396

ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ ОЦІНКИ

Проф. д-р Юрій Бойко — Олена Теліга — як

публіцистка і поетка.......... 403

— Душа на сторожі.......... 416

Богдан Бойчук і Богдан Т. Рубчак — Олена Теліга

(1907-1942).............. 418

В. Державин — Шлях до клясицизму..... 421

— Заповіт Олени Теліги......... 427

Дмитро Донцов — Поетка вогненних меж . . . 431

Олена Звичайна — Гаряча смерть....... 440

Юрій Клен — Ніжність і посвята...... 444

Оксана Лятуринська — Поезії Олени Теліги . . 447

— Вияснення............. 450

Гр. Шевчук (Юрій Шерех) — Без металевих слів

і без зідхань даремних......... 452

Примітки.................. 462

Бібліографія................ 463

Від упорядника............... 469

ImDrimerie P.I.U.F., 3. rue du Sabot - Peris








Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка