В. Г. Концевич (розд. 1-4, вступ, висновки)



Скачати 314.78 Kb.
Дата конвертації08.07.2018
Розмір314.78 Kb.


УДК 005.21:005.8:658.5:62

КП

N держреєстрації 0112U001573



Інв. №
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

(Сум ДУ)

40007, м.Суми, вул.Римського-Корсакова, 2;

тел. (0542) 33 53 83; факс 33 40 58
ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з наукової роботи,

д.ф-м.н., професор

__________________А.М.Чорноус

__________________

ЗВIТ

ПРО НАУКОВО-ДОСЛIДНУ РОБОТУ



Розробка теоретичних основ стратегічного управління проектами та програмами розвитку підприємств енергетичного машинобудування

(проміжний)



Етап 1


ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМ ПІДВИЩЕННЯ ІТ ГОТОВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ

Начальник НДЧ

канд. техн. наук Д.І. Курбатов

Керівник НДР

канд. техн. наук., доцент В.Г. Концевич

2012


Рукопис закінчено 30 березня 2012 р.
Результати цієї роботи розглянуто науковою радою СумДУ,

протокол від 22.06.2012 № 10



Список авторів



Керівник НДР, канд. техн. наук, доцент




В. Г. Концевич (розд. 1-4, вступ, висновки)

Відповідальний виконавець, аспірант




Б.В. Гайдабрус (розд. 1-4, вступ, висновки)

Канд. техн. наук, доцент





І.В. Баранова (розд. 1, вступ)

Канд. техн. наук, доцент





І.В. Бубнов (розд.1)

Канд. техн. наук, доцент




В.В.Шендрик (розд. 1, висновки)

Канд. техн. наук, доцент





О.В. Алексенко (розд. 3)

Канд. техн. наук, доцент





Я.І. Чибіряк (розд.1)

Канд. техн. наук, старший викладач





Н.А. Федотова (розд.3)

Канд. техн. наук, старший викладач





А.В. Марченко (розд. 3)

Аспірант





О. В. Заговора (розд. 1)

Аспірант





М.В. Кравченко (розд. 1-3)

РЕФЕРАТ

Звіт про НДР: 35 с., 1 табл., 10 рис., 36 джерел.

Об'єкт дослідження: ІТ-готовність підприємств енергетичного машинобудування.

Мета роботи: розробка теоретико-методологічних і науково-практичних основ управління проектами та програмами розвитку підприємств енергетичного машинобудування.

Методи дослідження: системний, програмний та проектний підходи.

Результатом роботи є формалізація теоретико-методологічних основ та науково-методологічних підходів до управління проектами та програмами розвитку підприємств енергетичного машинобудування.

Взаємозв'язок з іншими роботами: окремі результати доповідалися на науково-практичних конференціях, публікувалися в наукових виданнях.

Рекомендації по використанню результатів роботи: на підставi проведеного аналізу можуть бути запропоновані науково-методичні підходи до формування проектів та програм підвищення ІТ готовності.

Галузь застосування: для системи управління підприємствами енергетичного машинобудування.

Значущість роботи i висновки: створює теоретично-методичну базу для прийняття рішень з підвищення ІТ готовності підприємств.

Прогнозні припущення про розвиток об’єкту дослідження: подальше поглиблення наукового обгрунтування стратегічного управління проектами та програмами розвитку підприємств енергетичного машинобудування.

ІТ готовність, СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ, управління ПРОЕКТАМИ ТА ПРОГРАМАМИ, ПІДПРИЄМСТВА ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ, СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ, ЄДИНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОСТІР.



Зміст



Вступ 6

1СТРУКТУРА ПРОГРАМ ПІДВИЩЕННЯ ІТ ГОТОВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ 8

2ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМИ ПІДВИЩЕННЯ ІТ ГОТОВНОСТІ 15

Таблиця 2.1 – Перелік робіт з усунення розузгоджень по видам забезпечення 19

3ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА ВПРОВАДЖЕННЯ ПАРАЛЕЛЬНОГО ІНЖИНІРИНГУ 20

4ДОСЛІДЖЕННЯ НАПРЯМКІВ СКОРОЧЕННЯ ТЕРМІНІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ ПІДВИЩЕННЯ ІТ ГОТОВНОСТІ 26

ВИСНОВКИ 29

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 31


Вступ

Одним із важливих аспектів забезпечення високого рівня конкурентоздатності підприємств на ринку є наявність необхідного рівня ІТ-готовності. Під ІТ-готовністю розуміємо здатність підприємства до досягнення своєї місії шляхом максимально ефективного використання сучасних інформаційних технологій (ІТ) для підтримки процесів розробки, виробництва та управління.

Існують протиріччя між необхідністю підприємства оперативно перебудовувати проектну та виробничу структури під зміну кон’юнктури ринку, та рівнем використання сучасних ІТ для підтримки проектів створення продуктів наукоємного виробництва на всіх стадіях його життєвого циклу. Проблемна ситуація поглиблюється тим, що в умовах нестабільного інвестиційного клімату та низького рівня дохідності підприємства машинобудування України зіштовхуються з відсутністю можливості швидкого освоєння коштовних систем інформаційної підтримки через відсутність великих обсягів фінансових ресурсів. Це призводить до необхідності поетапного впровадження ІТ у процеси підтримки життєвого циклу проекту створення нової техніки, що також характерно і для підприємств енергетичного машинобудування.

Одним із основних напрямів вирішення задачі ефективного інвестування ресурсів у розвиток комплексного використання прогресивних ІТ є використання методології проектного та програмного управління.

Таким чином, потребують наукового обгрунтування підходи до оцінки ІТ-готовності підприємств.

Метою роботи є аналіз теоретико-методологічних підходів до оцінки управління проектами і програмами стратегічного розвитку підприємств енергетичного машинобудування з урахуванняс використання сучасних систем інформаційної підтримки.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних задач: провести аналіз проблем скорочення термінів та зниження витрат на реалізацію портфелю проектів створення виробів енергетичного машинобудування шляхом удосконалення систем інформаційної підтримки процесів розробки, виробництва та управління; розробити моделі та методи скорочення термінів реалізації портфелю проектів з урахуванням варіантів організації виконання робіт, інтеграції проектних дій на автоматизованих робочих місцях системи інформаційної підтримки і використання єдиного інформаційного простору; розробити метод формування планів програм підвищення ІТ-готовності і оцінки ефективності їх реалізації з урахуванням логіки виконання робіт, обмежень у часі та фінансових можливостей.

  1. СТРУКТУРА ПРОГРАМ ПІДВИЩЕННЯ ІТ ГОТОВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО МАШИНОБУДУВАННЯ


На сучасному етапі виходу з рецесії економіки України все більше і більше зростає неузгодженість між ринками виробів енергетичного машинобудування (ЕМ) що швидко розвиваються і нинішнім станом підприємств держави, яким складно оперативно та своєчасно реагувати на зміни ринку.

Ринок виробів ЕМ має ряд особливостей: інтенсивна зміна попиту на вироби (пов'язана зі зростаючою потребою впровадження сучасних енергозберігаючих технологій); висока конкуренція у всіх сегментах ринку.

Продукція підприємств ЕМ характеризується наступними особливостями:


  • широким спектром номенклатури;

  • високим рівнем унікальності;

  • складністю і наукоємністю;

  • тривалими термінами і великими витратами на розробку,

  • вироби створюються безпосередньо з урахуванням вимог Замовника.

Виходячи з особливостей ринку виробів ЕМ постійно існує проблема скорочення термінів і витрат на розробку і реалізацію сучасних зразків енергетичної техніки.

Можливими напрямами вирішення поставленої проблеми є:



  • максимальне використання інтелектуального потенціалу;

  • освоєння прогресивних технологій розробки виробництва;

  • ефективне використання сучасних підходів проектного менеджменту.

Таким чином, необхідним є скорочення термінів і витрат на реалізацію проектів створення виробів ЕМ шляхом цілеспрямованого і обгрунтованого формування системи підпрограм, проектів і підпроектів в рамках програми підвищення рівня IT-готовності підприємства.

Розробка складної техніки в даний час у всьому світі здійснюється в умовах жорстких обмежень фінансових ресурсів. Однією з прогресивних ідеологій створення складної техніки в цих умовах є методологія Lean Manufacturing (бережливе виробництво) [1].

У ході проведення досліджень виділені принципи цієї методології, які є основними при управлінні змістом, якістю, термінами, витратами і ризиками проектів створення складної техніки:


  • раціональне поєднання методів проектування, математичного, напівнатурного і натурного моделювання та повірочних розрахунків;

  • забезпечення робіт спільного проектування виробів, які координуються за допомогою розподіленого інформаційного простору на всіх стадіях і етапах життєвого циклу (ЖЦ) вироби для мінімізації термінів створення складної техніки та раціонального використання ресурсів;

  • мінімізація кількості змін у процесі створення техніки.

Світовий досвід показує, що успіх впровадження даної ідеології безпосередньо пов'язаний з ефективним використанням сучасних інформаційних технологій проектування та управління підприємством. При цьому важливим питанням є відповідність підприємства необхідному рівню IT-готовності, який безпосередньо пов'язаний із готовністю підприємства до використання підходів мультипроектного управління та його технологічної зрілістю.

Технологічна зрілість - це міра готовності підприємства до ефективного управління своєю діяльністю і розвитком на основі проектного підходу.

IT готовність підприємства - здатність підприємства до досягнення своєї місії шляхом максимально ефективного використання (впровадження) сучасних інформаційних технологій та підходів проектною діяльністю з урахуванням ресурсних обмежень.

Модель технологічної зрілості Інституту Меллона США CMMI (Capability Maturity Model Integrated) [2] визначає п'ять рівнів зрілості організацій:

1. Початковий рівень (initial level). До даного рівня відносяться компанії, яким вдалося отримати замовлення, розробити продукт і передати його замовникові Підприємства першого рівня не відрізняються стабільністю розробок. Як правило, успіх одного проекту не гарантує успішність наступного. Для компаній даного рівня властивою є нерівномірність процесу розробки – наявність авралів у роботі. До цієї категорії можна віднести будь-яку компанію, що хоч якось виконує взяті на себе зобов'язання.

2. Повторюваний рівень (repeatable level). Підприємства, що володіють певними технологіями управління проектами відповідають цьому рівню. Планування і управління в більшості випадків грунтується на наявному досвіді. Як правило, в компанії даного рівня вже вироблено внутрішні стандарти і організовано спеціальні групи перевірки якості.

3. Певний рівень (defined level). Рівень характеризується наявністю формального підходу до управління. Тут описані всі типові дії, необхідні для багатострокового повторення: ролі учасників, формати документів, дії та інше. Для створення і підтримання подібного стандарту в актуальному стані в організації вже підготовано спеціальну групу. Компанія постійно проводить тренінги для підвищення професійного рівня своїх співробітників. Починаючи з цього рівня, організація перестає залежати від особистих якостей конкретних розробників і не має тенденції скочуватися на нижчі рівні. Абстрагування від розробників зумовлене продуманим механізмом розв’язання задач і контролю виконання.

4. Керований рівень (managed level). Рівень, при якому встановлюються кількісні показники якості.

5. Оптимізуючий рівень (optimizing level). Характеризується тим, що заходи щодо вдосконалення розраховані не тільки на існуючі процеси, а й на оцінку виведення нових технологій. Основною задачею всієї організації на цьому рівні є постійне вдосконалення існуючих процесів, що в ідеалі закликане сприяти попередженню можливих помилок або дефектів. Застосовується механізм повторного використання компонентів від проекту до проекту, наприклад шаблони звітів, формати вимог.

Кожному рівню технологічної зрілості відповідає певний рівень IT-готовності. У рамках переходу підприємства на більш високий рівень зрілості повинен здійснюватися і перехід на більш високий рівень IT-готовності в рамках програми.

В літературі відсутні чіткі науково обгрунтовані методики і рекомендації, що дозволяють вирішувати завдання формування програм підвищення IT-готовності підприємства. Програма підвищення рівня IT-готовності підприємства, по суті, є складним мультипроектом, в якому окремі проекти спрямовані на вдосконалення всіх видів забезпечення, є тривалими у часі і вимагають великої кількості забезпечуючих ресурсів.

При розробці таких програм слід враховувати безліч факторів зовнішнього (наприклад, зміна кон'юнктури ринку) і внутрішнього оточення (морального і фізичного старіння комп'ютерних засобів і програмного забезпечення). Також слід враховувати рівень автоматизації окремих робіт і етапів, що істотно впливає на вирішення питань інтеграції ІТ на всіх стадіях і етапах розробки виробництва виробу. Відповідно до класифікації програм, яка наведена у Посібнику з управління інноваційними проектами та програмами підприємств Р2М [4] програма підвищення рівня IT-готовності спочатку є програмою перетворення з наступним переходом до програми операційного типу.

Шлях до виконання програми підвищення рівня IT-готовності лежить через виконання основних підпрограм (рис.2):

1. Підпрограма створення єдиного інформаційного простору (ЄІП).

2. Підпрограма підвищення IT-готовності з виконання робіт на всіх етапах ЖЦ вироби.

ЖЦ виробу розглядаються як мультипроект, який складається з проектів науково-дослідних робіт (НДР), дослідно-конструкторських робіт (ДКР), виробництва (П), експлуатації (Е), утилізації (У) та ін [5,6].



Рисунок 1.1 – Концептуальна модель програми підвищення ІТ готовності


Підпрограма створення ЄІП реалізується шляхом виконання певних етапів:

  • формування структури ЄІП;

  • організація використання інформації;

  • апаратно-програмна реалізація.

Створення ЄІП є однією з найбільш важливих складових програми підвищення IT готовності, в якій системно повинні бути повязані зміст, структура і правила користування всіма видами інформації менеджерами і виконавцями проектів створення складної техніки. Слід зазначити, що вирішення цього завдання має здійснюватися з урахуванням перспектив розвитку підприємства, що істотно скорочує терміни створення зразків складної техніки і не в повній мірі залежить від рівня автоматизації обробки інформації, тому що рівень оснащеності підприємства комп'ютерними засобами залежить від його фінансових можливостей. Але створення добре організованого ЄІП у рамках підприємства відкриває перспективи подальшого розвитку.

На сучасному етапі розвитку підприємств ЕМ, актуальними є питання програмно та проектно-орієнтованої діяльності. Підприємства, які займаються створенням і виробництвом наукомісткої техніки є складними соціотехнічними системами. Поява цих систем викликано низкою факторів: підвищення складності завдань управління організаціями і технічними об'єктами, складність технічних систем і комплексів, практика кооперування підприємств для спільного виконання проектів і програм.

Оскільки стратегія програми підвищення IT готовності вимагає вкладення інвестицій, тому може бути реалізована на підприємствах, діяльність яких спрямована на стратегії стабілізації або зростання.

З позицій проектного менеджменту необхідно розглядати ЖЦ виробу як мультипроект, який складається з проектів реалізації основних стадій та етапів.

При розробці програм підвищення IT готовності слід враховувати безліч факторів зовнішнього (наприклад, зміна кон'юнктури ринку) і внутрішнього оточення (морального і фізичного старіння комп'ютерних засобів і програмного забезпечення). Також слід враховувати рівень автоматизації окремих робіт і етапів, що істотно впливає на вирішення питань інтеграції інформаційних технологій на всіх стадіях і етапах розробки і виробництва виробу. Необхідно враховувати рівень автоматизації окремих етапів і робіт, що істотно впливає на вирішення питань інтеграції інформаційних технологій на всіх стадіях і етапах життєвого циклу вироби.

При формуванні системи інформаційної підтримки необхідно враховувати перспективний портфель проектів розробки виробів складної наукомісткої техніки, який визначає склад і кількість проектних дій по реалізації портфелю, можливі варіанти інтеграції, а також часові та фінансові обмеження. Безпосередньо програма підвищення IT готовності пов'язана з реорганізацією, модернізацією та вдосконаленні всіх видів забезпечення.



  1. ФОРМУВАННЯ ПРОГРАМИ ПІДВИЩЕННЯ ІТ ГОТОВНОСТІ

У ході дослідження розглянемо сценарій управління програмою підвищення IT готовності (рис.1), в якому органічно поєднані питання процесу виробництва (розробки нової техніки) спільно з процесами ресурсної та інформаційної підтримки. Через призму продуктивності ресурсна та інформаційна підтримка вирішує питання спільного управління матеріальними ресурсами і термінами реалізації проектів в рамках програми. Під сценарієм розуміємо укрупнений алгоритм реалізації методу.



Рисунок 2.1 – Сценарій управління програмою підвищення ІТ-готовності

Грунтуючись на поточному стані виробничого процесу, підприємство має свій узагальнений алгоритм проектування виробу, який залежить від місії підприємства і від існуючого портфелю проектів. Узагальнений алгоритм проектування включає в себе унікальний набір проектних дій, який залежить від наповнення поточного або перспективного портфелю проектів. Проекти розробки нової техніки виконуються у рамках організаційно-технічної структури підприємства, яка відображає спеціалізацію підрозділів та їх взаємодію в процесі управління процесом розробки. Закріплення проектних дій за підрозділами і конкретними робочими місцями проектувальників з урахуванням їх взаємодії в рамках єдиного інформаційного простору можна представити у вигляді системи бінарних відносин:



, (1)

де - проектна робота, - робоче місце.

Сформований таким чином поточний стан організаційно-технічної структури інформаційної підтримки процесу проектування відображає її рівень IT-готовності.

В умовах розширення номенклатури та асортименту продукції необхідно провести комплекс заходів, що забезпечують підвищення продуктивності скорочення термінів при необхідному рівні якості продукції, яка випускається. Це завдання може вирішуватися в рамках розвитку за двома напрямками: екстенсивним та інтенсивним. Екстенсивний шлях розвитку пов'язаний з простим збільшенням кількості робочих місць в рамках сформованого процесу організації технічного забезпечення та системи інформаційної підтримки процесу проектування.

Одним з напрямків інтенсивного шляху розвитку проектної організації є впровадження інновацій в процес проектування шляхом застосування прогресивних інформаційних технологій, впровадження яких забезпечить перехід підприємства на новий рівень IT-готовності. Впровадження інформаційних технологій забезпечує скорочення термінів виконання проектних робіт за рахунок підвищення рівня автоматизації проектних дій та скорочення часу пошуку і передачі інформації в рамках ЄІП. Для отримання перспективної організаційно-технічної структури інформаційної підтримки в рамках системного сценарію створюється модель запланованого стану IT-готовності. При цьому враховується підвищення кількості проектних дій в рамках реалізації перспективного портфелю і варіанти застосування прогресивних інформаційних технологій інформаційної підтримки. Модель запланованого стану формується з урахуванням термінів реалізації перспективного портфеля. При цьому може бути присутня багатоваріантність. Вибір найбільш раціонального варіанту запланованого стану проводиться шляхом обліку додаткових обмежень: рівномірне завантаження робочих місць, краща інтеграція проектних дій на робочих місцях тощо. Далі в рамках сценарію проводиться порівняння поточного і запланованого стану організаційно технічної структури інформаційної підтримки.

При цьому необхідно враховувати, що переведення підприємства на вищий рівень IT-готовності пов'язане з потребою в істотних інвестицій. Тому перехід на новий рівень IT-готовності можуть собі дозволити підприємства, які в змозі підтримувати стратегії стабілізації або розвитку. [8]

Вибравши інтенсивний напрям шляху розвитку, який характеризується активним інвестуванням, грунтуючись на узагальненому алгоритмі проектування, будуємо модель планованого стану підвищення IT-готовності. Модель планованого стану грунтується на визначенні неузгодженостей між поточним станом і планованим за видами забезпечення, робочим місцям і ЄІП. IT-готовність підприємства забезпечується необхідним рівнем всіх видів забезпечення.

На підставі публікацій [9] були визначені види забезпечення, за якими необхідно проводити заходи в рамках програми підвищення IT-готовності:



    • методологічне - прийняття рішення керівництвом про перехід від поточного стану до планованого;

    • лінгвістичне - мови та формати даних про промислові товари і процесах, що використовуються для представлення та обміну інформацією на етапах життєвого циклу розробки виробу;

    • математичне - методи та алгоритми створення та використання моделей взаємодії різних систем. Серед цих методів слід виділити методи імітаційного моделювання складних систем, методи планування процесів і розподілу ресурсів;

    • програмне - програмні комплекси, призначені для підтримки ЄІП етапів життєвого циклу розробки виробу. Це системи управління документами і документообігом, управління проектними даними, взаємодія підприємств у спільному електронному бізнесі, підготовки інтерактивних електронних технічних керівництв та ін;

    • технічне - апаратні засоби отримання, зберігання, обробки і візуалізації даних при інформаційному супроводі вироби; лінії передачі даних, мережеве і комутуючі обладнання;

    • інформаційне - бази даних, що містять відомості про промислові товари використовуються різними системами в процесі проектування, виробництва, експлуатації та утилізації продукції. До складу інформаційного забезпечення входять довідкова та оперативна інформація, серії міжнародних і національних стандартів та специфікацій;

    • організаційне - опис функціональної, технічної та організаційної структур системи представлено різного роду документами, сукупністю угод, інструкцій і регламентів, що регулюють ролі та обов'язки учасників життєвого циклу розробки виробу.

Визначення розузгодженостей по видам забезпечення на робочих місцях () та ЄІП () між поточним станом та запланованим можна представити у матричному вигляді:



(2)

де − види забезпечення, , − кількість робочих місць.

На підставі проведеного визначення розузгодженостей формуємо програму підвищення IT-готовності. Беручи до уваги особливості галузі інформаційних технологій - швидке моральне та фізичне старіння технічних і програмних засобів доцільно формувати програму на 2-4 роки.

Комплекс заходів щодо усунення розузгодженостей представляється у вигляді безлічі монопроектів, які об’єднуються у мультіпроекти в рамках програми підвищення IT-готовності. Мультипроекти представляється у вигляді багаторівневої ієрархічної структури робіт () відображають його зміст (табл.1).

Таблиця 2.1 – Перелік робіт з усунення розузгоджень по видам забезпечення



Робочі місця

Необхідне забезпечення по видам

ЄІП
















































































  1. ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА ВПРОВАДЖЕННЯ ПАРАЛЕЛЬНОГО ІНЖИНІРИНГУ

Системний підхід є методологічною основою наскрізного управління потоковими процесами і стосовно до дослідження складних систем реалізується в створенні інтегрованих логістичних систем [1]. З точки зору системного аналізу створення зразка енергетичного машинобудування можна представити у вигляді тривимірної моделі, яка пов'язує основні функціональні підсистеми логістики (виробництво, закупівля, збут, транспортування і т.д.), з урахуванням рівнів управління (стратегічному, тактичному, оперативному) на об'єкти управління (робоче місце, цех, дільниця і т.д.).




Рисунок 3.1 – Модель взаємодії підходів


Проектний підхід характеризується чіткою орієнтацією на досягнення мети проекту - створення продукту проекту. Продукт проекту - зразок енергетичного машинобудування. В даний час проектний похід бурхливо розвивається в силу ряду причин: [11]

  • зростає потреба в організаційних структурах, націлених на досягнення конкурентного результату і здатних до координації спільних зусиль;

  • зростає число завдань складного характеру, інтегрованих з інвестиційними технологіями;

  • динамічне оточення і мінливі умови ринку вимагають швидкої реакції на адаптацію і зміна в існуючих проектах.

Процесний підхід, який застосовується при створенні зразка енергетичного машинобудування і визначається як спільність дій, що входить в усі елементи, властивості і зв'язку компонентів системи, що дає результат. Важливим аспектом процесного підходу є структурно-функціональний підхід. Функція відображає властивості системи, завдяки яким досягається мета. Структура системи відображає її внутрішній устрій, склад і зв'язок між її елементами. У зв'язку з цим при вивченні системи «ззовні» застосовується функціональний, а при вивченні «зсередини» - структурний підходи.

Рисунок 3.2 – Процес освоєння нового виробу в нотації IDEF0


Сценарний підхід в роботі пов'язаний з процесами підготовки і прийняття рішень у конструкторсько-технологічній підготовці виробництва (КТПВ). Передбачає створення технологій розробки сценаріїв (рис. 3), що забезпечують більш високу ймовірність вироблення ефективного рішення щодо вибору техпроцесів, матеріалів, видів обробки і т.д. в рамках обмежень за часом, вартості і якості із застосуванням інформаційних технологій в рамках паралельного інжинірингу. Розробка кожного пакету документів у рамках конструкторсько-технологічної підготовки створення зразка енергетичного машинобудування запропонована у вигляді реалізації сценаріїв.

Існуюча в даний час нормативна документація описує етапи ЖЦ, як каскадну модель з можливістю проведення ітерацій і зовсім не розглядає можливість одночасного виконання етапів ЖЦ виробів.



Рисунок 3.3 – Процес конструкторської підготовки виробництва в нотації IDEF3.


Паралельний цикл розробки складної техніки або паралельний інжиніринг може розглядатися як перспективний і один з основних принципів, на якому повинна проводитися автоматизація процесів проектування наукомістких виробів енергетичного машинобудування з застосуванням концепції CALS (Continuous Acquisition and Life cycle Support - безперервна інформаційна підтримка поставок і життєвого циклу).

Основний зміст концепції CALS, яке принципово відрізняється від інших концепцій інформаційного супроводу - це інваріантні поняття, які реалізуються протягом ЖЦІ. До числа базових принципів інформаційної підтримки вироби відносять:



  • використання інтегрованого інформаційного середовища в якості основи системної інформаційної підтримки ЖЦ виробу;

  • інформаційна інтеграція за рахунок інформаційного опису об'єктів управління;

  • управління процесами, спрямоване на забезпечення якості продукції в обмеженнях за вартістю і строками, задоволення вимог замовника;

  • вдосконалення бізнес-процесів на всіх етапах ЖЦ виробу.

За даними різних зарубіжних джерел [14], впровадження CALS в повному обсязі дозволяє на 25-30% підвищити ефективність виробництва наукоємної продукції при одночасному значному підвищенні його якості, у тому числі скорочення:

  • часу планування - до 70%;

  • часу проектування - до 50%;

  • витрат на оцінку здійсненності проектів - до 15-40%;

  • виробничих витрат до 15-60%;

  • вартості технічної документації до 10-50%;

  • часу планування експлуатаційної підтримки - до 70%;

  • вартості інформації - до 15-60%;

  • кількості помилок при передачі даних - до 90%.

Розвиток та впровадження в діяльність наукоємного енергетичного машинобудування технології паралельного інжинірингу пов'язано, перш за все, підвищенням значимості для замовника таких ключових факторів як якість, терміни виконання та вартість. Використання подібної організації проектування виробу орієнтується на впровадженні нових інформаційних технологій та інтеграцію знань між різними проблемними областями ЖЦ виробу, наприклад «маркетинг-проектування-виробництво». Приблизна кількісна оцінка ефекту виробництва паралельного інжинірингу показує, що час від ідеї до виходу вироби на ринок скорочується на 20-25%, скорочуються витрати за рахунок підвищення якості виробу, скорочення кількості повідомлень на зміну (2-3 рази), вносяться в конструкцію виробу на стадії виготовлення, а також спрощення сервісного обслуговування. [15]

Рисунок 3.4 – Організація ЖЦВ у контексті технології ПІ.

Технологія паралельного інжинірингу забезпечує усунення недоліків послідовного проектування. Наприклад, коли несподівані помилки проектування виробу з'являються на останніх етапах. Вітчизняний досвід показує, що 50-70% дефектів, наявних у готовій продукції викликані помилками в конструкторських рішеннях, 20-30%-недоліками технології виготовлення, 5-15%-виникають з вини працюючих.

Таким чином, описання різних підходів - системного, проектного, процесного і сценарного, що використовуються в управлінні проектами дозволяє розглядати взаємодію цих підходів між собою з метою ефективного впровадження технології паралельного інжинірингу.

Поглиблене розуміння взаємодії підходів сприяє полегшенню впровадження концепції CALS у виробництво зразків техніки енергетичного машинобудування, зокрема конструкторсько-технологічну підготовку виробництва.

Для побудови системних моделей інтеграції робіт по КПП і ТПП доцільно використовувати математичний апарат методів мережевого і структурного моделювання, заснованих на положеннях теорії графів. Однак необхідною є розробка логіки об'єднання робіт, що дозволяє враховувати особливості організації наскрізного паралельного циклу в єдиному інформаційному просторі. При цьому для аналізу термінів проведення та ресурсного забезпечення КТПП доцільно використовувати математичний апарат теорії календарного планування. Наявність методик, що враховують особливості організації робіт при наскрізному паралельному циклі, дозволить проводити аналіз часових і ресурсних характеристик КТПП з використанням пакета MSProject.

  1. ДОСЛІДЖЕННЯ НАПРЯМКІВ СКОРОЧЕННЯ ТЕРМІНІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТІВ ПІДВИЩЕННЯ ІТ ГОТОВНОСТІ

Основними напрямками скорочення термінів реалізації проектів підвищення ІТ-готовності є:



    • скорочення трудовитрат і часу на виконання операцій (проектних дій);

    • скорочення часу на пошук, передачу () і отримання () інформації;

    • об'єднання робіт на робочому місці.

На рис. 3.1 представлено механізм взаємодії між робочим місцем і єдиним інформаційним простором. Так як одна операція виконується на одному робочому місці, витрачається час на отримання та передачу пакетів з даними для кожної операції. [19]

Рисунок 4.1 – Взаємодія між робочими місцями та ЄІП.


Мовою регулярних схем мережі процесів процес виконання робіт на робочих місцях з урахуванням взаємодії з ЄІП можна представити у вигляді:

4.1

Дана модель відображає організацію робіт при якій за кожним робочим місцем закріплюється одна проектна дія, передача інформації у процесі проектування відбувається через централізований ЄІП, при цьому мають місце тимчасові витрати на реалізацію процесу інформаційної взаємодії з ЄІП. Одним з варіантів скорочення часу реалізації всього процесу є інтеграція проектних дій на одному робочому місці. Тоді модель реалізації процесу з урахуванням об'єднання робіт можна уявити у вигляді моделі представленої на рисунку 4.2.



Рисунок 4.2 – Обєднання робіт на робочому місці


Якщо об'єднати максимальну кількість операцій на одному робочому місці, то час між передачею та отриманням пакетів буде прагнути до нуля: , , і модель реалізації процесу можна представити у вигляді:

4.2

Таким чином, можна проілюструвати скорочення строків реалізації процесу розробки шляхом інтеграції робіт на мінімальній кількості робочих місць.

Однак при цьому зростають вимоги до всіх видів забезпечення автоматизованих робочих місць (АРМ), в першу чергу до програмних і технічних. Крім цього суттєво зростають вимоги до персоналу системи проектування.

Для формалізації процесу інтеграції, необхідним є встановлення системи бінарних відносин між проектними діями, робочими місцями і єдиним інформаційним простором , при яких усі можуть бути відображені в , тобто всі проектні дії можуть виконуватися на одному АРМ. повинно мати набір видів забезпечення для інформаційної підтримки всіх проектний дій підмножини , тобто повинна бути реалізована можливість для встановлення всіх програмних засобів (пакетів), забезпечена можливість їх програмної та інформаційної сумісності і як наслідок технічні засоби АРМ повинні забезпечувати ці можливості. Крім цього персонал, який виконує роботи на цих АРМ, повинен мати високий рівнень кваліфікації, щоб виконувати всі види проектних робіт.

У загальному випадку обидва варіанти організації робіт можу бути оснащені засобами інформаційної підтримки. Незалежно від варіанту реалізації повинні виконуватися вимоги забезпечення пропускної здатності. При першому варіанті організації робіт структуру системи інформаційної підтримки можна представити у вигляді лінійно пов'язаних "вузько спеціалізованих" АРМ () пов'язаних з ЄІП (рис. 4.3). При цьому реалізується відображення .

Проте, під час обліку впливу факторів ризику дана система є найменш надійною, оскільки відмова будь-якого з забезпечуючих ресурсів на одному з робочих місць призводить до повної зупинки системи на час відновлення. При другому варіанті організації робіт задана пропускна здатність буде забезпечуватися системою паралельно працюючих "універсальних" () АРМ кожен з яких може виконувати всі види проектних дій: . Проте така система більш стійка до прояву факторів ризику, відмова одного з АРМ не призводить до зупинки системи.

Лінійну ділянку виконання робіт (рис. 4.3) забезпечує заданий такт роботи, але при відмові одного АРМ система виходить з ладу і припиняє генерувати завдання з причин: відмова обладнання, відмову програмного середовища, ненадійність людського ресурсу і т.д.


Рисунок 4.3 – Фрагмент лінійної ділянки робіт


Паралельну ділянку виконання робіт також забезпечує заданий такт роботи (рис. 4.4), але при інтеграції підвищуються вимоги до персоналу, який виконує роботи з проектування. Система стає надійнішою, тому що при відмові система продовжує виконувати своє функціонального призначення з меншою продуктивністю до усунення відмови. Для паралельного ділянки робіт повинна виконуватись умова , де - час на виконання операції, - кількість робочих місць.


Рисунок 4.4 – Фрагмент паралельної ділянки робіт


Отримуючи узагальнену модель процесу проектування, визначивши варіант організації робіт в кожному відділі і підрозділі проектної організації підприємства з урахуванням інваріантності, ми отримуємо вихідні дані для реалізації програми підвищення IT-готовності. Остаточний варіант організаційної структури системи інформаційної підтримки може бути отриманий шляхом врахування фінансових можливостей підприємства.

ВИСНОВКИ

Для управління портфелем проектів підприємств енергетичного машинобудування доцільно застосовувати мультипроектний підхід з максимально ефективним використанням сучасних інформаційних технологій проектування, виробництва і управління, що дозволить, в умовах ринкових відносин забезпечити скорочення термінів виходу нової продукції на ринок з високою якістю і, таким чином, забезпечити її високу конкурентоспроможність. Розробка методів і моделей інтеграції концепції Lean Manufacturing з процесами раціонального впровадження сучасних технологій автоматизованого проектування, планування та управління в рамках виробництва продукції енергетичного машинобудування сприяє підвищенню IТ-готовності підприємств та створення єдиного інформаційного простору.

Реалізація програми підвищення рівня IT-готовності дозволить підприємствам енергетичного машинобудування своєчасно і оперативно реагувати на зміни ринку і потреби замовника. Досягнення необхідного рівня IT-готовності підприємства дозволить своєчасно виконувати портфель проектів, що в свою чергу скоротить терміни виконання замовлення.

У роботі запропоновано підхід до формування програми підвищення IT-готовності підприємства з точки зору реалізації перспективного портфелю проектів, можливих варіантів інтеграції та фінансових можливостей. Для формування програми IT-готовності необхідно проаналізувати поточний стан IT-готовності підприємства, порівняти його з перспективним станом і визначити ієрархічну структуру робіт з підвищення IT-готовності всіх підрозділів проектної організації. Програма буде представлятися у вигляді безлічі мультипроектів розвитку IT-готовності всіх підрозділів і ЄІП. Переведення всіх складових системи інформаційної підтримки в новий стан IT-готовності пов'язано з реалізацією безлічі окремих проектів за всіма видами забезпечення, наприклад, закупівля та освоєння нового обладнання, освоєння нових або модернізація існуючих програмних систем, закупівля та освоєння нових прикладних пакетів, навчання чи підвищення кваліфікації персоналу тощо



Таким чином, в роботі запропоновані механізми підвищення IT-готовності підприємства, які базуються на аналізі узагальненого сценарію реалізації портфелю проектів, основних положеннях формування структури інформаційної підтримки процесу проектування, що дозволить: мінімізувати тривалості розробки та забезпечити надійність реалізації кожного проекту, шляхом інтеграції робіт з проектування на всіх рівнях. Даний підхід можна застосувати для підвищення ефективності розробки портфелю проектів будь-яких видів складної техніки.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ





  1. Информационные технологии организационного управления сложными социотехническими системами / О.Е. Федорович, Н.В. Нечепорчук, Е.А. Дружинин, А.В. Порохов. – Харьков: Нац. Аэрокосм. Ун-т «Харьк. авиац. ин-т», 2004. – 295с.

  2. The Capability Maturity Model for Software, Version 1.1. Mark C. Paulk. 1998. Software Engineering Institute. Carnegie Mellon University. Pittsburg, PA 15213-3890.

  3. Дружинін Е.А. – Методологічні основи ризик – орієнтованого підходу до управління ресурсами проектів і програм розвитку техніки. Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. техн. наук. 05.13.22: «Управління проектами і програмами» / Е.А. Дружинін. – Харків, 2006. – 34 с.

  4. Руководство по управлению инновационными проектами и программами: т. 1, версия 1.2 / пер. на рус. язык под ред. С.Д.Бушуева. – К.: Наук. світ, 2009. – 173 с. – Библиогр. : с.171-173.

  5. ДСТУ 3973-2000. Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Правила виконання науково-дослідних робіт. Загальні положення. – К.: Держстандарт України, 2001. – 18с. чинний від 2001.07.01

  6. ДСТУ 3974-2000. Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Правила виконання дослідно-конструкторських робіт. Загальні положення. – К.: Держстандарт України, 2001. – 18с. чинний від 2001.07.01

  7. Дружинин Е.А., Гайдабрус Б.В. Структура программ повышения IT-готовности предприятий энергетического машиностроения // Научно-технический, производственный журнал «Компрессорное и энергетическое машиностроение». Сумы: Международный институт компрессорного и энергетического машиностроения. С. 37-39.

  8. Бегун А.П. Метод і моделі формування портфеля проектів на основі аналізу стратегій діяльності підприємства: Автореф. дис... канд. техн. наук: 05.13.22 / Бегун Аліна Петрівна; Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є.Жуковського "Харк. авіац. ін-т". — Х., 2006. — 20 с.

  9. Дружинин Е.А. Проектирование автоматизированных производственных систем / ЕА. Дружинин, М.А. Латкин, М.М. Митрахович. – Учеб. пособие. – Харьков: Нац. Аэрокосмический ун-т «Харьк. авиац. ин-т», 2002. – 41с.

  10. Lawrence P. Differentiation and integration in Complex Organization / P. Lawrence, J. Lorsh // Administrative science quarterly. – 1967. – Vol. 12. – P. 1-47

  11. Бушуева Н.С. – Модели и методы проактивного управления программами организационного развития: монография. – К.: Наук. світ, 2007. – 199 с. – Библиогр.: с. 186-199.

  12. Словник довідник з питань управління проектами / Бушуєв С.Д. Українська асоціація управління проектами. – Видавничий дім «Деловая Украина», 2001. – 640с.

  13. Концевич В.Г., Гайдабрус Б.В., Матвієнко В.В. Особливості застосування системного підходу до розробки функціональних схем твердо тільних моделей енергетичного устаткування // Геометричне та комп’ютерне моделювання: 43 наук. Праці: редкол.: Ю.М. Тормосов (відпов. ред.) та ін.; Харк. держ. університет харчування та торгівлі. - Харків,2009.-Вип.25. - 220с.: іл., табл. с.101-107.

  14. Цуникова Е. А., Мирошниченко Е. В. Роль CALS-технологий в управлении качества технических систем - http://www.masters.donntu.edu.ua/2007/mech/tsunikova/library/my3.htm

  15. Гайдабрус Б.В., Дружинин Е.А. Преимущества внедрения параллельного инжиниринга в проектах разработки сложной техники. Международная научно-техническая конференция "Интегрированные конпьютерные технологии в машиностроении ИКТМ-2009": Тезисы докладов. - Харьков: Национальный аэрокосмический университет им. М.Э. Жуковского "Харьковкий авиационный институт", 2009. - Том 1. - 196 с. С. 152-153

  16. Рач В.А., Святошенко Т.Ф. Застосування статистичних методів дослідження інформаційних потоків в системі економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності // Управління проектами та розвиток виробництва: Збірник наукових праць. – Луганськ, 2010. – № 3 (35). – С. 27–32.

  17. Возный А.М. Разработка и реализация инновационных проектов и программ развития наукоемких производств: А.М. Ввозный, А.Ю. Гайда, К.В. Кошкин, А.Н. Шамрай // Управління проектами та розвиток виробництва: Збірник наукових праць. – Луганськ, 2009. – № 4 (32). – С. 5–11.

  18. Модели, методы и алгоритмическое обеспечение проектов и программ развития наукоемких производств: Монография / А.М. Возный, В.В. Драгомиров, А.Я. Казарезов, К.В. Кошкин и др. – Николаев: НУК, 2009. – 194с.

  19. Дружинин Е.А., Гайдабрус Б.В. Формирование основных положений программ повышения IT готовности предприятия на основании анализа обобщенного сценария проектирования портфеля проектов создания сложной техники // Системи озброєння і військова техніка. Харьков. С 221 – 225.

  20. Мазорчук М.С., Палий И.С., Бегун А.П. Оценка приоритетности проектов на основе стратегии развития предприятия // Радіоелектронні і комп'ютерні системи. - 2004. - №1(5). - С. 53-56

  21. Норенков И.П. Кузьмик П.К. Информационная поддержка наукоемких изделий. М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2002. – 320 с.

  22. Руководство по управлению инновационными проектами и программами : т.1, версия 1.2 / пер. на рус. язык под ред. С.Д. Бушуева. – К. : Наук. світ, 2009. – 173с.

  23. Тернер Дж. Р. Руководство по проектно-ориентированному управлению / пер. с англ. под общ. ред. В. И. Воропаева. – М. : Издательский дом Гребенникова, 2007. – 552 с.

  24. Беснер К., Хоббс Б. Практики управления проектами: различия по областям знаний, типам и фазам жизненного цикла / К. Беснер, Б. Хоббс // Управление проектами и программами.  2008.  № 1(13).  C. 56  65.

  25. Арчибальд Р. Управление высокотехнологичными программами и проектами : пер. с англ. / Р. Арчибальд.  М.: Компания АйТи; ДМК Пресс, 2004. – 472 с.

  26. Бушуев С. Д. Управление проектами: Основы профессиональных знаний и система оценки компетентности проектных менеджеров / С. Д. Бушуев, Н. С. Бушуева (National Competence Baseline, NCB UA Version 3.0).  К.: ІРІДІУМ,2006.  208 с.

  27. Грачева М. В. Анализ проектних рисков : учеб. пособие для вузов / М. В. Грачева.  М. : ЗАО «Финстатинформ», 1999.  216 с.

  28. Грашина М., Дункан В. Основы управления проектами / М. Грашина, В. Дункан. – СПб.:Питер,2006. – 208 с.

  29. Грей Клиффорд Ф. Управление проектами : практическое руководство / Клиффорд Ф. Грей, Эрик У. Ларсон – М : «Дело и Сервис», 2003.– 540 с.

  30. ДСТУ ISO 10006:2005. Системи управління якістю. Настанови щодо управління якістю в проектах : (ISO 10006:2003, IDT). – Надано чинності 2007–08–01. – К. : Держспоживстандарт України, 2007. – IV, 27 с.

  31. Мазур И. И. Управление проектами: уч. пособ. / И. И. Мазур, В. Д. Шапиро, Н. Г. Ольдерогге ; под общ. ред. И. И. Мазура.и др. – М. : Омега-Л, 2009. – 1035 с.

  32. Мир управления проектами / под. общ. ред. X. Решке, X. Шелле ; пер. с англ. – М. : Алане, 2000. – 304 с.

  33. Руководство к Своду знаний по управлению проектами (Руководство PMBOK®). Американский национальный стандарт ANSI/PMI 99-001-2004 / под общ. ред. С. Д. Бушуева. – 3-е изд. – Project Management Institute USA, 2004. – 388 с.

  34. Управленческое консультирование. – Режим доступа: www.consulting.ru. – Загл. с экрана.

  35. Управленческое консультирование / под ред. М. Кубра. В 2т. – М.: Интерэксперт, 2002. – Т.1. 319 с.

  36. Kanter R. M. The Change Masters: Corporate Entrepreneurs at Work/ R. M. Kanter. – London: Allen and Unwin. – 1983. – p. 20.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка