В. Чорновіл матеріали для уроків української мови



Сторінка1/8
Дата конвертації05.01.2018
Розмір1.28 Mb.
ТипУрок
  1   2   3   4   5   6   7   8

d:\патріотизм\images (15).jpg

«УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ…»

(В.Чорновіл)

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

(ДИКТАНТИ, ПЕРЕКАЗИ, АУДІЮВАННЯ, ЧИТАННЯ МОВЧКИ)

ПЕРЕДМОВА

Відповідно до Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді серед виховних напрямів найбільш актуальним сьогодні виступає патріотичне виховання, що закладає фундамент для формування свідомості як сучасної молоді, так і прийдешніх поколінь українців, що вбачатимуть у державі запоруку особистісного розвитку і сповідуватимуть ідеї гуманізму, демократії, свободи, толерантності, виваженості та відповідальності за своє життя та долю рідної держави.d:\патріотизм\images (13).jpg

Враховуючи нові суспільно-політичні реалії в державі, саме школа повинна стати осередком становлення громадянина-патріота України, виховувати у молодого покоління високу патріотичну свідомість, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності держави.

Провідне місце у формуванні національно-патріотичних почуттів у школярів посідає вивчення української мови. Адже патріотизм починається саме зі ставлення до рідної мови. Підростаюче покоління має усвідомити, що без оволодіння державною мовою неможливо стати повноцінним громадянином своєї держави, патріотом України та й просто інтелігентною людиною, кваліфікованим спеціалістом будь-якої галузі господарства.

Відомий український педагог В.Сухомлинський зазначав, що в руках учителя слово є могутнім виховним засобом, яке здатне піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні й вічні джерела любові до своїх предків.

Тож основна мета, яку повинен поставити перед собою учитель-словесник, – це формування національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості, а головне завдання – формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.

Поданий збірник – важлива практична допомога для вчителя. Це синтезований посібник, що забезпечить учителя-філолога текстами диктантів, матеріалами для аудіювання та читання мовчки, текстами для різних видів переказів патріотичного спрямування. У процесі проведення навчальних диктантів, переказів можна запропонувати учням визначити ідею тексту, акцентувати увагу на тих думках, почуттях, які формують патріотизм.

Учитель допомагає учню «…відкривати материк, котрий назветься потім – Україна», - писала Л. Костенко.



ДИКТАНТИ

5 КЛАС

Вирушаймо в путь!d:\патріотизм\images (2).jpg

     Як хороше мандрувати літом в Україні! Як приємно проїхати її шляхами, коли розкриваються перед тобою все нові обрії!

     Сонячне, колосисте безмежжя вабить і кличе до себе. Легкі тепловії лоскочуть покрите бронзовою смагою лице.

     Безмежна голуба далечінь розгортає перед тобою дивну красу барв різних відтінків. То замерехтить жовтогаряча золотиста нива. То розстелеться синіми, червоними, рожевими килимами буйнота трав.

     Вогнисто спалахував небокрай на сході. День зводить над Дніпром свої вітрила. Заграв вітерець на хвилях Каховського моря, рожева смуга пролягла на воді. То сонце розіслало червоні шовкові полотна.

     Пливемо на зустріч сонцю.




Козаки

      Козаки спершу звалися вільні вояки, що своєю охотою ходили у степ за здобиччю або поступали на службу до якого князя чи царя московського. Були козаки християнські й татарські. Були цілі села козацькі, особливо на півдні України й Московщини. Багаті вельможні пани на Вкраїні й Білій Русі залюбки підмовляли козаків, щоб укупі обороняти землі свої від татар, ходити самим на татар, одбивати у них полон людський, табуни та іншу здобич.

      На одному з дніпровських островів козаки стали кошем, і з того часу почалась Запорізька Січ. Від турецьких галер боронили її  дніпровські рукави, бо по їхніх берегах ріс тоді високий очерет. Турки вже ніколи не їздили Дніпром до Січі.

Старий  Слов’янськ

Слов’янськ – одне із найстаріших міст Донецької області. Широко відома неповторна красота і чарівність Слов’янського курорту, його солоних озер. Славна, романтична і легендарна історія нашого міста, міста, що в одному історичному ряду з містом-сусідом Краматорськом впевнено прямує в майбутнє.

Як свідчать історики, на місці, де зараз знаходиться Слов’янськ, між соляними озерами, у 1185 році полки князя Ігоря Святославовича билися з половцями. Фортеця Тор, знаходячись на дорозі до Торського перелазу, не один раз терпіла облогу кримських татар. Численні орди грізних і безпощадних іновірців, ворогів наших предків, довгий час залишали кривавий слід на слов’янській багатостраждальній землі , але так ы не зламали міцного духу нашого народу.

(104 слова)


d:\патріотизм\,.jpg

6 КЛАС

* * *

Тече й тече в глибину століть загадкова дорога історії. Чому нас так манить та дорога?d:\патріотизм\images (1).jpg

Свою історію має кожна людина, рід, село, місто. Кожен топче свою стежку. Якщо ті стежки з’єднати, утвориться історичний шлях народу.

Наш український народ свою дорогу не згубив. Він пройшов через тяжкі випробування, проте зберіг своє ім’я, свою гідність і честь.

Історія нашого народу героїчна. Не завжди дорога його була широкою. Він падав і знову підіймався, він боровся, оборонявся. Він будував фортеці й міста, орав свої ниви, творив дивовижний світ казок, пісень та легенд.

Найпершою ознакою культури й розуму людини та суспільства є відчуття історії власного народу. (За В.Шевчуком, 101 сл)



Сторінки української історії

Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба вивчати минуле свого народу, знати його історію.

Історія народу, як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. В героїчному найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його незрівнянний талант. Ці сторінки особливо хвилюють, захоплюють, викликають почуття національної гордості.

В історичному минулому українського народу було неповторне й легендарне явище. Це Запорозька Січ. Про неї Микола Гоголь у своєму творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось яка Січ! Ось яке гніздо, звідки вилітають усі горді й дужі! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!»



(З кн. «Як козаки воювали»; 100 сл.)

Славнозвісний ватажок

За літописними джерелами, Іван Сірко був людиною релігійною та високоморальною. Відзначають такі суто людські риси характеру Івана Дмитровича: розважливість, мудрість, скромність у побуті. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\скачанные файлы.jpg

Виняткова мужність Сірка увійшла в легенду. Його справедливо вважають найуспішнішим оборонцем українського народу. Жоден інший полководець не зажив серед січового товариства такої любові й шани.

Аж вісім разів обирався Іван Сірко кошовим Запорозької Січі. Кількість звитяжних перемог Сірка прискіпливо підрахував дослідник Запорозької Січі Дмитро Яворницький. За його дослідженнями, кошовий здійснив п’ятдесят п’ять походів проти турецько-татарських завойовників і жодного разу не зазнав поразки.

Не існує достовірних даних про участь Івана Сірка в селянсько-козацьких повстаннях. Але відомо, що він брав участь у визвольній війні проти шляхетсько-польського панування. (З підруч. історії, 108 сл.).

Національні символи

2253_1

«Людина хороша, коли на себе схожа»,— говорять у народі. Кожна нація намагається виявити себе і свою суть у національних символах. Гербом України є тризуб, а прапор складають два кольори: жовтий і синій. Який же зміст, яка історія у цих символах?

Зображення тризуба з'явилося дуже давно: його розрізняють ще на монетах київських князів. Ось лише деякі версії походження цього знака: скіфський або візантійський скіпетр, корона, голуб Святий Дух, якір, лук і стріла, шолом, сокира.

У Київській Русі тризуб зображали, вносячи у його форму національні елементи, але зберігаючи незмінною основу.

Яке минуле українського прапора? Синій і жовтий кольори ми бачимо на знаменах українських козаків, у козацькому й гайдамацькому одязі.

Краю, де зародилась хліборобська цивілізація, притаманні саме сині й жовті фарби. Золотаві хлібні лани і блакитне над ними небо, синя дніпровська або морська вода і жовтий пісок - все це зроду-звіку складало краєвид України. Око українця милували жовті квіти горицвіту й соняшника, голубі пелюстки цикорію, барвінку й волошки. Жовте уособлює вогонь, а синє - холод, це два полюси буття, два кінці осі, навколо якої буття обертається.



7 КЛАС

Криниця

Село стояло у величезній балці, а балкою протікала виляючи степова річечка. Один бік балки зривався високою кручею. Скеля, припавши землею, поросла деревами. Поміж них вилася стежка, що доводила до містка через річку. Побравшись стежкою, Марко звернув до криниці.d:\патріотизм\images (3).jpg

Криниця била із скелі. Здавалося, якась величезна сила викинула з землі страшенну кам’яну брилу. Вода витікала чистою холодною течією. Навколо було каміння, складене людською рукою. Хтось змурував цямриння, а на нім поставив давній образ. Не було вже видно малювання, але, невважаючи на це, щороку на Зелені свята дівчата квітчали ікону над криничкою.

Од цього місця віяло несказанною красою. Трохи одступивши від скелі, розкинувся гайок. Верховіття дерев було нижче від скелі. Марко любив здиратися збоку на скелю й сидіти там, дивлячись на блакитне небо, нерухоме каміння й тремтяче листя.

 

Рідна ріка

Я дивлюся на сіро-синій Дніпро, слухаю плескіт хвиль. Нічого дорожчого у світі немає для мене. Я не хочу і нізащо не розлучуся з моєю рікою. І якщо судилося мені зробити щось красиве й велике в житті, то тільки на її берегах, ласкавих і чистих...

Ніколи ще я так не відчував життя, і не був так переповнений любов’ю до свого народу, і не почував такого безмежно радісного зв’язку з ним.

Як багато хочеться мені сказати про любов до ріки моєї рідної, ясної. Річко моя. Життя моє, де і чому я забарився, чого так пізно прийшовдо твого берега, теплого і чистого? На твої ясні води, на урочисті зорі, що дивляться в тебе з неба? Люблю ясні води, на урочисті зорі, що дивляться в тебе з неба? Люблю я воду твою ласкаву, животворящу. І береги твої чисті, і всіх людей простих, що трудяться, живучи на твоїх берегах.

Кланясь тобі за ласку, за багатсво, що даламоєму серцю, за тебе, що, дивлячись на тебе, роблюсь я добрим, людяним і щасливим, що можу любити тебе все життся річко моя, душе мого народу.

Світ тримається на любові

Усе прекрасне на землі – від любові. Любов до Батьківщини. Любов до матері. Батьківська любов. Любо до музики. Любо до дівчини, до юнака, до жінки, до чоловіка. Любов до справи. Любов до життя.

Людина, яка любить і сподівається на взаємність, живе багатим духовним життям, бо це почуття пробуджує в ній відповідальність за свої дії, вчинки. Вона здатна на велику самопожертву заради щастя того, кого вона любить. Навряд чи можна чекати глибокого, високого почуття від людини з дрібною душею, з корисливими і егоїстичними інтересами.

Любов людська повинна бути не тільки красивою, відданою, але й мудрою. І тільки тоді, коли вона мудра і обачлива, вона може бути щасливою.

 

Славута

Літня ніч тисяча сто вісімдесят п’ятого року. Дерев’яний боярський дім у Києві. Простора кімната, сповнена книгами та зброєю.

Горить, потріскуючи, свіча. А за столом схилився над аркушем пергаменту життям умудрений, літами усріблений муж, книжник, громадянин. Далекі нащадки через багато-багато століть назвуть його геніальним поетом.

Тут, у тихому завулку, неподалік Золотих воріт та святої Софії, того вечора почало творитися чудо, творитися диво, творитися безсмертне «Слово о полку Ігоревім».

Назвемо співця Славута. Назвемо цим прекрасним прадавнім словом, поки щасливий випадок не відкриє нам його справжнього наймення.

У грізну годину лихоліття, коли хоробрий, але необачний князь Ігор відчинив ворогам ворота на рідну землю, пролунав його могутній голос, звернутий до всіх руських князів. «Досить чвар і міжусобиць,  — сказав він, —  вкладіть у піхви мечі, пощерблені у братовбивчих війнах, загородіть ворота на Русь!»



Струмок

Струмочок хотів подалі втекти від снігу і побіг швидко-швидко. А тому що він не знав ще дороги, бо це ж був перший весняний струмок, він і плутав то зправа, то зліва.

Сонце припікало, і струмочок бавився і сміявся, пробиваючи собі дорогу. По дорозі праворуч з-під кори осики вилізла мушка. Вона, розправивши крильця, кілька разів змахнула ними і спитала: «Так це справді починається весна?»

А струмок біг далі по лісі і будив усіх і праворуч, і ліворуч. Витикалися із землі трави, проліски, прокидалася комашня, потягалися дерева вітами, занімілими за зиму.

Першою серед дерев прокинулася молоденька верба над рікою. Вона була тоненька-тоненька. їй легко було і потягтися до сонця, і нахилитися до води. Вона потягнулася до сонця, щоб погрітися після зими.


КОЗАЦЬКИЙ МОРСЬКИЙ ПОХІД
Перехрестився отаман, і всі козаки скидали шапки та хрестилися, посилаючи Україні своє привітання.

Надівши шапку, кошовий махнув булавою — і вмить сотні весел, вдаривши у прозорі хвилі річки, заблищали срібною сльозою, а блискуча пелена Дніпра скаламутилася водокрутнями. Козацькі чайки рушили од Січі, вкривши широкий Дніпро червоними запорозькими жупанами.

І весь день | пливли козаки поміж зеленими плавнями, втішаючись веселою красою  рідної річки. Обабіч козаків, берегами, верби та явори купали в Дніпрі свої зелені віти. У гущавині плавнів співоче птаство піснями заходилося, горлиці буркотіли та зозулі віщували. Дивляться запорожці  на свій рідний  Великий Луг  — не надивляться, слухають — не наслухаються…  

На другий день козаки запливли вже у татарські береги,  а на третій день надвечір  отаман звернув  своїм байдаком  з Дніпра у протоку.

 (120 сл.) (За А. Кащенком)
c:\documents and settings\admin\рабочий стол\скачанные файлы (2).jpg

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\скачанные файлы (1).jpg
8 КЛАС

« ЗАПОВІТ»  Т. Г.  ШЕВЧЕНКА

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\images.jpg

 До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу в кріпацькій неволі, яку гнобителі намагалися видати за веління «всемогут-

нього справедливого» бога. І тоді з'явилася потреба сказати останнє слово

рідному народові, закликати народ порвати кайдани і вражою кров'ю окро-

пити волю, потреба висловити палку віру у світле майбутнє батьківщини, у велику, вільну, нову сім'ю, де і його, борця за щастя народу, згадають тихим

незлим словом.

Так  з'явився «Заповіт» . Шевченко написав цей твір наприкінці 1845 року, перебуваючи майже в безнадійному стані.

Але міцний організм Тараса Григоровича  переміг тяжку хворобу. Отже, не судилося «Заповіту» стати останнім словом народного співця. Після того Шевченко написав ще багато творів, які прославили його. Та не забувся й «Заповіт» .

Музику на текст «Заповіту» писало багато композиторів. Та пісня поширилася

з музикою, що була створена полтавським учителем Гордієм Павловичем

Гладким. І в наші часи, вшановуючи Шевченка, ми співаємо «Заповіт», покладений

на музику полтавським учителем. ( Л. Гордєєва, 136 сл. )



ГЛИБОКА  ОСІНЬ  1845

                       ( Диктант – завдання, 134 слова )

Була глибока осінь 1845 року…

Важкі чорні хмари нависли над землею.Зривався холодний вітер.Сіяв густий

дощ.Дорогу геть розквасило. У таку негоду Тарас Шевченко повертався з Ан-

друшів у В*юнище. У цих селах на Переяславщині він тоді, за дорученням

Киівськоі археологічноі комісіі, змальовував пам*ятки старовини.

Конячина ледве тягла воза у багнюці. Шевченко промок до нитки. Ще в доро

зі його морозило, а коли надвечір прибув у В'юнище, відчув себе зовсім хво-

рим. Довелося злягти у ліжко в чужій хаті.

Про хворобу Тараса Григоровича дізнався його приятель лікар А.О. Козачков

ський і негайно перевіз поета до себе в Переяслав. У нього виявилося запален

ня легенів. Від цієї хвороби в ті часи небагато видужувало. Про це знав Шев-

ченко. І важкі думи снували в його голові. Невже так рано прийшла остання

година ? Ще ж і тридцяти двох років не прожито ! Ще ж скільки задумів, прагнень не здійснено ! Невже не доведеться більше побачити широкі лани й

високі могили, і Дніпро ревучий на милій Украіні ( Л. Гордєєва ).

Завдання

1 варіант. Випишіть словосполучення ( 2,3 абзац ), графічно покажіть голов-

                  не і залежне слово, визначте його характер.

2 варіант. Випишіть словосполучення ( 4 абзац ), графічно покажіть головне і

                  залежне слово, визначте його характер. 

 

Чарівне Святогір`я

Гори Святогір’я, ночі солов’їні… Знов мені наснились в дивовижнім сні віковічні сосни, монастирські стіни і  мого дитинства мамині пісні.

Над швидким Дінцем, на вершині крейдяної скелі стрімко злітає у височінь визначна пам’ятка української сакральної (від латин. — священна річ) архітектури кінця XVII століття Святогірська Миколаївська церква. Її незвичайна краса і навколишній лісовий краєвид дали право називати цю землю донецькою Швейцарією.

Відомий  нам поет-романтик Михайло Петренко, за народними переказами, саме тут написав вірш, який став широковідомою народною піснею «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…». Під впливом дивовижної природи поетова уява рвалась до неба – уявного образу свободи.

Взір піднімається вверх, до Миколаївської церкви на крейдяній скелі. Час і вітри буремних перемін внесли суттєві зміни в життя цього благословенного куточка Слов’янщини, але він лишився прекрасним… Недарма    Сосюра писав: «Швидкий Дінець, і шум сосон, і аромати м’яти-рути, як золотий дитинства сон, мені ніколи не забути». Ця земля свята. Це чарівне Святогір`я, наша велична гордість . Її , як кажуть, сам Бог створив…

(161 слово)

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\скачанные файлы.jpg

Слов`янськ

Слов’янськ – одне із найстаріших міст Донецької області. Широко відома неповторна краса і чарівність Слов’янського курорту, його солоних  озер. Славна, романтична і легендарна історія нашого міста, що стоїть в одному історичному ряду з містом – сусідом Краматорськом та впевнено прямує в майбутнє.

Як свідчать історики, на місці, де зараз знаходиться Слов’янськ, між соляними озерами, у 1185 році полки князя Ігоря Святославовича билися з половцями , табір яких був розташований, як гадають, на південь від теперішнього Слов’янська при впадінні Сухого Торця в Казенний Торець (Тор). Тут князь потрапив у полон.

Фортеця Тор, знаходячись на дорозі до Торського перелазу, не один раз терпіла облогу кримських татар. Тільки з 1681 по 1697 рр. татари дев’ять разів нападали на фортецю. У 1698 р. фортеця і посад після тривалої облоги були відбудовані. Під час повстання на Україні фортеця   згоріла, але незабаром була відновлена. У 1708 р. немало мешканців Тора приєдналися до посталих загонів  Кіндрата Булавіна.

(150 слів)

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\скачанные файлы (1).jpg c:\documents and settings\admin\рабочий стол\images.jpg



9 КЛАС

Рідне слово

Мова народу — кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя.

Покоління народу проходять одне за одним, але результати життя кожного покоління залишаються в мові — в спадщину потомкам. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує від- жилі, живущі та майбутні покоління народу в одно велике історичне живе ціле. Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства більш нестерпного, як те, що хоче відібрати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків. Але якщо людська душа здригається перед убивством однієї недовговічної людини, то що ж повинна б почувати вона, зазіхаючи на життя багатовікової історичної особистості народу — цього найбільшого з усіх створінь Божих на землі?

Вивчаючи рідну мову, дитина п'є духовне життя й силу з рідної груді рідного слова. Воно пояснює їй природу, як не міг би пояснити її жоден природознавець, воно знайомить її з суспільством, як не міг би ознайомити жоден історик. Воно вводить її в народну поезію, як не міг би ввести жоден естетик. Слово, нарешті, дає такі логічні поняття й філософські погляди, яких, звичайно, не міг би дати дитині жоден філософ (За К. Ушинським, 187 слів).



c:\documents and settings\admin\рабочий стол\images (3).jpg

ПЕЙЗАЖІ МИКОЛИ ГЛУЩЕНКА

Назви справжнього пейзажиста заслуговує той художник, який не лише вміє передати олією, пастеллю чи аквареллю лінії і барви, тони і відтінки, а й глибоко любить свою країну, окрилює ту любов у глядача. Справжній пейзажист — це передовсім палкий патріот.

Таким пейзажистом є Микола Глущенко. Ряд його праць присвячений Дніпру, Києву, його околицям. Це твори не тільки митця, а й людини, яка любить життя, яка дихає з ним одним подихом.

Ви дивитесь на весняний пейзаж, на голубий розлив річки, що захоплює прибережні чагарники, над якими от-от засвистять качині зграї. Тоді думаєте, що Глущенко — поет весни.

Та ось бачите припорошені сивим інеєм дерева, іскристий сніг, по якому простягайся синюваті смуги тіней. І впевнені, що Глущенко — поет зими.

Розкішна барвами осінь і щедре літо так само мають в особі Глущенка вірного свого співця.

Художник багато їздить по країні, невтомно працює. На його полотнах ми бачимо яскраві краєвиди Криму, густі, соковиті фарби Карпат, задумливий спокій гірських озер. Бачимо Володимирську гірку у Києві, чудесні манливі дніпровські далі. Бачимо вечори, ранки, дні рідної країни. І не тільки дивуємось блискучій майстерності художника, а й відчуваємо любов до прекрасної нашої землі

(За М. Рильським, 182 слова).



c:\documents and settings\admin\рабочий стол\скачанные файлы.jpg

ПИСАНИЙ КАМІНЬ

    На Гуцульщині кожна полонина, плай, потічок, печера, звір мають свою назву, а з нею — історію, легенду. Отож і скелю над Чорним Черемошом віддалік гірського села Криворівні величають Писаний Камінь. Чудова тут місцина! Можна годинами милуватися горами і особливо в час, коли полонини вкриваються червоно-білими полотнами. То зацвітають маки і ромен.

А ще слухати невтомну мелодію Чорного Черемошу. Цей чарівний куточок був улюбленим місцем відпочинку Івана Франка. Він частенько приходив сюди з дітьми і сам. Тоді клав на коліна зошит і щось писав. Або, підперши рукою підборіддя, довго дивився у мрійну далину. Цей камінь і залишився свідком народження багатьох дум поета.

      На цій скелі, як і всі, хто побував тут, залишив свій автограф Великий Каменяр. Саме напис Івана Франка був безмежно дорогий селянам Криворівні.

(За В. Вільним, 127 сл.).

 

 



c:\documents and settings\admin\рабочий стол\images (1).jpg

СВЯТА СПОРУДА

Собор виник, мов із легенди. Після зруйнування Січі повержені запорожці заснували монастир у місцях, що належали раніше одній з окраїнних запорозьких паланок. Отам у плавнях постригались у ченці, брали до рук, замість шабель, книги Святого Письма. Чорною жалобою ряс прикривали буйно-червоні шаровари лицарів Запорожжя. І вирішено було тоді на їхній сумовитій раді: збудуймо собор. Воздвигнемо, щоб піднісся в небо над цими плавнями, що рибою кишать, над степами, де наші коні випасались, і буде незломлений наш дух жити у святій цій споруді, наша воля сяятиме в небі блиском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук, але з серця не вибито дух волі й жадання краси! Наша непокора в цім витворі стане серед степів навіки. Але хто ж збудує? Підліток місцевий викликався, тямковитий хлоп'як з очима великими, як натхнення. Три доби його не було, потім повернувся до товариства й на долоні тримав собор готовісінький, весь зроблений зі стеблин комишу. Розповідав, нібито зморений, приліг у плавнях, задрімав, і собор сам уві сні йому наснився. Дано знак, ударили в тулумбаси, скликаючи раду козацьку. Рада козацька, оглянувши пробу комишеву, схвалила: воздвигнем!

І засяяли відтоді блакиттю кулясті бані собору над плавнями, над цим білим світом дніпровським (За О. Гончаром, 189 слів).

 



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка