Утворення Давньоєгипетської держави



Скачати 170.18 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір170.18 Kb.
ТипПлан-конспект

План-конспект уроку історії на тему:



Утворення Давньоєгипетської держави

Тема уроку: утворення Давньоєгипетської держави

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: Пояснювально-ілюстративна.

Обладнання: Підручник, атлас, ілюстрації пірамід, зрошувальної системи, корони фараонів.

Мета уроку: Учень повинен:

знати: Події: 3100 р. до н.е. – об’єднання Верхнього і Нижнього Єгипту; Терміни: «дельта» – розрізана річковими рукавами заболочена місцевість. Своєю трикутною формою вона нагадувала літеру грецького алфавіту «Δ» (дельта), тому її назвали Дельтою; «Та-Кемет» - «чорна земля», дамба – насип з глини та різаного очерету , іригаційне рільництво – рільництво, засноване на штучному зрошенні.



  • розуміти: причини утворення Давньоєгипетської держави, умови проживання стародавніх єгиптян, важливість об’єднання Верхнього і Нижнього Єгипту.

  • вміти: аналізувати процес становлення Стародавнього Єгипту як держави, для того щоб краще зрозуміти життя єгиптян в той час; характеризувати територіальні зміни; визначати чинники, які впливали на створення великої держави Стародавній Єгипет.

  • виховати: зацікавленість до історії Стародавнього Єгипту; любов до природнього середовища, яке відіграє важливу роль у нашому житті.

Література:

Шалагінова О. І., Шалагінов Б.Б. Історія стародавнього світу. 6 клас. – Педагогічна преса, 2006.

Голованов С.О, Костирко С.В. Історія стародавнього світу. 6 клас. – К., 2007.

Хід уроку

І. Організаційні моменти.

Підготовка обладнання, оголошення теми і плану уроку.



ІІАктуалізація попередніх знань.

Еволюція людини почалася 25 мільйонів років тому. Пройшло багато часу, коли появилася людина розумна. Саме цей тип людини зробив великий крок у вдосконаленні самого себе та своїх знарядь праці, саме від неї бере свій початок наша цивілізація. Згодом удосконалення знарядь праці, мисливства та збиральництва зумовило зміну суспільних відносин. На зміну стаду прийшли нові форми організації суспільства – родова община, рід та плем’я. у добу неоліту в розвитку людства відбувся ще один переломний момент. Люди перейшли від мисливства та збиральництва до рільництва і скотарства, навчилися ткати, виготовляти одяг, посуд, металеві знаряддя, будувати житло. За нових умов родова община почала розпадатися, виникла нерівність між її членами. З’являються органи управління та родова верхівка, яка була з ними пов’язана. Зміцнюється плем’я, а родові зв’язки змінюються сусідськими. Виникали відмінності в мові та культурі, а найбільш розвинуті племена об’єднувалися у великі племінні союзи, які з часом утворили перші держави.

А сьогодні ми приступаємо до вивчення нової теми «Утворення Давньоєгипетської держави».

Що ви вивчили із минулої теми?

Як називалася первісна людина?

Чим вона займалася?

Що таке землеробство і скотарство?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

План уроку:


  1. Природні умови та розташування Стародавнього Єгипту.

  2. Населення Давньоєгипетської держави.

  3. Об’єднання Єгипту.

  4. Фараон та його влада. Структура давньоєгипетського суспільства.

  5. Будівництво пірамід.




  1. Природні умови та розташування Стародавнього Єгипту.

Дивлячись в атлас на карту, розкажіть де знаходиться Стародавній Єгипет?

Яка річка його перетинає?

Що є особливого у цій річці? Чому її ще називають річкою на виворіт?

Єгипет розташований у Пінічно-Східній частині Африканського континенту. Колись цей край був вкритий лісами, і природні умови суттєво відрізнялися від сучасного посушливого клімату. Але після закінчення льодовикового періоду лише у нільській долині були сприятливі для проживання людей умови.

На заході кордонами Єгипту були пагорби Лівійської пустелі, а на Сході– пустелі Сінайського півострова та Червоне море.

З півдня на північ територією Єгипту через пустелі несе свої води найдовша річка світу – Ніл. Витоки річки, а вони знаходяться в районі озер Центральної Африки, не були відомі стародавнім єгиптянам. Впадає річка Ніл в Середземне море.

Площа тодішнього Єгипту становила всього 50 тис. кв. км. і була менша за площу сучасної України в 12 разів.

Долина Нілу поділялася на дві частини – Верхній та Нижній Єгипет. Перша частина – це вузька смужка землі вздовж течії річки. Тут для життя були придатними лише береги з родючим грунтом. Відстань між берегами Нілу постійно змінювалася від 500 м. до 1 км., у широких місцях її перегороджували пороги. Нижній Єгипет – землі біля Нілу перед впадінням її в Середземне море на півночі. Вони починалися за 200 км. від берега моря. Це – розрізана річковими рукавами заболочена місцевість. Своєю трикутною формою вона нагадувала літеру грецького алфавіту «Δ» (дельта), тому її назвали Дельтою.

Все життя в Давньому Єгипті залежало від Нілу. Наче людина, Ніл ритмічно «дихав», щороку розливаючись повенями. Навесні, коли в горах танули сніги та йшли тропічні зливи, річки, які впадають у Ніл, несли до нього свої води, насичені частинками рослин та гірських порід. Ніл виходив з берегів, затоплюючи рівнинні землі. Могутній потік змивав усе на своєму шляху. Змінювався колір води. Спочатку він був зеленим від водоростей, а потім ставав яскраво червоним від грунтів, які змивала річка на своєму шляху. У цей час річка оживала. Посеред води з’являлися цілі тростини – папірусу, прилітала велика кількість птахів.

Під час повені справляли свята на честь Нілу, співали йому гімни, до берега річки несли статую бога Нілу – Хапі. У місці, де пороги перетинають течію, ставили скелю, на якій спеціальними позначками відмічали рівень води. Коли вода піднімалася високо, повідомляли про небезпеку.

У середині липня повінь досягала південних кордонів Єгипту. Рівень води у Нілі піднімався на 8 – 14 м.

На початку вересня вода поступово починала спадати. До листопада Ніл входив у свої береги. У долині річки залишався родючий намул, який давав життя та назву квітучій долині Нілу. Недарма ж цю частину країни по обидва береги річки давні єгиптяни назвали «Та-Кемет» – «чорна земля». Протягом наступних трьох – чотирьох місяців після повені погода була стійкою та сприятливою для рослин. Уся долина річки вкривалася зеленню й розквітала.




  1. Населення Давньоєгипетської держави.

Коли після розливу Ніл повертався у свої береги, земля навколо вкривалася шаром мулу й ставала надзвичайно родючою.

Але й на ці землі життя єгиптян не було легким. Жителі Нижнього Єгипту повинні були дати собі раду із заростями очерету, осушити болота. Єгипетський очерет називався папірусом. В його заростях водилися змії, різноманітні птахи, хижаки, а у самій річці – крокодили та гіпопотами.

Селитися близько до річки давні єгиптяни ще не наважувалися, оскільки під час повені вода заливала поля та долину біля русла. Але з удосконаленням знарядь праці розпочався «великий наступ» на нільську долину. Єгиптяни укріплювали береги, створювали дамби – насипи з глини та різаного очерету, споруджували греблі для того, щоб мул краще осідав на полях.

Для зволоження віддалених від Нілу земель від річки прокопувалися канали, а від них – маленькі канавки до полів. Цю тяжку роботу необхідно було проводити щорічно. Таке рільництво, застосоване на штучному зрошенні, називається іригаційним.

Головною культурою, яку вирощували єгиптяни, був ячмінь. Крім цього, сіяли просо та пшеницю. З городніх рослин – часник, огірки, цибулю, з технічних– льон.

Обробіток землі був для єгиптян важливим настільки, що оранку в листопаді, коли вода спадала, починав особисто фараон. Спочатку землю обробляли примітивним плугом. Потім її розпушували мотикою, а грудки розбивали дерев’яним молотом. У дельті зерно висівали прямо в намул, потім виганяли худобу, яка втоптувала його в землю.

Врожай збирали у березні – квітні за допомогою серпа та в’язали у снопи. На току тварини (вівці чи віслюки) копитами обмолочували колоски. Частина обмолоченого зерна залишалася у тих, хто обробляв землю, а інша до наступного року зберігалася в храмах і царських зерносховищах для майбутнього посіву. Запаси використовували для їжі, якщо рік був голодний.

Рік у єгиптян поділявся на три пори по чотири місяці. Сезон розливу – липень – середина листопада, потім сезон звільнення від води – середина листопада – середина березня і сезон збирання врожаю – середина березня – липень.

Також у Давньому Єгипті значного розвитку досягли ремесла. Про це свідчать малюнки в Єгипетських пірамідах, на яких зображені столяри, каменярі, шевці, ткачі, ковалі, гончарі і т.д.

Давнім видом ремесла було ткацтво. Відомості про нього трапляються єгипетських міфах. Одяг робили тільки з лляних тканин. Інші матеріали вважалися нечистими.

Високого рівня у Стародавньому Єгипті досягло гончарство. Спочатку гончарі змішували глину з водою. Потім вони вимішували її ногами, додаючи для міцності солому та пісок. Після цього глина потрапляла на гончарний круг. Із неї робили чаші, кубки, глечики та інші предмети.

Єгиптяни вміли гарно обробляти камінь, дерево, виготовляти скло, були добре обізнані з металургією та ковальством. Поступово вони навчилися виплавляти з руди мідь і олово. Єгиптяни також плавили золото, поклади якого вони відкрили в Нубійській пустелі.

Урізноманітнювали їжу єгиптяни за допомогою полювання. Залежно від того, на кого полювали використовували різні засоби. Найпоширенішим був великий лук. Крім м’яса, цінним джерелом харчування єгиптян була риба. У водах Нілу водилися сом, окунь, короп і т.д. Для рибальства жителі долини Нілу використовували різні знаряддя. У гробницях знайдено зображення сцен риболовлі сітками, звичайними гачками, гарпунами. Гарпуни виготовляли із кістки. Використовували також вудочки з гачками із кістки та бронзи. Рибалки зазвичай розташовувалися на березі Нілу, але ловили рибу із човнів.

Завдання:

Учитель читає уривок із джерела:



Документ

З молитви давніх єгиптян до Нілу

...Слава тобі, Ніле, що приходиш у мирі. Щоб дати життя Єгипту, ... твої хвилі розливаються по садах, які створило сонце, ти втамовуєш усе, що прагне небесної вологи; коли ти спустишся на землю, їй бог дає зерно і закипають роботи в майстернях. Ти – творець пшениці і ячменю, тобою тримаються храми...
Запитання до документу:

Чому давні єгиптяни зверталися з молитвами до Нілу і називали його «творцем пшениці і ячменю»?




  1. Обєднання Єгипту.

Державність з’явилася в Єгипті в другій половині IV тис. до н. е. у формі адміністративно-територіальних одиниць, що їх історики назвали грецьким терміном номи. На світанку єгипетської державності у Верхньому й Нижньому Єгипті існувало відповідно 16 і 10 номів, а з плином часу їх кількість зросла відповідно до 22 і 20. Кожен ном займав територію, окреслену місцевою іригаційною мережею, й був автономним господарським та адміністративним організмом. Номи Верхнього Єгипту розташувались від першого нільського порога до Дельти один за одним, ланцюгом, номи ж Нижнього Єгипту були розкидані поміж боліт Дельти. На чолі ному стояв номарх, колишній родовий старійшина, а тепер, з появою держави, місцевий царьок, який був головним адміністратором, очолював номове ополчення, виступав у ролі верховного жерця номового культу, керував іригаційним будівництвом.

Життєва необхідність централізованого контролю за розподілом паводкових вод Нілу неминуче вела до політичного об’єднання країни. Наприкінці IV тис. до н. е. єгипетські номи об’єдналися у дві держави — Південне і Північне Царства, столицями яких стали відповідно міста Ієраконполе і Буто. Символами цих держав слугували відповідно квітки лотоса та папіруса, верховними богами — Сокіл і Гадюка. Володар Південного Царства носив білу кеглеподібну корону, володар Північного Царства — червону золоту корону у формі обруча зі спіраллю. Кожен з цих володарів прагнув стати повновладним господарем Єгипту.

Першим єгипетським володарем, про якого зберегла пам’ять історія, був верхньоєгипетський цар, що мав дивне ім’я Скорпіон. Він вийшов переможцем у війні з північними номами. Після нього у Верхньому та Нижньому Єгипті володарювало ще кілька (чи кілька десятків) царів. Першим загально єгипетським царем став на рубежі IV—III тис. до н. е. Міна (Менес). Єгиптологи нерідко ототожнюють його то з Нармером, то з володарем на ім’я Axa, то приписують всі ці імена одній особі.

Близько 3100 р. до н. е. Менес розгромив військові сили Північного Царства. Заснував місто Мемфіс, де побудував фортецю Біла Стіна, а в ній - храм богу Птаху. Стародавні єгиптяни називали цю фортецю Хет-ка-Пта – «Палац духа Птаха», греки ж вимовляли цей вираз Ейгюптос – Єгипет. Птах, іменем якого було названо фортецю, був одним із богів, що їм поклонялись мешканці долини Нілу. За їхніми віруваннями, він створив світ та інших богів, утворив номи і дав людям закони. Собі Міна побудував палац в столиці. Від назви палацу – Пер Ао (у перекладі – Великий Дім) – виникло слово «фараон». З цього часу кожного правителя Єгипту називали фараоном. Залишив цей світ перший загально єгипетський володар явно не по-царськи: дістався на обід гіпопотаму.

Після об’єднання Верхнього і Нижнього Єгипту, фараони почали носити спільну для двох держав корону, тобто вони носили обидві корони, які вставлялись одна в одну.


  1. Фараон та його влада. Структура давньоєгипетського суспільства.

Єдність Єгипту втілювалася у владі фараонів - необмежених господарів всієї країни. Всі значні заходи в країні і за її межами проводилися від імені фараона - великі іригаційні та будівельні роботи, розробка копалин та каменю в навколишніх пустелях, війни і торгові експедиції, великі релігійні та династичні свята. Фараон грав в житті єгиптян особливу роль. Фараон був верховним правителем і одночасно верховним жерцем. Фараон був богом на землі і богом після смерті. До нього ставилися, як до бога. За віруваннями єгиптян першим фараоном був сам бог Ра. За ним правили інші боги. Пізніше на престолі з'являється син Осіріса й Ісіди, бог Хор. Хор вважався прообразом усіх єгипетських фараонів, а самі фараони його земним втіленням. Кожен реальний фараон вважався нащадком і Ра і Хору.

Система престолонаслідування в Стародавньому Єгипті велася по жіночій лінії, тобто наслідником ставав старший син першої дружини фараона. У всіх єгипетських храмах живого фараона оспівували, як бога, молилися за його здоров'я і благополуччя. З молитвами до богів звертався і сам фараон. У поданні самих єгиптян фараон представлявся як боголюдина. Вважалося, що між богами і фараонами існував непорушний договір. Згідно з ним боги дарували фараона довголіття, особисте благополуччя і процвітання держави, а фараон зі свого боку забезпечував богам дотримання культу, будівництво храмів і т.д.

Нижчу за фараоном сходинку в суспільній ієрархії займали вищі чиновники. Зазвичай фараон призначав на ці посади своїх синів і доньок або інших родичів. Серед чиновників вирізнявся головний «міністр» – чаті. Він обіймав найвищу адміністративну посаду в країні й звітував тільки перед фараоном. Нижче стояли правителі номів. На їхні плечі лягала вся надзвичайно складна система управління будівництвом пірамід, каналів, зрошувальної системи, загалом життям общин, які входили до номів. Військом керували воєначальники.

Майже кожне місто Єгипту мало своїх богів. На їх честь будували храми, якими опікувалися жерці. Найвищою посадою вважалася посада верховного жерця – слуги бога. Ним часто був сам фараон. Наступну сходинку посідав жрець, що управляв храмами. Верховному жерцю підкорялися так звані нижчі жерці – уабу. Вони виконували повсякденні ритуали, опікувалися станом храму та потребами богів. Серед уабу вирізнялися: жерці-астрономи, які спостерігали за зірками й намагалися пророкувати майбутнє; жерці, які стежили за розпорядком дня у храмі; читці, що проговорювали священні молитви; переписувачі папірусів; господарники, які опікувалися сільськогосподарськими угіддями, бібліотеками та ін.

Поважними чиновниками були писці. Вони мали багато обов'язків: записували рішення, прийняті фараоном, визначали рівень води у Нілі під час повені та у водосховищах. Також писці повинні були перевіряти межі полів після розливів річки, обліковувати врожай, здійснювати контроль за кількістю худоби, вина та ін. Інколи вони складали угоди, писали приватні листи, записували ритуальні слова та молитви. На їхні плечі лягало визначення та збирання податків.

Переважну частину жителів Давнього Єгипту становила вільні землероби. Вони об'єднувалися для будівництва та використання зрошувальної системи, утворюючи землеробські общини. Саме землероби виконували велику кількість обов'язкових робіт: споруджували піраміди, палаци, гробниці. Ще одним їхнім обов'язком перед державою була служба у війську фараона. Важливою ланкою у суспільному житті були ремісники, які забезпечували жителів Єгипту всім необхідним.

Ще одною важливою ланкою у давньоєгипетському суспільстві було військо. Військо фараони збирали за потребою. Інколи армія налічувала кілька тисяч осіб, а інколи досягала десятків тисяч. Військо набирали з селян. До нього потрапляв один із ста дорослих чоловіків. Командували армією старші офіцери. Основним завданням війська була охорона кордонів країни.

Найнижчими були раби. Рабів називали «живі мертві» або «живі для вбивства». Така назва говорить про те, що спочатку це були військовополонені. Рабами також могли стати збіднілі селяни за борги на певний час, і злочинці. Переважно рабів використовували на важких роботах у землеробстві, копальнях, армії. Рабство не завжди було пожиттєвим. Раби-іноземці щогли отримати свободу, вступивши до армії. Єгипетські селяни, які потрапили в рабство за борги, ставали вільними, відпрацювавши їх.




Раби

Селяни, ремісники

Воїни

Чиновники

Фараони




  1. Будівництво пірамід

Про могутність фараонів і поклоніння їм свідчить пишний поховальний обряд. Єгиптяни вважали, що після смерті фараон приєднається до богів. Ще за життя фараона вони будували місце останнього спочинку правителя у вигляді величезних пірамід. Традиція будувати піраміди проіснувала близько 1000 років. Згодом фараонів почали ховати в гробницях, які вирубували в скелястому ґрунті. Вони були більш убезпеченні від пограбувань і розорення. Першу піраміду збудували за царя Джосера майже 5 тис. років тому. Вона була ступінчастою, нагадувала сходи. Ними після смерті цар мав піднятися у небо, до богів.

І до сьогодні достеменно не відомо, як будували піраміди. Але вчені припускають, що до початку будівництва жерці обирали місце, де мала розташовуватися споруда, окреслювали її основу. Далі розробляли план спорудження піраміди. Жерці з надзвичайною точністю орієнтували споруду за сторонами світу та здійснювали ритуал розмічання будівельного майданчика. Потім фараон проводив спеціальний ритуал і давав дозвіл на будівництво. Після цього можна було починати спорудження піраміди.

З усієї країни збирали сильних і молодих чоловіків. Вони працювали в кар'єрі, де готували кам'яні блоки, і на будівельних майданчиках, де з блоків відповідно до плану будівництва складали піраміду. За свою працю робітники отримували заробітну платню із царської скарбниці й харчі. Як вдавалося давнім єгиптянам піднімати кам'яні блоки, що важили до 30 т, на висоту понад 140 м, лишається загадкою. Вчені припускають, що використовувалася система платформ, поставлених під нахилом.

На початку 90-х рр. XX ст. на плато Гіза, біля сучасного Каїра, неподалік великих пірамід археологам уперше вдалося знайти місто, де жили їх будівельники. Тут було досліджено більше сотні великих глиняних посудин, у яких пекли хліб для робітників, тисячі кісток великої рогатої худоби та риби. За підрахунками вчених, у місті жило близько 25 тис. чоловік. Основна частина сезонних робітників мешкала у будинках-гуртожитках у каменоломнях, або безпосередньо на будові – біля піраміди. Наглядачі, майстри й ремісники, що обслуговували будівництво, мешкали в окремих невеликих будинках.

Єгиптяни влаштовували своїм царям фантастично багаті похорони, нерідко з людськими жертвоприношеннями. В гробницю клали неймовірно велику кількість всіляких речей, потрібних у вічному посмертному житті. Найближчі царські родичі та вельможі зводили біля царських пірамід і свої невеликі піраміди. Поблизу пірамід жерці ховали в спеціальних гробницях священних тварин. Тому в Гізі поступово виріс велетенський кам’яний цвинтар, справжнє "місто мертвих".

Усього в Єгипті відомо близько 80 пірамід. Найбільші піраміди були споруджені на плато Гіза, на околиці сучасного Каїра. Найвідомішою та найвищою серед них є піраміда Хуфу (Хеопса), яка розташовується на західному березі Нілу. Її будівництво тривало майже 20 років, і сам фараон безпосередньо спостерігав за ним.

Піраміда Хеопса (Хуфу) - одне з Семи чудес світу. Єдине із семи чудес світу збереглося до наших днів. Спочатку її висота становила 147 метрів, (приблизно пятидесятиповерховому хмарочос), однак через землетрусів і пісків її висота натепер зменшилася на 9,8 метрів і становить зараз 137,2 метрів. Довжина сторони піраміди - 230 метрів. Вона складена з приблизно 2,3 мільйонів кам'яних кубів. Цього матеріалу вистачило б, щоб побудувати сучасне місто з стотисячним населенням. Середня вага кубів становив - 2,5 тонни, але є й більші, чия вага доходив до 15 тонн. Піраміда Хеопса (Хуфу) була облицьована білим, гладким каменем, що виблискував на сонці.

Єгиптологи звернули увагу на те, що розташування пірамід пов'язано з розташуванням зірок на небі, при цьому річку Ніл можна розглядати як символ Чумацького Шляху. Єгипетські піраміди - зафіксована карта зоряного неба!

Щоб захищати усі піраміди фараон Хафра звелів поставити кам’яного лева з головою людини – Великий Сфінкс. Його погляд спрямований у вічність і напівусмішка десятки століть мучить людство своєю загадкою. Голова цієї знаменитої скульптури підноситься на 23,5 метра від скельної основи, а довжина тіла досягає 57 метрів. Існують перекази (і не тільки в Єгипті), що розвінчання його таємниці пов’язане з кінцем світу: «Коли буде розгадана остання загадка Сфінкса, він розсміється, і світ припинить своє існування».

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

Щоб краще засвоїти матеріал, ми пограємо в гру. Зараз я вам роздам карточки рожевого і жовтого кольору. Після цього я вам буду читати запитання. Якщо відповідь «так», то ви підносите рожеві карточки, а якщо відповідь «ні», то– жовті.



Запитання:

  1. Єгипет знаходиться в Європі?

Так Ні

  1. Ніл протікає територією Єгипту?

Так Ні

  1. Ніл річка на виворіт?

Так Ні

  1. Долина Нілу поділялася на три частини: Нижній, Середній і Верхній Єгипет?

Так Ні

  1. Дельта – це місто Єгипту?

Так Ні

  1. «Та-Кемет» – означає чорна земля?

Так Ні

  1. Єгипетський очерет називається папірусом?

Так Ні

  1. Іригаційне рільництво – це рільництво засноване на штучному зрошенні?

Так Ні

  1. Рік у єгиптян поділявся на чотири пори по три місяці?

Так Ні

  1. Номи – це єгипетський термін?

Так Ні

  1. Володар Південного царства (Верхнього) носив білу кеглеподібну корону, а володар Північного царства (Нижнього) – червону золоту корону у формі обруча зі спіраллю?

Так Ні

  1. Тутанхамон об’єднав Північне і Південне Царство?

Так Ні

  1. Престолонаслідування в Давньоєгипетській державі велося по чоловічій лінії?

Так Ні

  1. Жерці опікувалися храмами?

Так Ні

  1. Піраміди – це будинки, де жили єгиптяни?

Так Ні

  1. Першу піраміду побудовано за Ехнатона?

Так Ні

V. Підбиття підсумків

Отже, на сьогоднішньому уроці ми почали вивчати нову велику тему «Утворення Давньоєгипетської держави». А також ми розглянули її розвиток до перших фараонів, визначили структура давньоєгипетського суспільства та сформували уявлення про піраміди.



VІ. Домашнє завдання.

  1. Прочитайте параграфи §8 – 9.

  2. Відповісти на запитання після параграфів.

  3. Звернути увагу на уривки із джерел у параграфах і вміти їх аналізувати.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка