Усачова Анжеліка Олексіївна



Скачати 91.46 Kb.
Дата конвертації20.01.2018
Розмір91.46 Kb.


УДК 37.013.43 : 37.017.91

Усачова Анжеліка Олексіївна, вчитель-методист, учитель біології спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області
Використання національних здобутків у культурі, науці й техніці в процесі формування громадянської компетентності учнів

В.Сухомлинський наголошував на тому, що громадянськість – це любов до Батьківщини, праця на її користь, це ідеали, яким ми присвячуємо своє життя, високі духовні помисли [5].



Громадянське виховання – процес формування громадянськості як Інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, залучати її до суспільного життя, в якому права людини є визначальними.

Мета громадянського виховання – сформувати свідомого громадянина,

патріота, професіонала, тобто людину з притаманними особистісними якостями

й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та

поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

В умовах сьогодення значно зростає призначення громадянського виховання в суспільній життєдіяльності, оскільки воно повинно не тільки здійснювати підготовку майбутніх фахівців і громадян, але сприяти формуванню громадянського суспільства та подальшому прогресу держави.

Виховання патріота і громадянина своєї країни — важливе завдання, яке ставить перед собою держава. Школа повинна сприяти вихованню громадянина, який розуміє шлях розвитку країни і бачить свої перспективи у цьому процесі.

Проблема громадянського виховання є однією з основних у системі української освіти. Про це свідчать нормативно-правові акти, присвячені проблемі громадянського виховання: Закон України „Про загальну середню освіту”, Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (від 2003 р.) та ін. [3; 4]

При реалізації громадянського виховання в загальноосвітній школі, на мій погляд, недостатня увага приділяється міжпредметним зв’язкам. Тому, метою даної статті є висвітлення можливостей реалізації громадянського виховання на уроках біології за допомогою використання історичного матеріалу.

Які ж шляхи відродження вихованих традицій? Це — вивчення біографій, історії життя видатних учених – біологів України.

В організації процесу громадянського виховання варто виходити з єдності двох його сторін: об'єктивної, у якій виражені громадянські вимоги, що ставляться до особистості суспільством, і суб'єктивної — власним відношенням особистості до суспільства, до праці, до людей. У процесі навчання ця суб'єктивна сторона виховання визначається наявністю інтересу до навчання. У цьому аспекті важливе завдання вчителя полягає у тому, аби об'єктивна громадянська вимога стала суб'єктивною нормою для особистості учня. Таким чином завдання громадянського виховання полягають не просто в досягненні знань моральних норм, а, головне, у формуванні переконань, мотивів і вчинків [1].

Реалізація цих завдань на уроках біології може бути досягнута лише тоді, коли учням цікаво вчитися, бо тільки у цьому випадку може бути отриманий ефект співпереживання. Відтак, результати громадянського виховання безпосередньо пов'язані з пізнавальним інтересом до предмету. Активна пізнавальна діяльність учнів на уроці не тільки робить навчання цікавим, але й розвиває допитливість, працьовитість. У цьому випадку засвоєння громадянських норм, формування громадянських почуттів, переконань і вчинків відбувається у процесі навчальної діяльності, при безпосередньому інтересі учнів до цієї діяльності.

Наведемо приклади використання біографічних даних вчених на уроках біології, які зробили значний вклад у розвиток біології.

Відкриття, знахідки, гіпотези в біології є результатом діяльності вчених усього світу. Свій внесок у розвиток цієї науки зробили й українські вчені-біологи. Проте не всі вони відомі як у рідній країні, так і за її межами. І тому сьогодні нашій державі, за словами академіка Івана Дзюби, «... конче потрібно повернути Україні імена видатних діячів, митців та вчених “привласнених”.., бо серед них є чимало таких, чиїми іменами пишається весь світ». «Привласнених», або з різних причин замовчуваних.

Володимир Вернадський - великий учений і мислитель, патріот України.

Ім’я Володимира Вернадського вписане золотими літерами в історію світової науки. Першовідкривач нових наук, творець вчення про біосферу й ноосферу, природознавець, філософ, пророк . та, на жаль, часто його називають російським ученим, забуваючи, що геніальний мислитель з діда-прадіда був українцем. Наукову діяльність Вернадського високо оцінено світовою спільнотою. Його було обрано почесним членом ряду іноземних академій наук та наукових товариств. АН України встановлено премію його імені, золоту медаль імені Вернадського. Найбільша бібліотека України носить ім’я Вернадського. Великий вчений любив Україну, працював в Україні, любив свій народ, ставав на його захист. Маємо пишатися, що Вернадський є нащадком запорізьких козаків – великим Українцем, вченим світової слави. У далекій Антарктиді найбільша гірська система названа іменем Вернадського. Світ пам’ятає великого вченого – першого президента Академії Наук України.

Великий титан науки залишив нам величезну і неоціненну наукову спадщину. Вивчення наукової спадщини В.І.Вернадського та пропаганда його вчення про біосферу й ноосферу є одним з найважливіших завдань розвитку загальнолюдської культури.

Вернадського можна порівняти з великим Кобзарем Тарасом Шевченком, бо обидва генії України уславили Україну навіки в поезії і науці [4] .

Після двох невдалих спроб самогубства Ілля Мечников здійснив одне з найбільших відкриттів в історії імунології й отримав Нобелівську премію

«Знайомство з біографіями великих людей дуже повчальне для вивчення людської природи», — ці слова належать видатному ембріологу і бактеріологу, одному з засновників імунології, лауреату Нобелівської премії з фізіології і медицини Іллі Мечникову (1845—1916). 15 липня минає 90 років з дня смерті цього славетного науковця, який, народившись у маленькому селі на Харківщині, невдовзі виїхав за межі України і став ученим світового масштабу. Іще за його життя прізвище Мечников стало в один ряд з іменами таких світил науки, як Луї Пастер, Роберт Кох, Пауль Ерліх, Джозеф Лістер, Еміль Ру та інші. Саме Ілля Мечников одним із перших розкрив таємниці захисних сил людського організму і створив фагоцитарну теорію імунітету, за що і був удостоєний 1908 року Нобелівської премії. Він також боровся з такими хворобами, як холера, тиф, сифіліс, туберкульоз. Мечников створив власну науку про довголіття — «ортобіоз», а наприкінці життя став ще й філософом.

Сьогодні часто можна почути: «Треба зміцнювати імунітет», «Організм повинен сам побороти хворобу», «Все залежить від захисних сил організму». І кожна людина розуміє, що влада будь-якого захворювання — не абсолютна, що воно починає брати гору лише тоді, коли сам людський організм ослаб і десь «зламався». Саме це наприкінці ХІХ століття — тоді, коли про таке поняття, як імунітет, ще ніхто й не чув — збагнув Ілля Мечников. Він сформулював загальну теорію запалення як захисної реакції організму в боротьбі з інфекцією та заклав основи імунобіології. Усі розуміли, що існують якісь хвороботворні бактерії, але Мечников першим заявив, що запалення — це не лише свідчення атаки мікробів, а й захисна реакція організму. Він помітив це під час дослідів із личинкою морської зірки: коли вчений ввів у неї шип троянди, то рухливі клітини обліпили його, намагаючись знешкодити шкідливого «нападника». Мечников назвав такий процес фагоцитарною реакцією організму, а клітини, які борються з мікробами — фагоцитами.

Ще до присудження Нобелівської премії за відкриття імунітету в людини, англійський хірург Джозеф Лістер у промові, виголошеній на конгресі Британської медичної асоціації 1896 року, захоплено охарактеризував видатне значення наукових заслуг Мечникова: «Якщо в патології був коли-небудь романтичний розділ, то це — історія фагоцитозу». Луї Пастер також був прихильником фагоцитарної теорії Мечникова. Наукові дослідження Іллі Мечникова були визнані в усьому світі, він був обраний почесним академіком Російської академії наук і Петербурзької військово-медичної академії, почесним членом Паризької, Віденської, Нью-Йоркської, Бельгійської, Румунської та низки інших академій наук, Французької академії медицини, Шведського медичного товариства. Серед численних нагород і відзнак Мечникова — медаль Коплі Лондонського королівського товариства, ступінь почесного доктора Кембріджського університету.

Історія вітчизняної анатомії нерозривно пов’язана з ім’ям видатного вченого-

анатома академіка В.П. Воробйова, 130 років від дня народження якого минуло

в липні 2006 року.

В.П. Воробйов – один з найталановитіших представників Української школи

анатомів, якому вдалося в значній мірі оновити стародавню науку-анатомію і розширити її горизонти завдяки запровадженню нових оригінальних методів дослідження. Він вніс в анатомію багато нових ідей і не розглядав анатомію лише як прикладну науку, що дає лікарю необхідні теоретичні знання. В.П. Воробйов намагався спрямувати анатомічну науку на вирішення питань практичної медицини з метою покращення профілактичної роботи і лікування населення.

В.П. Воробйов – визнаний спеціаліст в галузі нормальної та порівняльної анатомії, блискучий педагог і пропагандист наукових знань, основоположник великої наукової шкоди і громадський діяч, який багато зробив для розвитку вітчизняної і світової науки.

Весь о світний процес у навчальних закладах має бути насиченим різними аспектами громадянського виховання. Ефективність громадянського виховання значною мірою залежить від вибору форм та методів його організації. Серед методів і форм пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини. Доречно вибрати такі методи: ситуаційно-рольові ігри „Я – майбутній вчений”, „Я – директор школи”, соціограма, відкритий театр, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, „мозкові атаки”, метод аналізу соціальної ситуації, ігри – драматизації тощо.

Крім цих методів, доцільно використовувати також традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо.

Застосування наведених форм і методів громадянського виховання покликане формувати в особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, що передбачають розвиток адекватної оцінки подій, самореалізації, поваги до інтересів і прав інших.

З усього вище сказаного можна зробити висновок: громадянське виховання – багато аспектне поняття. Це фундаментальна духовно – моральна якість, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що має культурологічні засади. Такі характеристики громадянськості свідчать про визначальну роль світогляду особистості, на основі якого формується система її ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань, усвідомлюється місце в суспільстві, визначаються обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.

Кожний народ, нація мають певні здобутки в розвитку культури, науки, техніки, економіки. Представники різних народів роблять відкриття, які стають набутком усіх народів світу, загальнолюдськими досягненнями. Саме тому бесіди про національні пріоритети українського народу повинні мати найвищий статус у змісті виховання. Тут спостерігається пряма закономірність виховання: чим глибше старшокласники проникають у скарбницю духовної культури, історії України, тим глибшими є їх патріотичні почуття, стійкішими — громадянські якості.

Важко переоцінити ту роль, яку відіграють дискусії у формуванні громадянських якостей старшокласників. Ця форма виховної роботи потребує ґрунтовної підготовки: визначення теми, попередньої підготовки питань для обговорення, опрацювання необхідної літератури, продумування тез виступів. Учитель повинен ґрунтовно підготуватись до дискусії: факти, якими він оперує, повинні бути яскравими, переконливими, збуджувати вихованців до активної діяльності. "Головне, що визначає ефективність слова вчителя, — писав В. Сухомлинський, — його чесність. Учні дуже тонко відчувають правдивість слова вчителя... Ще тонше вони відчувають неправдиве лицемірне слово". Під час диспутів і дискусій на теми: "Чи потрібен я Україні таким, який я є сьогодні?", "У чому сенс життя?", "Яким громадянським якостям ти віддаєш перевагу і чому?", "Які риси та якості характеру притаманні українцю?", "У чому сутність української ментальності?", "Що означає для тебе бути патріотом України?", "Де найкраще місце на Землі?", "Демократія як свобода в рамках закону", "Перша Конституція України" тренується розум учнів, виявляється їхній інтелектуальний і творчий потенціал, відбувається переоцінка цінностей, вихованці замислюються над своїм громадянським "Я".

Справжня людина-патріот успішно формується в активній практичній діяльності, яка сприяє поліпшенню умов життя в рідній місцевості, зростанню духовного та матеріального рівня життя народу



Література

1. Громадянсько-патріотичне виховання учнівської молоді: здобутки та проблеми освітян Полтавщини / ред. кол. – Полтава : ПОІППО, 2005. – 96 с.

2. Дерев’янко Н. Теоретичні засади формування громадянської культури школярів / Дерев’янко Н. [за ред. В. Костіва]. – Івано-Франківськ : Плай, 2002. – 199 с.

3. Закон України „Про загальну середню освіту” // Інформ. зб. М-ва освіти України. — 1999. — № 15. — С. 6 — 31.

4. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти: Рішення Колегії М-ва освіти України від 28 лют. 1996 р. № 2/4 — 8 // Інформ. зб. М-ва освіти України. — 1996. — № 13. — С. 2 — 15.

5. Сухомлинський B.O. Народження громадянина / Вибрані твори в 5-ти т. / В.О.Сухомлинський. – Т. 3. – С. 283–582.



6. Храмов Ю. А. Физики. Биографический справочник / Ю. А. Храмов. — Киев: Наукова думка, 1977. — 512 с.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка